Міністерство охорони здоров’я України як суб’єкт державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351 : 614.2

Національна академія державного управління при Президентові України

Дніпропетровський регіональний інститут державного управління

Міністерство охорони здоров'я України як суб'єкт державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей

Тетяна Коваленко

Анотація

державний управління санаторний лікувальний

Висвітлюється роль Міністерства охорони здоров'я України як суб'єкта державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей. Аналізується сучасний стан санаторно-курортних закладів, загальні та спеціальні функції прямого управління відомчими закладами з реалізації лікувальної компоненти санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні.

Ключові слова: державне управління, суб'єкт управління, функції управління, державна політика у сфері охорони здоров'я, санаторно-курортне забезпечення.

Аннотация

Татьяна Коваленко. Министерство охраны здоровья Украины как субъект государственного управления в сфере санаторно-курортного обеспечения детей

Освещается роль Министерства здравоохранения Украины как субъекта государственного управления в сфере санаторно-курортного обеспечения детей. Анализируется современное состояние санаторно-курортных учреждений, общие и специальные функции прямого управления ведомственными учреждениями по реализации лечебной компоненты санаторно-курортного обеспечения детей в Украине.

Ключевые слова: государственное управление, субъект управления, функции управления, государственная политика в сфере здравоохранения, санаторно-курортное обеспечение.

Annotation

Tetiana Kovalenko. Ministry of health care of Ukraine as a subject of public administration in the sphere of sanitaria and health providing of children

The role of the Ministry of Health Care of Ukraine as a subject of public administration in the sphere of sanitaria and health providing of children is explained. The modern situation of sanitaria and health establishments, general and special function of direct administration by departmental institutions on a treatment component implementation of sanitaria and health providing of children in Ukraine are analyzed.

Key words: public administration, subject of administration, functions of administration, state policy in the sphere of health care, sanitaria and health providing, children.

Показник умовного здоров'я населення України (питома вага осіб, визначених умовно здоровими в загальній кількості населення), як свідчать статистичні дані, має сталу тенденцію до зниження (з 62,6 % у 1990 р. до 44,5 % у 2000 р. та до 26,1 % у 2006 р.) [5]. Причинами закріплення такої тенденції є незадовільні умови праці в багатьох галузях економіки, недостатнє фінансування системи охорони здоров'я та несприятлива екологічна ситуація в окремих регіонах країни тощо. Одним із засобів збереження та відновлення здоров'я населення є санаторно-курортне лікування та оздоровлення.

Сьогодні сфера санаторно-курортного забезпечення в Україні являє собою надзвичайно важливу складову системи соціального захисту населення, особливо соціального захисту дітей, місією та функціональною спроможністю суб'єктів управління з реалізації завдань державної соціальної політики в галузі охорони здоров'я, охорони дитинства, освіти, соціального захисту тощо.

Питаннями забезпечення санаторно-курортного лікування різних категорій населення займаються різні суб'єкти державного управління - Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ), Мінсоцполітики України, Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, інші центральні органи влади та органи місцевого самоврядування. Указані суб'єкти беруть активну участь в організації санаторно-курортного забезпечення населення, а деякі з них здійснюють безпосередньо управління відомчою мережею закладів, отримуючи фінансування за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів. Тож актуальним науковим завданням постає визначення ролі цих суб'єктів у процесі реалізації гарантованого державою права дитини на санаторно-курортне забезпечення в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій на дану тему показав, що в галузі науки «Державне управління» цей напрям досліджень поданий лише окремими науковими працями, у яких санаторно-курортна сфера розглядається переважно в контексті економічної проблематики. А комплексні дослідження державно-управлінських проблем у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей на сьогодні майже відсутні. Це дозволяє говорити про актуальність та своєчасність виконання дослідження на зазначену тему.

Мета статті полягає в дослідженні змісту діяльності МОЗ України як суб'єкта державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей.

Відповідно до змісту Основного Закону Україна є незалежною, соціальною, правовою державою [3]. Державні гарантії забезпечують людині дотримання її прав і свобод як найвищої соціальної цінності, на реалізацію якої і повинна спрямовуватись уся державна діяльність. Конституція України створила міцний фундамент для формування дієздатних органів виконавчої влади та відкрила шлях для формування передумов щодо запровадження нових європейських стандартів життя для населення України. Насамперед, мова йде про формування нових домінант державної політики України у сфері охорони громадського здоров'я, адже система охорони здоров'я охоплює все суспільство й безпосередньо впливає на його розвиток.

Система охорони здоров'я є складною соціальною системою з багатьма чинниками та детермінантами, що впливають на формування основних показників здоров'я (показники народжуваності, смертності, природного руху населення, інвалідності тощо) [10]. Медико-демографічна ситуація, що склалась останнім часом в Україні, свідчить про незадовільний стан здоров'я населення та дає підстави розглядати цю ситуацію як реальну загрозу національній безпеці України [6].

Діюча нині в Україні система охорони здоров'я спрямована, переважно, на лікування пацієнтів, а не на профілактику захворювань та їх раннє виявлення, що призводить до виникнення хронічної форми хвороб, зростання первинної інвалідизації та смертності, яким можна було б вчасно запобігти. Так, профілактика неінфекційних захворювань у 2,7 раза менш витратна, ніж лікування хворих. При цьому здоровий спосіб життя населення у 5 разів ефективніший, ніж лікувально-діагностична діяльність галузі охорони здоров'я, пов'язана зі збереженням та зміцненням здоров'я населення [1]. Тому Президент України у 2010 р. запропонував програму модернізації, одним із ключових пріоритетів якої стала системна медична реформа [2]. Ініційована главою держави реформа в медичній галузі повністю гармонізована з європейською політикою «Здоров 'я-2020». Це означає, що для кожного регіону з урахуванням його соціально-економічного стану, культурно-етнічних та історичних традицій, стану медико-демографічної ситуації, розвитку системи охорони здоров'я і визначення впливу соціальних детермінант на стан здоров'я населення повинні бути розроблені науково обґрунтовані заходи зі збереження та зміцнення здоров'я населення шляхом оптимізації системи надання медичної допомоги та розвитку здоров'я. Важливе місце в цьому процесі належить системі відновного лікування, тобто санаторно-курортному лікуванню, яке є провідним елементом у структурі санаторно-курортного забезпечення дітей.

Згідно з чинним законодавством України охорону здоров'я слід розглядати як систему заходів, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров'я, медичними та фармацевтичними працівниками і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини за максимальної біологічно можливої індивідуальної тривалості її життя [7].

Головною метою державної політики в санаторно-курортній сфері є створення в Україні сучасного високоефективного санаторно-курортного комплексу, що забезпечить широкі можливості для задоволення потреб громадян у санаторно-курортній допомозі.

Оскільки однією зі складових загальної мети функціонування національної системи охорони здоров'я є відновлення функцій, працездатності та соціальної активності людини завдяки реалізації заходів у сфері санаторно-курортного забезпечення, то основними принципами галузевого управління через МОЗ України законодавець визначив такі:

- визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним із головних чинників виживання та розвитку народу України;

- дотримання прав і свобод людини й громадянина у сфері охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій;

- гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш уразливих верств населення;

- рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у сфері охорони здоров'я;

- відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна й фінансова забезпеченість;

- орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень зі світовим досвідом у сфері охорони здоров'я;

- попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я;

- багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;

- децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірній основі [7].

Провідна роль МОЗ України в реалізації лікувальної складової державних гарантій санаторно-курортного забезпечення дітей визначається згідно з вимогами Положення про Міністерство охорони здоров'я України [8]. Адже саме МОЗ України відповідно до чинного законодавства має забезпечити:

- затвердження Порядку медичного відбору й направлення на санаторно-курортне лікування (п.п. 6.21, 6.24);

- здійснення державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування за додержанням ними ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, медико-санітарного забезпечення відпочинку населення, надання лікувально-профілактичної допомоги в санаторно-курортних установах [8].

Загальна характеристика контингенту хворих у соматичних санаторіях, підпорядкованих МОЗ України (2009 - 2012 рр.)

Однією з особливостей державно-управлінської діяльності, яка ідентифікувалась за роки незалежності, слід назвати те, що МОЗ України постійно звертається до органів прокуратури про вживання заходів прокурорського реагування на факти самовільного захоплення територій, які належать санаторно-курортним закладам МОЗ України. Також МОЗ України здійснює претензійно-позовну роботу, спрямовану на недопущення втрати майна санаторіїв державної форми власності.

Пріоритетними функціями міністерства як суб'єкта управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей, окрім загальних управлінських функцій (організація, планування, мотивація, контроль), є селективна функція управління. її зміст полягає не тільки в забезпеченні відбору пацієнтів для санаторно-курортного лікування шляхом унормування переліку показань та протипоказань, а також у визначенні та варіативності контингенту залежно від історичних, політичних, соціально-економічних, санітарно-епідеміологічних умов тощо.

Крім загальних функцій управління, МОЗ України виконує безпосередньо й функції прямого управління мережею відомчих санаторно-курортних закладів. Так, за станом на 1 січня 2013 р. мережа санаторно-курортних закладів системи МОЗ України налічує 177 санаторно-курортних закладів, серед них 139 санаторіїв є обласними та фінансуються за рахунок місцевих бюджетів, а 38 санаторіїв утримуються за рахунок державного бюджету та підпорядковуються МОЗ України [9]. Планова потужність цих закладів становить 9 391 ліжко, у тому числі:

- для лікування хворих на туберкульоз - 25 санаторіїв на 5 235 ліжок (для дорослого населення - 2 365 ліжок, для дітей - 2 870 ліжок);

- для лікування дітей із соматичними захворюваннями - 13 санаторіїв на 4 156 ліжок.

Упродовж останніх років загальна кількість дітей, які отримують санаторно-курортне лікування в закладах, підпорядкованих МОЗ України, залишається майже незмінною і щорічно становить близько 50 тис. осіб (таблиця). У дитячих спеціалізованих санаторіях МОЗ України кількість дітей пільгових категорій (дітей-сиріт; дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС; дітей-інвалідів) незмінно становить близько 20 % від загальної кількості пролікованих.

Як суб'єкт державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення МОЗ України демонструє сталість принципів у реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я та в забезпеченні державних гарантій прав дітей на медичну допомогу, у тому числі й на санаторно-курортне лікування. Так, за роки незалежності вдалося зберегти всю мережу дитячих спеціалізованих закладів республіканського підпорядкування МОЗ УРСР [4].

Найбільша кількість санаторіїв традиційно зосереджена в АР Крим - 22, з них 14 протитуберкульозних санаторіїв для дорослих та підлітків і 8 дитячих; 8 санаторіїв - в Одеському регіоні, з них 4 протитуберкульозних для дорослих та 4 дитячих, в Івано-Франківській області - 3 (усі протитуберкульозні), у Київській області - 2 (протитуберкульозні), у Львівській та Запорізькій областях - по 1 дитячому санаторію.

Медичний профіль дитячих санаторіїв також залишився без змін. Санаторії МОЗ України лікують дітей із соматичною патологією за дев'ятьма медичними профілями: захворювання системи кровообігу, нирок та сечовивідних шляхів, опорно-рухового апарату, сполучної тканини, шкіри, органів травлення, органів зору, неспецифічні захворювання органів дихання, гінекологічні захворювання. Зазначені дані повністю кореспондуються зі звітними показниками захворюваності та поширеності хвороб [9]. Нині в Україні проживає близько 8 млн дітей віком від народження до 17 років. Структуру поширеності хвороб серед дітей цієї групи переважно формують хвороби органів дихання (48,6 %), органів травлення (7,9 %), хвороби ока та його придаткового апарату (5,4 %), ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин (5,3 %), хвороби шкіри та підшкірної клітковини (4,6 %), кістково-м'язової системи та сполучної тканини (4,5 %), інфекційні та паразитарні хвороби (3,5 %), хвороби нервової системи (3,3 %).

МОЗ України постійно контролює ситуацію в підпорядкованих йому санаторно-курортних закладах з метою забезпечення потреби громадян в отриманні відповідної лікувально-профілактичної допомоги в цих закладах. Однак фінансування надання санаторно-курортного лікування є вкрай недостатнім і становить 70 % від потреби, а видатки розвитку - лише 30 %. За таких умов за останні 5 років у санаторіях, де лікуються хворі на туберкульоз, планова потужність зменшилась на 490 ліжок, у дитячих санаторіях - на 290 ліжок.

Більше того, така ситуація з недофінансування санаторіїв, яка спостерігалась упродовж багатьох останніх років, урешті-решт, призвела до значного погіршення матеріально-технічної бази цих закладів, навіть із трагічними наслідками. Більшість санаторіїв були збудовані наприкінці XIX або на початку XX ст., тому сьогодні потребують термінового капітального ремонту та оновлення медичного й технологічного обладнання.

З метою підвищення ефективності державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення МОЗ України як суб'єкту управління необхідно вжити таких заходів:

- удосконалити законодавчу й нормативно-правову базу в санаторно-курортній сфері;

- розробити пропозиції щодо міжвідомчої і міжрегіональної координації санаторно-курортної діяльності;

- контролювати та вживати заходи прокурорського реагування за збереженням та раціональним використанням природних лікувальних ресурсів, лікувально-оздоровчих місцевостей.

Крім того, міністерству необхідно контролювати процес оптимізації ліжкового фонду відповідно до потреб пацієнтів. Насамперед, мова повинна йти про можливість створення потужних, багатофункціональних закладів у кожній курортній зоні з урахуванням рекреаційних можливостей місцевості.

Також серед завдань МОЗ України з поліпшення санаторно-курортного забезпечення потрібно приділити увагу розвиткові курортної інфраструктури, удосконаленню матеріально-технічної і науково-методичної бази санаторно-курортних і науково-дослідницьких закладів та здійснити перегляд доцільності використання закладів з украй низькою матеріально-технічною та кадровою базою.

Реалізація вказаних завдань у перспективі сприятиме поліпшенню соціальної інфраструктури санаторіїв, у тому числі дитячих санаторіїв, сприятиме забезпеченню економічної стабільності та прибутковості всього санаторно-курортного комплексу. Крім того, це дасть можливість зберегти й раціонально використовувати унікальні цінні природні лікувальні ресурси України, підвищити рівень надання санаторно-курортних послуг та конкурентоспроможність української курортної сфери на міжнародному ринку.

Таким чином, здійснене дослідження щодо визначення ролі МОЗ України як суб'єкта державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей показало, що сучасний стан підвідомчих МОЗ Україні санаторно-курортних закладів, зокрема дитячих санаторіїв, потребує постійної уваги як з боку керівництва міністерства, так і з боку вищих органів державної виконавчої влади (уряду) і громадськості. Встановлено, що Міністерство охорони здоров'я України виконує як загальні, так і спеціальні функції прямого управління підвідомчими закладами в контексті реалізації лікувальної компоненти санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні.

Дослідження цієї теми є актуальним науковим напрямом, що потребує подальшої розробки.

Список використаних джерел

1. Державне управління охороною здоров'я в Україні: генеза і перспективи розвитку / за заг. ред. М. М. Білинської, Я. Ф. Радиша. - К. : НАДУ, 2013. - 424 с.

2. Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава : програма економічних реформ України на 2010 - 2014 роки. - Режим доступу: www.president.gov.ua.

3. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. - К. : Юрид. думка, 2006. - 120 с.

4. Лечение детей на курортах Украины / М. В. Иванова, Т. Г. Лебедева, Г. А. Горчакова [и др.] ; под ред. М. В. Ивановой. - К. : Здоров'я, 1988. - С. 10 - 11.

5. Національні рахунки охорони здоров'я (НРОЗ) України: стат. бюлетень. - Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua.

6. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19 листоп. 1992 р. № 2801-XII // Відом. Верховної Ради, 1993. - № 4. - Ст. 19.

7. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19 черв. 2003 р. № 964-IV. - Режим доступу : www.zakon2.rada.gov.ua.

8. Про Положення про Міністерство соціальної політики України : Указ Президента України від 6 квіт. 2011 р. № 389/2011. - Режим доступу : www. zakon 1. rada.gov.ua.

9. Роз'яснення інформації щодо організації лікування хворих у санаторно-курортних закладах у Криму, які належать МОЗ України. - Режим доступу: www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20130726_3_rk.html.

10. Шипко А. Ф. Модернізація функцій органів місцевого самоврядування у сфері охорониздоров'я населення : автореф. дис. ... канд. наукздерж. упр. : 25.00.04 / Шипко Андрій Федорович ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. - Д., 2010. - 20 с. Размещено на Allbest.ru