Розвиток наукової думки про формування природоресурсного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток наукової думки про формування природоресурсного права

Дейнега М.А.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри аграрного, земельного та екологічного права імені академіка В.З. Янчука Національного університету біоресурсів і природокористування України

Стаття присвячена дослідженню наукових підходів до формування природоресурсного права, з'ясування місця природоресурсного права у правовій системі. Розкрито теоретичні положення представників юридичної науки щодо визначення предмета правового регулювання, особливостей природоресурсних відносин. Проаналізовано наукові підходи до співвідношення природоресурсного права з природоохоронним та екологічним правом. природоресурсний право екологічний

Ключові слова: природоресурсне право, природоресурсні відносини, природоохоронне право, екологічне право, поресурсові галузі права.

Статья посвящена исследованию научных подходов к формированию природоресурсного права, выяснение места природоресурсного права в правовой системе. Раскрыты теоретические положения представителей юридической науки по определению предмета правового регулирования, особенностей природоресурсным отношений. Проанализированы научные подходы к соотношению природоресурсного права с природоохранным и экологическим правом.

Ключевые слова: природоресурсное право, природоресурсные отношения, природоохранное право, экологическое право, поресурсовые отрасли права.

The article is devoted to the research of scientific approaches to the formation of natural resource law, to find out the place of natural resource law in the legal system. The theoretical positions of representatives of legal science concerning the definition of the subject of legal regulation, peculiarities of nature-resource relations are revealed. The scientific approaches to the relation of natural resource law with environmental protection and environmental law are analyzed.

Key words: natural resource law, nature resource relations, environmental law, resources law.

Постановка проблеми. Дослідження генезису наукової думки про формування будь-якого правового явища дозволяє розкрити витоки виникнення та подальшого розвитку певних суспільних відносин, що є об'єктом дослідження, а також оцінити правильність чи хибність механізму правового регулювання суспільних відносин на певній часовій відстані. У зв'язку з цим піднята проблематика становить науковий інтерес, адже дозволяє усвідомити юридичну природу досліджуваних суспільних відносин, а також з'ясувати місце природоресурсного права у системі права і правовій доктрині.

Стан опрацювання. Становленню і розвитку при-родоресурсного права присвячено роботи видатних представників вітчизняної та зарубіжної юридичної науки: В.І. Андрейцева, Ю.О. Вовка, Б.В. Єрофеєва, М.Д. Казанцева, І.Б. Калініна, І.І. Каракаша, О.С. Кол- басова, П.ф. Кулинича, В.В. Петрова, В.К. Попова, М.В. Шульги та інших науковців. Однак визнання самостійності природоресурсного права і визначення його місця у правовій системі залишається вкрай актуальною проблематикою.

Метою статті є розкриття теоретичних положень представників юридичної науки щодо формування природоресурсного права у системі права, визначення предмету правового регулювання, співвідношення природоресурсного права з природоохоронним та екологічним правом, з'ясування особливостей природоресурсних відносин.

Виклад основного матеріалу. На початку ХХ ст. поресурсові галузі права (земельне, лісове, водне право тощо) розглядалися як самостійні галузі (очевидно, в міру тих загальних уявлень про галузі права, що існували у ті роки). Правові норми, спрямовані на регулювання використання й охорони природних ресурсів, містилися у декретах радянського уряду «Про соціалізацію землі» (1918 р.), «Про надра землі» (1920 р.), «Про ліси» (1923 р.) тощо [1]. Для регулювання поресурсових відносин велике значення мало й прийняття Земельного та Лісового кодексів УСРР [2; 3, с. 15]. Про природоресурсне право тоді не було й мови.

У 30-ті рр. XX ст. самостійність поресурсових галузей права стала заперечуватися, оскільки панувала теорія єдиного земельно-колгоспного права. Після отримання земельним правом самостійності у 40-х рр. ХХ ст., інші поресурсові галузі почали включатися у земельне право в його «широкому сенсі» [4, с. 147]. Земельне право трактувалося як сукупність юридичних норм, спрямованих на регулювання не лише земельних, а й гірських, лісових, водних та інших відносин, пов'язаних із використанням та охороною природних багатств [4, с. 148].

Земельне право у широкому сенсі було прообразом природоресурсного права, ідею про яке пізніше у 60-х рр. ХХ ст. висунув М.Д. Казанцев [5], якого згодом підтримали провідні вчені-юристи: Ю.О. Вовк, Б.В. Єрофеєв, В.В. Петров, В.К. Попов [6-9]. Вчений стверджував, що диференціація галузей права, які регулюють відносини щодо використання та охорони природних ресурсів, висуває проблему інтеграції цих галузей і формування природоресурсного права [5, с. 6]. Поресурсові галузі права та природоохоронне право, зберігаючи свою самостійність як галузей права у загальноприйнятому розумінні цього терміна, складають особливу частину природоресурсного права як інтегрованої галузі права [4, с. 148]. М.Д. Казанцев визначив, що природоресурсне право має стати супер-галуззю [5, с. 8]. М.Т. Осипов вказав на «безсумнівну заслугу» спроби М.Д. Казанцева знайти новий підхід до проблеми підвищення ефективності правового регулю-вання відносин, об'єктами яких є земля, надра, ліси, води та інші природні ресурси [10, с. 21].

На основі наукової ідеї М.Д. Казанцева у середині 80-х рр. ХХ ст. була сформована інтегрована правова галузь - природоресурсне право і право охорони навколишнього середовища [6; 9]. Зростання ролі екологічних суспільних відносин у 90-х рр. ХХ ст. призвело до заміни галузі природоресурсного права і права охорони навколишнього середовища екологічним правом на тій же інтегрованій основі [11; 12].

Очевидний зв'язок використання та охорони природних ресурсів призвів до того, що природо- ресурсне право стали включати в особливу частину екологічного права або як підгалузь, або як сукупність окремих підгалузей (надрове, водне, лісове, фауністичне право тощо). Механічне переміщення сукупності норм, що регулюють суспільні відносини щодо використання природних ресурсів з однієї галузі права в іншу, не змінило та й не могло змінити суті природоресурсних відносин, перетворити відносини з використання природного ресурсу у відносини з його охорони [13, с. 82-83].

Сучасний етап розвитку природоресурсного права характеризується відсутністю загальновизнаного підходу до визначення його місця у системі права. І.Б. Калінін з цього приводу зазначає, що з самого початку становлення природоресурсного права як самостійної галузі в його предмет включалося екологічне (природоохоронне) право, оскільки історично використання природних ресурсів почалося набагато раніше, ніж виникла потреба в їх охороні. Тому на стадіях становлення екологічного права видавалося природним включити природоохоронні відносини у предмет природоресурсного права [13, с. 82].

Послідовно і вмотивовано проводить розмежування між природоресурсним та екологічним правом Б.В. Єрофеєв. Вчений справедливо зазначає, що відмінності природоресурсного права від екологічного відображені у предметі, методі правового регулювання, його джерелах, вказуючи, що приро- доресурсне право вивчає суспільні відносини, які складаються з приводу окремих природних ресурсів, у той час як предметом екологічного права є суспільні відносини, що стосуються не стільки самих природних об'єктів, скільки внутрішніх і зовнішніх зв'язків між цими об'єктами, їх властивостей, станів і процесів, які відбуваються у них [14, с. 86].

Юридична природа природоресурсних відносин є предметом дослідження видатних вчених еко- лого-правової доктрини. В.І. Андрейцев вказує, що природноресурсові відносини складаються переважно з приводу використання і відновлення конкретних природних ресурсів як основного засобу гос-подарювання, виробництва й умови життєдіяльності людини, для задоволення духовних, матеріальних, лікувальних, естетичних, рекреаційних, культурно- виховних та інших потреб [15, с. 97]. П.ф. Кулинич і М.В. Шульга визначають природоресурсні відносини як сукупність комплексних суспільних відносин щодо використання та відтворення окремих природних ресурсів у їх нерозривному зв'язку з іншими елементами довкілля [16, с. 112; 17, с. 209]. 1.1. Кара- каш предметом правового регулювання природоресурсного права розглядає поресурсові відносини у сфері взаємодії людини і суспільства з природним середовищем щодо забезпечення раціонального та ефективного використання суб'єктами природних об'єктів та їх ресурсів, а також їх збереження та відтворення в інтересах теперішніх і майбутніх поколінь [18, с. 15].

І.Б. Калінін зазначає, що природоохоронні відносини, які є предметом правового регулювання природоохоронного права, є об'єктивно протилежними за своїм змістом до природоресурсних відносин. Природоохоронні відносини виникають із приводу охорони навколишнього природного середовища, тобто діяльності, що спрямована на збереження природних об'єктів і довкілля в цілому [13, с. 62].

На думку І.І. Каракаша, позитивним результатом формування природоресурсного права був поштовх не тільки до становлення власного екологічного законодавства України, а й до розвитку галузей вітчизняного поресурсового законодавства незалежної української держави - докорінного реформування і відродження земельного права, суттєвого оновлення водного, лісового та гірничого права, а також формування фауністичної, флористичної та інших галузей права [19, с. 14]. Однак вчений звертає увагу на несвоєчасність інтеграції зазначених суспільних відносин. І.І. Каракаш зазначає, що такі достатньо розвинуті й широко визнані у законодавчому порядку природоресурсні і природоохоронні суспільні відносини все ж не досягли того рівня розвитку, щоб їх можна були об'єднати в межах єдиної галузі права й інтегрованого правового регулювання [19, с. 14-15].

Висновки. Період становлення і розвитку приро-доресурсного права налічує понад п'ятдесят років, протягом яких постійно точилася наукова дискусія щодо з'ясування місця й правової належності при- родоресурсних відносин. Нині визнання самостійності природоресурсного права у правовій системі України залишається також вкрай актуальною проблематикою.

Список використаних джерел

1. Собрание узаконений РСФСР 1918. № 25. Ст 346; № 42. Ст. 522; 1920. № 36. Ст. 171.

2. Земельний кодекс Української СРР від 25 жовтня 1922 р. Збірник узаконень та розпоряджень Робітниче-Селян- ського Уряду України. 1922. № 51. Ст. 750.

3. Колбасов О.С. Советское законодательство об охране природы за 40 лет. Экологическое право. 2006. № 5. С. 14-19.

4. Колбасов О.С. Экология: политика - право. Правовая охрана природы в СССР М.: Наука, 1976. 230 с.

5. Казанцев Н.Д. Природоресурсовое право и его пределы как интегрированной отрясли. Вест. Моск. ун-та. 1967. Сер. X «Право». № 6. С. 6-9.

6. Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть. Х., 986. 317 с.

7. Ерофеев Б.В. Советское природоресурсовое право. М., 1983. 286 с.

8. Попов В.К., Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть. Х.: Изд-во Харьк. гос. ун-та, 1988. 372 с.

9. Природноресурсовое право и правовая охрана окружающей среды / под ред. В.В. Петрова. М.: Юрид. лит., 1988. 421 с.

10. Осипов Н.Т Теоретические проблемы советского земельного права. Л.: Изд-во ЛГУ, 1975. 320 с.

11. Екологічне право. Загальна частина: навч. посіб. / за ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. Х., 1995. 386 с.

12. Екологічне право. Особлива частина: навч. посіб. / за ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. Х., 1996. 519 с.

13. Калинин И.Б. Природоресурсное право: учеб. пособ. Томск: Изд-во Том. ун-та, 2009. 350 с.

14. Ерофеев Б.В. Экологическое право: учебник. М.: Новый юрист, 1999. 448 с.

15. Андрейцев В.І. Екологічне право: курс лекцій: навч. посіб. К.: Вентурі, 1996. 208 с.

16. Кулинич П.Ф. Природоресурсне право як юридичний феномен: полемічні аспекти. Природоресурсне право в сис-темі права України: історія, сьогодення, перспективи: збірник матеріалів круглого столу, 30-31 жовтня 2015 р. / за заг. ред. М.В. Шульги. Х.: Вид-во ТОВ «Оберіг», 2015. С. 111-113.

17. Шульга М.В., Лейба Л.В. До питання про природноресурсове право. Природоресурсне право в системі права Укра-їни: історія, сьогодення, персепктиви: збірник матеріалів круглого столу, 30-31 жовтня 2015 р. / за заг. ред. М.В. Шульги. Х.: Вид-во ТОВ «Оберіг», 2015. С. 208-211.

18. Каракаш І.І. Предмет і система природноресурсового права. Природноресурсове право України: навч. посіб. / за ред. І.І. Каракаша. К.: Істина, 2005. С. 5-41.

19. Каракаш І.І. Природноресурсові відносини як предмет природноресурсового права та його визначення як комплексної правової галузі. Природноресурсове право України: навч. посіб. / за ред. І.І. Каракаша. К.: Істина, 2005. С. 11-17.

Размещено на Allbest.ru