Поняття механізму адміністративно-правового регулювання трудової міграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття механізму адміністративно-правового регулювання трудової міграції

Савчук О.В.

Анотації

У статті здійснено аналіз поняття механізму правового регулювання та визначено його ознаки. Акцентовано увагу на механізмі адміністративно-правового регулювання. Запропоновано дефініцію механізму адміністративно-правового регулювання трудової міграції.

Ключові слова: механізм правового регулювання, механізм адміністративно-правового регулювання, механізм адміністративно-правового регулювання трудової міграції.

В статье осуществлен анализ понятия механизма правового регулирования и определены его признаки. Акцентировано внимание на механизме административно-правового регулирования. Предложена дефиниция механизма административно-правового регулирования трудовой миграции.

Ключевые слова: механизм правового регулирования, механизм административно-правового регулирования, механизм административно-правового регулирования трудовой миграции.

In article the analysis of concept of mechanism of the legal adjusting is carried out and his signs are certain. Attention is accented on the mechanism of the administrative and legal adjusting. Definition of mechanism of the administrative and legal adjusting of labour migration is offered.

Key words: mechanism of the legal adjusting, meche of the administrative and legal adjusting of labour migration.

Масова трудова міграція є загальносвітовою тенденцією сучасності, у якій Україна відіграє провідну роль та яка у свою чергу потребує розгалуженої й обґрунтованої системи правового регулювання. Відмітна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Саме налагоджений механізм адміністративно-правового регулювання трудової міграції є важливою умовою недопущення соціально-небезпечного, хаотичного стану справ у міграційній сфері та забезпечення врегульованої й упорядкованої в законодавчому порядку системи відносин у цій сфері.

Окремими питаннями щодо міграційних процесів займалися Т Хаммара, О.М. Арбузкін, Е.С. Красунець, О.В. Кузьменко, Н.М. Мироненко, О.А. Малиновська, Н.Р. Нижник, В.І. Олефір, О.І. Піскун, Ю.І. Римаренко, О.П. Рябченко та інші вчені. правовий міграційний адміністративний

Термін "механізм" тлумачиться в декількох розуміннях. З позиції теми дослідження цікавий той факт, що в другому словниковому значенні механізм є системою, устроєм, який визначає порядок певного виду діяльності. Загалом категорія "механізм" походить від грецького "рпхаип" та означає "знаряддя, пристрій, сукупність ланок тощо" [1, с. 431]. Таким чином, легко дійти висновку про те, що механізм варто розглядати як устрій чогось, систему взаємопов'язаних між собою частин певного об'єкта.

У юридичній літературі категорія "механізм" розглядається з різних позицій: соціальний механізм, механізм правотворчості, механізм дії права, механізм впливу права на суспільні відносини, механізм правового регулювання, механізм правового управління тощо.

Ідея про зв'язок усіх правових засобів у єдиному механізмі вперше була сформована М.Г. Александровим [2, с. 118]. Він же запропонував термін "механізм правового регулювання", під яким розуміється комплекс правових засобів, за допомогою яких відбувається регулювання суспільних відносин. І вже після цього почалось ґрунтовне дослідження цього питання різними вченими.

На думку О.Ф. Скакун, механізм правового регулювання - це взята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється та забезпечується правопорядок ("належне" в праві стає "сущим") [3, с. 498].

В.М. Горшенєв в одному зі своїх досліджень зробив висновок про те, що під механізмом правового регулювання маються на увазі способи впливу, реалізації прав, а також проміжні ланки - правосуб'єктність, юридичні факти й правовідносини, які переводять нормативність права в упорядкованість суспільних відносин [4, с. 50-55].

В.Н. Протасов зазначав, що термін "механізм правового регулювання" в тому вигляді, у якому він народився й існує, варто вважати не завершеною правовою конструкцією, а стадією до системного, передсистемного осмислення правової дійсності [5]. Категорія "правова система", що є метою, результатом і водночас інструментом системного вивчення правової дійсності, саме й покликана вирішити ті завдання, які свого часу були поставлені перед поняттям "механізм правового регулювання".

Адже розроблення категорії "правова система" було зумовлене не тільки широкою постановкою системних досліджень у філософській науці та наявному досвіді застосування системного підходу до деяких окремих питань правознавства, а й певним незадоволенням станом синтезу правової думки.

Водночас С.С. Алексєєв, який найбільш комплексно підійшов до вивчення цього питання, сформулював зазначену категорію як узяту в єдності всю сукупність юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини.

Автор аналізував зазначене поняття з погляду здійснення основних етапів (регламентування фактичних суспільних відносин, дії правових норм і реалізації прав та обов'язків суб'єктами правовідносин), виділяючи три основні частини такого механізму: правові норми, правовідносини та акти реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків [6, с. 30].

При цьому він зауважував, що, по-перше, зазначене поняття - це категорія, яка повинна охопити всі правові засоби; по-друге, механізм правового регулювання не тільки збирає правові засоби, а й розставляє їх на свої місця, у результаті чого виявляються не розрізнені явища (норми, тлумачення, юридична техніка тощо), а цілісний механізм, кожна частина якого, що взаємодіє з іншими, виконує свої специфічні функції; по-третє, механізм правового регулювання припускає також характеристику стадій правового впливу та динамічної сторони правового регулювання [7, с. 78].

Таку позицію певною мірою підтримує О.Ф. Скакун, виділяючи такі елементи механізму правового регулювання: а) принципи права, норми права, нетипові правові приписи, об'єктивовані в нормативно-правових актах; б) правовідносини, суб'єктивні права та юридичні обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації); в) акти реалізації прав та обов'язків; г) акти застосування норм права. При цьому акти застосування норм права визнаються факультативною стадією. Різниця між позиціями с.с. Алексєєва та о.ф. скакун полягає в тому, що до складу першого елемента введені принципи права. водночас О.Ф. Скакун зазначає, що принципи права - це об'єктивно приманні праву незаперечувані вимоги, які висуваються до учасників суспільних відносин із метою гармонійного сполучення індивідуальних і загальних інтересів. вони є основою права, відображають його сутність, містяться в змісті. Призначення принципів права полягає в тому, що вони здійснюють узагальнене закріплення основ суспільного ладу, забезпечують однорідне формулювання норм права, забезпечують вплив норм права на суспільні відносини шляхом правового регулювання та інших видів правового впливу. тим самим визнається, що на засадах принципів права має діяти весь механізм правового регулювання, його елементи [8, с. 257-258].

А.М. Вітченко, характеризуючи механізм правового регулювання, виділяв такі його елементи: норми права різного призначення, акти застосування права та діяльність організацій і посадових осіб щодо втілення їх у життя [9, с. 68].

У результаті аналізу механізму правового регулювання В.А. Шабалін демонструє взаємозв'язок і дію таких його елементів, як правосвідомість, правотворчість, юридичні норми, правовідносини, законність та правопорядок [10, с. 138].

На відміну від попередніх авторів В.П. Казимир- чук розглядав механізм правового регулювання як систему соціальних факторів і методів соціально- правового впливу та з огляду на це виділяв чотири основні його елементи: доведення правових норм до учасників суспільних відносин, постановку необхідних цілей у законах та інших нормативних актах, підтримку корисної поведінки учасників суспільних відносин, соціально-правовий контроль [11, с. 40].

На думку РК. Русинова, механізм правового регулювання являє собою систему юридичних засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання. однак при цьому вчений вважає, що елементи механізму правового регулювання впливають на суспільні відносини не просто специфічно юридично, під їхнім впливом формуються психологічні установки та мотиви поведінки людей [12, с. 270].

Водночас Є.В Арсеньєв та Н.В. Вітрук розглядають правове регулювання як спеціальний юридичний вплив об'єктивного й суб'єктивного права, усієї системи юридичних засобів на суспільні відносини з метою досягнення певних результатів [13, с. 52].

А.В. Малько, розглядаючи механізм правового регулювання, стверджує, що він являє собою систему правових засобів, зорганізованих найбільш послідовним чином із метою подолання перешкод, що заважають задоволенню інтересів суб'єктів права. При цьому науковець зауважує, що дієвість механізму правового регулювання тим нижча, чим вищий рівень перешкод. До ознак механізму правового регулювання автор відносить мету механізму правового регулювання, засоби досягнення мети механізму правового регулювання та результативність механізму правового регулювання [14, с. 56].

Проаналізувавши наведені позиції щодо розуміння механізму правового регулювання, можна зробити висновок про те, що більшість науковців дотримуються думки, що механізм правового регулювання являє собою систему правових засобів; при цьому наведені думки авторів, як бачимо, дещо різняться з приводу елементів механізму правового регулювання. Так, якщо, наприклад, С.С. Алексєєв та А.М. Вітченко, перелічуючи елементи механізму правового регулювання, починають із правових норм, то в В.А. Шабаліна правовим нормам передують правосвідомість і правотворчість.

Таким чином, щодо механізму правового регулювання в юридичній науці, як бачимо, склався певний спектр його розуміння. На наше переконання, найбільш продуктивно він інтерпретований в С.С. Алексєєва.

отже, підводячи підсумок викладеного, можна сказати, що механізм правового регулювання - це визначена нормативно-правовими актами система правових засобів, способів, за допомогою яких реалізується вплив на суспільні відносини для забезпечення досягнення певної мети.

Одним із видів механізмів правового регулювання є механізм адміністративно-правового регулювання. Виходячи із загальнотеоретичного розуміння поняття "механізм правового регулювання", теоретики адміністративного права неоднозначно підходять до тлумачення поняття "механізм адміністративно-правового регулювання".

Родоначальником поняття механізму адміністративно-правового регулювання є І.І. Веремеєнко. Саме він сформулював його визначення, вважаючи, що "механізм адміністративно-правового регулювання є сукупністю адміністративно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється вплив на відносини, що виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності держави" [15, с. 55].

Професор І.П. Голосніченко під механізмом адміністративно-правового регулювання розуміє сукупність адміністративно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється вплив на відносини, що виникають у процесі реалізації державної виконавчої влади, а його структурними елементами вважає норми адміністративного права, адміністративно-правові відносини, акти тлумачення норм адміністративного права та акти реалізації адміністративно-правових норм і відносин [16, с. 14].

На думку А.П. Коренєва, під механізмом адміністративно-правового регулювання необхідно розуміти систему адміністративно-правових засобів, які впливають на суспільні відносини, організовуючи їх згідно із завданнями держави та суспільства [17, с. 42].

С.Т. Гончарук під зазначеним явищем розуміє систему адміністративно-правових засобів (елементів), за допомогою яких здійснюється правове регулювання (упорядкування) суспільних відносин у сфері державного управління [18, с. 23].

С.Г Стеценко вважає, що механізм адміністративно-правового регулювання - це сукупність правових засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин у сфері адміністративного права [19, с. 63].

З огляду на сучасні тенденції демократичних держав, запровадження європейських стандартів, нових інститутів та організаційних структур вважаємо, що сучасний розвиток механізму адміністративно-правового регулювання повинен відображати новітні тенденції, які притаманні європейському суспільству, де в пріоритеті - забезпечення прав і свобод (інтересів) людини (громадянина).

Отже, беручи до уваги викладене, варто зазначити, що за своєю сутністю механізм адміністративно-правового регулювання лежить в основі управлінських відносин між керуючою та керованою сторонами, при цьому воля керованих у певних межах підпорядкована єдиній керуючій волі суб'єкта виконавчої влади. Тобто механізм адміністративно-правового регулювання розрахований на такі відносини, де виключається юридична рівність їх учасників.

Таким чином, механізм адміністративно-правового регулювання - це визначена нормативно-правовими актами система способів, засобів, які використовуються публічною адміністрацією для реалізації встановлених державою завдань, що спрямовані на забезпечення інтересів суспільства й громадян.

Одним із різновидів механізмів адміністративно- правового регулювання є механізм адміністративно- правового регулювання трудової міграції.

Під механізмом адміністративно-правового регулювання трудової міграції пропонуємо розуміти систему адміністративно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин у сфері трудової міграції суб'єктами, які наділені владними повноваженням.

Список використаних джерел

1. Словник іншомовних слів / за ред. О.С. Мельничука. К., 1974. 776 с.

2. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. М.: Просвещение, 1980. 269 с.

3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник; пер. з рос. Х.: Консум, 2001.656 с.

4. Горшенев В.А. Способы и организационные формы правового регулирования. М.: Юридическая литература, 1972. 256 с.

5. Протасов В.Н. Что и как регулирует право: учеб. пособие. М.: Юрист, 1995. 65 с.

6. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. М.: Юридическая литература, 1966. 211 с.

7. Алексеев С.С. Проблемы теории права: курс лекций: в 2 т. Свердловск, 1972. Т 1. 396 с.

8. Скакун О.Ф. Теория государства и права: учебник. Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. 691 с.

9. Витченко А.М. Механизм правового регулирования социалистических общественных отношений, его понятие и структура. Вопросы теории государства и права. Саратов, 1968. Вып. 1. С. 67-68.

10. Шабалин В.А. Методологические вопросы правоведения. Саратов: СГУ 1972. 251 с.

11. Казимирчук В.П. Современная социология права. М.: ВЖЗИЕ, 1995. 112 с.

12. Русинов РК. Теория государства и права. М.: Юридическая литература, 1998. 458 с.

13. Арсеньев Е.В., Витрук Н.В. Реализация прав граждан в условиях развитого социализма. М.: Просвещение, 1983. 198 с.

14. Малько А.В. Механизм правового регулирования. Правоведение. 1996. № 3. С. 56-57.

15. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. М., 1981. 350 с.

16. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття): посібник. Ірпінь, 1998. 108 с.

17. Коренев А.П. Административное право России: учебник: в 3 ч. М.: МЮИ МВД России; Изд-во "Щит-М", 1999. Ч. 1.280 с.

18. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: навч. посібник. К.: НАВСУ, 2000. 240 с.

19. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: навч. посібник. К.: Атіка, 2007. 624 с.

Размещено на Allbest.ru