Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та зняття інформації з електронних інформаційних систем як різновиди негласних слідчих дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та зняття інформації з електронних інформаційних систем як різновиди негласних слідчих дій

У статті досліджуються особливості проведення окремих негласних слідчих дій, що пов'язані з втручанням у приватне життя, на при-кладах зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та зняття інформації з електронних інформаційних систем. Здійсне-но аналіз основних положень Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) щодо проведення негласних слідчих дій, що передбачають втручання у приватне спілкування. Виявлено проблемні питання проведення даних негласних слідчих дій.

Ключові слова: негласні слідчі дії, приватне спілкування, транспортні телекомунікаційні мережі, електронні інформаційні системи, зняття інформації, протидія злочинності.

В статье исследуются особенности проведения отдельных негласных следственных действий, связанных с вмешательством в част-ную жизнь, на примерах снятия информации с транспортных телекоммуникационных сетей и снятия информации с электронных инфор-мационных систем. Осуществлен анализ основных положений Уголовно-процессуального кодекса Украины (далее - УПК) о проведении негласных следственных действий, предусматривающие вмешательство в частное общения. Выявлены проблемные вопросы проведе-ния данных негласных следственных действий.

Ключевые слова: негласные следственные действия, личное общение, транспортные телекоммуникационные сети, электронные информационные системы, снятие информации, противодействие преступности.

The article deals with the peculiarities of carrying out of separate secret investigatory actions, which are connected with interference with private life on examples of removal of information from transport telecommunication networks and removal of information from electronic infor-mation systems. The analysis ofthe main provisions ofthe Criminal Procedure Code of Ukraine (hereinafter referred to as the CPC) concerning the conduct of tacit investigation actions involving interference with private communication is carried out. The problematic issues ofthe conduct of secret investigative actions are revealed.

Key words: secret investigation actions, private communication, transport telecommunication networks, electronic information systems, information removal, counteraction to crime.

Постановка проблеми. Закріплення у КПК України інституту негласних слідчих (розшукових) дій безумов-но є важливим, адже не завжди можна отримати докази шляхом проведення лише слідчих дій. Проте, оскільки ві-домості про факт та методи їх проведення не підлягають розголошенню, то існує ризик необгрунтованого пору-шення прав людини і громадянина. До того ж, такі неглас-ні слідчі дії, як зняття інформації з транспортних телеко-мунікаційних мереж та зняття інформації з електронних інформаційних систем, характеризуються втручанням у приватне спілкування особи, що не завжди є бажаним для неї та може завдати шкоди інтересами інших людей, що не мають відношення до конкретного кримінального прова-дження. А тому поглиблене дослідження вищезазначених негласних слідчих дій (розшукових) дій, як засобів пізна-вальної діяльності з розкриття кримінальних правопору-шень, є важливим на даному етапі. негласний слідчий дія приватний

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інсти-тут негласних слідчих (розшукових) дій розглядався такими науковцями, як: Н.М. Ахирська, М.Л. Грібов, В.О. Глушков, С.О. Гриненко, О.М. Дроздов, В.А. Колес-ник, Д.Й. Никифорчук, М.А. Погорецький, В.М. Тертиш- ник, Л.Д. Удалова, В.В. Шум та інші. Ними висвітлюється поняття, риси та система негласних слідчих (розшукових) дій. Проте частина питань, що пов'язані з проведенням окремих негласних слідчих дій, залишаються не виріше-ними та потребують додаткового дослідження.

Постановка завдання. Дослідження особливостей про-ведення окремих негласних слідчих дій на прикладах зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні у світі спосте-рігається бурхливий розвиток науки і техніки, що веде за собою зростання рівня використання електронних засобів, соціальних мереж, інформаційних систем у багатьох сфе-рах життєдіяльності. В свою чергу, зростає і рівень зло-чинності, яка, змінюється, стає більш сучасною. Злочинці активно використовують новітні інформаційні технології, можливості інтернет мережі та інші чинники, що значною мірою ускладнює роботу правоохоронних органів із своє-часного та якісного розкриття та розслідування злочинів.

Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випад-ках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчини-ла, неможливо отримати в інший спосіб. Одними з таких є зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та зняття інформації з електронних інформацій-них систем.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КПК, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що за-безпечують передавання знаків, сигналів, письмового тек-сту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують за-соби телекомунікацій для передавання інформації, на під-ставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кри-мінального провадження.

Об'єктом зняття інформації з транспортних телекому-нікаційних мереж як фрагменту реальної дійсності, на ви-вчення якого спрямована діяльність суб'єкта, є приватне спілкування у вигляді передання каналами зв'язку інфор-мації від однієї особи до іншої, зміст якої має значення для досудового розслідування [1,с. 148].

Положення КПК більш детально розкрито в Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшуко- вих) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокура-тури України від 16 листопада 2012 року (далі - Інструк-ція). Так, відповідно до п. 1.11.5.1., зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж поділяється на:

- контроль за телефонними розмовами, що полягає в негласному проведенні зі застосуванням відповідних тех-нічних засобів, у тому числі встановлених на транспорт-них телекомунікаційних мережах, спостереження, відбо-ру та фіксації змісту телефонних розмов, іншої інформації та сигналів (SMS, MMS, факсимільний зв'язок, модем- ний зв'язок тощо), які передаються телефонним каналом зв'язку, що контролюється;

- зняття інформації з каналів зв'язку, що полягає в негласному одержанні, перетворенні і фіксації із застосу-ванням технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, у відповідній формі різних видів сигналів, які передаються каналами зв'язку мережі Інтернет, інших мереж передачі даних, що контролюються.

Дана слідча дія передбачає втручання у приватне спілкування особи, а тому важливим залишається питан-ня оцінки правомірності та наявності підстав для зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Слідчий суддя не досліджує необхідну інформацію в пер-шооснові, а обмежений документами, складеними слід-чим або прокурором. А тому фактично, відповідальність за законність такого втручання у приватне життя більшою мірою покладається на слідчого, прокурора та оператив-них працівників.

Важливим моментом у проведенні даної негласної дії є підготовка, рівень якої впливає на якість отриманих ре-зультатів в майбутньому. Тому перед прийняттям рішення про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж потрібно встановити особливості його проведення, зокрема: кількість абонентських номерів, які використовує особа, а також наскільки вона довіряє даному виду зв'язку. Крім того, необхідно, звернути увагу на те, що особа, яка вчиняє корупційні діяння, може бути не єдиним користу-вачем телекомунікаційної мережі (абонентського номера), наприклад, колективне користування (приміщення суду). Тому слід пам'ятати, що в такому разі здійснюється зняття інформації вибірково, лише стосовно осіб, які становлять інтерес [2, с. 337].

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж повинно здійснюватися працівником, який має від-повідну спеціальну фахову підготовку, оскільки його по-трібно орієнтувати на інформацію про діяльність особи, установу, в якій вона працює, її гарантії недоторканності, особливості її мовлення, професійного сленгу, жаргону. Непідготовлений працівник, який не розуміє справжнього змісту розмови злочинця, може не врахувати у своїх звітах важливу для слідчого або оперативного працівника інфор-мацію, що в результаті призведе до негативних наслідків під час досудового розслідування, зокрема - не встанов-лення істини у справі.

З цього приводу у п. 3.5. Інструкції міститься поло-ження про те, що негласна слідча (розшукова) дія - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - доручається лише відповідним підрозділам органів вну-трішніх справ та Служби безпеки України.

Одним із провідних питань у підготовці та проведенні цієї негласної слідчої (розшукової) дії є встановлення осо-би, спілкування якої буде підлягати контролю. Ідентифіка-ційна телекомунікаційна картка, яка використовується для ідентифікації кінцевого обладнання абонента в телекомуні-каційній мережі (SIM-картка, USIM-картка, R-UIM-картка тощо), не дає можливості ідентифікувати абонента - фі-зичну особу, яка користується такою карткою, адже на сьо-годнішній день в Україні немає законодавчої вимоги щодо укладення договору про надання послуг рухомого (мобіль-ного) зв'язку у письмовій формі, що гарантуватиме іден-тифікацію абонента [3, с. 76]. Таке зауваження є слушним, адже, не зважаючи на те, що на цьому у науковій літературі неодноразово наголошувалося, питання законодавчого вре-гулювання порядку реалізації ідентифікаційних телекому-нікаційних карток на сьогодні не вирішено.

Позитивним моментом у цьому напрямку є те, що з 13 грудня 2018 року набирає чинності Рішення Націо-нальної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації Про затвердження Поряд-ку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, яким встановлюється добровільна реєстрація абонентів у опе-ратора, провайдера телекомунікацій шляхом подання за-яви про реєстрацію.

Однак слід зосередити увагу на тому, що ідентифікації підлягає кінцеве обладнання за допомогою телекомуні-каційної картки, яка надає доступ до телекомунікаційної мережі (у цьому разі ідентифікується не абонент, а номер у телефонній мережі), ІМЕІ, що фактично також ідентифі-кує кінцеве обладнання, а саме мобільний термінал. Од-нак на підставі проведеного вище аналізу можна зробити висновок про те, що на сьогодні у слідчого, прокурора чи оперативних підрозділів відсутні практичні можливості надати слідчому судді відомості, які унікально ідентифі-кують абонента спостереження. Адже відсутні докумен-тальні підтвердження факту користування конкретною особою кінцевим обладнанням (мобільним телефоном). Разом із тим, посилаючись на ідентифікаційну картку, можна ідентифікувати кінцеве обладнання, однак не мож-на ідентифікувати користувача цієї картки.

За умови відсутності ідентифікації абонента фактично відсутній правовий зв'язок між таким абонентом та кін-цевим обладнанням, а отже, відсутня підстава для повідо-млення конкретної особи про те, що у її особисте приватне життя втручалися представники правоохоронних органів. Тому це питання потребує обов'язкового детального зако-нодавчого врегулювання.

Як слушно зауважує В.Г. Уваров, використанню для доказування матеріалів звукозапису телефонних розмов має передувати експертиза матеріалів і засобів звукозапи-су, яка може дати відповіді на такі питання: кому з числа перерахованих осіб належать окремі вислови; чи є голос, зафіксований на фонограмі, голосом конкретної особи [4,с. 123].

У юридичній літературі висловлена пропозиція допо-внити ст. 263 КПК частиною, яка б містила вказівку на фактичні підстави зняття інформації з транспортних теле-комунікаційних мереж, і викласти її у такому виді: «знят-тя інформації з транспортних телекомунікаційних мереж може бути застосовано лише у провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину за наявності такої сукуп-ності фактичних даних, яка дає змогу слідчому дійти ви-сновку про ймовірність того, що під час його проведення можуть бути отримані фактичні дані, що за певних умов можуть бути змістом доказіву провадженні»[5, с. 256].

Проте таке доповнення не є необхідним, адже у ч. 2 ст. 246 КПК вже передбачено, що негласні слідчі (розшу-кові) дії, передбачені статтями 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), проводять-ся виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. А відповідно до п. 9 ч. 2 с. 248 КПК зазначається, що у клопотанні до слідчого суд-ді клопотання про надання дозволу на проведення неглас-ної слідчої (розшукової) дії зазначається обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слід-чої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукуп-ності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

Отже слід визнати, що зняття інформації з тран-спортних телекомунікаційних мереж є важливим за-собом отримання мовної інформації - фонограми із записом переговорів підозрюваного, обвинуваченого та інших осіб, що містить відомості про обставини зло-чину, які мають значення для справи, проте недоліки у регулюванні можуть вплинути на якість проведення не-гласної слідчої дії.

Щодо іншої слідчої дії, що пов'язана з втручанням у приватне життя, то відповідно до ч.І ст. 264 Кримі-нального процесуального кодексу України, пошук, ви-явлення і фіксація відомостей, що містяться в електро-нній інформаційній системі або їх частинах, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власни-ка, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді.

Зняття інформації з електронних інформаційних сис-тем здійснюється шляхом втручання у приватне спілку-вання людини тільки на підставі відповідної ухвали суду. Підставою ж для прийняття вказаної ухвали суду є відо-мості про наявність інформації в електронній інформацій-ній системі або її частині (база даних, система управління базою даних, клієнтське програмне забезпечення тощо), яка має значення для досудового розслідування [6, с. 83].

Як бачимо, фактичними підставами зняття інформації з електронних інформаційних систем є фактичні дані, які вказують на наявність в електронній інформаційній сис-темі або її частині даних, що мають певне значення для кримінального провадження.

Юридичними ж підставами зняття інформації з елек-тронних інформаційних систем вважають ухвалу слідчого судді або дозвіл власника, володільця чи утримувача від-повідної електронної інформаційної системи.

Порядок зняття інформації з електронних інформацій-них систем визначається загальними правилами здійснен-ня негласних слідчих (розшукових) дій. Зняття інформації з електронних інформаційних систем здійснюється шля-хом безпосереднього фізичного доступу до них, а також шляхом застосування спеціальних програмних продуктів з подоланням системи логічного захисту, та полягає в ко-піюванні інформації із жорсткого диска й інших електро-нних носіїв інформації [7, с. 38]. Особливість дослідження об'єкта обумовлює необхідність залучення до проведен-ня даної слідчої дії спеціаліста, а саме фахівця у сфері комп'ютерних технологій.

Зняття інформації здійснюється без відома власника, володільця або утримувача системи. А тому вкрай важли-вим питанням є рівень та межі втручання в приватне спіл-кування. Адже саме тут існує ймовірність, що в цій части-ні дії норм КПК можливі певні порушення прав людини, коли втручання у приватне спілкування є невиправданим.

Напевно саме з цієї причини законодавець встановив вимогу про необхідність зазначення в ухвалі слідчого судді ідентифікаційних ознак електронної інформаційної системи, у якій може здійснюватися втручання у приват-не спілкування (найменування електронної інформаційної системи, фізична адреса розташування її файлових серве-рів та робочих станцій або електронна адреса в мережі Ін- тернет, її власник, володілець або утримувач) та способу, яким обмежений доступ до неї.

Піклуючись про забезпечення прав та законних ін-тересів особи у кримінальному провадженні, законода-вець допускає можливість застосування негласних слід-чих (розшукових) дій щодо тяжких та особливо тяжких злочинів, якщо відомості про них та особу, яка їх вчини-ла, неможливо отримати в інший спосіб. У наведеному уч. 2 ст. 246 КПК переліку слідчих (розшукових) дій не вказується на зняття інформації з електронних інформа-ційних систем (ч. 2 ст. 264 КПК). У зв'язку із цим можна дійти висновку про можливість його застосування щодо злочинів, які не відносяться до тяжких або особливо тяжких [8, с. 5].

Як зазначає В.Г. Уваров, регламентація зняття інфор-мації з електронних інформаційних систем потребує сут-тєвого вдосконалення, враховуючи, що дана слідча дія нова і наразі не існує сталої практики її застосування, а детальна регламентація її проведення може мінімізува-ти можливі помилки, виходячи із загальних вимог, що пред'являються до інститутів слідчих дій [4, с. 174]. Має-мо погодитись, адже успішність виконання такої негласної слідчої дії значною мірою залежить від наявності чіткої процедури проведення, а тому варто розвивати технології та методи зняття інформації з електронних інформаційних систем для більш швидкого їх отримання та подальшої їх обробки та використання.

Наявні й інші проблемні питання під час зняття ін-формації з електронної інформаційної системи. Одними з яких є те, що існують програмні забезпечення та системи, з яких доволі важко отримати інформацію, або її зняття за-ймає довгий проміжок часу, а тому вимоги до спеціалістів у цій сфері мають бути досить високими.

За результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформацій-них систем та/або їх частин може бути отримано ін-формацію, що має доказове значення у кримінальному провадженні та може вказувати на ознаки вчинення зло-чину окремими особами, їх спільниками, місця збері-гання документів і предметів, що мають доказове зна-чення, тощо.

Зняття інформації з електронних інформаційних сис-тем - один із нових, проте найефективніших способів отримання інформації про осіб, які становлять інтерес в досудовому розслідуванні, який може дати позитивний результат лише в разі проведення відповідних дій опера-тивного і технічного характеру.

Висновок. Закріплення в чинному КПК України про-цесуального інституту негласних слідчих (розшукових) дій є поштовхом для покращення організації, якості, сво-єчасності розслідування та розкриття злочинів. Але на- жаль, чинне законодавство України та реалії сьогодення не дають об'єктивної можливості для якісного проведен-ня зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та зняття інформації з електронних інформацій-них систем. Такий стан справ несе за собою ризик по-рушення конституційних прав людини і громадянина на особисту недоторканість та таємницю приватного жит-тя. Також актуальними залишаються і технічні питання проведення вищезазначених негласних слідчих дій, осо-бливо щодо зняття інформації з транспортних телекому-нікаційних мереж. Не зважаючи на наявні неточності в правовому регулюванні, варто розвивати технології та методи зняття інформації з електронних інформаційних систем для більш швидкого їх отримання та подальшої їх обробки та використання.

За таких умов вважаємо, що усунення вказаних недо-ліків чинного законодавства України є вкрай важливим для формування дійових механізмів гарантування прав, свобод та інтересів людини і громадянина під час прове-дення негласних слідчих дій, що передбачають втручання у приватне життя.

Размещено на Allbest.ru