Виступ генерального прокурора України на всеукраїнській науково-практичній конференції "Перша річниця кримінального процесуального кодексу України: здобутки і перспективи" від 29 листопада 2013 року

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Шановні учасники та гості конференції! Минулого тижня вся юридична громадськість України святкувала першу річницю дії нового Кримінального процесуального кодексу. Цей термін -- невеликий за часом, але визначальний для становлення нашої держави як демократичної та правової.

Потреба у комплексному реформуванні кримінального судочинства виникла ще двадцять років тому -- після проголошення незалежності. Однак остаточна політична воля на послідовну модернізацію базового законодавства визначилася та закріпилася тільки в останні роки.

Задля наближення правової системи України до світових стандартів главою держави та урядом запроваджено низку комплексних демократичних реформ, у тому числі у судовій та адміністративній сферах.

Важливим кроком у реорганізації правової системи стало прийняття Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, який вніс революційні зміни у сферу кримінальної юстиції. Ми маємо повне право пишатися новим законом. Його розроблено відповідно до вимог міжнародних стандартів правосуддя і сучасного демократичного суспільства.

У Кодексі сконцентровано найкраще з того, що властиве кримінальному провадженню основних правових систем, адаптовано світовий досвід у цій сфері до українських умов. У ньому враховано практику країн Західної та Східної Європи і англо-американської правової системи, з яких запозичено низку прогресивних положень. Тому Кодекс отримав найвищу оцінку міжнародних інституцій.

Він створив справедливий баланс між інтересами держави, потерпілого та особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. Його положення забезпечують не тільки невідворотність кримінального покарання, а й гарантують дотримання у кримінальному процесі поваги до особистості, об'єктивність досудового розслідування та судового розгляду.

Передбачені ефективні процедури, які надали рівні процесуальні можливості сторонам обвинувачення та захисту, що сприяє реальній змагальності кримінального процесу.

Досягається це:

-- по-перше, упровадженням сучасних засобів боротьби зі злочинністю, підвищенням оперативності та ефективності кримінального судочинства.

Насамперед йдеться про поєднання у системі кримінального провадження гласних і негласних методів здобуття інформації про злочини;

-- по-друге, завдяки реалізації принципу верховенства права, всебічному захисту прав і основоположних свобод людини, а також прозорості регулювання слідчих дій та наявності визначених механізмів контролю за їх проведенням.

І сьогодні, вже пропрацювавши рік у нових умовах, можна з певністю говорити, що правоохоронні органи виконали поставлені керівництвом держави завдання -- закон успішно діє.

Практика застосування КПК переконливо доводить доцільність і своєчасність здійснених змін.

Для цього була необхідна концентрація зусиль керівництва держави та особисто Президента України Віктора Януковича, усіх правоохоронних і судових органів, належна координація їхньої діяльності, постійне навчання працівників. І вжиті заходи виправдали себе.

За рік роботи за новим законом досягнуто значних позитивних зрушень. Напрацьовано практику застосування кожної передбаченої Кодексом новели. Насамперед вагомі результати мало удосконалення обліково-реєстраційної системи. Зокрема, обов'язкове розслідування усіх кримінальних правопорушень стало надійною перепоною зловживанням при реєстрації злочинів.

При цьому не послаблено протидію злочинності. Порівняно з минулим роком у поточному році до органів досудового розслідування подано майже на 40% менше заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення (1 млн 920 тис. проти 3 млн 164 тис.).

При зміні існуючого порядку реєстрації в умовах дії нового КПК відмічається зменшення кількості облікованих умисних вбивств (-10,5%, або 1 тис. 767 проти 1 тис. 977 минулого року), тяжких тілесних ушкоджень (-7,2%, або 2 тис. 638 проти 2 тис. 842), розбоїв (-12,5%, або 2 тис. 422 проти 2 тис. 767), хуліганства (-7,6%, або 6 тис. 279 проти 6 тис. 792).

З початку року підвищилась ефективність розслідування правопорушень. Зокрема, із числа зареєстрованих проваджень 57% обґрунтовано закрито за реабілітуючими підставами (у зв'язку з відсутністю події чи складу злочину). У березні їх було менше 40%.

Порівняно з І кварталом поточного року зросла частка правопорушень, у яких особам повідомлено про підозру (з 13% до 33%), та направлених до суду (з 11% до 30%).

Поліпшенню якості досудового слідства значною мірою сприяло широке застосування технічних засобів для проведення дистанційного провадження за допомогою відеоконференції.

У такому режимі лише за участю ув'язнених і засуджених здійснено понад 4 тис. процесуальних дій, у тому числі 855 -- у жовтні. Тепер ув'язнені без будь-яких обмежень є повноцінними учасниками процесу. Відпала необхідність щоразу витрачати час на їх перевезення з місць відбування покарань або тримання під вартою до слідчого.

Відтак, стабільно знижується частка незакінчених проваджень. Якщо за результатами роботи у І кварталі вона перевищила 50% загальної кількості розслідуваних, то за півріччя становить 35,5%, а на сьогодні -- 29%.

Зазначені дані -- не суха статистика. Вони свідчать про титанічні зусилля, яких доклали органи прокуратури, суду, слідчі з метою вивчення і застосування положень нового КПК. Вони свідчать також про те, що з кожним місяцем процесуальне законодавство працює все ефективніше. Це -- результат діяльності усіх присутніх у цій залі.

Поступово напрацьовується практика проведення негласних слідчих (розшукових) дій. На цей час майже 80% отриманих негласним шляхом матеріалів уже використано як докази у кримінальному провадженні. А в деяких регіонах -- усі 100%. Це -- Вінницька, Закарпатська, Одеська, Херсонська та деякі інші області.

Фактично негласні слідчі (розшукові) дії стали більш ефективним засобом розкриття злочинів, ніж здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Найбільш активно використовуються такі заходи, як установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (24 тис. 940), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (20 тис. 722), а також аудіо-, відеоконтроль особи та місця (до судів направлено, відповідно, 9 тис. 346 та 1 тис. 750 клопотань).

Разом із тим недостатньо застосовуються ті заходи, які довели свою ефективність під час проведення оперативно-розшукової діяльності. Я маю на увазі використання конфіденційного співробітництва (335) та виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності (7).

Зараз ці питання віднесені до компетенції слідчих, які повинні більш сміливо та рішуче застосовувати такі заходи і за необхідності залучати до них оперативні підрозділи. До того ж негласні слідчі (розшукові) дії не використовуються в усіх необхідних випадках.

Зі свого боку для поліпшення ситуації нами посилено прокурорський контроль за проведенням негласних слідчих (розшукових) дій.

Ми здійснили низку організаційних та структурних змін -- реорганізували наглядові відділи і створили окремі підрозділи процесуального керівництва.

Кодексом передбачено близько 70 рішень, що приймають прокурор і слідчий, із них 25 -- тільки прокурор.

Головною ідеєю КПК, яка обумовлює кожне передбачене ним правило, є захист прав людини. Саме така мета була закладена з огляду на реформу кримінально-правової сфери Президентом України Віктором Януковичем.

Повною мірою їй відповідає гуманізація запобіжних заходів. Визнання тримання під вартою винятковим заходом сприяло більш виваженому вирішенню питання про його застосування. Перевагу надано таким заходам, як особисте зобов'язання, застава та домашній арешт (68,6%); особисте зобов'язання 24 тис. 445 (51%), застава 1 тис. 223 (2,5%); домашній арешт 5 тис. 865 (12%).

Стосовно 203 осіб застосовано електронні засоби контролю. При цьому третина з них (76 осіб) одягла «браслети» тільки у поточному місяці.

Усе це об'єктивно призвело до значного зменшення кількості осіб, які утримують ся під вартою. Указаний запобіжний захід судами застосовано до 13 тис. 357 осіб проти 28 тис. 753 осіб торік, що удвічі менше. До суду щомісяця подається лише 1,5 тис. клопотань цієї категорії, тоді як минулого року -- майже вдвічі більше (2,5 тис.).

Як наслідок, вирішилася проблема переповнення слідчих ізоляторів. Чисельність ув'язнених в установах попереднього ув'язнення з початку року зменшено на понад 8 тис. осіб і становить 22 тис. 732. Це позитивно позначилося на поліпшенні умов утримання.

Разом з тим виникла інша проблема -- недостатній контроль за особами, які перебувають під домашнім арештом. Тому є всім відомі приклади -- інцидент з ректором Національного університету державної податкової служби України Петром Мельником, який втік з-під домашнього арешту, що викликало резонанс у всій державі.

У зв'язку з цим керівництвом Генеральної прокуратури зорієнтовано всіх прокурорів на необхідність проведення систематичних перевірок додержання закону при виконанні цього запобіжного заходу.

Подібні випадки не повинні повторитися.

Суттєво зросла роль прокурора і його відповідальність за кінцевий результат кримінального провадження. Колишній епізодичний, вибірковий нагляд перетворився на безперервне процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. Тепер прокурор не тільки наглядає за законністю, а й організовує процес досудового розслідування та підтримує державне обвинувачення. кримінальний процесуальний прокуратура

Таким чином, забезпечено принцип незмінності прокурора на всіх стадіях кримінального провадження від його початку до набрання судовим рішенням законної сили. Адже найкраще підтримує державне обвинувачення в суді прокурор, який керував досудовим розслідуванням і разом зі слідчим збирав докази. Зазначене дало позитивні результати.

Зокрема, кількість випадків зміни обвинувачення в суді зменшилась у 5,5 раза (359 проти 1 тис. 967).

Успішно запроваджується інститут угод у кримінальному провадженні, що підвищує оперативність розслідування та судового розгляду справ. До суду надіслано майже 150 тис. проваджень (148 тис. 875). Кожне шосте з них -- з угодами про примирення або визнання винуватості (23 тис. 937, або 16%). Звертає на себе увагу тенденція до рівномірного співвідношення обох видів угод (11 тис. 705 -- про визнання винуватості, 12 тис. 233 -- про примирення). Угоди стали ефективним механізмом скорочення строків кримінального провадження, зменшення витрат на ведення процесу, відшкодування завданих злочинами збитків, захисту прав потерпілих і виправлення злочинців.

Водночас дотепер відсутній механізм контролю за їх виконанням. Передусім це -- обов'язок процесуальних керівників, які схвалюють такі рішення. За час дії нового процесуального законодавства до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено лише 25 правопорушень щодо умисного невиконання угод. На практиці їх значно більше. Найближчим часом відомчими розпорядчими документами ми врегулюємо це питання. Завдання прокурорів на місцях -- забезпечити їх неухильне виконання.

Винятковою є роль прокурорів у системі ювенальної юстиції. Спеціалізація слідчих і суддів у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх стала спонукальним мотивом відповідних змін в організації роботи прокуратури на цьому напрямі. Вибудовано чітку вертикаль прокурорів, які займаються винятково захистом прав і свобод дітей шляхом комплексного використання прокурорських функцій. їх головна мета -- відновне правосуддя, коли йдеться не лише про покарання винного, а й про допомогу в поверненні до законослухняного життя у суспільстві, адже основне завдання ювенальної юстиції -- допомогти дитині, що увійшла у конфлікт із законом, усвідомити свою провину, змінитись і не повторювати помилок.

На ці питання звертав увагу Президент України Віктор Янукович на урочистих зборах з нагоди Дня працівників прокуратури.

Яскравим прикладом правильності прийнятих рішень та поставлених завдань є послідовне зниження упродовж двох років рівня підліткової злочинності, у тому числі її рецидивних форм. Порівняно з минулим роком зареєстровано вдвічі менше кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми або за їх участю (7 тис. 45 проти 14 тис. 238).

Активно впроваджуються принципи гуманізації кримінального судочинства стосовно неповнолітніх. Вживаються заходи щодо якнайменшого застосування кримінального покарання до дітей і впровадження процедур відновного правосуддя. До суду направлено вшестеро більше клопотань про звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, ніж за минулий рік (226 проти 41).

Більш широко застосовуються такі запобіжні заходи, як особисте зобов'язання (950), особиста порука (92), домашній арешт (236), передача під нагляд батьків чи відповідних виховних установ (270). Удвічі зменшилася кількість випадків застосування тримання під вартою (241 проти 468).

Звичайно, наведені тенденції є позитивними. Проте вони не повинні нас заспокоювати. Доки хоча б одна дитина втягнута у злочинну діяльність, ми не можемо залишатися осторонь. Такий обов'язок лежить на всіх державних органах. Саме на це неодноразово звертав увагу глава держави.

Успішно втілено в життя конституційну норму щодо впровадження інституту присяжних як форми безпосередньої участі громадськості у здійсненні правосуддя. За рік вже проведено 12 таких процесів з винесенням вироків, у тому числі одного виправдувального (Зарічний районний суд м. Суми).

Це -- небагато, але навіть за короткий період така форма судочинства мала багато позитивних аспектів.

По-перше, це -- реальна участь громадськості в судовому процесі. Суд присяжних є ознакою громадянського суспільства і формою суспільного контролю.

По-друге, саме у суді присяжних найбільш яскраво проявляється змагальність кримінального процесу.

По-третє, це дає змогу не тільки підвищити рівень довіри суспільства до судів, а й також підвищити загальну правову культуру, виховати почуття поваги до права та відповідальності за прийняте рішення.

У нас є всі умови для того, щоб цей інститут працював на повну силу. Сподіваюся, що надалі кількість таких процесів збільшиться у рази і вони стануть поширеним явищем.

Торкаючись проблеми здійснення правосуддя, не можу обійти увагою питання постановлення виправдувальних вироків.

Насамперед хочу зазначити, що посилання на особливе становище прокурорів у засіданні та упереджений обвинувальний ухил суддів, м'яко кажучи, не відповідають дійсності.

Подивимося разом. Цього року судами з ухваленням вироку розглянуто майже 70 тис. кримінальних проваджень (69 тис. 904), з яких лише 14% здійснюється на засадах реальної змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів. Решта 86% -- це вироки, ухвалені на підставі угод (20 тис. 211, або 28,9%) та за спрощеною процедурою (39 тис. 959, або 57,1%), що виключає змагальність сторін у її класичному понятті. Таким чином, апріорі постановлення виправдувального вироку можливе лише у 14% кримінальних проваджень.

За такими об'єктивними підрахунками частка реабілітуючих рішень, постановлених судами цього року, становить майже 6% (5,7%).

Нагадаю, що упродовж останніх трьох років вона не перевищувала 0,2%.

При цьому кількість направлених до суду кримінальних проваджень практично не змінилась: у 2012 р. -- майже 168 тис., за 10 місяців поточного року -- понад 137 тис.

Хочу звернути увагу представників судової гілки влади на ще одну проблему, пов'язану з виправдувальними вироками.

Судами апеляційної інстанції скасовується більш як половина таких судових рішень (57,2%). Причини зазначеного явища потребують ретельного вивчення і вжиття додаткових заходів.

Загалом відповідно до мети конференції та проголошеної теми виступу я більше уваги приділяв позитивним здобуткам і окреслив лише кілька проблем. Зрозуміло, їх -- набагато більше.

Тож ми сподіваємося на підтримку з боку судової гілки влади.

Ми вітаємо ініціативу Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Андрія Солодкова, висловлену на останній координаційній нараді, щодо узагальнення практики застосування законодавства у сфері запобігання та протидії корупції.

Водночас на нинішньому етапі як для слідчих, так і для прокурорів та суддів нагальною є необхідність вироблення єдиного підходу до реалізації нового КПК. Особливо цінними були б керівні роз'яснення суду з питань запровадження новел Кодексу.

Загалом положення Кодексу -- прогресивні і вимагають виваженого підходу в застосуванні.

По суті в Україні реалізована основна ідея реформування -- трансформація кримінального процесу із засобу боротьби зі злочинністю у механізм захисту суспільства і осіб, які потерпіли від злочину, а також максимально швидкого та ефективного відновлення порушених прав.

Закладено міцну основу для справедливої системи кримінального судочинства.

Кодекс створив належні умови для дотримання прав обвинувачуваного, не перешкоджаючи при цьому притягненню злочинців до відповідальності і врахуванню законних інтересів потерпілих.

Якісно нова роль щодо забезпечення законності в кримінальному провадженні визначена для прокурора як сильного і незалежного його учасника, «двигуна» кримінального процесу.

Поєднання двох функцій -- наглядової та підтримання державного обвинувачення, які раніше виконувалися різними працівниками -- висуває підвищені вимоги до професіоналізму прокурорів. Саме тому керівництво Генеральної прокуратури України і я особисто приділяємо значну увагу питанням кваліфікації та професійної етики наших працівників. Прокурор повинен поважати закон, бути відданим обраній справі, дисциплінованим, вимогливим до себе та неухильно дотримуватися моральних норм.

Але це -- тільки початок процесу глобальної реорганізації правоохоронної системи.

Наступний крок у реформуванні кримінальної юстиції -- прийняття закону про кримінальні проступки.

Ми глибоко переконані, що законодавча регламентація питання кримінальних проступків сприятиме прискоренню кримінального процесу стосовно значного масиву правопорушень за рахунок проведення дізнання, а не досудового слідства, а також спрощення судового розгляду. Повноваження слідчих при досудовому розслідуванні кримінальних проступків можуть здійснювати співробітники інших підрозділів (ч. 3 ст. 38 КПК) -- органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Крім того, це сприятиме суттєвому зменшенню навантаження на слідчих, передусім органів внутрішніх справ, та дозволить їм зосередити основні зусилля на розслідуванні тяжких і особливо тяжких злочинів.

До того ж розслідування щодо проступків провадитиметься у формі дізнання із відповідним спрощенням процедури, включаючи: скорочені строки (не більше двох місяців з дня повідомлення про підозру); неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою; заборону провадити негласні слідчі (розшукові) дії.

Усе залежить від концептуальних підходів до визначення на законодавчому рівні поняття кримінального проступку, його складових, а також правових наслідків такого проступку.

Ми пропонуємо запровадження цього інституту здійснити шляхом внесення змін до чинного Кримінального кодексу (КК) України, а кримінальними проступками визнати злочини невеликої тяжкості, які становлять 27% правопорушень.

На сьогодні КК України містить 774 склади злочинів, із яких 210 (27,1%) за кваліфікацією є злочинами невеликої тяжкості.

Ураховуючи, що поточного року серед облікованих в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 30% становлять злочини невеликої тяжкості (173 тис. 161), навантаження на слідчих зменшиться на третину.

Наступний крок -- створення Державного бюро розслідувань. Воно має перебрати на себе повноваження з розслідування злочинів, вчинених високопосадовцями та правоохоронцями. Доки новий слідчий орган не створено, зазначену функцію продовжує виконувати прокуратура. Ми вважаємо, що ця реформа вимагає ретельного підходу. Процес створення окремого слідчого органу має бути максимально виваженим. Він потребує не лише напрацювання необхідного досвіду і законодавчої бази, а й готовності до таких змін усіх правоохоронних органів.

Водночас поглиблене вивчення практики роботи слідчо-наглядових підрозділів прокуратури засвідчило необхідність комплексного реформування, що вимагає від Генеральної прокуратури принципових рішень.

На сьогодні ці підрозділи приведені у відповідність до вимог КПК.

Ліквідовані посади слідчих у прокуратурах районного рівня, скорочено їх у Генеральній прокуратурі та областях (майже 1,5 тис. одиниць).

Напрями організації роботи слідчих і процесуальних керівників розподілені між різними структурними підрозділами як у центральному апараті, так і в прокуратурах регіонів. Саме на цих рівнях сконцентровано увесь слідчий потенціал. На посадах слідчих залишені кращі працівники. Сподіваємося, що в подальшому вони закладуть кадрову основу Державного бюро розслідувань.

Підсумовуючи викладене, хочу нагадати слова глави держави Віктора Януковича на Всеукраїнській нараді працівників прокуратури у квітні поточного року, що прийняття нового КПК стало важливим етапом на шляху розбудови правової України.

Як сказав Президент, цей крок є підтвердженням бажання українського суспільства ламати старі стереотипи, впроваджувати сучасні правила і норми, модернізувати свою правоохоронну систему та змінювати стандарти її діяльності.

І ми зробимо все можливе, щоб гідно пройти це випробування та досягти поставленої мети.

Размещено на Allbest.ru