Виправлення недоліків у судових рішеннях, ухвалених У справах окремого провадження

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Кафедра цивільного права і процесу

Виправлення недоліків у судових рішеннях, ухвалених у справах окремого провадження

Підченко Ю.О., аспірант

Анотація

У науковій статті досліджуються способи та процесуальний порядок виправлення недоліків у судових рішеннях, ухвалених у справах окремого провадження. Встановлено, що способами виправлення недоліків у судових рішеннях є: виправлення описок чи арифметичних помилок, ухвалення додаткового рішення суду, роз'яснення судового рішення. Обґрунтовується, що у справах окремого провадження суд може виправити недоліки шляхом скасування рішення, яке він ухвалив.

Ключові слова: недоліки, судові рішення, виправлення недоліків, додаткове рішення, роз'яснення рішення, виправлення описок та арифметичних помилок.

В научной статье исследуются способы и процессуальный порядок исправления недостатков в судебных решениях, принятых по делам особого производства. Установлено, что способами исправления недостатков в судебных решениях являются: исправление описок или арифметических ошибок, принятие дополнительного решения суда, разъяснения судебного решения. Обосновывается, что по делам особого производства суд может исправить недостатки путем отмены решения, которое он принял.

Ключевые слова: недостатки, судебные решения, исправления недостатков, дополнительное решение, разъяснение решения, исправление описок и арифметических ошибок.

Correction of deficiencies in court decisions, approved in cases of separate proceeding

The article deals with the methods and procedure of correction of deficiencies in court decisions, approved in cases of separate proceedings. It has been established that remedies for deficiencies in court decisions are: correction of omissions or arithmetic errors, the adoption of an additional court decision, clarification of a court decision. It is substantiated that in cases of separate proceeding the court can correct the deficiencies by abolishing the decision that it has approved.

Key words: disadvantages, court decisions, correction of defects, additional solution, clarification of the decision, correction of omissions and arithmetic errors.

Постановка проблеми

Під час розгляду і вирішення цивільних справ суд вчиняє різні за своєю юридичною природою процесуальні дії, які відбиваються у формі судових рішень. Залежно від питання, яке вирішується судом, Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України [1] класифікує судові рішення на: ухвали, рішення, постанови, судові накази (ч.1 ст.258).

Як визначено у ч. 2-5 ст.258 ЦПК України, процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених ЦПК України, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Як і в будь-якому іншому виді цивільного судочинства, судові рішення ухвалюються судом і під час розгляду справ окремого провадження, яке відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або для створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Виходячи з юридичної природи окремого провадження як одного з видів непозовного цивільного судочинства, можна стверджувати, що під час розгляду цивільних справ у зазначеному порядку судом можуть бути ухвалені два види судових рішень: рішення суду і ухвали суду.

Іноді виникає необхідність зробити в рішеннях або ухвалах суду певні виправлення. за загальним правилом, законодавець дозволяє робити виправлення в судових рішеннях до їх підписання та проголошення. Однак із наведеного є певні винятки. Цивільне процесуальне законодавство України передбачає три процесуальні форми виправлення недоліків рішення судом, який його ухвалив, а саме:

1) виправлення описок чи арифметичних помилок у судовому рішенні (ст.269 ЦПК України);

2) ухвалення додаткового рішення суду (ст.270 ЦПК України);

3) роз'яснення судового рішення (ст.271 ЦПК України).

Зазначені способи виправлення недоліків у рішенні суду цивільний процесуальний закон встановлює для всіх видів цивільного судочинства.

Отже, в наведені вище способи суд здійснює і виправлення недоліків у рішеннях, ухвалених у справах окремого провадження.

Стан опрацювання проблеми. Судові рішення як акти правосуддя в цивільній справі, а також способи виправлення їхніх недоліків неодноразово були предметом наукових розвідок вчених-процесуалістів. Відповідну проблематику досліджували такі науковці, як: Ю.В. Білоусов, С.С. Бичкова, Л.Є. Гузь, К.В. Гусаров, В.В. Комаров, В.М. Кравчук, В.І. Тертишніков, І.В. Удальцова, Г.В. Чурпіта, С.Я. фурса, М.Й. Штефан та інші. Водночас зазначені вчені розглядали здебільшого способи виправлення недоліків у судових рішеннях, ухвалених у справах позовного провадження. Процесуальна форма виправлення недоліків у судових рішеннях, ухвалених у справах окремого провадження, й до нині залишається поза увагою представників правничої громадськості.

Виходячи з наведеного, метою статті є аналіз способів виправлення недоліків у судових рішеннях, ухвалених у справах окремого провадження.

Виклад основного матеріалу

За загальним правилом, з моменту проголошення суд, який ухвалив рішення, не має права його скасовувати або змінювати. Проте це нормативне правило не діє у випадку, якщо під час ухвалення та оформлення рішення суду в нарадчій кімнаті судом були допущені описки чи арифметичні помилки.

Описка - це мимовільна (випадкова) помилка в рішенні, яка допущена під час його викладення. Описка - це також помилка у правописі, в розділових знаках, у смисловому викладенні речення. тому описками є мимовільні, граматичні, орфографічні та стилістичні помилки, які викликають неточне викладення змісту рішення суду. До них можна віднести викривлення, допущені у прізвищі судді, прізвищі, імені та по батькові сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, неправильні звороти мови, стилістично неправильно складені речення, розділові знаки, якщо вони викривляють дійсний зміст рішення [2, с. 644].

Арифметичні помилки - це помилки в підрахунках. Під поняттям «підрахунок» слід розуміти арифметичні дії: додавання, віднімання, множення, ділення.

Слід погодитися з тим, що виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер, як-от: написання прізвищ та імен, адреса, найменування спірного майна, зазначення дат і строків тощо. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють тексту рішення суду та не призводять до його неправильного сприймання [3, с. 608]. Водночас виправленню підлягають лише ті арифметичні помилки, які були допущені самим судом під час складення рішення суду в нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч.1 ст.269 ЦПК України виправлення описок та арифметичних помилок здійснюється в судовому засіданні за:

1) власною ініціативою суду;

2) заявою учасників справи.

Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження (ч.3 ст.269 ЦПК України). Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень (ч.2 ст.269 ЦПК України).

За результатами розгляду питання про внесення виправлень постановляється ухвала, яка надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

Необхідно звернути увагу на те, що закон не містить жодних обмежень щодо строків виправлення описок та арифметичних помилок. В юридичній літературі з цього приводу було висловлено позицію, що в зазначеному контексті необхідно виходити із загальних строків виконавчої давності (один рік) [2, с. 644].

Наведений погляд видається нам досить спірним, адже виникає питання: як можна виправляти описки чи арифметичні помилки в судовому рішенні, яке вже виконано? Тому, вбачається, порушувати питання про виправлення описок чи арифметичних помилок можна лише за умови, що судове рішення ще не виконано.

За загальним правилом, рішення суду має бути повним - містити відповіді суду на всі заявлені вимоги, а також розв'язувати всі інші питання, в тому числі процесуальні. Неповнота чи невизначеність доводів суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань є правовою підставою для ухвалення додаткового рішення [4, с. 483].

Як наголосив Пленум Верховного Суду України у п.12 своєї Постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення», додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках, передбачених у ч.1 ст.270 ЦПК України, і не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі в справі. У разі порушення питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд має відмовити в його ухваленні, постановивши відповідну ухвалу.

Отже, відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: процесуальний виправлення недолік судовий рішення

1) стосовно певної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Так, наприклад, підставою для ухвалення додаткового рішення у справі про визнання фізичної особи обмежено дієздатною може бути той факт, що суд, вирішивши питання про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, не ухвалив рішення щодо встановлення над такої особою піклування;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати. Зокрема, за даною підставою додаткове рішення може бути ухвалене у випадку, якщо, наприклад, суд, вирішивши питання про визнання спадщини відумерлою під час розгляду однойменної категорії цивільних справ, не визначив, яке саме спадкове майно передається у власність територіальної громади;

3) судом не вирішено питання про судові витрати. Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України в разі ухвалення судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Відтак «невирішення» питання про судові витрати як підстава для ухвалення додаткового рішення у справах окремого провадження майже не зустрічається;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України суд може допустити негайне виконання рішень, ухвалених у таких справах окремого провадження, як-от: про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб; про примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу; про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України; про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; про видачу або продовження обмежувального припису.

Поряд із підставами, цивільне процесуальне законодавство України регламентує процесуальний порядок ухвалення додаткового рішення. А саме: відповідно до ч.2-5 ст.270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Рішення суду має відповідати критеріям визначеності та ясності: бути логічним, чітким, переконливим і зрозумілим як для учасників справи, так і для державного або приватного виконавця. Якщо ж зміст рішення викладений недостатньо чітко, містить протиріччя або з інших причин є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного чи приватного виконавця, суд за заявою останніх зобов'язаний роз'яснити таке рішення.

Роз'яснення рішення суду - це уточнення, більш чітке і зрозуміле викладення дійсного його змісту.

Як правило, роз'яснити потрібно резолютивну частину рішення суду, яка повинна містити чіткі формулювання щодо вирішення спірного право- відношення або інших заявлених вимог. Вважаємо, що при цьому особи, які ініціювали роз'яснення, у відповідній заяві мають вказати: що саме в резолютивній частині рішення для них є незрозумілим; які є варіанти тлумачення рішення; як саме невизначеність та нечіткість резолютивної частини рішення суду може вплинути на ефективність його виконання. Так, наприклад, роз'ясненню може підлягати рішення, ухвалене у справі окремого провадження про видачу судом обмежувального припису, якщо, наприклад, зі змісту рішення чітко не зрозумілий порядок застосування до особи заходів тимчасового обмеження її прав. Проте поряд з резолютивною частиною рішення суду може бути роз'яснена і мотивувальна частина. Потреба у цьому виникає в разі необхідності підтвердження преюдиціально встановленого факту чи правовідношення, визнаного судовим рішенням, що вступило в законну силу [5, с. 256].

Як вже відмічалося, роз'яснення судового рішення здійснюється за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця, якщо судове рішення набрало законної сили. При цьому відповідно до ч.2 ст.271 ЦПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів із дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.

Роз'яснення рішення суду здійснюється шляхом постановлення судом відповідної ухвали. в ухвалі з цього приводу суд викладає більш повно і чітко ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до змісту рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо ж учасники справи, державний чи приватний виконавець перед судом фактично поставили питання про зміну рішення або внесення до нього нових даних, суд своєю ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення (п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення»).

Таким чином, ми проаналізували способи виправлення недоліків у судовому рішенні судом, який його ухвалив. Наведені вище способи застосовуються для виправлення недоліків у судових рішеннях, ухвалених у всіх видах цивільного судочинства, в томі числі у справах окремого провадження.

Водночас необхідно звернути увагу на те, що для справ окремого провадження законодавець встановив можливість скасування рішення судом, який його ухвалив, яку фактично можна ідентифікувати як спеціальний спосіб виправлення недоліків у судових рішеннях, ухвалених у справах окремого провадження. Зокрема, можливість скасування рішення судом, який його ухвалив, передбачена для таких категорій справ окремого провадження, як-от: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або визнання фізичної особи недієздатною (ч.3-4 ст.300 ЦПК України), визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (ч.1 ст.309 ЦПК України), усиновлення (ч.5-6 ст.314 ЦПК України). Вбачається, в таких справах суд шляхом скасування ухваленого ним судового рішення певною мірою виправляє допущені ним недоліки.

Висновки. Аналіз цивільного процесуального законодавства України дозволив нам дійти висновку про те, що поряд зі способами виправлення недоліків у судових рішеннях, які застосовуються для всіх видів цивільного судочинства (виправлення описок чи арифметичних помилок у судовому рішенні; ухвалення додаткового рішення суду; роз'яснення судового рішення), у справах окремого провадження суд у випадках, визначених законом, уповноважений на скасування рішення, яке він ухвалив, що можна розглядати як спеціальний спосіб виправлення недоліків у судових рішеннях, ухвалених у справах даного виду цивільного судочинства.

Список використаних джерел

1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. №1618-ІУ / Законодавство України.

2. та ін.; за ред. В.В. Комарова. Х.: Право, 2011. 1352 с.

3. Кравчук В.М., Угриновська О.І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. К.: Істина, 2006. 944 с.

4. Цивільне процесуальне право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / С.С. Бичкова, І.А. Бірюков, В.І. Бобрик та ін.; за заг. ред. С.С. Бичкової. К.: Атіка, 2009. 760 с.

5. Цивільне процесуальне право: підруч. для юрид. вузів і ф-тів / В.В. Комаров, В.А. Бігун, С.Ю. Кац та ін.; за ред. В.В. Комарова. Х.: Основа, 1992. 416 с.

Размещено на Allbest.ru