Проблеми прокурорського нагляду за законністю затримання особи на початковому етапі досудового розслідування

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Проблеми прокурорського нагляду за законністю затримання особи на початковому етапі досудового розслідування

Олександр Цимбалістенко,

заступник начальника управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією -- начальник відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та процесуального керівництва прокуратури Харківської області

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що значна кількість порушень прав особи на початковому етапі досудового розслідування пов'язана із затриманням, яке передбачає обмеження конституційного права громадян на свободу і особисту недоторканність. З огляду на це, а також на те, що із прийняттям Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) суттєво реформовано процесуальний порядок затримання особи, проблеми прокурорського нагляду за законністю затримання особи на початковому етапі кримінального провадження потребують самостійного дослідження.

Питання забезпечення законності затримання особи, в тому числі засобами прокурорського нагляду, були предметом наукового дослідження вчених- процесуалістів, зокрема О. І. Тищенко [1], І. С. Яковець [2; 3], В. І. Борисова, В. С. Зеленецького й інших авторів [4; 5], а також фахівців у галузі прокурорського нагляду, зокрема: П. М. Каркача [6], В. Г. Клочкова [7], М. В. Косюти [8], А. В. Лапкіна [9], І. Є. Марочкіна [10]. Водночас в умовах дії КПК України зазначені проблеми досліджені недостатньо.

У зв'язку з цим мета статті полягає в заповненні теоретичних прогалин у дослідженні проблем прокурорського нагляду за законністю затримання особи на початковому етапі кримінального провадження і формулюванні пропозицій науково- практичного та методичного характеру з метою покращення якості правозастосування у цій сфері.

Передусім потребує з'ясування правова природа затримання на початковому етапі досудового розслідування. Відповідно до ч. 2 ст. 176 КПК України затримання особи, яке застосовується з підстав і в порядку, визначених у КПК України, визнається тимчасовим запобіжним заходом. Специфіка прокурорського нагляду за вказаним запобіжним заходом зумовлюється такими обставинами: 1) затримання є тимчасовим запобіжним заходом; 2) затримання -- запобіжний захід, пов'язаний із обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до положень КПК України у кримінальному провадженні можливі два види затримання: 1) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду; 2) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду. Необхідно зауважити, що на початковому етапі досудового розслідування найчастіше має місце саме другий різновид затримання. При цьому досить часто необхідність затримання виявляється ще до формального початку досудового розслідування. Це створює істотну проблему, адже згідно зі ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Закон імперативно встановлює, що здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Виняток із цього правила в ч. 3 ст. 214 КПК України встановлено для огляду місця події, який у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після завершення огляду, а також для випадків виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, де досудове розслідування розпочинається негайно, а відомості про нього вносяться до ЄРДР за першої можливості.

Постає запитання: «Чи може мати місце затримання до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і як на це має реагувати прокурор?» Фактично згідно з КПК України така можливість допускається -- у статтях 207, 208 визначено підстави затримання. Так, відповідно до ч. 2 ст. 207 КПК України кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у ст. 482 цього Кодексу: 1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення; 2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні. Згідно з ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Таким чином, очевидно, що, затримуючи підозрюваного, особа, яка здійснює затримання, у більшості випадків не має даних про внесення відомостей до ЄРДР, і чекати такого внесення нема жодних підстав. В іншому випадку за час, необхідний для внесення відомостей до ЄРДР, підозрюваний міг би зникнути з місця вчинення кримінального правопорушення, приховати його сліди, переховатись тощо, і ані уповноважена службова особа, ані будь-яка інша особа не мали б права його затримувати.

Проте таке вирішення окресленого питання, яке є цілком логічним і обґрунтованим з фактичної точки зору, з формального погляду суперечить положенням КПК України. Так, затримання особи відповідно до ст. 131 КПК України належить до заходів забезпечення кримінального провадження, які згідно з ч. 1 цієї статті застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Отже, викладене означає, що затримання особи може мати місце лише в межах кримінального провадження і тільки у зв'язку з його веденням. У п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження визначається як досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. У свою чергу, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування -- це стадія кримінального провадження, що розпочинається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. На підставі викладеного можемо дійти висновку, що затримання може застосовуватися лише після внесення даних до ЄРДР, яке є моментом початку кримінального провадження. Побічну вказівку на це містять також норми п. 2.1. Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань [11], згідно з якими внесення до ЄРДР відомостей про час і дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передує внесенню відомостей про затримання особи.

Таким чином, КПК України містить певну колізію між підставами для затримання та формулюванням моменту затримання і початком досудового розслідування. На наш погляд, вказана колізія має бути усунена шляхом вказівки у ст. 214 КПК України на те, що до початку досудового розслідування (моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР) не допускається проведення інших процесуальних дій, крім огляду місця події та затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи це, прокурор не повинен визнавати затримання незаконним лише з тієї підстави, що воно здійснене до внесення даних про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Водночас він має звернути увагу на те, як своєчасно виконано уповноваженою службовою особою, яка здійснила затримання, вимоги ст. 210 КПК України доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством, а також одразу повідомити про затримання за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування. З'ясування вказаних питань прокурором є важливим, оскільки від оперативності такого доставлення і повідомлення залежить своєчасність внесення даних про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР і формального початку досудового розслідування.

Здійснюючи нагляд за правомірністю затримання, прокурор повинен з'ясувати його обґрунтованість, що полягає у наявності підстав для затримання, вказаних вище. При цьому прокурору необхідно враховувати, що за наявності відповідних підстав уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі. Очевидно, встановлення у законі подібної умови затримання на початковому етапі досудового розслідування вимагає від уповноваженої службової особи здійснити попередню кваліфікацію кримінального правопорушення з тим, щоб з'ясувати, чи передбачено за цей злочин покарання у виді позбавлення волі, що у деяких випадках є складним завданням. Тому в умовах, коли на момент затримання в ЄРДР кваліфікація кримінального правопорушення не визначена, прокурор може допускати ймовірність помилки з боку уповноваженої службової особи у визначенні того, чи є дане кримінальне правопорушення злочином, за який передбачено позбавлення волі, і відповідним чином враховувати це, реагуючи на допущені у вказаній сфері порушення. досудовий розслідування правомірність затримання

Здійснюючи нагляд за законністю затримання, прокурор має особливу увагу звертати на забезпечення прав затриманого. При цьому необхідно враховувати, що згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, набуває статус підозрюваного та увесь комплекс прав, передбачених ч. 3 ст. 42 КПК України. Отже, з моменту затримання у кримінальному провадженні з'являється процесуальна фігура підозрюваного, захист прав якого має здійснюватися, в тому числі і засобами прокурорського нагляду.

Передусім прокурор повинен встановити, чи було виконано уповноваженою службовою особою, яка здійснила затримання особи, обов'язок, передбачений ч. 4 ст. 208 КПК України, а саме: негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 КПК України, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК України.

Встановлення прокурором правомірності затримання відбувається насамперед на підставі вивчення протоколу затримання. Передусім, як зазначають дослідники, прокурор має звернути увагу на правильність оформлення протоколу [10, 101]. Відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК України у протоколі затримання, крім загальних відомостей, передбачених ст. 104 КПК України, зазначаються:

місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання згідно з положеннями ст. 209 КПК України; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору. Варто наголосити, що негайне отримання такого протоколу прокурором є однією із найбільш важливих передумов забезпечення законності затримання особи.

Оскільки переважна більшість фактів затримання особи вчиняється співробітниками органів внутрішніх справ, прокурору варто звернути увагу на спільний наказ МВС України та Мін'юсту України від 26 березня 2013 року № 289/540/5 «Про заходи стосовно дотримання вимог законодавства при затриманні без ухвали слідчого судді, суду осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, та при обранні стосовно підозрюваних запобіжного заходу -- тримання під вартою під час кримінального провадження» [12], у п. 1.6 якого вказується на найбільш серйозні та поширені порушення у цій сфері, а саме: доставления до органу досудового розслідування уповноваженою службовою особою затриманої особи, яке тривало довше, ніж це необхідно; неповідомлення або несвоєчасне повідомлення слідчим, іншою службовою особою затриманій особі, підозрюваній у вчиненні злочину, про підстави затримання та про те, в учиненні якого злочину вона підозрюється, а також нероз'яснення її права мати захисника, отримувати медичну допомогу, надавати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри щодо неї; неповідомлення про затримання особи та місце її перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи; невручення негайно затриманому копії протоколу про затримання під підпис, а також ненадіслання такого протоколу прокурору; звільнення з ІТТ затриманої особи, підозрюваної в учиненні злочину, безпосередньо слідчим або службовою особою, відповідальною за перебування затриманих, без подання слідчим клопотання прокурору про обрання запобіжного заходу. Своєчасне виявлення і належне реагування прокурора на ці та інші порушення у сфері затримання особи є запорукою законності застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, законність затримання особи -- важлива складова предмета прокурорського нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування в аспекті забезпечення прав і законних інтересів особи на початковому етапі кримінального провадження. Здійснюючи нагляд за законністю затримання, прокурор перевіряє обґрунтованість і своєчасність затримання, правильність процесуального оформлення цього факту та додержання прав затриманої особи. З метою підвищення ефективності прокурорського нагляду у зазначеній сфері вважаємо за доцільне конкретизувати у КПК України той факт, як момент затримання корелюється із початком досудового розслідування, а також передбачити можливість проведення затримання до або одночасно із внесенням відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Список використаних джерел

Тищенко О. І. Запобіжний захід у вигляді взяття під варту: проблеми обрання та оскарження в досудовому провадженні по кримінальній справі: моногр. / О. І. Тищенко. -- Х.: Фінн, 2008. -- 176 с.

Яковець І. С. Запобіжні заходи у кримінальному процесі: [наук.-практ. посіб. для працівників правоохоронних органів та суду] / І. С. Яковець. -- Х.: Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2007. -- 40 с.

Яковець І. С. Застосування запобіжних заходів в Україні: сучасний стан і перспективи (результати соціологічного дослідження) / І. С. Яковець. -- Х.: Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2007. - 112 с.

Затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні / В. І. Борисов, Н. В. Глинська, В. С. Зеленецький, О. Г. Шило. -- X.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2004. - 160 с.

Проблеми затримання та взяття під варту на досудовому провадженні по кримінальній справі / В.І. Борисов, Н.В. Глинська, В.С. Зеленецький, О.Г Шило. -- X.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2005. -- 352 с.

Каркач П. М. Організація роботи районної, міської прокуратури: наук.-практ. посіб. / П. М. Каркач. -- Х.: Право, 2013. -- 336 с.

Клочков В. Г. Прокурорський нагляд за законністю і обґрунтованістю обрання та продовження строків тримання під вартою: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / В. Г. Клочков. -- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. -- 64 с.

Косюта М. В. Прокуратура України: навч. посіб. / М.В. Косюта. -- [2-ге вид., переробл. і до- повн.]. -- К.: Знання, 2010. -- 404 с.

Лапкін А. В. Основи прокурорської діяльності в Україні: навч. посіб. у схемах / А.В. Ла- пкін; за ред. І.Є. Марочкіна. -- Х.: Право, 2013. -- 136 с.

Прокурорський нагляд в Україні: підруч. / за ред. І.Є. Марочкіна, П.М. Каркача. -- Х.: Одіс- сей, 2005. -- 240 с.

Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань: затверджено наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року № 69 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/gl.html?_m=publications&_t=rec&id=94102

Про заходи стосовно дотримання вимог законодавства при затриманні без ухвали слідчого судді, суду осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, та при обранні стосовно підозрюваних запобіжного заходу -- тримання під вартою під час кримінального провадження: наказ МВС України та Мін'юсту України від 26 березня 2013 року № 289/540/5 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0602--13

Размещено на Allbest.ru