Засоби доказування в сучасному судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Засоби доказування в сучасному судочинстві

В теорії і практиці кримінального процесу тема доказування є однією із найважливіших. Це пояснюється тим, що під час кримінального судочинства розглядаються справи, які вирішують долю людини. І від того, на скільки точно, повно буде досліджено всі матеріали справи, від того, чи буде додержано вимог закону, залежатиме правильність рішення суду. Це має дуже важливе значення, оскільки основним завданням кримінального судочинства є дотримання всіх вимог закону для того, щоб кожен, хто скоїв злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинуватий не був покараним.

Завдяки зусиллям науковців теорія кримінально-процесуальних доказів збагатилась дослідженнями, які сприяли покращенню практики кримінального судочинства та вдосконаленню діючого законодавства. В той же час слід констатувати, що на сьогоднішній день ряд проблем, які стосуються доказів у кримінальному процесі, є недостатньо розробленими, а частина питань так і залишились дискусійними. До числа спірних відносяться питання доказів і доказування, предмета і суб'єктів доказування тощо. Крім того, реалізація концепції судово-правової реформи в Україні, орієнтація на європейські стандарти в судочинстві, розробка і прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України вимагають переосмислення суті і завдань окремих кримінально-процесуальних інститутів, в тому числі й положень доказового права.

Об'єкт дослідження -- суспільні відносини, які виникають в процесі доказування в кримінальному судочинстві.

Предметом дослідження є сукупність елементів, що складають зміст процесу доказування, визначення значення кримінально-процесуального доказування, характеристика особливостей процесу доказування на різних стадіях кримінального процесу.

Для досягнення поставленої мети та завдань нашого дослідження, було використано такі теоретичні методи наукового дослідження, як: аналіз літератури та нормативно-правових актів міжнародного та національного права з проблеми доказування, актуалізації, реконструкції, аспектний аналіз, концептуальний аналіз, проблемний аналіз, моделювання, порівняльно-правовий метод.

Наукова новизна дослідження полягає в комплексному дослідженні доказування в кримінальному судочинстві України. У роботі запропоновано авторські визначення понятть доказування, збирання доказів; проаналізовано значення об'єктивної істини як мети доказування; розроблені рекомендації щодо організації та вдосконалення криміналістичного забезпечення процесу доказування.

Теоретичне та практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що деякі положення, висновки та пропозиції, викладені в роботі, можуть бути матеріалом для наукових диспутів, подальших досліджень у галузі кримінального судочинства. Вони можуть використовуватися при підготовці навчально-методичної літератури, в науково-дослідній роботі, у навчальному процесі юридичних вузів, зокрема, при підготовці до курсових та практичних робіт.

У ході дослідженя ми запропонували дати таке визначення поняття доказування: доказування - це діяльність особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, що реалізується в ході здійснення ними своїх професійних обов'язків та спрямована на збирання, перевірку та оцінку доказів та їх процесуальних джерел, а також формування на їх основі відповідного висновку.

На основі проведеного дослідження визначені науково-обгрунтовані теоретичні положення і розроблені рекомендацій щодо організації та вдосконалення криміналістичного забезпечення процесу доказування.

За своїм змістом доказування є досить складною формою діяльності на яку впливають ряд чинників. Це і вомога щодо виконання завдань кримінального судочинства, активна протидія учасників кримінально-процесуальної діяльності, які зацікавлені у вирішенні справи, втрата чи викривлення інформації, що має значення для розслідування, необхідність суворого дотримання процесуальної форми тощо.

Проте на сьогодні не існує нормативно закріпленого поняття кримінально-процесуального доказування. Навіть науковці трактують його по-різному, і тому існують певні суперечності щодо цього.

Неабияке значення для кримінально-процесуального доказування мають предмет доказування та межі доказування. Єдності в поглядах до даних проблем теж не існує. На нашу думку вони повинні співвідноситись між собою як мета і засіб її досягнення.

Метою кримінально-процесуального доказування є встановлення об'єктивної істини. У кримінальному процесі об'єктивна істина носить характер абсолютної і відносної. Необхідно констатувати, що в процесі доказування одна і та ж істина може одночасно виступати і абсолютною, і відносною.

Аналіз процесу доказування дає можливість говорити про те, що на сучасному етапі законодавство про докази та доказування в кримінальному процесі має немалу кількість прогалин, а тому потребує значного вдосконалення. Відсутність нормативного закріплення певних положень в кримінально-процесуальному кодексі України, а також в законах та підзаконних нормативних актах призводить до певних суперечностей та неоднозначного тлумачення процесуалістами одного й того ж поняття.

Кримінально-процесуальне законодавство України, а саме розділ присвячений доказам та доказуванню має прогалини, а тому потребує вдосконалення.

Необхідно констатувати, що кримінально-процесуальне доказування має здійснюватись з дотриманням не тільки правових норм, але й норм моралі. Останні дозволяють зорієнтувати правосвідомість посадових осіб, які здійснюють доказування, на систему моральних цінностей та ідеалів, сприяють визначенню моральних пріоритетів в цій діяльності.

В процесі доказування велику роль відіграє оперативно-розшукова діяльність. За її допомогою встановлюються можливі носії доказової інформації, вона сприяє перевірці доказів. В окремих випадках оперативна інформація є підставами для проведення слідчих дій, підґрунтям для розробки слідчих версій. Однак інформація одержана в ході ОРД не може виступати як процесуальні докази у кримінальній справі. А відповідно - не можуть виступати як процесуальні джерела доказів протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів.

Умовами подолання труднощів, які виникають в процесі доказування є висока професійна майстерність дізнавачів, слідчих, прокурорів і суддів, їх ділової якості. Тому необхідно підвищити якість їх теоретичних та практичних знань. Для цього потрібно вирішити ряд проблемних питань, а саме відбору осіб на навчання, процес навчання поєднаний з елементами практичної підготовки, адаптація після закінчення навчання в процесі роботи тощо.

Як свідчить аналіз процесуальної літератури процес доказування традиційно складається з трьох елементів: збирання, перевірки й оцінки доказів та їх процесуальних джерел. Але існує самостійний елемент процесу доказування - прийняття процесуального рішення та його обґрунтування наявними у справі доказами. Тому слід звернути увагу на включення до підручників та робочих навчальних програм вивчення двох окремих тем: «Процесуальні документи», «Процесуальні рішення».

Важливу роль в процесі доказування відіграють презумпції та преюдиції. Під час доказування використовуються фактичні та правові презумпції. Правильне розуміння поняття і суті фактичних презумпцій, шляхом їх використання в слідчій і судовій діяльності має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Узагальнення прийомів і способів вчинення злочинів, методики їх розслідування дозволяє розробити конкретні рекомендації щодо швидкого і повного розкриття злочину, сприяє прийняттю правильних рішень у кримінальних справах.

Правові презумпції теж відіграють важливу роль в процесі доказування, оскільки впливають на належність доказів, окреслюють предмет доказування, його межі, визначають окремі обставини, які не підлягають встановленню.

Практичне значення мають преюдиції, вони дозволяють при наявності встановлених обставин в рішенні суду не вдаватись повторно до їх встановлення іншим судом при розгляді іншої кримінальної справи. Однак це має бути не обов'язком, а правом суду інакше цим може бути порушено принцип всебічності, повноти і об'єктивності дослідження обставин справи.

Ці та інші проблеми, проаналізовані цій статті, мають бути найближчим часом вирішені. Вирішити їх можна буде тоді, коли всі поняття будуть закріплені в зрозумілій і однозначній формі на законодавчому рівні. Таке закріплення усуне суперечки серед науковців з приводу різних питань і позбавить норми права двозначного або взагалі незрозумілого трактування.

Список використаних джерел

кримінальний процес доказування судочинство

1. Барабаш Т. Предмет доказування в кримінальному процесі: гносеологічний аспект // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 6. - С. 88-91.

2. Бугайов О. Співвідношення оперативно-розшукових матеріалів і доказів у кримінальному процесі // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 7. - С.120-124.

3. Грошовий Ю.М. Докази та доказування у кримінальному процесі / Грошовий Ю.М. - Харків: 2007- С. 45

4. Кірмач Л.А. Доказування як метод пізнання в процесі розслідування злочинів: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Кірмач Людмила Аліївна; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2003. - 16 с.

5. Лукашевич В.Г. Розвиток доказування як форми пізнання в сучасному кримінальному процесі // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. - Київ, 2004. - №4. - С. 205-211.

6. Попелюшко В.О. Предмет доказування в кримінальному процесі (кримінально-процесуальні та кримінально-правові аспекти): Монографія / НУ “Острозька академія”. - Острог, 2001. - 195 с.

7. Стратонов В. М. Співвідношення пізнання та доказування в кримінальному судочинстві / В. М. Стратонов // Вісник Прокуротури. - 2010. - №1 (103). - С. 81-83.

8. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. - К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 1120 с.

9. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Загальна частина:

Підручник. - К.: 2005. - 152с.

Размещено на Allbest.ru