Тактика використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ужгородського національного університету

ТАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ. ПРИЗНАЧЕННЯ І ПРОВЕДЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ

Копча В.В.,

Постановка проблеми. Стрімкий розвиток досягнень науки і техніки, вдосконалення форм та методів злочинної діяльності потребують від працівників правоохоронних органів постійного вдосконалення знань щодо вилучення доказової інформації, можливостей її дослідження за допомогою спеціальних знань. Ці знання, за Кримінальним процесуальним кодексом України, можна залучити двома способами: за допомогою спеціаліста і шляхом проведення судової експертизи.

Стан опрацювання. Питання принципів дослідження судових експертиз розкрито в роботах Т.В. Авер'янової, В.Е. Бергера, А.П. Сапун, В.І. Гря- зіна, С.П. Дидковської, Н.І. Клименко, В.К. Лиси- ченко, А.М. Зиніна, Н.П. Майлис, Т.В. Каткова, Г.К. Кожевникова, В.В. Колкутина, С.М. Зосимова, Л.В. Пустовалова, С.Г. Харламова, С.А. Аксенова.

Метою статті є розробка на підставі аналізу своїх фахових навичок, знань того, що сприяє виявленню, закріпленню і вилученню доказів, шляхом надання слідчому консультативної допомоги під час проведення певної процесуальної дії, про що зазначається в протоколі цієї дії.

Виклад основного матеріалу. Отримання нових доказів за допомогою судових експертиз являє собою комплекс взаємопов'язаних дій слідчого, спеціаліста, експерта. Об'єктивність та повнота висновку експерта суттєво залежить від правильного визначення об'єктів дослідження, їх фіксації, вилучення та пакування відповідно до правил та рекомендацій, що розроблені криміналістикою. Правовими підставами судово-експертної діяльності є ст. 29 Конституції України, Закон України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р., Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, підзаконні нормативно-правові акти, які мають відповідати вимогам законів.

Варто мати на увазі, що в криміналістичній літературі питання визначення предмета судових експертиз має дискусійний характер. Проте більшість вчених-криміналістів вважає, що в основу такого визначення мають бути покладені теоретичні положення, розроблені О.Р. Шляховим. Узагальнюючи точки зору прихильників його концепції, до предмета судової експертизи доцільно віднести фактичні дані та обставини справи, механізм і умови слідоутворення, що встановлюються на основі спеціальних експертних досліджень із метою вирішення ідентифікаційних, діагностичних і ситуаційних завдань. Питання предмета судової експертизи нерозривно пов'язано із завданнями судових експертиз та об'єктами експертного дослідження.

Завдання судових експертиз поділяються на такі: ідентифікаційні для встановлення тотожності або групової належності об'єкта за його відображенням; діагностичні для встановлення природи, властивостей об'єкта та віднесення його до певного виду, класу, типу; ситуаційні для встановлення механізму та обставин події. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», об'єктами судово-експертного дослідження є матеріальні об'єкти, явища і процеси, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду. Об'єкти судової експертизи поділяються на загальні, родові та конкретні (безпосередні).

Поняття загального об'єкта судової експертизи неоднозначно трактується у науковій літератури. На підставі узагальнення наявних поглядів, можна зробити висновок про те, що під загальним об'єктом варто розуміти матеріальні (матеріалізовані) джерела інформації, які досліджуються експертом за допомогою спеціальних знань під час проведення призначеної компетентною особою, судом експертизи. Родовий об'єкт експертизи - матеріальні (матеріалізовані) джерела інформації, які мають спільні властивості за певним родом, видом. Об'єкт конкретної (безпосередньої) експертизи являє собою індивідуалізоване матеріальне (матеріалізоване) джерело інформації, що надається для дослідження на конкретну експертизу.

Доречно звернути увагу на те, що за процесуальною формою об'єкти судової експертизи можуть бути класифіковані таким чином: об'єкти, що були надані на експертизу для дослідження; об'єкти, що були створені експертом для проведення експертизи (експериментальні зразки тощо); допоміжні об'єкти, що використовує експерт для вирішення поставлених завдань (довідкові таблиці, колекції тощо). За правовим статусом об'єкти можна поділити на такі, що мають процесуальний статус речових доказів, і об'єкти, які такого статусу не мають (матеріали кримінального провадження, зразки для експертного дослідження тощо). Проте такі об'єкти мають певну процесуальну форму, оскільки мають бути офіційно надані у розпорядження експерта.

Під методом експертного дослідження більшість науковців розуміють систему логічних та інших інструментальних операцій (способів, прийомів) отримання даних для вирішення питання, що поставлене перед експертом.

Загальновизнаною є класифікація методів за ступенем їх загальності. За цим критерієм методи експертно-пізнавальної діяльності класифікуються таким чином:

- загальний діалектико-матеріалістичний метод. Визнання діалектико-матеріалістичного методу загальним пояснюється тим, що основні закони діалектики є базисом для розуміння сутності предметів, об'єктів, процесів, оскільки дають змогу розглядати та досліджувати їх як мінливі категорії у розвитку та взаємозв'язку;

- загально-пізнавальні методи. Ці методи можуть застосовуватися в будь-якій експертизі на будь-якій стадії експертного дослідження. До них, зокрема, належать: спостереження, порівняння, вимірювання, описування, моделювання, планування, експеримент, аналіз, синтез, індукція, дедукція тощо;

- окремі інструментальні та допоміжно-технічні методи: біологічні, фізичні, хімічні, фотографічні тощо;

- спеціальні методи - це методи, що застосовуються для вирішення експертних завдань певного роду або виду судової експертизи.

Ст. 3 Закону України «Про судову експертизу» встановлює основні принципи судово-експертної діяльності: законність, незалежність, об'єктивність і повнота дослідження. Доцільно охарактеризувати їх більш детально. Принцип законності експертної діяльності забезпечується наявністю правових норм, що регламентують судово-експертну діяльність та встановлюють кримінальну відповідальність суб'єктів, які порушують ці норми. Принцип незалежності судово-експертної діяльності гарантується: процесуальним порядком призначення експерта; забороною будь-кому втручатися в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнання та досудового слідства; можливістю присутності учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення експертизи; створенням необхідних умов для діяльності судового експерта тощо. Принцип об'єктивності дослідження означає, що будь-яке експертне дослідження має ґрунтуватися на об'єктивних властивостях предметів, явищ і проводиться без упередження. Принцип повноти дослідження покладає на експерта зобов'язання щодо проведення дослідження в обсязі поставлених перед ним завдань з урахуванням особливостей конкретних об'єктів і технічних можливостей. Із метою забезпечення повноти дослідження експерт має право вийти за межі завдань, визначених постановою слідчого або ухвалою.

У криміналістиці розрізняють дві форми застосування спеціальних знань: процесуальну, не процесуальну. Процесуальна форма застосування спеціальних знань є більш важливою та ефективною, оскільки вона передбачена законом і має юридичну силу. Кримінальним процесуальним законом чітко встановлено, в яких випадках призначається і обов'язково проводиться судова експертиза, зокрема: для встановлення причини смерті, встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень, визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності сумніву щодо його осудності, встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені КК України, встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх отримати. Крім того, поширена процесуальна форма застосування спеціальних знань - участь спеціалістів у здійсненні слідчих дій. Ефективність розслідування за цієї умови значно підвищується, особливо під час розкриття тяжких злочинів проти особи. Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (ст. 71 КПК України).

Спеціаліста викликає слідчий або особа, що проводить дізнання, для участі у проведенні слідчих дій, консультацій та зборі доказів. Крім того, відповідно до кримінально-процесуального закону спеціаліст зобов'язаний: з'явитися за викликом, щоб взяти участь у проведенні слідчих дій; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням, фіксацією та вилученням доказів; давати пояснення з приводу виконаних ним дій. У КПК України (ст. 71) сформульовані права спеціаліста. Зокрема, спеціаліст має право: ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду, користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням, звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів, знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження, одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов'язаних із його залученням до кримінального провадження, заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом. Спеціаліста можна залучати до участі у слідчих (розшукових) діях усіх видів.

Участь спеціалістів підвищує ефективність слідчих (розшукових) дій, робить їх більш цілеспрямованими і підвищує якість фактично отриманих даних. Поряд із процесуальною формою участі спеціалістів у процесі розслідування на практиці широко використовуються також і непроцесуальна форма. Це, зокрема, консультації слідчого зі спеціалістом із питань, що потребують спеціальних знань, наприклад, під час призначення конкретного виду експертизи, довідкова діяльність спеціаліста, документальні ревізії, що проводяться за участю спеціаліста, надання допомоги у проведенні попереднього дослідження об'єктів під час проведення оперативно-роз- шукових заходів тощо. Необхідно зауважити, що вся діяльність спеціаліста із застосуванням спеціальних знань у непроцесуальній формі не має юридичної сили, оскільки вона не передбачена законодавством. Чинне законодавство України визначає правовий статус експерта, встановлює вимоги до нього. Відповідно до ст. 69 КПК України, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок із питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Судові експерти повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності. Закон передбачає права та обов'язки експерта. Зокрема, експерт має право: знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження, заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи, бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об'єктів дослідження, викладати у висновку експертизи виявлені в процесі її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання, ставити запитання, що стосуються предмета та об'єктів дослідження, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов'язком особи, яка залучена як експерт, заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом, користуватися іншими правами, передбаченими Законом України «Про судову експертизу». Судовий експерт має певні обов'язки. Так, експерт зобов'язаний: особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз'яснити його, прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час допиту, забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта, не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати, заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом.

За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків у суді, невиконання інших обов'язків експерт несе відповідальність, встановлену законом (ст. 70 КПК України). Зважаючи на те, що на суд, прокурора, слідчого і особу, яка проводить дізнання, покладається обов'язок здійснювати оцінку отриманих доказів (у даному випадку висновку експерта), (курсанти, слухачі) мають бути обізнані із загальними положеннями методики експертного дослідження. Експертне дослідження являє собою послідовний процес, який складається з таких стадій:

- попереднє дослідження доказів. Під час цієї стадії експерт має ознайомитися з постановою слідчого або ухвалою суду; з'ясувати завдання, зміст і обсяг майбутніх досліджень; оглянути об'єкти дослідження; визначити відповідність наданих об'єктів предмету експертизи і тим завданням, які потрібно вирішувати; з'ясувати придатність об'єктів для дослідження та достатність їх кількості; висунути експертні версії й скласти план дослідження, у разі необхідності заявити клопотання про надання додаткових матеріалів, зразків, скласти мотивоване повідомлення про неможливість проведення експертизи;

- роздільне дослідження. Передбачає виявлення, фіксацію, детальне дослідження і аналіз властивостей, ознак об'єктів, що мають значення для вирішення ідентифікаційних, діагностичних і ситуаційних завдань. Під час роздільного дослідження експерт виявляє й аналізує спочатку загальні ознаки, а потім ознаки, що дають змогу індивідуалізувати об'єкт;

- порівняльне дослідження. Суть, мета і зміст порівняльної стадії дослідження полягає у порівнянні властивостей і ознак досліджуваних об'єктів. На першому етапі порівнюють загальні ознаки. Якщо такі ознаки збігаються, експерт переходить до другого етапу - порівняння окремих ознак;

- оцінка результатів і формулювання висновків експерта. Це останній етап експертного дослідження, завданням якого є оцінка всієї сукупності загальних та окремих ознак, виявлених у процесі аналізу і порівняння. На підставі проведеної оцінки експерт складає висновок, який власне є короткою аргументованою відповіддю на питання, які були перед ним поставлені. Класифікація судових експертиз розкриває для науки їхнє пізнавальне значення, а для практики забезпечує правильний вибір спеціальних знань, які необхідно використовувати з метою отримання інформації зі складного джерела доказів.

Судові експертизи класифікуються за різними підставами. За своєрідністю предмета спеціальних знань їх можна розділити на кілька класів:

- криміналістичні: почеркознавча (дослідження почерку і підписів), авторознавча (дослідження писемної мови, дослідження усної мови), техніко- криміналістичного дослідження документів (дослідження реквізитів документів, дослідження матеріалів документів, дослідження друкарських форм), трасологічна, гомеоскопічна, слідів тварин, механос- копічна, слідів транспортних засобів, встановлення цілого за його частинами)\є судово-балістична (дослідження вогнепальної зброї, дослідження боєприпасів і слідів пострілу), вибухово-технічна (дослідження вибухових пристроїв, слідів і обставин вибуху), портретна експертиза, фототехнічна, фоно- та відеогра- фічна, експертиза холодної зброї, судово акустична;

- експертиза матеріалів і речовин і виробів: експертиза наркотичних речовин, експертиза металів і сплавів, експертиза фарб і лаків, експертиза паливно-мастильних матеріалів, експертиза волокон, експертиза скла та кераміки, експертиза пластмас і полімерів; наявності шкідливих речовин у навколишньому середовищі; продуктів вибуху і пострілу;

- біологічні: об'єктів рослинного походження, об'єктів тваринного походження;

- ґрунтознавча: дослідження ґрунтів. До неї примикає мінералогічна експертиза;

- екологічна, інженерні, інженерно-технічні, будівельно-технічна; розподіл земель і визначення порядку користування земельними ділянками;

- комп'ютерно-технічна; побутової техніки дослідження спеціальних засобів;

- інженерно-транспортні (наземного транспорту, водного транспорту, повітряного транспорту), інженерно-технологічні (дослідження відповідності дій фізичних і юридичних осіб вимогам норм охорони праці і безпеки життєдіяльності;обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки); вибухово-технологічна;

- економічні: документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; документів про економічну діяльність підприємств і організацій; документів фінансово-кредитних операцій; економічні дослідження, пов'язані з використанням прав на об'єкти інтелектуальної власності;

- товарознавчі: товарів народного споживання (дослідження якості промислових товарі та їх оцінка; дослідження якості продовольчих товарів та їх оцінка);

- транспортно-товарознавчі (оцінка автомототранспорту; оцінка судноплавних засобів; оцінка літальних апаратів);

- комп'ютерно-товарознавчі (дослідження якості апаратно-комп'ютерних засобів та їх оцінка; дослідження програмного забезпечення з метою його оцінки);

- оцінка нерухомості, бізнесу майнових і немай- нових прав (оцінка будівельних об'єктів і споруд; оцінка державного майна; оцінка недержавної власності; оцінка майна, яке пропонується як застава; оцінка майна при страхуванні; оцінка майна при ліквідації, банкрутстві; оцінка майна в умовах оренди тощо);

- дослідження якості та оцінка сировини, машин та обладнання (дослідження якості та оцінка виробничо-промислового обладнання; дослідження якості та оцінка сільськогосподарського обладнання; дослідження якості та оцінка торгово-побутового обладнання тощо);

- оцінка земель (оцінка земель сільськогосподарського призначення; оцінка земель житлової та громадської забудови; оцінка земель історико-культур- ного призначення; оцінка земель лісового фонду; оцінка земель водного фонду; оцінка земель промисловості, оборони та іншого призначення тощо);

- дослідження охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, об'єктів авторського права; об'єктів суміжних прав; дослідження, пов'язані з охороною прав на винаходи; дослідження, пов'язані з охороною прав на промислові зразки; дослідження, пов'язані з охороною прав на конфіденційну інформацію тощо;

- психіатричні експертизи, фармацевтичні експертизи;

- судово-медичні експертиз (дослідження трупа, дослідження живих осіб і речових доказів).

Однак єдиної класифікації судових експертиз поки що не існує, є лише так звані традиційні системи, що склалися на основі практики і криміналістичної науки. За характером розв'язуваних завдань експертизи поділяють на ідентифікаційні, діагностичні та ситуаційні. Поділ судових експертиз на ідентифікаційні та неідентифікаційні став традиційним. Ідентифікаційне дослідження спрямоване на встановлення тотожності об'єкта, а неідентифіка- нійне вирішує інші завдання, що стосуються людей і речей, дані про яких необхідні в доказуванні за кримінальною справою. Вирішення цих неідентифікаці- йиих завдань становить предмет дослідження двох видів криміналістичних експертиз: діагностичної та ситуаційної.

Діагностична експертиза вирішує завдання встановлення часу події, механізму дій. що сталися, встановлення окремих властивостей, що стосуються людини, речей, тварин. Сюди ж належить і виявлення невидимих слідів, наприклад рук, отруєння тощо. Ситуаційна криміналістична експертиза використовує різноманітні спеціальні пізнання, що дають можливість досліджувати всю матеріальну обстановку місця події в комплексі і вирішувати такі питання, як встановлення способу вчинення злочину: спосіб дії осіб, що перебували на місці злочину: скільки було осіб, які засоби і яким чином застосовувалися, які фізичні ознаки осіб, що брали участь у злочині, тощо. Підставою для таких суджень служать матеріали кримінальної справи, матеріальна обстановка і результати різних судових експертиз. Для з'ясування особливостей їх призначення та провадження судові експертизи поділяються на такі: обов'язкові, необхідність призначення яких передбачає ст. 242 КПК України, та необов'язкові, що призначаються слідчим або судом залежно від конкретної справи, за місцем провадження експертного дослідження експертизи поділяються на такі, що проводяться в експертній установі, та ті, що проводяться за межами експертної установи, за послідовністю проведення експертизи поділяються на первинні, що призначаються у разі необхідності використання спеціальних знань для проведення досліджень, та додаткові і повторні. Додаткова експертиза призначається у випадках, коли необхідно встановити факти (обставини) щодо нових джерел інформації, які ще не досліджувалися. Наприклад, під час встановлення виконавця підпису з'являються нові підозрювані (обвинувачені), від яких відбираються зразки на дослідження та призначається додаткова експертиза, яку зазвичай проводить той самий експерт. Повторна експертиза проводиться у випадках, коли висновок експерта суперечить основним матеріалам справи, які отримані іншими засобами доказування, у дослідженні застосовувалися методи, які не відповідають досягненням сучасної науки, експертом досліджувались не всі представлені джерела (неповнота до слідження, в експерта відсутні спеціальні знання для дослідження представлених об'єктів (некомпетентність)).

Повторна експертиза досліджує матеріали первинної експертизи, тому вона може бути доручена комісії експертів. Наприклад, повторна судово- медична експертиза трупа має обов'язково проводиться комісійно. За кількістю спеціальних знань, які використовуються під час провадження експертиз, останні поділяють на комплексні та комісійні. Комплексна експертиза призначається у разі, коли для вирішення питання (питань), що поставлено слідчим, дослідження джерела інформації необхідно проводити різними методами та засобами, спеціалістами різних галузей знань. Наприклад, із метою визначення механізму дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), аварії на авіатранспорті, залізниці необхідно дослідити джерело події фахівцями різних галузей знань (криміналістики, медицини, хімії, фізики, організації служби руху тощо). Комісійна експертиза - це дослідження об'єктів групою спеціалістів однієї галузі знань. Наприклад, дослідження потерпілих у авіакатастрофі комісією судмедекспер- тів. Комісійно проводяться судово-психіатричні експертизи. Комісію експертів, як правило, призначає керівник експертної установи заради швидкого проведення дослідження великої кількості об'єктів (документів слідів пальців рук тощо). Склад експертної комісії визначає слідчий за консультацією керівника експертної установи. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби. До них належать: науково- дослідні й інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України. Судово-експертну діяльність Міністерства юстиції України забезпечують сім науково-дослідних інститутів судових експертиз із такими відділеннями: Кримський НДІ судових експертиз; Дніпропетровський НДІ судових експертиз; Київський НДІ судових експертиз із відділенням у м. Вінниця, м. Тернопіль, м. Черкаси; Львівський НДІ судових експертиз із відділенням у м. Луцьк; Одеський НДІ судових експертиз із відділеннями у м. Миколаїв, м. Херсон; Харківський НДІ судових експертиз з відділенням у м. Севастополь, м. Полтава, м. Суми. слідчий процесуальний судовий експертиза

Експертно-криміналістична служба МВС України має таку структуру: Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ); Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті.

У Міністерстві охорони здоров'я функціонує система судово-медичних установ, яка забезпечує проведення судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Система експертних установ МОЗ має таку структуру: головне бюро судово-медичної експертизи, Республіканське бюро судово-медичної експертизи (Автономна республіка Крим), Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії і наркології, центри судово-психіатричної експертизи, відділення психоневрологічних лікарень та диспансерів.

Судова експертиза - це науковий метод дослідження складних, системних матеріальних джерел фахівцем-експертом для одержання доказової інформації. Таке поняття розкриває методологічну сутність експертизи як діяльності фахівця щодо застосування наукових і технічних знань, але не відображає ролі слідчого, який здійснює організаційно-тактичну діяльність. У цьому ракурсі судова експертиза являє собою організаційно-тактичну діяльність слідчого, що включає: збирання необхідних матеріалів, вибір моменту призначення експертизи, визначення предмета судової експертизи, формулювання запитань експерту, вибір експертної установи або експерта.

Збирання необхідних матеріалів. Такими матеріалами, насамперед, є досліджувані об'єкти (речові докази, жива особа, труп або його частини тощо), щодо яких слідчий (суд) має з'ясувати певні питання. Досліджувані об'єкти збираються під час проведення слідчих (судових) дій (оглядів, обшуків, виїмок та ін.) із дотриманням встановлених законом порядку та правил. У деяких випадках експерту необхідно надавати так звані зразки для порівняльного дослідження. Під зразками для експертного дослідження варто розуміти матеріальні об'єкти, що надаються експерту для порівняння з об'єктами, які ідентифікуються або діагностуються. Це можуть бути зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, зразки шрифту друкарської машинки, які використовуються в процесі проведення експертиз як порівняльні матеріали під час дослідження рукописів, предметів із відбитками рук, ніг, зубів, паперів та інших об'єктів, що надаються експерту для дослідження.

Слідчий збирає зразки в процесі таких слідчих дій, як огляд, обшук, виїмка або шляхом безпосереднього відібрання їх в обвинуваченого, підозрюваного, свідка або потерпілого. Так, відповідно до ст. 245 КПК України, у разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. При цьому отримання зразків для порівняльного дослідження є вже процесуальною дією, яка полягає в отриманні порівняльних матеріалів для експертного дослідження. Для відібрання або вилучення зразків слідчий може використовувати допомогу спеціаліста. Про відібрання зразків складається протокол. На відміну від речових доказів, зразки для порівняльного дослідження не пов'язані з розслідуваною подією і, безсумнівно, походять від конкретного об'єкта. Зразки повинні мати репрезентативність (достатню кількість та якість) та порівняльність (можливість порівняння).

За способом отримання зразки поділяються на три групи: вільні, умовно-вільні та експериментальні. Вільні зразки виключають можливість будь- якого умисного викривлення ознак досліджуваного об'єкта. Це зразки створені або отримані поза зв'язком із розслідуваною кримінальною справою і, як правило, до її порушення (наприклад, особисте листування особи, у якої відбираються зразки, її щоденники та інші рукописні документи, виконані до кримінальної справи). Експериментальні зразки - це зразки, що спеціально отримані для проведення цієї конкретної експертизи. Вибір моменту призначення експертизи. За загальним правилом, судова експертиза має бути призначена своєчасно. Своєчасність призначення експертизи забезпечується плануванням цієї слідчої (судової) дії. Визначаючи момент призначення експертизи, необхідно враховувати: властивості та стан об'єктів експертного дослідження, необхідність та можливість отримання порівняльних зразків; особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення тощо), слідчу ситуацію.

Вибір моменту призначення експертизи передбачає визначення її місця у системі інших слідчих (судових) дій. Призначення та проведення експертизи зумовлені тактичними міркуваннями. Визначення часу призначення експертизи пов'язано з особливостями розслідуваного злочину, слідчою ситуацією, наявністю або відсутністю необхідних матеріалів для призначення експертизи, визначення предмета судової експертизи.

Предмет експертизи - це ті обставини, які можуть бути з'ясовані в процесі експертного дослідження, та фактичні дані, що встановлюються на основі спеціальних знань і дослідження матеріалів справи. Предмет експертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом, слідчим або судом. За законом, перед експертом можуть бути поставлені лише такі питання, для вирішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання, Існують типові переліки питань щодо різних видів експертиз у розслідуванні тих або інших категорій злочинів. Однак такі переліки є орієнтуючими. Питання експерту мають відповідати таким основним вимогам: не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру, бути визначеними, конкретними та короткими; мати логічну послідовність, характеризуватися повнотою та мати комплексний характер.

Вибір експертної установи або експерта. Вибір експертної установи здійснюється з урахуванням виду експертизи, об'єктів дослідження та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існують розгалужені відомчі системи судово-експертних установ, в яких проводяться судові експертизи. За ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, зокрема за клопотанням сторони захисту чи потерпілого (ст. 243 КПК України).

Експертне дослідження - це процес дослідження об'єктів, що надані на експертизу. У своїй діяльності експерт використовує методи експертного дослідження, тобто систему способів, прийомів, операцій для вирішення експертних завдань. У теорії криміналістики існують різні класифікації цих методів (наприклад, методи експертного дослідження інколи поділяються на загальнопізнавальні, окремі інструментальні, спеціальні). Експерт не має права обмежити обсяг запропонованого йому дослідження. За наявності великої кількості однорідних об'єктів (наприклад, партія недоброякісної продукції) слідчий або суд мають розглянути питання щодо доцільності вибіркового дослідження. Експерт має виходити з таких загальних положень: об'єктивності, повноти та всебічності дослідження; його законності та своєчасності; цілеспрямованості та плановості; безпосередності дослідження об'єктів експертизи; процесуального оформлення її результатів.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ст. 101 КПК України).

У висновку експерта має бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза, місце і час проведення експертизи, хто був присутній під час проведення експертизи, перелік питань, що були поставлені експертові, опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом, докладний опис проведених досліджень, у тому числі методів, застосованих у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка, обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

Висновок експерта обов'язково має бути чіткий, і в ньому має бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо під час проведення експертизи будуть виявлені відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок підписується експертом (ст. 102 КПК України). У разі проведення додаткової або повторної експертизи експерт має зазначити в обставинах справи привід для призначення такої експертизи. Підсумки експертизи складаються на підставі фактичних даних, отриманих у процесі проведення експертизи та експертного аналізу обставин справи. Оформлення висновку регламентується вимогами процесуального законодавства України. Висновки експерта можуть бути категоричними або ймовірними. За процесуальними умовами доказове значення мають лише категоричні висновки експерта. Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, проте незгода з ним має бути мотивована у відповідній постанові (ухвалі суду). Висновок експерта складається не менш як у двох примірниках, один з яких одразу ж надсилається особі, яка призначила експертизу, а другий залишається в архіві експертної установи.

Підміняти висновок експерта довідками та виписками, а також використовувати для складання цього документа незатверджені форми та бланки анкетного типу забороняється. Існують два способи оцінки наукової достовірності висновку: аналіз умов і методів проведення дослідження і зіставлення висновків експерта з іншими доказами, які містять відомості стосовно предмета дослідження, тобто перевіряється відповідність висновку дійсності. Під час оцінки висновку експерта слідчий (суд) мають проаналізувати:

- дотримання процесуального порядку призначення та проведення експертизи (правосуб'єктність, компетентність, незацікавленість експерта, чи не вийшов експерт за межі своєї компетенції), повноту, обґрунтованість і вмотивованість висновку (чи досліджені всі об'єкти, що були надані на експертизу; чи відповів експерт на всі поставлені питання; відсутність суперечностей між окремими частинами висновку, відповідність кінцевих висновків проміжним; достовірність, чіткість, зрозумілість, логічна обґрунтованість висновків. У разі визнання висновку неповним або недостатньо ясним може бути призначена додаткова експертиза або проведено допит експерта);

- відповідність висновку експерта іншим зібраним у справі доказам (наявність суперечностей може бути підставою для проведення додаткових слідчих дій або призначення повторної експертизи).

Проведення судової експертизи регламентовано Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р., КПК, ЦПК, ГПК України, відомчими нормативними актами. Для того щоб експерт міг найбільш повно і у короткий термін дати висновок із питань, поставлених перед ним, необхідно організаційно та тактично вірно підготуватися до призначення експертизи. Відповідні матеріали, надані експертові для дослідження, мають бути достатні за кількістю і якістю. Усі речові докази та відібрані зразки, призначені для експертного дослідження, необхідно процесуально оформити й упакувати для транспортування. Серйозну увагу необхідно звернути на формулювання питань, що ставляться перед експертом. Вони не можуть виходити за межи спеціальних пізнань експерта. Питання експерту варто формулювати ясно і чітко. Для уточнення питань і визначення обсягу матеріалів, необхідних для проведення експертизи, можна скористатися допомогою експерта. Під час проведення експертиз слідчий загалом виконує організаційну та контролюючу функції. Якщо під час проведення експертизи експерт встановить обставини, що мають значення для справи, із приводу яких йому не були поставлені питання, він вправі вказати на них у своєму висновку. Як і будь- який доказ, висновок експерта підлягає оцінці. Тобто до висновку експерта (як і до інших доказів) треба підходити з критичної точки зору.

Нині переоцінка доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, прийняття неправильного рішення у справі, яке підлягає зміни або скасування. Проте, зважаючи на специфіку цього джерела доказів (авторитет науки, спеціальних знань), закон вимагає, щоб незгода з висновком експерта була мотивованою і письмовою.

Список використаних джерел

1. Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза: Курс общей теории / Т.В. Аверьянова. - М.: Норма, 2009. - 480 с.

2. Бергер В.Е., Сапун А.П. Подготовка и направление материалов для проведения судебных експертиз / В.Е. Бергер,

А.П. Сапун. - К. МВД УССР, 1974. - 79 с.

3. Грязін В.І. Підготовка та призначення судових експертиз: Посіб. / В.І. Грязін, В.К. Гіжевський, О.І. Рощин. - К.: Інститут економіки і права «Крок», 2003. - 688 с.

4. Дидковская С.П., Клименко Н.И., Лисиченко В.К. Подготовка и проведение отдельных видов судебной экспертизы / С.П. Дидковская, Н.И. Клименко, В.К. Лисиченко. - К., 1977. - 79 с.

5. Експертизи у судовій практиці / За заг. ред. В.Г. Гончаренко. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 388 с.

6. Зинин A.M., Майлис Н.П. Судебная експертиза: Учеб. / A.M. Зинин, Н.П. Майлис. - М.: Право и закон; Юрайт-Издат, 2002. - 320 с.

7. Каткова Т.В., Кожевников Г.К. Судові експертизи (Підстави та процесуальний порядок призначення і провадження, перелік типових питань) [навч. посіб.] / Т.В. Каткова, Г.К. Кожевников. - 3-тє вид. - X.: Рубікон, 2003. - 192 с.

8. Кобзарь С.И. Организация назначения криминалистических экспертиз и использование их результатов в расследовании преступлений: [Учеб. пособ.] / С.И. Кобзарь; Луганский гос. ун-т внутренних дел им. Э.А. Дидоренко. - Луганск; РИО ЛГ УВД, 2007. - 256 с.

9. Колкутин В.В., Зосимов С.М., Пустовалов Л.В., Харламов С.Г, Аксенов С.А. Судебные экспертизы / В.В. Колкутин, С.М. Зосимов, Л.В. Пустовалов, С.Г Харламов, С.А. Аксенов. - М., 2001. - 179 с.

10. Клименко Н.І. Судова експертологія: Курс лекцій: Навч. посіб. для студентів юрид. спец, вищих навч. закладів / Н.І. Клименко. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. - 528 с.

11. Макаренко Є.І., Негодченко О.В., Тертишник В.М. Експертизи на досудовому слідстві [Навч. посіб.] / Є.І. Макаренко, О.В. Негодченко, В.М. Тертишник. - Дніпропетровськ, 2001. - 204 с.

12. Моїсєєв О.М. Експертна технологія та предмет, об'єкт, задачі судової експертизи / О.М. Моїсєєв // Право і безпека: Науковий журнал. - 2005. - № 2. - С. 26-28.

13. Моїсєєв О.М. Висновок експерта в контексті взаємодії процесуальних суб'єктів [Монографія] / О.М. Моїсєєв. - Донецьк: Норд-Прес - ДонНУ - Доні ІДІСЕ МЮ України, 2007. - 187 с.

14. Прасолова Э.М. Теория и практика криминалистической экспертизы: Учеб. пособ. / Э.М. Прасолова. - М.: Изд-во УДН, 1985. - 72 с.

15. Российская Е.Р Судебная экспертиза в гражданском, арбитражном, административном и уголовном процессе / Е.Р Российская. - М.: Норма, 2005. - 656 с.

16. Орлов Ю.К. Судебная экспертиза как средство доказывания в уголовном судопроизводстве / Ю.К. Орлов. - М.: И ПК РФЦСЭ, 2005. - 264 с.

17. Судова експертиза: нормативно-правове регулювання та наукові коментарі [Навч.-довід, посіб.] - X.: TOB «Оді- сей», 2004. - 448 с.

18. Тактика використання спеціальних знань у формі судової експертизи в процесі розслідування і розкриття злочинів / [В.О. Комаха, ГФ. Кривда, В.В. Антонюк та ін.]; В.О. Комаха (заг. ред.); Одеська національна юридична академія. - Чернівці: Золоті литаври, 2004. - 338 с.

19. Щербаковский М.Г. Судебные экспертизы: назначение, производство, использование [Учеб.-практ. пособ.] / М.Г. Щербаковский. - X.: Эспада, 2005. - 544 с.

Анотація

Стаття присвячена виявленню, закріпленню і вилученню доказів шляхом надання слідчому консультативної допомоги під час проведення певної процесуальної дії, про що зазначається в письмовому протоколі. Автор вказує на отримання та дослідження доказів за допомогою судових експертиз, які являють собою комплекс взаємопов'язаних дій слідчого, спеціаліста, експерта.

Ключові слова: отримання нових доказів за допомогою судових експертиз, які являють собою комплекс взаємопов'язаних дій слідчого, спеціаліста, експерта.

Статья посвящена выявлению, закреплению и изъятию доказательств путем предоставления следователю консультативной помощи при проведении определенного процессуального действия, о чем говорится в письменном протоколе. Автор указывает на получение и исследование доказательств с помощью судебных экспертиз, которые представляют собой комплекс взаимосвязанных действий следователя, специалиста, эксперта.

Ключевые слова: получение новых доказательств с помощью судебных экспертиз, которые представляют собой комплекс взаимосвязанных действий следователя, специалиста, эксперта.

The article is devoted to the identification, consolidation and removal of evidence by providing investigative advisory assistance in the course of a certain procedural action, as indicated in the written protocol. The author indicates the receipt and research of evidence through forensic examinations, which are a set of interrelated actions of an investigator, a specialist, an expert. Key words: obtaining new evidence by means of forensic examinations, which represent a complex of interrelated actions of an investigator, specialist, expert.

Размещено на Allbest.ru