Особливості правової природи спеціальної конфіскації як засобу кримінально-правового характеру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості правової природи спеціальної конфіскації як засобу кримінально-правового характеру

Єрмак O.B.,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології АкадеміїДержавної пенітенціарної служби

Козьма Є.М.,

студентка кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології юридичного факультету АкадеміїДержавної пенітенціарної служби

У статті на підставі аналізу кримінального законодавства України з'ясована сутність спеціальної конфіскації, виокремлено мету й ознаки цього кримінально-правового засобу. Проаналізовано різні погляди науковців на правову природу цього явища. Окреслено відмінності спеціальної конфіскації як засобу кримінально-правового характеру від конфіскації майна як виду кримінального покарання.

Ключові слова: корупційні злочини, кримінальне законодавство, конфіскація майна, спеціальна конфіскація, засіб кримінально- правового характеру. кримінальний покарання конфіскація

В статье на основании анализа уголовного законодательства Украины выяснена сущность специальной конфискации, выделены цель и признаки этого уголовно-правового средства. Проанализированы различные точки зрения ученых на правовую природу этого явления. Обозначены отличия специальной конфискации как меры уголовно-правового характера от конфискации имущества как вида уголовного наказания.

Ключевые слова: коррупционные преступления, уголовное законодательство, конфискация имущества, специальная конфиска-ция, мера уголовно-правового характера.

In the article on the basis of the analysis of the criminal legislation of Ukraine clarified the essence of the special confiscation, highlighted the purpose and features of this criminal legal means. Various points ofview ofscientists on the legal nature of this phenomenon are analyzed. The differences of special confiscation as a measure of criminal law from the confiscation of property as a type of criminal punishment.

Key words: corruption crimes, criminal legislation, confiscation of property, special confiscation, criminal law measure.

Постановка проблеми. Євроінтеграційні процеси та бажання України стати однією з розвинутих та демократичних країн світу потребує запровадження нових принципів щодо формування кримінально-правової політики, пошуку сучасних, а також удосконалення наявних засобів впливу на негативні та небезпечні для суспільства криміногенні явища.

Одним із найбільш гострих та болючих криміногенних явищ в українському суспільстві є корупція, про незадо-вільний стан запобігання та протидії якій у державі свідчить стійка тенденція до зростання кількості корупційних злочинів. 2017 р. правоохоронцями (окрім Національного антикорупційного бюро (далі - НАБУ) і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП)) виявлено 19 234 правопорушень даної категорії. Для порівняння, у 2016 р. таких злочинів виявлено 14 820, 2013 р. - 16 586, 2010 р. - 17 980, 2009 р. - 17 648 [1].

За даними авторитетних вітчизняних та міжнародних неурядових організацій (Transparency International, Amnesty International, «Українська Гельсінська спілка), Україна перебуває в першій десятці країн із надзвичайно високим рівнем корупції. Так, у 2017 р. Україні в Індексі сприйняття корупції міжнародної організації Transparency International належить 130-те місце зі 180 країн, що досліджувалися (поруч з Іраном і М'янмою, хоча ще 2007 р. перебувала на 118 місцй зі 179 країн, що досліджувалися протягом року) [1].

Нещодавно ухвалені закони та вжиті заходи протидії проявам корупції поки що не дають відчутних позитивних результатів. Натомість більшість підозрюваних у топ- корупції переховуються від органів слідства за кордоном, а розгалужені схеми виведення грошових коштів із сотнями підставних осіб і фіктивних компаній значно ускладнюють процес доведення особистої вини злочинців. Процес заочного засудження не запрацював повного мірою, що призвело до відсутності обвинувальних вироків і до фактичної неспроможності витребувати незаконні активи на користь держави [2, с. 292].

Тож сьогодні має бути створений дієвий механізм міні-мізації збитків, завданих державі внаслідок корупційних діянь. У цьому контексті набуває актуальності питання застосування спеціальної конфіскації як засобу кримінально-правового характеру.

Стан опрацювання. Сьогодні ведеться доволі активна дискусія щодо правової природи спеціальної конфіскації як вітчизняними (В.С. Батиргарєва, А.О. Винник, О.В. Єрмак, Є.В. Корнієнко, Н.А. Орловська, О.С. Пироженко, М.І. Хавронюк, В.І. Цимбалюк, С.С. Яценко, А.М. Ящен- ко тощо), так і закордонними науковцями (Ю.М. Антонян, М.В. Вісков, К.М. Карпов, Н.Ю. Скрипченко тощо).

Метою статті є дослідження особливостей правової природи спеціальної конфіскації за Кримінальним кодексом України (далі - ККУ), відмежування її від загальної конфіскації майна.

Виклад основного матеріалу. Спеціальна конфіскація є не новою категорією для вітчизняного кримінального за-конодавства. Формальною підставою для появи інституту спеціальної конфіскації став Закон України № 222-УІІ від 18 квітня 2013 р. «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо ви-конання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» [3], згідно з яким ККУ було доповнено ст. ст. 96і та 962 і назву р. XIV Загальної частини ККУ було змінено на «Інші заходи кримінально- правового характеру».

Надалі Верховною Радою України ухвалений пакет нормативних актів із метою вдосконалення цього інституту в складі законів України № 731-УІІІ від 8 жовтня 2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції», № 743-УІІІ від 3 листопада 2015 р. «Про запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань», № 770-УШ від 10 листопада 2015 р. «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення інституту спеціальної конфіскації з метою усунення корупційних ризиків при її застосуванні», №772-УІІІ від 10 листопада 2015 р. «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» тощо.

Запровадження інституту спеціальної конфіскації у вітчизняному кримінальному законодавстві відбулося не без впливу закордонного і міжнародного досвіду (Конвенції Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) проти корупції від 31 жовтня 2003 р., Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією від 27 січня 1999 р. та Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом (далі - ЄЄ) візового режиму для України, який ухвалено 22 листопада 2010 р. на саміті Україна - ЄЄ). Вибір конкретного зразка являв собою дуже непросте завдання через значне розмаїття наявних підходів.

Сутність спеціальної конфіскації полягає в обмеженнях майнового характеру щодо особи (позбавлення права власності на належне особі майно) або відсутності обмежень (вилучення майна, яке особі не належить) у зв'язку з наявністю кримінально-правової підстави та визначених кримінальним законодавством умов. Зміст спеціальної конфіскації як іншого засобу кримінально-правового ха-рактеру становить визначений законом і судом обсяг таких майнових обмежень [4, с. 124].

На підставі аналізу законодавчого визначення спеціальної конфіскації, наведеного в ч. 1 ст. 96і Кримінального кодексу України [5], виокремимо ознаки цього кримінально-правового засобу:

- це інший засіб кримінально-правового характеру, який застосовується як окремо, так і разом із покаранням [6, с. 101];

- має примусовий характер і застосовується незалежно від волі особи-власниці майна;

- має майновий та безоплатний характер;

- може обмежувати майнові інтереси як винного, так і третіх осіб;

- застосовується до майна, що пов'язане із вчиненням злочину або суспільно небезпечного діяння [7, с. 74];

-застосовується виключно на підставі вироку або ухвали суду [5];

- застосовується в разі вчинення одного зі злочинів або суспільно небезпечних діянь, які мають ознаки вказаних злочинів, перелік яких визначено в ч. 1 ст. 96і ККУ, а також умисних злочинів, за які передбачено покарання у виді по-збавлення волі або штраф у розмірі понад три тисячі нео-податковуваних мінімумів доходів громадян [8, с. 56];

- передбачає можливість її заміни на конфіскацію гро-шової суми, яка еквівалентна вартості майна, що повинно підлягати спеціальній конфіскації (ч. 2 ст. 962 ККУ) [5].

Як засіб кримінально-правового характеру спеціальна конфіскація має на меті запобігання продовженню злочинної діяльності (кримінальна превенція) й усунення завданої шкоди, відшкодування потерпілому завданих збитків та відновлення соціальної справедливості або все разом [7, с. 11]. Крім того, спеціальна конфіскація є ефективним засобом боротьби з корупційною злочинністю, наркотор- гівлею, тероризмом.

У сучасній кримінальній науці є різні погляди на правову природу спеціальної конфіскації, серед яких поширені такі:

- по-перше, більшість науковців [9, с. 338-341; 10, с. 70-79; 11, с. 11-14], які є прихильниками професора М.І. Хавронюка [12], вважають, що спеціальна конфіскація має кримінально-правову природу. З огляду на таку позицію, Законом України № 1019-УІІІ від 18 лютого 2016 р. із санкцій ст. ст. 159-1, 176, 177, 203-1, 204, 229, 244, 300, 321-1, 332 виключено спеціальну конфіскацію, та перелік цих статей було додано в ст. 96 і Загальної частини ККУ Тим самим законодавець визначив, що спеціальна конфіскація є заходом кримінально-правого характеру, а не різновидом покарання. З такю позицією погоджуємося і ми;

- по-друге, інші науковці [13, с. 75-77; 14, с. 33-37] розглядають спеціальну конфіскацію як засіб кримінально-процесуального примусу і пропонують конкретизувати положення щодо неї в кримінальному процесуальному, а не в кримінальному законодавстві.

У межах нашого дослідження зазначимо й інші погляди на правову природу спеціальної конфіскації.

Так, І.М. Горбачова пропонувала відмежувати спеціальну конфіскацію від інших засобів, які не є кримінальним покаранням, і визначити її як захід безпеки, інакше кажучи, додати до заходів обмежувального характеру, які застосовуються державою за мотивованим рішенням суду до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ККУ, і є небезпечними для суспільства [15, с. 10]. На її думку, заходи безпеки, спеціальна конфіскація також, спрямовані на попередження і припинення злочинних діянь, які порушують (або можуть порушити) інтереси осіб, суспільства або держави, усунення передумов скоєння злочинів, а також на захист законних прав та інтересів суспільства або держави від злочинних посягань із боку такої особи [15, с. 11]. Ми підтримуємо думку С.С. Ковальової, яка стверджує, що заходи безпеки є передусім профілактичними заходами, які застосовуються із превентивною метою. Але заходи безпеки застосовуються щодо окремих осіб замість покарання тоді, коли застосування покарання неможливе. Спеціальна конфіскація як захід безпеки йде врозріз із загальною тенденцією кримінальної політики, бо застосовується не тільки як засіб попередження та припинення злочинних діянь і не замість покарання, а й паралельно з ним [15, с. 218].

Дехто з науковців [13, с. 75-77; 17, с. 1-20] дотепер розглядає спеціальну конфіскацію як вид кримінального покарання. На їхню думку, нелогічним виглядає оформлення нормативного матеріалу в чинному ККУ, оскільки правові норми про певний вид покарання повинні міститися в р. X ККУ «Покарання та його види», а не в окремому розділі «Інші заходи кримінально-правового характеру», в якому вміщено також норми про примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.

У науковій літературі також поширена думка про необ-хідність заміни загальної конфіскації майна, передбаченої в ст. 59 ККУ, на засіб кримінально-правового характеру, який ефективно протидіяв би корисливим злочинам, - спеціальну конфіскацію [7, с. 75]. Ця позиція дослідниками обґрунтовується наявними недоліками практичної реалізації та «застарілістю» кримінального покарання, передбаченого ст. 59 ККУ, зокрема невідповідністю положенням Конституції України. Крім того, заміна загальної конфіскації на спеціальну є стійкою тенденцією у світовій практиці. Вважається, що спеціальна конфіскація є більш гуманним засобом впливу на злочинців і водночас більш ефективним, ніж конфіскація, оскільки дозволяє вилучати всі активи (доходи), отримані внаслідок вчинення злочину, і водночас не «відбирає» законно придбане майно [8, с. 57].

Загалом, на думку О.С. Пироженка, спеціальну конфіс-кацію можна віднести до міжгалузевих правових інститутів, бо схожі норми містяться в кримінальному, цивільному, кримінально-процесуальному та адміністративному законодавстві [10, с. 72].

З'ясуємо особливості правової природи спеціальної конфіскації через порівняння її із загальної конфіскацією.

1. Згідно із кримінальним законодавством, загальна конфіскація є додатковим різновидом кримінального по-карання майнового характеру, тоді як спеціальна конфіскація - це різновид інших засобів кримінально-правового характеру. Такий підхід законодавця дозволяє застосувати до засудженого одночасно як загальну, так і спеціальну конфіскації. Такий висновок підтверджується і судовою практикою [9, с. 338].

2. Спеціальна конфіскація є інструментом відновлення соціальної справедливості, попередження та припинення злочинних діянь. Тоді як метою конфіскації майна є від-новлення матеріального (економічного) становища сторін, наявного до вчинення злочину [8, с. 57].

3. Дещо відмінна і сфера застосування загальної та спеціальної конфіскацій у розрізі складів злочинів, перед-бачених Особливою частиною ККУ

Так, загальна конфіскація застосовується в разі скоєння умисних тяжких та особливо тяжких корисливих злочинів, прямо передбачених ККУ Спеціальна конфіскація передбачена за вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також передбачених деякими статтями Особливої частини ККУ (ст. ст. 150, 154, 159, 190, 192, 204 тощо), тобто спеціальна конфіскація може застосовуватися і за злочини невеликої чи середньої тяжкості [4, с. 127-128].

4. Що стосується належності майна, яке вилучається, то загальна конфіскація застосовується до майна тільки засудженого. У свою чергу, сфера застосування спеціальної конфіскації істотно ширша. Спеціальна конфіскація може бути застосована до майна, яке належить як самій особі, що отримала його незаконним шляхом, так і третім особам, яким це майно було передано, якщо особа, яка прийняла майно, знала або повинна була знати, що таке майно одержано внаслідок вчинення злочину або суспільно небезпечного діяння.

5. Під час загальної конфіскації безоплатному вилученню підлягає все або частина майна засудженого, навіть якщо він набув його сумлінно і жодним чином не використовував у злочині. Тим самим реалізується каральна функція кримінального судочинства. Додаток до ККУ встановлює перелік майна, яке не підлягає конфіскації. У разі спеціальної конфіскації вилученню підлягає тільки майно, яке так чи інакше пов'язане зі скоєним злочином (суспільно небезпечним діянням) [7, с. 74].

6. У разі застосування загальної конфіскації відсутня можливість вилучення майна, яке було використано або перетворено на інше майно, відчужене добросовісному набувачу (тобто особі, яка не знала і не могла знати, що майно пов'язано зі злочинною діяльністю), або іншим чином вибуло з володіння особи. Інститут спеціальної конфіскації передбачає можливість вилучення перетвореного майна. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення із придбаного законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна [10, с. 73].

7. Підставами для застосування спеціальної конфіскації є обвинувальний вирок суду; ухвала суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності; ухвала суду про застосування примусових заходів медичного характеру; ухвала суду про застосування примусових заходів виховного характеру. Підставою для застосування конфіскації є тільки вирок суду [18,с. 108].

Отже, спеціальна конфіскація, передбачена ст. ст. 96і та 962 ККУ, відрізняється від загальної конфіскації (у розумінні ст. 59 ККУ як покарання) за змістом, підставами, сферою за-стосування, видами майна, яке вилучається, колом осіб, яким належить таке майно. Це означає, що спеціальна та загальна конфіскації - не тотожні кримінально-правові засоби.

Співвідношення понять «спеціальна конфіскація» та «конфіскація майна» по-різному тлумачать і науковці. Так, М.І. Хавронюк виокремлює: 1) конфіскацію майна, здобутого злочинним шляхом, а також нажитого шляхом використання майна, здобутого злочинним шляхом;

2) спеціальну конфіскацію майна [12, с. 237]. Г.М. Собко стверджує, що спеціальна конфіскація майна - це передбачений ст. 59 ККУ та ст. 81 Кримінального процесуального кодексу України видовий прояв загального родового явища «конфіскація майна» [17, с. 8]. К.М. Оробець вважає, що за своїм функціональним призначенням спеціальна конфіскація збігається з покаранням, тому пропонує закріпити спеціальну конфіскацію як різновид конфіскації майна (ст. 59 КК) [9, с. 340].

Порівняльна характеристика цих двох понять дозволяє стверджувати, що спеціальна конфіскація і конфіскація мають як різну кримінально-правову природу, так і мету застосування. Тому правомірне чітке розмежовування в чинному ККУ таких видів конфіскації, які можуть водночас оцінюватися як рівнозначні.

Висновки. Отже, тема спеціальної конфіскації є питанням дискусійним та неоднозначним. Від правильного розуміння сутності й особливостей правової природи цього інституту в системі засобів державного примусу залежить дотримання прав і свобод людини та громадянина в Україні й успішність протидії корупційній злочинності.

Зі змісту ст. ст. 96і та 962 Загальної частини ККУ вба-чається, що спеціальна конфіскація застосовується винятково як засіб кримінально-правового реагування на вчинення злочинів.

У підсуику варто визнати, що даний правовий інститут у його нинішньому вигляді є недосконалим і потребує подальшого доопрацювання як на теоретичному, так і на законодавчому рівні. Тільки після усунення всіх наявних суперечностей, недоліків та колізій спеціальна конфіскація зможе посісти чільне місце в системі засобів кримінально-правового характеру і бути справді ефективним засобом боротьби зі злочинністю.

Список використаних джерел

1. Баганець О.В. Динаміка резонансних злочинів у 2017 р. URL: http:// baganets.com/blogs-baganets/dinam-ka-rezonansnih-zlochin-v-u- 2017-ro.html (дата звернення: 26.07.2018).

2. Ященко А.М. Спеціальна конфіскація: деякі аспекти застосування. Часопис Київського університету права. 2013. № 4. С. 291-294. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Chkup_2013_4_71.pdf (дата звернення: 26.07.2018).

3. Про внесення змін до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України стосовно виконання Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України: Закон України від 18 квітня 2013 р. № 222-VII. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/222-18 (дата звернення: 26.07.2018).

4. ЄрмакО.В. Конфіскація як захід кримінально-правового характеру: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08; Національна академія прокуратури України. Київ, 2017. 261 с.

5. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 26.07.2018).

6. Батиргареєва В.С. Спеціальна конфіскація як засіб запобігання злочинності в Україні. Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук, пр. Харків, 2014. С. 101-109. URL: http://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/7312 (дата звернення: 26.07.2018).

7. Єрмак О.В. Конфіскація майна як покарання та квазіспеціальна конфіскація у кримінальному праві України. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Юриспруденція». 2015. № 16. С. 74-76.

8. Гуторова Н.О. Конфіскація майна за кримінальним правом України: проблеми та перспективи. Право України. 2010. № 9. С. 56-65.

9. Оробець К.М. До питання про кримінально-правовий статус спеціальної конфіскації. Актуальні проблеми кримінальної відповідальності: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 10-11 жовтня 2013 р. Харків, 2013. С. 338-341.

10. Пироженко О.С. Спеціальна конфіскація: загальні аспекти та еволюція вітчизняної кримінально-правової думки. Вісник криміно- логічноїасоціаціі'України. 2015. № 3 (11). С. 70-79.

11. Цимбалюк В.І. Правова природа спеціальної конфіскації. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». 2014. № 2 (10). С. 11-14.

12. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації: монографія. К.: Юрисконсульт, 2006. 1048 с.

13. Демидова Є.Є., Пономаренко Ю.А. Щодо конфіскації майна як виду покарання. ІІКІ.: Ьйр://\ммл/.Іех-Ііпе.сот.иа/?до=їиііаг1ісІе&ісІ=303 (дата звернення: 26.07.2018).

14. Кондра О.Я. Проблеми правової природи «спеціальної конфіскації» у кримінально-правових санкціях. иЯЬ: http://radnuk.info/ 5(аШ/558-кгитіпо1од/15366-2011-01-23-02-03-02.МтІ (дата звернення: 26.07.2018).

15. Горбачова І.М. Заходи безпеки в кримінальному праві (порівняльно-правовий аналіз): автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08; Одеська національна юридична академія. Одеса, 2008. 20 с.

16. Ковальова С.С., Шпак Ю.С. Кримінально-правовий статус спеціальної конфіскації. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2015. Вип. 213. Ч. 1. С. 217-224.

17. Собко Г.М. Конфіскація за кримінальним законодавством України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08; Інститутдержави і права імені В.М. Корецького. Київ, 2008. 20 с.

18. Карпов К.Н. Иные меры уголовно-правового характера каксредство противодействия совершениюпреступлений: дисс.... канд. юрид. наук: 12.00.08; Омская академия МВД РФ. Омск, 2011.322 с.

Размещено на Allbest.ru