Правова природа та зміст угоди про результати медіації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правова природа та зміст угоди про результати медіації

Мазаракі Н.А.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного приватного, комерційного та цивільного права Київського національного торговельно-економічного університету

Стаття присвячена аналізу правової природи угоди, яку укладають сторони спору за результатами проведеної медіації. Визначено сутнісні ознаки медіаційних угод, зміст та умови дійсності, подано детальну класифікацію меді- аційних угод. Наголошено, що виконання медіаційної угоди за загальними нормами цивільного права є запорукою забезпечення принципу добровільності медіації. цивільний право медіація

Ключові слова: медіація, медіатор, угода за результатами медіації, медіаційна угода, альтернативні методи вирішення спорів.

Статья посвящена анализу правовой природы соглашения, которое заключают стороны спора по результатам проведенной медиации. Определены сущностные признаки медиационных соглашений, содержание и условия действительности, приведена подробная классификация медиационных соглашений. Подчеркивается, что исполнение медиационного соглашения согласно нормам гражданского права является гарантией обеспечения принципа добровольности медиации.

Ключевые слова: медиация, медиатор, соглашение по результатам медиации, медиационное соглашение, альтернативные методы разрешения споров.

The article is devoted to the analysis of the legal nature of the agreement, which is concluded by the parties to the dispute on the results of the mediation. The essential features of mediation agreements, content and conditions of validity are determined, a detailed classification of mediation agreements has been elaborated. It is emphasized, that the implementation of the mediation agreement on the general norms of civil law is a guarantee of the principle of mediation's voluntariness.

Key words: mediation, mediator, settlement agreement, mediation agreement, alternative dispute resolution.

Постановка проблеми. Поступове становлення медіації як альтернативного методу вирішення спорів в Україні приводить до появи нових правових явищ, які потребують концептуальних теоретичних досліджень щодо їх правової природи, місця та ролі у правовій системі тощо. Вказане безпосередньо стосується договорів, що укладаються у процесі застосування процедури медіації, - медіаційного застереження, договору про проведення медіації, угоди про результати медіації. Практично недослі- дженими залишаються, зокрема, такі аспекти, як особливості укладання, виконання, внесення змін та припинення таких договорів і угод, роль медіатора в їх розробці та укладанні, особливості істотних і факультативних умов, можливості застосування засобів забезпечення виконання зобов'язань, юридична сила таких договірних конструкцій та ін. водночас забезпечення правильного право- розуміння і правозастосування цих договірних конструкцій, уникнення змішування з подібними правовими явищами, ефективне виконання таких договорів є запорукою розвитку медіації в Україні.

Стан дослідження. Договірні відносини у сфері медіації ще не є досконально дослідженою сферою у вітчизняній науці, при цьому деякі аспекти договорів та угод у сфері медіації вивчалися Г Огренчук, І. Турчак, Л. Буровою, Т. Шинкар, О. Марковою, О. Можайкіною, Л. Романадзе, Г Гончаровою, О. Спектор, О. Щукіним та іншими. Проблематику правової природи та юридичної сили договорів у сфері медіації вивчали іноземні вчені: Кімберлі К. Ковач (Kimberlee K. Kovach), Д. Ральф (Jennifer Ralph), Г Пун (Gary Poon), H. Ендрюс (Neil Andrews), Менон і Фред Шоневіль (Manon and Fred Schonewille). водночас поза прискіпливою увагою українських науковців залишається проблематика теоретичних основ договірних правовідносин у сфері медіації.

Мета статті: визначити правову природу та зміст угоди про результати медіації.

Виклад основного матеріалу. у наукових, прикладних та нормативно-правових джерелах застосовуються різні терміни, що описують правочин, який укладається сторонами спору у випадку результативного завершення процедури медіації. вказане призводить до змішування понять, а на етапі становлення медіації в україні грамотне застосування термінології є запорукою розуміння громадськістю особливостей медіації та формування довіри до цього методу вирішення спорів.

Проект закону україни «Про медіацію» (№ 3665 від 17.12.2015) у частині регулювання договірних відносин у сфері медіації оперує терміном «договір за результатом медіації» [1], альтернативний же законопроект (№ 3665-1 від 29.12.2015) - терміном «угода за результатами медіації” [2], державний стандарт соціальної послуги посередництва (медіації) паралельно використовує термін «медіа- ційна угода (угода про примирення)» [3]; у наукових джерелах частіше говорять про медіаційні угоди, угоди про врегулювання спору, угоди про результати медіації тощо, що скоріш за все є варіантами перекладу англійських термінів mediation agreement, mediated settlement agreement.

Як ми зазначали у попередніх роботах, спів-відношення понять «договір» та «угода» залишається предметом дискусій у наукових колах. У рамках нашого дослідження ми виходимо з того, що поняття договору є переважно цивілістичним терміном та у сфері медіації його доцільно використовувати для опосередкування організаційних відносин (договір про проведення медіації), а з огляду на те, завдяки досягнутому сторонами спору компромісу, можна врегульовувати широкий спектр відносин, тому такий правочин доцільно називати «угодою».

Вважаємо найбільш прийнятними термінами щодо правочину, який укладається сторонами спору за результатами процедури медіації, «медіаційна угода» та «угода про результати медіації». При цьому останній термін, з огляду на його описовий характер, на етапі становлення медіації вбачається більш доцільним.

Правова природа. Правова природа угоди про результати медіації залежить від низки чинників: характеру спірних правовідносин, моменту укладення угоди (до чи після передачі спору на розгляд суду), обраної сторонами моделі медіації. Дослідники виділяють також такі види медіаційних угод: 1) повні та часткові медіаційні угоди (коли сторони не можуть дійти згоди щодо врегулювання абсолютно всіх аспектів їхнього спору); 2) попередні та умовні угоди (призначення попередньої угоди полягає в ознайомленні з нею всіх заінтересованих осіб, обговорення, зокрема, з адвокатами до підписання основної угоди; попередня угода може підписуватися, коли у процедурі медіації бере участь особа, неуповноважена приймати рішення щодо спору (під умовною угодою розуміють проект основної угоди); 3) проміжні угоди (укладаються для прийняття негайних рішень щодо окремих аспектів спору, наприклад, призупинення звернення стягнення на заставлене майно, зобов'язання не звертатися до офіційних органів для вирішення спору) [4, с. 170].

У цьому контексті спірною вважаємо думку, що у ролі медіаційної угоди може виступати сукупність угод, метою укладення яких є вирішення певного спору [5, с. 101], адже мета медіації досягається саме шляхом укладення кінцевої угоди, якою змінюються чи припиняються спірні правовідносини.

Сфера застосування медіації є достатньо широка, про що свідчить світова практика і положення проекту Закону України «Про медіацію» (№ 3665 від 17.12.2015 р.): «медіація може застосовуватися у будь-яких конфліктах (спорах), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також у кримінальних провадженнях та справах щодо адміністративних правопорушень... у конфліктах (спорах) між резидентами України, так і у конфліктах (спорах) за участю нерезидентів, якщо сторони медіації погодились, що процедура медіації буде проведена на території України» [1].

Також у законопроекті зазначається, що «якщо медіація проводилася у межах кримінального прова-дження, судового або третейського розгляду справи або виконавчого провадження, її результати, що стосуються безпосередньо предмета позову або кримінального провадження, оформлюються мировою угодою, угодою про примирення або іншим документом відповідно до вимог чинного законодавства. Якщо при цьому сторони досягли згоди з питань, що не можуть бути предметом мирової угоди (угоди про примирення), сторони можуть укласти щодо цих питань окремі договори» [1].

Визначати правову природу, характерні риси та особливості кожного виду медіаційних угод у рамках цього дослідження є недоцільним, тому ми візьмемо за основу «класичну» угоду про результати медіації - таку, що виникла зі спірних цивільно-правових відносин, була укладена сторонами спору без передачі спору на судовий розгляд та є цивільно-правовим правочином, спрямованим на встановлення, зміну чи припинення прав та обов'язків сторін. Такий вид медіаційної угоди може врегульовуватися нормами цивільного зако-нодавства щодо зобов'язального права (наприклад, про припинення зобов'язання, про передання відступного, про зарахування зустрічних вимог, про прощення боргу тощо). У випадку недотримання сторонами взятих на себе зобов'язань захист прав сторін буде здійснюватися у порядку, передбаченому цивільним законодавством.

Угода про результати медіації має консенсу- альний характер, але деякі науковці висловлюють думки, що не виключені випадки набуття нею реального характеру (наприклад, угода набуває чинності після передання майна, а при включенні умови про надання відступного права та обов'язки залежать від розпорядчого правочину) [5, с.76].

Для того, щоб зрозуміти сутність угоди за резуль-татами медіації, необхідно дослідити її основні елементи:

1. Мета - зміна чи припинення спірних право-відносин, охорона та захист інтересів сторін угоди, завершення чи продовження подальшої співпраці сторін.

2. Угода за результатами медіації відрізняється за змістом від будь-яких інших цивільно-правових пра- вочинів, адже вона відображає характер, особливості процедури та принципи медіації. Можна стверджувати, що зміст угоди про результати медіації складають взаємні права та обов'язки, які: 1) узгоджені сторонами; 2) спрямовані на вирішення спору; 3) не суперечать законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

3. У визначенні предмета угоди про результати медіації слід погодитися з такою позицією: «Предмет угод, укладених у результаті застосування аль-тернативних методів вирішення спорів, може варію-ватися від дуже вузького (визнання невідповідності якості товару, підтвердженої висновком експерта, і поставка товару відповідної якості у визначений сторонами термін або відшкодування сплаченої за неякісний товар ціни) до дуже широкого (наприклад, припинення чинного зобов'язання новацією)» [6]. Також предметом медіаційної угоди можуть бути питання не тільки правового характеру, наприклад, вибачення однієї зі сторін.

4. Проект Закону України «Про медіацію» (№ 3665 від 17.12.2015 р.) на відміну від альтернативних законопроектів не визначає істотних умов угоди про результати медіації. Проте аналіз шаблонів таких угод на інтернет-сайтах медіаторських організацій, теоретичних досліджень та іноземної судової практики щодо примусового виконання медіаційних угод дає змогу припустити, що до істотних умов такої угоди слід відносити: 1) узгоджені обов'язки сторін, умови та строк їх виконання; 2) істотні умови, специфічні для використаних в угоді договірних конструкцій.

5. Форма угоди про результати медіації має бути письмова, що забезпечить її дійсність. У разі вико-ристання у медіаційній угоді договірних конструкцій чи врегулювання правовідносин, які за українським законодавством вимагають нотаріального посвідчення або державної реєстрації, вказане має бути відображене у відповідній кваліфікованій письмовій формі медіаційної угоди.

Підпис медіатора на медіаційній угоді є її невід'ємним елементом, який засвідчує додержання сторонами встановлених вимог медіації, розуміння ними сутності та значення угоди, відповідність угоди законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Вважаємо, що доцільно закріпити на законодавчому рівні необхідність засвідчення медіатором угоди за результатами медіації.

Дискусійним питанням залишаються обсяги та ступінь контролю медіатором змісту та умов угоди за результатами медіації, зважаючи на те, що сторони можуть не мати достатніх юридичних знань та досвіду в укладанні такого роду угод. Ст. 8 проекту Закону України «Про медіацію» (№ 3665 від 17.12.2015 р.) передбачає, що «медіатор має право надавати сторонам медіації консультації виключно щодо порядку проведення медіації та фіксування її результатів» [1]. Згідно з принципом самовизначення сторін медіації остаточні рішення приймаються виключно сторонами медіації.

За Правилами медіації Київської торговельно- промислової палати правова перевірка домовленості сторін не входить до обов'язків медіатора та здій-снюється сторонами самостійно [7].

6. Правом підписання медіаційної угоди наді-ляються сторони спору - фізичні особи, які мають правоздатність, та юридичні особи (право на підпис доцільно підтверджувати відповідною довіреністю).

Також при підписанні медіаціної угоди справедливим буде застосування положень Цивільного кодексу України про представництво, але це стосується виключно сторін спору, медіатора можна замінити іншим медіатором (порядок зазвичай установлюється правилами медіаторської організації чи договором про проведення медіації).

7. До медіаційної угоди застосовуються норми цивільного законодавства щодо недійсності право- чинів (недотримання письмової форми, порок волі, порушення інтересів третіх осіб, суперечність нормам права тощо) .

8. З огляду на правову природу медіаційної угоди як цивільно-правового правочину захист прав, порушених у результаті невиконання або неналежного виконання медіаційної угоди, здійснюється способами, передбаченими цивільним законодавством. Медіаційна угода має виконуватися на основі принципу добровільності та добросовісності сторін, принципу pacta sunt servanda, а при недотриманні однією зі сторін медіаційної угоди її положень інша сторона має вдатися до засобів захисту прав та інтересів, передбачених Главою 3 Цивільного кодексу України, у тому числі звернутися до суду. Водночас останнє по суті перекреслює практично всі переваги медіації як альтернативного, позасудового методу вирішення спорів. відсутність законодавчих засобів гарантування виконання медіаційної угоди, спрощеного порядку приведення її у виконання значно знижує затребуваність та попит на медіацію. Юридична сила медіаціїної угоди по-різному врегульовується законодавствами іноземних держав, а визначення найбільш прийнятного механізму в українських реаліях неможливе у рамках даної публікації.

Висновки. Угода за результатами медіації є новелою українського законодавства, а за умови прийняття Закону України «Про медіацію» -інсти- туалізації медіації в Україні - має стати самостійним цивільно-правовим явищем. У проекті Закону України «Про медіацію», який на час підготовки даної публікації пройшов лише перше читання, механізму виконання медіаційної угоди іншого, ніж за загальними нормами цивільного права, не передбачено. Наведене потенційно знижує популярність у громадськості медіації як аль-тернативного методу вирішення спорів, водночас забезпечує дотримання принципів добровільності медіації та самовизначеності сторін медіації. Тому подальші наукові дискусії, розроблення теоретичних концептуальних підходів до правової природи медіаційної угоди є вкрай важливими, а виважене законодавче регулювання такого виду цивільно- правових угод стане запорукою досягнення цілей запровадження медіації в Україні.

Список використаних джерел

1. Проект Закону України про медіацію [реєстрац. №3665 від 17.12.2015] [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57463.

2. Проект Закону України про медіацію [реєстрац. №3665-1 від 29.12.2015] [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57620.

3. Державний стандарт соціальної послуги посередництва (медіації): наказ Міністерства соціальної політики України від 17.08.2016 № 892 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1243-16.

4. Mediation in a nutshell. Kimberlee Kovach. West Academic Publishing; 3 edition, 2014, - 438 p.

5. Владимирова М.О. Медиативное соглашение в системе гражданско-правового регулирования: дис. канд. юр. наук: 12.00.03/ Владимирова М.О. - Самара, 2015. - 199 с.

6. Гайдаенко-Шер Н. Альтернативные механизмы разрешения споров как инструмент формирования благоприятной среды для предпринимательской деятельности / Наталья Гайдаенко-Шер., 2016. - 248 с.

7. Правила медіації Київської торговельно-промислової палати [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// kiev-chamber.org.ua/uk/100/207.html.

8. Можайкіна О. Медіаційна угода як спосіб урегулювання юридичних спорів. Сервісна економіка в умовах глобальної конкуренції: правовий та інституційний виміри - Service Economy in the Context of Global Competition: Legal and Institutional Dimensions: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 15-16 лист. 2017 р.) / відп. ред. А.А. Мазаракі. - Київ: Київ. нац. торг-екон. ун-т, 2017. - 508 с. - Укр. та англ. мовами. - С. 305-308.

Размещено на Allbest.ru