Типові слідчі версії на початковому етапі розслідування прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою митних органів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Типові слідчі версії на початковому етапі розслідування прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою митних органів

Палій Н.Р.

Визначено початковий етап розслідування у кримінальних провадженнях про факти одержання неправомірної вигоди, на основі науково-обгрунтованих понять версія, поділу версій за галузевою ознакою, їх класифікації, запропоновано типові слідчі версії на початковому етапі розслідування прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою митних органів.

Ключові слова: неправомірна вигода, службова особа, митні органи, початковий етап розслідування, слідча версія, криміналістична ситуація, слідча ситуація.

Определены начальный этап расследования по уголовным производствам о фактах получения неправомерной выгоды, на основе научно-обоснованных понятий версия, разделения версий по отраслевому признаку, их классификации, предложено типичные следственные версии на начальном этапе расследования принятия предложения, обещания или получения неправомерной выгоды должностным лицом таможенных органов.

Ключевые слова: неправомерная выгода, должностное лицо, таможенные органы, начальный этап расследования, следственная версия, криминалистическая ситуация, следственная ситуация.

Determined the initial investigation stage of criminal proceedings on the facts obtaining undue advantage, based on evidence-based concepts version, division versions on an industry basis, the classification proposed typical investigative leads at the initial investigation stage adoption offers, promises or receipt of unlawful benefit by an official of the customs authorities .

Keywords: undue advantage, officer, customs authorities, the initial stage of the investigation, investigative leads, forensic situation investigative situation.

Постановка проблеми. Одержання неправомірної вигоди загрожує національній безпеці, реально протистоїть конституційному і суспільному ладу, є однією з причин зростання в Україні «тіньової» економіки, проникає у владні інституції, залучаючи до своїх ряди окремих політичних і громадських діячів. Корупційні прояви уражують всі сфери суспільного життя, призводять до поширення організованої злочинності, створюють соціальне напруження, породжують у населення зневіру у здатності влади здійснити організаційні та практичні заходи щодо подолання системної кризи й відродження України.

Згідно зі статистичними даними органів внутрішніх справ у 2012 році в Україні зареєстровано 1972, у 2013 -- 1848, за січень 2014 - 255 (Львівська область 2012 рік -- 99, 2013 -- 146, січень 2014 -- 8 кримінальних проваджень) фактів одержання неправомірної вигоди. Саме тому на сучасному етапі розвитку Української держави особливого значення набувають наукові дослідження проблем протидії фактам одержання неправомірної вигоди (до 12.11.2012 -- «хабарництва)”. Різноманітні заходи управлінського, організаційного та правового характеру мають на меті призупинити та нейтралізувати корупцію та факти одержання неправомірної вигоди в системному вимірі, запобігти їх поширенню.

18.05.2013 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність до стандартів Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18.04.2013. Цим законом внесено зміни до Кримінального кодексу України, таке кримінально-правове поняття, як “хабар” замінено поняттям “неправомірна вигода”. Закон передбачає криміналізацію всіх елементів активного і пасивного хабарництва, при цьому кримінальна відповідальність встановлюється не тільки за дачу або отримання, але й за пропозицію або обіцянку такої неправомірної вигоди.

З огляду на те, що на сьогодні є потреба в нових наукових розробках щодо протидії фактам незаконної винагороди актуальною видається дослідження проблеми типізації слідчих версій у провадженнях за фактом вчинення досліджуваної категорії кримінальних правопорушень.

Стан дослідження. Розробленню теоретичних засад формування загальних положень криміналістичної методики і рекомендацій з розслідування окремих категорій злочинів присвячено праці таких провідних учених-криміналістів, як Ю.П.Аленін, В.П.Бахін, Р.С.Бєлкін, О.М.Васильєв, І.О.Возгрін, А.Ф.Волобуєв, В.К.Гавло, Ю.П.Гармаєв, В.А.Журавель, О.Н.Колесніченко, В.О.Коновалова, В.С.Кузьмічов, О.Ф. Лубін, І.М.Лузгін, Г.А.Матусовський, В.О.Образцов, М.В.Салтевський, М.О.Селіванов, В.В.Тіщенко, С.Н.Чурилов, В.Ю.Шепітько, Б.В. Щур, М.П.Яблоков та ін.

Значний внесок у дослідження теоретичних проблем методики розслідування хабарництва зробили вчені-криміналісти України та інших держав. Серед них Т.В. Авер'янова, О.Я. Баєв, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, В. К. Гавло, В. Г. Гончаренко, А. В. Дулов, О. Н. Колісниченко, В. С. Кузьмичов, В. К. Ли- сиченко, В. Г. Лукашевич, Г. А. Матусовський, М. В. Салтевський, М.О. Селіванов, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та ін.

Безпосередньо проблематика криміналістичних версій досліджувалася в роботах Г.Н. Александрова, В.П. Антипова, Г.В. Арцишевського, І.Є.Биховського, Л.Я. Драпкіна, О.Н. Колесніченка, В.О. Коноваловой', О.М. Ларина, В.М. Левкова, О.В. Нікренц, О.Р. Реховського, М.І. Сайбаракова, М.О. Селіванова, О.В. Синчук, Л.О. Соя-Серка, С.А. Ялишева та ін. Водночас слід зазначити, що в методиці розслідування отримання неправомірної вигоди не всі проблеми вирішені, а окремі аспекти ще й дотепер досліджені недостатньо: в Україні відсутні монографічні роботи, присвячені даній проблематиці, а в дисертаційному аспекті це питання у вітчизняній криміналістиці спеціально не досліджувалося.

Мета та завдання дослідження. При виявленні ознак злочину у сфері службової діяльності, успішне його розкриття залежить від своєчасного вжиття організаційних заходів та проведення слідчих (розшукових) дій саме на початковому етапі розслідування. У зв'язку з цим, метою нашої статті є типізація версій початкового етапу розслідування фактів отримання неправомірної вигоди у сфері службової діяльності митних органів.

Виклад основних положень. Початковий етап розслідування починається з моменту відкриття кримінального провадження і завершується повідомленням про підозру у вчиненні злочину. Він включає в себе провадження початкових слідчих (розшукових) дій, спрямованих на закріплення слідів злочину та встановлення особи, яка його вчинила.

Професор В.Т. Маляренко зазначив, що на початковому етапі вся робота спрямовується на збирання фактичних даних, які в подальшому має бути визнано достатніми для прийняття рішення по справі [1, с. 225]. На початковому етапі слідчий повинен діяти швидко, встигнути виявити і зібрати максимальну кількість доказів, які в іншому випадку можуть зникнути або бути знищеними, спрямувати зусилля на розкриття злочинів «по гарячим слідам», встановлення і затримання винних, забезпечити можливість відшкодування збитків, заподіяних злочином [2, с. 689].

У загальному вигляді, дії слідчого на початковому етапі розслідування злочинів у сфері службової діяльності не обмежуються дослідженням існуючої інформації про злочин, вирішенням питання про відкриття кримінального провадження, пошуком слідів. Важливе значення мають висунуті версії, на підставі яких, по-перше, планується майбутня діяльність з викриття суб'єкта, по-друге, організується взаємодія працівників правоохоронних органів, по-третє, залучається допомога громадськості, по-четверте, організовуються заходи щодо подолання протидії розслідуванню з боку зацікавлених осіб та деякі інші методи і засоби, спрямовані на запобігання злочинів, вчинених з використанням посадовою особо своїх службових повноважень.

Одним із перспективних напрямів удосконалення та оптимізації процесу розкриття, розслідування та попередження окремих видів злочинів є дослідження і подальше розроблення концепції типових версій. Завдяки їх формуванню та застосуванню в кримінально-процесуальному пізнанні активізується вирішення завдань щодо пошуку доказів у типових слідчих ситуаціях, виникає можливість у побудові логічних програм дій для осіб, що здійснюють процес розслідування.

Встановлення істини відбувається шляхом побудови різних слідчих версій і їх подальшої перевірки. Для того, щоб висунути криміналістичну версію, слідчий повинен мати певний обсяг фактичних даних (тобто слідчої ситуації). На основі цих даних у версії повинно міститися не тільки намагання пояснити відомості, що є на конкретному етапі розслідування, але й виявити між ними взаємозв'язки та взаємозалежності [3, с. 13].

Першою науковою роботою, яка містила дослідження філософських засад версії як різновиду гіпотези, що виконує пізнавальну роль у судочинстві, стала кандидатська дисертація О. В. Никренц “Судова версія як різновид гіпотези” [4]. У роботі були досліджені філософські джерела версії, її співвідношення з поняттям “гіпотеза” і роль у кримінально-процесуальному пізнанні.

Версію називають методом пізнання [5, с. 141; 6, с. 166], тактичним прийомом [7, с. 59; 8, с. 45; 9, с. 53], інтегральною ідеєю [10, с.29], ідеально-розумовою моделлю [11, с. 92-108] або ідеальною інформаційно-логічною моделлю [12, с. 128-133], різновидом гіпотези [13, с. 106, 107; 14, с. 117-124], «слідчим компасом» [15, с. 22], керівною ниткою в процесі збору, дослідження та оцінки доказів [16, с. 115], засобом досягнення мети [17] та ін. Підсумовуючи висловленні судження Н.С.Туркова відзначає, що версія виступає і моделлю, і логічним прийомом, і гіпотезою, і причиною появи фактів [18, с. 16].

Водночас, переважна більшість учених-криміналістів визначає версію як обґрунтоване припущення, ймовірне пояснення суб'єктами пізнавального процесу сутності події злочину в цілому або окремих обставин його вчинення, що підлягають встановленню по кримінальному провадженні. Так, О.Н. Колесніченко вважає, що версія - це «обґрунтоване припущення слідчого про наявність і обставини події, що розслідується, про дії (бездіяльність) тих або інших осіб і про наявність (відсутність) у цих діях складу певного злочину» [19, с. 8]. У свою чергу О.В. Нікренц версію визначає як складний розумовий процес, коли на підставі зібраних фактичних даних робиться припущення про злочин або окремі його обставини, а потім з цього припущення виводяться наслідки що підлягають подальшій перевірці [20, с. 5]. За О.Р. Шляховим версія - це обґрунтоване на фактах припущення слідчого про сутність і причини досліджуваних у процесі розслідування подій [21, с. 13]. На думку О.О. Старченка, версія - це «...одне з можливих припущень, які пояснюють походження або властивості окремих обставин злочину, або подію злочину в цілому» [22, с. 15; 23, с. 17]. В.А. Притузова розглядає версію як припущення слідчого про характер і обставини злочину [24, с.152]. Г.В. Арцишевський вважає, що версія - це спрямоване на розкриття злочину припущення стосовно ще не встановленої сутності розслідуваної події або ще не встановлених ознак складу злочину, які являють собою один із можливих висновків, що виникають із аналізу всієї сукупності фактичних даних здобутих на момент цього припущення [25, с. 20; 26, с. 7]. О.О. Ейсман визначає версію як припустимий опис конкретної події, дій певної особи [27], а О.М. Васильєв як індуктивний умовивід слідчого у формі припущення, основане на фактичних даних про подію злочину і його окремих обставинах, яке підлягає перевірці за логічними правилами дедукції [9, с. 55].

Науковці класифікують версії за: суб'єктом висування: слідчі, оперативно- розшукові, експертні, судові, (ці версії, як правило, взаємозалежні і можуть випливати одна з іншої. Так, слідча версія може випливати з експертної, опера- тивно-розшукова -- зі слідчої і навпаки.); за обсягом встановлення обставин події, що досліджується: загальні, призначені для пояснення сутності події в цілому, її характеру, причинного зв'язку між фактами; окремі -- ймовірне судження про місце, час, знаряддя вчинення злочину, походження окремих слідів тощо; ступенем конкретності: типові -- пояснення події в цілому на підставі даних узагальненого досвіду судової, експертної, оперативно-розшукової практики, конкретні -- робочі версії, над якими працює у той або інший момент слідчий [28].

Версії, як ідеально-розумові моделі в процесі пізнання конкретного злочину, мають декілька функцій, до числа яких можна віднести аналітичну, пізнавальну, прогностичну, організаційну. Кожна з названих функцій має свою мету, яка досягається складною розумовою діяльністю.

Підставою для формування версій є аналіз вихідного доказового матеріалу. Такий матеріал може бути декількох рівнів -- достатнім для висунення: а) обґрунтованого припущення (версії), або б) тільки якого-небудь окремого припущення. розслідування митний кримінальний

Версіям під час досудового розслідуванні факту прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди приділяється особлива увага. їх своєчасне, правильне висування й оперативна перевірка дозволяють встановити обставини справи найбільш повно й об'єктивно, у максимально короткий термін. Треба зазначити, що окремі версії часто мають досить важливе значення і виконують роль методів виявлення тих чи інших ознак злочину. Це може стосуватися й випадків раптового збагачення окремих посадових осіб митних органів, які виконують розпорядницькі функції.

Роль окремих версій у розслідуванні правильно підкреслює Р.С. Бєлкін, зазначаючи, що «сукупність вихідних даних не має абсолютного значення, незалежно від того, для побудови якого припущення вони є вихідними. Межі сукупності визначаються рівнем побудованого на цих вихідних даних припущення. Якщо сукупність усіх узагалі даних, відомих до моменту висунення версії, назвати генеральною сукупністю, то в рамках останньої можна висунути сукупності, які об'єднують менше число даних. Побудовані на їх основі версії будуть належати до версії, яка охоплює генеральну сукупність, як частини до цілого» [29, с. 358]. Тут важливо зазначити й суб'єктивний момент в оцінці вихідного матеріалу при аналізі й висуненні як окремих, так і загальних версій.

Загальні версії про характер події охоплюють два основні гіпотетичні напрями: 1) одержання неправомірної вигоди не вчинене; 2) одержання неправомірної вигоди вчинене.

Наявність ознак, що викликали необхідність висування версій першого напряму, може бути пояснена іншими зовні подібними з «хабарництвом» злочинами, іншими правопорушеннями або законними діями, сприйнятими, зокрема заявником, як «хабарництво». До таких діянь відносяться, зокрема, деякі службові злочини (зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службова недбалість); шахрайство, пов'язане з використанням звання службової особи з метою одержання майна, а також його вимагання; одержання незаконної винагороди неслужбовою особою. Іноді помилки в оперуванні загальними версіями можуть відбуватися через упереджене ставлення до повідомлення про одержання неправомірної вигоди. При перевірці даної версії необхідно відмежувати корупційні діяння, відповідальність за які настає відповідно до Закону «Про засади запобігання і протидії корупції», а також інші дії.

Версія «одержання неправомірної вигоди вчинене» перевіряється шляхом з'ясування способу передачі предмета неправомірної вигоди: 1) прямої (безпосередньо службовій особі, поштовим відправленням, банківським перерахуванням, через третю особу, яка не є посередником); 2) замаскованої під законні дії (дарування, отримання премії, спадщини, гонорару, кредиту, погашення боргу, купівлі-продажу, виконання робіт, послуг тощо).

Версії про суб'єкт одержання неправомірної вигоди перевіряються стосовно того, чи є цей суб'єкт службовою особою, або він користується певними функціональними повноваженнями як працівник державної установи і не є службовою особою (за наявності визначених підстав така особа може відповідати за ст. 354 КК України); чи є службова особа саме тією, відносно якої є заява або інші дані, або це інша службова особа; чи існують або відсутні зв'язки (службові, родинні, земляцькі, сусідські тощо) між суб'єктами «хабарництва».

Версії про «хабародавця» (особливо великих розмірів), крім з'ясування даних, що характеризують його, спрямовані на встановлення джерела матеріальних коштів: 1) отриманих на законних підставах; 2) здобутих безпосередньо злочинним шляхом (як хабар, у результаті вчинення економічних злочинів, вимагання); 3) отриманих із джерел, що належать злочинній групі (у тому числі організованій), що поповнюються з числа неврахованих коштів, тіньового сектора, легалізованих («відмитих») грошей [30, с. 483].

Якщо звернутися до окремих слідчих дій, комплекс яких є найбільш оптимальним щодо розслідування одержання неправомірної вигоди, можна простежити пізнавальну роль кожної з них. Оскільки до таких дій належить, насамперед, допит підозрюваного, з його предмета (обставин, що підлягають з'ясуванню) ми можемо зробити висновок, у якому співвідношенні він знаходиться з висунутою версією, і підпорядкувати її напрямку весь процес допиту. Механізм такого пізнання здійснюється за допомогою окремих тактичних прийомів та їх систем, які забезпечують найбільш повне одержання інформації в різних ситуаціях -- як слідчих (стан доказової інформації по справі на певний період розслідування), так і ситуації допиту (конфліктна, безконфліктна).

Також слідчі версії здійснюють прогностичну функцію, сутність якої полягає в передбаченні не тільки комплексу слідчих дій, що можуть сприяти виявленню доказів, а й їх можливої доказової цінності [31, с. 28]. Наприклад, розслідуючи факт одержання неправомірної вигоди за незаконне переміщення товарів, слідчий прогнозує, у яких документах цей факт міг знайти відбиття (заниження вартості у товаросупровідних документах та ін.). Йдеться про ті ознаки, які відповідно характеру вчиненого злочину або повинні, або можуть бути. Прогностична функція сприяє визначенню можливого існування тих чи інших слідів, об'єктів, документів, пов'язаних з подією злочину. Такий прогноз, обумовлений попереднім аналізом доказової інформації, дозволяє визначити місця можливого перебування певних об'єктів, документів, слідів і використати їх для розкриття злочину.

Слідчі версії виконують організаційну функцію, суть якої -- у визначенні напрямку розслідування й у цьому зв'язку плануванні діяльності, пов'язаної з розслідуванням. Цю роль версії підкреслюють окремі вчені-криміналісти, які досліджують проблему планування. Так, Л.П. Дубровицька зазначає, що організаційна функція планування полягає в постановці завдання, визначенні шляхів і способів його вирішення, послідовності здійснення необхідних дій, розміщенні наявних сил і засобів. Ця розумова діяльність спрямована на побудову моделі всього акту розслідування, матеріальним вираженням якої є його письмовий або графічний план [32, с. 8].

Висновки

Виходячи з комплексу щодо певної сфери діяльності осіб, стосовно яких є відомості про факти одержання неправомірної вигоди, висуваються слідчі версії, однак типовими при розслідуванні фактів одержання неправомірної вигоди у системі митних органів можуть бути такі: передача неправомірної вигоди посадовій особі мала місце; передача неправомірної вигоди посадовій особі не мала місця; мала місце обмова посадової особи з метою її скомпрометувати й усунути із займаної посади; мала місце пропозиція, обіцянка надати неправомірну вигоду чи провокація для усунення посадової особи як конкурента тощо.

Висунення версій про злочини, пов'язані з одержанням неправомірної вигоди, не може бути обмежено традиційним переліком. Залежно від галузі, становища посадової особи, її можливостей, цілей, які повинні бути досягнуті за допомогою неправомірної вигоди, його предмета та інших чинників, версії можуть видозмінюватися. Більше того, у висуненні версій домінуюче значення мають дані аналізу вихідного матеріалу, який і визначає формування версії.

Література

1. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: підручник /Є. Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 712 с.

2. Криминалистика : учебник / [Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Российская Е. Р.]; под ред. Р. С. Белкина. - М. : Норма, 2005. - 992 с.

3. Батюк О.В., Благута Р.І., Гумін О.М.,за заг. ред. Є.В. Пряхіна/ Методика розслідування окремих видів злочинів, підслідних органам внутрішніх справ. Навчальний посібник. - Львів, 2011. - 323 с.

4. Никренц О.В. Судебная версия как разновидность гипотезы: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - М., 1954. - 23 с.

5. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования / Игорь Михайлович Лузгин. - М.: Юрид. лит., 1973. - 215 с.

6. Образцов ВА Криминалистика: Курс лекций / Виктор Александрович Образцов. - М., 1996. - 448 с.

7. Васильев А.Н. Следственные версии / Александр Николаевич Васильев // Сов. гос. и право. - 1960. - №8. - С.54-64.

8. Васильев А.Н. Тактический прием - основа следственной тактики //Соц. законность. - 1974. - №4. - С.44-48.

9. Васильев А.Н. Следственная тактика. - М.: Юрид. лит., 1976. - 200 с.

10. Ларин А.М. От следственной версии к истине / Александр Михайлович Ларин. - М.: Юрид. лит., 1976. - 198 с.

11. Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве: Монография /Виолетта Емельяновна Коновалова. - X.: Издатель ФЛ-П Вапнярчук Н.Н., 2007. - 192 с.

12. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей / Александр Рувимович Ратинов. - М.: НИ и РИО ВШ МООП СССР, 1967. - 290 с.

13. Теребилов В.И. К вопросу о следственных версиях и планировании расследования / Владимир

14. Иванович Теребилов // Советская криминалистика на службе следствия. - М.: Г осюриздат, 1955. - Вып. 6. - С.104-113.

15. Пещак Я. Следственные версии / Ян Пещак. - М.: Прогресс, 1976. - 228 с.

16. Александров Г.Н. Версия / Георгий Николаевич Александров // Соц. законность. - 1959. - №10. - С.22-26.

17. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств /Р.СБелкин. - М.: Наука, 1966. - 295 с.

18. Перлов ИД. Версия в уголовном судопроизводстве / Илья Давидович Перлов // Соц. законность. - 1962. - № 7. - С.70-71.

19. Туренко Н.С. Современные подходы в формировании и проверке следственных версий: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Наталия Сергеевна Туренко. - Нижний Новгород, 2006. - 22 с.

20. Колесниченко А.Н. Планирование советского предварительного следствия: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / А.Н. Колесниченко. - X., 1952. - 15 с.

21. Никренц О.В. Судебная версия как разновидность гипотезы: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / О.В.Никренц. - М., 1954. - 16 с.

22. Шляхов А.Р. Планирование предварительного следствия: Лекция ддя студентов ВЮЗИ. - М.: Изд-во ВЮЗИ, 1957. - 223 с.

23. Старченко А.А. Логика в судебном исследовании / Анатолий Александрович Старченко. - М.: Г осюриздат, 1958. - 76 с.

24. Старченко А.А. Г ипотеза. Судебная версия / Анатолий Александрович Старченко. - М.: Изд-во МГУ, 1962. - 72 с.

25. Давыдов Г.П. Тактика следственных действий / Г еннадий Павлович Давыдов, Вера Андреевна Притузова, Борис Иванович Шевченко. s М.: Госюриздат, 1959. - 167 с.

26. Арцишевский Г.В. Понятие версии расследования / Георгий Владимирович Арцишевский // Вопросы криминалистики. - М.: Госиздат. юрид. лит., 1962. - Вып. 6-7 (21-22). - С.15-25.

27. Арцишевский Г.В. Выдвижение и проверка следственных версий / Георгий Владимирович Арцишевский. - М.: Юрид. лит., 1978. - 104 с.

28. Эйсман А.А. Логика доказывания / Алексей Александрович Эйсман. - М.: Юрид. лит., 1971. - С. 98.

29. Шепітько В. Ю. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. -- Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. -- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. - 684 с.

30. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3-х т. - М.: Юристь, 2009. - Т.2: Частные криминалистические теории. - 464 с.

31. Пысина Г. Значение заключения эксперта по делу // Законность. - 2003. - № 9. - С. 26-27.

32. Журавель В.А. Роль гипотез в криминалистическом прогнозировании // Актуал. пробл. государства и права. - Одесса, 1998. - Вып. 5. - С. 16-30.

33. Дубровицкая Л.П., Лузгин И.М. Планирование расследование. - М.: Юрид. лит., 1972. - 167 с.

Размещено на Allbest.ru