Судові рішення у податкових спорах в адміністративному судочинстві України - запорука здійснення податкової політики держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Судові рішення у податкових спорах в адміністративному судочинстві України - запорука здійснення податкової політики держави

СТЕПАШКО Олександр Іванович

В статье на основе исследования теоретико-правовых основ института судебных решений осуществлен мониторинг проблемных во-просов их принятия по налоговым спорам и предложено авторское видение их разрешения; проанализирована правовая природа таких решений, дана характеристика их содержания; отмечено влияние судейского убеждения на принятие решений в налоговых спорах, а также их роль в обеспечении налоговой политики государства.

Ключові слова: судове рішення, податковий спір, вимоги до судових рішень, ухвалення судових рішень, суддівське переконання.

Конституційно визначена можливість платника податків звернутись за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів до суду (ст. 55 Конституції України) свідчить про демократичний шлях суспільства і ви-рішення виникаючих конфліктів за допомо-гою права. У сучасних умовах трансформа-ційних перетворень у судочинстві України, пов'язаних з оновленням процесуального законодавства, при визначенні концепту-альних засад здійснення провадження у тих чи інших юрисдикційних справах, осо-бливої актуальності набувають його окремі інститути і категорії, що підтверджують ро-зуміння такого провадження як цілісного системного утворення. Одним із інститутів будь-якого судочинства є судові рішення, що виступають складовою процесуальної діяльності суду і відображають її результат, забезпечують охорону прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, які, відповідно до ст. 3 Конституції України, визнані найвищою соціальною цінністю в державі.

Судові рішення у податкових спорах, де однією зі сторін виступає орган доходів і зборів, мають особливе значення, оскільки в них повинна відображатись позиція дер-жави щодо справедливого розв'язання сус-пільно-правового конфлікту у сфері оподат-кування, яка забезпечує її життєдіяльність. Судові рішення впливають на довіру на-роду до правосуддя і подальше виконання обов'язків по сплаті податків, розвиток під-приємництва, в цілому, сприйняття укра-їнської держави на міжнародній арені як рівноправного партнера. Окрім того, такі рішення є стабілізуючим і організуючим фактором у роботі органів доходів і зборів, виконання ними визначених законом за-вдань. Тому проблеми інституту судових рішень, пов'язані, зокрема, з їх змістом, якістю, порядком ухвалення, виконанням, у такій важливій сфері державної діяльнос-ті, як оподаткування, визнаються вкрай ак-туальними. судовий рішення податковий спір

Проблемні питання ухвалення судових рішень стали предметом парламентських слухань у травні 2013 року, під час яких вони визначені одним із головних завдань не тільки судової гілки влади, а й державної системи загалом. А про стан розв'язання податкових спорів адміністративними су-дами і прийняття щодо них рішень свід-чать відповідні статистичні дані, за якими зберігається тенденція щодо великої кіль-кості справ з приводу реалізації податкової політики: 120036 справ - у 2011 р., 149100 справ - у 2012 р., 137400 справ - у 2013 р. (з них: протягом 2012 року ухвалено судових рішень у 86,4 тис. справ на 60,5 млрд. грн., а упродовж 2013 року - 74,9 тис. справ на 84,4 млрд. грн.; при цьому традиційно су-дові рішення приймаються на користь ор-ганів доходів і зборів: у 2012 році - 88 % на суму на суму 46,7 млрд. грн. , а у 2013 році

- 79 % на суму 14 млрд. грн.; а також тра-диційно у 98% судові рішення, ухвалені на користь платників податків, оскаржуються органами доходів і зборів). На труднощі і недоліки у правозастосуванні щодо ухва-лення судових рішень у податкових спорах вказує і значна кількість рекомендацій Ви-щого адміністративного суду України (далі

- ВАС України) з цих питань (13 Інформа-ційних листів за 2012-2013 р.р.).

До розв'язання питань, пов'язаних з ін-ститутом судових рішень, останнім часом звертаються вітчизняні дослідники різних галузей права: Андронов І.В., Гаврік Р.О., Захаров Д.О., Синицька Я.П., Фазикош Г.В., Хотинська О.З., Швед Е.Ю. та ін. Су-довому захисту податкових правовідносин також приділена чи не найбільша увага у правовій науці - це праці таких вчених, як: Андрійчук Ю.А., Білоус В.Т., Воротіна Н.В., Головенко О.Д., Євсікова О.В., Жу- равський О.А., Касьяненко Л.М., Кіцен- ко В.С., Кучерявенко М.М., Приймаченко Д.В., Пришва Н.Ю., Савченко Л.А., Тиль- чик В.В., Усенко Є.А., Яковенко Є.О. та ін.

Разом із тим процесуальні особливості ухвалення судових рішень у податкових спорах, що зумовлені правовою природою останніх, випливають із змісту і значення рішень суду для розв'язання публічно-пра-вових конфліктів у сфері оподаткування, залишаються поза увагою представників науки адміністративного судочинства, що актуалізує обраний напрямок дослідження, дозволяє по-новому теоретично осмислити усталені підходи до інституту судових рі-шень в цілому, та вивчивши наукові думки і узагальнивши судову практику адміні-стративних судів, запропонувати авторське бачення шляхів удосконалення чинного за-конодавства України у сфері вирішення по-даткових спорів.

Проведений огляд стану наукової роз-робленості інституту судових рішень у по-даткових спорах в адміністративному судо-чинстві свідчить про те, що цей інститут є предметом досліджень, здебільшого, в ме-жах цивільної процесуальної науки, окремі представники якої звертаються до „теорії судових рішень”. Сучасні ж уявлення щодо понятійного апарату будь-якої теорії (зако-номірностей того чи іншого явища, логіч-ного узагальнення досвіду, суспільної прак-тики) повинні відображати комплексний її характер, адже процесуальні галузі права об'єднані на основі спільності та взаємодії їх категорій, єдності предмета і метода пра-вового регулювання. більшість дослідників розглядають судове рішення як акт право-суддя і визнають його юридичним фактом, а також акцентують увагу на матеріальній його складовій. Разом із тим відсутні єдині погляди щодо розуміння судового рішен-ня як правової категорії чи правового ін-ституту, а також термінологічні підходи до оперування терміносистемами у визначен-ні процесу прийняття судового рішення. Останній як процесуальна складова роз-глядуваного інституту також залишається недостатньо дослідженим.

Судове рішення, на нашу думку, слід розглядати як самостійний міжгалузевий інститут процесуального права. Зміст да-ного інституту характеризується наявністю правовідносин між суб'єктом прийняття рішення (судом) і особами, яких стосується судове рішення. Він має матеріально-пра-вові і процесуальні ознаки. Судове рішен-ня, як результат діяльності суду на тому чи іншому етапі судового провадження, є різ-новидом судових актів і синонімом понят-тю „рішення суду”. Судові рішення у подат-кових спорах розуміються як процесуальні акти-документи, у яких відображаються правові висновки суду щодо правомірнос-ті реалізації повноважень органів доходів і зборів із залучення платників податків до податкових обов'язків, з приводу яких між ними виникли суперечності, а також щодо питань, які супроводжують розв'язання по-даткового спору.pПроведений аналіз законодавчих і на-укових підходів до змісту судових рішень в адміністративному процесі України дозво-ляє визначити класифікації вимог до судо-вих рішень, співвідношення окремих з них між собою, показати особливості таких ви-мог відносно судових рішень у податкових спорах. Так, законним у податкових спо-рах видається рішення, ухвалене компе-тентним судом згідно норм матеріального права (зокрема, положень ПК України) з дотриманням норм процесуального права (КАС України). Обґрунтованим є судове рішення, в якому повно відображені обста-вини, що мають значення для розв'язання спору з органом доходів і зборів чи вирі-шення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються належними і допустими-ми доказами. Вмотивованим є рішення, в якому наведені мотиви переконання суду у достовірності зібраних та досліджених до-казів для того чи іншого правового висно-вку під час здійснення адміністративного судочинства.

Дотримання вимог матеріального і процесуального закону (законності) ство-рює передумови для прийняття рішення з урахуванням обставин, підтверджених до-казами (обґрунтування), а вмотивованість пов'язує правові висновки суду із встанов-леними юридичними фактами.

Разом із тим найтиповішими підставами для скасування, зміни судових рішень у по-даткових спорах вищестоящими судовими інстанціями є порушення вимог: 1) закон-ності, зокрема, неоднакове застосування положень ПК України, порушення про-цесуальних строків під час адміністратив-ного провадження, безпідставна відмова у відкритті провадження, залишення заяви без розгляду чи без руху, неправильне ви-значення підвідомчості податкових спорів (48%); 2) обґрунтованості: а) відсутність доказів у підтвердження правової позиції органу доходів і зборів або платника по-датків, первинних документів; б) наведен-ня фактів, за якими податкові зобов'язання виникають не лише до донарахування, а й до зменшення; в) наявність помилок ариф-метичного характеру; г) задоволення позо-вних вимог платників податків, визнання недійсними податкових повідомлень-рі- шень про зменшення бюджетного відшко-дування ПДВ, стягнення з держбюджету значних сум заборгованостей за ПДВ та на-рахованих на них відсотків на підставі по-даткових декларацій по ПДВ за певні пері-оди лише на основі податкових накладних, тощо (22%) і вмотивованості: а) існування простої вказівки на ту чи іншу норму зако-ну без „прив'язки” до конкретної ситуації; б) відсутність аргументів суду на користь органу доходів і зборів чи платника по-датків; в) прийняття до уваги судом лише спеціальних фахових знань органу доходів і зборів чи вказівка на власне внутрішнє пе-реконання тощо (30%).

Ухвалення рішення під час судового провадження залежить від оцінки дока-зів та внутрішнього переконання суду у правильності його висновків. Формування внутрішнього переконання суду щодо ура-хування тих чи інших обставин в конкрет-ній адміністративній справі, пов'язаній із податковими правовідносинами, здійсню-ється під впливом наступних чинників:- 1) законодавчих: відповідність положенням ПК України (щодо доказів в окремих видах спорів) і КАС України (щодо процесуальної форми здійснення адміністративного про-вадження в цілому та особливостей, визна-чених ст. 183-3); 2) праксіологічних: право-ві позиції ВАС України, практика ЄСПЛ, досвід у вирішенні податкових спорів, зна-ння специфіки податкового і митного за-конодавства; 3) організаційних: належне матеріально-технічне забезпечення суду (можливості ухвалення судових рішень в нарадчій кімнаті, навантаження на суддів); 4) особистісних: світогляд, професійна пра-восвідомість, здатність оцінювати існуючі докази, аналізувати їх і робити висновки.

З метою підкреслення значимості вну-трішнього переконання суду для ухвален-ня ним рішення незалежно від стороннього впливу, з огляду на сукупність наявних до-казів, доцільно уточнити ч. 1 ст. 160 КАС України наступним чином: „Суд ухвалює судове рішення іменем України, керуючись законом, на підставі доказів, оцінених за внутрішнім переконанням у порядку, пе-редбаченому ст. 86 КАС України” і ч. 2 ст. 160 КАС України викласти у редакції: „По-станова приймається, складається і підпи-сується безпосередньо після закінчення су-дового розгляду в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу”.

У правозастосовчій практиці розв'язання податкових спорів адміністративними суда-ми та ухвалення щодо них відповідних рі-шень виявлені певні проблеми, зумовлені об'єктивними і суб'єктивними чинника-ми. До перших віднесено: недосконалість нормативно-правової бази (колізії подат-кового законодавства і законодавства з ад-міністративного судочинства, відсутність єдиної правової позиції у вирішенні окре-мих питань); забезпечення організаційної діяльності суддів („завалення” судів позо-вами про оскарження рішень, дій, безді-яльності податкових органів та поданнями останніх, „масове” оскарження органами доходів і зборів судових рішень, ухвалених не на їх користь, введення штрих-коду су-дових рішень); відсутність відповідальнос-ті суддів за систематичне ухвалення необ- ґрунтованих, невмотивованих, незаконних рішень; до других - особистісні ознаки суддів (розуміння значимості статусу судді у суспільстві, категорії „справедливість”, знання законодавчих положень, уміння до-сліджувати докази і приймати рішення та ін.) та відсутність „традицій” максимально використовувати надані суду можливості під час вирішення адміністративної справи (застосування заходів забезпечення позову, виклику свідків, сторін податкового спору, витребування доказів, застосування поло-жень ст. 267 КАС України тощо) і дотриму-ватись таємниці нарадчої кімнати, належ-ного обґрунтування та мотивації ухвалення відповідних судових рішень.

Проведений моніторинг правозастосов- чих проблем вирішення податкових спорів у суді дозволив виділити такі основні з них: а) стягнення пені на користь платника по-датку за прострочене бюджетне відшкоду-вання з ПДВ, дотримання при цьому відпо-відних строків; б) визнання недійсними або нікчемними правочинів на вимогу конт-ролюючих органів; в) підтримання хибних позицій платників податків щодо способу захисту їхнього права; г) неузгодженість положень ПК і КАС України щодо змісту податкового позову; д) наявність неякісних судових рішень, без належного обґрунту-вання і мотивації, з відсутністю окремих змістовних реквізитів; е) надання можли-вості суду в силу принципу офіційності ви-конувати функції органів доходів і зборів (здійснювати податкову перевірку) та ін.

У межах удосконалення податкового за-конодавства видається доцільним: скасува-ти обмеження для добровільної реєстрації платниками ПДВ новостворених суб'єктів господарювання; скасувати такі реквізи-ти податкової накладної, як номер та дата ВМД; удосконалити порядок сплати аван-сових внесків з податку на прибуток; від-строчити дату запровадження податкових різниць; наблизити податковий облік до бухгалтерського (а не навпаки) в частині врахування витрат на ремонти та поліп-шення основних засобів, а також вирішити низку питань, пов'язаних з адмініструван-ням податків і зборів, у тому числі процеду-ри бюджетного відшкодування ПДВ; узго-дити положення ст. 56 ПК України і ст.ст. 105, 162 КАС України; виключити з ПК України п. 200.23 ст. 200 і п. 20.1.30 ст. 20.

Пропонується: 1) ВАС України здійсни-ти узагальнення якості складання суддями адміністративних судів судових рішень за категоріями адміністративних справ, зо-крема, пов'язаних із податковими спорами, в якому відобразиться стан діяльності суду у цьому напрямку, типові помилки і шля-хи їх недопущення; 2) актуалізувати відпо-відальність для: а) посадових осіб органів доходів і зборів за систематичні скасування їхніх рішень судом; б) суддів - за система-тичне ухвалення невмотивованих рішень, скасованих вищестоящою судовою інстан-цією; 3) встановити розрахунки: а) кількос-ті робочого часу, необхідного в середньому для витрачання на одну справу і ухвалення у ній рішення (залежно від категорії спра-ви); б) критеріїв вмотивованого судового рішення і наслідків у виді обов'язкового скасування невмотивованого рішення суду; 4) передбачити правило розгляду судом податкового спору виключно на підставі

матеріалів, використаних органом доходів і зборів при ухваленні ним рішення щодо податкових обов'язків платника податків; 5) ВАС України спрямувати суди на належ-не використання права забезпечення позо-ву у податкових спорах з урахуванням осо-бливостей цієї категорії адміністративних справ; 6) скасувати запровадження унікаль-ного штрих-код оригіналу судового рішен-ня до його проголошення.

Висновки. Таким чином, інститут су-дового рішення сприяє законотворчості у податковій сфері, виробленню єдиної правової позиції судів і однаковій судовій практиці, моніторингу ефективності засто-сування тих чи інших норм податкового і процесуального законодавства. Судове рі-шення впливає на реалізацію конституцій-них принципів правосуддя, втілення його загальновизнаних світових стандартів. Че-рез судове рішення відображається воля держави у розв'язанні суспільно-право-вого конфлікту, результат реалізації судом своєї процесуальної функції; порівнюється вітчизняна судова практика із практикою ЄСПЛ; оцінюється рівень довіри народу до судової влади в цілому; актуалізують-ся податкові правовідносини, контрольна функція адміністративного суду, значення преюдиційності судового рішення. Отже, судове рішення у податковому спорі є важ-ливою гарантією реалізації податкової по-літики держави.

Література

1. Кодекс адміністративного судочин-ства України : Закон України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2005. - № 35-36, 37. - Ст. 446.

2. Податковий кодекс України : Закон України від 02.12.2010 р. № 2755- УІ // Ві-домості Верховної Ради України (ВВР) - 2011. - № 13-14, 15-16, 17. - Ст. 112.

3. Про судове рішення в адміністра-тивній справі : Постанова Пленуму Ви-щого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 : [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua.

4. Гаврік Р. О. Законна сила судових рі-шень у цивільних справах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.03. „Цивільне право і цивіль-ний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / Р. О. Гаврік. - К. : НДІ приват. права і підпр-ва, 2011. - 20 с.

5. Податкові конфлікти: особливості ви-рішення: навчальний посібник / за заг. ред. Л.В. Трофімової. - К. : КНТ, 2011. - 360 с.

6. Фазикош Г. В. Судове рішення в ци-вільному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.03. „Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приват-не право” / Г. В. Фазикош. - Х. : Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого, 2008. - 20 с.

7. Швед Е. Ю. Процесуальні акти-до- кументи в адміністративному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.07. „Адміні-стративне право та процес; фінансове пра-во; інформаційне право” / Е. Ю. Швед. - Х. : ХНУВС, 2009. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru