Форми та напрями впливу громадянського суспільства на публічне управління у країнах Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-наукового інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка»

Форми та напрями впливу громадянського суспільства на публічне управління у країнах Європейського Союзу

Мельниченко Б.Б.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри конституційного та міжнародного права

Анотація

громадянський суспільство публічний європейський

Проаналізовано поняття та ознаки громадянського суспільства. Визначено основні форми та напрями впливу громадянського суспільства на публічне управління у країнах Європейського Союзу. Автор акцентує увагу на взаємовідносинах громадянського суспільства та держави.

Ключові слова: публічне управління, громадянське суспільство, ознаки громадянського суспільства, Європейський Союз, європейські стандарти.

Аннотация

Проанализированы понятие и признаки гражданского общества. Определены основные формы и направления влияния гражданского общества на публичное управление в странах Европейского Союза. Автор акцентирует внимание на взаимоотношениях гражданского общества и государства.

Ключевые слова: публичное управление, гражданское общество, признаки гражданского общества, Европейский Союз, европейские стандарты.

Annotation

The article analyzes concept and features of civil society. There is determined the main forms and directions of influence on public management in the countries of the European Union. The author focuses on the relationship between civil society and the state.

Key words: public management, civil society, signs of civil society, European Union, European standards.

Постановка проблеми. Проблема громадянського суспільства сьогодні є однією з найбільш актуальних не тільки в юридичній науці, але й політології, філософії, соціології, а також інших науках, адже воно має тривалу та складну історію. Участь громадянського суспільства і його організацій у публічному управлінні країн Європейського Союзу є невід'ємним елементом сталої демократії. Чим розвиненіше громадянське суспільство, тим легше громадянам захищати свої інтереси, тим більшими є їхні можливості щодо самореалізації в різних сферах суспільного життя і тим меншою є небезпека узурпації політичної влади тими чи іншими її органами або окремими особами [1, с. 96].

Стан опрацювання. Проблеми громадянського суспільства аналізуються у працях таких зарубіжних і вітчизняних учених, як Т. Гоббса, Ш. Монтеск'є, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Е. Геллнера, Ю. Сурміна, А. Михненка, Т. Крушельницької, О. Пухкала, О. Скакуна, С. Телешуна, О. Палія та інших дослідників.

Метою статті є проаналізувати основні форми та напрями впливу громадянського суспільства на публічне управління у країнах Європейського Союзу.

Виклад основного матеріалу. Суспільством можна назвати спільноту людей, яка створюється на засадах взаємних інтересів, взаємного співробітництва. Це система взаємодії людей, що пов'язані між собою інтересами у сфері виробництва, обміну, споживання життєвих благ і встановлюють межі поведінки за допомогою соціальних норм (зокрема, юридичних) [2, с. 24]. Проте не кожне суспільство можна назвати громадянським суспільством, тобто суспільством із достатньо розвинутими економічними, культурними, правовими й політичними відносинами між його членами, незалежним від держави, але взаємодіючим із нею.

Громадянське суспільство (англ. civil society) - це суспільство людей, що володіють повнотою прав і обов'язків громадян стосовно держави й повнотою прав і обов'язків держави стосовно громадян; це один із найвищих щаблів розвитку суспільства, така сукупність самоврядних суспільних інститутів і відносин, які, функціонуючи поряд з іншими елементами суспільної системи, забезпечують пріоритетне місце людині (зі своїми правами, свободами й обов'язками) [3].

Громадянське суспільство відіграє важливу роль у наданні громадянам можливості висловитися з питань, що їх хвилюють, та можливості забезпечити свої потреби. Під громадянським суспільством у цьому випадку розуміються профспілки та союзи роботодавців («соціальні партнери»), неурядові організації, професійні об'єднання, благодійні організації, організації, що залучають громадян у місцеве чи муніципальне життя за посередництвом церков чи релігійних громад [4].

Громадянське суспільство існує у двох взаємопов'язаних вимірах - соціальному й інституціональному, де соціальна складова громадянського суспільства - це його історичний досвід, колективний та індивідуальний, а інституціональний вимір громадянського суспільства - це сукупність громадських організацій та асоціацій неполітичного й політичного характеру, що виражають інтереси різних сегментів суспільства й реалізують їх незалежно від держави. Крім того, громадянське суспільство завжди засноване на певній правовій системі, забезпеченій заходами державного захисту й примусу [5].

Ідея громадянського суспільства - це ідея інституційного та ідеологічного плюралізму, який стоїть на перешкоді встановленню монополії влади й істини і врівноважує центральні інститути, котрі, будучи необхідними, водночас містять у собі небезпеку створення такої монополії. Отже, формула громадянського суспільства - це, з одного боку, політична централізація, з іншого - економічний плюралізм [6, с. 16].

Сучасне розуміння громадянського суспільства виділяє такі його особливості: це суспільство, в якому панують розвинуті культурні, економічні, правові й політичні відносини, які не виходять за рамки власних інтересів всупереч іншим, і взаємодіє з державою, не стоячи осторонь, а є активним учасником у житті держави; це суспільство з економічним, політичним, соціальним, культурним статусом, що у взаємодії з державою складає розвинуті правові відносини [7, с. 190].

Зародження та розвиток громадянського суспільства відбувається протягом тривалого періоду еволюції сучасної цивілізації. Цей процес має багато закономірностей, спільних для багатьох країн. Але кожна держава, розвиваючи громадянське суспільство, вносила щось особливе, характерне саме для неї [8]. Формування першої чіткої системи взаємовідносин держави і громадянського суспільства пов'язують з ім'ям відомого англійського філософа Томаса Гоббса. У праці «Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної» Т. Гоббсом вперше було введено в науковий обіг поняття «громадянське суспільство», яке ототожнювалося з терміном «держава» [9]. Далі Дж. Локк у своїй праці «Два трактати про врядування» [10], Ш. Монтеск'є у праці «Про дух законів» [11], Ж.-Ж. Руссо у праці «Про суспільну угоду, або принципи політичного права» [12] розвинули ідеї громадянського суспільства. Учені вважали, що можна досягти в державі досконалого правління, розумного і справедливого устрою за допомогою суспільного договору, народного суверенітету, загальної волі, які виступають джерелом справедливих законів [13, с. 15].

Взаємовідносини громадянського суспільства та соціально-правової держави мають базуватися на певних засадах, головними з яких є: 1) законодавчо закріплений захист прав і свобод людини як пріоритет державної політики в усіх сферах суспільного життя; 2) відпрацьована регламентація повноважень держави на основі поділу влади при системі всебічного конституційно-правового контролю за діями органів державної влади з боку інститутів громадянського суспільства, функціонування механізму стримувань і противаг; 3) наявність механізму демонополізації влади, що унеможливлює її зосередження в однієї особи, державної або суспільно-політичної інституції, окремої групи людей; 4) додержання демократичних вимог у процесі розроблення, прийняття та використання законів із правовим закріпленням у них принципів і механізмів демократії, притаманних громадянському суспільству [14, с. 14].

Механізми залучення й визнання важливості громадянського суспільства були закладені в основоположні договори Європейських Спільнот від самого початку. Так, згідно з Римськими договорами від 1957 р. був створений Європейський економічний та соціальний комітет (далі - ЄЕСК) з метою залучення економічних і соціальних груп інтересів до процесу формування спільного ринку (йшлося переважно про виробників, бізнес-асоціації та профспілки). Єдиний Європейський Акт (1986), Маастрихтський договір (1992), Амстердамський договір (1997) та Ніццький договір (2000) ще більше посилили роль ЄЕСК як консультативного / дорадчого органу у прийнятті рішень керівними інституціями ЄС [15].

На сучасному етапі діяльність громадських організацій у публічному житті країни вважається невід'ємним елементом сталої демократії. Розвиток громадянського суспільства перебуває в центрі уваги міжнародних організацій та об'єднань за участю демократій у Європі. також суттєво зростає роль як міжнародних організацій (ООН, МВФ, Світовий банк, Сот), так і неурядових і громадських організацій у системі регулювання суспільних відносин. водночас уряди в багатьох країнах світу почали вдаватися до делегування частини владних повноважень на нижчі рівні управління [16, с. 16].

Рада Європи постійно наголошує на необхідності посилення ролі громадянського суспільства у становленні ефективної плюралістичної демократії та розвиває необхідні для цього інструменти. так, Європейська конвенція про захист прав людини й основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. (статті 10 та 11) [17], Європейська соціальна хартія від 18 жовтня 1961 р. (стаття 5) [18], Європейська конвенція щодо визнання юридичними особами міжнародних неурядових організацій від 24 квітня 1986 р. [19], Конвенція щодо участі іноземців у громадському житті на місцевому рівні від 5 лютого 1992 р. [20], Рамкова конвенція захисту національних меншин від 1 лютого 1995 р. (статті 3, 7 та 8) [21] забезпечують юридичні підстави для діяльності громадських організацій і право громадян на зібрання.

У жовтні 2007 р. Комітет Міністрів Ради Європи затвердив «Рекомендації щодо юридичного статусу громадських організацій у Європі», де визначено мінімальні стандарти щодо створення, управління та загальної діяльності громадських організацій у країнах-членах Ради Європи [22]. Цей документ свідчить не просто про визнання важливої ролі громадських організацій як основоположного елементу демократичного суспільства, а про зобов'язання, що країни-члени Ради Європи мають на себе взяти у створенні відповідних умов для розвитку й залучення громадських організацій до прийняття рішень. Відповідні норми та зобов'язання поширюються й на Україну як члена Ради Європи [15].

Так, у багатьох країнах Європейського Союзу секторальне (галузеве) законодавство (sector-specific legislation) передбачає створення постійно діючих консультативних органів за участю відповідних інститутів громадянського суспільства (захист прав споживачів і довкілля, охорона здоров'я тощо), що відіграють ключову роль у процесах прийняття рішень органами державного управління у відповідних секторах / галузях. У деяких сферах такі органи (що об'єднують представників урядових структур та інститутів громадянського суспільства) мають законодавчо визначені повноваження брати участь в управлінні й проводити моніторинг реалізації політики в певній сфері (наприклад, в управлінні соціальною або пенсійною політикою). ЄС та держави-члени ЄС використовують різні механізми й методи впливу на реалізацію державної політики, визначеної і впроваджуваної урядом або парламентом, а саме - вивчення й опитування громадської думки, Зелені та Білі книги, комунікації, дорадчі комітети, ділові й громадські групи з обговорення (тест-панелі та фокус-групи), консультації Ad hoc, консультації в режимі он-лайн (IKT, Інтернет) [16, с. 23].

Зокрема, у «Білій Книзі щодо врядування в Європі» («White Paper on European Governance»), прийнятій Європейською комісією у 2001 р., зазначено, що «демократичні інституції та народні обранці - як на національному, так і загальноєвропейському рівнях - можуть і повинні намагатися наблизити Європу до її громадян. Це є вихідною умовою для більш ефективної політики» [4].

Як бачимо, громадянське суспільство має чималий вплив на розвиток ЄС, зокрема й на публічне управління. Значною мірою це відбувається завдяки тому, що Єс історично був і є досить відкритим для участі громадянського суспільства в забезпеченні його функціонування. Це зумовлено значним за розміром громадським сектором у країнах західної Європи і його історичною співпрацею з національними владами [23, р. 19].

Висновки

Розвиток громадянського суспільства, ефективність механізму реалізації захисту прав і свобод людини й громадянина, демократизація суспільного життя та владних інститутів має бути метою й основним напрямом реформування правової системи України та її адаптації до європейських стандартів.

Список використаних джерел

1. Сурмін Ю.П., Михненко А.М., Крушельницька Т.П. та ін. Взаємодія органів державної влади та громадянського суспільства: навч. посібник / За наук. ред. Ю.П. Сурміна, А.М. Михненка. К.: НАДУ, 2011. 388 с.

2. Чернов С.І., Гайдученко С.О. Публічне адміністрування: текст лекцій. Х.: ХНУМГ, 2014. 97 с.

3. Алексанян А.С. До питання про визначення поняття «громадянське суспільство». Питання філософії. 2006. № 12. С. 54-71.

4. European Commission (2001). European Governance. A White Paper. Brussels, 25.7.2001, COM(2001) 428 final. URL: http://pravo.org.ua/files/konstutyc/WHITE_BOOK_UKR_REV.pdf.

5. Тимерманис И.Е., Елисеев С.М., Елисеева Л.И. и др. Политология: учебник / под ред. М.А. Василика, И.Е. Тим- ерманиса. М.: Проспект, 2013. 624 с.

6. Геллнер Э. Условия свободы: Гражданское общество и его исторические соперники. М.: Издательство Московской школы политических исследований, 2004. 240 с.

7. Папуша В.С. Форми та напрями впливу громадянського суспільства на державне управління: представництво інтересів. Молодий вчений. 2014. № 2 (05). С. 174-176.

8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / Пер. з рос. Харків: Консум, 2001.656 с.

9. Гоббс Т Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної / Пер. з англ. К.: Дух і Літера, 2000. 606 с.

10. Локк Дж. Два трактати про врядування / Пер. з англ. О. Терех, Р Димерець. К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001.265 с.

11. Монтескье Ш. Избранные сочинения / под ред. М.П. Баскина. М.: Изд-во политической литературы, 1955. 799 с.

12. Руссо Жан-Жак Про суспільну угоду, або принципи політичного права / Пер. з фр. та ком. О. Хома. К.: Port-Royal, 2001.349 с.

13. Телешун С.О., Рейтерович І.В., Ситник С.В. та ін. Взаємодія держави і суспільства в процесах публічної політики: наук. розробка. К.: нАдУ, 2013. 44 с.

14. Пухкал О.Г. Модернізація системи державного управління в контексті розвитку громадянського суспільства в Україні: автореф. дис. ... д-ра наук з держ. упр.: спец. 25.00.01. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. К., 2011. 36 с.

15. Солоненко І.М., Хорольський Р.Б., Шаповалова Н.В., Лациба М.В. Громадянське суспільство в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС. К.: Громадська рада при Українській частині Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС, 2008. 21 с.

16. Європейський досвід державного управління: курс лекцій / Уклад.: О.Ю. Оржель, О.М. Палій, Ю.Д. Полянський, С.М. Гладкова, С.В. Соколик, П.І. Крайник, Т.О. Гусаченко; за заг. ред. О.Ю. Оболенського, С.В. Сьоміна, А.О. Чемериса, С.В. Загороднюка, О.Л. Приходько, Л.О. Воронько. К.: Вид-во НАДУ, 2007. 76 с.

17. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/995_004

18. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 18 жовтня 1961 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_062

19. Європейська конвенція про визнання юридичними особами міжнародних неурядових організацій: Міжнародний документ від 24 квітня 1986 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_683

20. Конвенція про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні від 5 лютого 1992 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_318

21. Рамкова конвенція про захист національних меншин: Міжнародний документ від 1 лютого 1995 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_055

22. Recommendation CM/Rec(2007)14 of the Committee of Ministers to member states on the legal status of nongovernmental organizations in Europe URL: http://www.coe.int/t/e/ngo/public/legal_standards/Legal_standards_en.asp

23. Heidbreder E.G. Civil society participation in EU governance. Living Reviews in European Governance. 2012. Vol. 7. № 2. 42 p. URL: http://europeangovernance.livingreviews.org/Articles/lreg-2012-2/download/lreg2012-2Color.pdf

Размещено на Allbest.ru