Основні напрями діяльності поліції зарубіжних країн, основним завданням яких виступає забезпечення громадської безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні напрями діяльності поліції зарубіжних країн, основним завданням яких виступає забезпечення громадської безпеки

Доценко О. С.

Постановка проблеми. Рішення багатьох теоретичних і практичних проблем муніципалізації функції охорони громадського порядку в Україні може бути отримане при вивченні досвіду організації й діяльності муніципальної поліції за кордоном.

Аналіз основних досліджень. Окремими аспектами даного питання висвітлювались в роботах: В.Б. Авер'янова, С.Г. Брателя, В.А. Дерець, С.Ф. Константінова, В.А. Кулікова, М. І. Ославського та ін.

Мета даної статті полягає в здійсненні аналізу структури та функцій діяльності поліції провідних країн світу, а також здійсненні порівняльного аналізу різних моделей охорони правопорядку.

Виклад основного матеріалу. У вітчизняній науковій літературі зустрічаються численні тлумачення поняття «муніципальна поліція» [1; 2; 3]. їхнє узагальнення та аналіз дозволяють розглядати муніципальну поліцію, яка існувала в закордонних країнах, як відносно автономні поліцейські формування, що створюються владою самоврядування територіальних утворень, їм підкоряються, утримуються за рахунок місцевого бюджету, функціонують у межах чітко визначеної юрисдикції і виконують задачі з обслуговування «свого» населення.

Це досить універсальне визначення. Однак воно не дає відповіді на питання про функції і повноваження, особливості організації і діяльності муніципальної поліції, її взаємодії з іншими поліцейськими силами.

Муніципальна поліція в закордонних країнах являє собою один з елементів у загальнонаціональній поліції, відноситься до матеріальних додатків виконавчої влади. Зміни, що відбулися в нашому суспільстві в останні роки, дозволили переосмислити роль і значення поліції в закордонних країнах, відмовитися від односторонньо-догматичного погляду на поліцію як на каральний орган, призначений повсякденно і повсюдно здійснювати політику панівного класу специфічними методами безпосереднього примусу [4, с. 4].

У країнах, орієнтованих на демократичний шлях розвитку, поліція розглядається винятково як правоохоронний орган, призначений для забезпечення «контролю над злочинністю», стримування її за допомогою застосування тих засобів, що встановлені законом [5, с. 63]. При цьому, «контроль над злочинністю» не можна розуміти як синонім нашому визначенню «боротьба зі злочинністю», оскільки будь-яке протиборство завжди має кінцевою метою перемогу, тобто в даному випадку повне викорінювання злочинності, що навряд чи представляється можливим.

Польський дослідник А. Мисюк виділяє дві основні класифікації моделей організації охорони громадського порядку і громадської безпеки:

1) суб'єктивна, до якої відносяться: державна модель (централізована або децентралізована); самокерована модель, де поліцейські формування безпосередньо підлеглі місцевим органам влади; державна модель з обмеженою співучастю місцевих органів влади і громадськості; 2) об'єктивна, що включає: модель, засновану на монолітній поліцейській службі; плюралістичну модель, що припускає множинність видів поліцейських служб, які відрізняються один від одного з погляду походження, підпорядкованості, територіальних меж діяльності, компетенції та функціональності [6].

У сучасній Європі модель повністю децентралізованої поліції, організованої на принципах самоврядування, зберігається тільки в Швейцарії. У цій країні відсутній єдиний і монолітний корпус державної поліції. Чисельність органів правопорядку і принципи їхнього функціонування визначають окремі місцеві (кантональні) органи влади. Саме тому серед окремих кантональних округів відзначаються значні розходження в організації поліцейських служб. Всього у Швейцарії нараховується 26 кантональних корпусів поліції і більше 100 підрозділів поліції в громадах. Незважаючи на цю граничну децентралізацію, у країні діють чітко працюючі форми зв'язку і правила регіонального співробітництва в галузі правопорядку, що розробляються Конфедерацією кантональних комендантів поліції Швейцарії і Швейцарським об'єднанням шефів міської поліції.

Як конкретний приклад охорони правопорядку можна навести Великобританію, яку прийнято вважати колискою сучасної поліції. У цій країні названа система ґрунтується на сполученні повноважень держави та органів місцевого самоврядування у сфері правопорядку. У компетенцію міністра внутрішніх справ, на якого покладена формальна відповідальність за охорону громадського порядку і забезпечення громадської безпеки, не входить безпосереднє керівництво місцевою поліцією -- поліцією графств. Однак за законом від 1964 року він зобов'язаний здійснювати нагляд за роботою місцевих поліцейських органів, йому дане право звільняти шеф-констеблів, що очолюють територіальні поліцейські управління і не відповідають своїй посаді.

Багаторічна, заснована на принципах демократії, практика організації поліцейської діяльності у Великобританії сприяла формуванню досить ефективних механізмів, що забезпечують вплив громадян на роботу правоохоронних установ.

У кожному графстві створена поліцейська адміністрація -- рада, що є колегіальним органом управління та одночасно компонентом структури місцевого органу влади. Рада, яка складається з представників органів місцевого самоврядування і суддів, уповноважена визначати бюджет поліції графства, організаційно штатну структуру, напрямки діяльності, а також висувати кандидатів на посаду шеф-констебля. Одночасно з радами діють громадські консультативні комітети, створені з представників різних прошарків суспільства і різних професійних груп. їхнє основне завдання -- визначення потреб суспільства в галузі охорони громадського порядку і внесення пропозицій щодо поліпшення діяльності поліції [7, с. 18].

Дуже своєрідно організованою є поліція у ФРН. У цій державі правоохоронна система має два рівні: федеральний і суб'єктів федерації (земель). В одних землях (Нижня Саксонія, Північний Рейн-Вестфалія, Саар, Шлезвинг-Гольштейн) поліція є державною, в інших (Баварія, Гессен) вона являє собою фактично муніципальне утворення [8].

Основні обов'язки з контролю над злочинністю в країнах з централізованою моделлю покладені на загальнонаціональні поліцейські сили. Муніципальна поліція в цих країнах забезпечує лише виконання постанов і розпоряджень місцевих органів управління і розглядається як допоміжний орган, який залучається до проведення найбільших операцій, що проводяться підрозділами загальнонаціональної поліції, а також для підтримки порядку в особливих умовах. Про самостійність муніципальної поліції в даному випадку можна говорити лише у формальному змісті слова. Місцеві поліцейські сили діють під загальним управлінням центральної влади в особі голів держав і урядів, спеціальних національних комітетів (рад) з питань забезпечення правопорядку, міністерств внутрішніх справ (юстиції) або урядових комісарів у регіонах. Керівний вплив центральної влади може мати різний механізм впливу, що включає не тільки видання загальнообов'язкових директив і досить твердий контроль за їх виконанням, але й фінансові важелі впливу (бюджетну дотацію).

У країнах з фрагментарною та інтегрованою моделями правоохоронних систем (США, Великобританії, ФРН, Канаді, Швейцарії, Австрії, Австралії і деяких інших) поліцейськими силами, підпорядкованими місцевій владі, виконується найбільша частина повсякденної роботи з підтримки громадського порядку і боротьби зі злочинністю (за винятком боротьби з деякими особливо небезпечними злочинами). Одночасно муніципальна поліція стежить за виконанням загальнодержавних і регіональних законів і норм, віднесених до її компетенції. Будучи найбільш наближеним до населення органом виконавчої влади, виконує різноманітні функції з «обслуговування» інтересів конкретних територіальних співтовариств: забезпечує нагляд за безпекою дорожнього руху, санітарним і екологічним станом населених пунктів, порядком у місцях вуличної торгівлі, виконанням розпоряджень місцевих органів влади. Муніципальна поліція відіграє також роль своєрідного дублера і резерву національних поліцейських сил: службовці муніципальної поліції надають їм допомогу та підтримку при проведенні оперативно-розшукових та інших заходів, при розслідуванні злочинів і забезпеченні громадської безпеки, збирають відомості та інформують про осіб і факти, що представляють для неї інтерес, передають у поліцейські органи регіонального і загальнонаціонального рівнів матеріали про злочини, що знаходяться в їхній юрисдикції.

У своїй службовій діяльності підрозділи муніципальної поліції насамперед підпорядковуються органам і уповноваженим посадовим особам місцевого самоврядування. Організаційний вплив з боку державної поліції щодо муніципальної може мати місце тільки в період спільного проведення спеціальних заходів, для чого передбачається механізм консолідації і нарощування поліцейських сил. В інший час їхні взаємини будуються на принципах взаємодії і координації. Основні напрямки і форми взаємодії муніципальної поліції з органами національного і регіонального рівнів, а також із сусідніми юрисдикціями встановлюються законом або можуть обумовлюватися у відповідних договорах.

Організаційно-правова самостійність муніципальної поліції не звільняє її від обов'язку суворо дотримуватися вимог загальнонаціонального і регіонального законодавств, а також представляти в «центр» інформацію про свою діяльність. Контроль за муніципальною поліцією в країнах, що мають досить виражену децентралізацію правоохоронної системи, найчастіше покладається на органи і посадових осіб місцевого самоврядування. Однак не виключається можливість нагляду з боку центральних органів поліцейського управління (Великобританія, ФРН) або особливих контролюючих органів -- поліцейських комітетів, рад, які складаються з представників місцевої і регіональної влади (США). Участь місцевої влади в питаннях управління муніципальною поліцією формально може виявлятися також через безпосередню роботу членів муніципалітету в складі поліцейської адміністрації.

Порівнюючи відомі моделі організації місцевих поліцейських органів за обсягом реалізованих ними функцій і ступенем їхньої самостійності можна помітити, що в країнах з централізованою поліцейською системою найбільш часто зустрічаються моделі муніципальної поліції, які у вітчизняній науковій літературі одержали назву «слабких» [9, с. 18]. Як правило, функції такої муніципальної поліції зводяться тільки до того, що прийнято зараз називати охороною громадського порядку (та й то, не завжди в повному обсязі). Наприклад, у Франції в складі муніципальної поліції, позбавленої повноважень щодо розслідування злочинів, основними підрозділами є підрозділи з охорони громадського порядку і із забезпечення безпеки дорожнього руху.

Так, структура муніципального поліцейського формування США є типовою для звичайного поліцейського органу і відповідає загальноприйнятим поліцейським функціям. До складу муніципальної поліції США, як правило, входять підрозділи патрульно-постової служби, кримінальна поліція, дорожня поліція, криміналістичні підрозділи, управління кадрової служби, органи зв'язку з громадськістю, довідкові та інформаційно-довідкові служби. Крім цього, у великих містах залежно від чисельності населення, що обслуговується, у складі муніципальної поліції можуть створюватися різні штабні і допоміжні підрозділи: служби інспектування, юридичного консультування, засобів зв'язку, матеріально-технічного забезпечення й інші. У невеликих населених пунктах з населенням від 1 до 3 тисяч жителів функціонують поліцейські дільниці, співробітники яких виконують практично весь обсяг поліцейської роботи (за винятком розслідувань тяжких злочинів).

Варто також мати на увазі, що в ряді міст, графств і сільських округів США великий обсяг правоохоронних функцій здійснює служба шерифів -- історично сформований поліцейський інститут. Найчастіше шерифи обираються населенням, однак у деяких штатах (Рід Айлант, Гаваї) вони призначаються губернатором. Повноваження шерифів багато в чому схожі з повноваженнями службовців муніципальної поліції. У той же час, у ряді американських штатів шерифи є «головними офіційними особами в окрузі». Поряд із загально-поліцейськими правами та обов'язками, шерифові надане право скликати ополчення для придушення безладь, здійснювати провадження у справах про різні правопорушення. На нього покладається відповідальність за утримання окружної в'язниці, організацію судових розглядів і виконання судових рішень, інформування прокурора округу про будь-які порушення законності, що стали відомими [10, с. 62].

Роль патрульно-постової служби як «всеосяжної» сили в муніципальній поліцейській діяльності полягає не тільки в тому, що основна задача муніципальної поліції -- охорона громадського порядку і її успішне вирішення -- багато в чому залежить від ефективності патрульно-постової служби, але і в тому, що патрульний поліцейський розглядається як своєрідний універсальний полісмен, здатний здійснювати всі загально-поліцейські функції. Важливо також, що патрульно-постова служба найкраще пристосована ефективно працювати як у «превентивному», так і в «реактивному» режимах діяльності. Причому перехід від одного режиму до іншого може бути миттєвим, що вкрай важливо в умовах швидко мінливої оперативної обстановки. «Превентивна» діяльність містить у собі різноманітні попереджувальні поліцейські заходи, здійснювані в процесі патрулювання і виставлення постів. Сюди входить установлення міцних контактів з населенням, профілактична робота з громадянами, застосування превентивних заходів до потенційних правопорушників і багато іншого. «Реактивна» діяльність являє собою обслуговування всіх видів подій, виклики на які надійшли в поліцію. Це обслуговування включає досить великий обсяг оперативних поліцейських заходів, починаючи від розслідування злочинів по «гарячих» слідах з наступним підключенням фахівців- детективів і закінчуючи наданням екстреної допомоги потерпілим від нещасних випадків та громадянам, які намагаються вчинити спробу суїциду.

Форми і методи правоохоронної діяльності муніципальної поліції постійно розвиваються та удосконалюються. В останні роки відзначається тенденція збільшення обсягу компетенції патрульно-постової служби. До неї включаються елементи оперативно-розшукової діяльності, такі як, негласне патрулювання, організація поліцейських засідок, використання технічних засобів перехоплення розмов і візуального спостереження. У межах муніципальної поліції створюються спеціальні підрозділи з боротьби з визначеними видами злочинів: квартирними крадіжками, торгівлею наркотиками, вандалізмом відносно до засобів автомототранспорта тощо.

Очікується, що саме концепція комунальної діяльності стане в XXI столітті основною філософією діяльності муніципальної поліції, оскільки її реалізація дозволить вирішити такі споконвічні проблеми, як інформаційний вакуум навколо поліції, її відірваність від населення, авторитет і повага поліцейських у суспільстві, зробить населення і поліцію надійними соціальними партнерами.

поліція охорона правопорядок громадський

Література

1. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ у питаннях та відповідях [навч. посіб.] / [Братель С. Г., Константінов С. Ф., Куліков ВА та ін.] ; за заг. ред. В. І. Олефіра. - К.: ПП «Дірект Лайн», 2012. - 224 с.

2. Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право / [В. Б. Авер'янов, В. А. Дерець, М. І. Ославський та ін.] ; за заг. ред. В. Б. Авер'янова. - К.: ЮСТІНіАн, 2007. - 287 с.

3. Корнієнко М. В. Роль органів внутрішніх справ України в охороні громадського при ускладненні оперативної обстановки: [моногр.] // М. В. Корнієнко. - Дніпропетровськ: «Преса», 2001. - 430 с.

4. Муниципальная полиция, частный сыск за рубежом / / Экспресс - информация. Вып. 7. - М.: 1990. - 13 с.

5. Ярмакі X. П. Щодо питання про концептуальні основи діяльності ОВС / X. П. Ярмакі / / Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави: зб. міжнар. наук.-практ. конф.: тези доп. - Одеса, 2004. - С. 63-66.

6. A. Musyuk. Police management. - Gower, 1994. - 97 p.

7. Newborn T., Brown D., Cresp D., Gewhurst P. Policing the streets, Research Bulletin, Home Office Research and Statistic Department № 29, London, 2008, p. 18.

8. Осипов Ю. И. Зарубежный опыт муниципализации полиции / Ю. И. Осипов / / Муниципальная милиция: проблемы организации и правового обеспечения, зарубежный опыт. - М., 2001. - 333 с.

9. Пелих Н. А. Створення місцевої поліції / Н. А. Пелих / / Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльност / / міжвуз. наук.-практ. конф (м. Донецьк, 18 травн. 2011 р.). - Донецьк: ДЮі МВС України. - С. 17-20.

10. Белоусов Н. М. Организация деятельности органов внутренних дел зарубежных стран: Управление полициями буржуазных стран: [учебн.] / Н. М. Белоусов. - М.: Академия МВД России, 2012. - 159 с.

Размещено на Allbest.ru