Право на захист в умовах реформування господарського судочинства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Право на захист в умовах реформування господарського судочинства

Гоша I.O.

Стаття присвячена дослідженню права на захист в умовах реформування господарського судочинства. Визначено складники права на захист, обґрунтовано, що право на захист в господарському судочинстві має абсолютний характер. Запропоновано визначення права на захист у господарському судочинстві.

Ключові слова: право на захист, господарське судочинство, право на звернення, право на судове рішення, господарський суд.

Статья посвящена исследованию права на защиту в условиях реформирования хозяйственного судопроизводства. Определены составляющие права на защиту, обосновано, что право на защиту в хозяйственном судопроизводстве имеет абсолютный характер. Предложено понятие права на защиту в хозяйственном судопроизводстве.

Ключевые слова: право на защиту, хозяйственное судопроизводство, право на обращение, право на судебное решение, хозяйственный суд.

The article is devoted to the study of the right to protection in the context of reforming economic justice. The components of the right to defense are determined, it is substantiated that the right to protection in economic legal proceedings is absolute. The definition of the right to protection in economic legal proceedings is proposed.

Key words: right to protection, economic legal proceedings, right to appeal, right to a court decision, economic court.

Постановка проблеми. Трансформаційні процеси в суспільстві, реформування економіки, гармонізація національного законодавства відповідно до міжнародних стандартів об'єктивно підіймають питання дослідження права на захист. Водночас потрібно зазначити, що задля забезпечення реалізації на практиці конституційних норм про судовий захист прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, держави, необхідно, щоб сучасне процесуальне законодавство володіло досконалим понятійним та категоріальним апаратом, який відповідав би сучасним тенденціям розвитку суспільних відносин та базувався на наукових дослідженнях, скерованих на вдосконалення чинного процесуального законодавства та його гармонізацію з європейськими законодавчими стандартами.

в умовах стрімкого розвитку економічної діяльності суб'єктів господарювання виникає необхідність забезпечення належного ступеню захисту учасників господарсько-правових відносин у випадках виникнення господарських спорів між ними. Ефективність господарського судочинства залежить не тільки від правильного визначення, застосування права на захист, а також від можливості його забезпечення в умовах реформування судочинства, економіки та законодавства.

Проголошення Україною курсу на євроінтеграцію та побудову правової держави призвело до актуалізування питань стосовно вдосконалення прав людини та громадянина з урахуванням міжнародно-правових стандартів. Розширення співробітництва України з міжнародними та регіональними організаціями визначило важливий напрямок, а саме - забезпечення належного захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні. Права людини стрімко розвиваються протягом останніх років, це пов'язано з визнанням людини найвищою цінністю, у зв'язку з чим змінилося відношення державної влади до людини, змістилися пріоритети права на захист тощо.

вказане свідчить про важливість та необхідність розгляду права на захист в умовах реформування господарського судочинства та обумовлює актуальність дослідження цієї тематики.

Стан опрацювання. Право на захист у господарському судочинстві було та залишається актуальною темою для аналізу та дослідження. Однак окремого дослідження права на захист у господарському процесуальному праві не здійснювалося. Деякі питання права на захист в умовах реформування господарського судочинства були окреслені в працях О.А. Беляневич, Л.М. Ніколенко, О.П. Подцерковного, Д.М. Притики, В.В. Рєзніковой та інших вчених.

Мета статті - дослідження права на захист в умовах реформування господарського судочинства, виявлення проблемних питань та вироблення пропозицій щодо їх удосконалення.

Виклад основного матеріалу. Ефективність господарського судочинства залежить від того, наскільки буде точно визначено право на захист та механізм його реалізації в національному законодавстві. Право на захист у господарському судочинстві виникає на підставі загального конституційного права на захист, що визначено статтею 55 Конституції України. тобто право на захист - це фундаментальне право, що у свою чергу виступає гарантією всіх інших прав і свобод людини і громадянина.

Право на справедливий судовий розгляд, встановлене в ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, в якості одного з елементів включає і право учасника спору на ефективний доступ до суду, правомочному вирішити його справу.

Під час характеристики права на захист у господарському судочинстві як елемента загального конституційного права на судовий захист слід мати на увазі його абсолютний характер. Тобто конституційне право на судовий захист є правом на захист дійсно порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави за допомогою господарського суду. Водночас це право на правосуддя, яке за своєю суттю передбачає ефективне поновлення в правах і несумісне з помилковою діяльністю самого суду. Стаття 4 ГПК України визначає, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Конституційне право на судовий захист - це право, що гарантовано державою у визначеному законом порядку вимагати від суду як органу правосуддя забезпечення суб'єктивних прав шляхом розгляду, вирішення справи в залежності від його юрисдикції та прийняття справедливого рішення. судовий захист конституційне право

тобто правова природа права на захист має подвійний характер: з одного боку - конституційну складову частину, з іншого - процесуальну. Це обумовлено тим, що хоча право на захист встановлено конституцією України, але умови і порядок реалізації визначено процесуальним законодавством. конституційна складова частина визначає право на захист як правомочність суб'єкта права по відношенню до держави в особі його судових органів, що здійснюють функцію судової влади; право на діяльність суду щодо захисту порушених або оскаржених прав, охоронюваних законом інтересів.

Процесуальну складову частину права на захист можливо поділити на наступні складники: право на звернення до суду за захистом, право на отримання судового захисту, право на перегляд незаконного (помилкового) рішення, право на виконання судового рішення. Всі ці елементі в сукупності складають право на захист. Неможливо реалізувати право на захист без можливості права на перегляд у разі ухвалення помилкового судового рішення або невиконання судового рішення.

Право на звернення - це можливість зацікавленої особи звернутися до суду для порушення судового провадження з метою захисту його порушеного права або законного інтересу.

Передумовою реалізації права на захист повинна бути доступність правосуддя. Тобто судочинство має бути доступним для зацікавлених осіб, а саме територіальне розташування суду за умови зручності зацікавлених осіб; мати розумний та оптимальний підхід до створення спеціалізованих судів відповідної судової підсистеми; мати достатній кадровий склад з метою забезпечення якісного розгляду справ у розумні строки.

наступною передумовою права на звернення є правоздатність зацікавлених осіб. Стаття 20 ГК України встановлює, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. В умовах реформування господарського судочинства та законодавства з'явився новий інститут «Електронне правосуддя», метою якого є прискорення розгляду справ та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, що також сприяє реалізації права на захист.

Право на отримання судового захисту - це право зацікавленої особи на використання визначеного законом механізму захисту своїх прав та інтересів у господарському судочинстві, а також реалізація права на здійснення захисту свого конкретного права або інтересу, що забезпечено обов'язком суду стосовно використання всіх встановлених процесуальним законом можливостей для правильного і своєчасного розгляду справи і ухвалення законного, справедливого та обґрунтованого судового рішення.

Підставами виникнення права на отримання судового захисту є юридичні факти, що визначають можливість розгляду справи по суті та прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Право на перегляд незаконного (помилкового) рішення - це право зацікавленої особи на використання механізму перегляду судового рішення у випадках, встановлених процесуальним законодавством, що забезпечено обов'язком вищестоящого суду розгляду незаконного (помилкового) рішення та ухвалення справедливого рішення.

Право на виконання судового рішення - це право зацікавленої особи на отримання результату, зазначеного в судовому рішенні, що забезпечено обов'язком визначених осіб.

Тобто право на захист проходить стадії виникнення, здійснення, перегляду і припинення. Учасниками права на захист є зацікавлені особи, визначені господарським процесуальним законодавством, у тому числі господарський суд. Тому можливо зазначити, що право на захист включає не тільки публічні інтереси, а також приватні.

Крім того, право на захист включає дві складові частини - процесуальну та матеріальну; процесуальну - тому, що неможливо захистити неправомірно порушене право або законні інтереси; матеріальну - тому, що захисту підлягає лише порушене або неправомірно оспорюване право, або законний інтерес, і для винесення законного та обґрунтованого рішення необхідно правильно встановити характер спірних правовідносин, зміст матеріальних прав і обов'язків сторін.

Право на звернення до господарського суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави нерозривно пов'язано з матеріальним правом принаймні у двох відносинах, а саме: воно виникає лише з порушенням суб'єктивного господарського права, або коли це право оскаржується іншими особами; підставою вимоги про захист є порушені матеріальні права або права, що оскаржуються. Тому з матеріально-правової точки зору немає перешкод до того, щоб розглядати право на захист у його матеріально-правовому аспекті як одну з правомірностей самого суб'єктивного права [1, с. 105-106]. Але право на захист, що виникло на підставі матеріального права, може бути реалізовано не тільки шляхом звернення до господарського суду. Стаття 20 ГК України визначає, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, обмежують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Право на захист у його матеріально-правовому значенні - це можливість зацікавленої особи використовувати дозволені законом засоби щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, у тому числі можливість звернення до господарського суду, інших компетентних державних органів або самозахист. В умовах реформування господарського судочинства, під час удосконалення процесуального законодавства виникла можливість захисту свого права за допомогою врегулювання спору за участю судді (Глава 4 ГПК України).

Право на захист здійснюється за допомогою встановленої законодавством процесуальної форми з метою захисту суб'єктивного матеріального права. Але звернення до суду ще не означає надання самого судового захисту. Господарський суд зобов'язаний встановити порушені права та законні інтереси зацікавленої особи, визнати їх дійсно порушеними, визначитися, який закон треба застосовувати, та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

вчені по-різному тлумачать право на захист, а саме як: надану уповноваженій особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушеного права або права, що оскаржується [2, с. 240]; складову частину самого суб'єктивного права поряд із правом на власні дії, а також правом вимагати певної поведінки від зобов'язаних осіб [3, с. 24]; самостійне суб'єктивне право [4, с. 17]; інститут матеріального права, оскільки воно виникає в разі порушення матеріальних прав або інтересів, які охороняє закон [5, с. 31]; категорію процесуального права [6, с. 65]; одночасно інститут матеріального та процесуального права [7, с. 2-3]; універсальний інститут процесуального і матеріального права [8, с. 135].

Право на судовий захист є комплексним поняттям, яке може бути визначене як гарантоване Конституцією України право на звернення до судових органів у разі порушення прав, законних інтересів уповноваженої особи, яке конкретизується в матеріальних галузях права. Процесуальний аспект права на судовий захист включає встановлення процедури реалізації такого права та дозволяє визначити його як право на звернення до судових органів, на ініціацію судового процесу [9, с. 334-335].

Висновки

На підставі здійсненного аналізу можливо зробити наступні висновки. Право на захист у господарському судочинстві - це звернення та здійснення захисту на підставі встановленого законодавством процесуального порядку, результатом якого буде ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення і його виконання. Особливістю права на захист є те, що наявність або відсутність порушеного права не пов'язано ні з можливістю звернення до суду, ні з можливістю отримання судового захисту.

Список використаних джерел

1. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. М.: Статут, 2000. 411 с.

2. Гражданское право / под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. СПб., 1996. Т 1. 550 с.

3. Советское гражданское право / под ред. В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина: в 2-х частях. Киев: Вища школа, 1983. Ч. 1.503 с.

4. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. К.: Юрінком Інтер, 2001.255 с.

5. Осипов Ю., Ярков В. Защита прав личности в социалистическом гражданском процессе. Советская юстиция. 1986. № 21. С. 31-32.

6. Викут М.А. Природа права на судебную защиту и гражданское судопроизводство. Теория и практика права на судебную защиту и её реализацию в гражданском процессе. Саратов: СГУ 1991. 168 с.

7. Машутина Ж.Н. Судебная защита и соотношение материального и процессуального: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Томск: 1972. 20 с.

8. Кац С.Ю. Конституционное право граждан на судебную защиту. Проблемы социалистической законности на современном этапе коммунистического строительства. Харьков: Хар. юр. ин-т, 1978. С. 135-138.

9. Сидоренко М. Виникнення права на захист цивільних прав, свобод та інтересів. Электронный архив Национального университета «Одесская юридическая академия». и^: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/1630/ Sidorenko.pdf?sequence=1&isANowed=y

Размещено на Allbest.ru