Сексуальна орієнтація та тендерна ідентичність в Європі та США періоду Середньовіччя та Ренесансу: історико-правовий екскурс

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сексуальна орієнтація та тендерна ідентичність в Європі та США періоду Середньовіччя та Ренесансу: історико-правовий екскурс

Стаття присвячена дослідженню забезпечення права на сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність у період Середньовіччя та Ренесансу. Проаналізовано кримінальні закони, що забороняли «содомію» в країнах Європи та США. Розглянуто приклади з практики стосовно засудження та покарання осіб за одностатеві фізичні зносини.

Проблематика прав ЛГБТ привертає все більше і більше уваги як з боку національних законодавств по всьому світу, так і зі сторони міжнародних організацій. Україна сьогодні не залишається осторонь. Ратифікувавши Європейську Конвенцію прав людини та Протокол № 12 до неї, наша країна забороняє дискримінацію за ознакам сексуальної орієнтації та тендерної ідентичності. Окрім цього, євроінтеграційні процеси, що є актуальними у вітчизняних політиці та праві, також поклали ряд завдань на Україну, одним з яких є забезпечення вищого рівня впізнання прав лгБт-спільноти.

Хоча нормативно-правове закріплення права на сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність залишає бажати кращого, ряд кроків все ж було зроблено в цьому напрямку. Найбільш вагомим з них було внесення поправок до трудового законодавства, згідно з якими передбачено заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації у сфері працевлаштування. Також на 2018 рік, згідно з планами Кабінету Міністрів України, планується легалізація одностатевого цивільного партнерства як альтернатива шлюбу для гетеросексуалів. Щодо прав трансгендерів, надзвичайно визначним кроком була відміна скандального дискримінаційного законодавства, що регулювало процедуру зміни статі, яка відбулась шляхом прийняття нового Наказу МОЗ України «Про встановлення медико-біологічних та соціально-психологічних показань для зміни (корекції) статевої належності та затвердження форми первинної облікової документації й інструкції щодо її заповнення» у 2016 році.

Водночас офіційні звіти про забезпечення прав людини в Україні з боку уповноважених органів ООН та ЄС з року в рік показують не абиякий рівень гомофобії, а також насильства та дискримінації стосовно ЛГБТ, в той час як правова культура та сексуальна освіта населення залишається вкрай низькою.

Коріння такого упередженого ставлення до лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерів сягає факту, що Світова Організація Здоров'я довгий час вбачала в гомосексуалізмі хворобу (аж до 1994 року), а трансгендерність вважається девіантною поведінкою і сьогодні (що має змінитись у 2018 з виходом 11 версії переліку хвороб), а також з тим, що кримінальне право по всьому світу роками вбачало в одностатевих стосунках злочин. І хоча гомосексуальність було викреслено з переліку хвороб СОЗ у 1994 році, діагностування трансгендерної ідентичності як відхилення також повинне бути змінене у 2018 році, а одностатеві стосунки декриміналізовано в більш ніж 120 країнах світу, відбиток на психіці людей все одно залишився, що стимулює стигматизацію, осуд та ексклюзію ЛГБТ рештою населення. Саме у зв'язку з усіма цими проблемами ми вважаємо обрану нами тему даної наукової роботи актуальною та важливою.

Стан опрацювання. Попри те, що проблема права на сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність в сучасному світі знаходиться у всіх на слуху, вітчизняна правова доктрина дуже вузько досліджує дану сферу суспільних відносин. Серед українських науковців, що присвячують свої праці правам ЛГБТ, можна назвати: Товпенко Я.К., Горєлова Д.М., Кравчук А., Грибанов А. та ін. Зарубіжна наукова література в даній сфері була поповнена працями таких вчених, як: Уолтер Франк, Гері Мучароні, Марта С. Насбаум, Джейсон Перксон, Деб Прайс, Томас Карамагно тощо. Однак комплексного дослідження історії криміналізації содомії в період 11-17 ст. у світі на даний момент нема.

Тому метою даної статті є проведення історико-правового аналізу злочинності одностатевих зносин в Європі та США періоду середньовіччя та Ренесансу.

Виклад основного матеріалу. Як відомо, гомосексуальні зносини були частиною культури та суспільного життя практично в кожному куточку античного світу. Хоча однозначно правове ставлення до одностатевих зносин в ті часи зробити не можна, однак ми здатні сміливо констатувати той факт, що одностатеві стосунки були частиною тогочасного соціуму, а інколи навіть заохочувалися, як, наприклад, у грецькій армії. Щодо нецісгендерності, то стверджувати щось ще важче, ніж у випадку із сексуальною ідентичністю. Це пояснюється тим, що приховування своєї статі або ж переодягання в протилежну стать часто викликалось іншими, ніж трансгендерність, причинами - бажання зайняти владний пост, що було найчастіше можливим лише для чоловіків (наприклад, єгипетський фараон Хатшепсут, яка була жіночої статі і приховувала це), або ж культурні особливості того чи іншого народу (наприклад, грецький театр).

Після занепаду великих древніх цивілізацій на перший план стала релігія. У цій боротьбі за моральність відношення до гомосексуалізму різко змінилося. Ще Старий Заповіт містив в собі повчання у вигляді історій про жителів Содому та Гоморри. «Не лягай з чоловіком як з жінкою - це мерзість», - написано в ньому [1, с. 117].

У перших століттях Нової ери почались та швидко набрали обертів прямі переслідування представників нетрадиційної орієнтації.

Після розквіту та поширення християнства в 4 ст. н.е. відношення до гомосексуалізму почало різко змінюватися. І вже в 6 ст. н.е. імператор Юстиніан І заборонив законом мужолозтво, піддаючи дізнанню випадки не лише ті, які виникали після прийняття даного нормативного акту, а й задовго до цього [2, с. 74].

У середньовіччі ситуація погіршилася ще більше. В ті часи гріховними вважалися будь-які статеві зв'язки, які не тягнули за собою зачаття. Вони називалися «содомія». Тобто від утисків на сексуальному ґрунті страждали не лише представники нетрадиційної орієнтації, а й гетеросексуали, які полюбляли експерименти в ліжку.

Під натиском церкви більшість європейських держав визнали содомію злочином, по тяжкості рівним чаклунству та єресі. Позиція церкви стосовно гомосексуалізму була твердою: ні за яких обставин. Содомія характеризувалась як неприродня та богопротивна справа і каралася лише одним способом - смертною карою.

Антигомосексуальні закони почали набирати обертів у другій половині 12 століття, коли по всій Європі пройшла хвиля юридичного закріплення заборони содомії. У 1232 році число італійських міст приєдналися до інквізиційної компанії, ініційованої Папою Грегором ІХ. Згідно з даною політикою, за содомію карали ампутацією яєчок тих, хто вчинив даний злочин вперше, та видаленням пенісу для правопорушників, що скоїли содомію вдруге. Для систематичних же содомітів такі діяння загрожували смертною карою у вигляді публічного спалення. У франції та Іспанії антигомосексуальні норми з'явилися з прийняттям кодексу Альфонса Х в 1255 році [3].

У визначенні гомосексуалізму Петр Даміан в своїй праці «Гоморра» перераховував наступні способи заняття сексом: самостійна маструбація, взаємна маструбація, сексуальний акт між стегнами й анальний секс (останнє, до речі, вважалося настільки неприйнятним, що більшість авторів старались навіть не згадувати його у своїх книгах) [4].

У 12-13 століттях содомітів було прийнято палити на вогнищах (У Великобританії в ХІІІ ст. за сексуальний зв'язок з дітьми, євреями або між особами тієї ж самої статі передбачалася смертна кара у вигляді спалення на вогнищі. Для цього не потрібна була наявність доказів, достатньо було чистосердечного зізнання, яке легко отримувалося під тортурами). їх також вішали, морили голодом до смерті, також намагалися, звичайно ж, «вигнати диявола» з них і заставити «спокутувати вину».

Святий фома Аквінський називав содомію другим за тяжкістю гріхом (після вбивства) в загальній ієрархії гріхів. Він розширив список так, що в нього потрапили будь-які форми та види сексу, окрім вагінального. Він також вважав содомією лесбійство. філософські та релігійні погляди даного вченого стали базисом для більш сучасних антигомосексуальних політик як у практиці Англійської церкви, так і в романо-католицькому канонічному праві [5].

Перша визначальна згадка щодо заборони гомосексуалізму в англійському цивільному праві виникла у 1376 році, коли Божий парламент безуспішно звернувся до короля Едуарда III з проханням вигнати всіх «ломбардських брокерів», оскільки вони були злочинцями, а також інших іноземних ремісників та торговців, зокрема «євреїв та сарацинів», яких звинувачували в пропаганді «пороку, надто жахливого, щоб його називати вголос», який, на їхню думку, знищив би країну. Однак заборона безпосередньо гомосексуальних фізичних зносин була нормативно закріплена аж у 1533 році актом Генріха VIII у главі 6, за яким будь-які сексуальні фізичні зносини між чоловіками каралися смертю.

За рік до цього, в 1532 році за «содомію» смертна кара була встановлена у Священній Римській Імперії. Представники медицини весь цей час не втручалися в дане питання, тихенько відмовчуючись у стороні, даючи церкві повну свободу трактування гомосексуалізму як породження диявола.

Однак, не дивлячись на це, існують свідчення про те, що деякі представники вищої ланки населення все ж практикували гомосексуалізм.

Наприклад, про англійського короля Річарда І, якого прозвали Річард Левове Серце за виключну хоробрість та військову майстерність, ходили чутки, що на момент зустрічі зі своєю майбутньою жінкою від перебував у сексуальному зв'язку зі своїм братом. Також короля зловили на тому, що під час візитів у Францію він «їв з однієї тарілки» з французьким королем Філіппом ІІ, а вночі «ділив з ним ліжко та мав пристрасну любов».

Звинувачення в гомосексуалізмі фігурували і в одному з найгучніших судових процесів Середньовічної Європи. Мова йде, звичайно ж, про знаменитий Суд над тамплієрами. Могутній орден був знищений французьким королем Філіппом IV Красивим всього за кілька років - з 1307 по 1314.

До процесу підключився і Папський престол. Серед всього іншого, тамплієрів звинуватили ще й в мужолозтві, яке себто мало місце в їхніх таємних обрядах. Обряди тамплієрів дійсно були засекреченими, тому достовірно стверджувати щось про їх зміст сьогодні практично неможливо. однак не варто виключати і той факт, що серед тамплієрів, незважаючи на численні клятви, були і негетеросексуали.

В епоху Ренесансу, не дивлячись на повернення деяких культурних та мистецьких цінностей античності, а також на послаблення влади церкви, відношення до гомосексуалізму не змінилося. на зміну інквізиційному спаленню такі дії почали розцінюватися як злочин, що тягнув за собою тюремне заключення, заслання, кастрацію, виставлення до стовпу сорому або ж смертну кару.

Позитивним було те, що тепер обов'язковою умовою притягнення до кримінальної відповідальності була наявність необхідних доказів. У Флоренції в 1476 році розглядалася справа про содомію, де обвинуваченими виступали чотири чоловіки, одним з яких був сам Леонардо да Вінчі. їх звинувачували в сексуальному контакті з юним натурщиком, 17-річ- ним Джакопо д'Андреа Сальтареллі. Всі четверо через два місяці після арешту та утримання під вартою були звільнені через відсутність доказів [6].

Взагалі, Флоренція була містом, де гомосексуальна культура була надзвичайно поширеною. В історичних джерелах навіть застосовується слово «florenzer» (флорентієць) як синонім до англійського «bugger», тобто «содоміт». Тому з 1432 року тут було запроваджено спеціальну нічну поліцію - Gli Ufficiali di Notte (Офіцери ночі), метою якої було виявляти інциденти содомії між чоловіками та затримувати винуватців. З часу заснування та протягом семидесяти років існування, Офіцерам ночі вдалося притягнути до відповідальності більш ніж 17 тисяч чоловіків, стосовно 3-х тисяч з яких було винесено обвинувальний вирок.

Щодо обвинувачень та покарань в інших європейських країнах, то вони теж мали місце. Так, лише в Іспанії з 1540 до 1700 років за гомосексуальність було покарано близько 1600 людей. На початку 16-го століття на Мальті почалось масивне переслідування содомітів, що займались гомосексуальною проституцією. Після смертної кари іспанського солдата та мальтійського хлопчика за содомію більше сотні молодих чоловіків втекли до Сицилії, побоюючись такої ж долі. У Женеві 1560-1610 років, у зв'язку з політикою релігійного відродження, процвітало притягнення до відповідальності за злочини, пов'язані з одностатевими чоловічими стосунками. Типовою в той час була справа П'єра Канала, який у 1610 році був підданий тортурам та замучений до смерті за державну зраду, однак до цього встиг звинуватити близько 20 чоловіків у содомії. В Ірландії у 1640 році за антигомосексуальною нормою було засуджено та покарано через повішення Джона Атертона, єпископа Уотерфорду та Лісмору, та його десятину, неповнолітнього Джона Чайлда [7].

Щодо ситуації на іншому континенті, то вона тут мало чим відрізнялася. У США північно-американські колонії перейняли практично все законодавство великобританії, в тому числі і про содомію. тут воно каралося смертною карою, а за тяжкістю переганяло навіть подружню зраду та зґвалтування. Гомосексуалізм також дуже сильно засуджувався в суспільстві, оскільки більшість останнього становили прості селяни та землероби, які дуже поважали релігійні норми.

Історичні джерела, збережені до наших часів, що стосувалися обвинувачень за содомію, дуже нечисленні, оскільки записи велися несистематично. У 1624 р. Річард Вільям Корніш, майстер корабля Амбросій, який прибув до штату вірджинія, був повішений за вчинення содомії з 29-річним Вільямом Кейсом. Також, достовірно відомо, що в Плімутській плантації в 1640-х роках почалося переслідування за содомію. У 1646 році в колонії штату Массачусетс Вільям Плейн був страчений через те, що він здійснив содомію з двома особами в Англії перед своїм прибуттям до колоній; і в тому ж році на Манхеттені, що на той момент був нідерландською колонією, Яні Креолі, афро-американець, був засуджений до загибелі, і згорів до попелу за вчинення содомії повторно [8].

У 1648 році в Монреалі, тоді невеличкому французькому поселенні, вперше відбувся суд над гомосексуалом. Воєнного барабанщика-гея осудив до смерті священик Сульпіціанського ордену (це організація, яка була заснована в 1641 році у Францї і була місцевою владою в Монреалі). Барабанщик прибув до Північної Америки разом із французьким гарнізоном, який повинен був охороняти представників ордену. Священик назвав його «найгіршим зі злочинів». Однак квебекська спільнота вступилась за обвинуваченого, і смерть замінили на роботу катом.

Роком пізніше в Штаті Массачусетс вперше осудили за гомосексуальність жінку. Сару Норман звинуватили в розпусті, і в 1650 році вона публічно призналася в гріху і нецнотливій поведінці та пообіцяла, що більше такого не повториться. її коханку, Мері Хеммон, звільнили від покарання в силу неповноліття. Крім цього випадку, в 17 столітті не було задокументовано ні єдиного іншого судового процесу над лесбійками в Північній Америці [8].

щодо трансгендерності, то тогочасне право не містить в собі ніяких згадок про це. Однак історичні джерела донесли до нас кілька згадок про історії таких людей, які жили трансгендерами в епоху до гормонів і хірургії. Наприклад, історик Анрі Етьєн свідчить, що в середині 16 століття був заживо спалений французький транссексуал, який успішно жив як мужчина на протязі багатьох років, маючи при цьому свій бізнес та жінку. Через деякий час його було вичислено кимось, хто його впізнав з його рідного міста. Йому запропонували можливість збереження життя за умови, що він знову почне жити як жінка. Однак він віддав перевагу смерті [9].

Таким чином, аж до періоду Нового Часу, у зв'язку з антигомосексуальним законодавством та релігійним осудом практично в кожній із країн Європи та у США представники нетрадиційної сексуальної орієнтації були змушені приховуватись.

Висновки

кримінальний закон сексуальний

Підводячи підсумки викладеного, вбачається можливим стверджувати, що після поширення християнства суспільне та правове відношення до одностатевих фізичних стосунків різко погіршилось на території всієї сучасної Європи. Найбільш несприятливою ситуація стала в середині 12 століття, коли під натиском церкви гомосексуалізм почав кваліфікуватися як «содомія» і карався, найчастіше, без суду та слідства, смертною карою. У найбільш розвинених країнах, таких як Італія, Англія, Франція та інші почали прийматись закони проти содомії, що тягнули за собою смерть у вигляді повішення, спалення на вогнищі, відрубування голови, моріння голодом до смерті та ін.

З плином часу та початком Ренесансу ситуація мало в чому змінилася. однак відтепер для сторони обвинувачення обов'язковим було доказування вини підсудного. В історії є приклади, коли підозрюваних у содомії відпускали за браком доказів, як і у випадку з законодавство Великої Британії, в тому числі й стосовно гомосексуалізму. Одностатеві фізичні зносини каралися тут смертю, вважалися одним з найтяжчих злочинів та сильно засуджувалися серед населення. Однак записи про тогочасні судові процеси стосовно содомії є неповними, оскільки велися несистематично.

Щодо трансгендерності, то наші дослідження не виявили доказів її прямих кримінальних заборон. Проте історичні джерела дають можливість стверджувати, що подібні випадки на практиці мали місце і найчастіше каралися смертю.

Перспективи дослідження з окресленої тематики повинні торкнутися, в першу чергу, подальших наукових вивчень нормативно-правового забезпечення права на сексуальну орієнтацію та тендерну ідентичність, зокрема в період Нового Часу.

Список використаних джерел

1.Релігієзнавство: курс лекцій / А.Г. Баканурський, ГЛ. Баканурський, Н.І. Ковальова та ін.; під наук. ред. Г.Є. Краснокутського, В.Г. Спринсяна; М-во освіти і науки України, Одеський нац. політех. ін-т. -2-ге вид. К.: ВД «Професіонал», 2006. 301 с.

2.Кислюк К., Кучер О. Релігієзнавство: навчальний посібник для студентів вузів; Нар. укр. акад. 3-є вид., перероб. і доп. К.: Кондор, 2004. 643 с.

3.History of Homosexuality: Stanford Encyclopedia of Philosophy, 2002. URL: https://plato.stanford.edu/entries/ homosexuality/

4.The Book of Gomorrah and St. Peter Damian's Struggle Against Ecclesiastical Corruption, Translated and Annotated with Biographical Introduction by Matthew Cullinan Hoffman (Ite Ad Thomam Books: New Braunfels, TX, 2015. URL: https://onepeterfive.com/book-review-the-book-of-gomorrah-by-st-peter-damian/

5.Vern L. Bullough, "Heresy, Witchcraft, and Sexuality,"Journal of Homosexuality”, 1, 2 (1974).

6.The Cambridge History of Gay and Lesbian Literature, Edited by E.L. McCallum, Michigan State University, Mikko Tuhkanen, Texas A & M University, 2014. URL: https://doi.org/10.1017/CHO9781139547376

7.Karras, Ruth Mazzo, Common Women: Prostitution and Sexuality in Medieval England (New York: Oxford University Press, 1996).

Размещено на Allbest.ru