Розпусні дії сексуального характеру щодо дітей та підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розпусні дії сексуального характеру щодо дітей та підлітків

Розкрито кримінологічну та кримінально-правову характеристику розпусних дій сексуального характеру щодо дітей і підлітків. Розглянуто погляди різних учених стосовно цієї проблеми, а також особливості профілактичного впливу та запобігання розпусним діям сексуального характеру.

Одні автори розпусниими діями вважають задоволення статевого потягу шляхом:

оголення статевих органів дитини подальшим торканням до них руками, статевим членом або тертям його між стегон дитини; заняття онанізмом у присутності підлітка; примушування дитини торкатися статевих органів розбещувача, що є фізичними діями, які здійснюються щодо потерпілого [1].

Інші вчені стверджують, що розпусні дії повинні бути вчинені стосовно дитини і передбачати безпосередній фізичний контакт [2, с. 43].

Характеризуючи об'єктивну сторону такого складу злочину, можна виділити низку ознак:

дії повинні мати явно виражений сексуальний характер; дії не повинні бути природними, анальними або оральними статевими зносинами, що вчиняються з потерпілою особою;

дії має бути адресовано особі, яка не досягла чотирнадцятирічного віку;

дії повинні бути наділені такою об'єктивною властивістю, як порушення інтересу до статевих стосунків. Водночас не всяке поводження, що викликає статеве розбещення, є розпусною дією - наприклад, розпусні дії слід відрізняти від пестощів, істинного любовного потягу тощо.

Тому нам необхідно чітко визначити зміст власне юридичного терміна «розпусні дії», що, у свою чергу, включає два взаємопов'язані семантологічні поняття - «розпуста» і «дія». Так, слово «розпуста» означає:

статеву розкутість, безпутне статеве життя; зіпсованість суспільних звичаїв, моральний розпад; розпещеність, звичка до надмірностей.

Поняття «дія», у свою чергу, передбачає прояв будь-якої енергії, діяльності, функціонування чого-небудь. При цьому «розбестити» - означає привчити до розпусти, зіпсувати, довести до повного морального розпаду.

Отже, розпусні дії повинні мати сексуальний характер, розбещувати потерпілого й негативно позначатися на його статевому розвитку, формуючи хибне уявлення про стосунки чоловіка та жінки [3]. З цього випливає, що розпусні дії - це завжди дії фізичної особи, які явно суперечать стандартам статевої моралі, властивим конкретному соціуму протягом конкретного історичного періоду його розвитку.

Специфіка об'єктивної сторони діяння полягає в тому, що розпусні дії не повинні допускати контакт із суб'єктом. Будь-який контакт слід розцінювати або як статеві зносини, або як дії сексуального характеру.

Розпусні дії передбачають акт поведінки, спрямований на задоволення статевої пристрасті винного або збудження статевого інстинкту в особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, причому це не пов'язано з насильством.

У юридичній літературі розпусні дії трактують по-різному. З огляду на охорону інтересів неповнолітніх і зміцнення принципів статевої моралі, розпусні дії необхідно розуміти в широкому значенні як фізичне, так і інтелектуальне розбещення [4, с. 213].

Імовірно, саме тому в спеціальній судово-медичній літературі [5, с. 102] наголошено на тому, що типовими ознаками розпусних дій, учинених із заподіянням певної шкоди здоров'ю потерпілих, є ізольовані ушкодження в області статевих органів і на тілі. Розпусні дії інтелектуального характеру, в свою чергу, спрямовані на формування в осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, певної поведінки, що порушує стандарти статевої моралі, властиві сучасному суспільству.

Зазвичай розпусні дії передбачають:

демонстрацію дітям порнографічних предметів і виробів;

відтворення для дітей аудіо- і відеозаписів аналогічного характеру;

ведення з дітьми сексуальних цинічних розмов та ін.

У сучасній юридичній літературі [6] всі розпусні дії інтерпретуються як:

учинення сексуальних дій без застосування насильства стосовно підлітка (дитини);

схиляння або примушування осіб, які не досягли чотирнадцятирічного віку, до вчинення сексуальних дій;

учинення сексуальних дій у присутності потерпілих;

схиляння або примушування осіб, які не досягли чотирнадцятирічного віку, до вчинення сексуальних дій між собою;

демонстрація підліткам порнографічних матеріалів або предметів тощо.

Під порнографічними матеріалами слід розуміти графічні, літературні, музичні чи інші видання (картини, малюнки, плакати, кіно-, відеоматеріали, аудіозаписи тощо), в яких грубо, натуралістично, непристойно зображується статевий акт з акцентом на фізичному контакті статевих органів [7, с. 121].

Під порнографічними предметами розуміються предмети, що грубо натуралістично зображують статеві органи людини (фалос у момент оргазму, ерегований фалос та ін.) [8, с. 311-312].

Розпусні дії можуть бути пов'язані з учиненням інших статевих злочинів. У цьому разі всі вони підлягають додатковій кваліфікації за відповідними статтями чинного кримінального законодавства.

Сексуальні правопорушення відносно дітей є різноманітними і зазвичай полягають у здійсненні розпусних дій (56 %), зґвалтуванні (14 %), актів мужолозтва (10 %), а також у різноманітному поєднанні цих дій з убивствами жертв (20 %) [9].

Чимало авторів доводять, що основні правопорушення відносно малолітніх передбачають розпусні дії (погладжування статевих органів, ексгібіціонізм), рідше - оральний секс і ще рідше - вагінальний коїтус. Самі злочинці-педофіли стверджують, що частіше об'єктом їх уваги є діти чоловічої статі, що явно суперечить експертній практиці, де понад 90 % жертв - дівчата [9].

Загалом отримані нами дані свідчать, що понад 50 % потерпілих були жертвами розпусних дій. Статеві злочини, що супроводжуються вбивствами та нанесенням тяжких ушкоджень, зустрічалися рідше, незважаючи на те, що досліджувався контингент правопорушників, яким було призначено судово-психіатричну експертизу.

Основний зміст роботи щодо попередження сексуальних злочинів, зокрема зґвалтувань, серійних статевих убивств, розпусних дій, учинених особами з психічними відхиленнями, полягає в активному виявленні таких осіб і вжитті щодо них комплексу заходів. До останніх належать попереджувальні, оперативно-розшукові, морально-психологічні (психокорекційні), медичні (поглиблене вивчення особистості злочинця, наявних психічних аномалій і їх конкретних поведінкових форм вираження) заходи, що застосовуються з метою недопущення кримінально караних сексуальних дій. Особливо важливим є поєднання і взаємодоповнюваність оперативних і медичних заходів, максимальне зближення спеціальних кримінологічних та медико-реабілітаційних програм, використання не тільки кримінологічних, психологічних і патопсихологічних, а й сексопатологічних знань, у тому числі за наявності розладів статевого потягу [10].

Виявлення й облік осіб із психічними відхиленнями, які можуть учинити небезпечні сексуальні злочини, є однією з головних організаційних проблем у профілактиці таких злочинів. Тому доцільним є розроблення та прийняття спеціального нормативного акта МВС України, що буде регламентувати діяльність щодо попередження всіх видів сексуальної злочинної поведінки осіб із психічними відхиленнями, а також методичних рекомендацій із цих питань [11].

Забезпечуючи профілактичний вплив на них, першочергово необхідно орієнтуватися на наступні ознаки: учинення сексуальних злочинів у минулому; наявність таких аномалій психіки, за яких сексуальні проступки найбільш можливі;

висловлювання подібних людей, їх уподобання під час вибору трудової діяльності, форм дозвілля та кола спілкування (педофіли-розбещувачі постійно прагнуть працювати в дитячих установах, мають підвищений інтерес до дітей своїх знайомих і сусідів, насамперед до дівчат);

учинення в дитячому або ранньому підлітковому віці сексуальних проступків;

істеричні прояви, емоційна тупість, слабоумство, що істотно перешкоджають встановленню нормальних зв'язків і відносин із представниками протилежної статі;

гіперсексуальність, перверсійні (збочені) сексуальні дії й цинічні порушення сексуального характеру, що з якихось причин не призвели до вжиття кримінально-правових заходів;

суїцидальні спроби, пов'язані з невдачами в інтимному житті;

учинення насильницьких дій, зовні без мотиву, однак сексуально цинічних [12].

Повнота виявлення сексуальних правопорушень та успішні результати попереджувальної роботи з ними особливо залежать від відповідних джерел інформації, до яких належать:

матеріали, що надходять на звільненого з місць позбавлення волі, особливо в частині, що стосується його статевої поведінки;

матеріали справ цивільного провадження, шлюборозлучних справ, про позбавлення батьківських прав тощо, а також матеріали про відмову в порушенні кримінальних справ за фактами, пов'язаними із сексуальною аморальною поведінкою, оперативно-розшукові дані;

відомості, наявні в медичних витверезниках, приймальниках-розподільниках, у тому числі для неповнолітніх;

характеристики за місцем проживання, роботи, навчання, проведення дозвілля щодо конкретних осіб;

дані громадських організацій, що функціонують у сфері охорони правопорядку;

матеріали медичних установ, у тому числі акти експертиз та освідчень, історії хвороб, дані диспансерних спостережень, бесід із психіатрами, невропатологами, сексологами, сексопатологами.

Отже, усе зазначене вище доводить потребу в суттєвому поліпшенні підготовки працівників правоохоронних органів щодо оволодіння ними сексологічними (сексопатологічними) знаннями для запобігання й розкриття сексуальних злочинів.

статевий фізичний кримінальний

Список використаних джерел

1.Судебно-медицинская экспертиза. - М., 1980.

2.Даниэльбек Б. В. Половые извращения и уголовная ответственность / Б. В. Даниэльбек. - Волгоград : ВВСШ МВД СССР, 1972. - 128 с.

3.Слюта О. Загальна характеристика / О. Слюта // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 8. - С. 95-98.

4.Игнатов А. Н. Квалификация половых преступлений / А. Н. Игнатов. - М., 1974. - 256 с.

5.Сердюков М. Г. Судебная гинекология и судебное акушерство / М. Г. Сердюков. - М., 1957. - 300 с.

6.Яхонтов В. А. Предупреждение половых преступлений несовершеннолетних / В. А. Яхонтов. - Львов, 1960. - 125 с.

7.Уголовное право. Особенная часть : [учеб.] / под ред. А. И. Рарога. - М. : Профобразование, 2001. - 872 с.

Размещено на Allbest.ru