Постановка проблеми. Головним питанням сфери дії трудового законодавства є не тільки і не стільки "правовий простір", який знаходиться, так би мовити, в його підпорядкуванні (тут можуть збігатися предмет та сфера дії), а окреслення "периферії", де трудове право має таких "сусідів", як цивільне, адміністративне, кримінально-виконавче, господарське та інші галузі права. Тобто предмет є якісним виміром галузі трудового права, що визначається змістом (зі своєю серцевиною - трудовими відносинами), а сфера дії - просторовим виміром, коли визначаються межі дії законодавства [1, с.46].

На наше переконання, під сферою дії трудового права варто розуміти не тільки "обриси" меж поширення законодавства про працю, а всю "область дії" законодавства про працю, тобто весь зміст "правового поля", що знаходиться під впливом норм законодавства при досить визначеному "контурі меж" цього поля.

Стан опрацювання. У науці трудового права питанню сфери дії трудового права присвячені праці таких учених, як М.Г. Александров, О.Т. Барабаш, М. й. Бару, Г.С. Гончарова, В.В. Жернаков, М.І. Іншин, А.М. Лушніков, М.В. Лушнікова, О.С. Пашков, О.І. Процевський, С.М. Прилипко, Г.С. Скачкова, В.М. Смирнов, Л.О. Сироватська, Л.С. Таль, О.М. Ярошенко тощо. Разом із цим робота над проектом трудового кодексу України вимагає постійної уваги до зазначеної тематики, позаяк лише чітке визначення меж сфери дії трудового права сприятиме кодифікаційній діяльності.

Метою статті є дослідження особливостей сфери дії трудового права за проектом Трудового кодексу України.

Виклад основного матеріалу. Проектом Трудового кодексу України (реєстраційний № 1658 від 20.05.2014 р., доопрацьований та підготовлений до 2-го читання) (далі - проект ТК України) [2] у ст.5 передбачено, що особливості регулювання трудових відносин, пов'язаних із проходженням військової служби у Збройних силах України та в інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, органах внутрішніх справ, податковій міліції, Державній кримінально - виконавчій службі України, державній службі України з надзвичайних ситуацій, державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, можуть визначатися спеціальними законами. Законами України можуть встановлюватися особливості застосування трудового законодавства до окремих категорій працівників (державні службовці, дипломатичні працівники та інші). Праця осіб, які відбувають кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі, регулюється трудовим законодавством у частині, передбаченій спеціальним законом. Відносини священнослужителів, церковнослужителів та осіб, які обіймають виборні посади в релігійних організаціях, регулюються трудовим законодавством у випадках, якщо це передбачено статутом або іншими внутрішніми документами релігійної організації.

Водночас законодавець спробував назвати випадки, за яких трудове законодавство не застосовується:

1) якщо роботу виконує фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності самостійно;

2) якщо роботу виконують члени особистого селянського господарства в цьому господарстві;

3) якщо фізична особа виконує роботу за цивільно-правовим договором (ч.5 ст.5 проекту ТК України). Разом із цим трудове законодавство не застосовується також у разі, якщо:

1) фізична особа виконує обов'язки члена наглядової ради акціонерного товариства, виконавчого органу товариства, інших відповідних органів управління юридичних осіб, якщо ці обов'язки виконуються на інших підставах, ніж трудовий договір;

2) фізична особа виконує зобов'язання, взяті нею за цивільним договором, який передбачає виконання нею певної роботи на користь іншої сторони договору (ч.6 ст.5 проекту тк України). Проте якщо у перших трьох випадках нормотворець повністю виключає застосування трудового законодавства, то в останніх двох - крім законодавства про охорону праці. Варто наголосити, що дія Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р., № 2694-ХІІ [3] поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які, відповідно до законодавства, використовують найману працю, та на всіх працюючих (ст.2 Закону).

На противагу проекту ТК України, який встановлює винятки (коли трудове законодавство або не застосовується, або застосовується за певних умов чи з деякими особливостями), Кодекс законів про працю України [4] передбачає загальне правило: законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами. При цьому особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю (ст.3 КЗпП України).

Тобто законодавство про працю регулює не лише відносини, які становлять предмет трудового права. Воно також регулює деякі інші види відносин у сфера праці у випадках, якщо це прямо передбачено спеціальним законом. Тому сфера дії трудового права визначається не лише самим законодавством про працю, але й актами деяких інших галузей законодавства, які допускають можливість застосування цього законодавства до трудових відносин, що виникають за іншими підставами.

За ст.9, положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) [5] застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Субсидіарне застосування полягає у зверненні до норм ЦК України у випадках, якщо відносини, які мають цивільно-правовий характер, не врегульовані іншими (спеціальними) актами законодавства.

Норми ЦК України застосовуються до трудових відносин у частині відшкодування роботодавцем шкоди, заподіяної працівнику (ст. ст.1195, 1197, 1199-1205, 1208 ЦК України). Таке застосування норм ЦК України можливе у зв'язку з відносинами щодо зберігання майна працівників, щодо надання працівникам кредиту для сплати вартості навчання в навчальних закладах та інших цілей. Варто зважати на те, що законодавство про працю не перешкоджає застосуванню до таких відносин у сфері праці не лише ЦК України, а й інших актів цивільного законодавства. Також, з огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин щодо розголошення комерційної таємниці, положення цивільного законодавства мають поширюватися на ці відносини.

Поширення цивільного законодавства на невре - гульовані спеціальним актами законодавства відносини у сфері праці, що ґрунтується на ст.9 ЦК, має субсидіарний характер і не є застосуванням правових норм за аналогією, оскільки закон прямо передбачає використання цивільно-правових норм до таких відносин у сфері праці.

Згідно з ч.1 та 2 ст.27 Закону України "Про фермерське господарство" [6], трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучити до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором. З особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо).

трудовий кодекс правове поле

Тобто сторонами трудових відносин у фермерському господарстві можуть бути як члени господарства, так і наймані працівники. Трудові відносини між найманими працівниками та роботодавцем - фермерським господарством, що базуються на трудовому договорі, є предметом правового регулювання трудового права. Трудові відносини за участю членів фермерських господарств регулюються аграрним правом. Це пояснюється тим, що до предмета правового регулювання трудового права належать відносини з використання найманої праці. Якщо ж особа є одночасно і членом фермерського господарства, і працівником, то в такому разі наймана праця відсутня, тобто немає підстав для поширення трудового права, окрім функцій охорони праці та захисту трудових прав.

Свого часу П.Д. Пилипенко слушно зауважив, що в проекті ТК України проблему сфери застосування його норм вирішити не вдалося [7, с.59].

У проекті ТК України у ст.1 визначено перелік відносин, на які поширюється сфера дії зазначеного проекту. Зокрема, передбачено, що ним регулюються відносини щодо реалізації права на працю. Як правильно зауважує П.Д. Пилипенко, право на працю може бути реалізовано у найрізноманітніших формах: самозайняті особи, служба в органах Міністерства внутрішніх справ України, Службі безпеки України, збройних силах України, шляхом укладення цивільно-правових договорів про працю, зайняття підприємницькою діяльністю. з огляду на це, правник ставить правильне запитання: якщо Трудовий кодекс регулюватиме всі відносини щодо реалізації права на працю, то як можна буде застосувати його норми в усіх таких випадках [7, с.61]?

Науковець стверджує, що сфера дії трудового права обмежена лише відносинами праці, які виникають на підставі трудового договору, та тісно пов'язаними з ними відносинами. Аналізуючи ст.3 КЗпП України, а також п.35 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" [8], учений наголошує, що норми трудового законодавства поширюються на трудові відносини, які виникають на підставі трудового договору, у тому числі і у фермерському господарстві, виробничих кооперативах, колективних та сільськогосподарських підприємствах, у той час як трудові відносини членів цих підприємств регулюються спеціальним законодавством та їх статутами [9, с.30, 31].

У науковій юридичній літературі побутує думка, що є два способи поширення трудового законодавства на відносини, які не є предметом трудового права. По-перше, сфера дії трудового законодавства визначається ним самим, що спостерігаємо на прикладі ст.3 чинного КЗпП України, а також ст.5 проекту ТК України. По-друге, сфера дії трудового законодавства визначається також і актами спеціального законодавства, яке допускає поширення трудового законодавства на відносини, що є предметом регулювання інших галузей права [10, с. 206].

Висновки. З огляду на положення проекту ТК України, вважаємо, що сфера дії трудового права буде визначатися: (1) спеціальними законами, безпосередньо зі змісту яких буде випливати обсяг застосування трудового законодавства до регламентування відносин у сфері праці певної категорії працівників (приміром, державні службовці, дипломатичні працівники, особи, які відбувають кримінальне покарання у виді позбавлення волі та ін.); (2) трудовим законодавством, але якщо інше не визначено галузевим законодавством чи локальними актами певної організації (наприклад, священнослужителі, церковнослужителі); (3) трудовим законодавством поряд з іншим галузевим законодавством (приміром, трудові відносини між найманими працівниками та фермерським господарством та трудові відносини за участю членів фермерських господарств); (4) трудовим законодавством за рішенням суду, якщо відносини за цивільно-правовим договором фактично є трудовими відносинами.

Список використаних джерел

1. Жернаков В.В. Предмет трудового права та сфера дії законодавства про працю України: теоретичні проблеми і тенденції. Актуальні проблеми трудового права та права соціального забезпечення: зб. наук. пр. до 80-річчя проф. РІ. Кондратьєва. Хмельницький: Вид-во Хмельниц. ун-ту упр. та права, 2007. С.44-48.

2. Проект Трудового кодексу України від 20.05.2014р.,№1658 URL: http://w1. c1. rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1? pf3511=53221 (дата звернення: 05.09.2017).

3. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 р., № 2694-ХІІ. Відом. Верхов. Ради України. 1992. № 49. Ст.668.

4. Кодекс законів про працю України: Закон України від 10.12.1971 р., № 322^Ш. Відом. Верхов. Ради УРСР 1971. Дод. № 50. Ст.375.

5. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р., № 435-ІУ. Відом. Верхов. Ради України. 2003. №№ 40-44. Ст.356.

6. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 р., № 973-У Відом. Верхов. Ради України. 2003. № 45. Ст.363.

7. Пилипенко П.Д. Про сферу чинності трудового законодавства у світлі проекту трудового кодексу України. Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення: тези доповідей і наукових повідомлень учасників Міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 22-23 квітня 2009 р. / За ред.В. В. Жернакова. Харків: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого 2009. С.54-59.

8. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Верховного Суду України від 06.11.1992 р., № 9. URL: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 (дата звернення: 29.01.2018).

9. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: моногр. Львів: Вид. центр Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка, 1999.214 с.

10. Глинська С. Сфера чинності трудового законодавства за проектом трудового кодексу України. Вісник Львівського Університету. Серія юридична: зб. наук. праць. Львів: Львів. нац. ун-т ім.І. Франка. 2010. Вип.50.С. 202-207.

Размещено на Allbest.ru