Слідча діяльність та протидія під час розслідування злочинів

Размещено на http://allbest.ru

Слідча діяльність та протидія під час розслідування злочинів

Руденко Є.

Аналіз стану боротьби зі злочинністю, рівень розкриття і якість розслідування злочинів свідчить про серйозні недоліки в слідчій діяльності, про необхідність кардинального підвищення її ефективності. Причина негативного становища, що склалося, пов'язана як із недосконалістю структури й організації роботи правоохоронних органів, та їх недостатнім матеріальним і методичним забезпеченням, так і з недостатньою відпрацьованістю основних положень слідчої діяльності [4].

Деякі аспекти слідчої діяльності, окремі прийоми і засоби її реалізації і раніше були предметом наукового аналізу (В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, І.Є. Биховський, О.М. Васил'єв, Н.І. Клименко, В.М. Стратонов, В.Ю. Шепітько та ін.). Проте, дослідження слідчої діяльності на рівні закономірностей та особливостей її функціонування і донині не проводилося, що дозволило глибше розкрити сутність проблеми подолання протидії.

Метою дослідження є комплексне розв'язання основних проблем подолання протидії розслідуванню, проблем пов'язаних із підвищенням ефективності кримінально-процесуальної діяльності, удосконалення законодавства щодо захисту інтересів обвинуваченого як до особи до якої можуть застосовуватись заходи кримінально-процесуального впливу, розробка конкретних рекомендацій щодо подолання протидії. Визначення можливостей ефективнішого застосування наявних і розробка нових прийомів і засобів здійснення слідчої діяльності є одним з основних напрямів її удосконалення.

Слідча діяльність характеризується такими основними рисами:

- заснована на розумінні природи діяльності, як форми ставлення людини до навколишнього світу;

- має свою специфіку, відрізняється від інших видів людської діяльності;

- повинна відповідати чинному законодавству й узвичаєним нормам моралі;

- слідча діяльність має своїм об'єктом такі суспільні відносини, регулювання яких припускає не просто виконання передбачених кримінально-процесуальним законом дій, а творчий пошук істини, нерідко з використанням незвичних для інших видів діяльності прийомів і засобів;

- прийоми і засоби здійснення слідчої діяльності обумовлені її цілями;

- цілі слідчої діяльності досягаються за рахунок використання оптимальних прийомів і засобів;

- досягнення цілей слідчої діяльності припускає правомірне використання прийомів і засобів примусу;

- змістовні риси слідчої діяльності: демократизм, гуманізм, примус знаходяться між собою в діалектичній єдності;

- цілі і засоби слідчої діяльності взаємозалежні з правами і свободами особи та відповідають загальнодержавним [6].

З урахуванням цього слідча діяльність -- це специфічний вид соціальної практики, що полягає в пізнанні подій протиправного характеру за допомогою відповідних закону прийомів і засобів, включаючи їх примусову реалізацію у випадку надання протидії розслідуванню злочинів.

У зв'язку з цим слідча діяльність характеризується не тільки елементами, що визначають загальний порядок, прийоми і засоби її реалізації, але й особливостями їх здійснення в складних, несприятливих ситуаціях, коли зацікавлені особи перешкоджають процесу розслідування. У даному випадку особа, що вчинила злочин, виступає в якості своєрідного системоутворюючого елемента системи протидії (а не тільки системи злочину) органам слідства у виявленні вчиненого ним діяння та його розкриття.

На різних етапах розслідування протидія виступає саме такою, яка проявляться фактично (відмова давати показання, повідомлення неправдивої інформації тощо) і такою яка є реально можливою, обумовленою поведінкою злочинця в момент вчинення злочину. У першому випадку, сам факт надання протидії є підставою і приводом до вибору відповідної тактики дій слідчого, у тому числі використання тактичних засобів подолання протидії розслідуванню. У другій ситуації, необхідність застосування зазначених засобів повинна визначатися з урахуванням ступеня можливості чинення протидії. досудовий розслідування захист кримінальний

Протидія розслідуванню як правомірне явище можлива не тільки особою, що вчинила злочин. У якості організаторів і виконавців цього виду діяльності можуть виступати й інші особи: свідки, потерпілі, організації в особі їх представників, що з тих чи інших міркувань не зацікавлені у виявленні і розкритті злочину [7, с. 81] в межах, встановлених кримінально-процесуальним законодавством, та є їх правом для захисту своїх інтересів. Дійсно, вони мають право відмовитися відповідати на запитання, а також не попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та за давання завідомо неправдивих показань, що практично надає їм законне право мовчати або повідомляти неправдиву інформацію під час розслідування.

Таким чином, підозрюваний та обвинувачений за чинним КПК України можуть правомірно протидіяти лише під час спілкування з особою, яка проводить розслідування. Це можливо під час провадження таких слідчих дій, як допит, очна ставка, пред'явлення для впізнання та відтворення обстановки й обставин події злочину за їх участю. Аналогічне право надане й підсудним під час провадження судового слідства.

Проте існують і неправомірні види протидії розслідуванню з боку підозрюваного (обвинуваченого), за які передбачено кримінальну відповідальність. Згідно з чинним КК України це такі види протидії, які пов'язані з:

- даванням хабара [1, ст. 369];

- втручанням у діяльність працівників правоохоронних і судових органів [1, ст.ст. 343, 376];

- погрозами, насильством, посяганням на життя та умисним знищенням або пошкодженням майна працівників правоохоронних органів, суддів, народних засідателів чи присяжних або їх близьких родичів, у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків) - [ 1, ст.ст. 345, 347, 348, 377, 378, 379];

- захопленням або триманням особи як заручника [1, ст.ст. 147, 349];

- перешкоджанням з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушуванням їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом підкупу чи погроз [1, ст. 386].

Тобто кримінально караним є будь-який вид протидії розслідуванню, який чиниться підозрюваним (обвинуваченим) за допомогою інших учасників кримінального процесу шляхом здійснення впливу на них.

Проте ні в чинному кримінальному, ні в кримінально-процесуальному законодавстві не згадуються такі види протидії розслідуванню з боку підозрюваних (обвинувачених), як інсценування злочину (симуляція обставин злочину), підміна предмета посягання, створення підроблених слідів і речових доказів тощо, які значно ускладнюють розслідування кримінальної справи, дезорієнтують його. Лише п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України визначає обтяжуючою обставиною умисного вбивства вчинення його з метою приховати інший злочин.

Це є істотною прогалиною законодавства, оскільки вчинення зазначених дій злочинцями не впливає на їх відповідальність у разі доведення їх вини. Вдаючись до таких видів протидії, злочинці мають змогу відвернути від себе увагу правоохоронних органів й надалі продовжувати свою злочинну діяльність. Тому потрібно на законодавчому рівні закріпити необхідність документування в обвинувальному висновку всіх спроб протидії розслідуванню, незалежно від того, від кого вона походить, але з зазначенням їх ініціатора та наступним приєднанням документів, що мають доказове значення, до матеріалів розслідуваної кримінальної справи.

Враховуючи зазначені проблеми, пропонуємо внести деякі доповнення у ч. 2 ст. 223 КПК України, змінивши вислів “обставини справи, як їх встановлено” на “обставини події злочину та виявленої протидії розслідуванню, як це встановлено”.

Виникає питання: чому активне сприяння розкриттю злочину [1, п. 1 ч. 1 ст. 66] державою заохочується, а на протидію розслідуванню з його боку, не пов'язану з реалізацією наданих йому Конституцією та кримінально-процесуальним законодавством прав на захист, звертається увага лише тоді, коли від цього можуть постраждати учасники кримінального процесу чи невинні особи. Тому до ч. 1 ст. 67 КК України пропонуємо внести доповнення обтяжуючої обставини: “вчинення протидії розслідуванню, якщо вона не становить самостійного складу злочину, не є обов'язковою ознакою складу злочину, а також не пов'язана з реалізацією підозрюваним, обвинуваченим та підсудним свого права на захист”.

Запропоновані зміни не спрямовані на дискредитування підсудного, чи звуження його процесуальних прав на захист, адже суддя вирішує справу відповідно до закону, на основі свого внутрішнього переконання [3, ст. 14]. Враховуючи пропозиції інших авторів, вважаємо, що такі зміни дозволять досягти повноти й об'єктивності розгляду справи суддею.

Звичайно, розглянувши тему слідчої діяльності не можна також забувати про зміни, що пропонуються законодавцем, а саме проект нового КПК України. Запропоновані зміни до кримінально-процесуального законодавства України значною мірою зачеплюють інститути дізнання, досудового та судового слідства. У проекті нового кодексу дано визначення особи слідчого [5, ст.3]. Це службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, уповноважена в межах компетенції, передбаченої проектом кодексу, провадити досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Крім того, проект нового КПК застосовує поняття «негласних слідчих дій», якими наділяє слідчого, що, по суті, формі та методам є оперативно-розшуковими [5, ст. 246-257]. Наділення слідчого наведеними функціями призводить до фактичного змішування кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової діяльності.

Також хотілося б зазначити, що попри заявлений відхід від обвинувального ухилу проект КПК необґрунтовано розширює повноваження прокурора, що, в свою чергу, обмежує процесуальну незалежність слідчого та перетворює його на «технічного» працівника. Більш того, введення функції нагляду за проведення досудового слідства призведе до посилення рівня залежності слідчих від органів прокуратури, що може як позитивно відбитися на підозрілому та обвинуваченому, так і негативно.

Тож на сьогодні діяльність слідчих під час проведення досудового розгляду справи, а також проблема протидії розслідуванню в Україні є дуже актуальною і залишається відкритою для активного обговорення і законодавчого врегулювання.

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України - К., 2001. - 256 с.

2. Закон України від 18.02.1992 № 2135-XII «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22.

3. Закон України від 07.02.2002 № 3018-III «Про судоустрій» [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. -- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3018-14.

4. Стан та структура злочинності в Україні (2010 - 2011 рік) [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Міністерство внутрішніх справ України. -- Режим доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/ article/717134;jsessionid=6FF4728123029F1C8D3A1F65E5D9DFE3.

5. Проект Кримінально-процесуального кодексу України від 13.12.2007 № 1233 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. -- Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511= 31115.

6. Берназ В.Д. Понятие следственной деятельности: криминалистический и психологический аспекты / В.Д. Берназ // Вісник НУВС. - 2003. - Ч.1, №21. - С. 65-72.

7. Евменова Е.В., Тутатчикова Н.Т. Использование методов психодиагностики в процессе расследования преступлений // Проблемы психологии следственной деятельности. -- Красноярск, 1986. -- С. 79--85.

Анотація

Слідча діяльність та протидія під час розслідування злочинів. Руденко Є.

Проаналізована слідча діяльність в умовах протидії розслідуванню злочинів. Розглянуті доцільні міри законодавчого та організаційного характеру, спрямовані на оптимізацію роботи слідчого та подолання протидії.

Ключові слова: слідча діяльність, протидія, розслідування, кримінально-процесуальне законодавство.

Аннотация

Проанализирована следственная деятельность в условиях противодействия расследованию преступлений. Рассмотрены целесообразные меры законодательного и организационного характера, направленные на оптимизацию работы следователя и преодоление противодействия.

Ключевые слова: следственная деятельность, противодействие, расследование, уголовно-процессуальное законодательство.

Annotation

Investigative activity was analyzed in obstruction conditions of investigation. Considered reasonable legislative and administrative measures aimed to optimize the work of the investigator and to overcome obstructions.

Keywords: investigative activity, obstructing an investigation, criminal procedure law.

Размещено на Allbest.ru