Визначення обсягу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, які передаються за ліцензійним договором згідно з цивільним законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГУ ПРАВ НА ОБ`ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, ЯКІ ПЕРЕДАЮТЬСЯ ЗА ЛІЦЕНЗІЙНИМ ДОГОВОРОМ ЗГІДНО З ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

А.Є. СМОРОДИНА

Передача майнових прав на об`єкти права інтелектуальної власності, знань, досвіду та обмін інформацією між українськими та іноземними суб`єктами господарювання є сьогоденна реальність. На практиці, реалізація прав сторін по розпорядженню майновими правами інтелектуальної власності на об`єкти здійснюється через укладання відповідних ліцензійних договорів, тому важливим є питання визначення сторонами ліцензійного договору обсягу прав, що передаються, як істотних умов такого договору.

Питання, що досліджується в рамках цієї публікації, було предметом наукового дослідження представників різних галузей юридичної науки, зокрема, таких вчених, як Дмитришин В.С., Жилінська О.В., Крижна В.М., Луць В.В., Орлюк О.П., Підопригора О.О., Тверезенко О.О., Харитова О.В., Якубівський І.Є. та інші.

Так, Цивільний кодекс України1, у статті 421, визнає за суб`єктом права інтелектуальної власності особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності, які перелічені у статті 423, не можуть відчужуватись (передаватись). Майнові права інтелектуальної власності, які перелічені у статті 424, можуть відчужуватись та передаватись, тобто, саме своїми майновими правами суб`єкт права інтелектуальної власності може розпоряджатися на власний розсуд. Далі постає питання, якими саме майновими правами, оскільки у статті 424 Цивільного кодексу України їх перелічено чотири, при цьому два із чотирьох позначені як «виключні» права:

1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Тобто, певні майнові права інтелектуальної власності визначені як «виключні», при цьому, право на використання об`єкту права інтелектуальної власності, що є базовим правом бо це право суб`єкта використовувати «свій» об`єкт самому, не назване «виключним». Оскільки правовласник має дві правомочності - здійснювати використання та дозволяти використання об`єкту права інтелектуальної власності2, можна зробити висновок, що в цьому контексті виключне право означає, що тільки суб`єкт цього права може дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності чи перешкоджати неправомірному використанню об`єкту права інтелектуальної власності, у тому числі, забороняти таке використання3. Так, якщо об`єкт права інтелектуальної власності перебуває у спільній власності декількох осіб, кожна має право самостійно використовувати об`єкт, однак не має виключного права, тобто, без згоди інших співвласників, передати такий об`єкт третій особі.

Одночасно, у статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»4, яка містить перелік майнових прав авторів, право на використання твору також назване виключним, на відміну від положення статті 424 Цивільного кодексу України, про яке йде мова вище. Тим не менш, вбачається обґрунтованою позиція деяких вчених (Жілинкова О.В., Підопригора О.А.), які вважають, що такий поділ на виключні та невиключні майнові недоцільний5, та не має суттєвої різниці в контексті їх передачі за договором.

Як бачимо, перелічені майнові права (пункти 1-3) стосуються права на використання, тому необхідно визначити, в якому обсязі суб`єкт права інтелектуальної власності може розпоряджатися цим правом, передаючи або залишаючи його за собою - повністю або частково. Тобто, можна сказати, що обсяг визначається обмеженнями, які можуть бути встановлені законом або угодою сторін.

Так, стаття 1107 Цивільного кодексу України містить невичерпний перелік видів договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Одним з перелічених видів договорів є ліцензійний договір.

Ліцензійний договір, як випливає з пункту 1 статті 1109 Цивільного кодексу України, це договір, згідно якого одна сторона (ліцен- зіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкту права інтелектуальної власності (ліцензію). Це визначання містить в собі категорії, які необхідно дослідити, а саме, що є об`єктами права інтелектуальної власності згідно з цивільним законодавством України, як їх можна використовувати та, відповідно, які права по їх використанню можна передати за ліцензійним договором. В рамках даної статті буде більше детально проаналізовано саме питання визначення обсягу прав на використання, що передаються за ліцензійним договором.

Цивільне законодавство України не містить визначення поняття об`єкта права інтелектуальної власності, а лише надає невиключний перелік об`єктів права інтелектуальної власності у статті 420 Цивільного кодексу України. Можна сказати, що дана стаття містить перелік об`єктів, права на які можуть виступати як предмет ліцензійного договору. Цивільний кодекс України не містить визначення, що є предметом договору, відповідно, відсутнє визначення й предмету ліцензійного договору, однак, пункт 5 статті 1109 Цивільного кодексу України містить імперативну норму про те, що предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. З цього можна зробити висновок, що предметом ліцензійного договору є право на використання об`єкта права інтелектуальної власності, однак з цього не можна зробити висновок, що інших обмежень по відношенню до предмету ліцензійного договору не містить законодавство України. Наприклад, хоча географічні зазначення, за визначенням статті 420 Цивільного кодексу України, належать до об`єктів права інтелектуальної власності, права на них не можуть бути передані.

Однак певні формулювання у Цивільному кодексі України щодо того, що передається або надається за ліцензійним договором, надані неточно. Як зазначається у пункті 1 статті 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором надається дозвіл на використання, а у дужках доповнюється, «ліцензія». Далі, при дослівному читанні пункту 4 цієї ж статті, зазначено, що «за ліцензійним договором надається ... ліцензія...». Слід зазначити, що деякі науковці прямо визначають, що предмет ліцензійного договору є ліцензія, тобто дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності6. Можна припустити, що плутанина виникає через відсутність термінологічної єдності, оскільки по суті термін «ліцензія» використовується для позначення різних за правовою природою правовідносин. Якщо під ліцензією розуміти дослівно «дозвіл», тоді, дійсно, правоволоділець, укладаючи ліцензійний договір, надає дозвіл, іншими словами, дозволяє ліцензіату використовувати належні йому майнові права, а саме, право на використання. Таке пояснення можна вважати логічним і достатнім, щоб зрозуміти, чому при визначенні обсягу прав за ліцензійним договором вживається поняття виду ліцензій (виключна, одиночна, невиключна) як обмеження прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності.

Тобто можна сказати, що за ліцензійним договором здійснюється передача або, як іноді вказано у Цивільному кодексі України, надання певних майнових прав інтелектуальної власності, а саме, надання дозволу (ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності. Правоволоділець передає іншим особам не саму інтелектуальну власність, а право користування нею7.

Оскільки ліцензійний договір це один з видів договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, його, в свою чергу, можна визначити як такий, що спрямований на набуття, зміну або припинення майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності8. Тобто, ліцензійний договір можна визначити як домовленість правовласника об`єкта інтелектуальної власності з іншою особою, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав на обов`язків щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на відповідний об`єкт, оформлена у письмовому вигляді9.

Тобто, якщо за ліцензійним договором передаються права на використання об`єкту, то є лише питання обсягу такого права. Хоча у законодавстві не використовується поняття «обсягу» прав для визначення сукупності прав на використання об`єкту та способів його використання, у правовій літературі цей термін, як на погляд автора, вдало використовується.

В цілому, за обсягом прав, що надаються, ліцензіар може видати обмежену або повну ліцензію10. Цивільний кодекс України не дає визначення повної ліцензії, а науковці характеризують її як крайній

випадок виключної ліцензій, тобто, по якій здійснюється повне відступлення всіх прав11. Відповідно, перед сторонами ліцензійного договору постає питання узгодження саме меж такого «обмеження». Так, на обсяг прав впливають вид ліцензії та сфера використання об`єкту права інтелектуальної власності (під сферою використання, згідно пункту 3 статті 1109, законодавець розуміє сукупність домовленостей щодо переліку прав, що передаються, способів використання об`єкту, визначення території та строку, на які надаються права), а також питання винагороди. Тобто, в цілому, це складає умови передачі прав, погодження яких залишається на розсуд сторін та змінюється в залежності від мети сторін договору.

У статті 1108 Цивільного кодексу України визначено три види обмежених ліцензій - виключна, невиключна та одиночна - які відрізняються між собою у тому, чи залишається у ліцензіара право використовувати об`єкт права інтелектуальної власності самому та передавати іншим особам, крім первинного ліцензіата. Доречно додати сюди і субліцензію.

Важливо зауважити, що вказаний перелік видів ліцензій неви- ключний та прямо дозволено укладати ліцензійні договори інших видів. Якщо вид ліцензії прямо не зазначений, вважається, що надана невиключна ліцензія, якщо зі змісту договору не впливає інше. В цьому контексті важливе значення має норма пункту 6 статті 1109, в якій встановлено, що ті права на використання та способи використання, які прямо не визначені у договорі, вважаються такими, що не передані ліцензіату.

Права та способи використання залежать від того, чи виданий на об`єкт права інтелектуальної власності охоронний документ. Для тих об`єктів, на які не передбачено видачу охоронного документу, сторони вільні визначати конкретні способи використання об`єкту керуючись переліком, встановленим у законі, при цьому слід мати на увазі, що такий перелік не є вичерпний. Для тих об`єктів, на які передбачено видачу охоронного документа, законодавство містить перелік прав, які випливають із охоронного документа, та перераховує способи використання об`єкту. Відповідно, за ліцензійним договором можна повністю або частково передати права на використання об`єкту права інтелектуальної власності всіма або певними способами. Оскільки законодавство не містить визначення що є спосіб використання, сторони можуть визначити способи використання на свій розсуд, наприклад, встановленням обмежень щодо способу використання об`єкту права інтелектуальної власності виключно у певній галузі промисловості. Інший приклад це встановлення сторонами обмежень у кількісних показниках (наприклад, ліміт щодо певного обсягу готової продукції)12. інтелектуальний власність ліцензійний договір

Перераховані права на використання об`єкту та способи використання можуть також бути обмежені на строк та територією, на які надаються права. У разі відсутності в договорі умови про територію, за правилом пункту 7 статті 1109 Цивільного кодексу України, дія ліцензії поширюється на територію України. У разі відсутності в договорі умови про строк, за правилом пункту 3 статті 1110 Цивільного кодексу України, вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п`ять років.

Наступне - винагорода. Логічним здається встановлення розміру винагороди, серед іншого, в залежності від обсягу прав, що передаються за ліцензійним договором. Так, деякі науковці вважають, що за своєю природою ліцензійний договір є відплатним13, деякі визнають його платний характер, однак визнають за власником право надати дозвіл і на безоплатне використання14. В той же час, судовою практикою неодноразово підтверджувалось, що не заборонено надання безоплатного дозволу на використання об`єктів права інтелектуальної власності, тому визначення розміру винагороди або її відсутність (за певними виключеннями) залишається на розсуд сторін договору15.

Законодавство також містить вимогу щодо обов`язкових положень у ліцензійний договорах щодо певних об`єктів інтелектуальної власності, а саме, наявність умови про якість товарів і послуг та їх контроль при укладенні ліцензійного договору стосовно торговельної марки; встановлення максимального тиражу твору при визначенні фіксованої суми винагороди у ліцензійному договору на видання або інше відтворення твору.

Результат проведеного дослідження демонструє, що детальному переліку прав та умовам їх передачі за ліцензійним договором необхідно приділити найбільшу увагу сторонам договору. Так, право на використання об`єкту права інтелектуальної власності передається в обсязі, який може бути обмежено: видом ліцензії, порядком та способом використання, територією та строком використання, та, певним чином, встановленням винагороди за використання об`єкту права інтелектуальної власності.

Відсутність чіткого визначення умов передачі прав за ліцензійним договором ускладнює правозастосування та потребує уточненню. Враховуючи норму статті 1109 Цивільного кодексу України, що права та способи використання, які прямо не визначені у договорі, вважаються непереданими ліцензіату, їх відсутність приводить до фактичної втрати комерційного мети такого ліцензійного договору для його сторін. Цивільний кодекс України та спеціальне законодавство з інтелектуальної власності містять широкий та не виключний перелік способів використання об`єктів права інтелектуальної власності, при цьому, одночасно, відсутні заборони чи обмеження щодо того, що певні права можуть чи не можуть бути передані в «обмеженому» обсязі.

Література

1. Кирилюк А.В. Ліцензійний договір на використання літературних творів за законодавством України // Актуальні проблеми держави і права. 2008.

2. Венедіктова І. Захист охоронюваних законом інтересів при конкуренції прав інтелектуальної власності // Теорія і практика інтелектуальної власності: Науково-практичний журнал. 2013. №1. С.37.

3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / за ред. О.В. Дзери. Київ: Юрінком Інтер, 2006. Т.1. С.709.

4. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / за ред. О.В. Дзери. - Київ: Юрінком 1нтер, 2006. Т. 2. С. 811.

5. Кухарская О.Б., Подлипская А.А., Чиркин А.Н. Оценка прав на объекты интеллектуальной собственности. Метод освобождения от роялти. Киев, Арт Економі, 2015. С. 22.

6. Право інтелектуальної власності: Академічний курс: підруч. для студ. вищих навч.закладів / за ред. О.П. Орлюк. Київ: Видавництво Дім «1н Юре», 2007. С. 568.

7. Дроб`язко В.С., Дроб `язко РВ. Право інтелектуальної власності: навч. посіб. Київ: Юрінком 1нтер, 2004 . С. 18.

8. Право інтелектуальної власності: Академічний курс: підруч. для студ. вищих навч.закладів / за ред. О.П. Орлюк. С. 577.

9. Коросташова І.М. Договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності: питання класифікації // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: зб. наук. праць. Дніпропетровськ. 2008. Вип.4 (40). С. 22.

10. Право інтелектуальної власності: Академічний курс: підруч. для студ. вищих навч.закладів / за ред. О.П. Орлюк. С. 579.

11. Право інтелектуальної власності: Академічний курс: підруч. для студ. вищих навч.закладів / за ред. О.П. Орлюк. С. 584.

Анотація

Досліджується питання про правове регулювання визначення обсягу прав на об `єкти права інтелектуальної власності, які передаються за ліцензійним договором згідно з цивільним законодавством України. Визначається, які саме права передаються та їх обмеження, а також здійснюється співвідношення з умовами їх передачі за ліцензійним договором згідно з Цивільним кодексом України.

Ключові слова: інтелектуальна власність, права на об `єкти права інтелектуальної власності, розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, право на використання об `єкта права інтелектуальної власності, ліцензійний договір.

Исследуется вопрос правового регулирования определения объема прав на объекты интеллектуальной собственности, которые передаются по лицензионному договору согласно гражданскому законодательству Украины. Определяется, какие именно права передаются и их ограничения, а также соотношение с условиями их передачи по лицензионному договору согласно Гражданскому кодексу Украины.

Ключевые слова: интеллектуальная собственность, права на объекты права интеллектуальной собственности, распоряжение имущественными правами интеллектуальной собственности, право на использование объекта права интеллектуальной собственности, лицензионный договор.

This scientific paper is devoted to analysis of the legal regulation of determining the scope of the rights to the intellectual property objects, which are granted under the license agreement in accordance with Ukrainian civil laws. It is determine, in particular, which rights are granted and their limitation as well as correspondence with the terms of their transfer under the license agreement under the Civil Code of Ukraine.

Keywords: intellectual property, rights to the objects on the intellectual property rights, disposal ofproprietary intellectual property rights, rights to use of the objects on the intellectual property rights, license agreement.

Размещено на Allbest.ru