Правове становище господарських товариств

40

Тема 8. Правове становище господарських товариств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове становище господарських товариств



1. Поняття та характерні риси господарських товариств

господарський правовий акціонерний товариство

В умовах ринкових відносин значна питома вага у виробничій та інших сферах економіки належить господарським товариствам.

Господарські товариства - це господарські організації, які створюються фізичними та/або юридичними особами на договірних засадах шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку (як загальне правило).

Правове становище господарських товариств регулюється Господарським кодексом України (статті 79-92), Цивільним кодексом України (статті 113-162), Законом України від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства».

Характерні риси (статті 79-92 ГК України; статті 113-118 ЦК України; статті 1-23 Закону «Про господарські товариства»):

господарські організації корпоративного типу (як правило, наявність двох і більше засновників - фізичних та/або юридичних осіб, а також подільність майна на частки та корпоративна форма управління справами);

універсальність цієї організаційно-правової форми: можливість її застосування для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки, що мають на меті отримання прибутку (банків, страхових компаній, корпоративних інвестиційних фондів), неприбуткових господарських організацій (фондові біржі тощо), господарських об'єднань у формі холдингових груп, кожна з яких складається з холдингової компанії та її корпоративних/дочірніх підприємств;

наявність статусу юридичної особи;

основний правовий титул майна товариства - право власності, основними джерелами формування якого є: вклади засновників та учасників товариства; вироблена продукція; отримані доходи; майно, набуте на підставі договорів та інших правочинів, не заборонених законом;

корпоративний характер управління - учасниками товариства (в персональних товариствах) або за допомогою органів управління (об'єднання капіталів);

подільність майна товариства на частки, розмір яких визначається установчим документом товариства;

можливість для засновників (залежно від їхніх інтересів щодо порядку управління товариством, можливості залучення коштів інших осіб до формування майна товариства, ступеня закритості товариства, виду діяльності та ін.) вибору форми товариства з 5, що передбачені законом: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство; * наявність в учасників ГТ корпоративних прав: право участі в розподілі прибутку товариства, право участі в його управлінні, право участі в розподілі майна товариства у разі його ліквідації (це типовий склад корпоративних прав, а фактичний - залежить від форми товариства, правового статусу його учасників, сфери діяльності товариства, положень його установчого документа).

2. Класифікація господарських товариств

Господарські товариства можуть бути різних видів і форм. Поділ господарських товариств на види здійснюється за певними ознаками, а на форми - за сукупністю ознак. Класифікація господарських товариств має практичне значення: законодавство передбачає застосування різних принципів правового регулювання щодо певних видів господарських товариств, насамперед щодо товариств, які належать до об'єднань капіталів і персональних товариств. Подібний поділ господарських товариств, широко відомий у комерційному праві (як зарубіжному, так і вітчизняному - дореволюційному, періоду непу, сучасному), здійснюється за ознакою домінування в них майнових чи персональних елементів.

Персональними товариствами або об'єднаннями осіб є такі господарські товариства, в яких домінують особисті елементи. Для таких товариств (а до них належать повне товариство і командитне товариство) притаманні специфічні риси:

установчий документ - засновницький договір, а в командитному товаристві з одним повним учасником - меморандум;

обов'язковість не лише майнової, а й персональної участі в товаристві для всіх (повне товариство) або частини його учасників (командитне товариство);

створення товариства з метою спільного здійснення його учасниками підприємницької діяльності, у зв'язку з чим традиційною (зафіксованою в законодавстві країн ринкової та більшості країн перехідної економіки) вимогою до учасників повного товариства та повних учасників (повних товаришів) командитного товариства є наявність у них статусу зареєстрованого суб'єкта підприємництва (в Законі «Про господарські товариства» та Цивільному кодексі України така вимога відсутня, але передбачена ч. 7 ст. 80 Господарського кодексу України);

наявність у всіх (повне товариство) або частини учасників (командитне товариство) повної субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства;

відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру майна товариства та порядку його формування (за окремими винятками); це має визначатися засновницьким договором / меморандумом;

управління справами здійснюється безпосередньо самими учасниками товариства, що несуть повну субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями;

порядок управління справами товариства визначають самі учасники, закріплюючи його в засновницькому договорі;

заборона для таких учасників конкурувати з товариством;

складність виходу з товариства (заборона або обмеження можливості відступлення учасником своєї частки третім особам, необхідність повідомлення про вихід за певний термін).

До об'єднань капіталів належать господарські товариства, в яких домінуючими є майнові елементи (акціонерне товариство/AT, товариство з обмеженою відповідальністю/ТОВ і товариство з додатковою відповідальністю/ ТДВ). Попри наявність значних відмінностей між цими товариствами, вони мають спільні ознаки, що є характерними саме для цієї групи господарських товариств:

обмеження ризику учасників товариства за результати діяльності товариства розміром сплачених вкладів (акцій) і відсутність у них (учасників AT, TOB) чи обмеженість субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства (притаманно для учасників ТДВ), що викликає застосування спеціальних механізмів захисту інтересів кредиторів товариства;

законодавчі вимоги до мінімального розміру статутного фонду (капіталу), резервного фонду, порядку їх формування та необхідності підтримання не нижче певного розміру (подібні вимоги встановлюються з метою захисту інтересів кредиторів товариства);

основний установчий документ - статут;

участь учасників в управлінні справами та розподілі прибутку товариства залежить, як правило, від розміру їхніх часток у статутному фонді/капіталі товариства;

здійснення управління товариством за допомогою його органів (вищий - загальні збори учасників; виконавчий орган, що може формуватися не лише з учасників товариства, а й з найманих працівників; контрольний орган чи інші форми контролю за діяльністю виконавчого органу), порядок формування та вимоги до яких встановлюються законом і статутом товариства;

обов'язковість майнової та необов'язковість персональної участі в товаристві (за деякими винятками) для його учасників;

Можливість виходу учасника з товариства в будь-який момент за його бажанням з дотриманням встановленої законом та статутом товариства процедури

Можливість здійснення контролю над товариством з боку одного учасника, який володіє контрольним пакетом акцій (відповідною часткою в статутному фонді/капіталі товариства)

можливість виходу учасника з товариства в будь-який момент за його бажанням з дотриманням встановленої законом і статутом товариства процедури;

можливість створення таких товариств однією особою та функціонування у складі однієї особи (ч. 2 ст. 114, ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 151, ч. 4 ст. 153 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України, щодо створення ВАТ у процесі приватизації шляхом перетворення державних унітарних підприємств - ч. З ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», щодо державних акціонерних товариств і державних холдингових компаній - Указ Президента України від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств», ст. 6 Закону України від 15.03.2006 р. «Про холдингові компанії в Україні»).

* можливість здійснення контролю над товариством з боку одного учасника, який володіє контрольним пакетом акцій (відповідною часткою в статутному фонді товариства).

3. Форми господарських товариств

Залежно від особливостей створення, правового статусу засновників та учасників, порядку управління, організаційної структури та інших ознак господарські товариства можуть мати такі форми (хоча законодавець їх визначає як види): повне товариство (ПТ), командитне товариство (КТ), акціонерне товариство (АТ), товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ).

Історична першість належить персональним (повному та командитному) товариствам, які домінували у сфері господарювання протягом багатьох століть. Поява більш пристосованих до умов економічної конкуренції об'єднань капіталів у особі акціонерних товариств поклала край домінуванню персональних товариств.

На рубежі ХУІ-ХУІІ століть з ініціативи підприємців майже одночасно в Голландії та Англії виникли перші акціонерні товариства з однаковою назвою - Ост-Індські компанії.

Другий представник об'єднань капіталів - товариство з обмеженою відповідальністю - своєю появою завдячує німецьким юристам, які за дорученням парламенту наприкінці XIX століття розробили три законопроекти про нову форму товариства, яке б мало привабливі для малого бізнесу риси акціонерного товариства (насамперед відсутність у акціонерів субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства) і повного товариства (забезпечення закритості товариства). Один з цих законопроектів був прийнятий німецьким парламентом і досі е чинним. Закон Німеччини від 20 квітня 1892 р. «Про товариства з обмеженою відповідальністю» завдяки ґрунтовності та оптимальності регулювання відносин, Що виникають при створенні, функціонуванні та припиненні таких товариств, є взірцем для законодавців інших країн.

Товариство з додатковою відповідальністю фактично є модифікацією товариства з обмеженою відповідальністю і відрізняється від останнього лише наявністю у його учасників додаткової обмеженої відповідальності за зобов'язаннями товариства

За сукупністю ознак (порядком створення; розміром, порядком формування та складом майнової бази; порядком управління справами; особливістю правового статусу учасників товариства та ін.) розрізняють такі форми (види) господарських товариств:

повне товариство;

командитне товариство;

акціонерне товариство;

товариство з обмеженою відповідальністю;

товариство з додатковою відповідальністю.

Повне товариство

Повне товариство - це таке господарське товариство, всі учасники якого від імені товариства спільно здійснюють підприємницьку діяльність і несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Основні риси:

різновид господарського товариства;

спеціальне регулювання: ГК України (частини б і 8 ст. 80), ЦК України (статті 119-132), Закон «Про господарські товариства» (статті 66-74);

установчий документ - засновницький договір;

відсутність законодавчих вимог про розмір і порядок формування майна, що регулюється засновницьким договором;

відсутність органів товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визначеному засновницьким договором товариства;

можливість використання таких схем управління: а) управління здійснюється спільно всіма учасниками; б) управління доручається або одному, або частині учасників (так звані уповноважені учасники);

повна відповідальність товариства за власними зобов'язаннями (тобто усім майном, що належить йому на праві власності);

субсидіарна солідарна відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

обмежений рух учасників; зміна складу учасників можлива у разі: а) відступлення частки учасника (її частини) іншим учасникам або третім особам за згодою усіх учасників; б) правонаступництва у разі реорганізації учасника - юридичної особи або спадкування у разі смерті учасника - фізичної особи, якщо решта учасників товариства дала згоду на вступ до товариства таких осіб; в) виходу учасника з товариства, про що він має заздалегідь повідомити (за 3 місяці - якщо товариство було створене на невизначений строк, і лише за наявності поважних причин, якщо товариство було створене на визначений строк); г) виключення учасника з повного товариства, що може мати місце у разі, якщо учасник систематично не виконує своїх обов'язків або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства; д) виділення частки учасника-боржника на вимогу його кредиторів;

вимога до учасників товариства - наявність статусу зареєстрованого суб'єкта господарювання (ч. 7 ст. 80 ГК України);

законодавчо встановлена заборона для учасників конкурувати з повним товариством;

заборона звернення стягнення на частку учасника повного товариства за його власними зобов'язаннями;

можливість ліквідації повного товариства: а) на вимогу кредиторів одного з учасників, якщо товариство відмовиться виділити частку такого учасника-боржника для задоволення вимог кредиторів; б) залишення в товаристві одного учасника, якщо останній протягом 6 місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, не реалізував передбаченої ч. 1 ст. 132 ЦК України можливості реорганізації повного товариства в інше господарське товариство, що може існувати у складі одного учасника.

Командитне товариство

Командитне товариство - це таке господарське товариство, в якому один або більше учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть по його боргах додаткову відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернене стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми внесками (вкладники).

Основні риси:

різновид господарського товариства, що належить до персональних товариств;

спеціальне регулювання: ГК України (частини 7 і 8 ст. 80), ЦК України (статті 133-139), Закон «Про господарські товариства» (статті 75-83);

наявність двох категорій учасників як мінімум по одному учаснику кожної категорії: а) повних учасників і б) вкладників;

установчим документом є засновницький договір, а у разі наявності в товаристві лише одного повного учасника - установчим документом, відповідно до ЦК (ч. З ст. 134), є підписаний такою особою меморандум;

відсутність законодавчих вимог до розміру майна і порядку його формування повними учасниками (ці питання регулюються засновницьким договором /меморандумом);

обмеження сукупної частки вкладників 50% майна товариства;

відсутність органів товариства, оскільки управління справами здійснюється повними учасниками;

порядок управління справами товариства (зокрема, у тих випадках, коли в товаристві двоє і більше повних учасників) визначається засновницьким договором;

правове становище повних учасників аналогічне правовому становищу учасників повного товариства, включаючи й вимогу ч. 8 ст. 80 ГК України щодо наявності статусу зареєстрованого суб'єкта господарювання;

* можливість реорганізації у повне товариство, якщо вибувають усі вкладники.

Наявність у командитному товаристві двох категорій учасників (повні учасники та вкладники) зумовлює необхідність визначення відмінностей в їх правовому становищі.

Повні учасники (учасники, що несуть повну відповідальність) командитного товариства:

зобов'язані брати майнову і персональну участь у командитному товаристві;

управляють справами товариства;

несуть субсидіарну солідарну (якщо їх двоє і більше) майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

мають права й обов'язки, аналогічні правам і обов'язкам учасників повного товариства: заборона конкурувати з товариством; вимога про попередження виходу з товариства з 3 міс, а якщо товариство створене на визначений строк, - і за наявності поважних причин;

якщо повних учасників двоє і більше, то вони можуть здійснювати управління справами спільно або доручати це одному чи кільком повним учасникам.

Вкладники командитного товариства:

зобов'язані брати лише майнову участь у товаристві (сплачувати як основний, так і додаткові внески);

на момент державної реєстрації товариства зобов'язані внести не менше 25% свого внеску;

мають право брати участь у розподілу прибутку товариства відповідно до розміру своїх часток;

вправі вимагати першочергового повернення вкладу (перед повними учасниками) у разі ліквідації товариства;

не беруть участі в управлінні справами товариства, але у разі необхідності на підставі й відповідно до виданого доручення можуть діяти від імені товариства;

зобов'язані не перешкоджати здійсненню повними учасниками управління справами товариства;

не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо повністю сплатили свої частки і не укладали угод від імені та в інтересах товариства без відповідного доручення;

відповідають нарівні з повними учасниками за укладеною без доручення в інтересах товариства угодою у разі її схвалення товариством;

самостійно відповідають усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, якщо без відповідних повноважень уклали угоду від імені та в інтересах товариства й останнє не схвалило цю угоду;

у разі включення імені вкладника у найменування командитного товариства така особа стає повним учасником цього товариства.

Акціонерне товариство

Акціонерне товариство (АТ) - це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість часток рівної номінальної вартості, виражених в акціях, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном; акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.

Характерні риси:

різновид господарського товариства;

спеціальне регулювання: ГК України (ч. 2 ст. 80, ст. 81), ЦК України (ст. 152-162), Закон від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства» (ст. 24-49), Закон від 23.02.2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок», Закон від 30.10.1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Закон від 10.12.1997 р. «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», Закон України від 15.03.2006 р. «Про холдингові компанії»;

адекватність форми АТ ринковим відносинам та її універсальність: форма АТ придатна для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки (комерційних банків, страхових організацій, інвестиційних фондів тощо), господарських об'єднань типу холдингових груп, а також для некомерційних організацій (у цій формі зазвичай створюються фондові біржі, створений і функціонує Національний депозитарій України);

засновники - фізичні та/або юридичні особи з відповідним обсягом правосуб'єктності;

можливість вибору засновниками виду АТ - відкрите чи закрите, якщо закон не вимагає певного виду АТ (у процесі корпоратизації та приватизації державних підприємств - ВАТ);

можливість створення АТ як класичного типу (двома і більше засновниками), так і однією особою;

обов'язковість двох фондів статутного та резервного; законодавчо встановлений мінімальний розмір статутного фонду/капіталу (не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення АТ); резервний фонд формується за рахунок прибутку АТ у розмірі не менше ніж 25% статутного фонду/капіталу;

поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної вартості, що іменуються акціями;

наявність статусу інституційного емітента цінних паперів (акцій), що зумовлює спеціальне регулювання діяльності АТ з боку Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), відповідно до Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (в тому числі визначення ДКЦПФР порядку реєстрації та випуску/емісії акцій);

можливість залучення бажаних для товариства інвесторів як власників привілейованих акцій;

відповідальність АТ за своїми зобов'язаннями лише майном, що належить йому на праві власності;

відсутність у акціонерів субсидіарної майнової відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повністю сплатили свої частки;

можливість здійснення АТ в передбаченому законом порядку корпоративних операцій: а) емісії акцій; б) викупу власних акцій з метою їх наступного продажу чи анулювання; в) консолідації акцій (збільшення номінальної вартості акцій на певний коефіцієнт без зміни розміру їх сукупної номінальної вартості); г) дроблення акцій (зменшення номінальної вартості акцій на певний коефіцієнт без зміни розміру їх сукупної номінальної вартості; д) конвертації цінних паперів АТ (переведення цінних паперів одного виду чи класу в інший вид чи клас);

управління товариством (корпоративне управління) здійснюється за допомогою системи органів: а) загальні збори акціонерів (обов'язковий орган; у разі наявності в товаристві лише одного акціонера він виконує роль загальних зборів); б) виконавчий орган (обов'язковий) - колегіальний (правління чи дирекція) чи одноособовий (директор); в) спостережна (наглядова) рада - необов'язковий орган (як загальне правило); в обов'язковому порядку створюється в передбачених законом випадках (кількість акціонерів перевищує 50 осіб; в акціонерному банку та корпоративному інвестиційному фонді; у разі створення АТ у процесі корпоратизації, приватизації чи заснування державою в особі компетентного органу державного АТ);

загальні збори акціонерів: 1) види: чергові - скликаються не рідше одного разу на рік; позачергові - скликаються у передбачених законом випадках (загроза неплатоспроможності товариства; на вимогу спостережної ради, контрольного органу, кваліфікованої меншості акціонерів) та у передбачених статутом АТ випадках; 2) про скликання загальних зборів акціонери повідомляються персонально передбаченим статутом АТ способом, а загальне повідомлення публікується у визначених законом органах преси не пізніше ніж за 45 днів до проведення зборів; 3) пропозиції до порядку денного загальних зборів можуть подавати будь-які акціонери (не пізніше ніж за ЗО днів до їх проведення), проте лише кваліфікована меншість (акціонери, які в сукупності володіють не менше ніж 10% голосів) має право на обов'язкове врахування її пропозицій до порядку денного; 4) загальні збори вважаються повноважними за умови присутності на них акціонерів, які володіють понад 60% голосів; 5) рішення приймають простою більшістю голосів, а в передбачених законом випадках (внесення змін до статуту; припинення діяльності АТ; створення та припинення діяльності його дочірніх підприємств, філій і представництв) - кваліфікованою (понад голосів присутніх на зборах акціонерів; 6) компетенція загальних зборів: а) питання виключної компетенції (не можуть делегуватися іншим органам АТ): внесення змін до статуту товариства; обрання органів управління та контролю АТ; затвердження річної фінансової звітності, порядку покриття збитків і розподілу прибутку АТ; створення та припинення дочірніх підприємств, філій і представництв, затвердження їх статутів і положень; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; б) питання, що можуть делегуватися іншим органам АТ (якщо статут АТ не передбачає іншого): винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства та ін.;

спостережна / наглядова рада: а) необов'язковий орган (якщо закон не вимагає іншого); б) формується загальними зборами з числа акціонерів товариства; в) виконує складні функції: організаційну (організація діяльності виконавчого органу), контрольну (за діяльністю виконавчого органу), захисну (захист інтересів акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів), а також у разі відповідного делегування приймає на себе вирішення деяких питань, віднесених до компетенції загальних зборів товариства (крім питань виключної компетенції вищого органу АТ);

контрольний орган (необов'язковий, якщо закон не передбачає іншого) - ревізійна комісія, ревізор чи ін.: а) формується з акціонерів; б) функції: контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу); в) повноваження: перевірка річної фінансової звітності товариства; періодичні перевірки на вимогу загальних зборів, спостережної ради або за власною ініціативою; скликання загальних зборів, у разі виникнення загрози неплатоспроможності товариства і за умови, якщо виконавчий орган не виконав вимогу про скликання позачергових загальних зборів АТ; г) у разі відсутності органів контролю в товаристві їх функції (в тому числі проведення разових чи періодичних перевірок за фінансовою діяльністю АТ) за рішенням загальних зборів або відповідно до статуту АТ може на договірних засадах покладатися на аудитора (аудиторську організацію);

правовий статус акціонера подвійний (учасник акціонерного товариства і рівночасно - власник акції): набуття статусу акціонера забезпечується набуттям права власності на акцію (акції), а вихід акціонера з АТ здійснюється шляхом відчуження акцій;

права акціонерів (обсяг яких залежить від типу акцій - прості чи привілейовані, що належать акціонеру, і певною мірою - від виду АТ: закрите чи відкрите): І) майнові права: отримати після повної сплати бланк акції (сертифікат на сумарну номінальну кількість акцій), випущеної в документарній формі, або виписки з рахунку у цінних паперах, що ведеться зберігачем, якщо акції мають бездокументарну форму; право на участь у розподілі прибутку товариства (одержання дивідендів), а для власників привілейованих акцій - право на отримання фіксованих відсотків; право на отримання частини вартості майна товариства у разі його ліквідації; право на дистрибуції (привілеї) для акціонерів (якщо такі передбачаються законом та/або статутом АТ); право на придбання акцій додаткових емісій пропорційно своїй частці у статутному фонді; право розпоряджатися на власний розсуд акціями, укладаючи щодо них будь-які угоди (вчиняючи будь-які правочини), не заборонені законом; право на відшкодування збитків, пов'язаних зі зміною статутного фонду товариства; право вимагати викупу АТ акцій, що належать акціонеру, на вимогу останнього у передбачених законом та статутом АТ випадках та порядку; II) немайнові права: 1) право участі в управлінні справами товариства (зазвичай належить власникам простих акцій; ступінь участі акціонерів в управлінні і, відповідно, можливість впливати на прийняття органами АТ рішень залежить від кількості акцій, що належать їм на праві власності), в тому числі: право участі в загальних зборах АТ; вносити пропозиції до порядку денного загальних зборів не пізніше ніж за ЗО днів до їх скликання; до скликання загальних зборів ознайомитися з документами, пов'язаними з порядком денним; доручати своєму представнику (постійному або тимчасовому) голосувати за нього на загальних зборах товариства; надавати для ознайомлення протоколи загальних зборів АТ; право обирати членів органів товариства (правління, спостережної ради, ревізійної комісії); право бути обраними в органи товариства (в порядку, що визначається законом та статутом товариства); 2) на отримання інформації про діяльність товариства (на вимогу акціонера товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів); на вимогу акціонерів видаються засвідчені витяги з книги протоколів; 3) передавати корпоративні права (або частину прав), що надаються акцією, своєму представнику (представникам) на підставі довіреності; 4) вийти з товариства, що зазвичай здійснюється шляхом відчуження акцій, а в передбачених законом і статутом товариства випадках - шляхом викупу товариством акцій у акціонера (два з останніх прав можуть містити майнові елементи);

обов'язки акціонерів: 1) майнові, які є основними: а) обов'язок повністю сплатити акції відповідно у розмірі, порядку та засобами, передбаченими умовами підписки та статутом товариства; б) у разі прострочення оплати акцій сплатити за час прострочення 10% річних, якщо інше не передбачено статутом товариства; в) нести додаткову майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства у разі неповної сплати акцій у випадках, передбачених статутом товариства; 2) немайнові: а) дотримання положень статуту товариства і виконання рішень загальних зборів товариства; б) не розголошувати комерційну та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; в передбачених законом випадках отримувати згоду антимонопольних органів про придбання значних за розмірами пакетів акцій АТ;

права кваліфікованої меншості (користуються акціонери, які в сукупності володіють більше ніж 10% голосів): право призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі в загальних зборах (ч. 4 ст. 41 Закону «Про господарські товариства»); право вносити пропозиції до порядку денного загальних зборів, що обов'язково мають ураховуватися за умови їх внесення не пізніше ніж за ЗО днів до скликання загальних зборів (ч. 2 ст. 43 Закону «Про господарські товариства»); вимагати скликання позачергових загальних зборів товариства у будь-який час і з будь-якого приводу; право скликати такі збори, якщо виконавчий орган АТ протягом 20 днів не виконав цієї вимоги (ч. 4 ст. 45 Закону «Про господарські товариства»); право вимагати перевірки фінансово-господарської діяльності виконавчого органу ревізійною комісією товариства;

визначення особливості реорганізації АТ відомчим нормативно-правовим актом - Положенням про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 30.12.1998 р. №221;

публічність діяльності АТ (оприлюднення його засновниками наміру створити акціонерне товариство певних параметрів; подання ДКЦПФР передбаченої законом звітності та інформації; оприлюднення результатів річної діяльності відкритого АТ; оприлюднення факту скликання загальних зборів АТ (із зазначеннями передбаченої законом інформації).

Відмінність між ВАТ і ЗАТ (ст. 81 ГК України):

порядком розміщення акцій: у ВАТ - шляхом проведення відкритої (крім етапу заснування) підписки і вільної купівлі-продажу на фондовому ринку, у ЗАТ - розміщенням серед заздалегідь визначеного кола осіб, а також купівлі-продажу з виключенням системи торгів;

порядком відчуження акцій: акції ВАТ продаються і купуються вільно (з дотриманням вимог закону); акції ЗАТ не можуть продаватися на фондовій біржі, а їх відчуження акціонером товариства має здійснюватися з урахуванням переважного права інших акціонерів цього товариства на придбання таких акцій);

видами підписки на акції, що застосовується при їх емісії: ВАТ - зазвичай відкрита підписка (крім етапу заснування ВАТ), ЗАТ - закрита (серед заздалегідь визначеного кола осіб);

обсягом публічності діяльності (у ВАТ вона більш значна, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб, і передбачає інформування усіх зацікавлених осіб через органи масової інформації про підписку на акції, про результати фінансово-господарської діяльності).

Правове становище акціонерного товариства як різновиду господарського товариства визначається ГК (статті 79-92), ЦК (статті 152-162), Законом «Про господарські товариства», Законом «Про цінні папери та фондовий ринок» (статті 6, 28 та ін. - щодо правового режиму акцій), проте низка положень цих актів законодавства є колізійними, зокрема: щодо порядку створення ВАТ (ЦК та Закон «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачають для АТ незалежно від його виду один порядок: шляхом розподілу акцій між засновниками; ГК - два порядки: при заснуванні ВАТ - шляхом проведення відкритої підписки на акції, ЗАТ - шляхом розподілу акцій між засновниками); щодо назви ради товариства (спостережна рада - відповідно до ГК, наглядова рада - згідно з ЦК) та ін.

У сучасній українській економіці вже функціонує чимало державних або національних акціонерних товариств (холдингових компаній), які були створені в процесі корпоратизації державних підприємств та об'єднань відповідно до законодавства про корпоратизацію. Такі акціонерні товариства й виконують функції не лише підприємств та інших господарських організацій низової ланки економіки (банки, страхові компанії та ін.), а й можуть діяти як своєрідна форма господарського об'єднання (холдингова група у складі холдингової компанії та її корпоративних/дочірніх підприємств) і навіть як некомерційні організації (Державне акціонерне товариство «Національна мережа аукціонних центрів», Національний депозитарій).

Характерні риси державного акціонерного товариства/ДАТ (на прикладі корпоратизованих підприємств:

спеціальне правове регулювання: ст. 22 ГК і глава 18 ГК «Корпоративні права», Закон України від 15.03.2006 р. «Про холдингові компанії», укази Президента від 15.06.1993 р «Про корпоратизацію підприємств» і від 11.05.1994 р. «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації»; Положення про порядок корпоратизації підприємств (затверджене постановою КМУ від 05.07.1993 р. №508), Положення про спостережну раду (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1993 р. №556); Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації (затверджено рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. №39); Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації (затверджено наказом Фонду державного майна України від 25.06.2001 р. №1129) та ін.;

формально має статус відкритого акціонерного товариства, хоча фактично зазвичай є товариством однієї особи (держави в особі уповноваженого органу);

створюються шляхом: (1) заснування (проте законодавець на рівні закону регулює лише відносини щодо державних холдингових компаній) або (2) реорганізації у формі перетворення, як правило, державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більше ніж 75% статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких не відповідає чинному законодавству, в акціонерні товариства;

мета перетворення зазначених господарських організацій у відкриті акціонерні товариства - їх підготовка до майбутньої приватизації (однак строк останньої заздалегідь не визначається; крім того, законодавство про приватизацію державного майна передбачає можливість перетворення навіть підприємств військово-промислового комплексу на ВАТ з метою їх інвестування, однак обумовлює необхідність залишення контролю держави над таким підприємством, що здійснює діяльність, яка належить до державної монополії, і, відповідно, не підлягає приватизації);

належать до державних суб'єктів господарювання, що забезпечується через володіння державою усім або контрольним пакетом акцій такого товариства і, відповідно, здійснення державою в особі уповноважених нею органів та осіб управління (контролю) діяльністю цих товариств;

засновником зазвичай виступає одна юридична особа - господарське міністерство (відомство), у віданні якого перебуває державне підприємство, що корпоратизується;

статут такого ВАТ розробляється згідно з Типовим статутом відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства;

державна реєстрація товариства здійснюється його засновником у загальному порядку, але без сплати реєстраційного збору;

виконавчий орган товариства - правління - формується:

а) на стадії його заснування шляхом перетворення у ВАТ із державного унітарного підприємства - засновником із керівних працівників державного підприємства, головою правління призначається керівник державного підприємства, що корпоратизується;

б) у подальшому (в процесі функціонування, якщо виникає потреба змінити склад правління) - спостережною радою товариства;

в обов'язковому порядку створюється спостережна рада товариства, яка формується і діє відповідно до Положення про спостережну раду, затвердженого постановою КМУ від 19.07.1993 р. №556; метою діяльності спостережної ради є захист інтересів держави та інших акціонерів; до складу спостережної ради в обов'язковому порядку включаються представники: засновника; банківської установи, що обслуговує акціонерне товариство; трудового колективу товариства; органу приватизації; а якщо корпоратизоване підприємство в установленому порядку визнано Монополістом, - представник Антимонопольного комітету; персональний склад спостережної ради затверджується спільною постійно діючою комісією Міністерства економіки України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду державного майна України за поданням засновника;

порядок реєстрації та випуску акцій корпоратизованого підприємства регулюється Положенням про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації (затверджено рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. №39);

нараховані дивіденди по акціях такого товариства, що належать державі, зараховуються до державного бюджету;

наявність значних особливостей у правовому статусі ДАТ зумовлюють уніфікацію правового регулювання у формі спеціального закону, який, проте, ще не прийнятий.

Товариство з обмеженою відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю - це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім своїм майном; учасники, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх внесків.

Основні риси:

різновид господарського товариства - об'єднання капіталів;

спеціальне регулювання: ГК України (ч. З ст. 80), ЦК України (статті 140-150), Закон «Про господарські товариства» (статті 50-64);

наявність статусу юридичної особи;

установчий документ - статут;

вимоги до майнової бази: а) складу - статутний фонд (капітал) і резервний фонд (щонайменше 25% від статутного фонду) - ст. 87 ГК України, ст. 14 Закону «Про господарські товариства»; б) поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним); в) мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою на момент створення товариства (ст. 52 Закону «Про господарські товариства»); на момент державної реєстрації товариства статутний фонд (СФ) має бути сформований щонайменше на 50%; частина СФ, що залишається несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності TOB (ч. З ст. 144 ЦК України); г) законодавча вимога підтримувати чисті активи TOB на рівні не менше ніж розмір статутного фонду/капіталу (ч. 4 ст. 144 ЦК);

відповідальність товариства за власними зобов'язаннями усім своїм майном;

відсутність в учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплатили свої частки;

наявність в учасників, які не повністю сплатили свої вклади, додаткової відповідальності за борги товариства у межах вартості несплаченої частини вкладу, у випадках, передбачених статутом товариства;

органи управління та контролю TOB: 1) обов'язкові: а) вищий орган - збори учасників; б) виконавчий орган - дирекція або одноособовий директор; 2) контрольний орган: ревізійна комісія чи ревізор - необов'язковий орган, якщо закон не вимагає іншого (наприклад, щодо комерційного банку, що має форму TOB - як і будь-яку іншу, передбачену законом, органи контролю та внутрішнього аудиту повинні формуватися відповідно до статей 41 і 45 Закону «Про банки і банківську діяльність);

збори учасників товариства: а) виключна компетенція (ч. 4 ст. 145 ЦК): 1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; 3) створення та відкликання виконавчого органу товариства; 4) визначення форм контролю за діяльністю товариства, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; 5) затвердження річних звітів і бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; 7) виключення учасника з товариства; 8) прийняття рішення про припинення товариства, призначення ліквідаційної комісії (комісії щодо припинення товариства в процесі реорганізації), затвердження ліквідаційного балансу (передавального акту чи розподільчого балансу); б) збори учасників вважаються повноважними за умови присутності на них учасників, сукупна частка яких у статутному фонді (капіталі)

TOB перевищує 60%; в) рішення приймаються зазвичай простою більшістю голосів присутніх на зборах учасників (крім питань: (а) визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; (б) внесення змін до статуту товариства; (в) виключення учасника з товариства, які приймаються за умови, якщо за них проголосували учасники TOB, які в сукупності володіють понад 50% голосів; г) періодичність скликання чергових загальних зборів - не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено статутом TOB; позачергових - у випадках, передбачених законом та статутом TOB; д) право скликання позачергових зборів мають: виконавчий орган; учасники товариства, що володіють у сукупності понад 20% голосів (мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства; якщо протягом 25 днів виконавчий орган товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори учасників);

виконавчий орган TOB: а) формується загальними зборами з учасників товариства та/або найманих працівників; б) може бути колегіальним (дирекція на чолі з генеральним директором) або одноособовим (директор); в) компетенція - вирішення усіх питань діяльності товариства, крім віднесених до компетенції загальних зборів; представництво товариства у відносинах з третіми особами (в особі одноособового директора чи генерального директора, який очолює колегіальний орган - дирекцію; ці особи вправі діяти без довіреності);

контроль за діяльністю виконавчого органу: а) органи контролю в TOB є необов'язковими і формуються у разі, якщо вони передбачені законом або статутом товариства; б) у разі відсутності органів контролю в товаристві їх функції (в тому числі проведення разових чи періодичних перевірок за фінансовою діяльністю TOB) за рішенням зборів учасників або відповідно до статуту TOB можуть на договірних засадах покладатися на аудитора (аудиторську організацію);

обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплатити основний і додаткові (якщо останні передбачені статутом TOB або рішенням зборів учасників) внески;

незначні вимоги щодо персональної участі в діяльності товариства його учасників, завдяки закріпленим у законі принципам: 1) діяльності зборів товариства (а саме: визначення кількості голосів, що належать кожному учаснику - пропорційно розміру частки учасника у статутному фонді; визначення кворуму зборів учасників: за умови, якщо на них присутні учасники чи їхні представники, які володіють у сукупності понад 60% голосів; прийняття рішень зборами учасників зазвичай простою більшістю голосів присутніх на зборах учасників, а з окремих питань - визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів і звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; при вирішенні питання про виключення учасника з товариства, якщо за рішення проголосували учасники, що володіють у сукупності понад 50% загальної кількості голосів; застосування принципу одностайності передбачається лише у випадках: а) прийняття рішень зборами учасників шляхом опитування, при цьому рішення приймається за відсутності заперечень хоча б одного учасника товариства; б) прийняття рішень з питань, не включених до порядку денного: для цього необхідна згода всіх учасників, присутніх на зборах); 2) можливості формування виконавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства (що звільняє учасників TOB від обов'язку участі в управлінні його поточними справами);

можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учаснику (учасникам) за згодою решти учасників або третім особам (якщо інше не передбачено статутом товариства);

обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбувається шляхом: а) виключення учасника з товариства; б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі; в) спадкування частки учасника - фізичної особи або правонаступництва учасника - юридичної особи (з дотриманням установленого статутом TOB порядку, в тому числі згоди його учасників на перехід частки до спадкоємця/правонаступника);

припинення участі в товаристві відбувається внаслідок: а) смерті учасника - фізичної особи або реорганізації чи ліквідації учасника - юридичної особи; б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі; в) виключення учасника з товариства; г) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством; д) виділення частки учасника, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна;

додаткові підстави припинення TOB: перевищення передбаченої законом максимальної кількості учасників (поки що не встановлена); при цьому ЦК (ст. 141) передбачає два варіанти: 1) перетворення протягом одного року TOB у ВАТ; 2) після спливу цього строку - ліквідація TOB у судовому порядку, якщо кількість учасників товариства не зменшиться до встановленої межі.

TOB нерідко ототожнюють із ЗАТ, хоча ці господарські товариства мають не лише спільні риси (яких чимало), а й відрізняються одне від одного. Відмінні риси:

у ЗАТ статутний фонд поділяється на акції рівної номінальної вартості, а в TOB - на частки, розмір яких визначається статутом TOB і може бути будь-яким (тобто рівним або різним);

різний мінімальний розмір статутного фонду;

якщо майнова участь акціонера в ЗАТ обмежується повною оплатою акцій, то статутом або рішенням зборів учасників TOB може бути передбачена сплата додаткових внесків;

необов'язковість персональної участі акціонерів в діяльності ЗАТ у той час як учасник TOB зобов'язаний брати участь при вирішенні питань, рішення щодо яких приймають шляхом опитування одностайно;

можливість виключення учасника з TOB, якщо він грубо та/або систематично порушує свої обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню товариством його цілей; акціонер ЗАТ не може бути примусово виключений з товариства, оскільки його статус є подвійним (учасник ЗАТ і одночасно - власник акцій); втрата акціонером цього статусу пов'язана з відчуженням усіх належних йому акцій ЗАТ (позбавленням права власності на акції можлива лише за рішенням суду, за наявності передбачених законом підстав); більша складність управління в ЗАТ (може, а в передбачених законом випадках - повинна створюватися спостережна рада); створення спостережної ради в TOB законом не передбачається;

вихід із ЗАТ відбувається шляхом відчуження акцій, а з TOB - шляхом відступлення частки, викупу частки учасника самим товариством або виділення частки учасника на вимогу його кредиторів;

наявність акцій зумовлює накладення на ЗАТ певних обтяжень: необхідність реєстрації випуску акцій, ведення реєстру акціонерів, складнішу процедуру зміни статутного фонду AT;

вихід учасника з TOB без відступлення частки іншому учаснику або третій особі позначається на майновій базі товариства (призводить до її зменшення); вихід акціонера з AT відбувається шляхом відчуження ним своїх акцій іншій особі, що не тягне за собою зміни майнової бази AT (за винятком випадків, коли саме AT викуповує у акціонера акції).

Товариство з додатковою відповідальністю

Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) - це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності - також майном учасників у визначеному статутом товариства кратному розмірі до вкладу кожного з них.

Основні риси:

різновид господарського товариства, що належить до об'єднань капіталів;

спеціальне регулювання: ГК України (ч. 4 ст. 80), ЦК України (ст. 151), Закон «Про господарські товариства» (ст. 65), Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства»;

мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою, що діє на момент створення товариства (крім довірчих товариств, вимоги до розміру майнової бази яких встановлюється вищезгаданим Декретом);

...