Забезпечення пріоритету прав і свобод громадян-першочергове завдання держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Забезпечення пріоритету прав і свобод громадян-першочергове завдання держави

Дембіцька С.Л.

У статті досліджується місце та роль органів державної влади у системі захисту прав і свобод людини. Розглядаються положення про те, що першоосновою для держави є людина, її права та законні інтереси. Встановлюються поняття та зміст захисту людини та громадянина.

Ключові слова: захист, права і свободи людини і громадянина, держава, державне управління, примус.

В статье исследуется место и роль органов государственной власти в системе защиты прав и свобод человека. Рассматриваются положения о том, что первоосновой для государства является человек, его права и законные интересы. Устанавливаются понятие и содержание защиты человека и гражданина. захист право демократична держава

Ключевые слова: защита, права и свободы человека и гражданина, государство, государственное управление, принуждение.

In the article a place and role of public authorities are investigated in the system of protection of rights and freedoms of man. There are considered provisions that the basics for the state is a person, his rights and legitimate interests. A concept and maintenance of protection of man and citizen are set.

Key words: protection, rights and freedoms of man and citizen, state, state administration, compulsion.

Постановка проблеми. Права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Важливого значення набуває напрямок забезпечення реалізації таких прав, як дієва їх охорона та захист у разі порушення прав та інтересів людини і громадянина. Конституція України закріпила основу принципово нового погляду на суспільне призначення адміністративного права, його якісно нову роль у регулюванні відносин між державою і громадянами.

Актуальність роботи. За сучасних умов розвитку суспільства рівень правового захисту прав і свобод людини і громадянина є головним свідченням демократизму суспільства і держави. відбувається переосмислення ролі держави та формування між владою і громадянами відносин нового типу. Держава взяла на себе зобов'язання створити не тільки необхідні умови та визначити механізм належної реалізації проголошених прав і свобод, але й законодавчо передбачити порядок захисту порушених прав.

Стан дослідження. У адміністративно-правовій літературі науковим опрацюванням окремих проблем, пов'язаних із охороною та захистом прав і свобод громадян та їхнім забезпеченням органами виконавчої влади у різні роки займалися такі науковці, як О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк,

І.П. Голосніченко, М.М. Дорогих, Л.В. Коваль, В.І .Олефір, П.М. Рабінович, В.Я. Тацій, Ю.С. Шем- шученко, ВО. Шамрай, В.К. Шкарупа та ряд інших, праці яких заклали низку принципових підходів до розгляду досліджуваної тематики. Проте питання забезпечення прав та свобод людини й громадянина, зокрема, в сфері захисту прав та свобод не втрачає своєї актуальності.

Мета роботи полягає у визначенні шляхів удосконалення адміністративно-правового механізму захисту прав і свобод громадян органами державної влади.

Виклад основних положень. На сучасному етапі українського державотворення необхідність оновлення адміністративно-правової доктрини зумовлена пошуком адекватних відповідей на певні «виклики часу», що виникли перед адміністративним правом у нових політичних та соціально-економічних умовах розвитку України. головна мета реформування нової адміністративно-правової доктрини полягає в тому, щоб забезпечити її розвиток на становлення відповідно до європейських стандартів. Оновлене адміністративне право має бути орієнтоване на забезпечення максимально ефективної реалізації прав й інтересів людини та їхній ефективний захист, тоді як на сьогодні вітчизняне адміністративне право орієнтоване, перш за все, на задоволення потреб держави [1, с. 155].

стратегічний курс України на інтеграцію в Європейське Співтовариство зумовлює необхідність орієнтуватися на європейські цінності, які лежать в основі стандартів реальної демократії, інформаційного суспільства, соціально орієнтованої державної політики, що базується на засадах верховенства права, забезпечення пріоритету прав та свобод людини і громадянина. Складні суспільні процеси, що підлягають регулюванню адміністративним правом є поєднанням різних інтересів, серед яких одним із головних є захист прав та законних інтересів особи.

На території України визначено новий підхід у відносинах між особистістю і державою, який знаходить своє відображення у таких положеннях Конституції:

- пріоритет громадян у відносинах з державою;

- закріплення в Конституції прав і свобод людини і громадянина;

- верховенство права в процесі регулювання відносин між громадянами і державою тощо [2, с. 87].

Принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина випливає з положень ст.3 Конституції України. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Таким чином, держава повинна спрямовувати свою діяльність на втілення цього важливого принципу в життя суспільства.

Відображаючи роль держави в реалізації прав і законних інтересів особи, слід погодитися з думкою, що для побудови демократичного суспільства та утвердження правової держави недостатньо лише задекларувати дотримання прав і свобод людини та громадянина. Політико-правові реалії сьогодення переконують у необхідності створення дієвих юридичних механізмів, які дозволять окремими особам, різним соціальним групам, громадянському суспільству загалом повною мірою реалізувати свої конституційні права і свободи [3, с. 88].

Принципова зміна погляду на суспільне призначення адміністративного права має базуватися на визнанні якісно нової ролі держави у відносинах з громадянами, а саме: ролі не владарювання над людиною, а ролі служіння людині. Натомість адміністративне право за своїм глибинним призначенням має визначатися як «право забезпечення і захисту прав людини». У цьому полягає сутність усієї трансформації теорії і практики українського адміністративного права на сучасному етапі [4, с. 67].

Правова реформа, яка сьогодні проводиться в нашій країні, має бути цілком спрямована на розвиток прав людини та механізму їх реалізації і захисту, причому успіх її значною мірою залежатиме від готовності та здатності державних органів, насамперед судових і правоохоронних, сприймати своє призначення як служіння кожній людині, охорона і захист її прав та свобод, гарантування її безпеки. Людський вимір - ось головний вектор конституційного регулювання соціальних процесів. З цього і треба виходити, проводячи відповідні реформи - економічні, соціальні, правові [5, с. 293].

Конституційний принцип взаємодії державної влади й громадян в Україні полягає в здійсненні владних повноважень в інтересах людини й суспільства. В зв'язку з цим ефективність законодавчої діяльності доцільно оцінювати, виходячи з певних критеріїв і в першу чергу щодо забезпечення відповідності законодавчого регулювання суспільним інтересам, головним напрямком державно-владної діяльності, впливу на зміну ситуації в державі [6, с. 99-100].

За своїм глибинним призначенням, як зазначав В.Б. Авер'янов, адміністративно-правовий захист прав особи служить надійною гарантією швидкого, ефективного та об'єктивного перетворення загального поняття захист прав людини з риторики на реальність. Адміністративний порядок захисту прав і свобод громадян визначається не характером охоронюваних прав, а колом державних органів, які здійснюють цей захист, та змістом норм, що регулюють процес їхньої правозахисної діяльності. Адміністративному праву належить важлива роль у захисті особи від неправомірних і недоцільних дій суб'єктів влади та органів місцевого самоврядування, адже у відносинах з цими суб'єктами найбільш конкретно виявляється адміністративно-правовий статус громадян [7, с. 10].

На думку П. М. Рабіновича, будь-яке право людини - це право на задоволення певних її потреб, у чому вбачається чи не найістотніша її перевага. Права людини - це певним чином унормована її свобода; права людини - це певні її потреби чи інтереси; права людини - це її вимоги про надання певних благ, адресовані суспільству, державі, законодавству [8, с. 11].

Якими б досягненнями не пишалася Українська держава і якими б плідними не були її дії у тій чи іншій сфері державного управління, допоки вона не забезпечуватиме реалізацію таких принципів, як верховенство права, законність, пріоритет прав людини і громадянина, реальність прав і свобод людини, поділ державної влади тощо, не можна серйозно претендувати на те, що об'єктивно називатись правовою державою. Усі ці принципи становлять цілісну систему. До того ж реалізація одного з них передбачає паралельне забезпечення інших принципів [9, с. 10].

Як зазначає В.В. Галунько, в науці адміністративного права під адміністративно-правовим регулюванням розуміється цілеспрямований вплив норм адміністративного права на суспільні відносини з метою забезпечення за допомогою адміністративно-правових заходів прав свобод і публічних законних інтересів фізичних і юридичних осіб, нормального функціонування громадянського суспільства та держави [10]. Вітчизняні науковці стверджують, що мета «служіння» держави інтересам людини хоч і знайшла пряме текстуальне закріплення в Концепції адміністративної реформи, але поки що не стала панівною як у свідомості державних службовців, так і в практичній діяльності органів виконавчої влади [11, с. 86].

Правове розуміння сучасних закономірностей розвитку суспільних відносин спонукає до оновленого розуміння ролі адміністративного права та зв'язку між державою і громадянином. на сучасному етапі сутність адміністративного права у демократичному суспільстві полягає не в пануванні держави над людиною, а в служінні держави інтересам особи.

Держава, закріплюючи в законодавстві досягнутий рівень прав і свобод людини, взяла на себе відповідальність за забезпечення не тільки рівних умов реалізації конституційних прав і свобод, але й гарантований захист прав та інтересів особи у разі їх порушення. Необхідно зазначити, що громадяни і юридичні особи можуть звертатися безпосередньо до органів публічної влади не тільки у разі порушення їхніх прав та інтересів третіми особами, але й у разі порушення цих прав безпосередньо органами публічної влади та їхніми посадовими особами [12, с. 90].

Права і свободи людини і громадянина є центральним елементом, основою конституційно- правового статусу особи. Саме в правах, свободах та обов'язках юридично оформляються стандарти поведінки людини, громадянина, що визначаються й гарантуються державою. Через них розкриваються основні засади відносин між державою й особою, які на певному етапі розвитку суспільства є можливими, суспільно корисними, доцільними чи обов'язковими [13, с. 10].

Принцип пріоритету прав і свобод людини та громадянина - це один із провідних загальних принципів сучасного адміністративного права України, який полягає в першості, первинності людини та громадянина, першочерговості їхніх прав та свобод і законних інтересів щодо органів виконавчої влади держави, сутність якого складається з трьох основних цілей: права і свободи людини та громадянина - найвищі цінності для суспільства та є пріоритетними щодо інтересів держави; головним обов'язком публічної влади є повага, утвердження та забезпечення прав і свобод людини та громадянина; норми Конституції та законів держави, хоча і є важливим джерелом права, але визначальним джерелом прав у суспільстві є природні права людини [14, с. 141]. Правова держава передбачає не лише правове закріплення демократичних прав і свобод людини й громадянина, а й наявність механізму, гарантій їх забезпечення. А тому не можна не помічати, що нашому суспільству досі бракує поваги до людини та її прав. Проблема гарантій та захисту прав і свобод людини й громадянина є надзвичайно складною у тому розумінні, що її вирішення передбачає належний стан законодавства, відповідний належний рівень роботи органів державної влади тощо[15, с. 3].

Для того, щоб розібратися в чому полягає зміст державно-правового механізму захисту прав і свобод людини і громадянина, необхідно проаналізувати складові його побудови. Так, право - це обумовлена природою людини та суспільства, що виражає свободу особистості, система регулювання суспільних відносин, якій притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах та забезпеченість можливістю державного примусу [16, с. 270].

В Україні при переході до нової моделі відносин особи і держави акцент зроблено на пріоритетності правового статусу першої, на сер- вісно-обслуговувальному призначенні державних органів. Це дозволяє говорити про потребу звуження сфери застосування правового (адміністративного зокрема) примусу державними органами у своїй діяльності, про зміну пріоритетності у використанні потенціалу цього методу й толерантність у відносинах особи й державних органів. Правовий примус та адміністративний його різновид повинні стати крайнім методом діяльності державних органів, коли можливості всіх інших методів вже використано, а відповідного позитивного результату, на жаль, не досягнуто [17, с. 56-57].

Стратегія побудови правової держави в Україні тісно пов'язана із вдосконаленням діяльності органів державної виконавчої влади, спрямованої на захист прав і свобод людини і громадянина, особливо під час застосування заходів адміністративного примусу, та належне здійснення відповідними органами своїх функцій та завдань, що стоять перед ними. важливим чинником, що впливатиме на стан захисту зазначених прав, є вироблення й впровадження системи сучасних принципів державного управління. Звісно, правова держава передбачає не лише правове закріплення демократичних прав і свобод людини й громадянина, а й наявність механізму, гарантій їх закріплення.

Таким чином, варто наголосити, що права і свободи людини та громадянина становлять не якийсь абстрактний зміст правової держави, а вимагають від неї розв'язання цілком конкретних завдань - визнання та забезпечення таких прав, свобод і законних інтересів. крім цього, забезпечення, а, відповідно, і захист прав та свобод людини і громадянина, є не просто окремим завданням правової держави, а її цільовою метою, генеральним напрямком діяльності, який має втілюватись в усіх сферах державного управління, зокрема щодо розширення кола прав і свобод людини і громадянина, вдосконалення змісту й характеру їх гарантій, у тому числі правових гарантій правового захисту [18, с. 118].

Висновок

Актуальним питанням сьогодення є розроблення, нормативне закріплення і впровадження в діяльність органів виконавчої влади нової адміністративної політики, що відповідає стандартам правової демократичної держави. забезпечення прав людини - один із головних напрямків діяльності кожної держави, зокрема і в міжнародному житті, завдяки чому створюються умови для побудови правової держави та громадянського суспільства, які повинні дбати про своїх громадян та захищати їхні інтереси. Україна має перетворитися на державу для людини, а не залишатись інструментом для пригноблення громадян. Ядром адміністративної політики повинні бути принципи відносин виконавчої влади з громадянами, головна мета яких полягає в захисті і гарантуванні прав і свобод громадян, а не в обмеженні диктатом влади за допомогою різноманітних заборон.

Список використаних джерел

1. Принцип верховенства права: Проблеми теорії та практики: у двох книгах / За заг ред. Ю.С. Шемшученка / книга друга: Принцип верховенства права у діяльності держави та в адміністративному праві / Відп. ред. В.Б. Авер'янов. - К.: Конус-Ю, 2008. - 314 с.

2. Бородін І.Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина: дис. ...докт. юрид. наук: 12.00.07 / І.Л. Бородін. - Х.: НУВС, 2003. - 375 с.

3. Ярошевська Т Становлення і розвиток прав людини в Україні та в окремих іноземних країнах / Т Ярошевська // Право України. - 2010. - № 11. - С. 84-89.

4. Авер'янов В.Б. Адміністративне право - провідна галузь правового регулювання виконавчої влади // Виконавча влада і адміністративне право / За заг ред. В.Б.Авер'янова. - К.: Вид. дім «Ін Юре», 2002. - 668 с.

5. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: організаційно-правові засади: дис....докт. юрид. наук: 12.00.07 // О.В. Негодченко. - Х.: НУВС, 2003. - 368 с.

6. Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практики. - Х.: Факт, 2000. - 608 с.

7. Авер'янов В.Б. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування / В.Б. Авер'янов // Право України. -1998. - № 8. - С. 8-12.

8. Рабінович П. Основоположні права людини: соціально-антропна сутність, змістова класифікація / П. Рабінович // Вісник Національної академії правових наук України. -2013. - № 2 (73). - С. 10-16.

9. Поліковський М.Ф. Правова держава в Україні: теоретична модель і практика реалізації на сучасному етапі // Механізм правового регулювання правоохоронної та правозахисної діяльності умовах формування громадянського суспільства (Осінні юридичні читання): тези доповідей та повідомлень учасників Всеукраїнської курсантсько-студентської конференції (м. Львів, 5 листопада 2010 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2010. - С. 10-15

10. Галунько В.В. Концептуальні підходи до розвитку сучасного адміністративного права України / В.В. Галунько // Форум права. - 2009. - № 3. - С. 143-151. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-joumals/FP/2010- 4Z10gvvvap.pdf

11. Чміленко Г.М. Адміністративні послуги в Україні / Г.М.Чміленко // Юридичний вісник. - 2005. - № 2. - С. 86-93.

12. Роль адміністративного права України у захисті прав і законних інтересів людини і громадянина: монографія / В.В. Башкатова, О.П. Світличний. - К.: ЦП «Компринт», 2016. - 203 с.

13. Кузніченко С.О. Забезпечення прав і свобод людини при введенні надзвичайних правових режимів / С.О. Кузні- ченко // Митна справа: науково-аналітичний журнал. - 2010. - № 6 (72). - С. 9-14.

14. Кравцов А. Принцип пріоритету прав і свобод людини та громадянина в сучасному адміністративному праві України: поняття та сутність / А. Кравцов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2009. - № 2. - С. 140-143.

15. Шукліна Н.Г. Конституційно-правове регулювання прав і свобод людини і громадянина в Україні (проблеми теорії та практики): монографія / Н.Г Шукліна. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 424 с.

16. Шило С.М. Механізм захисту прав і свобод людини і громадянина як гарантія забезпечення законності та дисципліни в діяльності органів внутрішніх справ / С.М. Шило // Науковий вісник Ужгородського національного університету. -

2013. Серія Право. - Випуск 22. - Ч. 1. Т 2. - С. 269-273.

17. Коломоєць Т.О. Законодавство України про адміністративний примус: деякі орієнтири формування в аспекті забезпечення прав і свобод людини // Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 11-12 грудня 2003 р.). - Запоріжжя: У 2 ч. - Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2003. - Ч. 1. - С. 56-59.

Размещено на Allbest.ru