Юридична відповідальність у трудовому праві: теоретико-правовий аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ТРУДОВОМУ ПРАВІ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Чуб В.О.

Постановка проблеми. У будь-якому суспільстві вчиняються діяння, які є неправомірними і, відповідно, вимагають застосування заходів примусу або іншими словами заходів відповідальності. Не є виключенням і сфера трудових правовідносин. Адже відповідальність виступає гарантом обов'язкового виконання сторонами трудових правовідносин своїх обов'язків і дотримання норм чинного законодавства.

Загальні засади притягнення до відповідальності встановлені ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення [1]. Згідно зі статтею 265 КЗпП України особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України [2]. Вони підлягають матеріальній, дисциплінарній, адміністративній чи кримінальній відповідальності. Проте, незважаючи на ґрунтовні дослідження, проблеми юридичної відповідальності в трудовому праві не втратили своєї актуальності.

Стан дослідження. Варто відзначити, що питання юридичної відповідальності в трудовому праві досліджувалися в роботах С.С. Алєксєєва, С.М. Братуся, В.С. Венедиктова, І.О. Галагана, В.М. Кудрявцева, В.В. Лазарєва, І.С. Самощенка, М.С. Строговича, М.Х. Фарукшина, Н.М. Хуторян та багатьох інших вчених, які зробили суттєвий вклад в розробку даної проблематики. Проте досить спірними і донині залишаються питання щодо поняття юридичної відповідальності загалом, а також матеріальної та дисциплінарної відповідальності зокрема. Ці та деякі інші питання трудового законодавства залишаються дискусійними, не знайшли єдиного підходу щодо їх вирішення і потребують чіткого законодавчого врегулювання. Крім цього, в нинішніх умовах реформування трудового законодавства даний різновид трудових правовідносин вимагає глибокого комплексного дослідження, усунення колізій та прогалин у чинному законодавстві для подальшого якісного застосування. Саме тому мета статті полягає у всебічному аналізі, розкритті поняття, сутності й особливостей застосування юридичної відповідальності в трудовому праві.

Виклад основного матеріалу. Традиційно під юридичною відповідальністю розуміють правовий засіб забезпечення певної поведінки людей. Вона пов'язана з наявністю усвідомлення суб'єктами необхідності виконання дій, які визначають систему обов'язків. Галузева належність юридичної відповідальності до трудового права визначається характером правопорушення та суб'єктним складом. Юридична відповідальність за трудовим правом полягає в обов'язку суб'єктів трудових правовідносин відповідати за недотримання трудової дисципліни. Переважно суб'єктом юридичної відповідальності за трудовим правом є працівник. Однак законодавство про працю передбачає підстави та порядок застосування заходів юридичної відповідальності і до роботодавця. Правовою підставою застосування юридичної відповідальності в трудовому праві є трудове правопорушення. Трудове правопорушення можна визначити як винне протиправне невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків суб'єктами трудових правовідносин. Трудове правопорушення відрізняється від інших галузевих правопорушень суб'єктами та змістом [4, с. 6].

Таким чином, трудове правопорушення визначається як загальна підстава відповідальності працівника за порушення трудового законодавства. При цьому поняття «трудове правопорушення» є узагальнюючим поняттям, яке встановлює факт невиконання або неналежного виконання працівником своїх трудових обов'язків. Залежно від того, наявна чи відсутня майнова шкода в результаті вчиненого трудового правопорушення, застосовуються санкції дисциплінарної або матеріальної відповідальності. При цьому за вчинення трудового правопорушення можуть застосовуватись і інші види відповідальності. Це буває тоді, коли норми трудового права мають відсилочний характер, у результаті чого можливе застосування санкцій адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Щодо матеріальної відповідальності в трудовому праві, то, перш за все, варто зазначити, що в теорії права немає єдиного підходу до визначення поняття матеріальної відповідальності. Зокрема, А. Саркісов зазначає, що матеріальна відповідальність - це не лише «відповідальність-обов'язок, але й ряд взаємо- кореспондуючих прав і обов'язків як у працівника, так і у власника» [7, с. 116]. На думку О. Кузніченко, матеріальна відповідальність працівників повинна розглядатися лише в ретроспективному аспекті як відповідальність за правопорушення в єдності всіх його елементів [5, с. 22]. З точки зору Б. Базилєва, «правопорушення - фундамент відповідальності, і якщо у ньому випадає один із наріжних каменів, то це означає, що для конструювання юридичної відповідальності немає відповідних підстав» [3, с. 116]. Разом із тим автори одностайні в тому, що для притягнення до матеріальної відповідальності необхідно вчинення працівником трудового правопорушення.

На нашу думку, досить цікавою є позиція В. Мироненко, яка стверджує, що матеріальна відповідальність як один із видів юридичної відповідальності становить собою обов'язок однієї сторони трудового договору - працівника або власника (уповноваженого ним органу) відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі й порядку [6, с. 53].

Умовами притягнення працівників до матеріальної відповідальності є:

1) збиток завдано працівником у результаті порушення покладених на нього трудових обов'язків;

2) причина збитку - протиправні дії, бездіяльність працівника. При цьому між діями працівника і збитком є причинний зв'язок.

Варто відмітити, на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Винний працівник відшкодовує прямий дійсний збиток. При цьому за упущену вигоду роботодавця він не відповідає.

Залежно від розміру відшкодування розрізняють:

1) обмежену матеріальну відповідальність (збиток відшкодовується в розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного);

2) повну матеріальну відповідальність (відшкодування збитку в повному обсязі) [2].

Одним із важливих питань, яке залишається спірним серед науковців і немає однозначного законодавчого визначення, є питання про те, чи підлягають матеріальній відповідальності неповнолітні працівники? Із цього приводу вважаємо за доцільне наголосити, що неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. Крім цього, відповідно до статті 188 КзПП не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років [2]. Проте є певні виключення, коли за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, для виконання легкої роботи можуть залучатися особи по досягненні ними чотирнадцятирічного віку.

Зважаючи на той факт, що особа, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором або ж бажає займатися підприємницькою діяльністю, набуває повної цивільної дієздатності, тобто здатна повною мірою самостійно набувати цивільних прав та обов'язків, виконувати їх та нести відповідальність за їх невиконання, підлягає і матеріальній відповідальності. Але неповнолітні працівники не можуть нести повну матеріальну відповідальність на підставі договору про індивідуальну чи колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність у трудовому праві полягає в обов'язку працівника нести відповідальність за вчинене ним порушення трудової дисципліни перед роботодавцем і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права.

Виділяють 2 види дисциплінарної відповідальності: 1) загальну (санкції такої відповідальності застосовуються до всіх без винятку працівників); 2) спеціальну (застосовується на підставі окремих нормативно-правових актів: статутів, положень, законів і поширюється лише на визначене коло працівників). Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена ст. 147 КЗпП України. Кодекс законів про працю України визначає 2 види дисциплінарних стягнень: догана та звільнення. Законодавство про працю не передбачає жодних обмежень щодо підстав та періодичності застосування догани як дисциплінарного стягнення. Звільнення працівника як вид дисциплінарного стягнення та підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця може застосовуватись у випадках, що прямо передбачені Кодексом законів про працю.

Дисциплінарні стягнення накладаються органом, якому надано право прийняття працівника на роботу. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення. Право вибору конкретного виду дисциплінарного стягнення належить роботодавцю. При обранні виду стягнення роботодавець має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і попередню роботу працівника. застосування дисциплінарного стягнення є правом, а не обов'язком роботодавця [4, с. 10].

Таким чином, за наявності одного трудового правопорушення в системі трудового права можна виділити два самостійні види юридичної відповідальності: дисциплінарну та матеріальну. Вони відрізняються за правовим змістом, юридичними наслідками та процедурою застосування стягнень. виділяють такі відмінності дисциплінарної та матеріальної відповідальності:

1. На відміну від дисциплінарної, матеріальна відповідальність має двосторонній характер, оскільки і працівник, і роботодавець можуть бути суб'єктами8такої0відповідальності.

2. Метою матеріальної відповідальності є відшкодування (компенсація) завданої шкоди, а дисциплінарної - забезпечення трудової дисципліни. тому на відміну від дисциплінарної відповідальності, працівник може бути притягнений до матеріальної відповідальності не за будь-яке винне протиправне невиконання трудової дисципліни, а лише за те, в результаті якого була завдана майнова шкода роботодавцю.

3. Метою дисциплінарної відповідальності є покарання працівника, а відтак вона може бути замінена іншими заходами впливу. Доцільність її застосування визначається самим роботодавцем. заходи матеріальної відповідальності є правовід- новлюючими, а тому не можуть бути замінені якимись іншими заходами і згідно із законом особа, яка завдала шкоди, зобов'язана8її0відшкодувати.

4. Дисциплінарні стягнення застосовуються лише в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю, та вимагають наявності акта їхнього застосування з боку уповноважених органів. Обов'язок працівника чи роботодавця щодо відшкодування матеріальної шкоди може бути реалізований добровільно і без наявності такого акта. За одне і те саме трудове правопорушення може застосовуватись лише одне стягнення в межах одного виду юридичної відповідальності. однак трудове законодавство не забороняє можливості одночасно застосовувати різні види юридичної відповідальності, якщо їх підставою є трудове правопорушення. так, наприклад, вчинення працівником розкрадання майна роботодавця, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, може мати наслідком притягнення його до матеріальної, кримінальної та дисциплінарної відповідальності одночасно [8, с. 482].

Враховуючи той факт, що сьогодні гостро стоїть питання щодо реформування різноманітних сфер суспільного життя, виникає необхідність вдосконалення норм трудового законодавства, а саме усунення колізій та прогалин, а також норм, які за своїм змістом не відповідають ринковим відносинам. У зв'язку із цим постала потреба в прийнятті нового Трудового кодексу України. Порівнюючи чинний Кодекс законів про працю та проект Трудового кодексу України, зазначаємо, що одним із недоліків проекту Трудового кодексу, що перенесені з чинного законодавства, є досить часте вживання такого абстрактного поняття, як застосування відповідальності «відповідно до законодавства» замість її конкретизації з посиланням на відповідні норми законодавчих актів. Крім цього, на нашу думку, відповідальність сторін трудових відносин у проекті Трудового кодексу розписана досить нерівномірно, із перевагою на стороні роботодавця. Адже і матеріальна, і дисциплінарна відповідальність працівників конкретизована широко, в обсязі значно більшому, ніж відповідальність роботодавців. Саме тому пропонуємо оновлене законодавство про працю доповнити нормами, які будуть чітко регулювати всі аспекти відповідальності роботодавців перед працівниками, а саме визначатимуть вичерпні випадки матеріальної відповідальності роботодавців, а також основні елементи процесуального порядку стягнення на користь працівника завданої як матеріальної, так і моральної шкоди протиправними діями роботодавця.

Таким чином, варто відзначити, що інститут юридичної відповідальності в трудовому праві виступає гарантом обов'язкового виконання сторонами трудових правовідносин своїх обов'язків і дотримання норм чинного законодавства. За вчинення правопорушення в трудовій сфері винні особи можуть залучатися до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Окремим специфічним інститутом трудового права виступає матеріальна відповідальність, яка може бути покладена на будь-якого працівника, який уклав трудовий договір з роботодавцем. Враховуючи те, що в теорії права немає єдиного підходу до визначення поняття матеріальної відповідальності, пропонуємо визначити матеріальну відповідальність як обов'язок однієї сторони трудового договору відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі і порядку. Не виключає законодавство притягнення до матеріальної відповідальності і неповнолітніх працівників.

Дисциплінарна відповідальність передбачає застосування до винної особи дисциплінарних стягнень, таких як догана чи звільнення. для окремих категорій працівників законодавчими актами можуть встановлюватися і інші дисциплінарні стягнення.

Крім цього, в умовах нинішнього часу постає необхідність реформування трудового законодавства, яке є неможливим без чіткої концепції його розвитку в цілому і кожного з його інститутів, таких як інститут матеріальної відповідальності та інститут дисциплінарної відповідальності. Саме тому вважаємо за доцільне прийняття нового Трудового кодексу України, який буде відповідати інтересам як суспільства, так і інтересам кожного працівника та роботодавця.

трудовий дисциплінарний юридичний відповідальність

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254K/96-Bp.

2. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322^Ш // Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page.

3. Базылев Б.Т. Юридическая ответственность (теоретические вопросы). Красноярск: Изд-во Красноярск. ун-та, 1985. 135 с.

4. Горобець Л.І., Прохватило О.В. Відповідальність за порушення законодавства про працю. Миргород: Миргородське міськрайонне управління юстиції. 2014. 19 с.

5. Кузніченко О.В. Правові питання притягнення працівників органів внутрішніх справ до матеріальної відповідальності за заподіяну ними шкоду: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.05; Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2001. 235 с.

6. Мироненко В.П. Поняття матеріальної відповідальності працівників у трудовому праві. Юридична наука. 2012. № 1. С. 52.

7. Саркисов А.Р Правовой механизм повышения эффективности и качества труда рабочих и служащих. М.: Изд-во МГУ, 1990. 181 с.

8. Трудове право України: Академічний курс: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, 3.Я. Козак та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. 2-е вид., перероб. і доп. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. 544 с.

Размещено на Allbest.ru