Принципи організації діяльності омбудсмана з питань міграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОМБУДСМАНА З ПИТАНЬ МІГРАЦІЇ

О.Д. Агєєв

Анотація

Досліджено принципи регламентації правового статусу омбудсмана з питань міграції, які визначають основний зміст, форми і методи його діяльності та мають особливе значення для виконання ним функції захисту прав і свобод людини мігранта від зловживань і свавілля з боку державного апарату і посадових осіб. Принципи розглядаються як ідеологічна основа діяльності омбудсмана, як засадничі підвалини юридичного характеру, що охороняються державою і правом. Дається коротка характеристика окремих принципів.

Ключові слова: омбудсман, глобалізація, права людини, міграція, мігрант, принципи, законність, незалежність, субсидіарність, неупередженість, справедливість.

Аннотация

Агеев А. Д. Принципы организации деятельности омбудсмана по вопросам миграции

Исследованы принципы регламентации правового статуса омбудсмена по вопросам миграции, которые определяют основное содержание, формы и методы его деятельности и имеют особое значение для выполнения им функции защиты прав и свобод человека мигранта от злоупотреблений и произвола со стороны государственного аппарата и должностных лиц. Принципы рассматриваются как идеологическая основа деятельности омбудсмана, как основы юридического характера, охраняемые государством и правом. Дается краткая характеристика отдельных принципов.

Ключевые слова: омбудсман, глобализация, права человека, миграция, мигрант, принципы, законность, независимость, субсидиарность, беспристрастность, справедливость.

Annotation

Ageev Oleksandr. The principles of organization of the ombudsman for migration

The article investigates the principles of the regulation of the legal status of the Ombudsman for Migration, which define the basic content, forms and methods of its activity and are ofparticular importance for the performance of the functions of protection of human rights and freedoms of migrants from abuse and arbitrariness on the part of the state apparatus and officials. The principles are regarded as the ideological basis of the activities of the Ombudsman, as the basis of a legal nature, and protected by the state law.

Key words: Ombudsman, globalization, human rights, migration, the migrant, the principles of legality, independence, subsidiarity, equity, justice, institute of specialized ombudsman, elements of the status.

В сучасний період глобальна міграція являє собою один з основних побічних результатів глобалізації, що є складним процесом структурної перебудови з безліччю міждисциплінарних аспектів, який впливає на здійснення громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав, визначає спрямованість прогресу і розвитку людства.

Міграційні процеси актуалізують питання захисту прав людини мігранта. Термін «мігрант» розглядається в якості родового поняття по відношенню до понять «біженець», «вимушений переселенець», «іноземний громадянин, особа без громадянства, яким надано тимчасовий притулок» тощо. Права даної категорії осіб визнані багатьма універсальними й регіональними міжнародними документами, що проголошують принципи демократії, поваги прав людини, наголошують на необхідності сприяння захисту соціально незахищених категорій населення, таких як мігранти.

Державний захист прав мігрантів реалізується легітимними представниками державної влади на засадах і в формах, визначених правовими актами. Крім того, у вирішенні проблем мігрантів широко застосовуються й позасудові способи захисту. Одним із засобів законодавчого забезпечення міграційної політики держави може стати узаконення правового інституту омбудсмана з питань міграції. У визначенні правового статусу омбудсмана вирішальну роль відіграють принципи організації діяльності інституту, що обумовлює актуальність і важливість проведеного дослідження.

Дослідженню інституту омбудсмана присвячено велика кількість наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, таких як В. Бойцова, Р. Вагизов, Н. Заворотнюк, К. Закоморна, Л. Лазарь, А. Майоров, О. Марцеляк, А. Мелехин, Н. Наулік, А. Семенова, А. Сунгуров, Н. Хаманева, В. Еміх, П. Бромхед, Є. Лентовська, Хіль Роблес Альваро та багатьох інших. Але, висвітлюючи правовий статус парламентських та спеціалізованих омбудсманів в цілому, в даних роботах не приділено достатньо уваги омбудсману з питань міграції. Це обумовлено передусім відсутністю законодавчого закріплення та практики діяльності даного виду омбудсманів.

Історія інституту омбудсмана виникла з правових і політико-ад- міністративних систем скандинавських країн. Омбудсман, на переконання багатьох фахівців, уявляє собою складний соціально- правовий феномен: він є не тільки юридичним інститутом чи органом, а й певним типом політичної і правової культури, сукупністю суспільних зв'язків і відносин, завоюванням та надбанням світової юридичної культури, яке гарантує безконфліктне (толерантне) узгодження інтересів управлінців та громадян, якими вони управляють.

Сучасний омбудсман з органу контролю за адміністрацією поступово перетворився на правозахисний інститут з функціями державного органу, який сприяє реалізації загальновизнаних принципів і норм права, в інститут, який грає профілактичну роль в запобіганні порушення прав і свобод громадян.

Фундаментальною основою організації інституту омбудсмана з питань міграції, як й інших видів омбудсманів, виступають принципи, які визначають основний зміст, форми і методи їх діяльності та мають особливе значення для виконання ним функції захисту прав і свобод людини від зловживань і свавілля з боку державного апарату і посадових осіб. Ці принципи ґрунтуються на прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році «Принципах, пов'язаних зі статусом національних організацій» (відомих як «Паризькі Принципи») - набору міжнародних стандартів, які формують і визначають роботу національних правозахисних установ, в тому числі й інституту омбудсмана. Міжнародно-узгоджені Паризькі принципи визначають роль, склад, статус і функції національних правозахисних установ. Національні правозахисні установи повинні відповідати принципам, які визначають їх завдання в області прав людини і передбачають їх незалежність, широкий мандат з прав людини, достатнє фінансування і інклюзивні та прозорі процеси відбору та призначення. Принципи широко визнаються в якості критеріїв законності та надійності установ. У Паризьких принципах перерахований ряд обов'язків національних інститутів, які поділяються на п'ять категорій. По-перше, інститут повинен проводити моніторинг будь-якої ситуації порушення прав людини, якою він вирішує зайнятися. По-друге, інститут повинен мати можливість консультувати уряд, парламент і будь-яку іншу компетентну установу з приводу особливих порушень, з питань, що стосуються законодавства і загального дотримання та виконання міжнародних договорів з прав людини. По-третє, інститут мав би відноситись до регіональних і міжнародних організацій. По-четверте, інститут мав би мати дозвіл на навчання та інформування в області прав людини. По-п'яте, деяким установам надається квазісудова сфера компетенції.

Ці принципи були додатково уточнені Резолюцією 67/163, прийнятої Генеральною Асамблеєю «Роль омбудсмана, посередника та інших національних правозахисних інститутів з просування і захисту прав людини» від 20 грудня 2012 року, яка закликає держави-учасники: заснувати незалежні і автономні інститути омбудсмана; забезпечити омбудсмана відповідною законодавчою базою та фінансуванням; активно посилювати інформування про важливу роль омбудсмана.

Про принципи діяльності регіональних, місцевих та спеціалізованих омбудсманів говориться також у резолюції 80(1999) Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи «Про роль уповноважених/омбудсманів у захисті прав громадян».

У наукових правових дослідженнях висвітлюються питання значення принципів як «синтезуючих засад, об'єднувальних зв'язків, ідеологічної основи для виникнення, становлення і функціонування» різних видів омбудсманів. Так, Д. Феоктістов вважає, що основними принципами, що забезпечують ефективне функціонування омбудсмана, є: законність, незалежність, субсидіарність, неупередженість, справедливість, гласність, доступність, принцип співпраці, перманентність, конфіденційність, принцип мови діловодства. Дані принципи він класифікує на наступні групи: матеріальні - принципи, що стосуються лише статусу омбудсмана (незалежність, субсидіарність, перманентність); процесуальні - принципи, які стосуються процесуальних питань діяльності омбудсмана (гласність, доступність, принцип співпраці, принцип мови діловодства); суміжні - принципи, що поєднують в собі елементи статусу омбудсмана та окремих процесуальних аспектів його діяльності (законність, неупередженість, справедливість, конфіденційність).

Н. Наулік пропонує класифікувати принципи діяльності омбудсманів, поділяючи їх на загальні (гуманізму, законності, незалежності, демократизму, рівності) та спеціальні принципи (самостійності, виборності, недоторканності, деполітизованості, несумісності посад, субсидіарності, об'єктивності й неупередженості, обов'язковості співпраці, відкритості і гласності, конфіденційності відомостей щодо особи у справі, професіоналізму). Схожої думки дотримується й Л. Голяк, котра поділяє принципи омбудсмана на загальні для всіх правозахисних інститутів у сфері прав людини - гуманізму; законності; демократичності; рівності; справедливості; поділу влад; інтеграції у міжнародну систему захисту прав людини; галузеві, що властиві всім омбудсманам, зокрема, спеціалізованим - незалежності (інституціональної, функціональної та персональної), деполітизованості, доступності (інформаційної та організаційної), об'єктивності (неупередженості), відкритості (гласності), публічності (широке освітлення діяльності омбудсмана у засобах масової інформації); взаємодії з іншими державними органами щодо забезпечення прав людини; безперервності функціонування інституту омбудсмана; субсидіарності; оперативності (поновлення порушених діями адміністрації прав особи за мінімальний строк із початку провадження у справі); спеціальні, що властиві окремим видам спеціалізованих омбудсманів - відносної самостійності; попередження дискримінації, поваги до традицій і звичаїв (наприклад, для омбудсманів із захисту прав національних меншин), рівного поводження (для омбудсманів із рівних можливостей), можливості суміщення посад (наприклад, Уповноважений з прав дитини Іванівської області РФ є членом Іванівської обласної комісії з прав людини на правах заступника голови комісії).

Іншими науковцями при дослідженні інституту омбудсмана дається лише перелік принципів його діяльності без визначення їх класифікації. Так, А. Семенова до принципів діяльності омбудсманів відносить: незалежність, доступність (інформаційна, організаційна), оперативність, законність, справедливість, гласність, взаємодія з іншими державними органами, що забезпечують права і свободи людини і громадянина, відповідність поставлених перед омбудсманом завдань і наданих йому повноважень. Ю. Спичак, визначаючи принципи омбудсмана як засадничі підвалини юридичного характеру, що охороняються державою і правом, на основі яких здійснюється регламентація правового статусу омбудсмана, а також реалізація його повноважень, виділяє такі принципи, як: незалежність; безперервність функціонування; політична нейтральність; конституційність і законність; повага гідності особистості; відкритість; конфіденційність розслідувань; субсидіарність і неантагоністичне ставлення до підконтрольних органів публічної влади.

Як бачимо, серед принципів, що пропонуються науковцями, виокремлюється низка найбільш часто згадуваних - це незалежність, законність, політична нейтральність (деполітизованість), відкритість, публічність і доступність, субсидіарність та взаємодія з іншими органами щодо забезпечення прав людини. Всі вони мають важливе значення у забезпеченні ефективного функціонування інституту омбудсмана. Адже, як справедливо зазначає О. Лукашова, такі демократичні риси інституту омбудсмана, як незалежність, відкритість, доступність для громадян, сприяють тому, що омбудсман набуває міцних позицій у механізмі адміністративно-правового захисту прав людини.

Втім, з огляду на специфіку діяльності інституту омбудсмана з питань міграції, яка полягає у більш тісних контактах з іноземним елементом, на наш погляд, слід акцентувати також увагу й на таких моральних (етичних) принципах омбудсмана, як принципи гуманізму, справедливості, недискримінації та толерантності, професіоналізму та компетентності, дотримання у роботі норм міжнародного права, мобільності та вміння переконувати. право омбудсман міграція зловживання

Вважаємо, що принципи діяльності омбудсмана з питань міграції можна класифікувати на такі групи: принципи, що стосуються порядку заснування інституту омбудсмана; принципи функціонування інституту; принципи професійної етики омбудсмана. До першої групи відносяться такі принципи, як принцип правової (конституційної) гарантії; загальні критерії для вибору і призначення омбудсмана; наділення статусом органа державної влади або службовця високого рангу; принцип незалежності (від інших державних та політичних структур, фінансова та матеріально-технічна незалежність). До другої - принципи законності та верховенства права; демократичності; політичної нейтральності; загальної поваги до прав людини; доступності й гласності; принцип субсидіарності та взаємодії з іншими правозахисними органами. До третьої - принципи толерантності й недискримінації, запобігання расизму й ксенофобії, неупередженості, чесності й справедливості.

Отже, діяльність омбудсмана ґрунтується на принципах, які мають особливе значення для виконання ним функції захисту прав і свобод людини від зловживань і свавілля з боку державного апарату і посадових осіб. Принципи організації діяльності омбудсмана з питань міграції, як й інших омбудсманів, дозволять підвищити ефективність своїх дій у сфері захисту прав і свобод людини, у даному випадку людини мігранта, нададуть можливість працювати на перспективу, передбачати й попереджувати проблеми, що створюють загрози правам і свободам людей, на основі особистого при- кладу омбудсмана дозволять посилити вплив етичного фактору у діяльності суб'єктів державної влади і управління.

Література

1. Глобализация и ее воздействие на осуществление в полном объеме всех прав человека / Резолюция ГА ООН от 20 декабря 2012 г. - С. 2.

2. Бойцова В. В. Правовой институт омбудсмена и системе взаимодействия государства и гражданского общества: автореф. дис... д-ра юрид. наук. Москва, 1995. С. 20;

3. Вагизов Р Г. Понятие омбудсмена (Уполномоченного по правам человека) в современной правовой доктрине) // Российская юстиция. 2008. № 11. С. 2.

4. Парижские принципы: ориентир для национальных правозащитных учреждений на протяжении 20 лет.

5. Резолюция 48/134 «Национальные институты для продвижения и защиты прав человека» принята Генеральной Ассамблеей 4 марта 1994 г.

6. Резолюція 67/163 ГА ООН «Роль омбудсмана, посередника та інших національних правозахисних інститутів з просування і захисту прав людини» від 20 грудня 2012 р.

7. Резолюция 80(1999) Конгресса местных и региональных властей Совета Европы «О роли уполномоченных/омбудсменов в защите прав граждан» // Московский журнал международного права. 1999. № 3. C. 106-112.

8. НаулікН. С. Інститут омбудсмана в Україні та Республіці Польща: порівняльне дослідження: автореф. дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.02. Київ, 2007. С. 8.

9. ФеоктистовД. Е. Конституционно-правовой статус Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации: сравнительно-правовое исследование: автореф. дисс.... канд. юрид. нау: спец. 12.00.02. Саратов, 2012. С. 11.

10. НаулікН. С. Інститут омбудсмана в Україні та Республіці Польща: порівняльне дослідження: автореф. дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.02. Київ, 2007. С. 7-9.

11. Голяк Л. В. Інститут спеціалізованого омбудсмана: світовий досвід організації та діяльності: монографія. Львів: Видавництво «ЗУКЦ», 2011. С. 72-73.

12. Семенова А. Ю. Уполномоченные по правам человека в механизме обеспечения прав и свобод человека и гражданина в Российской Федерации: автореф. дисс.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.02. Тюмень, 2006. С. 9.

13. Спичак Ю. Г Институт омбудсмана в государствах Восточной Европы: автореф. дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.02. Москва, 2006. С. 11.

14. Права человека: учебник / отв. ред. Е. А. Лукашева. Москва: Норма; Инфра-М, 2010. С. 434.

Размещено на Allbest.ru