Класифікація рішень суду в цивільному процесі за їх місцем у механізмі правового регулювання матеріальних правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація рішень суду в цивільному процесі за їх місцем у механізмі правового регулювання матеріальних правовідносин

Андронов І.В.

Стаття присвячена класифікації рішень суду в цивільному процесі за їх місцем у механізмі правового регулю-вання матеріальних правовідносин. Пропонується за цим критерієм класифікації поділяти рішення суду на кон-ститутивні та декларативні. Доведено, що цей критерій може бути використаний для класифікації як рішень судів у справах позовного провадження, так і рішень, що ухвалюються у справах окремого провадження.

Ключові слова: правосуддя, цивільний процес, рішення суду, класифікація рішень, судовий розгляд.

Статья посвящена классификации решений суда в гражданском процессе в зависимости от их места в механиз-ме правового регулирования материальных правоотношений. Предлагается по данному критерию классификации разделять решения суда на конститутивные и декларативные. Доказано, что данный критерий может быть исполь-зован для классификации как решений судов по делам искового производства, так и решений, которые выносятся по делам особого производства.

Ключевые слова: правосудие, гражданский процесс, решение суда, классификация решений, судебное раз-бирательство.

Article is devoted to the classification of decisions in civil procedure on their place in the mechanism of the legal ad-justing of material legal relationships. It is suggested on this criterion of classification to divide decisions into constitutive and declarative. It is well-proven that this criterion can be used for classification of both decisions of courts in matters of lawsuit realization and decisions that is accepted in matters of separate realization.

Key words: civil procedure, decision of court, classification of decisions, litigation.

постановка проблеми. У науці цивільного про-цесуального права є лише два об'єкти дослідження, які викликають найбільше суперечок серед дослід-ників та породили найбільшу кількість теорій та концепцій навколо себе, - це позов та рішення суду. Причиною цього є те, що вказані явища явля-ють собою місток між матеріальними та проце-суальними правовідносинами. Тому дуже важко визначити, скільки в них від матеріального права, а скільки - від процесу. Позовні вимоги, що виплива-ють із матеріальних правовідносин, розглядаються вже у процесуальному порядку. З іншої сторони, рішення суду, яке отримане в процесі судового розгляду, будучи процесуальним актом, впливає на матеріальні правовідносини, є елементом меха-нізму їх правового регулювання.

Побудування класифікації рішень суду в цивіль-ному процесі за характером впливу рішення в меха-нізмі правового регулювання матеріальних правовід-носин дає змогу отримати відповідь на питання про те, яке саме місце займає рішення суду в механізмі правового регулювання матеріальних правовідно-син, який саме вплив на них воно спричиняє.

стан опрацювання. Питанню класифікації судових рішень у цивільному процесі приділяли увагу такі вчені-процесуалісти, як: М.Г. Авдю-ков, М.А. Гурвіч, П.П. Заворотько, С.К. Загай- нова, М.Б. Зейдер, М.О. Козлов, В.В. Комаров,

О.В. Кудрявцева, М.О. Рожкова, Г.В. Фазікош, Н.О. Чечина, Д.М. Чечот, М.й. Штефан, К.С. Юдель- сон та інші науковці.

Втім, наукова проблема класифікації судо-вих рішень у цивільному процесі за критерієм їх впливу в механізмі правового регулювання мате-ріальних правовідносин залишається остаточно не вирішеною.

Метою статті є вдосконалення класифікації судових рішень у цивільному процесі за критерієм їх впливу в механізмі правового регулювання мате-ріальних правовідносин.

виклад основного матеріалу. Однією з най-більш давніх та розроблених у процесуальній науці класифікацій рішень суду є їх класифікація за тією процесуально-правовою ознакою, за якою класифі-кують позови, - способом захисту права, та право-вими наслідками, які вони зумовлюють [1, с. 402].

За цим критерієм позови та відповідні їм судові рішення поділяють на: 1) рішення про присудження; 2) рішення про визнання; 3) перетворювальні (кон-ститутивні або потестативні) рішення.

Використаний у ній критерій є тим самим, за яким класифікують і позови, а тому ця класифікація вважається традиційною для рішень у справах позо-вного провадження. рішення суд цивільний провадження

Так, ще В.М. Гордон писав, що право на позов про присудження - це право на судове підтвердження права позивача на виконання чого-небудь із боку від-повідача. Право на позов про визнання - це право на судове підтвердження існування або не існування правовідносин. Із цієї основної відмінності випливає й відмінність у тих правових ефектах, до яких при-зводять судові рішення, що становлять процесуальну мету позовів [2, с. 127-128]. Отже, за тим правовим ефектом, що спричиняє рішення, науковець поділяв судові рішення на рішення за позовами про визнання та рішення за позовами про присудження.

Є.В. Васьковський, окрім позовів про визнання та позовів про присудження, виділяв також пере-творювальні позови, що мають на меті утворення, зміну або припинення юридичних відносин: «За своїм змістом перетворювальні позови, поділяються на три категорії: правоутворюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі» [3, с. 159-160]. Звичайно, хоча автор про це прямо не вказував, метою пред'явлення перетворювального позову є ухвалення судом пере-творювального рішення.

Більш докладно ця концепція (поділу судових рішень на рішення про присудження, рішення про визнання та перетворювальні рішення) відобра-жена у працях М.А. Гурвича, який, класифікуючи судові рішення в позовному провадженні, викорис-товував категорію «предмет судового рішення». Як предмет судового рішення в позовному про-вадженні вчений розглядав те цивільне право- відношення, спір про яке суд вирішив. Це право- відношення, на думку М.А. Гурвича, виступає як предмет рішення по-різному. Предмет рішення про присудження становить право вимоги з відповідним йому обов'язком, коли матеріально-правова можли-вість здійснити обов'язок у примусовому для борж-ника порядку вже настала. Предметом рішення про визнання слугує право у тому стані, коли воно ще не здатне до негайного примусового здійснення по відношенню до відповідача, - іншими словами, коли воно ще не є правом на позов у матеріальному сенсі. Під предметом перетворювального рішення науковець розумів не лише перетворювальне повноваження позивача, тобто право позивача на перетворення (зміну або припинення) правовідно- шення, що здійснюється через суд, а саме перетво-рюване правовідношення загалом [4, с. 14-17].

Доволі цікавою є точка зору М.А. Гурвича, що до рішень про визнання належить не лише власне рішення про задоволення позовів про визнання, а й рішення про відмову в позові про присудження. таким рішенням, на думку М.А. Гурвича, суд під-тверджує відсутність спірного права позивача у стані права на позов та відповідного йому обов'язку від-повідача [4, с. 14].

Серед праць сучасних науковців, присвяче-них цій класифікації рішень суду, варто звернути увагу на дослідження М.О. Козлова [5, с. 12-15; 6, с. 139-149]. Вчений справедливо зауважив, що рішення про визнання та присудження, з однієї сто-рони, і перетворювальні рішення, з іншої, чинять різний вплив на правовідносини, що є предметом судового розгляду, а отже, належать до різних рівнів класифікації рішень суду.

Ще М.А. Гурвич зазначав, що рішення за позо-вами про визнання та позовами про присудження не вносить жодних змін в існуюче право, яке залиша-ється й після судового рішення таким самим, яким воно було до процесу [7, с. 21]. Тому позови про при-судження та позови про визнання об'єднують у тео-рії цивільного процесуального права єдиним термі-ном «декларативні позови» [8, с. 101].

Водночас перетворювальні позови та відповідні їм перетворювальні рішення спричиняють безпосе-редній вплив на спірні правовідносини, видозміню-ють їх, а отже, відіграють зовсім іншу роль у меха-нізмі правового регулювання.

У зв'язку з вищезазначеним, М.О. Козлов про-понує поділяти позови та судові рішення за їх мате-ріально-правовим впливом у механізмі правового регулювання на дві групи: 1) регулятивні (регла-ментуючі); 2) декларативні (охоронні). До регуля-тивних позовів та судових рішень, на думку автора, належать перетворювальні (правозмінюючі та пра- воприпиняючі), правоутворюючі та правознищу- ючі позови та рішення. До декларативних позовів та судових рішень належать позови та рішення про присудження та про визнання [5, с. 12-15].

Загалом із цією позицією можна погодитись. Автор правильно розрізняє правоутворюючі рішення, що спричиняють появу нового правовідно-шення, яке раніше не існувало, та перетворювальні рішення, які завжди ґрунтуються на правовідно- шенні, що існувало раніше [6, с. 149]. Водночас викликає заперечення виділення автором так званих правознищуючих рішень. їх відмінність від пра- воприпиняючих, на думку М.О. Козлова, полягає в тому, що останні припиняють правовідносини на майбутнє (наприклад, рішення суду про розірвання договору), тоді як вплив правознищуючого рішення має зворотний у часі характер та ліквідує право-відносини з моменту їх виникнення (наприклад, рішення суду про визнання договору недійсним).

Варто зауважити, що у разі з конститутивними рішеннями суд не самовільно вносить зміни у право-відносини сторін, він здійснює захист права особи на внесення таких змін. У разі ж із так званими пра- вознищуючими рішеннями суд не захищає право позивача на знищення (ліквідацію) правовідносин, оскільки відповідне право у позивача відсутнє, суд лише офіційно підтверджує той факт, що з огляду на певні обставини, вказані у законі, відповідні право-відносини не виникли. Тобто такі рішення, по суті, є негативними рішеннями про визнання.

Також не цілком коректною вбачається запро-понована М.О. Козловим назва різновиду судових рішень - регулятивні. Сам критерій класифікації (за матеріально-правовим впливом у механізмі пра-вового регулювання), який називає науковець, натя-кає на те, що будь-яке судове рішення займає те чи інше місце у механізмі правового регулювання пра-вовідносин, а отже, всі вони певною мірою регуля-тивні. Тому варто повернутись до більш усталеної назви цього виду судових рішень, яка краще відо-бражає їх суть, - конститутивні рішення, тобто ті, що стають основою для виникнення, зміни або при-пинення правовідносин.

Варто погодитись з І.О. Ромащенко щодо необ-хідності відрізняти позови (та відповідні їм судові рішення) про зміну та припинення правовідносин від позовів (та судових рішень) про визнання пра-вовідносин такими, що змінилися та припинилися [9, с. 142-146]. Останні мають місце тоді, коли на момент звернення до суду факт зміни та припи-нення спірних правовідносин вже відбувся. Для цих правовідносин судове рішення не має кон-ститутивного характеру, а декларує, офіційно під-тверджує вже наявний факт. Такими, наприклад, є рішення судів про визнання поруки припиненою (п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосу-вання судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» [10]). Такі рішення варто вважати не конститутивними, а рішеннями про визнання.

Той самий критерій (характер впливу рішення суду в механізмі правового регулювання) може бути використаний і для класифікації рішень, що ухвалю-ються у справах окремого провадження.

конститутивні рішення ухвалюються судами у справах окремого провадження, які призначені для зміни правового статусу особи або правового режиму майна. Сюди належать:

1) правоутворюючі рішення: рішення про уси-новлення (спричиняють виникнення взаємних прав та обов'язків між усиновлювачем та усиновленою дитиною), про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність (спричиняють виникнення права власності територіальної громади на безха-зяйне нерухоме майно), про визнання спадщини від умерлою (спричиняють виникнення права влас-ності територіальної громади на спадкове майно), про надання права на шлюб (спричиняють виник-нення в особи права на укладення шлюбу до досяг-нення нею шлюбного віку);

2) перетворювальні рішення: рішення про обме-ження цивільної дієздатності фізичної особи, визна-ння фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (спричиня-ють зміну правового статусу особи), про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (також спричиняють зміну правового статусу особи), про визнання фізичної особи безвісно від-сутньою чи оголошення її померлою (спричиняють зміну правового статусу особи, що, в свою чергу, безпосередньо впливає на матеріальні правовідно-сини), про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, або за заявою будь-кого з подружжя, якщо один із нього засуджений до позбавлення волі (спричиняє припинення шлюбних відносин), про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя (спричиняє зміну взаємних прав та обов'язків подружжя).

Декларативні рішення ухвалюються судами у справах окремого провадження, які призначені для встановлення юридичних фактів та захисту деяких неоспорюваних прав. До них належать:

1) рішення про визнання: рішення про вста-новлення фактів, що мають юридичне значення (спрямовані на офіційне підтвердження судом наявності або відсутності певних юридичних фактів), про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі (спрямовані на офіційне підтвердження судом наявності або від-сутності права заявника на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі);

2) рішення про присудження: рішення про

надання особі психіатричної допомоги в примусо-вому порядку (спрямовані на примушення особи пройти психіатричне лікування), про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу (спрямовані на примушення особи пройти лікування від туберкульозу), про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (спрямовані на примушення банків-ської установи надати запитувану інформацію, яка становить банківську таємницю).

Висновки. Таким чином, за характером матері-ально-правового впливу рішення суду в механізмі правового регулювання як рішення в позовному, так і рішення в окремому провадженні поділяються на конститутивні та декларативні.

Конститутивні рішення - це рішення судів, якими здійснюється захист суб'єктивного права (охороню- ваного законом інтересу) особи на створення, зміну або припинення правовідносин, прав та обов'язків їх суб'єктів. тому такі рішення є юридичними фактами у сфері матеріального права.

конститутивні рішення, в свою чергу, поді-ляються на правоутворюючі (які спричиняють виникнення правовідносин, прав та обов'язків їх суб'єктів) та перетворювальні (які спричиня-ють зміну та припинення правовідносин, прав та обов'язків їх суб'єктів).

Декларативні рішення - це рішення судів, якими здійснюється захист суб'єктивних прав та охороню- ваних законом інтересів без внесення змін до наяв-них матеріальних правовідносин шляхом усунення їх спірності (рішення про визнання) та, у разі необ-хідності, забезпечення можливості їх примусової реалізації (рішення про присудження).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс; Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. 624 с.

2. Гордон В.М. Иски о признании. Ярославль: Типографія Губернскаго Правленія, 1906. 372 с.

3. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса. М.: изд. бр. Башмаковых, 1917. 429 с.

4. Гурвич М.А. Судебное решение. Теоретические проблемы. М.: Юридическая литература, 1976. 174 с.

5. Козлов М.А. Проблемы современной процессуально-правовой классификации исков и судебных решений. Арбитражный и гражданский процесс. 2008. № 6. С. 12-15.

6. Козлов М.А. О роли судебного решения в возникновении, развитии и прекращении (движении) гражданского пра-воотношения. Закон. 2008. № 1. С. 139-149.

7. Гурвич М.А. Учение об иске (состав, виды). Учебное пособие. М.: ВЮЗИ, 1981.40 а

8. Рожкова М.А. Судебный акт и динамика обязательства. М.: Статут, 2003. 140 с.

9. Ромащенко І.О. Зміна та припинення цивільного правовідношення як спосіб захисту цивільних прав. К.: Алерта, 2016. 242 с.

Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин: постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12 (дата звернення: 29.01.2017).

Размещено на Allbest.ru