Установлення місцезнаходження засобу радіоелектронного зв’язку: підготовка та проведення негласної слідчої (розшукової) дії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Установлення місцезнаходження засобу радіоелектронного зв'язку: підготовка та проведення негласної слідчої (розшукової) дії

Актуальність дослідження полягає в тому, що негласні слідчі (розшукові) дії в цілому та установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу зокрема мають стати «локомотивом» у розкритті кримінальних правопорушень, коли відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Тому саме через проведення негласних слідчих (розшукових) дій можна значно підвищити ефективність досудового розслідування, забезпечити виконання завдань кримінального провадження, особливо щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування (ст. 2 КПК України), а також дотримання розумності строків (п. 21 ч. 1 ст. 7, ст. 28 КПК України) та інших засад кримінального провадження.

Проаналізувавши думки науковців та практиків, варто зазначити: в Україні відбувається трансформація кримінального процесу, особливо засобів протидії злочинності, що має на меті насамперед захист прав та свобод людини і громадянина. Цьому сприяє введення інституту негласних слідчих (розшукових) дій, більшість із яких раніше належали до оперативно-розшукових. Механізм негласного отримання доказів під контролем слідчих і прокурорів став ефективним інструментом правоохоронної діяльності. Тому перед прокурором як процесуальним керівником постає питання введення механізму негласних слідчих (розшукових) дій, передусім - щодо установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу.

Необхідно зазначити, що ефективне впровадження новел КПК України, зокрема реалізація усіх видів негласних слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування, сприятиме зменшенню кількості кримінальних проваджень.

Водночас, як засвідчила практика, з'явились певні тенденції в застосуванні негласних слідчих (розшукових) дій. Ідеться про зменшення кількості направлених до суду клопотань щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій: кількість клопотань щодо встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, направлених до суду у жовтні 2013 року, знизилась удвічі порівняно з середньомісячним показником. Загалом за десять місяців минулого року, з урахуванням усіх видів негласних слідчих (розшукових) дій, їх застосовували лише в одному з шістнадцяти кримінальних проваджень, а установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу - в одному з шістдесяти дев'яти.

Зміна динаміки проведення негласних слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування, зокрема установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, зумовлює пошук проблемних питань, які виникають при їх застосуванні.

Метою нашої статті є дослідження повноважень прокурора як процесуального керівника, його взаємодії зі слідчим та уповноваженим оперативним підрозділом під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, виявлення недоліків та удосконалення методів з метою кращого виконання завдання кримінального провадження оперативно-технічним підрозділом, скорочення терміну розслідування злочину та подальшого можливого спрямування обвинувального акту до суду.

Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає в застосуванні технічних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, в тому числі мобільного терміналу систем зв'язку та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв'язку, без розкриття змісту повідомлень, якщо в результаті його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження [1].

Визначення терміну «радіоелектронний засіб» наведено у Законі України «Про радіочастотний ресурс України» - це технічний засіб, призначений для передавання та/або приймання радіосигналів радіослужбами [2].

До радіоелектронних засобів належать: радіотелефон та радіотермінал цифрового стільникового зв'язку, радіомодуль, адаптер, точка безпровідного доступу, абонентська станція радіодоступу, радіорелейна станція малого радіусу дії, телефонний апарат для проводового зв'язку в поєднанні з безпроводовою трубкою, персональна радіостанція, безпровідний гучномовець, навушник тощо, радіопереговорний пристрій, радіомікрофон, пристрій телеметрії, телеуправління, сигналізації, передавання даних, пристрій дистанційного керування моделями, пристрій для визначення місцезнаходження людини під час пошукових робіт, пристрій сигналізації та визначення місцезнаходження об'єктів, індукційний пристрій (система радіочастотної ідентифікації і реєстрації об'єктів, протикрадіжні пристрої, системи ідентифікації тварин, сигналізації, персональної ідентифікації, управління доступом, автоматичного рахування транспорту), медичний імплантат, радіолокаційний вимірювальний пристрій, радіоприймач ефірного/безпосереднього супутникового мовлення, приймач аварійного оповіщення, приймальне обладнання супутникових радіонавігаційних систем GPS, ГЛОНАСС, GALILEO [3]. Критеріями віднесення до радіоелектронного засобу є також радіовипромінювальні пристрої, активовані у мережах операторів рухомого зв'язку, мобільні телефони, модеми бездротового доступу до мережі Інтернет за технологіями GSM, UMTS, HSDPA, WiMAX, LTE тощо та будь-які пристрої, які працюють на основі передавання сигналів завдяки електромагнітним коливанням певної частоти і не належать до телекомунікаційних мереж: радіостанції стаціонарні й портативні (рації), радіомаяки тощо [4, 445].

Для правильного розуміння суті такої негласної слідчої (розшукової) дії, як установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, необхідно виокремити її характерні ознаки та відмінності. Наприклад, схожими у застосуванні методів (відомості, які не підлягають розголошенню у певних випадках) є: аудіо-, відеоконтроль особи; арешт, огляд і виїмка кореспонденції; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем (статті 258, 260-264 КПК України), зокрема в частині залучення до їх проведення спеціалістів.

Необхідно зазначити, що негласні слідчі (розшукові) дії є різновидом втручання у приватне спілкування та здійснюються з обмеженням конституційних прав громадян, які задекларовані статтями 30, 31, 32 Конституції України [5].

Для вказаних дій характерним є розкриття змісту отриманої інформації, а для установлення радіоелектронного засобу - локалізація місцезнаходження радіоелектронного засобу. За її результатами можна встановити факт перебування у певному місці та в певний час конкретної особи, якій належить або у якої перебуває у користуванні радіоелектронний засіб, чи місцезнаходження самого пристрою.

Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, який використовується окремою особою, як правило, здійснюється для реалізації окремих завдань кримінального провадження, зокрема забезпечення проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, або ж заходів для затримання підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину. Для організації та проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій уповноваженими підрозділами застосовуються спеціальні технічні засоби отримання інформації [6, 246].

Спостереження за особою в публічно доступних місцях (ст. 269 КПК України) полягає у візуальному спостереженні за нею слідчим чи уповноваженою особою для фіксації її пересування, контактів з іншими людьми, поведінки, перебування в певному публічно доступному місці тощо або застосуванні з цією метою спеціальних технічних засобів для спостереження.

Необхідно звернути увагу на різний правовий режим візуального спостереження за особою та проведення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії щодо речей і місць. Візуальне спостереження за річчю у публічно доступних місцях або за самим публічно доступним місцем не потребує ухвали слідчого судді й проводиться на підставі постанови слідчого або прокурора до моменту її переміщення, оскільки рух речі спричинений певними діями осіб (річ сама по собі не може переміщатись), а спостереження за особою вже буде трактуватись як втручання в конституційні права та свободи.

Візуальне спостереження за особою застосовується не лише для пошуку чи фіксації відомостей, що можуть використовуватись у доказуванні. Суттєве значення цієї негласної слідчої (розшукової) дії полягає у забезпеченні інших слідчих та процесуальних дій, передусім установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, з подальшим встановленням місцезнаходження та затриманням підозрюваного тощо.

Водночас організація та проведення негласної слідчої (розшукової) дії - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу безпосередньо не обмежує конституційні права та свободи людини і громадянина, оскільки її об'єктом є технічний засіб, а не фізична особа. Окрім того, під час установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу не контролюється інформація, що передається засобами зв'язку, чи інша інформація, якою обмінюються особи, що перебувають у місці, де знаходиться радіоелектронний засіб. Тому відповідно до вимог ст. 268 КПК України проведення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії не є винятковим та допускається у розслідуванні злочинів будь-якого ступеня тяжкості [7, 67].

Ця негласна слідча (розшукова) дія допомагає встановити, у якому місці перебувала конкретна особа у певний час або де вона є нині. Радіоелектронний пристрій, місцезнаходження якого встановлюється, може належати або використовуватись як особою, ймовірно причетною до вчинення злочину, так і свідком, потерпілим, а також іншою особою, яка є користувачем пристрою.

Правовими підставами, які забезпечують встановлення вказаного факту, окрім КПК України і міжвідомчої інструкції, є вимоги Закону України «Про телекомунікації». Відповідно до ч. 3 ст. 34, п. 7 ч. 1, ч. 2 та ч. 4 ст. 39 зазначеного Закону оператори телекомунікацій зобов'язані зберігати записи про надані телекомунікаційні послуги упродовж строку позовної давності, визначеного законом, а також надавати інформацію про ці послуги, встановлювати технічні засоби, необхідні для здійснення оперативно-розшукових заходів, сприяти їх проведенню та не допускати розголошення даних про це [8].

На етапі підготовки до проведення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії первинним є отримання певної інформації та оперативне реагування на неї шляхом вчинення певних як процесуальних, так і непроцесуальних дій.

Крім того, під час проведення досудового розслідування прокурор, слідчий можуть отримувати з різних джерел інформацію про можливе місцезнаходження розшукуваних засобів зв'язку, їх використання тощо.

Зауважимо, що із застосуванням установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу не можна зволікати, тому з клопотанням про дозвіл на проведення такої дії потрібно звертатись до суду одразу після надходження інформації про можливе використання радіоелектронного засобу. В іншому випадку проведені заходи позитивних результатів не дадуть.

Також необхідно пам'ятати, що проведення даної дії має насамперед ініціюватись слідчим, оскільки це перша особа, до якої надходять відомості про кримінальне правопорушення, і він має орієнтувати оперативний підрозділ на встановлення місцезнаходження засобів зв'язку.

Інформаційними даними, приписами, вказівками, які можуть вплинути на виникнення у слідчого наміру для проведення негласної слідчої (розшукової) дії - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, можуть бути не лише затверджені начальником слідчого підрозділу плани слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, доручення та вказівки прокурора, а й виявлені під час досудового розслідування, проведення конкретних слідчих (розшукових) дій (обшуків, допитів тощо), оперативно-розшукових заходів об'єктивні дані.

Разом із тим необхідно зауважити, що своє рішення про проведення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії слідчий, прокурор викладає в постанові, яка має відповідати вимогам статей 246, 251 КПК України, якщо ця дія проводиться в невідкладних випадках, передбачених ст. 250, ч. 4 ст. 268 КПК України. Тому клопотання слідчого, прокурора слідчому судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії має відповідати вимогам, зазначеним у ст. 248 КПК України, та матеріалам кримінального провадження, які надаються лише на вимогу слідчого судді для підтвердження необхідності проведення негласної слідчої (розшукової) дії. У клопотанні слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді не зазначається уповноважений оперативний підрозділ, який має виконувати негласну слідчу (розшукову) дію, крім випадків, коли установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу розпочато до постановлення ухвали слідчого судді [5, 430].

Законодавець передбачив, що обов'язково у постанові, клопотанні, а відтак - ухвалі слідчого судді про дозвіл на встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу потрібно вказувати ознаки, що дадуть змогу унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, зокрема:

- номер абонента у телефонній мережі загального користування у форматі: код країни - код зони або оператора - номер абонента в мережі;

- міжнародний ідентифікаційний номер мобільного терміналу (IMEI);

- міжнародний ідентифікаційний номер мобільного абонента (IMSI).

Клопотання слідчого про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії розглядається та погоджується прокурором невідкладно з моменту надходження. У процесі погодження прокурор вивчає матеріали кримінального провадження, які є підставою для прийняття рішення про погодження клопотання, оцінює їхню достатність. У постанові про прийняття рішення щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії чи клопотанні до слідчого судді про дозвіл на проведення такої слідчої дії мають бути вказані строки її проведення (два місяці). Цей строк може бути продовжено у встановленому порядку особами, визначеними у статтях 246, 249 КПК України [1].

Розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу належить до повноважень слідчого судді та здійснюється головою чи за його призначенням іншим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває орган досудового розслідування (ст. 247 КПК України). Такий розгляд проходить без участі прокурора (якщо він не звертається з клопотанням самостійно). Ухвала слідчого судді щодо відмови в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не оскаржується. Постановлення слідчим суддею такої ухвали не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу після усунення недоліків чи порушень, зазначених слідчим суддею в ухвалі (ч. 5 ст. 248 КПК України).

Слідчий може проводити негласні слідчі (розшукові) дії самостійно, спільно з уповноваженими оперативними підрозділами, залучати до їх проведення інших осіб, а також доручати їх проведення уповноваженим оперативним підрозділам (п. 6 ст. 246 КПК України). Слідчий, прокурор надсилає доручення керівнику органу, до юрисдикції якого належить місце вчинення кримінального правопорушення і у складі якого перебуває орган розслідування та/або оперативні підрозділи, уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 246 КПК України).

До доручення слідчого, прокурора додається ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії чи постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Доручення складається у двох примірниках на офіційному бланку органу досудового розслідування чи прокуратури відповідного рівня. Доручення має бути мотивованим, містити інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання, визначати конкретного прокурора, якому необхідно направляти матеріали в порядку, передбаченому ст. 252 КПК України. Оперативний підрозділ не має права передоручати виконання доручення іншим оперативним підрозділам.

Уповноважений оперативний підрозділ для виконання доручення слідчого, прокурора з урахуванням необхідності забезпечення умов для проведення негласних слідчих (розшукових) дій залучає на підставі свого завдання відповідні оперативні та оперативно-технічні підрозділи.

Зауважимо, що перехід від одного до іншого етапу під час підготовки та проведення негласної слідчої (розшукової) дії - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу - можливий лише із суворим дотриманням режиму секретності. Постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, клопотання про дозвіл на її проведення, ухвала слідчого судді з цього ж питання з додатками до них, протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, які містять відомості про факт та методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії, інші відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення такої дії, розголошення яких становить загрозу національним інтересам та безпеці, підлягають засекречуванню. Засекречування таких матеріальних носіїв інформації здійснюється слідчим, прокурором, співробітником уповноваженого оперативного підрозділу, слідчим суддею шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, відповідному документу грифу секретності [9].

З урахуванням зазначеного та системного аналізу законодавчих актів, на нашу думку, протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу має містити реквізити.

Як засвідчило вивчення окремих кримінальних проваджень, розпочатих за результатами внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про крадіжки мобільних телефонів, від часу складання прокурором (слідчим) постанови (клопотання) про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу і отримання ухвали слідчого судді до часу отримання завдання оперативно-технічним підрозділом спливає щонайменше сім діб. Тривалий термін узгодження зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії обумовлений різними факторами, серед яких: громіздка процедура узгодження, велика кількість кореспондентів, проходження реєстрації відповідно до вимог таємного діловодства у слідчих підрозділах, органах прокуратури, суді, черговість розгляду клопотань слідчим суддею тощо.

На думку слідчих суддів Апеляційного суду м. Києва, при зверненні з клопотанням у найбільш стислий термін після вчинення кримінального правопорушення слідчим суддею може бути розглянуто клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі протоколу допиту потерпілого та матеріалів, що підтверджують належність окремого мобільного терміналу підозрюваній особі. А в разі звернення з клопотанням через тривалий проміжок часу слідчий, прокурор мають дотримуватися вимог п. 8 ч. 2 ст. 248 КПК України, а саме - зазначати в клопотанні відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ознаки, які дадуть змогу унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання та при цьому посилатися на трафік з підтвердженням того, що конкретна SIM-карта працювала з конкретним мобільним терміналом (IMEI), та п. 7 ч. 2 ст. 248 КПК України, тобто обґрунтовувати неможливість отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб. Отже, клопотання має містити дані про те, за допомогою яких гласних і негласних слідчих дій слідчий намагався встановити місцезнаходження терміналу мобільного зв'язку [10].

Однак на практиці має місце часте застосування такої негласної слідчої (розшукової) дії, як установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу зв'язку. Вказана дія, на відміну від інших, не є різновидом втручання у приватне спілкування, оскільки не отримується інформація, що передається засобами зв'язку, чи інша інформація, якою обмінюються особи, перебуваючи у приміщенні, де розташовано радіоелектронний засіб, та допускається у розслідуванні злочинів будь-якого ступеня тяжкості.

Тому з позиції швидкого розслідування злочину доцільно внести зміни у ч. 2 ст. 41 КПК України. Зокрема, передбачити право для оперативних працівників самостійно ініціювати здійснення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, у кримінальному провадженні та після початку такої слідчої (розшукової) дії невідкладно інформувати слідчого, прокурора, а також звертатися з клопотанням до слідчого судді у порядку, передбаченому в Главі 21 КПК України.

Зазначене можна аргументувати тим, що основними принципами оперативно-розшукової діяльності є наступальність, поєднання гласних і негласних оперативно-розшукових заходів, конспіративність, ефективність використання яких була підтверджена у практичній діяльності. Отже, без можливості застосування цих принципів у повсякденній оперативній роботі виникає ризик зниження ефективності останньої. Щоб цього уникнути, необхідно дозволити оперативним підрозділам здійснювати негласну слідчу (розшукову) дію - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу ініціативно, з інформуванням про її здійснення обмеженого кола осіб, що можливо лише у разі проведення такої дії на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням, узгодженим з керівником відповідного оперативного підрозділу або його заступником, погодженим з прокурором. Зазначене також дасть змогу оперативним підрозділам зберегти наступальність у своїх діях, що дуже важливо в епоху технічного прогресу й інформатизації, чим дедалі частіше користуються злочинці під час вчинення злочинів.

Як зауважував 1.1. Когутич, встановлення інституту негласних слідчих (розшукових) заходів сприяє інтересам спрощення досудового розслідування і усунення дублювання. На його думку, «…за нових умов перестане функціонувати негнучка, малоефективна і бюрократична процедура «взаємодії» слідчих з оперативно - розшуковими підрозділами, багато в чому умовне поєднання доказування з ОРД здійснюватиметься в інтересах кримінального судочинства» [11].

Ще одним актуальним питанням, що активно розглядається в сучасній науковій літературі та періодичних виданнях у контексті формування кримінально-процесуального інституту негласних слідчих (розшукових) дій, є забезпечення гарантій прав людини і громадянина, гарантій дотримання прав та законних інтересів юридичних осіб у процесі застосування відповідних заходів. Запроваджуючи такі радикальні заходи, як негласні розшукові дії, та спрощуючи процедуру їх застосування, що, безумовно, призведе до поширення випадків їх використання, необхідно створити потужну систему гарантій захисту обмежених та порушених прав.

У КПК України регламентовано вичерпний перелік суб'єктів, які можуть проводити негласні слідчі (розшукові) дії, однак коло об'єктів, щодо яких негласні заходи можуть бути проведені, в жодній нормі не встановлено. У ч. 2 ст. 246 КПК України зазначено, що негласні слідчі дії проводитимуться як щодо підозрюваних, так і щодо інших осіб, які мають певні відомості про вчинюваний або вчинений злочин. Тобто фактично будь-яка особа, якій може бути відома інформація про злочин, що був скоєний, та яка має певні контакти з розшукуваним радіоелектронним засобом, може стати об'єктом негласних слідчих (розшукових) дій - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу [12].

Отже, ширше застосування негласної слідчої (розшукової) дії - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу за рахунок зменшення ланцюга погоджень сприятиме виконанню завдань кримінального судочинства.

Впровадження додаткових гарантій прав людини під час застосування негласної слідчої (розшукової) дії - установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу убезпечить конституційні права громадян від можливих порушень.

Список використаних джерел

прокурор процесуальний оперативний кримінальний

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: від 13 квітня 2012 року №4651-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

2. Про радіочастотний ресурс України: Закон України від 1 червня 2000 року №1770-III [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

3. Про затвердження Переліку радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, для експлуатації яких не потрібні дозволи на експлуатацію: рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 6 вересня 2007 року №914 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

4. Кримінальний процес: підруч. / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. - Х.: Право, 2013. - 824 с.

5. Конституція України [офіційний текст]: прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/254% D0% BA/96-%D0% B2% D1% 80/page

6. Керевич О.В. Правовідносини слідчих та оперативних підрозділів під час установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу / О.В. Керевич // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. - 2013. - №2. - С. 244-249.

7. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація та ін. - Х.: Право, 2012. - Т. 1. - 768 с.

8. Про телекомунікації: Закон України від 18 листопада 2003 року №1280-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1280-15/print1363853193979746

9. Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні: наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року №114/1042/516/1199/936/1687/5 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12

10. Узагальнення судової практики розгляду клопотань про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчим суддею від 8 жовтня 2013 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.apcourtkiev.gov.ua/apcourtkiev/uk/publish/article/98401

11. Когутич І.І. Проект КПК України: негласні слідчі (розшукові) дії / І.І. Когутич // Митна справа. - 2011. - №6. - С. 305-312.

12. Левендаренко О.О. Негласні слідчі дії в контексті захисту конституційних прав і свобод учасників кримінального провадження / О.О. Левендаренко, Д.В. Іващенко // Форум права. - 2012. - №4. - С. 567-571.

Размещено на Allbest.ru