Окремі проблеми розмежування підслідності органів досудового розслідування за предметною ознакою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі проблеми розмежування підслідності органів досудового розслідування за предметною ознакою

Є.В. Соломатін

Розглянуто наукові проблеми, пов'язані з предметною підслідністю. Проаналізовано передбачену чинним законодавством систему предметної підслідності, визначено її елементи, що потребують подальшого дослідження. Наявна система розподілу кримінальних проваджень між органами досудового розслідування за предметною ознакою має суттєві недоліки і потребує вдосконалення, що передбачає необхідність відповідного наукового обґрунтування. досудовий розслідування кримінальний

Ключові слова: слідство, підслідність, органи досудового розслідування, предметна підслідність.

Рассмотрены научные проблемы, связанные с предметной подследствен-ностью. Проанализирована предусмотренная действующим законодательством система предметной подследственности, определены её элементы, нуждающиеся в дальнейшем исследовании. Существующая система распределения уголовных производств между органами досудебного расследования имеет существенные недостатки и нуждается в усовершенствовании, что предусматривает необходимость соответствующего научного обоснования.

Ключевые слова: следствие, подследственность, органы досудебного расследования, предметная подследственность.

The article is dedicated to analyzing the scientific problems related to subject - matter investigative jurisdiction. An analysis of the existing system of subject - matter investigative jurisdiction has been done. The aforementioned system's elements in need of further research have been pointed out. The existing system of distribution of criminal cases between investigation bodies contains a number of flaws and needs improvement, for which a research - based rationale is needed.

Keywords: investigation, investigative jurisdiction, pre - trail investigation bodies, subject - matter investigative jurisdiction.

Протягом останніх декількох років система досудового розслі-дування України зазнала серйозних змін, а саме - створено нові ор-гани досудового розслідування, здійснено реорганізацію міліції в Національну поліцію, позбавлено функції розслідування прокура-туру. В таких умовах великого значення набуває питання недопу-щення колізій правових норм, що визначають підслідність органів досудового розслідування, і спорів про підслідність між даними ор-ганами, що породжує необхідність ґрунтовного дослідження науко-вих проблем, пов'язаних з окремими видами підслідності. Науковим підґрунтям дослідження стали праці таких науковців, як В.І. Василинчук, Ю.М. Грошевий, Ю.І. Кицан, М.М. Михеєнко, B. Т. Нор, А.А. Омаров, А.В. Самодін, Г.І. Сисоєнко, М.І. Сірий, Є.Д. Скулиш, О.Ю. Татаров, В.Я. Тацій, Г.І. Чангулі, C. С. Чернявський, В.П. Шибіко.

Відповідно до ст. 38 КПК, органами досудового розслідування є: органи Національної поліції; органи безпеки; органи, що здійсню-ють контроль за дотриманням податкового законодавства; органи державного бюро розслідувань; Національне антикорупційне бюро України; органи Державної кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст. 216 КПК, слідчі органи Національної по-ліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопору-шень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших ор-ганів досудового розслідування. Таким чином, систему предметної підслідності в Україні побудовано за принципом розподілу сфер компетенції органів досудового розслідування на підслідність спе-ціалізованих органів (СБУ, НАБУ, Державне бюро розслідувань, ор-гани, що здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства) та підслідність Національної поліції (злочини, не від-несені до підслідності спеціалізованих органів). Такий принцип можна охарактеризувати як "принцип залишку” або "принцип решти". Окремо слід виділити підслідність органів Державної кри-мінально - виконавчої служби, визначену винятково за територіаль-ною ознакою (за ч.6 ст.216 КПК, слідчі ДКВСУ здійснюють досудове розслідування злочинів, вчинених на території або в приміщеннях ДКВСУ).

Підслідність органів Служби безпеки України визначено ч. 2 ст. 216 КПК. Як зазначають Г.І. Сисоєнко та А.В. Самодін, за новим КПК СБУ залишається традиційним органом досудового розсліду-вання1. Підслідність органів безпеки за предметною ознакою можна розділити на кілька сфер: 1) злочини, здатні завдати найбільшої шкоди українському народові і державі, іншим державам та всьому людству (злочини проти основ національної безпеки України (ст. 109 - 114-1 ККУ), злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (частково, ст. 436, 437 - 444, 446, 447), злочини, пов'язані з тероризмом (ст. 258 - 258-5), незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою (ст.265-1); 2) злочини, пов'язані з секретною інформацією (злочини у сфері охорони державної таєм-ниці (ст. 328 - 330, 422), незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації (ст. 359); 3) злочини, пов'язані з перетинанням спеціально визначених ліній розмежування (злочини, пов'язані з перетинанням державного кордону України та меж тимчасово окупованої території України (частково, ст. 332-1, 333, 334), контрабанда (ст. 201), контрабанда наркотичних засобів (ст. 305).

Відповідно до Закону України "Про Службу безпеки України”, СБУ - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, на який покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, еко-номічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, за-конних інтересів держави та прав громадян від розвідувально- підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, забезпечення охорони державної таємниці, попередження, виявлення, припинення та розкриття зло-чинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та органі-зованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. Як зазначає О.М. Полковні- ченко: "Діяльність спецслужб зазвичай полягає у контррозвідуваль- ній протидії розвідувальній діяльності, а також боротьбі з закордонними антидержавними проявами .. ."2. Цю думку поділяють О.І. Ткач та В.В. Сорокін3.

Таким чином, до підслідності СБУ за предметною ознакою мають відноситись злочини, характерною ознакою яких є здатність заподіювати шкоду суспільним відносинам, з якими пов'язаний сам факт існування української держави і суспільства. Такими є: 1) від-носини в сфері захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення нормального функціонування передбачених законами України органів влади, здійснення ними ефек-тивного контролю над територією України, прийняття ними рішень у відповідності з законодавством України; 2) відносини в сфері за-хисту економічного, науково - технічного, оборонного потенціалу України від недружніх дій іноземних держав, недержавних органі-зацій та груп, окремих осіб, відвернення і припинення дій, здатних призвести до зниження обороноздатності держави, виникнення кри-зових явищ в економіці; 3) відносини в сфері захисту інформації, забезпечення секретності якої має значення для нормальної роботи органів влади, захисту життєво важливих інтересів держави в сфе-рах економіки та оборони. Окрім того, для даних злочинів харак-терні певні особливості в контексті оперативно - розшукового забезпечення розслідування та забезпечення режиму секретності в процесі проведення розслідування (агентурна робота, застосування спеціальних технічних засобів тощо).

Відповідно, до підслідності органів досудового розслідування Служби безпеки України, на нашу думку, слід віднести злочини, пов'язані з розвідувально-підривною діяльністю проти України з боку іноземних держав, недержавних організацій та груп, окремих осіб, злочини, пов'язані з тероризмом, злочини, пов'язані з секрет-ною інформацією. Злочини, пов'язані з перетинанням спеціально визначених ліній розмежування, в умовах зовнішньої військової агресії проти України також мають згадану вище характерну ознаку, оскільки можуть заподіяти значну шкоду обороноздатності держави. В контексті завдань, поставлених перед СБУ, недоцільним видається віднесення до підслідності СБУ таких злочинів, як злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, контрабанда та контрабанда наркотичних засобів, оскільки дані злочини не мі-стять названих вище характерних ознак злочинів, досудове розслі-дування яких має здійснювати СБУ.

В 2015 році було створено новий орган досудового розсліду-вання, аналогів якого в історії правоохоронної системи України не існувало -Національне антикорупційне бюро України. Відповідно до ст.1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або міс-цевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці. Відповідно до ч.5 ст. 216 КПК, до підслідності НАБУ за предметною ознакою віднесено: 1) злочини, пов'язані з посяганням на майно дер-жави, підприємств, установ, організацій (ст. 191, ст. 206-2, ст. 410); 2) легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209); 3) злочини, пов'язані з бюджетними коштами (ст. 210, ст. 211); 4) злочини, пов'язані з незаконним одержанням доходів осо-бами, що стало можливим в силу їх службового становища (ст. 354, ст. 366-1, ст. 368, ст. 368-2, ст. 369); 5) зловживання владою або службовим становищем (ст. 364); 6) зловживання впливом (ст. 369-2).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про запобігання корупції", корупційним правопорушенням є діяння, що містить ознаки коруп-ції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього За-кону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Чинним законодавством (примітка до ст.45 Кримінального кодексу України) визначено, що ко- рупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у ви-падку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.

Таким чином, до підслідності НАБУ за предметною ознакою віднесено злочини, що, відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції", відносяться до корупційних правопорушень. При цьому, на нашу думку, слід звернути увагу на наступне:

1) перелік злочинів, що відносяться до підслідності НАБУ за предметною ознакою, і перелік корупційних злочинів, наведений в чинному законодавстві, не збігаються. Як зазначає В.М. Трепак, існує невідповідність між переліком злочинів, які ст. 45 Криміналь-ного кодексу визначені як корупційні, та закріпленим у Законі України "Про запобігання корупції" поняттям "корупційне правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність”4. Слід зазначити, що саме поняття корупційного злочину та питання про те, які злочини можна визнати корупційними, є предметом дискусії в науковому середовищі. Наприклад, О.К. Марін, пропонуючи визначення корупційного злочину як злочину, який вчиняється службовою особою або особою, яка надає публічні послуги з викори-станням свого спеціального статусу з метою одержання неправомірної вигоди, зазначає, що чинним Кримінальним кодексом передбачено близько 100 складів злочинів, що підпадають під дане визначення5. А.В. Савченко зазначає: "Корупційні злочини повністю не збігаються з жодною групою злочинів у національному КК ... Корупційні злочини не зводяться тільки до злочинів у сфері службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг"6;

2) передбачено дві додаткові альтернативні умови для відне-сення вчиненого злочину до підслідності НАБУ за предметною ознакою - умова стосовно розміру предмета злочину або завданої ним (злочином) шкоди, та умова стосовно особи, щодо якої вчинено злочин (умова стосується окремих складів злочинів);

3) передбачена окрема умова віднесення злочину до підслідно-сті НАБУ за персональною ознакою (вчинення злочинів високопо-ставленими посадовими та службовими особами, суддями, працівниками правоохоронних органів).

До підслідності НАБУ відноситься чітко визначений ряд коруп- ційних злочинів, якими завдано шкоди визначеного розміру та/або які вчинено службовими і посадовими особами, які займають від-повідальне становище. Можна зробити висновок, що основною функцією НАБУ в його нинішньому форматі, згідно з чинним зако-нодавством, є протидія проявам корупції на вищих рівнях державної влади, які завдають значної шкоди.

На нашу думку, саме питання про створення окремого органу, завданням якого є винятково протидія проявам корупції, не є одно-значним. Аналізуючи іноземний досвід, вважаємо за необхідне за-значити, що створення окремого органу не є обов'язковою передумовою ефективної протидії корупції, зокрема ефективного розслідування корупційних злочинів. Так, О.Ю. Татаров та С.С. Чернявський, описуючи результати реформи правоохоронних органів в Грузії, де було досягнуто істотних результатів у даній сфері, зазначають: "На Департамент конституційної безпеки МВС Грузії ... покладено широкі функції з виявлення та розслідування корупційних та інших злочинів, вчинених державними посадовими особами, зокрема представниками правоохоронних структур."7. Таким чином, створення окремого правоохоронного органу, упов-новаженого протидіяти корупційним проявам, не є обов'язковою пе-редумовою ефективного протистояння корупції. Відповідно, питання про доцільність створення окремого органу досудового роз-слідування, до підслідності якого відносяться винятково корупційні злочини, потребує додаткового дослідження. Окрім того, ідея ство-рення антикорупційного органу, спрямованого на протидію проявам корупції у вищих сферах державної влади, видається неоднознач-ною. Як зазначає В.В. Комашко, у світової спільноти ще не вироб-лено єдиного підходу до створення та функціонування спеціалізованої державної правоохоронної структури, діяльність якої спрямовано на протидію корупції8. Вирішальне значення має те, наскільки широким має бути коло завдань даного органу, і, від-повідно, яке положення має бути покладено в основу визначення підслідності даного органу - положення про необхідність кваліфі-кованої протидії будь-яким проявам корупції чи положення про не-обхідність кваліфікованої протидії найбільш шкідливим для суспільства та держави проявам корупції на вищих рівнях державної влади. Можна констатувати, що на даний момент існує три моделі протидії корупційним проявам в рамках правоохоронної системи: 1) включення корупційних злочинів до підслідності органів поліції («грузинська модель»); 2) включення корупційних злочинів, які вчи-нені певними посадовими особами держави та/або якими завдано значної шкоди, до підслідності спеціального антикорупційного ор-гану, та включення решти корупційних злочинів до підслідності ор-ганів поліції (модель, застосована в Україні); 3) включення всіх корупційних злочинів до підслідності спеціального антикорупцій- ного органу. Питання про те, яка саме модель має бути застосована в Україні, на нашу думку, повинно бути предметом дослідження. Окрім того, є сумніви стосовно віднесення до підслідності НАБУ злочину, передбаченого статтею 410 Кримінального кодексу України, який відноситься до злочинів проти встановленого порядку несення військової служби.

Відповідно до ч.4 ст. 216 КПК, до підслідності Державного бюро розслідувань віднесено: 1) за персональною ознакою - зло-чини, вчинені високопоставленими посадовими та службовими осо-бами, суддями, працівниками правоохоронних органів, НАБУ, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (крім злочинів, від-несених до підслідності НАБУ); 2) за предметною ознакою - зло-чини проти встановленого порядку несення військової служби, за винятком злочину, передбаченого ст. 422 Кримінального кодексу (злочин, пов'язаний з державною таємницею, відноситься до підс-лідності СБУ). Відповідно до ст.1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслі-дування злочинів, віднесених до його компетенції. Ідея створення принципово нового, окремого правоохоронного органу для протидії злочинним проявам з боку високопосадовців та працівників право-охоронних органів не є новою в українському науковому середо-вищі. Так, Є.Д. Скулиш, який пов'язує потребу в такому органі з необхідністю ефективної протидії корупції, зазначає: "Розсліду-ванню будь-яких злочинів, вчинених представниками органів дер-жавної влади, суду і правоохоронних органів, майже завжди протидіють як винні, так і інші зацікавлені особи"9. На думку В.І. Цимбалюка, встановлена законодавством система органів досудового розслідування не здатна забезпечити ефективне здійснення функції досудового розслідування кримінальних справ щодо висо- копосадовців, суддів та працівників правоохоронних органів10.

Враховуючи те, що на даний момент в Україні створено спеціа-лізований правоохоронний орган для протидії корупції на вищих рівнях державної влади (НАБУ), доцільність створення іншого окре-мого органу для розслідування злочинів, вчинених високопоставле-ними посадовими і службовими особами, на нашу думку, є сумнівною. Окрім того, в контексті планів створення нового право-охоронного органу для протидії злочинності у Збройних силах (вій-ськової поліції), викликає сумніви віднесення до підслідності Державного бюро розслідувань за предметною ознакою злочинів проти встановленого порядку несення військової служби, для яких характерним є ряд специфічних ознак (спеціальний суб'єкт, за-вдання шкоди обороноздатності держави та ін.). Також, на нашу думку, варте уваги питання про підслідність злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, характерними ознаками яких є: здатність заподіювати значну шкоду не лише Україні, а й іншим державам і всьому людству; той факт, що дані злочини є серйозним порушенням прав людини, що визнаються і за-хищаються в цивілізованому світі; значний вплив якісного розслі-дування даних злочинів на міжнародну репутацію України. Розслідування таких злочинів потребує високої якості оперативно - розшукової та слідчої роботи, високої кваліфікації фахівців, відпо-відного рівня їх матеріально - технічного забезпечення. Тому вва-жаємо, що питання про можливість віднесення даної групи злочинів до підслідності Державного бюро розслідувань потребує ретельного вивчення.

Показовим прикладом некоректного визначення підслідності кримінального провадження за предметною ознакою є проведення Головною військовою прокуратурою розслідування за підозрою ко-лишнього голови Державної податкової служби України в участі у злочинній організації, вчиненні у її складі тяжкого злочину у сфері службової діяльності, вчиненні легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом11. Вказані злочини не відносяться до підслідності органів військової прокуратури, до якої віднесено військові злочини, злочини, вчинені військовослужбовцями та деякими іншими особами. Окрім того, підслідність органів військової прокуратури визначено не КПК, а наказом Генеральної прокуратури України від 29.08.2014 р. № 12гн "Про особливості діяльності військових прокуратур”, що, на нашу думку, є порушенням умов нормального функціонування системи досудового розслідування.

Для передбаченої чинним законодавством системи предметної підслідності характерне наступне: 1) досить широке коло підслідності органу (СБУ), який формально є спецслужбою, віднесення до підслідності СБУ злочинів, що не відповідають покладеним на неї завданням; 2) наявність двох органів (НАБУ та ДБР), покликаних здійснювати досудове розслідування щодо злочинів, вчинених групами осіб, які багато в чому збігаються, причому підслідність даних органів розмежовано за предметною ознакою; 3) наявність декількох специфічних груп злочинів (злочини проти встановленого порядку несення військової служби, злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку), віднесених до підслідності органів, чиї завдання не відповідають специфічним ознакам таких злочинів. На практиці це може призвести до навантаження органів досудового розслідування роботою, що не відповідає їх завданням, та зниження якості досудового розслідування. У зв'язку з цим існує необхідність ґрунтовного дослідження наукових проблем, пов'язаних з розподілом кримінальних проваджень між органами досудового розслідування за предметною ознакою, зокрема з визначенням завдань кожного органу досудового розслідування та критеріїв віднесення злочинів до підслідності того чи іншого органу.

Литература

1. Сисоєнко Г.І., Самодін А.В. Нові органи досудового розслідування в Україні // Часопис цивільного і кримінального судочинства. Київ, 2015. Вип. 5 (26). С. 117 - 126.

2. Полковніченко О.М. Шляхи удосконалення практичної діяльності Служби безпеки України щодо реалізації правоохоронної функції держави // Форум права. Харків, 2011. Вип. 4. С. 571 - 576.

3. Ткач О.І., Сорокін В.В. До проблеми реформування СБУ в контексті євроінтеграції // Освіта регіону.

Київ, 2009. Вип. 2. С. 122.

4. ТрепакВ.М. Законодавче визначення поняття "ко- рупційне правопорушення" як потенційне джерело колізій: проблемні питання теорії та практики // Юридична Україна. Київ, 2016. Вип. 3-4. С. 50-57.

5. Марін О.К. Антикорупційні новели кримінального законодавства // Громадський портал Львова. URL: http://www.gromada.lviv.ua/analytic/936.

6. Савченко А.В. Корупційні злочини в Україні: проблеми кримінально-правового розуміння // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. Київ, 2015. Вип. 3. С. 14 - 24.

7. Татаров О.Ю., Чернявський С.С. Досвід Грузії щодо реалізації нового кримінального процесуального законодавства в діяльності органів внутрішніх справ // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. Київ, 2013. Вип. 23. С. 390 - 400.

8. Комашко В.В. Особливості організаційно - правових основ функціонування державного бюро розслідувань як однієї з новел Кримінального процесуального кодексу України // Вісник АМСУ Дніпропетровськ, 2014. Вип. 1 (12). С. 132-138.

9. Скулиш Є.Д. Проблемні питання створення державного бюро розслідувань // Вісник Національної академії правових наук України. Київ, 2013. Вип. 4 (75). С. 205-215.

10. Цимбалюк В.І. Функція досудового слідства в повноваженнях Державного бюро розслідувань та Національного антикорупційного бюро // Право і безпека. Харків, 2014. Вип. 3 (54). С. 160-164.

11. Головна військова прокуратура проводить обшуки у екс-керівників банку "Капітал". URL: http://www.gp.gov. ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=218005.

Размещено на Allbest.ru