Правове визначення загроз громадській безпеці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове визначення загроз громадській безпеці України

Об'єктивні реалії життя вказують на те, що разом із розвитком науково-технічного процесу, підвищенням рівня життя населення нашої країни збільшується кількість та складність правопорушень, що вчинюються незаконно-слухняними громадянами. Такий стан справ має місце в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Очевидною стала необхідність допомоги розгляду саме загроз громадській безпеці з метою попередити виникнення конфліктних ситуацій та порушень, взагалі, національної безпеки держави.

Дослідженню поняття «громадська безпека», присвятили свої наукові праці О.М. Бандурка, І.П. Веремеєнко, І.П. Голосніченко, В.К. Гіжевський, В.Л.Грохольський, Є.В. Додін, М.В. Ковалів, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.І. Остапенко, Ю.І. Римаренко та інші. Всі вони загалом дійшли до спільної позиції щодо змісту цього поняття, але комплексного розгляду правового визначення загроз громадській безпеці України не проводилось.

Метою даної статті є правове визначення загроз громадській безпеці України.

Для досягнення цієї мети планується вирішити такі завдання: сформулювати методологічні питання, пов'язані з визначенням сутності «загроз» та «громадської безпеки»; провести класифікацію загроз громадській безпеці України.

До життєво важливих інтересів держави, суспільства й особи, прямо й опосередковано пов'язаних із забезпеченням громадської безпеки України, можна віднести: збереження її державної цілісності і незалежності, забезпечення державної, суспільної і особистої безпеки громадян, охорона матеріальних і духовних цінностей, недопущення переростання соціальних (міжнаціональних і т. п.) протиріч у внутрішні озброєні конфлікти, забезпечення стабільності розвитку соціально-економічної сфери та інших напрямів життєдіяльності суспільства, держави і громадян.

Найбільш серйозними загрозами громадській безпеці України, які в рівній мірі знаходять прояв у різних сферах життєдіяльності особи, суспільства і держави, є загрози у військовій сфері, у системі державного управління; у соціально-економічній сфері; у сфері охорони здоров'я, науки, освіти і культури; організації виробництва і комунікаційних зв'язків; екології; правопорядку (забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечення протипожежної безпеки; незаконний обіг зброї і вибухових речовин); екстремізму і так далі.

Видається доцільним детальніше розглянути кожну групу загроз громадській безпеці України.

Прогресивний розвиток особи, суспільства і держави, їх нормальна життєдіяльність в обстановці громадської безпеки можливі лише за умови захисту від загроз у сфері оборони (військові загрози, у тому числі і пов'язані з внутрішніми озброєними конфліктами) шляхом створення гарантій військової безпеки України.

Військова загроза, переростаючи в озброєний конфлікт, який вже пов'язаний з веденням озброєного протиборства в межах території однієї держави, може мати міждержавний або внутрішній характер і, як передбачено Воєнною доктриною України, затвердженою Указом Президента України від 15 червня 2004 р. № 648 «Про воєнну доктрину України» [1], може характеризуватись: високою залученістю в нього місцевого населення; залученням нерегулярних озброєних формувань; використанням диверсійних і терористичних методів; складністю морально-психологічної обстановки, в якій діють війська; вимушеним вилученням значних сил і засобів на забезпечення безпеки маршрутів пересування, районів і місць розташування військ (сил); небезпекою трансформації в локальну (міжнародний озброєний конфлікт) або цивільну (внутрішній озброєний конфлікт) війну»

Воєнна доктрина України, маючи «оборонний характер», є сукупністю офіційних поглядів (установок) в області визначення військово-політичних, військово-стратегічних і військово-економічних основ забезпечення військової безпеки України.

Положення Воєнної доктрини України уточнюються і доповнюються в установленому порядку з урахуванням змін воєнно-політичної обстановки у світі, характеру загрози застосування воєнної сили, умов соціально-економічного розвитку України.

Як сказано в Преамбулі Воєнної доктрини України, реалізація доктрини ґрунтується на результатах аналізу воєнно-політичної обстановки, прогнозування її розвитку, принципах оборонної достатності та дотримання політики позаблоковості.

Правий у цьому відношенні О. О. Прохожев, на думку якого, саме загрози національним інтересам породжують необхідність вироблення не лише заходів захисту, але стратегічної політики їх реалізації - [2, с. 12].

Положення Воєнної доктрини України можуть уточнюватися з урахуванням змін військово-політичної обстановки, характеру і змісту військових погроз, умов будівництва, розвитку і використання військової організації держави в щорічних посланнях Президента України, в директивах по залученню Збройних Сил України, інших військ , військових формувань і органів, в інших документах з питань забезпечення військової безпеки України.

Військові загрози, поза сумнівом, порушують життєво важливі інтереси держави, суспільства й особи, що утворює очевидну підставу їх включення в систему загроз громадської безпеки, загальну сукупність яких і повинна передбачати концепція забезпечення громадської безпеки України, що охоплює і заходи по запобіганню, локалізації або ліквідації джерел їх виникнення.

Як показало дослідження, загрози громадській безпеці України в системі органів державної влади складають:

- прийняття законодавчими органами України помилкових і таких, що явно перечать Конституції України, нормативно правовим актам, що зачіпають життєво важливі інтереси населення, політичних, релігійних і інших громадських організацій і рухів, ряд з яких може привести до виникнення соціальних конфліктів і надзвичайних подій природно-техногенного характеру;

- корумпованість частини державного апарату;

- поширеність порушень законності в діяльності органів державної влади;

- лобіювання посадовими особами органів державної влади інтересів олігархів і крупного бізнесу (у тому числі і кримінального), що завдає збитку життєво важливим інтересам;

- участь посадових осіб органів державної влади, безпосередньо або опосередковано (через родичів і підставних осіб) в організації і створенні офшорих зон, посередницьких і інших структур, сприяючих нецільовому витрачанню бюджетних коштів, прихованню доходів, нажитих незаконним шляхом, уникнення від оподаткування;

- багаточисельні факти уникнення від кримінальної відповідальності призначених або обраних посадових осіб органів державної влади за зловживання владою і посадовим положенням, соціальними наслідками яких є деформація громадської свідомості і формування в ньому помилкової громадської думки, згідно з якою демократія ототожнюється із вседозволеністю;

- самоусунення певної частини посадових осіб органів державної влади від вживання заходів по припиненню незаконної діяльності політичних партій, громадських організацій, релігійних й інших об'єднань і рухів, що створює передумови для масових і групових посягань на громадську безпеку, актів політичного екстремізму, інших антигромадських проявів;

- проведення реформ у сферах житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, що лягають непосильним фінансовим тягарем на середньо- і малозабезпечені верстви населення [3, с. 97-98];

- доступ до органів державної влади осіб з кримінальним минулим, закритість для суспільства інформації про джерела фінансування виборчих кампаній, доходах місцевої влади і тому подібне.

Найбільш небезпечну загрозу громадській безпеці України в системі органів державної влади, безперечно, складає корупція, яка, як зазначено в Законі України від 7 квітня 2011 р. № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» [4], ущемляє конституційні права й інтереси громадян, підриває демократичні засади і правопорядок, дискредитує діяльність державного апарату, перекручує принципи законності, перешкоджає проведенню економічних реформ.

Треба визнати, що в ході державно-правового і соціально-економічного реформування стану підтримання законності і правопорядку в Україні набув кризисного характеру: мають місце порушення Конституції України і законів України, прав, свобод і законних інтересів особи; належним чином не забезпечувався захист життя і здоров'я громадян, їх честі, гідності і власності; злочинність отримала якісно нові, організовані форми, міжрегіональний і міжнародний характер; небувалий розмах набула корупція.

Все це стало реально загрожувати безпеці держави, а основними причинами такого становища стала соціально-економічна і політична обстановка, що загострюється, зниження життєвого рівня населення, падіння суспільної моральності, правовий нігілізм, що охопив суспільство і владні структури, особливо на місцях.

Багато ЗМІ, культивуючи жорстокість, насильство, вседозволеність, крайні форми індивідуалізму, не забезпечують належний рівень правового інформування населення, що підриває пошану до закону і діяльності органів правопорядку.

Загрози громадській безпеці України в соціально-економічній сфері складають:

- відсутність реальних соціально-економічних гарантій захисту майнових і особистих немайнових прав громадянина [5];

- соціальна і правова незахищеність військовослужбовців Збройних Сил, що звільняються з лав, в місцях їх компактного мешкання у військових містечках;

- незахищеність прав споживача, починаючи від організації широкомасштабної низькопробної реклами до надання неякісних, а часто і шкідливих для здоров'я товарів і послуг.

У структурі соціально-економічних загроз громадській безпеці слід зазначити невпорядкованість міграційних процесів, що полягають у зростаючій імміграції до України з країн далекого і ближнього зарубіжжя; недосконалість системи прийому, розміщення і надання допомоги мігрантам; еміграція інтелектуальної і професійної еліти, що продовжується; хаотичність і недостатній рівень адміністративно-правового регулювання процесів внутрішньої міграції.

За експертними оцінками, в Україні знаходиться близько 300 тис. незаконних мігрантів - іноземних громадян і осіб без громадянства.

Такі особи, скориставшись неналежною організацією системи обліку і виїзду, безконтрольно залишилися на українській території з порушенням встановлених правил.

Невпорядкованість міграційних процесів позначається і на стані правопорядку: питома вага мігрантів, що здійснили злочини в Україні, в загальній кількості виявлених злочинців, у 2012 р. склала 7,5%; зросла кількість зареєстрованих злочинів, скоєних іноземними громадянами і особами без громадянства, у тому числі тими, що незаконно перебувають на території України; злочинні угрупування, що складаються з нелегальних мігрантів, створюють у великих містах неконтрольований ринок товарів і послуг, ухиляються від податків, ведуть незаконну комерційну діяльність, займаються торгівлею зброєю і наркотиками.

Загрози громадській безпеці України у сфері охорони здоров'я складають:

незадовільна організація медичного обслуговування (зокрема, постачання населення безпечними для здоров'я ліками), надання медичної і особливо стаціонарної допомоги, незахищеність прав пацієнтів і особливо тих, хто відноситься до категорії населення, що найбільше потребує медичної допомоги: діти, пенсіонери, ветерани, інваліди, хронічні хворі і т. п.;

- зростання хронічного алкоголізму і наркоманії серед широких верств населення, поширення ВІЛ-інфекції;

- підвищення захворюваності і смертності населення, особливо в окремих професійних і вікових групах, у тому числі смертності новонароджених;

- інтенсивні процеси старіння населення, падіння народжуваності до рівня, що не забезпечує простого відтворення населення;

- зростання небезпеки здоров'я населення у зв'язку з погіршенням умов праці, побуту, відпочинку, харчування, навчання і виховання;

- підвищення техногенних навантажень населення при одночасному зниженні адаптаційних можливостей організму і так далі.

Загрози громадській безпеці у сфері науки і культури складають:

- соціально-правова незахищеність наукових, науково-педагогічних й інших колективів, що працюють у даній соціальній сфері, від адміністративного свавілля, що перешкоджає швидкому впровадженню науково-технічних досягнень у практику забезпечення життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави;

- відтік найбільш талановитих вітчизняних творчих працівників, наукових кадрів і інтелектуальної власності за рубіж;

- зниження рівня державних гарантій на забезпечення рівного доступу до здобування освіти для соціально незахищених верств суспільства і територіальних груп населення, тенденції до скорочення сектора безкоштовної освіти;

- негативні наслідки соціальних реформ і експериментів, що перешкоджають виявленню і вихованню талановитої молоді з малозабезпечених верств суспільства;

- недостатня увага органів державної влади до організації досліджень проблем забезпечення громадської безпеки;

- деградація моральності, падіння рівня вихованості населення, інтересу до історії і культури Вітчизни, втрата почуття пошани до держави, приналежності до українського народу;

- загибель або реальна загроза загибелі багатьох національних цінностей унаслідок відсутності належних умов їх зберігання;

- контрабандний вивіз культурних цінностей за кордон;

- незаконне захоплення і хижацьке освоєння

- паркових та музейних територій, внаслідок чого гинуть пам'ятники природи і культури;

- зниження прагнення значної частини підростаючого населення до здобування професійної освіти;

- поширення в суспільстві, головним чином, через ЗМІ, культу насильства, жорстокості, екстремізму, бездуховності, сексуальної розбещеності, соціального утриманства і егоїзм.

Загрози громадській безпеці України у сфері організації виробництва і комунікаційних зв'язків складають:

- недопустиме прогресуюче знос спрацьованих засобів виробництва, особливо технологічного устаткування, транспортних засобів і основних виробничих фондів;

- відсутність контролю за дотриманням правил трудової дисципліни і норм техніки безпеки в промисловості і на транспорті;

- недостатня технологічна надійність систем забезпечення безпеки в промисловості, на транспорті, в енергетиці, сільському господарстві, системах управління соціальною сферою;

- зростання масштабів використання взриво-, пожежо-, хімічно, радіаційно, біологічно небезпечних виробництв, речовин і технологій;

- недостатність і неузгодженість заходів щодо запобігання аваріям і катастрофам;

- злочинно-недбалі дії на різних рівнях організаторської і виробничої діяльності;

- чинники блокування, пікетування, страйків, терору відносно працівників транспорту, акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації і незаконних актів, направлених проти безпеки пересування громадян, а також погроз їх здійснення;

- використання об'єктів транспорту злочинним середовищем в цілях контрабанди, перевезення зброї, вибухових речовин, наркотиків і т. п.;

- незахищеність від злочинних дій паливно-енергетичних і інформаційних комунікацій.

Загрози громадській безпеці у сфері екології складають:

- відсутність механізму забезпечення конституційних прав громадян на сприятливе середовище, на її захист від негативної дії, викликаної господарською й іншою діяльністю або бездіяльністю, надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру, на достовірну інформацію про стан довкілля і на відшкодування шкоди довкіллю;

- розбалансоване і некомплексне вирішення економічних, соціальних, екологічних і технологічних проблем, що викликає загострення протиріч між розвитком виробничих сил і технологій, і необхідністю збереження сприятливого довкілля;

загострення протиріч між розвитком продуктивних сил і технологій, і необхідністю збереження сприятливого екологічного життя

- людей у процесі взаємодії суспільства з природою, розбалансоване і некомплексне вирішення економічних, соціальних, екологічних і технологічних проблем;

- відсутність механізмів забезпечення прав людини і громадянина на сприятливе місце існування, на її захист від негативної дії, викликаної, господарською і іншою діяльністю, надзвичайні події природного і техногенного характеру, на достовірну інформацію про стан довкілля й на відшкодування шкоди в цілях її відновлення;

- звикання суспільства до екологічно несприятливих умов життя, що сприяє розвитку хвороб, зниженню народжуваності, підвищенню рівня смертності, втраті генофонду і можливості відтворення майбутніх поколінь українців;

- зростання екологічних правопорушень; зловживання владою; використання засобів екологічних фондів не за цільовим призначенням;

- розбалансованість законодавства по охороні природи, неприйняття органами державної влади нормативно правових актів в області екології і використання природних ресурсів.

Загрози громадській безпеці у сфері екології безпосередньо пов'язані з можливістю виникнення надзвичайних подій унаслідок проведення терористичних акцій, оскільки, як правильно зазначають В. І. Кутузов і А. А. Попів, «...терористичні акти призводять до виникнення надзвичайних екологічно значимих ситуацій, будучи причиною порушення нормального стану природного довкілля і, як наслідок, причиною порушення екологічних прав і законних інтересів громадян» [6].

Загрози громадській безпеці України у сфері правопорядку складають:

- криміналізація найбільш важливих сфер життєдіяльності держави і суспільства, що викликає підвищення рівня соціальної напруженості в політиці, економіці, національних відносин і т.п.;

- помилки у формуванні стратегії і тактики протидії адміністративним правопорушенням і злочинам, ресурсному і фінансовому забезпеченню боротьби з ними;

- розширення масштабів і підвищення рівня громадської небезпеки протиправних посягань; поява нового кваліфікованого виду злочинів; ескалація насильства, жорстокості, агресивності злочинних проявів;

активізація діяльності міжнародних

- терористичних організацій, у тому числі тих що підтримують контакти і що надають фінансову, технічну й іншу підтримку екстремістським угрупуванням і незаконним озброєним формуванням на території України; наявність стійких зв'язків і спільних інтересів у міжнародних терористичних організаціях і організованої злочинності, у першу чергу, наркобізнесу;

- зростання тягаря і масштабів соціальних, у тому числі економічних наслідків злочинності (збільшення загального числа жертв кримінальних посягань, а також необережних злочинів);

- активна консолідація злочинних угрупувань на територіальному, міжрегіональному і міжнародному рівнях при одночасному розділі території країни і галузей злочинного бізнесу на сфери впливу, внаслідок чого встановлюється кримінальний контроль за цілими галузями торгівлі, виробництва, транспорту, малого, середнього і крупного підприємництва, фінансовими операціями;

- активізація діяльності трансграничної організованої злочинності , у тому числі по створенню незаконної міграції громадян;

- факти кримінального терору відносно представників органів державної влади, потерпілих і свідків по кримінальних справах, підприємців і фінансистів, що може зруйнувати процеси переходу до ринку, стати перешкодою до нормальної діяльності управлінських, банківських і підприємницьких структур;

- прагнення лідерів організованої злочинності, що накопичили величезні кримінальні капітали, вторгнутися в політику, лобіюючи свої інтереси у владних структурах всіх рівнів, підкуповуючи корумпованих представників органів державної влади, впливаючи на хід виборів депутатів (просування своїх депутатів), провокуючи в своїх інтересах міжнаціональні конфлікти, політичні свари і т. п.;

дії злочинних угрупувань з транснаціональними зв'язками; спроби міжнародних злочинних співтовариств використовувати територію України для наркобізнесу і відмивання

- злочинних доходів; вивіз капіталів, здобутих протиправними діями, за кордон;

- слабкість профілактичних заходів запобігання злочинним проявам, правовий нігілізм, відтік з органів забезпечення правопорядку кваліфікованих кадрів сприяють корупції у всіх сферах життєдіяльності українського суспільства;

- зневіра людей у здатність держави ефективно забезпечити їх захист від протиправних посягань, і як наслідок, - соціальна пасивність, наявність масових акцій протесту та ін.;

- відсутність державної системи профілактики адміністративних правопорушень і злочинів, яка забезпечувала б дієвий соціальний контроль за кримінологією і деліктологічною ситуацією на території України;

- недостатня ефективність діяльності правоохоронних органів через роз'єднаність, невирішеність проблем правового, матеріально-технічного, фінансового, кадрового і соціального забезпечення.

Виявлення широкого кола джерел виникнення загроз громадській безпеці відкриває можливість використання комплексу економічних, соціальних, організаційних, правових, технічних, педагогічних, психологічних і тому подібних засобів їх запобігання.

Таким чином, широкий спектр загроз громадській безпеці України свідчить про необхідність забезпечення громадської безпеки на організаційно-правовій основі, що включає економічну, соціальну, екологічну, культурну, правоохоронну й інші сфери суспільства і держави, як елементу забезпечення національної безпеки України.

Література

громадський безпека держава

1.Про Воєнну доктрину України: Указ Президента України від 15.06.2004 № 648/2004

2.Прохожев А. А. Методологические основы решения проблем внутренней безопасности России //Проблемы внутренней безопасности России: Материалы научнопрактической конференции (15-16 февраля 2001 г.). М., 2001.

3.Колесников В. В. Экономическая преступность и рыночные реформы: политико-экономические аспекты. Спб., 1994.

4.Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 7 квітня 2011 р. № 3206-VI Електронний варіант] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/3206-17.

5.Ломтев С. П. Социально-правовая защита граждан, получивших повреждение здоровья //Безопасность труда в промышленности. - М.,1993. № 3.

Размещено на Allbest.ru