Проблеми вдосконалення правового регулювання обігу зброї в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Проблеми вдосконалення правового регулювання обігу зброї в Україні

Красноленський А.

Зважаючи на роботу кандидата юридичних наук О.М. Бокія, слід ретельно роздивитись коло проблемних питань, що стосуються цієї теми. Спираючись на праці інших, він звертає увагу на те, що серед суспільно-небезпечних явищ, які становлять загрозу нормальному розвитку держави, суттєво обмежують права та свободи людини, а значну кількість становлять правопорушення, скоєні з використанням зброї. Незаконний обіг зброї є одним із чинників, які негативно впливають на стан безпеки у країні. Відповідно до статичних даних, обіг зброї в Україні має доволі значний обсяг. Загальна кількість власників зброї складає майже півтора мільйона осіб (серед цивільних - 1180506, серед юридичних - 192068 осіб). При цьому за період 2004-2008 років було виявлено 220619 осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, та зареєстровано 57 010 злочинів у сфері обігу зброї. Незаконний обіг зброї може заподіяти значну шкоду інтересам, що охороняються законом.

Виходячи з цього, існує об'єктивна необхідність в особливих умовах та правилах поводження зі зброєю, створення чіткої системи режимного регулювання з метою встановлення правопорядку в цій сфері правовідносин. Проблеми правового регулювання обігу зброї віддзеркалюють потреби сучасного суспільства, потребують наукового осмислення і глибокого вивчення їх теоретичних та організаційно-правових основ.

Правові засади регулювання обігу зброї як в Україні, так і за її межами досліджували такі автори як: П.Д. Біленчук, А.Д. Благов, В.А. Гуменюк, А.А. Долгополов, Д.А. Корецький, А.В. Корнієць, А.В. Кофанов, І.А. Кузнєцова, О.М. Піджаренко, О.Ф. Сулява,

М.П. Федоров, О.С. Фролов, Е.Д. Шелковникова та інші. Однак, незважаючи на наявність ряду досліджень щодо регулювання суспільних відносин у визначеній сфері, поза науковим пошуком залишилася проблема встановлення адміністративно-правового режиму обігу зброї в Україні. До сьогодні комплексно не вивчені теоретичні та правові засади реалізації цього режиму. Водночас, розробка зазначеної проблеми має для держави важливе практичне значення, адже максимально можливий рівень безпеки обігу зброї в країні - запорука громадського спокою. Актуальність теми статті зумовлена саме відсутністю адекватного розуміння та наукового опрацювання зазначених питань в адміністративно-правовий науці. Тому метою статті є дослідження правового регулювання обігу зброї, визначення шляхів вдосконалення відповідного адміністративно-правового режиму. Її новизна полягає в наданні конкретних пропозицій щодо змін та доповнень до чинного законодавства, які дозволять привести в належність норми, що встановлюють певні правила поводження зі зброєю, з нормами, що встановлюють адміністративну відповідальність за їх порушення. Також запропоновані зміни, які передбачають більш широке застосовування заходів заохочення в сфері правового регулювання обігу зброї.

Адміністративно-правовий режим обігу зброї являє собою цілісну, особливу систему регулювання всіх видів правовідносин, що виникають у сфері обігу зброї, яка заснована на методах, притаманних відповідній галузі права і має за мету захист, забезпечення державних та суспільних інтересів, які охороняються законом України.

В межах цієї роботи хотілось би більш ретельно дослідити забезпечення режиму обігу зброї засобами адміністративного примусу, зокрема встановленням адміністративної відповідальності за недотримання, обов'язкових для виконання, режимних правил. Виявити недоліки та запропонувати шляхи вдосконалення зазначеної сфери.

Згідно зі статтею 23 КУпАП, мірою відповідальності є адміністративне стягнення, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання скоєнню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами [4].

Заходи адміністративного стягнення застосовуються до порушників, які грубо або систематично порушують правила обігу зброї.

Аналіз статей, які встановлюють відповідальність за скоєння адміністративних проступків у сфері обігу зброї, показує, що за порушення даного режиму застосовують такі види стягнень: попередження; адміністративний штраф; оплатне вилучення зброї і боєприпасів; конфіскація зброї та боєприпасів до неї; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянину (права полювання). Попередження застосовується при порушенні правил взяття зброї на облік, строків її реєстрації (перереєстрації). Крім того, цей вид стягнення застосовується за порушення правил полювання (неправомірного використання зброї за даним призначенням). Накладення адміністративного штрафу може застосовуватися в усіх випадках порушень правил обігу зброї та спеціальних засобів індивідуального захисту самостійно або у поєднанні з додатковими адміністративними стягненнями [6, с.85]. обіг зброя адміністративний режимний

Встановити адміністративну відповідальність у сфері обігу зброї, означає привести в норму режимні правила, за порушення яких визначається адміністративна відповідальність у вигляді санкцій. Встановлення у законодавстві санкції за порушення норм права є неодмінною умовою застосування до правопорушників заходів відповідальності.

Отже, якщо за порушення певного режимного правила, пов'язаного з обігом зброї, не передбачена юридична відповідальність, то немає і самого правопорушення.

Аналіз законодавства України доводить, що невідповідність у цьому питанні все ж таки є. Так, наприклад, усі статті, що встановлюють санкції за порушення громадянами правил обігу зброї, не вказують на порушення правил використання зброї. На нашу думку, таке упущення є суттєвим, адже ми неодноразово вказували на те, що зброя може використовуватися за багатьма різноманітними призначеннями і використання її є повноцінним компонентом обігу зброї. Законом має бути чітко встановлено, яку конкретно зброю можна використовувати за тим або іншим призначенням.

Статтю 190 КУпАП необхідно доповнити словом «використання» до переліку порушень громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї. Незрозумілим є відсутність згадування боєприпасів до визначених видів зброї у диспозиції даної статті. Порушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення бойових припасів зазначені у статті 191 КУпАП. Отже, виходить, що за неправомірне придбання, передачу іншим особам або продажу боєприпасів відповідальності не передбачено. Словосполучення «і боєприпасів до них» має бути обов'язково включене до статті 190 після зазначених видів зброї.

Статті 194 та 195 встановлюють відповідальність за порушення правил обігу зброї, боєприпасів працівниками підприємств, організацій, що діють у даній сфері. При цьому, такі порушення стосуються лише незаконного продажу, зберігання, перевезення та використання визначених предметів.

Стаття 195-1 не є повною, адже не встановлена відповідальність за порушення порядку перевезення спеціальних засобів самооборони нарівні з зазначеними неправомірними діями, розробкою, виготовленням та реалізацією цих виробів. На нашу думку, незрозумілим є посилання лише на порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів та патронів до них.

Засоби самооборони не обмежуються цим переліком, тому ми пропонуємо додати у статтю 195-2 ще пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів.

Варто звернути увагу й на забезпечення законності господарчої та підприємницької діяльності у сфері обігу зброї. Ми вже говорили про можливість застосування такого заходу, як позбавлення ліцензії згідно із Законом України «Про ліцензування певних видів господарчої діяльності». Це стосується випадків недотримання ліцензіатом ліцензійних умов. У нашому випадку такі умови встановлені для зброї і спеціальних засобів самооборони окремо [10]. Крім того, до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законами. Такий механізм відсутній щодо господарської, підприємницької діяльності у сфері обігу зброї, не зважаючи на те, що він є вкрай необхідний, враховуючи можливі негативні для держави і суспільства наслідки від незаконного обігу цих небезпечних виробів.

Говорячи про невідповідність законодавства, яке регулює обіг зброї, варто звернути увагу на випадки, коли встановлена відповідальність за порушення певних правил, які недостатньо чітко визначені або не визначені взагалі у тих актах, що є нормативною базою адміністративно-правового режиму обігу зброї. Прикладом може бути стаття 195-1, в якій визначена відповідальність за порушення порядку розробки спеціальних засобів самооборони при тому, що цей вид обігу виробів на сьогодні не регламентований існуючими актами.

Застосування заходів адміністративного примусу є основним, але не єдиним засобом забезпечення правового режиму обігу зброї. Специфічне місце у системі засобів забезпечення правопорядку посідає заохочення, яке здатне спонукати суб'єктів правовідносин діяти відповідно до встановлених норм не під впливом примусу, а скоріш з власного бажання. Сутність заохочення посідає у публічному (офіційному) визнанні заслуг, наданні пошани членам суспільства, які проявили зразкову поведінку при виконанні свого громадянського обов'язку. Заохочення є дійсно ефективним заходом забезпечення правопорядку в тій чи іншій сфері, оскільки мотивом правомірної поведінки суб'єкта є саме зацікавленість особи, а не тільки приписи і страх перед покаранням за порушення правил. Застосування заохочення при регулюванні певних правовідносин набуває нині дедалі більшої актуальності. Цей факт можна пояснити необхідністю змін та вдосконалення засобів правового регулювання. Заохочувальні заходи відносять до неосновних, тобто додаткових засобів. Описуючи заохочення, К.Г. Волинка зазначає, що вони притаманні в основному трудовому праву, де діють різного роду преміальні системи, спрямовані на стимулювання моральної і матеріальної зацікавленості у зростанні продуктивності праці. Щодо права адміністративного, автор вважає заохочувальним заходом нагородження громадян орденами і медалями, присвоєння почесних звань тощо [11, с.137].

Ми не можемо погодитися з цією думкою, адже в такому разі єдиним заохочувальним заходом адміністративно-правового режиму обігу зброї було б нагородження громадян відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя» за особисті заслуги у забезпеченні обороноздатності України, недоторканності її державного кордону, підтримки високої бойової готовності військ, зміцненні національної безпеки, боротьби зі злочинністю, захист конституційних прав і свобод громадян за бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового та службового обов'язку, виявлені при цьому честь і доблесть [12].

Дійсно, застосування цієї нагороди є яскраво вираженим заходом заохочення, однак у цьому випадку правове заохочення виступає не як засіб забезпечення адміністративно-правового режиму обігу зброї, а як засіб стимулювання за бездоганне використання громадянином своїх обов'язків, які знаходяться за межами режиму, що нами досліджується. Правове заохочення при забезпеченні правопорядку в сфері обігу зброї має надавати додаткові блага або звільняти від тягаря. Умовою застосування державного заохочування має бути правомірна поведінка або добровільна відмова від здійснення правопорушення.

Безумовно, у сфері правового регулювання обігу зброї має місце це правове явище.

Прикладом може служити стаття 263 КК України, зокрема пункт 3, згідно з яким особа, яка вчинила злочин, пов'язаний з незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона добровільно здала органам влади визначені предмети [13]. Хоча це заохочення не є адміністративноравовим, за своєю сутністю воно забезпечує реалізацію відповідного режиму.

Аналізуючи положення КУпАП, зокрема спеціальних норм, які передбачають відповідальність за правопорушення у сфері обігу зброї, необхідно сказати, що в них відсутнє правове заохочення і звільнення від покарань за адміністративні проступки при поводженні зі зброєю та боєприпасами. Це положення речей не стимулює суб'єкти відмовитися від продовження протиправної поведінки. Своєрідне правове заохочення міститься у перших двох пунктах статті 34 КУпАП, яка вказує на обставини, що пом'якшують (але не скасовують) відповідальність за адміністративні порушення. Такими обставинами є щире покаяння винного, відвернення виним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди (стаття 34) [4]. На нашу думку, сюди можна було би додати і пом'якшення відповідальності при добровільному повідомленні особою про здійснення нею адміністративного порушення.

Не зважаючи на те, що це заохочення стосується усіх випадків здійснення адміністративних правопорушень, зокрема й при поводженні зі зброєю, ми вважаємо це недостатнім для запобігання здійснення протиправних дій у сфері обігу зброї. Правове заохочення має міститися у статтях, що встановлюють відповідальність за порушення режимних правил обігу зброї. Зазначені норми повинні звільняти від покарання за адміністративні проступки, за умов добровільного припинення протиправної поведінки.

Стаття 190 КУпАП встановлює відповідальність за порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї. При цьому законодавство не передбачає зняття відповідальності при добровільній відмові від протиправних дій, таким чином у суб'єкта практично відсутній стимул для припинення правопорушення. На нашу думку, в цій статті треба передбачити заохочення особи у вигляді звільнення від адміністративної відповідальності.

Такі самі заходи пропонуємо застосовувати у разі добровільної відмови особи від протиправної поведінки, передбаченої статтями 195-2 - порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них.

Крім того, статтею 195-4, яка передбачає відповідальність за порушення порядку виробництва, придбання, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами.

Враховуючи вищезазначене, можемо зробити наступні висновки:

У питанні забезпечення адміністративно-правових режимів найголовнішим, на нашу думку, є обов'язкове виконання всіх правил поведінки суб'єктами правовідносин. Сфера, що регулюється відповідним режимом, вирізняється особливою важливістю для суспільства, саме тому правові акти, які становлять правову основу режиму, повинні мати чіткий механізм їх неодмінної реалізації.

За порушення обов'язкових до виконання режимних правил у сфері правового регулювання обігу зброї застосовуються такі види стягнень: попередження; адміністративний штраф; оплатне вилучення зброї і боєприпасів; конфіскація зброї та боєприпасів до неї; позбавлення спеціального права, наданого громадянину (права полювання).

Однією з найважливіших умов удосконалення правового регулювання у сфері обігу зброї є дотримання принципу відповідності між правовими нормами, які встановлюють певні правила поведінки, та нормами, які встановлюють відповідальність за їх невиконання.

Аналіз законодавства України показує, що невідповідність у цьому питанні має місце. Для усунення розбіжностей та вдосконалення режиму обігу зброї пропонуємо внести зміни в КУпАП, що зазначені нами вище.

Застосування заходів адміністративного примусу є основним, але не єдиним засобом забезпечення правового режиму обігу зброї. Специфічне місце у системі засобів забезпечення правопорядку посідає заохочення. Більш поширене використання заходів заохочення при забезпечені адміністративно-правового режиму обігу зброї в Україні дасть можливість значно поліпшити правове регулювання цієї сфери, адже мотивацією правомірної поведінки для особи стануть не тільки певні приписи та страх перед відповідальністю, а насамперед, її особиста зацікавленість.

Список використаних джерел

1. Административное право Украины : учебн. для студ. высш. учеб. завед. юрид. спец. / [Битяк Ю. П., Богуцький В. В., Гаращук В. Н. и др.] ; под ред. проф. Ю. П. Битяка.- 2-е изд., перераб. и доп. - Х. : Право, 2003. - 576 с.

2. Бахрах Д. Н. Административное право : учебн. для вузов / Бахрах Д. Н. - М. : Изд-во БЕК, 1999. - 368 с.

3. Рушайло В. Б. Адміністративно-правові режими : моногр. / Рушайло В. Б. - М. : Издво «Щит-М», 2000. - 264 с.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс].-Режимдоступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=80731-10.

5. Бокій О. М. Поняття й особливості адміністративно-правового режиму обігу зброї /О. М. Бокій // Кримський юридичний вісник. - 2009. - № 2 (6). - С. 98-106.

6. Федоров М. П. Адміністративно-правове регулювання відносин, пов'язаних з реалізацією права громадян на зброю та спеціальні засоби індивідуального захисту: дис.кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Федоров Микола Петрович ; НАВС. - К., 2000. - 203 с.

7. Конституція України // ВВР України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

8. Наказ МВС України «Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» : від 21.08.1998 р., № 622 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 42. - Ст. 1574.

9. Постанова Кабінету Міністрів України «Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії»: від 07.09. 1993 р., № 706 // ЗП України. - 1994. - № 1. - Ст. 17.

10. Кримінальний кодекс України // ВВР України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

Размещено на Allbest.ru