Характеристика юридичних фактів відумерлості спадщини

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Відумерлість спадщини - це послідовне накопичення передбаченого законом визначеного складу юридичних фактів, тобто юридичного складу спадкового правонаступництва. Для визнання спадщини відумерлою наявності одного факту недостатньо. Тому виникає обґрунтована необхідність визначити склад юридичних фактів, які є підставою виникнення правовідносин відумерлості спадщини. В юридичній науці проблематикою спадкування, зокрема відумерлості спадщини, займаються такі дослідники, як О.Є. Кухарев, О.П. Печений, З.В. Ромовська, Є.О. Рябоконь, С.Я. Фурса та ін. Незважаючи на їх потужний вклад у розвиток спадкового прав, зміни у законодавстві та у суспільних відносинах призвели до оновлення розуміння відумерлості спадщини, зокрема юридичних фактів її визнання, що і потребує окремого дослідження.

Особливістю правовідносин відумерлості спадщини є те, що підставою їх виникнення є не лише один факт, а сукупність юридичних фактів - юридичний склад. Під юридичним складом розуміють сукупність юридичних фактів, необхідних для настання певних юридичних наслідків. Накопичення юридичних фактів необхідно й у сфері відумерлості спадщини, оскільки надання статусу об'єкта відумерлості та виникнення права власності у територіальної громади на таке майно можливо лише при встановленні системи юридичних фактів, що відрізняються від юридичних фактів, які є передумовою виникнення права спадкування як за законом, так і за заповітом. Різниця між цими фактами, пов'язана зі специфікою правового регулювання відумерлості спадщини.

Перш ніж встановити склад юридичних фактів відумерлості спадщини, варто з'ясувати теоретичне визначення юридичного факту, що буде покладено у базис цього дослідження. Юридичні факти - це конкретно життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правових відносин. Ці обставини несуть інформацію про стан суспільних відносин, які входять у предмет правового регулювання. При цьому ними виступають лише такі обставини, що прямо чи опосередковано зачіпають права та інтереси особи, суспільства, держави і соціально-публічних утворень. Звернемо увагу, що юридичній факт повинен бути поєднанням життєвих обставин та фіксацій їх у правовій нормі. С.С. Алексєєва доводив, що юридичний факт - це конкретна життєва обставина, з якими норма права пов'язує виникнення, зміну або припинення правових наслідків. Також зазначимо що П.М. Рабінович звертав увагу на доцільність розрізнення реальних юридичних фактів та правових презумпцій. При цьому правові презумпції визначаються як припущення про наявність або відсутність певних обставин (юридичних фактів), котре може спричинити виникнення, трансформації або припинення правовідносин (наприклад, презумпція добросовісності володіння майном особою, у якої це майно знаходиться, презумпція невинності тощо)5. Варто звернути увагу, що виявлення відумерлого майна є початковою стадією у порядку визнання спадщини відумерлою, а тому є правовою презумпцією, яка з часом стає підставою для визнання спадщини відумерлою, а, отже, юридичним фактом. Таким чином, юридичні факти відумерлості спадщини мають різну характеристику. Тому виникає питання: чи відносяться вони до складних юридичних фактів, чи є юридичним складом юридичних фактів, що призводить до виникнення процедури відумерлості спадщини та переходу відумерлого майна до територіальної громади. Розглянемо це більш детально. відумерлість спадковий юридичний правонаступництво

Для складних юридичних фактів характерно об'єднання різних фактів, за своєю природою, тобто як подій так і дій. Юридичні склади - це завжди система юридичних фактів необхідна для настання наслідків у вигляді виникнення, припинення, зміни правовідносин. При цьому юридичні факти у системі є різнорідними та накопичується у певному порядку. Мають як матеріальну, так і процесуальну природу. Зокрема на те, що факти можуть бути явищем або процесом звертав увагу О.А. Красавчіков. Між фактами існує зв'язок у вигляді мети, на яку вони спрямовані. Якщо розглядати відумелість спадщини як системне явище, то ця система охоплює такі факті, як смерть спадкодавця, відсутність осіб, що заявляють свої вимоги до цього майна, виявлення цього майна, звернення його до власності територіальної громади. Тому можна казати про наявність системи юридичних фактів, а, отже, про відумерлість спадщини як юридичний склад.

Варто звернути увагу, що для спадкування властиво чіткість та послідовність у накопичені юридичних фактів. Можна виявити початок та завершення формування фактів щодо спадкування. Б.Б. Черепахін виділяв три групи таких юридичних фактів: 1) юридичні факти, які є передумовою виникнення права спадкування, що закріплюються у своїй сукупності на момент відкриття спадщини. Вони, у свою чергу, поділяються на дві самостійні підгрупи юридичних фактів: спадкування за законом і спадкування за заповітом; 2) юридичний факт відкриття спадщини, який пов'язаний з моментом смерті спадкодавця або оголошення його судом померлим; 3) завершенням юридичного складу є акт прийняття спадщини9. Погоджуючись з наведеним науковим твердженням, зазначимо, що для відумерлості спадщини існує більш складна система юридичних фактів.

Склад юридичних фактів відумерлості спадщини охоплює таку систему юридичних фактів: 1) юридичний факт відкриття спадщини, який пов'язаний з моментом смерті спадкодавця або оголошення його судом померлим; 2) юридичний факт (презумпція) виявлення майна щодо якого існує стан неможливості продовження існування зв'язку між приватним суб'єктом та об'єктом власності; 3) юридичний факт належності відумерлого майна померлій особі; 4) юридичний факт відсутності спадкоємців на майно, відмови їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини або їх усунення від спадкування; 5) юридичний факт звернення територіальної громади до суду про визнання майна відумерлим та прийняття відумерлої спадщини; 6) юридичний факт - рішення суду щодо визнання спадщини відумерлої та наділення відповідної територіальної громади статусом правонаступника. Розглянемо ці факти більш детально.

Юридичним фактом, що тягне за собою виникнення права власності держави на відумерле майно є факт смерті фізичної особи. Н.Б. Солтис зазначає, що спільним юридичним фактом для будь-яких підстав спадкування є смерть спадкодавця, оскільки він є: 1) обов'язковим фактом для формування будь-якої підстави (виду) спадкування; 2) основним юридичним фактом у ланцюгу сукупності послідовних юридичних фактів, які призводять до виникнення спадкових правовідносин; 3) спонукає до виділення підстав спадкування. Смерть як фактична обставина - це життєва обставина (подія), яка призвела до фізіологічного припинення існування фізичної особи. Смерть як юридична обставина - це офіційна констатація події у формі державної реєстрації юридичного факту. Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини перевіряється обов'язково нотаріусом. При виявленні відумерлого майна (майна виявленого нотаріусом та щодо якого відсутні спадкоємці) нотаріус повинен витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст. 1221 ЦК України)12. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або про встановлення факту смерті особи в певний час не може бути прийнято нотаріусом на підтвердження факту смерті13.

Звернемо увагу, що місце відкриття спадщини чітко регламентується п.п. 1.12, 1.13 гл. 10 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, у якому зазначено, що місце відкриття спадщини може встановлюватися за місцем останнього проживання спадкодавця або місцем знаходження нерухомого майна, або основної частини рухомого майна.

Місце відкриття спадщини визначається за місцем знаходження нерухомого майна або частини рухомого майна, якщо місце проживання спадкодавця невідоме. Місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою, свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери, ощадною книжкою.

Наступний юридичний факт (презумпція) є припущенням що виявлене майно може мати статус відумерлого. Встановлення майна щодо якого існує стан неможливості продовження існування зв'язку між приватним суб'єктом та об'єктом власності пов'язано з тим, що до ухвалення судового рішення щодо відумерлого майна, існують фактичні відносини щодо припущення статусу відумерлого майна.

Ще одним юридичний факт у складі юридичних фактів відумерлості спадщини є факт належності відумерлого майна померлій особи, тобто з'ясування факту існування права власності на майно, що належало спадкодавцю. На цей факт обов'язково вказується у мотивованій частини судового рішення щодо відумерлості спадщини. Наприклад, у мотивованій частині рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 22.10.2014 р. у справі № 627/1032/14-ц 22 вказується, що судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, зокрема: згідно з Державним актом на право приватної власності на землю гр.-н А. (померла особа), на підставі розпорядження Краснокутської РДА № 212 від 02.08.2004 року, є власником земельної ділянки.

Окремо у складі юридичних фактів обов'язково встановлюється юридичний факт відсутності спадкоємців на майно, відмови їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини або їх усунення від спадкування. Ці факти є матеріальною підставою визнання спадщини відумерлою, тому обов'язково вказуються у мотивованій частини рішення щодо відумерлості спадщини. Наведемо приклад із судової практики щодо цих підстав. Так, Пологівський районний суд Запорізької області ухвалив рішення від 05.04.2011 р. у справі № 2 «0»-19/2011 р. щодо визнання спадщини відумерлої. Це рішення цікаво тим, що стосувалося майна щодо якого спадкоємці не звертались понад двадцяти років. Так, заявник Пологівська міська рада вказував, що після смерті особи від 18.06.1991 р. відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку. Спадкоємці протягом двадцяти років до державної нотаріальної контори не зверталися. Це означає, що на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, з якихось причин ніхто з його спадкоємців не претендує16. Факт відсутності спадкоємців, їх відмови від спадщини можливо встановити завдяки отриманню інформації із Садкового реєстру або судового рішення щодо усунення від спадщини.

До складу юридичних фактів щодо визнання спадщини віду- мерлої відноситься факт звернення територіальної громади до суду про визнання майна відумерлим та прийняття відумерлої спадщини. Цей факт складається з двох взаємопов'язаних елементів: правомочність територіальної громади набути статус правонаступника на відумерле майно та звернення територіальної громади до суду із заявою про визнання спадщини відумерлої (процесуальні підстава виникнення права власності на відумерле майно). Звернення територіальної громади до суду є необхіднім елементом у складі юридичних фактів визнання спадщини відумерлою, оскільки момент звернення пов'язаний з певним терміном (один рік з моменту відкриття спадщини). Це звернення повинно здійснюватися самостійно в інтересах територіальної громади.

Варто звернути увагу на те, ще останнім юридичний фактом у складі юридичних фактів відумерлості спадщини є рішення суду щодо визнання спадщини відумерлої та наділення відповідної територіальної громади статусом правонаступника. Судове рішення щодо визнання спадщини відумерлої є процесуальною підставою для встановлення режиму відумерлості щодо певного виду майна та є початковою процедурою у процесі переходу права власності на це майно до територіальної громади. Щодо значення судового рішення у процедурі переходу права власності, варто підтримати думку І.А. Спасибо, який вказує, що рішення суду на підставі якого набувається право власності, як таке, не є підставою для набуття право власності, а є одним із елементів юридичного складу. Наявність судового рішення не позбавляє необхідності здійснювати державну реєстрацію права власності. Отже, судове рішення є елементом юридичного складу фактів відумерлості спадщини. Після його ухвалення починається стадія реалізації наслідків відумерлості спадщини.

На підставі викладеного можна запропонувати склад юридичних фактів відумерлості спадщини: 1) юридичний факт відкриття спадщини, який пов'язаний з моментом смерті спадкодавця або оголошення його судом померлим; 2) юридичний факт (презумпція) виявлення майна, власник якого помер; 3) юридичний факт належності відумерлого майна померлій особі; 4) юридичний факт відсутності спадкоємців на майно, їх відмови від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини або їх усунення від спадкування; 5) юридичний факт звернення територіальної громади до суду про визнання майна відумерлим та прийняття відумерлої спадщини; 6) юридичний факт рішення суду щодо визнання спадщини відумерлої та наділення відповідної територіальної громади статусом правонаступника. Ці факти існують у взаємопов'язаній системі, що обумовлює можливість їх застосування щодо відумерлості спадщини лише у сукупності. Безумовно наведене є лише одним із поглядів на питання юридичних фактів відумерлості спадщини, тому ця проблематика потребує подальшого наукового дослідження.

Література

1. Солтис Н.Б. Юридичні факти в процесі формування підстав спадкування на етапі відкриття спадщини // Цивільне право та цивільний процес: актуальні питання. С. 48.

2. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Тихомиров О.Д. Загальна теорія держави і права: навч. посіб. / за ред. В.В. Копєйчикова. Київ: Юрінформ, 1999. С. 193.

3. Кикоть Г Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. 2003. № 7. С. 30.

4. Алексеев С. С. Общая теория права. Курс в 2-х томах. Т. 1. Москва: Юрид. лит., 1982. С. 164-165.

5. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посіб. Київ: Атіка, 2001. С. 85.

6. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. Москва: Госюриздат, 1958. С.115.

7. Черепахин Б.Б. Труды по гражданскому праву. Москва: Статут, 2001. С. 408.

8. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: наказ Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лют. 2012 р.

9. Цивільний кодекс України: закон України № 435-1V від 16.01.2003 р.

10. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: наказ Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лют. 2012 р.

11. Рішення Краснокутського районного суду Харківський області у справі № 627/1032/14-цвід 22 жовт. 2014 р.

12. Рішення Пологівського районного суду Запорізької області у справі № 2 «о»-19/2011 р. 5. квіт. 2011 р.

13. Спасибо І.А. Набуття права власності в цивільному праві України.

Размещено на Allbest.ru