Концептуальні основи правової регламентації міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом

Размещено на http://www.allbest.ru/

концептуальні основи правової регламентації міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом

Марценко Н.С., кандидат юридичних наук,

асистент кафедри транспортних технологій та механіки

Тернопільського національного технічного

університету імені Івана Пулюя

Анотація

Проаналізовано поняття та ознаки «міжнародного перевезення» в науці та законодавстві. Досліджено зміст правових категорій, які лежать в основі доктринального та правового розуміння поняття міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом. Обґрунтовано поняття міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом як передбачену умовами міжнародного договору послугу із перевезення вантажу ліцензованим автомобільним перевізником, що здійснює перевезення між двома чи більше державами за допомогою спеціально призначеного для цього вантажного автомобільного транспорту.

Ключові слова: міжнародні перевезення, вантаж, автомобільний транспорт, багаж, міжнародні угоди, перетин кордону.

Аннотация

міжнародний перевезення правовий транспорт

Проанализированы понятия и признаки «международной перевозки» в науке и законодательстве. Исследовано содержание правовых категорий, которые лежат в основе доктринального и правового понимания понятия международной перевозки груза автомобильным транспортом. Обосновано понятие международной перевозки груза автомобильным транспортом как предусмотренную условиями международного договора услугу по перевозке груза лицензированным автомобильным перевозчиком, осуществляющим перевозки между двумя или более государствами с помощью специально предназначенного для этого грузового автомобильного транспорта.

Ключевые слова: международные перевозки, груз, автомобильный транспорт, багаж, международные соглашения, пересечение границы.

Annotation

The concept and features of “international transportation” in science and legislation are analyzed. The content of the legal categories underlying the doctrinal and legal understanding of the concept of international carriage of goods by road is studied. Proposed international transportation of goods by road is understood as an agreement of service provided for by the terms of an international agreement for the carriage of goods by a licensed car carrier operating between two or more states with the use of a specially freight transport.

Key words: international transportation, cargo, car transport, luggage, international agreements, border crossing.

Постановка проблеми. Без сумніву, євроінтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, та пожвавлення міжнародної торгівлі зумовлюють розвиток національної транспортної інфраструктури та сприяють розвитку міжнародних перевезень, провідне місце серед яких займають автомобільні перевезення. Загальна тенденція до гармонізації правових систем та імплементація окремих положень європейського права у національне законодавство сприяють уникненню суперечностей між сторонами, які беруть участь у здійсненні міжнародних перевезень вантажів, однак потребують належного наукового обґрунтування.

Стан дослідження

Зважаючи на невелику кількість наукових досліджень особливостей міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, актуальність цієї статті не викликає сумнівів. Серед науковців, які у своїх працях досліджували правові засади здійснення міжнародних перевезень вантажів саме автомобільним транспортом, варто відзначити М.Г. Босняка, Д.В. Дмитріва, Н.Т. Кунду, О.В. Столярського. Окрім того, окремі питання колізійного врегулювання цих відносин досліджували О.В. Дзера, В.М. Коссак, Р.А. Майданик, Є.О. Харитонов. Однак суперечливими натепер є розуміння суті та змісту правових категорій, які лежать в основі поняття міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом. Тому метою цього дослідження є з'ясувати суть поняття «міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом», розглянувши його складові елементи: «міжнародне перевезення», «вантаж» та «автомобільний транспорт».

Виклад основного матеріалу

Відносини, які виникають із перевезення вантажу, носять винятково приватно-правовий характер. За своєю правовою суттю перевезення являє собою різновид послуг, оскільки його результат не має матеріального вираження і споживається у процесі надання. Оскільки перевезення вантажу автомобільним видом транспорту передбачає переміщення вантажу разом з транспортним засобом, варто зауважити, що у разі переміщення вантажів автомобільним транспортом варто застосовувати саме термін «перевезення», а не «транспортування». Останній є ширшим за змістом з огляду на спосіб переміщення. таким чином, відносини, що виникають із перевезення вантажу, є за своєю правовою природою приватно-правовими і відносяться до сфери послуг.

Значно складнішими є відносини з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, на зміст яких впливає наявність іноземного елементу, який ускладнює їх правове регулювання. Так, правовою основою для здійснення міжнародних перевезень вантажів є не тільки національне законодавство, але і положення міжнародних договорів та законодавство держав, територіями яких здійснюватиметься перевезення. Окрім того, велика кількість автомобільних перевезень вантажів зумовила укладення міжнародних конвенцій, що містять уніфіковані норми і вирішують основні питання перевезень та сприяють регулюванню відносин між перевізником та відправником, одержувачем.

Наприклад, Україна має укладені міжнародні договори про автомобільні перевезення із Польщею, Францією, Білорусією, Грузією та ін., а також є учасницею таких міжнародних конвенцій, як Конвенція про договір міжнародних перевезень вантажів, Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажу із застосуванням книжки МДП, Конвенція про дорожній рух, Європейська угода про міжнародні автомагістралі та ін.

Чинне законодавство України, хоч і містить у Законі України «Про автомобільний транспорт» окремий розділ, присвячений міжнародному перевезенню пасажирів та вантажів, та попри це не визначає поняття «міжнародне перевезення». Тому за відсутності легального визначення такого поняття варто звернутися до доктрини права.

Так, на думку одних науковців, поняття «міжнародне перевезення» набуває статусу міжнародного у тому разі, коли місце відправлення і місце призначення розташовані у двох різних державах або в одній державі, якщо згідно із договором перевезення чи передбачений рейсом проміжний пункт заходу знаходиться в іншій державі [1, с. 131]. Тобто, згідно із наведеною думкою перетин митного кордону є обов'язковою ознакою міжнародних перевезень.

Натомість, інші науковці вважають, що для визнання перевезення міжнародним не обов'язково, щоб вантаж або пасажир фактично перетинали територіальні або митні кордони держави, а достатньо тільки самого факту укладення договору міжнародного перевезення [2, с. 271]. Наприклад, якщо переміщення вантажу здійснюється відповідно до умов міжнародної транспортної конвенції, проте цей вантаж було втрачено до початку перевезення ще на території держави відправлення, таке перевезення не втрачає характер міжнародного, хоча фактично перетину державного кордону не відбулося. Міжнародний зміст таких правовідносин у цьому разі доводиться наявністю відповідних нормативних документів [2, с. 272] та згідно з нормами конвенції, що застосовується.

Так, на думку О.М. Садікова, доставка вантажів на територію іноземної держави може мати місце у двох різних за своїми юридичними умовами ситуаціях: 1) у разі відсутності договору про міжнародне сполучення та 2) за наявності двостороннього або багатостороннього договору щодо цього питання. Від цих обставин залежить правовий режим перевезень між сторонами [3, с. 6-7].

Варто зазначити, що міжнародні договори є чи не найважливішими правовими актами, на які спирається здійснення перевезення, оскільки вміщують у собі загальні матеріально-правові норми відповідних держав. Так, міжнародні договори встановлюють вимоги до перевізних документів та відповідності їх загальноприйнятим міжнародним зразкам, до прав водія та реєстраційних документів на автомобіль, вимоги щодо автомобільного перевізника як суб'єкта договору міжнародного перевезення вантажу [4; 5, с. 60].

Вважається, що перевезення не є міжнародними, якщо вони не регламентовані належними міжнародними угодами. Якщо міжнародні угоди відсутні, процес переміщення здійснюють окремими етапами з укладанням двох відповідних договорів перевезення: 1) до прикордонної станції - за внутрішніми правилами держави відправлення; 2) після перетину кордону - за правилами внутрішнього законодавства іноземної держави, кордон якої перетинається під час перевезення.

Міжнародними, наприклад, є транзитні перевезення вантажів, які передбачають перетин кордону однієї або декількох держав у процесі переміщення вантажу від пункту відправлення до одержання вантажу. окрім того, виділяють наскрізне міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом, що характеризується перетином території третьої держави, однак пункт відправлення вантажів та пункт призначення знаходяться на території однієї і тієї ж держави.

Таким чином, до ознак міжнародних перевезень вантажу автомобільним транспортом, які свідчать про їх міжнародний характер, варто віднести: переміщення вантажу територіями різних держав; регламентацію таких перевезень міжнародними угодами.

Неоднозначними з точки зору законодавства та правової науки є і розуміння понять «автомобільний транспорт» та «вантаж», які у національному та міжнародному праві тлумачаться по-різному.

Відомо, що для того, щоб здійснювати міжнародні вантажні перевезення автомобілі повинні мати відповідний дозвіл компетентних органів іноземної держави на в'їзд і відповідати вимогам щодо виду за призначенням. Так, згідно з чинним законодавством України за призначенням для використання автомобільний транспорт поділяється на: автомобільний транспорт особистого використання, автомобільний транспорт громадського використання та вантажний автомобільний транспорт. Останній обов'язково має конструктивно відповідати всім технічним вимогам для забезпечення безпечного перевезення вантажів.

Окрім того, у нормах міжнародних договорів та у конвенціях наголошується на обов'язковості дотримання загальних та спеціальних вимог щодо особливостей вантажу, який перевозиться [6, с. 324-325]. Такою є, наприклад, Європейська конвенція про захист тварин у міжнародному перевезенні, яка передбачає можливість використання будь-яких транспортних засобів, важливо тільки, щоб гарантувалась безпека та нормальні умови переміщення для тварин [7]. Особливі вимоги стосуються і перевезення харчових продуктів та особливо небезпечних вантажів. Недотримання загальних та спеціальних вимог до транспортних засобів, які здійснюватимуть перевезення, є порушенням норм міжнародних договорів і, відповідно, договору перевезення конкретного вантажу.

Також міжнародними договорами можуть бути передбачені застереження про заборону перевезення чи транзит через територію держав-учасниць міжнародного договору окремих вантажів, таких, як зброя, боєприпаси, військове спорядження тощо [8].

Загалом міжнародні перевезення вантажу саме автомобільним транспортом є достатньо поширеними з огляду на їх оперативність та маневреність, можливість перевезення практично всіх видів вантажів, зокрема, тих, для яких є принциповою швидкість доставки (продукти, що швидко псуються). Міжнародні вантажні автомобільні перевезення є зручними і з тієї точки зору, що забезпечують доставку вантажу безпосередньо від відправника до одержувача («від воріт до воріт»). Однак великим недоліком перевезення вантажу цим видом транспорту є те, що кількість вантажу є значно обмеженою і контрольованою, а перевантаження автомобіля тягне накладення чималих штрафних санкцій.

Неабиякого значення набуває і саме тлумачення терміна «вантаж» і розуміння того, що входить у його зміст. Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні вантаж являє собою предмети, які здані та прийняті для перевезень до моменту видачі одержувачу вантажу. окрім того, до вантажу також включається упаковка, контейнер, інше обладнання, призначене для збереження та транспортування вантажу, які передані перевізнику відправником [9, с. 3-4]. Окремі міжнародні норми можуть встановлювати винятки щодо речей, які охоплюються поняттям «вантаж» (наприклад, норми Конвенції CMR не застосовуються у разі перевезення небіжчиків, пошти, меблів під час переїздів).

Деякою мірою певна плутанина у розумінні поняття «вантаж» пов'язана із наявністю суміжних правових категорій, таких, як «вантажобагаж» та «багаж», а також відсутністю чітких законодавчих критеріїв, що дали б змогу їх чітко розмежувати. Поняття «вантажобагаж» застосовується під час перевезення вантажів залізничним видом транспорту і розуміється як предмети, що належать юридичним і фізичним особам, вагою окремого місця від 5 до 165 кг, що перевозяться в багажному вагоні за окрему плату без обмежень загальної ваги і без пред'явлення проїзних документів [10]. Розрізнення термінів «вантаж» та «вантажобагаж» видається штучним і не цілком логічним, оскільки фактично єдиною характерною ознакою для їх відокремлення є вид транспорту. Вважаємо за доцільне задля уникнення правової невизначеності під час залізничних перевезень використовувати також термін «вантаж», який є родовим щодо поняття вантажобагаж і є ширшим за своїм змістом.

«Багаж» у чинному законодавстві розуміється як вантаж, розміри якого не перевищують 100х50х30 сантиметрів, вагою від 10 до 40 кілограмів [10], речі, упаковані для перевезення предмети, розміром більше 60х40х20 см або вагою понад 30 кг, а також довгомірні предмети, завдовжки більше 150 см та діаметром понад 10 см (крім лиж), які перевозяться пасажиром [11].

Ще більшої невизначеності додають норми Митного кодексу України, де «вантаж» та «багаж» розуміються як «товар». Однак застосування терміна «товар» видається некоректним, оскільки відповідно до норм Цивільного кодексу України (ЦК) товар є предметом договору купівлі-продажу, а під час перевезення вантажів законодавець використовує саме термін «вантаж». Визначати поняття «вантаж» через категорію «товар» неправильно, оскільки вантажем товар стає після його упакування та здачі-прийняття перевізником до перевезення. У цьому разі варто використовувати термін «річ», який відповідно до норм ЦК України є предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки [12]. Видається, Митний кодекс потребує свого узгодження із нормами ЦК України у частині застосування вище досліджуваних термінів.

Висновки

Розглянувши ключові правові поняття, що використовуються у дослідженні особливостей здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, останнє пропонуємо розуміти, як передбачену умовами міжнародного договору послугу із перевезення вантажу ліцензованим автомобільним перевізником, що здійснює перевезення між двома чи більше державами за допомогою спеціально призначеного для цього вантажного автомобільного транспорту.

Список використаних джерел

1. Международное коммерческое право: учеб. пособие / С.-Петерб. Филиал Ин-та гос. и права РАН; А. Ю. Бушуев и др.; под общ. ред. В.Ф. Попондопуло. 2-е изд., стер. М.: Омега-Л, 2006. 472 с.

2. Ануфриева Л.П. Международное частное право. В 3-х т. Том 2. Особенная часть: Учебник. М.: Издательство БЕК, 2002. 656 с.

3. Садиков О.Н. Правовое регулирование международных перевозок. М.: Юрид. лит., 1981. 288 с.

4. Столярський О.В. Правове регулювання міжнародних перевезень: навч. посіб. К.: Знання, 2012. 318 с.

5. Дмитрів Д.В. Аналіз ринку міжнародних автомобільних вантажних перевезень. Вісник ЖДТУ 2008. №3 (46). С. 59-62.

6. Кунда Н.Т Організація міжнародних автомобільних перевезень: навчальний посібник. К.: Видавничий дім «Слово», 2010. 464 с.

7. Європейська конвенція про захист тварин при міжнародному перевезенні від 13 грудня 1968 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_227

8. Босняк М.Г Вантажні автомобільні перевезення: навчальний посібник. К.: Видавничий дім «Слово», 2010. 408 с.

9. Поняття вантажу за договором перевезення вантажу / РА. Лідовець. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». 2011. № 2(4). URL: http://lj.oa.edu.ua/artides/2011/n2/11lradpv.pdf.

10. Про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з багажем і вантажобагажем, переміщуваними в багажних вагонах, і працівників залізниць України: Інструкція, Державна митна служба України, Міністерство транспорту та зв'язку України від 18 вересня 2008 р. / Офіційний вісник України. 2008. № 95.

11. Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту: Постанова, Кабінет Міністрів України від 26 вересня 2007 р. / Урядовий кур'єр. 2007. №186.

12. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. / Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44.

Размещено на Allbest.ru