Правове забезпечення інноваційної діяльності

IX. Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів (постійно діючий орган Кабінету Міністрів України), яка відповідно до постанови КМ від 6 серпня 2003 р. № 1219: здійснює організаційне та методичне забезпечення роботи із створення і функціонування технологічних парків та інноваційних структур інших типів; розглядає і надає рекомендації щодо формування стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного, галузевого та регіонального рівнів; вносить пропозиції до проектів державних інноваційних програм і щодо необхідних обсягів бюджетних коштів для їх кредитування; розглядає пропозиції щодо державного замовлення на інноваційну продукцію; сприяє організації проведення систематичного моніторингу інноваційного розвитку України, а також виконання інноваційних та інвестиційних проектів; організує проведення експертизи проектів створення технологічних парків та інноваційних структур інших типів, вирішує питання щодо їх державної реєстрації; погоджує пріоритетні напрями діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів; приймає рішення щодо реєстрації інвестиційних та інноваційних проектів технологічних парків та інноваційних структур інших типів; вирішує питання щодо подальшої реалізації інвестиційних та інноваційних проектів технологічних парків та інноваційних структур інших типів за результатами моніторингу їх виконання; готує пропозиції щодо: доцільності надання суб'єктам інноваційної діяльності фінансової підтримки за рахунок коштів Державного бюджету; вдосконалення системи показників і критеріїв економічної та соціальної ефективності інвестиційних та інноваційних проектів, що виконуються технологічними парками та інноваційними структурами інших типів; удосконалення механізму ведення оперативного бухгалтерського обліку витрат на інвестиційні та інноваційні проекти, запровадження системи контролю та відповідної державної статистичної і бухгалтерської звітності; сприяння реалізації механізму нарахування та цільового використання коштів, що акумулюються на спеціальних рахунках технологічних парків, здійснення контролю за цільовим використанням сировини, матеріалів, устаткування, комплектуючих виробів та інших товарів, що ввозяться технологічними парками в Україну для реалізації інвестиційних та інноваційних проектів;

Державний контроль у сфері інноваційної діяльності здійснюють вищезгадані органи в межах наданих їм повноважень.

Третю категорію учасників інноваційних правовідносин складають особи (підприємства, установи, організації, індивідуальні підприємці), що в сукупності створюють так звану інноваційну інфраструктуру. Поняття інноваційної інфраструктури як сукупності підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо) закріплюється в ст. 1 Закону «Про інноваційну діяльність».

Особливий правовий статус у сфері інноваційної діяльності мають державні та комунальні небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи (статті 19 і 20 Закону «Про інноваційну діяльність»), що забезпечують фінансову підтримку суб'єктів інноваційної діяльності у разі реалізації ними пріоритетних (державних і комунальних) інноваційних проектів;

Державні інноваційні фінансово-кредитні установи:

створюються Кабінетом Міністрів України, який приймає відповідне рішення за поданням Держінвестицій України;

підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності (Держінвестицій України) і діють на основі Положення (Статуту), що затверджується Кабінетом Міністрів України;

кошти такої установи формуються за рахунок коштів Державного бюджету України, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, залучених згідно з чинним законодавством вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних та фізичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України;

повноваження: а) організація конкурсного відбору інноваційних проектів з метою надання фінансової підтримки, відповідно до ст. 17 Закону «Про інноваційну діяльність»; б) надання за рахунок коштів Державного бюджету України фінансової підтримки суб'єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів за наявності визначених законом умов (відбору включеного до Державного реєстру інноваційного проекту за результатами проведеного конкурсу; подання суб'єктом інноваційної діяльності, який реалізовуватиме цей проект, комплекту документів відповідно до встановленого переліку; наявності гарантій повернення коштів фінансової підтримки у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо - у разі надання фінансової підтримки шляхом надання кредитів чи передачі майна у лізинг); в) супроводження реалізації інноваційних проектів, які фінансуються такою установою; г) контроль за цільовим використанням суб'єктами інноваційної діяльності наданих нею (установою) коштів.

Державною небанківською фінансово-кредитною установою є Українська державна інноваційна компанія (Компанія), що має такі характерні риси:

створена відповідно до постанови КМ України від 13 квітня 2000, р. № 654 «Про утворення Української державної інноваційної компанії», на базі ліквідованих згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень;

є наступником майнових прав і обов'язків, у тому числі за договорами про надання інноваційних позик, Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень, державних підприємств «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія», інформаційно-обчислювального центру «Спрінт-Інформ» (м. Київ), міжрегіональних інформаційних центрів: Дніпропетровський - «Дніпро-Спрінт-Інформ», Львівський - «Захід-Інформ», Одеський - «Чорномор'я», Рівненський - «Рівне-Спрінт-Інформ», Харківський - «Харків-Спрінт» і Хмельницький - «Мегабайт-Інформ»;

має статус юридичної особи, самостійний баланс, розрахунковий, поточні та інші рахунки в установах банків, круглу печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням, а також штампи і бланки із своїм найменуванням знак для товарів і послуг;

засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України;

з питань проведення державної інноваційної політики підпорядковується спеціально уповноваженому органу у сфері інноваційної діяльності;

основні завдання Компанії: розроблення нових інноваційних та інвестиційних проектів, спрямованих на забезпечення розвитку економіки, та організація відбору найефективніших проектів; фінансування за рахунок власних і залучених коштів науково-технічних і маркетингових досліджень, конструкторсько-технологічних та інших проектних робіт, науково-технічного пошуку, інноваційних та інвестиційних проектів, спрямованих на впровадження у виробництво прогресивних науково-технічних розробок і технологій, освоєння випуску нових видів продукції шляхом створення нових виробництв, передачі обладнання, устаткування в оренду (лізинг) або придбання частки корпоративних прав у підприємствах, які працюють за новітніми технологіями, надання підприємствам кредитів, їх інвестування, провадження з ними спільної діяльності; фінансування заходів щодо розвитку інноваційної інфраструктури; фінансування інноваційних та інвестиційних проектів за рахунок коштів державного бюджету відповідно до пріоритетів інноваційного та інвестиційного розвитку національної економіки; залучення коштів, у тому числі іноземних, для фінансування науково-технічних і маркетингових досліджень, конструкторсько-технологічних та інших проектних робіт, науково-технічного пошуку, інноваційних та інвестиційних проектів; забезпечення повернення до Компанії інноваційних позик, наданих ліквідованим Державним інноваційним фондом і його регіональними відділеннями, а також забезпечення управління іншими борговими зобов'язаннями згідно з законодавством, у тому числі шляхом реструктуризації та запровадження управління борговими зобов'язаннями дебіторів; розроблення та здійснення комплексу заходів передінвестиційного характеру; супровід інноваційних та інвестиційних проектів, здійснення контролю за ефективним їх виконанням і використанням наданих коштів; налагодження співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав з питань залучення фінансових ресурсів в економіку України і реалізація з ними спільних інноваційних та інвестиційних проектів і програм; участь у розробленні та здійсненні комплексу заходів організаційного, фінансового, економічного і правового характеру з метою забезпечення розвитку підприємництва, підтримки малого та середнього бізнесу в науково-технічній та інноваційній діяльності;

діє на підставі статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2000 р. № 979;

предмет діяльності: кредитування та фінансування науково-технічних і маркетингових досліджень, конструкторсько-технологічних та інших проектних робіт, науково-технічного пошуку, розроблення та реалізації інноваційних та інвестиційних проектів і програм; фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів; випуск цінних паперів (облігацій, векселів тощо); купівля-продаж цінних паперів, а також операції з ними; придбання права вимоги з поставки товарів, надання послуг і виконання робіт (факторинг); придбання за власні та залучені кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг); довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів; набуття та реалізація прав інтелектуальної власності; проведення обстежень і досліджень потенційних об'єктів інноваційної та інвестиційної привабливості; забезпечення інформаційного обслуговування учасників інноваційних та інвестиційних проектів і програм на договірній основі; організація розроблення нових та відбір інноваційних та інвестиційних проектів відповідно до визначених Кабінетом Міністрів України пріоритетних напрямів економічного розвитку України, пошуку їх виконавців та інвесторів як в Україні, так і за її межами, у тому числі на конкурсних засадах; участь у реалізації цих проектів; організація та проведення попередньої експертизи, у тому числі державної комплексної та науково-технічної, інноваційних та інвестиційних проектів; участь у розробленні проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань удосконалення інноваційних та інвестиційних процесів тощо; забезпечення управління і супроводу інноваційних та інвестиційних проектів; підготовлення (розробка) висновків та пропозицій щодо доцільності залучення іноземних кредитів та інвестицій; забезпечення пошуку потенційних інвесторів та кредиторів для вітчизняних суб'єктів господарської діяльності, надання послуг з підготовки комплекту технічної, економічної та іншої необхідної документації до інноваційних та інвестиційних проектів; реалізація з іноземними інвесторами спільних інноваційних та інвестиційних проектів і програм; видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі; проведення організаторської роботи з надання гарантій (укладення договорів страхування, застави, поруки тощо) для забезпечення повернення інноваційних та інвестиційних коштів виконавцями проектів; забезпечення повернення позик і кредитів шляхом їх реструктуризації, управління борговими зобов'язаннями, реалізації заставленого майна, а також товарів, цінних паперів та інших активів, переданих у рахунок погашення боргу за кредитними договорами тощо; організація і проведення виставок, семінарів, конференцій, виставок-продажів та аукціонів; надання маркетингових, посередницьких, юридичних та інших консультаційних послуг; організація навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовки спеціалістів у сфері інноваційної та інвестиційної діяльності; рекламно-видавнича діяльність.

майно Компанії: а) правовий титул майна - право власності; б) склад майна: статутний капітал, резервний та інші фонди, оборотні кошти, а також всі матеріальні активи, цінності та кошти від повернення інноваційних позик ліквідованих Державного інноваційного фонду, його регіональних відділень і підприємств, від забезпечення управління іншими борговими зобов'язаннями згідно з законодавством та з іншого майна, закріпленого за Компанією; в) відображення майна Компанії в її самостійному балансі;

статутний капітал (СК) Компанії: а) розмір СК - еквівалентний ЗО млн євро за офіційним курсом, установленим Національним банком; б) напрями використання СК: 15 млн. євро розміщується частинами на рахунках в банках України (при цьому банки та розмір кожної частини, яка не повинна перевищувати 15% загальної суми статутного капіталу Компанії, визначаються правлінням Компанії); на забезпечення статутної діяльності Компанії; на збільшення статутного капіталу Українського банку реконструкції та розвитку, засновником якого виступає Компанія, шляхом купівлі акцій цього банку від їх цільової емісії;

резервний (страховий): формується у розмірі 25% СК Компанії шляхом щорічного відрахування у розмірі 5% суми чистого прибутку Компанії - до досягнення цим фондом зазначеного розміру; в такому ж порядку здійснюється поповнення цього фонду у разі повного або часткового його використання;

органи Компанії: правління (поточне керівництво); спостережна рада - контролюючий орган (формується засновником Компанії - Кабінетом Міністрів України);

правління Компанії: а) компетенція: вирішує питання організації господарської діяльності, фінансування, ведення обліку, складання звітності тощо; розглядає і приймає рішення з питань організації кредитування, фінансування і залучення коштів, проведення розрахунків, забезпечення грошового обігу, провадження зовнішньоекономічної діяльності, здійснення операцій з цінними паперами, управління дебіторською заборгованістю тощо; визначає організаційну структуру Компанії; приймає рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію спеціалізованих і регіональних відділень, філіалів та представництв Компанії, здійснює керівництво їх діяльністю, забезпечує виконання покладених на них завдань; затверджує положення про спеціалізовані та регіональні відділення, філіали та представництва Компанії; приймає рішення про участь у господарських товариствах, а також про придбання акцій (часток, паїв) господарських товариств у рахунок погашення боргу за кредитними договорами та інноваційними позиками, наданими у 1992-2000 роках Державним інноваційним фондом та його регіональними виділеннями; у випадках, передбачених законодавством, здійснює управління іншими борговими зобов'язаннями; вирішує питання добору, розстановки, підготовки та підвищення кваліфікації працівників Компанії; визначає умови та розміри оплати праці і матеріального стимулювання працівників Компанії, виходячи з її фінансового становища; розглядає матеріали ревізій і аудиторських перевірок, а також звіти керівників спеціалізованих і регіональних відділень, філіалів та представництв Компанії про результати їх роботи та приймає відповідні рішення; готує річний звіт і бухгалтерський баланс Компанії та подає їх на погодження Кабінетові Міністрів України; розглядає питання про притягнення до матеріальної відповідальності працівників Компанії (за винятком осіб, що входять до складу її правління); вирішує інші питання діяльності Компанії, передбачені її Статутом, крім тих, що належать до компетенції голови правління Компанії; б) склад: голова, троє заступників (призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України) та інші члени правління; в) періодичність проведення засідань - у разі потреби; г) умови правоможності прийняття правлінням рішень - у разі присутності на його засіданні не менше ніж 2/3 його членів; д) порядок прийняття рішень - простою більшістю голосів присутніх на засіданні правління;

Голова правління здійснює поточне керівництво Компанією, в тому числі: управління майном Компанії в межах, визначених законодавством; представляє Компанію у відносинах з підприємствами, установами, організаціями та громадянами; дає доручення на вчинення юридичних дій від імені Компанії; установлює порядок підготовки й укладення договорів та інших угод, що укладаються від імені Компанії; затверджує штатний розпис Компанії; приймає на роботу і звільняє з роботи працівників Компанії, визначає умови оплати праці, застосовує до працівників Компанії заходи заохочення та дисциплінарного стягнення згідно з законодавством; розподіляє обов'язки між заступниками голови правління Компанії; видає накази з питань діяльності Компанії; затверджує положення про структурні підрозділи Компанії; виконує інші функції відповідно до законодавства та статуту Компанії;

відповідальність Компанії - усім майном, що належить їй на праві власності. Якщо державні інноваційні фінансово-кредитні установи, як правило, надають фінансову підтримку інноваційним проектам, пріоритетність яких має насамперед загальнодержавне значення, то комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи опікуються інноваційними проектами регіонального (місцевого) значення і мають такі характерні риси:

створюються відповідними органами місцевого самоврядування та підпорядковуються виконавчим органам місцевого самоврядування;

діють на основі положень (статутів) про них, що розробляються і затверджуються органами місцевого самоврядування;

кошти такої установи формуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, залучених вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних і фізичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України;

повноваження: а) організація конкурсного відбору місцевих інноваційних програм/проектів з метою надання фінансової підтримки відповідно до ст. 17 Закону «Про інноваційну діяльність»; б) надання за рахунок коштів місцевого бюджету фінансової підтримки суб'єктам інноваційної діяльності для реалізації ними місцевих інноваційних програм/проектів за наявності визначених законом умов (відбору включеного до Державного реєстру інноваційного проекту за результатами проведеного конкурсу; подання суб'єктом інноваційної діяльності, який реалізовуватиме цей проект, комплекту документів відповідно до встановленого переліку; наявності гарантій повернення коштів фінансової підтримки у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо - у разі надання фінансової підтримки шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг); в) супроводження реалізації місцевих інноваційних програм/проектів, що фінансуються такою установою; г) контроль за цільовим використанням суб'єктами інноваційної діяльності наданих нею (установою) коштів.

Відносини між суб'єктами інноваційної діяльності зазвичай складаються на договірних засадах. До договорів, за допомогою яких опосередковується інноваційна діяльність, належать: 1) договори щодо організації та спільного здійснення інноваційної діяльності двома та більше її суб'єктами; 2) підрядні договори щодо розробки інновацій (інноваційного проекту) на замовлення суб'єкта інноваційної діяльності, який планує їх впроваджувати (реалізовувати) та/або використовувати в своїй діяльності.

Законодавство, що регулює договірні відносини у сфері інноваційної діяльності, містить положення щодо таких видів договорів інноваційного характеру:

договорів про спільну інноваційну діяльність; обов'язковість укладення таких договорів передбачена постановою KM України від 14 грудня 2001 р. № 1691 «Про порядок укладення договорів про спільну діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів» для суб'єктів інноваційної діяльності, на яких поширюється дія Закону України від 16 липня 1999 р. «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків; такі договори мають визначати порядок об'єднання зазначеними суб'єктами фінансових, матеріальних і нематеріальних активів (у тому числі прав на промислову та інтелектуальну власність), покриття витрат за договорами, розподілу прибутку, відшкодування збитків, а також учасника цього договору, який здійснюватиме керівництво спільною діяльністю;

договори на створення і передачу науково-технічної продукції (ст. 331 ГК України). За цим договором одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі - НДДКР), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх. Предметом договору на передачу науково-технічної продукції може бути модифікована науково-технічна продукція (завершені науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються суб'єктами господарювання - науково-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими і технологічними установами, організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, установ і організацій тощо). Договір може укладатися на виконання усього комплексу робіт від дослідження до впровадження у виробництво науково-технічної продукції, а також на її подальше технічне супроводження (обслуговування). У разі якщо науково-технічна продукція є результатом ініціативних робіт, договір укладається на її передачу, включаючи надання послуг на її впровадження та освоєння.

Відносини між суб'єктами інноваційної діяльності та органами (організаціями), що здійснюють управлінсько-контрольні повноваження у сфері інноваційної діяльності, регулюються актами законодавства, що визначають повноваження зазначених органів (організацій) та обов'язки суб'єктів інноваційної діяльності щодо дотримання встановлених законом вимог.

Таким чином, інноваційними є врегульовані правом відносини, що складаються між суб'єктами інноваційної діяльності та уповноваженими органами щодо організації, безпосереднього здійснення такої діяльності та контролю за дотриманням її учасниками вимог інноваційного законодавства.

Різновидом інноваційних відносин є відносини, що складаються в процесі трансферу технологій і регулюються Законом України від 14.09.2006 р. «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» (далі - Закон ПТТ), що:

містить визначення основних понять (ст. 1), в тому числі: «технологія» (результат інтелектуальної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок і послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг), «високі технології» (технології, які розроблені на основі новітніх наукових знань, за своїм технічним рівнем перевищують кращі вітчизняні та іноземні аналоги і спроможні забезпечити передові позиції на світовому ринку наукомісткої продукції), «трансфер технології» (передача технології, що оформляється шляхом укладення двостороннього або багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права й обов'язки щодо технології та/або її складових);

визначає коло суб'єктів трансферу технологій (ст. 3):

центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (далі - уповноважений орган), а також інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які беруть участь у закупівлі, передачі та/або використанні технологій;

Національна академія наук України і галузеві академії наук, установи науки, освіти, охорони здоров'я та інші установи, де створюються та/або використовуються технології і яким належать майнові права на технології;

науково-виробничі об'єднання, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, де створюються та/або використовуються технологи;

фізичні особи, які беруть участь у створенні, трансфері та впровадженні технологій, надають інформаційні, фінансові та інші послуги на всіх стадіях просування технологій та їх складових на ринок;

юридичні та фізичні особи, які є постачальниками складових технологій, що використовуються під час застосування технологій, які пропонуються до трансферу;

юридичні та фізичні особи, що надають технічні послуги, пов'язані із застосуванням технологій;

технологічні брокери;

- визначає основні засади державного регулювання у сфері трансферу технологій (ст. 6):

мету державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій (ст. 11): забезпечення розвитку національного промислового і науково-технічного потенціалу, його ефективне використання для вирішення завдань соціально-економічного розвитку держави та забезпечення технологічності виробництва вітчизняної продукції з урахуванням світового досвіду, можливих соціально-економічних, технологічних і екологічних наслідків від застосування технологій та їх складових, сприяння розвитку виробництва, в якому використовуються новітні вітчизняні технології;

органи, що здійснюють державне регулювання, їх завдання та повноваження:

А) основні завдання уповноваженого органу - МОН України (забезпечення реалізації державної політики у сфері трансферу технологій; участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики, пов'язаної з набуттям і передачею прав на технології та/або їх складові, створені з використанням коштів загального фонду Державного бюджету України, сприяє розвитку вітчизняних технологій, виробництву вітчизняної конкурентоспроможної продукції) та повноваження цього органу, який відповідно до покладених на нього завдань:

подає Кабінету Міністрів України пропозиції до проектів державних програм технологічного оновлення галузей промисловості стосовно набуття або передачі прав на технології та/або їх складові;

створює міжгалузевий перелік вітчизняних та іноземних технологій, організовує розповсюдження інформації про технології, які можуть бути використані для технологічного оновлення вітчизняних підприємств;

узгоджує з реальними потребами виробників продукції програми наукових досліджень, проектних і конструкторських робіт, пов'язаних зі створенням складових технологій, враховуючи суспільні та державні потреби в такій продукції;

здійснює відбір на конкурсних засадах пропозицій з розроблення нових конкурентноздатних технологій та їх складових для створення нових і модернізації існуючих виробництв та забезпечує їх фінансову підтримку;

формує державний реєстр технологій, зокрема створених за державні кошти, а також технологій, що пропонуються для внесення до цього реєстру суб'єктами трансферу технологій (власниками технологій);

проводить державну експертизу та державну реєстрацію договорів з трансферу технологій, веде державний реєстр відповідних договорів;

під час проведення державної експертизи технологій та їх складових здійснює перевірку дотримання прав на технології та їх складові;

на замовлення суб'єктів трансферу технологій може здійснювати виконання робіт, спрямованих на підбір потенційних контрагентів для трансферу технологій;

здійснює заходи щодо недопущення недобросовісної конкуренції, контрафакції і несанкціонованого розповсюдження технологій та конфіденційної інформації, поширення технологій подвійного призначення без дозволу власника майнових прав;

за клопотанням центральних органів виконавчої влади, Національної та галузевих академій наук, підприємств, установ і організацій, технологічних парків та інших інноваційних структур забезпечує надання консультаційно-методичної допомоги з питань укладання договорів про трансфер технологій;

підтримує розвиток інфраструктури у сфері трансферу технологій і стимулює залучення інвестицій;

виконує інші функції, передбачені законом.

Б) повноваження центральних органів виконавчої влади, Національної та галузевих академій наук у сфері трансферу технологій, у складі яких перебувають науково-виробничі об'єднання, підприємства, установи і організації, технологічні парки, які можуть створювати та/або використовувати технології та їх складові (ст. 7):

розробляють галузеві комплексні програми технологічного оновлення підприємств та забезпечують їх виконання;

сприяють створенню імпортозамінних технологій та їх складових;

забезпечують формування баз даних про технології та їх складові, що створені за державні кошти установами, організаціями і підприємствами, які входять до сфери їх управління, забезпечують доступ до них осіб, заінтересованих у використанні певних технологій та їх складових;

беруть участь у формуванні галузевих реєстрів технологій та їх складових, подають клопотання про внесення певних технологій та/або їх складових до державного реєстру технологій;

забезпечують додержання вимог міжнародних договорів України щодо запобігання техногенному ризику, поширенню потенційно небезпечних технологій та стосовно екологічної безпеки технологій;

сприяють залученню інвестицій до виконання програм технологічного оновлення підприємств;

готують та подають уповноваженому органу пропозиції щодо найбільш ефективних шляхів використання і/або трансферу технологій та їх складових, у першу чергу вітчизняного походження;

забезпечують захист прав на об'єкти права інтелектуальної власності, які є складовими технологій, беруть участь у підготовці договорів про трансфер технологій;

забезпечують своєчасне подання до уповноваженого органу звітів про патентно-кон'юнктурні, наукові дослідження, конструкторські, проектні, випробні роботи, пов'язані зі створенням і використанням технологій та їх складових, патентуванням та ліцензуванням;

здійснюють контроль за передачею майнових прав на технології та їх складові, що створені за державні кошти, науково-виробничим об'єднанням і підприємствам, до сфери діяльності яких належить використання цих технологій, за виплатою ними винагороди авторам складових технологій відповідно до укладеного з ними договору;

здійснюють контроль за веденням обліку складових технологій у складі майна науково-виробничих об'єднань, підприємств, установ і організацій, яким передані права на їх використання, у тому числі нематеріальних активів, які є такими об'єктами;

виконують інші функції, встановлені законодавством, у межах своєї компетенції.

В) повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад у сфері трансферу технологій (ст. 8), які у межах своєї компетенції:

розробляють проекти регіональних і місцевих програм технологічного переоснащення підприємств, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, та подають їх на затвердження Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним і районним радам;

створюють сприятливі умови для розробки та використання відповідних технологій;

сприяють створенню регіональних баз даних про технології та їх складові, забезпечують розповсюдження інформації про технологічні потреби регіону;

беруть участь у міжнародному технологічному співробітництві, сприяють залученню іноземних інвестицій для технологічного переоснащення підприємств регіону;

у межах передбачених коштів відповідного бюджету фінансують дослідження та розробки з розв'язання проблем технологічного переоснащення підприємств регіону.

Засоби державного регулювання діяльності щодо трансферу технологій: 1. Державна експертиза технологій (ст. 12): 1) проводиться стосовно технологій або технологій і обладнання, що використовується для їх застосування, для яких суб'єктами трансферу технологій передбачається отримання субсидій, визначених Законом ПТТ, а також стосовно технологій або технологій та обладнання, які плануються для використання в Україні за рахунок державних коштів, якщо сума їх закупівлі дорівнює або перевищує розмір суми, визначеної для відповідних процедур закупівель Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»; 2) метою проведення державної експертизи є визначення економічної доцільності та корисності для держави і суспільства впровадження технологій та обладнання з урахуванням можливих екологічних і соціально-економічних наслідків від їх застосування; 3) під час проведення державної експертизи обов'язково визначається: технічний рівень і новизна технологій та обладнання; орієнтовна ціна технологій та обладнання чи розмір плати за їх використання; конкурентоспроможність технологій та продукції, яка буде виготовлена із застосуванням цих технологій; патентна чистота технологій, їх складових; відповідність технологій нормам техногенної та екологічної безпеки, технічного регулювання, міжнародним і національним стандартам; 4) під час державної експертизи технологій, щодо обладнання, яке передбачається передати для використання на території України, встановлюється їх відповідність таким вимогам: спрямованість на виробництво нової продукції або на вдосконалення якості існуючої; забезпечення технологічності виробництва продукції, зниження його витратності, енерго- та матеріаломісткості; забезпечення використання місцевих матеріальних та людських ресурсів; відсутність в Україні таких технологій вітчизняного походження; 5) проведення державної експертизи технологій та їх складових і визнання проектів, спрямованих на їх використання, інноваційними дає підстави для занесення таких проектів до Державного реєстру інноваційних проектів та їх реалізації відповідно до законів України «Про інноваційну діяльність» і «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»;

Державна реєстрація договору про трансфер технологій (ст. 13): за результатами державної експертизи технологій або технологій і обладнання приймається рішення про державну реєстрацію договорів про їх трансфер або про відмову в реєстрації (може бути оскаржено в суді); рішення про реєстрацію є підставою для занесення договорів про трансфер технологій до державного реєстру, що здійснюється уповноваженим органом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

Патентно-кон'юнктурні дослідження у сфері трансферу технологій (ст. 14), які проводяться (відповідно до державних стандартів і затверджених уповноваженим органом методик) при розробленні науково-технічних прогнозів розвитку технологій та їх складових, при їх створенні, визначенні доцільності набуття і/або передачі прав на них, при підготовці до виробництва продукції з їх застосуванням;

Державна акредитація фізичних та юридичних осіб на право здійснення посередницької діяльності у сфері трансферу технологій (ст. 15): фізичні особи для здійснення на постійній та/або професійній основі посередницької діяльності у сфері трансферу технологій (технологічні брокери) та юридичні особи, установчим документом яких передбачено таку діяльність та до штатного розпису яких входить щонайменше один технологічний брокер, повинні пройти відповідну державну акредитацію й отримати свідоцтво про акредитацію (Порядок проведення державної акредитації, форма свідоцтва про акредитацію визначаються Кабінетом Міністрів України).

Договірні відносини у сфері трансферу технологій: правовою формою щодо опосередкування відносин щодо трансферу технологій між їх учасниками є договір. Новим різновидом останніх є договір про трансфер технологій, поняття, види, умови укладення якого визначаються Законом ПТТ:

- види договорів про трансфер технологій (ст. 17 Закону ПТТ):

про поставку промислової технології (укладається з метою набуття знань, досвіду та придбання технологічного обладнання);

технічно-промислової кооперації (укладається з метою набуття знань та одержання послуг для виробництва промислової продукції, напівфабрикатів, обладнання і комплектуючих, що відповідають умовам застосування технології, та інших складових, необхідних для її застосування);

про надання технічних послуг (щодо надання послуг з планування, розроблення програми досліджень і проектів, а також здійснення або надання спеціальних послуг, потрібних для виробництва певної продукції);

інжинірингу - про виконання робіт і надання послуг, у тому числі складання технічного завдання, проведення допроектних робіт, зокрема техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт, пов'язаних з будівництвом виробничих, складських та інших приміщень, що використовуються у технологічному процесі

виробництва продукції, проведення наукових досліджень, розроблення проектних пропозицій, технічної і конструкторської документації стосовно технологій та їх складових, надання консультацій і здійснення авторського нагляду під час монтажу складових технологій та пусконалагоджувальних робіт, надання консультацій економічного, фінансового чи іншого характеру, пов'язаних із застосуванням технологій та із зазначеними роботами і послугами);

про створення спільних підприємств - у разі часткової передачі майнових прав на технології та їх складові;

про надання в оренду або лізинг складових технологій, обладнання;

комерційної концесії (франчайзингу);

- допоміжні договори, що можуть укладатися разом з договором про трансфер технологій, зокрема щодо:

гарантій осіб, які передають технології та їх складові, стосовно можливості досягнення економічних показників і виробництва продукції із застосуванням цих технологій та складових;

проведення комплексу інженерних, екологічних або інших робіт, необхідних для застосування технологій та їх складових;

обслуговування обладнання.

- умови укладання договорів про трансфер технологій (ст. 16 Закону ПТТ): 1) істотні умови договору про трансфер технологій:

перелік складових технологій, що передаються (з визначенням їх функціональних властивостей і гарантованих показників);

ціна технологій чи розмір плати за їх використання;

строки, місце та спосіб передачі об'єктів технологій;

умови передачі технічних знань, необхідних для монтажу, експлуатації та забезпечення функціонування обладнання, придбання чи оренди, монтажу і використання машин, обладнання, комплектуючих та матеріалів;

ліцензія та її умови на використання технологій та їх складових;

територіальні обмеження (заборона використовувати передані за договором технологію, її складові на території, не передбаченій у договорі);

обмеження галузі застосування технологій та їх складових;

порядок надання субліцензій на складові технології третім особам (у разі потреби включення третіх осіб у технологічний процес виробництва продукції), крім випадків передачі прав на використання знаків для товарів і послуг, комерційних (фірмових) найменувань, з визначенням обмежень права на використання технології та її складових, включаючи обмеження кола осіб, яким дозволено використовувати складові технологій і мати доступ до інформації про них;

умови передачі прав на ноу-хау, техніко-економічні обґрунтування, плани, інструкції, специфікації, креслення та інші інформаційні матеріали про технології та їх складові, які необхідні для ефективного їх використання, включаючи обмеження, пов'язані з умовами збереження конфіденційності інформації про технології та їх складові під час їх використання;

умови проведення робіт з удосконалення технологій та їх складових і порядок надання сторонами інформації про ці вдосконалення;

умови надання консультацій та послуг з проектування, асистування та навчання кадрів, які забезпечують реалізацію технологій, і управлінського персоналу особи, якій передаються права на технологію та її складові;

розмір, порядок та умови виплати винагороди за використання технологій, а також вид виплат (разові платежі - паушальні, періодичні відрахування - роялті або інші види виплат);

умови страхування технологій та їх складових;

відповідальність сторін за порушення умов договору;

порядок вирішення спірних питань стосовно виконання умов договору;

порядок компенсації витрат, пов'язаних із трансфером технологій, включаючи пристосування технологій та їх складових до умов підприємства, установи, організації, де вони використовуватимуться, навчання персоналу;

умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди;

обмеження, що стосуються діяльності сторін у разі закінчення строку дії договору, його розірвання або виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

2) обмеження щодо укладення договорів про трансфер технологій (ст. 18 Закону ПТТ), зокрема, не допускається укладення договорів про трансфер технологій, які передбачають:

а) здійснення виплат, що значно перевищують ціну технології та її складових; встановлення зобов'язань щодо придбання в особи, яка передає технологію та/ або її складові, сировини, напівфабрикатів, обладнання та його комплектуючих, що не застосовуються під час виробництва відповідної продукції;

б) встановлення зобов'язань щодо переважного продажу продукції, виготовленої із застосуванням технології, покупцям, визначеним особою, яка передає цю технологію, та використання визначеного нею персоналу;

в) право особи, яка передає технологію, визначати ціну продажу або реекспорту продукції, виготовленої із застосуванням цієї технології;

г) встановлення необґрунтованих обмежень обсягу виробництва продукції;

д) встановлення обмежень, які суперечать законодавству, стосовно використання майнових прав на технології та їх складові;

е) заборону використання аналогічних або більш досконалих технологій та їх складових;

є) заборону або обмеження експорту продукції, виготовленої із застосуванням технологій;

ж) встановлення зобов'язань щодо використання запатентованого об'єкта права інтелектуальної власності, який не використовується у процесі застосування технологій.

4. Заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності

У сфері інноваційної діяльності держава застосовує стимули двох видів - позитивні та негативні. До перших (позитивних) належать пільги та переваги, що надаються суб'єктам інноваційної діяльності з метою їх заохочення до здійснення такої діяльності.

Позитивне стимулювання інноваційної діяльності включає: фінансову підтримку та пільги.

Фінансова підтримка за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів (у межах коштів, передбачених відповідними бюджетами) може надаватися у таких формах (ст. 17 Закону «Про інноваційну діяльність»):

а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;

б) часткового (до 50%) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;

в) повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

д) майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України «Про страхування».

Закон «Про інноваційну діяльність» (до внесення в нього змін відповідно до Закону № 2505-ІУ від 25.03.2005) передбачав також (статті 21 і 22) право суб'єктів інноваційної діяльності на отримання таких пільг: а) податкових; б) амортизаційних; в) митних. Слід, однак, зазначити, що протягом наступних років дія статей 21 і 22 Закону «Про інноваційну діяльність» стосовно цих пільг призупинялася згідно з законами від 26.12.2002 р. «Про Державний бюджет України на 2003 рік», від 27.11.2003 р. «Про Державний бюджет на 2004 рік», а Законом від 25.03.2007 р. статті 21-22 були виключені із Закону «Про інноваційну діяльність».

Позитивне стимулювання трансферу технологій як різновиду інноваційної діяльності відповідно до Закону України від 14.09.2006 р. «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» може здійснюватися шляхом:

кредитування трансферу технологій (ст. 21): підприємствам, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, Національної та галузевих академій наук, що здійснюватимуть випуск продукції за державним замовленням, за рішенням Кабінету Міністрів України, виключно у межах повноважень, встановлених законом про Державний бюджет України, можуть надаватися державні гарантії щодо погашення кредитів комерційних банків, наданих для придбання технологій та їх складових, необхідність застосування яких визначена потребами держави і суспільства у цих технологіях;

субсидіювання трансферу технологій (ст. 22): на трансфер технологій, що здійснюється за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності загальнодержавного рівня, встановлюється режим його цільового субсидіювання в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік; цільові субсидії встановлюються у розмірах: а) суми податку на прибуток підприємств, одержаного від впровадження зазначених технологій, нарахованої за період та у порядку, що встановлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»; б) суми ввізного мита, що нараховується згідно з митним законодавством України при ввезенні в Україну для реалізації проектів трансферу технологій, устаткування, обладнання та комплектуючих, а також матеріалів, що не виробляються в Україні.

Негативні стимули у формі відповідальності за порушення вимог інноваційного законодавства та умов договорів інноваційного характеру спрямовані на захист публічних інтересів у цій сфері, а також законних приватних інтересів суб'єктів інноваційної діяльності та тих її учасників, що належать до інноваційної інфраструктури. Система негативних стимулів у формі відповідальності за порушення вимог інноваційного законодавства виконує не лише стимулюючу, а й інші функції - попередження правопорушень у сфері інноваційної діяльності, контролю за ефективністю діяльності її суб'єктів, інформування учасників інноваційної діяльності про результати діяльності - як їх власної, так і їх партнерів, контрагентів, виробників інноваційної продукції.

Негативне стимулювання застосовується у таких формах: відшкодування збитків (застосовується у разі порушення договірних зобов'язань у сфері інноваційної діяльності, завдання шкоди її суб'єктам та іншим учасникам);

оперативно-господарських санкцій (дострокове розірвання в установленому порядку договорів інноваційного характеру у разі грубого порушення іншою стороною договірних зобов'язань; зміна порядку оплати виконання - відповідно до умов договору - з метою уникнення повторення порушень строків оплати; прийняття виконання після застосування спеціальної процедури, передбаченої договором на випадок виявлення порушень щодо якості виконання, та ін.);

адміністративно-господарські санкції, а саме:

а) позбавлення передбачених законом пільг (так, у разі використання сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів, ввезених в Україну без сплати ввізного мита та податку на додану вартість, згідно з положеннями ч. 1 ст. 20 Закону «Про інноваційну діяльність», не для потреб виконання інноваційного проекту ввізне мито та податок на додану вартість сплачуються до бюджету в повному обсязі; при цьому платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму ввізного мита і податку на додану вартість, що мали бути сплачені при ввезенні на митну територію таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на суму податків, виходячи зі 120% облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за період їх нецільового використання);

б) анулювання державної реєстрації інноваційного/пріоритетного інноваційного проекту та запису про реєстрацію у Реєстрі до закінчення строку дії свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту (здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері інноваційної діяльності України за результатами аналізу даних моніторингу виконання такого проекту на підставі рішення, погодженого Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів та затвердженого наказом МОН України);

в) анулювання державної реєстрації інноваційної структури та виключення її з Державного реєстру інноваційних структур (здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері інноваційної діяльності України у разі виявлення невідповідності її діяльності критеріям, визначеним Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів).

Закон «Про інноваційну діяльність» містить положення щодо відповідальності спеціально уповноваженого органу у сфері інноваційної діяльності за повноту і достовірність експертизи і за збереження конфіденційної інформації, пов'язаної з інноваційними проектами. Неправомірні кваліфікація і державна реєстрація проекту як інноваційного тягнуть за собою відповідальність згідно з законом. Правопорушеннями при кваліфікуванні і державній реєстрації інноваційних проектів вважаються:

а) прийняття рішення про кваліфікування інноваційного проекту і його державну реєстрацію без проведення експертизи;

б) фальсифікація висновків експертизи;

в) вчинення дій, що перешкоджають проведенню експертизи;

г) умисне примушування або створення для експертів чи експертних комісій обставин, які зумовлюють необ'єктивне проведення експертизи;

д) переслідування експертів за підготовлені ними висновки, несприятливі для тієї чи іншої особи чи організації;

...