Постановка проблеми. Участь декількох суб'єктів на стороні кредитора, боржника або одночасно на стороні і кредитора, і боржника не є виключним явищем у цивільному праві. Цивільне законодавство містить норми, які регулюють приналежність прав і/або обов'язків декільком особам.

Метою (призначенням) норм про множинність осіб у зобов'язанні є виконання трьох завдань: визначення обсягу прав та обов'язків кількох кредиторів (боржників), тобто розподілу між ними об'єкта зобов'язання; визначення порядку виконання зобов'язання; забезпечення відносної самостійності тих осіб, які утворюють множинність, у відносинах з протилежною стороною [1, с.34].

Стан дослідження. Солідарні зобов'язання, як різновид цивільно-правового зобов'язання з множинністю осіб, досліджували такі вчені: Г.Г. Гриценко, С.Н. Єрмолаєв, В.В. Кулаков, О.О. Отраднова, С.В. Сарбаш, К.А. Сердюков, Д.В. Трут та ін. Разом з тим питання саме активної солідарної множинності суб'єктів у зобов'язанні потребують подальшого наукового дослідження.

Метою даної статті є характеристика активного солідарного зобов'язання та особливостей його виконання.

Виклад основного матеріалу. Досліджуючи солідарні зобов'язання, варто відзначити, що пасивна множинність зустрічається значно частіше, ніж активна множинність.

Як зазначає С.В. Сарбаш, солідарність кредиторів не презюмується у зв'язку з передбачуваним інтересом самих кредиторів. Якщо ступінь їх довіри один до одного достатньо високий, вони можуть обумовити свою солідарність, не розмежовуючи вимог. У протилежному випадку за замовчуванням (за винятком випадку з неподільним предметом зобов'язання) їх участь буде частковою [2].

множинність особа активна суб'єкт

Активна солідарність є рідко застосовуваним правовим інститутом, оскільки декілька кредиторів, які протистоять одному боржнику, практично стають незахищеними від зловживання одного зі співборжників, який отримав виконання у повному обсязі, але розтратив одержане [3, с.439].

В.В. Кулаков зазначає, що, якщо сама солідарна множинність є виключенням із загального правила, то її активний варіант уявляється обставиною виключною і виникає в окремих випадках [4, с.164].

Прикладом активної множинності є ст.542 ЦК України, відповідно до ч.1 якої у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі.

Аналізуючи дану норму, можна зробити висновок, що з моменту виникнення зобов'язання і до його виконання в повному обсязі кредитори перебувають у рівному становищі щодо боржника. Боржник має виконати зобов'язання або їм всі разом, або тому з них, хто звернувся з вимогою про виконання.

Абз.2 ч.1 ст.542 ЦК України надає право боржнику до пред'явлення вимоги одним із солідарних кредиторів виконати свій обов'язок будь-кому із них на свій розсуд. Можливість такого виконання існує до того моменту, поки один із кредиторів не пред'явить вимогу до боржника. Із цього моменту боржник не має права обирати кредитора, якому він хотів би виконати зобов'язання, а повинен виконати його тому, хто звернувся з вимогою про виконання.

Законодавство іноземних держав також регулює порядок виконання активних солідарних зобов'язань. Так, ст.1198 ФЦК надає боржнику право вибору кредитора до моменту пред'явлення до нього вимоги про виконання. Боржник може здійснити виконання обраному кредитору у повному обсязі. Відмова одного із солідарних кредиторів від вимоги звільняє боржника тільки в частині боргу, яка належала цьому кредитору [5, с.50].

Погоджуємось з Г.Г. Гриценко щодо того, що солідарний боржник не може вимагати від кредитора підтвердження повноважень із боку інших кредиторів на отримання об'єкту зобов'язання. крім того, і сам солідарний кредитор, якому боржник пропонує виконати зобов'язання, повинен прийняти таке виконання. він не може посилатися на відсутність повноважень з боку інших кредиторів [1, с.141].

Варто зазначити, що виконуючи зобов'язання одному з кредиторів на свій розсуд, боржник повинен дотримуватись принципів виконання зобов'язання. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На практиці може виникнути ситуація, коли вимогу про виконання пред'являють декілька кредиторів. У даному випадку виникає питання, кому з кредиторів повинен виконати зобов'язання боржник: всім у рівних частинах чи комусь одному у повному обсязі.

Д.В. Трут із даного приводу вказує, що в такому разі кредитори мають зазначити у вимозі, в якій частині і кому боржник повинен виконати зобов'язання. Якщо кредитори цього не зазначать у вимозі, то і в даному випадку боржник може сплатити борг одному з них, за своїм вибором [6, с.97].

Схожу думку висловив і Б.Е. Кензєєв, який зазначив, що в тому випадку, коли вимоги пред'явлені одночасно або в різні проміжки часу, але до виконання вимоги, право вибору дії залишається за боржником. цей висновок випливає із загального правила, згідно з яким виконання зобов'язання в повному обсязі одному із солідарних кредиторів звільняє боржника від виконання решті кредиторів.

При цьому закон не обмежує таке звільнення боржника тим, чи був кредитор, якому було виконано зобов'язання, першим із тих, хто пред'явив вимогу чи ні [7, с.145].

ЦК України не регулює дане питання, проте вважаємо, що в даному випадку за аналогією може застосовуватись абз.2 ч.1 ст.542 ЦК України, тобто боржник може сам вибрати, виконувати зобов'язання всім кредиторам, які звернулись з вимогою чи одному з них на свій розсуд.

Ч.2 ст.542 ЦК України встановлює, що боржник не має права висувати проти вимоги кредиторів заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах боржника з іншими солідарними кредиторами, в яких цей кредитор не бере участі.

Так само як у випадку пасивної солідарної множинності, заперечення боржника в даному випадку можуть бути загальними та особистими.

Виконання боржником свого обов'язку одному із солідарних кредиторів у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів (ч.3 ст.542 ЦК України). Дане правило є абсолютно виправданим, оскільки в протилежному випадку це призвело б до безпідставного збагачення кредиторів.

Аналізуючи ч.3 ст.542 ЦК України, варто погодитись із С.В. Сарбашем щодо того, що звільнити можна лише від існуючого обтяження, проте якщо зобов'язання припинене, то від нього нікого не можна звільнити, оскільки звільнити можна лише від існуючого [2].

Враховуючи вище сказане, вважаємо за доцільне ч.3 ст.542 ЦК України викласти у наступній редакції: "Виконання боржником свого обов'язку у повному обсязі одному із солідарних кредиторів припиняє зобов'язання боржника перед кредиторами".

Разом із тим варто зазначити, що норма ч.3 ст.542 ЦК України стосується випадків виконання солідарного зобов'язання в повному обсязі. Якщо ж зобов'язання виконане в частині одному із солідарних боржників, то це не звільняє боржника від обов'язку виконання решти зобов'язання тому самому або іншому кредиторові, який пред'явить вимогу про виконання.

Характеризуючи активні солідарні зобов'язання, варто зазначити, що вони включають дві групи відносин:

зовнішні - між солідарними кредиторами та боржником;

внутрішні - між самими кредиторами.

Як зазначає Г.Г. Гриценко, внутрішні зв'язки зумовлюють обсяг прав (обов'язків) співкредиторів (співборжників), у тому числі наступний взаємо - розрахунок між ними. зовнішні зв'язки кожного із співкредиторів (співборжників) із протилежною стороною, з одного боку, самостійні, бо кожна з осіб має права та обов'язки сторони зобов'язання. З іншого боку, самостійність цих зв'язків не безмежна. Межею є те, що в часткових зобов'язаннях один співучасник не може самостійно розпорядитися спільним об'єктом зобов'язання, оскільки він не належить йому в цілому. А в солідарних зобов'язаннях це правило діє лише за обставин, пов'язаних з особою одного із співкредиторів (співборжників) [1, с.27].

Солідарність вимог передбачає необхідність врегулювання відносин і між самими кредиторами. Ч.4 ст.542 ЦК України передбачає, що солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними.

Аналогічне правило передбачене в ч.4 ст.307 ЦК республіки Білорусь, ч.4 ст.365 ЦК республіки Вірменія, ч.4 ст.326 ЦК РФ.

Отже, кредитор, який отримав виконання від боржника, повинен повідомити інших солідарних кредиторів про виконання зобов'язання та передати їм частину виконаного. У даному випадку мова йде про часткове зобов'язання кредитора, який отримав виконання, перед іншими кредиторами. Разом із тим часткове зобов'язання буде виникати в тому випадку, якщо кредиторів було більше двох. Якщо кредиторів було двоє, то виникне звичайне цивільно-правове зобов'язання, в якому кредитор, котрий отримав виконання, стане боржником відносно кредитора, який у солідарному зобов'язанні не отримав виконання від боржника.

Регулюючи відносини між солідарними кредиторами, ЦК Республіки Молдова закріплює в ч.1 ст.528 правило про те, що солідарний кредитор, який отримав виконання в повному обсязі, зобов'язаний розділити його з іншими солідарними кредиторами, якщо не доведе, що договором про зобов'язання не передбачено виконання тільки в його інтересах.

Законодавство не регулює випадки отримання кредитором часткового виконання від боржника. У зв'язку із цим виникає питання: чи може він залишити собі свою частку, а решту передати іншим кредитора, чи повинен дану частину розподілити між всіма. У даному випадку слушною є думка С.В. Сарбаша, який зазначає, що кредитор, який отримав виконання від боржника, не має переваг перед іншими кредиторами, якщо тільки домовленістю між ними не встановлена черговість або інші правила поділу одержаного. Тому, якщо він отримав не повне задоволення, а лише його частину, то він не має права зарахувати одержане в рахунок належної йому частки, а повинен надати для поділу між всіма [2].

Варто зазначити, що в деліктних зобов'язаннях активна множинність зустрічається не часто. Як зазначає О. Отраднова, один із небагатьох прикладів, коли в деліктних зобов'язаннях можна говорити про активну множинність, є випадки заподіяння шкоди майну, що належить кільком особам на праві спільної власності. У цьому випадку розмір відшкодування прив'язується не до осіб-спів - власників, а до вартості знищеного чи пошкодженого майна. Незалежно від того, скільки власників є в майна, делінквент зобов'язаний відшкодувати завдану майнову шкоду в повному обсязі. Але якщо власників майна декілька, то сума відшкодування розподіляється між всіма власниками - потерпілими [8, с.31].

Висновки