Цілепокладання в системі органів кримінальної юстиції

The article is devoted to research purposes of formation and functioning of the criminal justice system. Systematization and grouping of purposes is done as well as outlining a system of interactions between them.

У цей час різко загострилися негативні процеси у сфері правоохоронної діяльності, зміцнення правопорядку і законності, намітилися тенденції до збільшення числа найнебезпечніших злочинів, повертає дещо втрачені раніше позиції та надалі зміцняється організована злочинність і т.д. Це обумовлено тим, що в умовах усе більше ускладнених процесів суспільного розвитку переплітаються матеріальні, духовні, економічні та політичні процеси.

Проголошення євроінтеграційного зовнішньополітичного курсу передбачає оптимізацію внутрішніх механізмів забезпечення правопорядку, приведенім як атрибутивних, так і сутнісних їх параметрів у відповідність до найвищих стандартів у сфері правотворчості, правоохоронної діяльності й інших напрямів і рівнів державного управління. Останнє, в свою чергу, потребує нагального перегляду ідейно-філософського підґрунтя на засадах впровадження ліберально-гуманістичної лінії організації й спрямування функціонування всього механізму держави, формування сервісної моделі правоохоронної системи взагалі й органів кримінальної юстиції зокрема.

Натомість, комплексне вивчення проблем правоохоронної діяльності неприпустимо зводити до простого об'єднання положень, узятих з різних галузей знань, у якусь суму або просте додавання різних методів у якийсь методичний конгломерат. Тут потрібне органічне злиття наук у системну єдність.

Комплексний характер проблем правоохоронної діяльності обумовлює також використання відповідних наукових методів, які дозволили б аналізувати складні проблеми як ціле, забезпечували розгляд багатьох альтернатив їхнього вирішення, кожна з яких описувалася б більшим числом перемінних, які забезпечували повноту оцінки кожної альтернативи, допомагали вносити елементи вимірності, давали можливість відбивати реальну складність зазначених проблем та надалі їх вирішувати.

Даний підхід дозволяє не тільки ефективно виявляти фактори, що впливають на стан правоохоронної діяльності, але й пояснювати їх похідний характер і зв'язок з тими соціально-економічними змінами, які відбуваються в житті нашого суспільства.

Наукові дослідження, проведені останніми роками О.М. Бандуркою, В.Т. Білоусом, Є.М. Блажівським, М.М. Бурбикою, І.П. Голосніченком, В.В. Долежаном, С.В. Ківаловим, І.М. Козьяковим, О.М. Костенком, М.В. Косютою, В.М. Кудрявцевим, О.М. Литвиновим, М.П. Орзіхом, НО. Рибалкою, В.В. Сухоносом, Ю.С. Шемшученком, М.К. Якимчуком дозволили виявити ряд факторів, які тією чи іншою мірою впливають на правоохоронну діяльність. Провідні позиції серед об'єктивних факторів посідають ті, які сприяють ефективному і цілеспрямованому впливу на певні об'єкти з боку спеціально створених соціальних інститутів. Вони традиційно відносяться до факторів організаційно-правового характеру.

При цьому актуалізується завдання феноменологічного аналізу завдань і функцій кожного суб'єкта правоохоронної діяльності з метою подальшої оцінки ефективності діяльності кожної ланки окремо, групи ланок і всієї системи. Водночас не менш важливим завданням є науковий аналіз й узагальнення існуючих у правовій доктрині точок зору на цілі органів кримінальної юстиції у системі державної влади та механізмі правоохоронної діяльності, що і становить мету написання цієї статті. Її новизна полягатиме у формуванні розгорнутого древа цілей функціонування органів кримінальної юстиції у контексті механізму правоохоронної діяльності.

В Україні правоохоронні функції здійснюють спеціально створені державою установи, що діють в рамках певних повноважень і встановленої законом процедури. У сфері боротьби зі злочинністю ці функції реалізує система органів кримінальної юстиції.

Систему органів кримінальної юстиції, як й інші системи в сфері права й правової надбудови, В.М. Кудрявцев справедливо відносить до функціональної системи. Під останньою варто розуміти не анатомію, не структуру органів, а їх сукупну і цілеспрямовану діяльність по досягненню певного результату [1, с. 18].

В якості безпосередньої, найближчої мети діяльності системи органів кримінальної юстиції В.М. Кудрявцев називає законодавче визначення завдань кримінального судочинства - швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпеченім правильного застосування закону [2, с. 12-13].

І.Б. Михайловська, визначаючи мету системи органів кримінальної юстиції, виходить із того, що ієрархія систем породжує ієрархію цілей, і робить висновок про ієрархічний рівень цілей. Перший рівень - вища мета всієї системи суспільства; він забезпечує зміцнення суспільних відносин. Однією з цілей другого рівня автор розглядає зміцнення законності. Ця мета може бути розкладена на ряд складових: створення юридичних гарантій, передбачених законом прав фізичних і юридичних осіб, охорона правопорядку шляхом застосування правових санкцій до правопорушників. Система органів кримінальної юстиції - одна із систем, що забезпечують досягнення зазначеної мети, і тому в самому загальному виді безпосередня мета системи органів кримінальної юстиції може бути сформульована як охорона суспільства від злочинів.

Дана мета, що стоїть перед системою органів кримінальної юстиції, на думку вченої, може бути розкрита через наступні складові: виявлення вчинених злочинів, установлення винних, застосування до них кримінального покарання, забезпечення передбачених законом умов для їхнього виправлення і перевиховання [3, с.30].

С.Є. Віцин цілі системи органів кримінальної юстиції відносить до завдань кримінальної політики (як частини соціальної і правової політики держави). Він відзначає, що, хоча цілі системи органів кримінальної юстиції і складових її елементів пов'язані із цілями права і засновані на них, проте уточнення, формалізація і кваліфікація цілей системи органів кримінальної юстиції припускають вихід за межі правових норм.

У самому загальному виді автор називає такі цілі: попередження (у межах компетенції і можливостей системи) злочинів та інших правопорушень громадського порядку; виявлення всіх фактів вчиненого правопорушення і застосування заходів впливу до правопорушників, їх виправлення і перевиховання з метою запобігання правопорушень [4, с.92-95].

Отже, з урахуванням всього розмаїття суб'єктів протидії злочинності можна зробити висновок, що початковим моментом при визначенні орієнтирів діяльності правоохоронних органів, як спеціальних суб'єктів протидії злочинності, є саме боротьба зі злочинністю, тобто здійснення спеціально уповноваженими державними органами (органами кримінальної юстиції), передбачених законом заходів по недопущенню розвитку злочинного наміру на попередніх стадіях вчинення злочину, виявлення ознак скоєних злочинів, встановлення винних осіб, притягнення їх до відповідальності, відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів людей і відшкодування збитків від злочинних дій [5, с.24].

Наведене вочевидь можна вважати формами втілення (відображення) даної цілі, що відображають сутність призначення, орієнтири організації і функціонування органів кримінальної юстиції як підсистеми механізму правоохоронної діяльності.

Конкретизація цілей системи органів кримінальної юстиції у різних авторів проводиться з різним ступенем деталізації і в принципі не має істотної різниці.

Як показує аналіз правових норм, цілі, які ставляться перед системою органів кримінальної юстиції, іноді плутають із засобами їх досягнень, або ставлять на один рівень чи на кілька рівнів нижче специфічних цілей, або змішують цілі підсистем одного рівня. Крім того, у ряді норм законодавець вживає поняття «ціль» як рівнозначне поняттю «завдання».

Зміст правоохоронної діяльності формують відносини між її суб'єктами, направлені на її організацію та здійснення. Найповніше зміст проявляється в цільовій направленості вказаного виду діяльності на об'єкти впливу, що і допомагає, в кінцевому рахунку, проаналізувати його специфіку.

Основним елементом будь-якої соціальної системи є наявність мети діяльності. Цілеспрямованість системи відображається на суб'єктах та змісті діяльності. Мета є не лише елементом системи, але часто і системоутворюючим фактором, необхідним елементом, відсутність якого припиняє існування самої системи. Саме в даній якості ціль включається як складова частина в механізм правоохоронної діяльності.

Цілеспрямованість впливу на об'єкт-систему «органи кримінальної юстиції» проявляється при такій постановці питанім не як слідування чиємусь суб'єктивному побажанню, а спочатку як забезпечення відповідності суб'єктивного установлення суб'єктів об'єктивним можливостям такого соціального інструменту, як правоохоронна діяльність, а потім як суб'єктивне прагнення реалізувати ці можливості з найкращим результатом. Іншими словами, ефект вказаної діяльності буде найбільшим не від того, що хтось захоче цього, а від того, наскільки точно реальні можливості суб'єктів будуть підкріплені організаційними засобами.

Серед дослідників концептуальних основ кримінальної юстиції єдності думок по даній проблематиці не спостерігається. З достатнім ступенем умовності висловлені в науці думки можна розділити на два блоки. По-перше, думки тих, хто основною задачею вважає характеристику криміногенної ситуації та якісний рівень злочинності. При цьому цілями кримінальної юстиції можуть бути: по-перше, якщо рівень злочинності постійно зростає, його стабілізація; по-друге, якщо рівень злочинності знаходиться на постійному рівні, запобігання його зростанню і поступове зниження до нового рівня.

По-друге, позиція тих, хто при формулюванні мети кримінальної юстиції керується змістом основних напрямків діяльності. При цьому цілями є: обмеження впливу негативних соціальних чинників, що хоч і знаходяться поза сферою злочинності, але є взаємозв'язаними з її причинами; вплив на причини злочинних проявів, а також на умови і обставини, що сприяють цим проявам; вплив на негативні чинники безпосереднього соціального оточення (мікросередовище) особи, що формують антигромадські установки і мотивацію злочинної поведінки індивідів; вплив на особу, здатну по своїм морально-психологічним якостям вчинити злочинне діяння або продовжувати злочинну діяльність.

Критичний аналіз наведених позицій свідчить про їх невідповідність новим реаліям і пріоритетам правоохоронної діяльності. На наш погляд, мета системи кримінальної юстиції повинна бути сформульована з урахуванням:

- по-перше, нових світоглядних позицій, актуальних для даного етапу розвитку суспільства і держави;

- по-друге, повинна мати виражений прикладний синтезуючий початок у формі певних ідейних положень (інтеграційних зв'язків), наявність яких нами передбачається через наш інтерес до механізму правоохоронної діяльності, що розглядається через призму системно-структурного підходу.

Разом із тим, зважаючи на те, що система органів кримінальної юстиції є частиною правової системи держави, необхідно звернутися до розуміння мети в праві. Право за своїм соціальним призначенням покликано забезпечувати організованість, упорядкованість життя суспільства. Поряд з іншими засобами регулювання суспільного життя право спрямоване на те, щоб забезпечувати розвиток і функціонування всього соціального організму відповідно до економічних законів, потребами суспільного розвитку, що назріли. Проте право ніколи не може бути вище, ніж економічний лад і обумовлений ним культурний розвиток суспільства.

Теорія держави і права, не претендуючи на вичерпний перелік соціальних цілей, що лежать в основі різних норм права, ділить їх на різні рівні. Основні цілі політичного, економічного і соціального розвитку суспільства стають головними цілями правової системи, хоча вони і не носять правового характеру. Вони визначаються вже відповідною політикою, що лежить в основі галузей права. Так, основні цілі системи органів кримінальної юстиції є предметом кримінально-правової політики (а якщо ще точніше, то кримінологічної), що є частиною внутрішньої політики держави. З іншого боку як справедливо зазначає П.Л. Фріс: «Залишенім політики у сфері профілактики злочинів за межами політики у сфері боротьби зі злочинністю відбувається тому, що профілактика злочинів і дотепер не оформилася в особливу комплексну галузь права, а кримінологічна політика (можна сказати - профілактична) не має єдиної основи. Парадокс, проте, полягає в тому, що профілактика є головним напрямом боротьби зі злочинністю, що практично визнається всіма дослідниками» [6, с.9-10].

У реалізації даних цілей беруть участь різні соціальні інститути, у тому числі система органів кримінальної юстиції, що здійснюють функції кримінальної, цивільної та адміністративної юстиції.

У формуванні конкретних цілей системи органів кримінальної юстиції (у функціональному аспекті) вирішальна роль приділяється відповідним політиці і стратегії. Таким чином, цілями системи органів кримінальної юстиції у функціонально-правовому аспекті є:

- охорона прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також правопорядку (ст. 1 КК України);

- швидке, повне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону для того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України);

- забезпечення виконання кримінального покарання з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими (ст.1 КВК України);

- сприяння зміцненню законності, запобіганню і викорінюванню злочинів, вихованню громадян у дусі неухильного виконання законів і дотримання правил співіснування.

Говорячи про цілі системи органів кримінальної юстиції в функціонально-правовому аспекті, необхідно враховувати, що основні цілі тієї або іншої галузі законодавства можуть бути досягнуті за умови попереднього досягнення цілей конкретних правових інститутів, а цілі останніх - на основі досягнення конкретних окремих цілей правових норм та їх груп. У результаті правові цілі системи органів кримінальної юстиції можна розглядати як обмежені, проміжні і кінцеві. Однак цілі в названому аспекті лише в самому загальному виді можна вважати цілями системи органів кримінальної юстиції. Ці цілі можуть служити підставами і орієнтирами для формулювання цілей системи органів кримінальної юстиції і складових її підсистем. їхнє визначення, формалізація припускають вихід за межі правових норм.

У деталізованому виді цілі системи органів кримінальної юстиції можуть бути визначені та систематизовані в наступному виді:

1. Запобігання кримінальним правопорушенням:

а) виявленім осіб, схильних до вчинення кримінальних правопорушень, і вплив на них;

б) виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень;

в) вплив на осіб, що вчинили кримінальні правопорушення, та відбувають покарання;

г) вжиття комплексу заходів відносно осіб, що раніше вчиняли кримінальні правопорушення, і недопущення рецидиву з їх боку.

2. Встановлення істини в ході кримінального провадження:

а) швидке і повне виявлення кримінальних правопорушень і осіб, що їх вчинили;

б) швидке і повне розслідування кримінальних правопорушень;

в) всебічне та неупереджене встановлення всіх обставин в процесі досудового розслідування;

г) достовірне встановлення обставин під час судового розгляду і визначення оптимальних заходів впливу на осіб, що вчинили кримінальні правопорушення.

3. Виправлення та ресоціалізація засуджених осіб:

а) вжиття оптимальних заходів впливу на осіб, що вчинили злочини;

б) ресоціалізація засуджених.

Варто звернути увагу, що призначення органів кримінальної юстиції, охоплюване поняттям «цілі», диктується суспільними потребами, пов'язаними з необхідністю зміцнення правопорядку і посилення боротьби зі злочинністю. Тому наразі першоосновою для розвитку і вдосконалення кримінальної юстиції є цілі, поставлені перед системою при її створенні (організації). Будучи нормативно закріпленими, вони набувають значення орієнтирів відносно тривалої дії для відповідних суб'єктів, і їх досягнення одночасно служить кінцевим результатом організаційної і управлінської діяльності в рамках механізму правоохоронної діяльності.

цілепокладання кримінальна юстиція

Висновки

1. Цілепокладання в системі органів кримінальної юстиції є важливим організаційно-правовим кроком на шляху налагодження функціональних засад системо творення. У такому разі вона завжди направлена в майбутнє і виступає як бажаний для досягнення результат; цей результат, виходячи з природи кримінальної юстиції на сучасному етапі розвитку суспільства і держави, повинен бути чітким, зваженим, об'єктивним, необхідним і можливим; мета повинна узгоджуватися з метою інших видів соціальної діяльності, як даного, так і більш високого рівня.

2. Доцільно вести мову про структуризацію цілей, причому їхня структура самим тісним образом ув'язана зі структурою і функціями системи органів кримінальної юстиції.

3. Як правило, перед органами кримінальної юстиції ставляться, а ними реалізуються, не одна, а декілька цілей, які важливі для функціонування і розвитку системи в цілому. Разом із загальною метою організації їм доводиться вирішувати величезну кількість поточних і оперативних завдань. Крім правоохоронних завдань, перед ними стоять соціальні, організаційні, наукові, технічні і інші завдання, покликані вирішувати як традиційні, так і нетрадиційні проблеми.

Література

1. Кудрявцев В. Н. Функциональные системы в области права / В. Н. Кудрявцев // Вопросы кибернетики. Правовая кибернетика. - 1977 -Вып. 40. - С. 16-28.

2. Кудрявцев В. Уголовная юстиция как система / В. Кудрявцев // Правовая кибернетика. -М.: Наука, 1973. - С. 7-21.

3. Проблемы повышения эффективности функционирования правоохранительных органов: сб. науч. трудов. - М.: Юрид. лит.,-240 с.

4. Вицин С. Е. Системный подход и преступность: учеб, пособие / С. Е. Вицин. - М.: Академия МВД СССР, 1980. - 140 с.

5. Боков А. В. Организация борьбы с преступностью: монография / А. В. Боков. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. - 175 с.

6. Фріс П. Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми / П. Л. Фріс. - К.: Атіка, 2005.-332 с.

Размещено на Allbest.ru