Характеристика осіб, які вчиняють нецільове використання бюджетних коштів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика осіб, які вчиняють нецільове використання бюджетних коштів

Охарактеризовано категорії осіб, які вчиняють злочини, пов'язані з нецільовим використанням бюджетних коштів, визначено їх пошукові ознаки та здійснено класифікацію з огляду на слідчу й судову практику.

Реалізація в країні нового етапу економічних реформ супроводжується не лише позитивними змінами соціально-економічної ситуації, а й збереженням низки негативних тенденцій, серед яких особливе місце належить поширенню економічної злочинності та корупції.

Ці явища продовжують негативно впливати на авторитет органів державної влади, підривають довіру населення до демократичних інститутів, а отже, загрожують національній безпеці України, ускладнюючи відносини на міжнародному рівні. Упродовж 2008-2012 рр. щорічно в державі реєструють 8-9 тис. злочинів у сфері господарської діяльності та 16-18 тис. службових злочинів, викривають 150-170 організованих злочинних груп економічної спрямованості, збитки від діяльності яких збільшилися майже в шість разів (з 68 млн грн у 2008 р. - до 431 млн грн у 2012 р.).

Однією з найважливіших галузей економічної діяльності держави вважається сфера бюджетних відносин, що неодноразово зазначав Міністр внутрішніх справ України. В одному з публічних виступів він наголосив на важливості посилення боротьби з економічною злочинністю саме в бюджетній сфері: «Усім вам відомо, яку увагу приділяє цьому питанню Президент України, тому необхідно досягнути якісних зрушень у декриміналізації економіки. Чекаю від вас позитивних змін у роботі з виявлення злочинів, пов'язаних із використанням бюджетних коштів, розкраданням бюджетних коштів, незаконним і нецільовим їх використанням» [1].

Таким чином, протидія злочинам цієї категорії вважається пріоритетним напрямом у діяльності правоохоронних органів. Проявом зазначених суспільно небезпечних діянь є нецільове використання бюджетних коштів, що завдає значної шкоди державі.

Лише за січень-жовтень 2012 року Держфінінспекцією та її територіальними органами виявлено майже сім тисяч фінансових правопорушень на загальну суму 316 млн грн, що призвели до значних втрат фінансових і матеріальних ресурсів. Серед них близько 10 % правопорушень пов'язані з нецільовими витратами державних ресурсів на суму понад 10 млн грн (у тому числі коштів державного бюджету - близько одного мільйона грн), зокрема 565 - виявлені в бюджетних установах і організаціях (на суму близько 9 млн грн, у тому числі коштів державного бюджету - близько одного мільйона) та 28 - у сфері адміністрування державних цільових фондів (на суму 126 тис. грн, у тому числі коштів державного бюджету - 58 тис. грн) [2].

Як бачимо, унаслідок нецільового використання бюджетних коштів завдається значна шкода фінансовій та економічній системі України, оскільки безпідставно знижується рівень суспільних потреб у сфері безпеки держави, охорони життя та здоров'я особи, освіти, культури тощо. Водночас усі ці злочини проти системи державних фінансів створюють передумови для розкрадань бюджетних коштів, учинення інших кримінальних правопорушень у сфері господарської та службової діяльності.

Важливе місце у виявленні та розслідуванні таких кримінальних правопорушень займає характеристика особи злочинця, оскільки узагальнені відомості про категорії правопорушників, зокрема їх вік, стать, освіту, фах, займану посаду, судимість тощо, містять пошукові ознаки, важливі для встановлення конкретних осіб, причетних до злочинів, а також збирання достовірних доказів, достатніх для їх притягнення до кримінальної відповідальності.

Окремі ознаки осіб, які вчиняли злочини в бюджетній сфері, досліджували В. І. Василинчук, Г. М. Гончар, О. Ф. Долженков, О. О. Дудоров, Я. В. Дячишин, О. Ю. Заблоцька, В. В. Ковш, В. В. Коряк, Ю. І. Кудряшова, В. В. Кулаков, Г. К. Літвінчук, Ю. Г. Маслак, Г. А. Матусовський, С. С. Мірошниченко, В. М. Руфанов, Л. П. Скалозуб, В. Р. Сливенко, Р. А. Степанюк, О. В. Тихонова, А. В. Холостенко та ін. Однак методика розслідування злочинів, передбачених ст. 210 Кримінального кодексу (КК) України, потребує комплексної розробки саме цього елемента криміналістичної характеристики.

Метою статті є встановлення характерних криміналістичних рис особи, яка вчинила злочини, пов'язані з нецільовим використанням бюджетних коштів, для подальшої розробки методики розслідування цих суспільно небезпечних діянь.

Проблема вивчення особи злочинця є міждисциплінарною, оскільки вважається предметом дослідження наук кримінального права, кримінального процесу, кримінології, теорії оперативно-розшукової діяльності та криміналістики [3, с. 165].

Аналіз положень кримінального законодавства дає підстави стверджувати, що кримінальні правопорушення, пов'язані з нецільовим використанням бюджетних коштів, учиняють службові особи, які наділені повноваженнями щодо здійснення бюджетних видатків.

З огляду на це, Н. О. Гуторова зазначає, що суб'єктом злочину, передбаченого ст. 210 КК України, є службова особа, наділена повноваженнями щодо використання бюджетних коштів, а також здійснення видатків бюджету чи надання кредитів із бюджету, а саме: головні розпорядники бюджетних коштів, розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня, службові особи одержувачів бюджетних коштів [4, с. 302-303]. Водночас О. О. Дудоров уважає суб'єктом цих злочинів керівників і головних бухгалтерів (керівників фінансових підрозділів) бюджетних установ, уповноважених отримувати бюджетні асигнування, брати бюджетні зобов'язання та здійснювати витрати бюджету; службових осіб одержувачів бюджетних коштів - суб'єктів господарювання, громадських чи інших організацій, що не мають статусу бюджетної установи, але уповноважені розпорядником бюджетних коштів здійснювати заходи, передбачені бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти бюджету [5, с. 629-630; 6, с. 542-544].

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу (БК) України, для здійснення програм і заходів, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів нижчих рівнів [7].

Таким чином, нецільове використання бюджетних коштів учиняють насамперед: 1) розпорядники бюджетних коштів: головні розпорядники бюджетних коштів та розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня; 2) службові особи одержувачів бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які, відповідно до БК України, отримують повноваження шляхом установлення бюджетних призначень (п. 18 ч. 1 ст. 2 БК України). Вони визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня й одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, а також даних такого реєстру (ч. 3 ст. 10).

Розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, узяття бюджетних зобов'язань і здійснення видатків з бюджету (п. 47 ч. 1 ст. 2).

Одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, що не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (п. 38 ч. 1 ст. 2).

У результаті застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі розпорядники бюджетних коштів набувають статусу відповідальних виконавців бюджетних програм (ст. 20).

Відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми в системі головного розпорядника.

Водночас такий перелік осіб, які вчиняють кримінальні правопорушення, пов'язані з нецільовим використанням бюджетних коштів, можна розширити.

У науковій літературі зазначено, що зловживання бюджетними коштами службовою особою установи (організації), яка не є розпорядником або одержувачем бюджетних коштів, повинні розцінюватись як той чи інший злочин у сфері службової діяльності. Така ж сама кримінально-правова оцінка має даватися (за наявності підстав) діям службових осіб тих підприємств (установ, організацій), які, відповідно до укладених договорів, виконують роботи (надають послуги) для бюджетних установ або одержувачів бюджетних коштів, оскільки перераховані на банківські рахунки таких підприємств (установ, організацій) кошти втрачають статус бюджетних як предмета злочину, що розглядається. Наприклад, це стосується виконавців державного замовлення - суб'єктів господарювання всіх форм власності, які виготовляють чи поставляють товар (виконують роботи, надають послуги) для задоволення пріоритетних державних потреб [5, с. 629-630].

В окремих випадках до осіб, які вчиняють кримінальні правопорушення, пов'язані з нецільовим використанням бюджетних коштів, слід віднести службових осіб, які порушують приписи бюджетного законодавства ненавмисно в результаті службової недбалості. Йдеться про випадки нецільового використання бюджетних коштів унаслідок невиконання (неналежного виконання) службових обов'язків через несумлінне (недбале) ставлення до них.

Важливе значення для розслідування кримінальних правопорушень має класифікація осіб, які вчиняють нецільове використання бюджетних коштів. Так, В. М. Руфанова пропонує розподіл цих осіб залежно від призначення бюджетних коштів, підстав їх отримання, а також соціально- рольової компетенції [8, с. 50]. В. І. Василинчук усіх службових осіб, які можуть бути суб'єктами злочинів, пов'язаних із порушеннями бюджетного законодавства, поділяє з урахуванням службового статусу й повноважень щодо бюджетних коштів [9, с. 137]. О. В. Тихонова виокремлює кілька груп суб'єктів за критерієм правомочності щодо вчинення операцій, предметом яких є бюджетні кошти [10, с. 13].

Аналіз кримінального та бюджетного законодавства дає змогу виділити такі категорії злочинців: 1) розпорядники бюджетних коштів: головні розпорядники бюджетних коштів і розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня; 2) службові особи одержувачів бюджетних коштів; 3) особи, які вчиняють злочини в результаті службової недбалості.

Натомість Р. Л. Степанюк виділяє дві групи суб'єктів, що вчиняють злочини в бюджетній сфері. До першої належать особи, які безпосередньо беруть участь у формуванні, розподілі та використанні бюджетних коштів, а до другої - особи, які посягають на бюджетні кошти, інше державне й комунальне майно «ззовні», використовуючи певні господарські механізми. Суб'єктів першої групи можна умовно назвати «уповноваженими особами», а другої - «підприємцями» [11, с. 82]. Такий поділ становить інтерес для характеристики кримінальних правопорушень, пов'язаних із нецільовим використанням бюджетних коштів, учинених у співучасті. До першої групи суб'єктів належать службові особи, уповноважені державою використовувати бюджетні кошти за цільовим призначенням (розпорядники бюджетних коштів і службові особи одержувачів бюджетних коштів). Водночас до другої групи належать особи, які не мають повноважень щодо використання бюджетних коштів, однак уважаються співучасниками протиправної діяльності суб'єктів першої групи. Це можуть бути службові особи органів Державної казначейської служби України, місцевих фінансових органів або суб'єкти господарювання всіх форм власності, які виготовляють чи поставляють товар (роботи, послуги) для задоволення пріоритетних державних потреб.

Для виявлення та розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних із нецільовим використанням бюджетних коштів, мають значення й інші класифікації осіб, які беруть участь у їх учиненні.

Залежно від причин та умов, що спонукають правопорушників до вчинення протиправних дій, на нашу думку, можна виділити такі типи злочинців: 1) особи, які вчинили злочин унаслідок збігу певних об'єктивних обставин (наприклад, із метою недопущення настання негативних наслідків для юридичної особи або в результаті втягнення особи у злочинну діяльність); 2) особи, які вчинили злочин із метою задоволення власних потреб або потреб юридичної особи (наприклад, для виконання раніше даної обіцянки партнерам або раціонального використання наявних коштів); 3) особи, які вчинили злочин через недостатні знання бюджетного законодавства або службову недбалість; 4) особи, які вчинили злочин легковажно розраховуючи на уникнення кримінальної відповідальності.

Вивчення матеріалів кримінальних справ (проваджень), пов'язаних із нецільовим використанням бюджетних коштів, надає можливість стверджувати, що здебільшого ці злочини вчиняють чоловіки, однак значну частку суб'єктів становлять жінки віком від 30 років, які мають відповідну фахову освіту, певний службовий і матеріальний статус.

Досить високий відсоток учинення злочинів жінками, як слушно зазначають учені, зумовлений тим фактом, що бюджетна сфера охоплює всі галузі господарювання і в багатьох із них, з огляду на специфіку фінансово-господарської діяльності, працюють жінки [8, с. 38].

Службові особи, які порушують порядок використання бюджетних коштів, займають керівні посади різних рівнів. Здебільшого це керівники юридичних осіб, їх заступники, начальники відділів, управлінь або інші особи, які обіймають відповідальні посади в бюджетних структурах. Зазвичай вони мають значний стаж роботи (від 5 до 10 років).

Правопорушниками стають фахівці добре обізнані у сфері своєї службової діяльності, які мають корумповані зв'язки в органах державної влади різних рівнів, насамперед у правоохоронних.

Особливість механізму нецільового використання бюджетних коштів (значна кількість підрозділів та осіб, що беруть участь у використанні бюджетних коштів, а також складний документообіг у бюджетних відносинах із приводу цільового використання бюджетних коштів) зумовлює потребу в поєднанні зусиль декількох осіб. Тому здебільшого ці протиправні дії вчиняються у співучасті - групою осіб за попередньою змовою або організованою групою. Про це неодноразово йшлося в криміналістичній літературі [12, с. 556; 11, с. 82-83]. Співучасниками цих правопорушень найчастіше стають керівники й головні бухгалтери установ, що долучені до використання бюджетних коштів. Здебільшого такі особи мають вищу економічну або іншу фахову освіту та практичний досвід роботи у фінансовій сфері.

Співучасниками нецільового використання бюджетних коштів можуть бути й службові особи органів Державної казначейської служби України, а також місцевих фінансових органів. Зумовлено це тим, що на виконання вимог статей 112 і 113 БК України та з метою вдосконалення координації дій органів Державного казначейства України і фінансової інспекції в Україні під час здійснення контролю за порядком ведення бухгалтерського обліку, складанням звітності про виконання бюджетів і кошторисів, проведенням операцій із бюджетними коштами органи Державного казначейства України на етапі оплати рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів перевіряють достатність підстав для здійснення платежів (наявність підтвердних документів, дотримання розпорядниками коштів вимог нормативно-правових актів, що регулюють бюджетний процес, тощо), відповідність платежів вимогам обліку та контролю за зобов'язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів [13].

Такі посадовці, крім злочинів, передбачених ст. 210 КК України, у формі пособництва в нецільовому використанні бюджетних коштів, учиняють також злочини у сфері службової діяльності.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що криміналістичне дослідження особи злочинця в кримінальних провадженнях, пов'язаних із нецільовим використанням бюджетних коштів, дає змогу встановити криміналістично значущі риси правопорушника, що мають ураховуватися правоохоронними органами під час здійснення заходів із виявлення та розслідування злочинів цієї категорії.

Водночас у подальших дослідженнях слід звернути увагу на інші елементи криміналістичної характеристики нецільового використання бюджетних коштів і встановити кореляційні зв'язки між особою злочинця та предметом злочинного посягання, способом, місцем, обстановкою вчинення кримінального правопорушення тощо.

бюджетний злочин економічний

Список використаних джерел

1.Міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко представив одеським правоохоронцям їх нового очільника [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт МВС України.

2.Звіт про результати діяльності Держфінінспекції та її територіальних органів за січень-жовтень 2012 року [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Державної фінансової інспекції України.

3.Чернявський С. С. Теоретичні та практичні основи методики розслідування фінансового шахрайства : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / Чернявський Сергій Сергійович. - К., 2010. - 610 с.

4.Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. - 5-те вид., допов. - Х. : Право, 2013.

Размещено на Allbest.ru