Європейський досвід організації судово-експертної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сорока C.O.,

Шпак Ю.В.,

Постановка проблеми. Суспільна потреба в результативному розслідуванні злочинів потребує підвищення ефективності судово-експертної діяльності шляхом поліпшення судово-експертного забезпечення досудового розслідування та судового розгляду, удосконалення правового регулювання судово-експертної діяльності, розширення кола вирішуваних експертних завдань, розроблення експертних методик відповідно до міжнародних стандартів, ефективного проведення судової експертизи під час надання міжнародної правової допомоги, залучення кращого європейського та світового досвіду. Успішність вирішення поставлених завдань значною мірою залежить від здійснення належного європейського співробітництва судово-експертних установ і безпосередньо Експертної служби МВС України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальним засадам судово-експертної діяльності присвячено праці зарубіжних та вітчизняних учених: Т.В. Аверьянової, І.А. Алієва, В.Д. Арсеньєва, С.Ф. Бичкової, М.Є. Бондар, А.І. Вінберга, Ф.Е. Давудова, Ф.М. Джавадова, Н.І. Клименко, В.В. Ковальової, Ю.Г. Корухова, В.К. Лисиченка, Н.Т. Малаховської, О.М. Моїсеєва, Е.Б. Сімакової-Єфре- мян, М.Я. Сегая, І.В. Пирога, О.Р. Россинської, БЯ. Фрід- мана, О.Р. Шляхова, М.Г. Щербаковського.

Формулювання мети та завдань дослідження. Мета статті - дослідити європейський досвід організації судово-експертної діяльності.

Виклад основного матеріалу. Під організацією розуміються наявні форми об'єднання експертів, система судово-експертних установ і усталений порядок роботи в цих судово-експертних установах.

Розкриваючи організаційні проблеми діяльності судово-експертних установ європейських країн, слід зазначити, що з метою об'єднання їх зусиль у сфері боротьби з транснаціональною злочинністю, а також з метою підвищення якості розкриття і розслідування злочинів необхідна наявність у європейських правоохоронних органів схожих організаційних принципів і оперативної практики.

А.В. Биков зазначає, що будь-яка модель правоохоронної системи держави виникає і розвивається під впливом великої кількості факторів у конкретних історичних умовах окремо взятої країни, значить, незважаючи на загальні закономірності і принципи організації та функціонування, суто індивідуальна і має як переваги, так і недоліки [1, с. 51].

Наприклад, у Німеччині (Bundesland) є своя незалежна судово-експертна лабораторія (частина das Landeskriminalamt); федеральні поліцейські формування (das Bundeskriminalamt) мають власні відділи судових досліджень для проведення спеціальних експертиз і досліджень, а також власні бази даних криміналістично значимої інформації. У Франції існують декілька регіональних судово-експертних лабораторій на чолі з центральною лабораторією в м Ліоні. У порівняно невеликих країнах, таких як Нідерланди (приблизно 16 млн жителів), є тільки одна судово-експертна лабораторія.

В європейських країнах були відомі дві основні організаційні форми судової експертизи. Визначальним моментом для першої з них стала орієнтація на спеціальні, зокрема експертні установи, для другої - на конкретних фахівців, включених в списки судових експертів. Остання організаційно-процесуальна форма судової експертизи в середині минулого століття була відома в соціалістичних європейських країнах як інститут присяжних експертів. Сутність інституту присяжних експертів полягала в тому, що проведення експертиз доручалося фахівцям, що прийняли присягу [2, с. 11].

У країнах ЄС також присутні дві основні організаційні форми судової експертизи. Перша - орієнтація на спеціальні (зокрема, експертні) установи, друга - орієнтація на конкретних фахівців, включених в списки судових експертів або які отримали ліцензію на право проведення судової експертизи.

Разом з тим залишаються окремі проблемні і негативні сторони вирішення організаційно-процесуальних питань судової експертизи за допомогою створення спеціалізованих судово-експертних установ, серед яких - посилення адміністрування в сфері судово-експертної діяльності, питання відомчої приналежності цих установ і характер їх централізації і децентралізації. Під централізацією розуміється об'єднання всіх експертних установ в єдиний інститут судових експертиз під єдиним керівництвом в одному з відомств, а під децентралізацією - розосередження їх по відповідних відомствах.

На практиці в більшості європейських країн експертно-криміналістична служба разом з іншими поліцейськими організаціями перебуває під юрисдикцією Міністерства внутрішніх справ. У цілому ця структура не викликає сумніву з точки зору дотримання законності і виправдана з точки зору ефективності застосування криміналістичних засобів і методів розкриття і розслідування злочинів.

Як приклад можна розглянути організаційну структуру експертно-криміналістичної служби Великобританії (The Forensic Service - FSS) - виконавчої установи МВС Великобританії, яка є важливою ланкою в роботі британської поліції з розкриття, розслідування та попередження злочинів [3, с. 58]. Основними завданнями FSS є надання професійної допомоги в процесі розкриття і розслідування злочинів. Однак законодавством Великобританії передбачена можливість залучення до роботи фахівців приватних криміналістичних лабораторій, як правило, що надають свої послуги у деяких специфічних видах експертиз, таких як криміналістичне дослідження документів. Слід зазначити, що співробітники експертно-криміналістичної служби Великобританії беруть участь в оперативно-розшукових і слідчих заходах, проводять експертизи і дослідження для 43 регіональних поліцейських підрозділів Англії і Уельсу, а також для Королівської прокуратури, митної та акцизної служби та низки інших правоохоронних органів. FSS надає послуги приватним компаніям як усередині країни, так і за кордоном; активно взаємодіє з правоохоронними органами більш ніж 35 країн [4].

У деяких країнах експертно-криміналістична служба є частиною Міністерства юстиції (наприклад, у Португалії та Нідерландах) або Міністерства оборони, входячи до складу збройних поліцейських формувань (наприклад, у Франції). У Франції історично склалося так, що два окремі поліцейські формування залучені в судово-експертну діяльність: Національна жандармерія і Національна поліція. В обов'язки Національної поліції входить забезпечення громадського порядку в містах з населенням понад 20 тис. осіб, водночас Національна жандармерія відповідальна за громадський порядок на решті території країни. Обидва поліцейські формування мають право розслідувати злочини.

У деяких країнах (наприклад, у Словаччині та Туреччині) судові лабораторії, що займаються біомедичними дослідженнями, входять до складу університетів.

Таким чином, у більшості європейських країн судово- експертна служба є різновидом державної служби та організаційно підпорядкована державним правоохоронним відомствам (МВС, Мін'юст, Міноборони).

У країнах романо-германського права (наприклад, у Нідерландах) більшість експертів проводять експертизи і дослідження за зверненням поліції, а не суду. І в повсякденній практиці все це не впливає на судову оцінку висновків експертів. У країнах англо-саксонського права (наприклад, у Великобританії) експерт зазвичай запрошується однією зі сторін процесу для проведення експертиз або досліджень і розглядається, відповідно, як експерт з боку обвинувачення або захисту. У Великобританії співробітники експертно- криміналістичної служби можуть бути запрошені поліцією для проведення експертиз і досліджень.

На відміну від країн континентальної Європи, де поліцейська система склалася на централізованій основі, у Великобританії поліцейський апарат розвивався в тісному взаємозв'язку і під безпосереднім керівництвом місцевих органів самоврядування, але за збереження інструментів контролю за кінцевим результатом діяльності поліції з боку Міністерства внутрішніх справ Об'єднаного Королівства.

Рада Європи велику увагу приділяє організації діяльності експертів, а також належності їх до певного відомства, оскільки саме від останнього залежить, чи буде це експерт з боку захисту або з боку обвинувачення.

У більшості європейських країн судові експерти одночасно є і офіцерами поліції. Однак діяльність поліцейських судових експертів зазнає обмежень. У разі якщо експерт безпосередньо брав участь у процесі розслідування злочинів у складі слідчо-оперативної групи, передбачається, що судова робота, виконувана ним з метою конкретного розслідування, може торкнутися об'єктивності досліджень. Саме з цих причин у Німеччині прийнято закон, який передбачає, що поліцейському, який брав участь у кримінальному розслідуванні, а згодом виступав як судовий експерт, можна висловити недовіру [5]. Це також поширюється на судових експертів Федерального відомства з кримінальних справ (БКА), якщо вони були залучені в процес кримінального розслідування. У тому разі, якщо експерт належить до служби, яка повністю відокремлена від підрозділів кримінального розслідування (наприклад, до технічних підрозділах поліції), то він не є суб'єктом цього спеціального регулювання і має право проводити експертизи і дослідження [6, с. 135-144].

У деяких країнах офіцери поліції можуть бути судовими експертами, виконуючи тільки певні види експертиз та досліджень. Наприклад, на Мальті поліцейські судові експерти проводять експертизи і дослідження фотодокументів, з дактилоскопії і балістики. Однак експерти поліції обмежені в дачі висновків щодо слідів, залишених на місці злочину. Верховний суд країни обмежив можливості поліцейських працювати як експерти, оскільки деякі об'єднання представників захисту в кримінальному процесі беруть під сумнів об'єктивність експерта з поліцейської лабораторії.

У Франції поліцейським дозволено проведення експертиз і досліджень тільки в певних сферах діяльності (таких як дактилоскопічна та автотехнічна експертизи).

В інших країнах поліцейські офіцери можуть працювати як судові експерти, якщо вони отримали відповідне призначення (наприклад, в Австрії, Словаччини і Португалії). Однак, працюючи судовими експертами, вони більше не виконують функцій оперативних поліцейських. Навчання поліцейських і отримання ними сертифікатів відповідності стають все більш важливими в оцінці того, чи мають вони професійні знання в галузі судової експертизи і криміналістики. У більшості європейських країн питання про можливість претендентів бути судовими експертами відноситься до компетенції суду.

Отже, у країнах ЄС відомі дві основні організаційні форми судової експертизи. Визначальним моментом для першої з них є орієнтація на спеціальні (зокрема, експертні) установи, для другої - орієнтація на конкретних фахівців, включених у списки судових експертів.

судовий експертний криміналістичний європейський

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Быков А.В. Теоретические и прикладные проблемы функционирования национальных полицейских систем: дис.... докт. юрид. наук. М., 2008. С. 51.

2. Волынский А.Ф. Институт присяжних экспертов и современные тенденции развития организационных форм судебной экспертизы в социалистических странах. Вопросы судебной экспертизы (материалы конференции аспирантов и соискателей ЦНИИСЭ, март 1969 г.). М.: ЦНИИСЭ, 1969. С. 11.

3. Корр I. Professor and Director, SKL. Organization and History ofthe member laboratories, 14th Meeting Linkцping 2002. The European Network of Forensic Science Institutes, 2002. P. 58.

4. Информационно-справочные материалы об экспертно-криминалистической службе Министерства внутренних дел Великобритании предоставлены советником Посольства Российской Федерации в Великобритании Б. Рудным в 2002 г.М.157с.

5. Article 74 ofthe German Code ofCriminal Procedure. URL: http://www.lexadin.ne/wlg/legis/nofr/eur/lxwedui.htm.

6. LiavanderWestea Concentration or Dispersion of Forensic Expertise. Harmonisation in Forensic Expertise. An inquiry into the desirability and opportunities for international standards, Thela Thesis, the Netherlands, 2000. P. 135-144.

Размещено на Allbest.ru