Окремі аспекти застосування адміністративної відповідальності за правопорушення, що вчиняються на об’єктах залізничного транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.95:629.4

Окремі аспекти застосування адміністративної відповідальності за правопорушення, що вчиняються на об'єктах залізничного транспорту

Тимчишин Т. М., к.ю.н., старший викладач кафедри адміністративно-правових дисциплін ЛьвДУВС

Анотація

адміністративний відповідальність державний примус

Стаття присвячена застосуванню адміністративної відповідальності органами залізничного транспорту та органами внутрішніх справ. Досліджується мета, завдання, ознаки, принципи, характерні риси, а також підстави застосування адміністративної відповідальності. Проводиться теоретичний аналіз процедури здійснення державного примусу на об'єктах залізничної інфраструктури через реалізацію, застосування і здійснення санкцій. Особлива увага приділяється адміністративно-правовому аналізу застосування адміністративної відповідальності.

Ключові слова: адміністративна відповідальність, об'єкти залізничного транспорту,проступок, примус.

Аннотация

Статья посвящена применению административной ответственности органами железнодорожного транспорта и органами внутренних дел. Исследуется цель, задачи, признаки, принципы, характерные черты, а также основания применения административной ответственности. Проводится теоретический анализ процедуры осуществления государственного принуждения на объектах железнодорожной инфраструктуры через реализацию, применение и осуществление санкцій. Особое внимание уделяется административно - правовому аназизу применения административной ответственности.

Ключевые слова: административная ответственность, объекты железнодорожного транспорта, проступок, принуждение.

Annotation

This article deals with applying administrative liability by the railway authorities and the police. It studies purpose, objectives, characteristics, principles, peculiar features, as well as grounds for applying administrative liability. It provides a theoretical analysis of the procedure of state coercion execution towards railway infrastructure facilities through the implementation, application and execution of the sanctions. Special attention is paid to the administrative and legal analysis of applying administrative liability.

Keywords: administrative liability, railway facilities, misconduct, coercion.

Постановка проблеми. Головним завданням і змістом діяльності щодо протидії правопорушенням на залізничному транспорті є забезпечення і захист прав та свобод людини і громадянина, суб'єктів господарювання під час користування залізничним транспортом. Ключову роль у швидкому вирішенні завдань, які поставлені перед правоохоронними та залізничними органами України, відіграє державний примус в цілому і адміністративна відповідальність зокрема. Складність і водночас актуальність дослідженої проблематики полягає у різноманітності наукових поглядів і підходів до розуміння адміністративної відповідальності та шляхів їх реалізації.

Аналіз досліджень даної проблеми. Адміністративно-процесуального статусу правоохоронних та залізничних органів, які проводять діяльність щодо протидії правопорушенням на об'єктах зарізнисного транспорту у сфері юрисдикційної діяльності аналізувалися через застосування адміністративної відповідальності наведено у працях О.Бандурки, І. Голосніченка, С. Гончарука, Є. Додіна, М. Дорогих, М. Коваліва, С.Єсімова, Д. Калаянова, Р. Калюжного, О. Клюшніченка, В. Колпакова, А. Комзюка, О. Миколенка, О. Остапенка, В. Шкарупи, X. Ярмакі та ін.

Тому метою дослідження є теоретичний аналіз особливостей застосування адміністративної відповідальності на об'єктах залізничного транспорту.

Виклад основного матеріалу дослідження Залізничний транспорт займає провідне місце у задоволенні потреб виробничої сфери та населення у перевезеннях, є важливим чинником забезпечення соціально-економічного зростання України, розвитку її зовнішньоекономічних зв'язків [1]. Завданнями в діяльності залізничного транспорту України є збереження та нарощування потенціалу вантажних і пасажирських перевезень, посилення його ролі як однієї з базових галузей економіки України.

Протидія правопорушенням на об'єктах залізничного транспорту, припинення, виявлення і розкриття злочинів у сфері залізничних перевезень, охорона і забезпечення громадського порядку та особистої й майнової безпеки пасажирів залишаються основними завданнями правоохоронних органів, органів залізничного транспорту, громадських формувань з охорони громадського порядку, діяльність яких здійснюється у сфері залізничних перевезень.

Для вирішення поставлених завдань використовуються різноманітні засоби переконання, а в разі необхідності -- і заходи державного примусу (кримінально-правові, дисциплінарні, цивільно-правові та ін.). В боротьбі з правопорушеннями, особливо на транспорті, у галузі шляхового господарства і зв'язку, охорони природи, безпеки дорожнього руху, громадського порядку, встановленого порядку управління, важливе місце належить заходам адміністративного примусу [2, с. 27--31].

Важливу роль у вирішенні завдань, які поставлені перед правоохоронними та залізничними органами України, відіграє адміністративна відповідальність за правопорушення, вчинені на залізничному транспорті. Адміністративна відповідальність:

по-перше, сприяє попередженню і викоріненню багатьох правопорушень, вчинених на залізничному транспорті.

по-друге, позитивно впливає на профілактику злочинів, насамперед у сфері вантажних перевезень.

Адміністративній відповідальності властива низка специфічних ознак, які відрізняють її від інших видів юридичної відповідальності. Так, вона настає, як правило, за особливий вид правопорушень -- правопорушення, вчинені на залізничному транспорті. В окремих випадках її заходи можуть застосовуватися також при звільненні від кримінальної відповідальності, тобто за діяння, що містять ознаки злочинів, які не становлять великої суспільної небезпеки. Адміністративна відповідальність за правопорушення, вчинені на залізничному транспорті, проявляється у накладенні на правопорушників певних видів адміністративних стягнень специфічних за змістом і відмінних від заходів кримінального покарання та дисциплінарного впливу. Адміністративні стягнення накладаються багатьма органами та посадовими особами, до таких належать органи залізничного транспорту України, яким таке право надане законодавчими актами. Незважаючи на те, що в деяких випадках адміністративні стягнення застосовуються місцевими судами (суддями), адміністративна відповідальність є позасудовим видом правової відповідальності. Між органами (посадовими особами), які накладають адміністративні стягнення, і правопорушниками відсутні службові відносини. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності особливий, він суттєво відрізняється від кримінального і цивільного процесів та дисциплінарного провадження. Нарешті, адміністративну відповідальність за правопорушення, вчинені на залізничному транспорті, врегульовано нормами адміністративного права та законодавства України у галузі залізничного транспорту (Правила поведінки громадян на залізничному транспорті, Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом, Правила пожежної безпеки на залізничному транспорті, Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України), які містять вичерпні переліки адміністративних проступків, адміністративних стягнень та органів, уповноважених їх застосовувати, детально регулюють цей вид провадження і в сукупності становлять її нормативну основу [3; 4; 5].

Отже, адміністративна відповідальність -- це застосування до осіб, які вчинили адміністративні проступки, адміністративних стягнень, що мають для цих осіб обтяжливі наслідки майнового, морального, особистого чи іншого характеру і накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і в порядку, встановлених нормами адміністративного права. Вона в руках держави та її є специфічним методом внутрішнього, державного примусового впливу на поведінку окремих осіб, що вчинили правопорушення. Мета такого впливу -- домогтися їх виправлення, формування в них навиків добровільного впевненого виконання вимог правових норм і правил. Специфіка примусового впливу адміністративної відповідальності в тому, що вона не мислиться без примусового, від імені держави чи її органів, позбавлення правопорушника якихось належних йому благ без його правообмеження. У своєму конкретному прояві міри адміністративної відповідальності виступають як одна із форм державного примусу.

У нашому суспільстві відносини, що складаються між людьми, регулюються певними соціальними нормами: правовими, моральними, нормами громадських організацій та іншими, які спрямовують діяльність громадян в інтересах суспільства. Оскільки ці норми втілюють у собі волю всіх членів суспільства, їх здебільшого додержуються добровільно. Тут слід зазначити, що окремі особи не виконують вимог зазначених норм, нехтують ними. В такому разі відповідні органи державної виконавчої влади застосовують певні методи забезпечення додержання соціальних норм, у тому числі і примус.

Одним із видів юридичної відповідальності є адміністративна відповідальність, до якої притягаються громадяни за їх шкідливу для суспільства і держави поведінку, за порушення встановлених законодавством правових вимог, велінь держави.

Адміністративна відповідальність -- це репресивний вид відповідальності, де покарання має особистий характер, а вольовий вплив спрямовується на волю правопорушника з метою повного психічного переживання ним кари, подолання певних мотивів, якими зумовлюється ірраціональна поведінка та стимулювання мотивів, які мають схилити до поведінки, що відповідає правовим приписам. Вона полягає в застосуванні до порушника державними органами або службовими особами державно-примусових заходів, передбачених адміністративним правом. Адміністративна відповідальність зобов'язує винну особу зазнати встановлених правовими нормами негативних наслідків і настає за наявності фактичної підстави, її застосування до правопорушника. Таким є адміністративний проступок -- різновид правопорушень.

На відміну від інших видів юридичної відповідальності для адміністративної відповідальності характерні: позасудовий порядок її реалізації, особливий характер правових наслідків, застосування її до організаційно не підпорядкованих суб'єктів за порушення адміністративно-правових обов'язків, які утворюють склад особливого правопорушення -- адміністративного проступку [6, с. 60--61].

В адміністративній відповідальності проявляються обидва аспекти правової відповідальності: позитивний і ретроспективний. Перший, будучи безособовим, регламентується адміністративно-правовими нормами взагалі як обов'язок виконання норм права, їх приписів, нести відповідальність за порушення таких дій. Це ініціативне спрямування відповідальності виховує почуття права, морального обов'язку, внутрішньої потреби виконувати правові приписи, заборони. Натомість ретроспективна відповідальність є відповідальністю за адміністративний проступок, тобто за вже вчинене діяння.

Адміністративна відповідальність має репресивний характер. Звідси її специфіка, яка передбачає встановлення вини, що є проявом волі, свідомості фізичної особи. Саме ця вимога індивідуалізує, демократизує відповідальність, зводить нанівець можливість об'єктивної осудності, водночас урівнюючи права та обов'язки правопорушників будь-якого соціального статусу, службового рангу. Ця рівність проявляється і в тому, що єдиною підставою притягнення до відповідальності є факт вчинення проступку, її умовою -- наявність вини.

Таким чином, метою адміністративної відповідальності є: а) захист правопорядку в сфері державного управління; б) виховання громадян і посадових осіб у дусі поваги до норм адміністративного права.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного проступку, тобто протиправного діяння, що порушує правові норми у сфері державного управління і тягне за собою застосування передбачених законодавством заходів. Правопорушення вважається адміністративним проступком лише тоді, коли встановлено вину особи в його вчиненні, а також доведено причинний зв'язок між протиправною дією та її шкідливими наслідками. Адміністративний проступок завдає шкоди інтересам суспільства й держави і від злочину відрізняється меншим ступенем суспільної небезпеки. Як антисуспільне діяння, адміністративний проступок порушує наявну в законодавстві правову норму, що формулює конкретне правило поведінки і встановлює адміністративну відповідальність за його порушення. Поняття адміністративної відповідальності розкрито в ч. 2 ст. 9 КУпАП. У цьому ж Кодексі в дефінітивній формі зроблені уточнення стосовно розмежування адміністративних проступків і злочинів; вичерпно окреслені різновиди адміністративних деліктів, санкції за їх порушення, встановлений процедурний порядок притягнення порушників до відповідальності.

Надійною та дієвою базою забезпечення законності при застосуванні міри адміністративної відповідальності служить правило, суть якого в тому, що ніхто не може бути підданий заходові впливу в зв'язку з адміністративними правопорушеннями інакше як на підставах і в порядку, встановлених законодавством. Відхилення від цих положень призводять до порушення законності [7, с. 131]. Настання адміністративної відповідальності породжує певні правовідносини, в яких одна сторона діє від імені держави через уповноважені на це органи і службові особи. Вона має з'ясувати фактичні обставини протиправних дій, їх характер; порушити і розглянути адміністративну справу; ухвалити рішення про притягнення винної особи до відповідальності, визначивши міру покарання і вжити заходів до його виконання; у передбачених законом випадках дане рішення може бути переглянуте або ж справа закрита за відсутністю підстав для накладення адміністративного стягнення. Друга сторона правовідносин -- правопорушник -- повинна підкоритися рішенню першої і виконати призначене покарання.

Адміністративна відповідальність ґрунтується на низці принципів, основними з яких є законність, відповідальність лише за вчинення протиправного діяння, відповідальність лише за наявності вини, невідворотність відповідальності, індивідуалізація відповідальності. Застосування уповноваженими на те правоохоронними та залізничними органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їхньої компетенції, у точній відповідності до адміністративного законодавства. Дотримання вимог законності при притягненні до адміністративної відповідальності за правопорушення, вчинені на залізничному транспорті, забезпечується систематичним контролем з боку вищих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом та іншими встановленими законодавством способами [8, с. 49].

Принцип відповідальності лише за вчинення протиправного шкідливого діяння передбачає, що тільки діяння, вчинок особи може тягти за собою застосування заходів адміністративного впливу. Адміністративним правопорушенням, вчиненим на залізничному транспорті, визнається тільки протиправне діяння (дія чи бездіяльність) особи, а не склад її думок або навіть висловлений намір вчинити правопорушення. Крім цього, адміністративна відповідальність настає не за будь-яке діяння, що завдає шкоди суспільним відносинам, а лише за те, яке передбачене в адміністративному законодавстві як адміністративний проступок [9, с. 17].

Принцип відповідальності лише за наявності вини означає, що адміністративній відповідальності за правопорушення, вчинені на залізничному транспорті, підлягає тільки особа, винна у вчиненні правопорушення, тобто яка умисно вчинила протиправне шкідливе діяння.

Невідворотність адміністративної відповідальності як принцип полягає в тому, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути піддана адміністративному стягненню. Із цього принципу можливі деякі винятки. Йдеться про випадки відповідальності за адміністративні правопорушення неповнолітніх та осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів. До зазначених осіб за більшість проступків застосовуються не адміністративні стягнення, а інші заходи впливу.

До винятків із принципу невідворотності відповідальності слід зарахувати також випадки звільнення від адміністративної відповідальності. Законодавство передбачає два види звільнення: з передачею матеріалів на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу (ст. 21 КУпАП) або з оголошенням усного зауваження (ст. 22 КУпАП). Для першого виду звільнення підставою є переконання відповідного органу чи посадової особи, яка ґрунтується на всебічній оцінці характеру правопорушення та особи правопорушника, про доцільність застосування до останнього заходу громадського впливу. Звільнити порушника від адміністративної відповідальності з оголошенням усного зауваження можна лише тоді, коли вчинене ним правопорушення є малозначним. І в тому, і в іншому випадку звільнення від адміністративної відповідальності -- право, а не обов'язок органу (посадової особи), який розглядає справу. Інститут звільнення від адміністративної відповідальності тісно пов'язаний із принципом індивідуалізації відповідальності. Цей принцип означає, що застосування мір відповідальності можливе тільки на підставі всебічного врахування особи правопорушника. Реалізації зазначеного принципу сприяє закріплення в законодавстві можливості вибору адміністративного стягнення із декількох можливих (альтернативні санкції) або конкретного розміру стягнення в межах, передбачених мінімуму і максимуму (відносно визначені санкції), виходячи із характеру правопорушення і особи винного.

Адміністративно-карні правопорушення, вчинені на залізничному транспорті, належать до розряду найбільш шкідливих антисуспільних проявів.

Розкриваючи визначення адміністративної відповідальності за правопорушення, вчинені на залізничному транспорті, слід сказати, що вона передбачає винність двоякого роду. По-перше, обов'язок винної особи дати звіт про свої неправомірні діяння у сфері правовідносин, які виникають щодо користуванням залізничним транспортом; по-друге, обов'язок понести покарання у вигляді адміністративного стягнення.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, вчинені на залізничному транспорті, реально проявляється не тільки у простому несенні відповідальності як обов'язковому поясненні перед компетентним органом обставин вчиненого проступку, а й у певних обмеженнях у вигляді адміністративних санкцій, що застосовуються в силу принципу неминучості покарання. Загроза настання адміністративної відповідальності, таким чином, стримує антисуспільні установки особи, попереджує вчинення нею адміністративно-карних проступків і служить, зрештою, справі укріплення законності та правопорядку [10, с. 398--399].

Адміністративну відповідальність можна розглядати у вигляді ефективного інструменту припинення будь-яких правопорушень, у тому числі вчинених на залізничному транспорті, тобто знаряддя попередження будь-якої протиправної поведінки.

Право висловити в офіційному порядку негативне ставлення до поведінки конкретної особи, яка вчинила проступок у сфері правовідносин, що виникають під час користування залізничним транспортом або перебування на об'єктах залізничної інфраструктури, надається правоохоронному або залізничному органу. Саме в цьому проявляється позитивний характер адміністративної відповідальності, її призначення у справі виховання громадян, нормалізації суспільних відносин взагалі та на залізничному транспорті зокрема.

Література

1. Про затвердження Державної цільової програми реформування залізничного транспорту на 2010-- 2015 рр. : Постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 р. № 1390 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nau.kiev.ua.

2. Поліщук В. П. Сучасні проблеми транспортних систем / В. П. Поліщук / / Матер. міжнар. наук.- практ. конф. [«Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти»] (м. Донецьк, 15 жовтня 2010 р.) / Донец. юрид. ін-т. - Донецьк : Цифровая полиграфия, 2010. - С. 27-31.

3. Правила поведінки громадян на залізничному транспорті. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1995 р. № 903 [Електронний ресурс] / / Режим доступу^Нр: //www.nau.kiev.ua.

4. Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 252 [Електронний ресурс]. - Режим доступу^Нр://www.nau.kiev.ua.

5. Про затвердження Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України : Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nau.kiev.ua.

6. Остапекно О. І. Адміністративне право : навч. посіб. / О. І. Остапенко, 3. Р. Кісіль, М. В. Ковалів. - 2-ге вид. - К. : Алерта : КНТ ; ЦУЛ. 2009. - 536 с.

7. Денисюк С. Ф. Г ромадський контроль як гарантія законності у адміністративній діяльності правоохоронних органів України / С. Ф. Денисюк. - X. : Золота миля, 2010. - 368 с.

8. Остапенко О. І. Суб'єкти, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення : навч. посіб. / О. І. Остапенко. - Львів : Льв. держ. ун-т внутр. справ, 2009. - 213 с.

9. Дмитрієва О. В. Адміністративне право : навч. посіб. / О. В. Дмитрієва. - X. : Торсінг плюс, 2010. - 48 с.

10. Отчак Н. Я. Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення / Н. Я. Отчак / / Митна справа : наук.-аналіт. журн. - 2010. - № 2 (72), ч. 2. - С. 397-401.

Размещено на Allbest.ru