Соціально-психологічні і моральні фактори впливу на забезпечення внутрішньої безпеки українського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-психологічні і моральні фактори впливу на забезпечення внутрішньої безпеки українського суспільства

Ю.В. Нікітін

доктор юридичних наук, доцент, декан юридичного факультету, завідувач кафедри кримінального права та процесу ВНЗ «Національна академія управління»

Нікітін Ю.В. Соціально-психологічні і моральні фактори впливу на забезпечення внутрішньої безпеки українського суспільства

У статті досліджується вплив соціально-психологічних і моральних факторів на забезпечення внутрішньої безпеки українського суспільства. Обґрунтовується необхідність їхнього врахування при побудові кримінологічної концепції протидії злочинності.

Ключові слова: соціально-психологічні фактори, моральні фактори, злочинність, внутрішня безпека суспільства, криміналізація суспільних відносин, масова віктимність, протидія злочинності.

Никитин Ю.В. Социально-психологические и моральные факторы влияния на обеспечение внутренней безопасности украинского общества

В статье исследуется влияние социально-психологических и моральных факторов на обеспечение внутренней безопасности украинского общества. Обосновывается необходимость их учета при построении криминологической концепции противодействия преступности.

Ключевые слова: социально-психологические факторы, моральные факторы, преступность, внутренняя безопасность общества, криминализация общественных отношений, массовая виктимность, противодействие преступности.

Nikitin J.V. Social, psychological and moral factors to ensure the internal security controls for the Ukrainian society

The article explores the impact of social, psychological and moral factors to ensure the internal security controls for the Ukrainian society. The need to incorporate them into the general criminological concept of combating crime is reasoned.

Keywords: social and psychological factors, moral factors, criminality, internal security of the society, criminalization of social relationships, mass victimity, combating crime.

Постановка проблеми. Дослідження факторів внутрішньої безпеки нашого суспільства змусило звернути увагу на його соціально-психологічний і моральний стани. Це викликано тим, що безпека суспільства багато в чому залежить від наявності чи відсутності моральних і духовних цінностей та установок. Виховання моральних принципів, здорового соціально-психологічного стану суспільства - пріоритетна складова виховного процесу населення, де складовими є національно-культурні цінності, моральні якості, освіта, здобута професія і передача отриманих цивілізаційних надбань наступним поколінням. внутрішній безпека український суспільство

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемі факторного впливу на внутрішню безпеку суспільства і, зокрема соціально-психологічного і морального станів присвячено праці як вітчизняних, так і зарубіжних учених Г.С. Альштуллера, І.П. Башкатова, І.В. Валько, Б.Л. Злотіна, А.В. Зусмана, В.В. Конопльова, В.С. Сідака, В.І. Філатова та інших. Поряд з цим процес забезпечення безпеки суспільства певною мірою залежить від передбачуваності зростання злочинності, яке не є похідним процесом самого суспільства, а є похідним від більш глибинних соціальних та психологічних негараздів цього суспільства у взаємодії з іншими чинниками. Це необхідно враховувати при впровадженні антикриміногенних заходів та розробці політики держави у сфері протидії злочинності, що сприятиме безпеці людини і суспільства.

Метою статті є визначення соціально-психологічних і моральних засад впливу на злочинність і безпеку суспільства та врахування їхньої детермінації при розробці антикриміногенних заходів суб'єктами безпеки.

Основні результати дослідження. Виховання особи, формування здорового соціально-психологічного клімату в суспільстві має здійснюватись у напрямку виховання громадянина держави як патріота своєї Батьківщини. Якщо тільки готувати освіченого фахівця своєї справи, який володіє іноземними мовами, вміє спілкуватися з іншими тощо, але не любить своєї країни, не є її патріотом, не вболіває за її процвітання, то нема впевненості, що цей громадянин може використати свої знання виключно в інтересах України. Беручи це до уваги треба наголосити, що могутність держави не потрібно оцінювати тільки кількістю енергії, виробленої на душу населення, кількістю заводів та запасом природних копалин, силою армії. Необхідно звертати увагу на поняття іншого, духовного порядку. Вони значно важливіші матеріальних багатств тому, що визначають майбутнє держави і всього людства. Моральні та ділові якості людини (творчих колективів) якраз і є тими новими значимими факторами, які сприятимуть запобіганню злочинності і задоволенню зростаючих потреб суспільства [1, с. 247-264].

Також слід підкреслити, що право - це частина культури, один із її видів - правова культура. У своїй основі правова культура тісно взаємопов'язана з культурою народу, бере від неї основоположні засади і, в кінцевому результаті, є відображенням рівня її розвитку. Правова культура як складова загальної культури, є системою цінностей у правовій царині, що формує регулятивні принципи і смислові комплекси індивідуальної, групової та масової поведінки. Вона є невід'ємною засадою демократії. Залежно від носія правової культури її поділяють на види: а) правова культура особи; б) правова культура суспільства; в) правова культура професійної групи.

Проведений аналіз праць учених з цього питання, а також наше дослідження дало змогу визначити фактори, які впливають на формування цих видів:

1. Індивідуалізм особи. Як зазначав М. Костомаров, демократичній вдачі українців властиве розуміння переваги особистості над общинністю, цінування особистої свободи, навіть у крайньому її прояві - сваволі, і звідси - непостійність, невиразність мети та форм життя [2, с. 29-30].

2. Соціальна інерція. В своїй більшості населення пов'язано з сільським господарством і не націлено на широкі організаційні форми [3, с. 154-156; 4].

3. Волелюбність. Неприйняття українцями деспотичного характеру влади і відповідно права, що відстоює влада [5]. Протягом багатьох століть в Україні змінилось багато влад (Польща, Литва, Австро-Угорщина, СРСР) і населення, по суті, було виключено з активного політичного процесу. А в силу незадоволеності своїм станом воно (населення) не вірило в справедливість влади та було в опозиції до неї. Сучасна революційна та воєнна ситуація в Україні також спричинена недовірою до влади, яку можна суттєво зменшити, якщо владні структури будуть не на словах, а на ділі доводити прагнення дотримуватися букви закону, а не діяти в угоду політичній кон'юнктурі. В іншому разі нам ще неодноразово прийдеться зіштовхуватися з патологією права, а значить з певною дестабілізацією суспільних відносин.

4. Ментальність української інтелігенції, яка формувалася під впливом різнодержавницьких політичний течій та не притаманного їй іншого суспільного життя (релігії, науки, мистецтва, освіти, права).

Однак слід зазначити, що сьогодні нова соціальна та культурна ситуація народжує нову соціокультурну реальність. Це породжує необхідність уточнення ключових умов формування сучасної правової культури на всіх рівнях соціальної взаємодії.

Нова реальність суспільного життя проявляється у: а) зміні характеру відносин між центральними органами влади і регіонами; б) зміні характеру відносин між людьми, у тому числі службових; в) зміні соціальних ідеалів і цілей; г) переоцінці цінностей і формуванні нової ієрархії соціально-духовних потреб, смаків, уподобань, критеріїв і способу життя; д) особистісному акценті у всьому просторі суспільства; є) зростанні свободи особи; ж) знятті жорсткого ієрархічного управління культурою; з) підвищенні ролі правової культури як фактора запобігання злочинності та стабілізації внутрішньої безпеки.

З огляду на вищезазначене треба наголосити, що соціально-психологічна атмосфера в суспільстві, як і правова культура громадян, також формується багатьма чинниками, це:

1. Соціально-політичний чинник. Для нормальної соціально-психологічної атмосфери в суспільстві потрібна довіра громадян до своєї держави. Цьому заважає не тільки незбалансованість соціально-політичних відносин (часта зміна політичного курсу держави, змінюваність керівництва виконавчої гілки влади, політичні конфлікти, що призводять до економічних прорахунків), але й всепоглинаюча атмосфера недовіри в суспільстві, коли проголошені лозунги не підтверджуються конкретними справами. Це призводить до дестабілізації ситуації в різних регіонах держави та послаблення національної безпеки.

Значні верстви населення спроможні підтримувати активну політичну боротьбу між ідеологіями і тими партіями, що їх уособлюють. Однак ще не досить багатий досвід демократичних перетворень, толерантності та культури ведення політичних дискусій призводить до втрати контролю над ситуацією, появи сепаратистських настроїв і використання кримінальних методів досягнення поставленої мети.

2. Інтелектуально-моральний чинник. При формуванні правової культури особи важливою є її моральна складова. Без неї можна спостерігати таке явище деморалізації особи, як правовий нігілізм. Він прищеплюється негативними сторонами ринкової економіки, зокрема, зловживаннями при приватизації, держзакупівлях, списанні державою із року в рік боргів підприємств аграрно-промислового комплексу, свавіллям банків, які зволікають з вчасним поверненням депозитів тощо. При цьому люди перестають вірити у незворотну силу закону, а держава втрачає свій капітал і довіру суспільства.

3. Емоційно-психологічний чинник. На свідомість особи деструктивно впливають різні загрози, зокрема, які виникають при порушенні правил проведення виборів у органи влади. Практика виборчих кампаній в Україні свідчить, з одного боку, про розвиток демократичних інститутів та поступове вдосконалення законодавства про вибори, а з іншого, - недостатню правову культуру виборців, організаторів виборів та інших учасників цього процесу. Це пов'язано, на моє переконання, з високою політичною активністю людей, але при цьому індеферентністю до спроб проникнення в органи державної влади та місцевого самоврядування недостойних осіб. І коли до влади приходять особи, які обіцяють одне, а роблять зовсім інше, то це негативно впливає на соціально-психологічний стан людей, які перестають довіряти політикам. А це руйнує єдність суспільства, що становить криміногенну загрозу його безпеці.

4. Маніпулятивно-поведінковий чинник. На формування особи та її правової культури, здійснюється повсякчасний маніпулятивний тиск з боку різних інформаційних структур. Якщо у ЗМІ близько 80% матеріалу нині віддається кримінальній тематиці, пропагують культ насилля, жорстокості, опір правопорядку, створюють у свідомості людини культ кримінального «героя», який «відстоює» правопорядок і справедливість. То такі зразки поведінки застосовуються молодими людьми, і вони починають вести аналогічний спосіб життя. Це дуже перешкоджає намаганням зберегти та зміцнити загальнолюдські моральні цінності, традиції патріотизму й гуманізму, збагатити культурний і науковий потенціал держави.

5. Інформаційно-ідеологічний чинник. Соціальна роль ЗМІ полягає в актуалізації та розповсюдженні демократичних засад існування суспільства. З цього приводу Фредерік Кюгін, один із фундаторів інтернаціональних інформаційних програм, наголошує: «Ніяка інституція не є важливішою, ніж вільні засоби масової інформації. Вільні ЗМІ можуть допомогти уряду прозоро та чесно висвітлювати корупцію, кумівство, вигідні контракти для друзів або родичів та інші зловживання на місцевому, регіональному або національному рівні» [6, с. 11]. Вбачаючи це та враховуючи, що інформаційна галузь належить до стратегічних інтересів будь-якої країни, про що свідчать події в Автономній республіці Крим, Луганській та Донецькій областях, для запобігання будь-яким загрозам людині і суспільству цій сфері потрібно приділяти особливу увагу як Раді Національної безпеки і оборони України, так і агентству радіомовлення і телебачення та громадським об'єдненням.

6. Освітянський чинник (один із основоположних). Розвиток і безпека суспільства і держави взаємозалежні від освіченості її громадян, бо системи освіти основа відтворення інтелектуального потенціалу українського народу.

7. Соціально-економічний чинник. Соціально-економічні умови досить різноманітні, але, як зазначив В.М. Кудрявцев, якщо особа в соціально-економічних відносинах почуває себе не на рівні з іншими, обмеженою, ошуканою, завжди треба очікувати певний протест в її поведінці, як крайнє вираження - прояв злочинності [7, с. 159]. На сьогодні в Україні зламана радянська планова економіка, але не сформована соціально орієнтована ринкова. Насправді вона має вигляд кланово-олігархічної економіки, з різким розшаруванням суспільства на багатих і бідних, де останніх переважна більшість. З огляду на це суттєво знижується рівень внутрішньої безпеки суспільства і, навпаки, зростає рівень злочинності та інших антисоціальних проявів (пияцтва, наркоманії, проституції тощо). У цьому плані потрібно реалізувати принцип соціальної справедливості, який необхідно будувати на ґрунті правового забезпечення життєдіяльності людини, суспільства.

8. Адміністративно-управлінський чинник. Як криміногенна загроза національній безпеці набуває особливої ваги - сфера службової діяльності, де вчиняються різні посадові злочини. Закритість влади призвела до непідконтрольності та вседозволеності державних чиновників [8, с. 158-161].

Як наслідок, в останні роки у мотивації посадових злочинів відбулися певні зміни. Зокрема, спостерігається значне зростання корупції та корисливої злочинності [9, с. 310], які нерозривно пов'язані з тіньовою економікою. За підрахунками експертів, в Україні «тінізація» економіки становить до 50% внутрішнього валового продукту. Але піку вона ще не досягла, як відмічають західні кримінологи у США вона становить 93% від загального числа злочинів, у Великій Британії - 95% [9, с. 308].

Зважаючи на це при врахуванні факторних впливів на внутрішню безпеку суспільства необхідно більш ретельно звертатись до таких її чинників, як соціо-психологічний стан людини. Під механізмом усвідомленого людського вчинку розуміється зв'язок та взаємодія як зовнішніх факторів об'єктивної дійсності, так і внутрішніх, психологічних процесів та станів, які формують у особи здатність прийняти відповідне рішення і здійснити вчинок.

Розглядаючи цей механізм дії з позиції кримінології, можна наголосити, що особа, яка сприймає та інтеріорізує вплив зовнішнього середовища на підставі соціальної та генетичної інформації («Я» існування), формує власне ставлення до злочину. Воно визначається внутрішнім конфліктом між психологічними процесами та діючим законом.

Формування правової культури особи є важливим антикриміногенним фактором. Тривалий час правова культура українського суспільства розвивалась під впливом тоталітаризму. Соціальні процеси знаходились під постійним контролем влади, а небажані для правлячої верхівки соціальні відхилення безжалісно придушувалися. Як наслідок, громадяни почали поводити себе інертно, невільно, не відчувають у собі змоги щось змінити в суспільстві. У зв'язку з цим виховання моральності і правової культури - важливий аспект діяльності держави.

В цьому аспекті потрібно наголосити, що з усіх сфер суспільного життя мораль займає особливе місце. Вона являє собою сукупність принципів, правил, норм, якими людина керується у своїй поведінці, ставленні до інших людей, навколишнього природного середовища, власності, засобів і продуктів виробництва [10, с. 51].

Моральний статус людини (повага до неї) сприяє демократії, а зневага заперечує цей процес. Якщо мораль суспільства утверджує високу цінність людської особи, її життя, прав на освіту, працю, соціальні цінності тощо, то і демократія в ньому матиме більші шанси, ніж у суспільстві, де життя людини не цінується, де панує правовий нігілізм, звичка вирішувати проблеми, вдаючись до порушення честі, гідності, закону. Отже, соціальний прогрес, проявляючись через демократію, має яскраво виражені моральні корені, цінності, які живляться етикою взаємоповаги і людинолюбства, солідарності і взаємодові- ри. Виключно важливе значення має наявність відносно усталених норм моралі й законності та усвідомлено-шанобливого ставлення до них громадян, уміння користуватися правовим інструментарієм, що стане на заваді брутальному насильству та беззаконню. Якщо люди звикають зневажати закон, не довіряють йому, то демократія перестає бути механізмом розвитку суспільства.

У цьому аспекті можна погодитись з Д. Рівманом, Л. Франком, І. Башкатовим, В. Конопльовим і Г. Трухановим, які наголошують, що в умовах розвитку та становлення нових політичних систем формується досить благодатне підґрунтя для певних видів політичних злочинів. Виникають підстави зародження нової теорії - масової віктимності. Вона полягає в тому, що масова віктимність розглядається як соціальне явище і має стабільний характер своєї відтвореності. Тобто конкретні соціально-середовищні умови з послідовною стабільністю репродукують як жертву, так і злочинця. Інакше кажучи, середовище виробляє специфічні умови співіснування, які несуть у собі певний стереотип віктимності. І на відміну від індивідуальної випадковості, масовий прояв завжди реалізує свою закономірність для певної частини відповідного вибору [11; 12]. Така ситуація призводить до того, що населення починає недовіряти владі і асоціює поняття «влада» із корупціонізмом чи організованими злочинними угрупуваннями. Але найбільш негативним чинником стає той, що громадяни, перестаючи довіряти владі, захищаючи свої права і законні інтереси, намагаються звертатися до злочинних угрупувань, використовуючи при цьому неправові методи. Такий стан речей впливає на зростання злочинності в останні десятиліття.

Окремої уваги заслуговує аналіз правової культури професійної групи, під якою розуміють правову культуру спільности людей, що займаються якоюсь професійною діяльністю або потребують фахової освіти і практичної підготовки.

Беручи це за основу, дамо характеристику професійній культурі юриста. Вона передбачає: а) спеціальну підготовку фахівців з вищою юридичною освітою; б) знання чинного законодавства і досягнень юридичної науки, оскільки юристи виконують закони та інші підзаконні акти, що регламентують життєдіяльність суспільства; в)правовий захист прав і свобод громадян, інтересів держави та юридичних осіб. Завдання, що вирішуються під час юридичної діяльності, здебільшого полягають у тому, щоб встановлювати межі можливої поведінки суб'єкта, захистити сферу життєдіяльності від протиправного втручання інших суб'єктів та зобов'язувати винних до відновлення порушеного права; г) уміння користуватися правовим інструментарієм для вирішення спірних питань та конкретних життєвих ситуацій як для фізичних, так і юридичних осіб.

Юристи впливають на всі процеси, що відбуваються у соціумі. Особливе місце в правовій культурі відіграє характер морального мікроклімату в колективі, бо моральність юриста є основою його професійної культури. На її формування впливають економічний і політичний устрій, правова система держави, домінуючі в суспільстві політико-правові ідеали, результативність діяльності різних юридичних інституцій тощо.

Як відомо, наприкінці 80-х років ХХ ст. соціальний контроль за злочинністю суттєво ослаб, у тому числі за рахунок скасування інститутів громадянського контролю, які раніше активно допомагали правоохоронним органам (добровільні народні дружини, комсомольські оперативні загони, добровільні помічники дільничних інспекторів міліції тощо), що також вплинуло як на зниження правової культури суспільства, так і на зростання злочинності, про що свідчать дані Державної служби статистики України, кількість зареєстрованих злочинів з 1990 по 2012 рр. зросла з 369,8 тис. до 447,1 тис. (в динаміці збільшення на 77,3 тис. або на 20,9%), з них у 2012 р. - 157,7 тис. тяжкі та особливо тяжкі.

Висновки. Підсумовуючи вищесказане, можна констатувати, що зменшення соціального контролю над злочинністю, зниження результативності запобіжних заходів призвело до погіршення правопорядку та дискримінації карної політики держави в очах населення. І якщо й надалі такий контроль буде недостатній, то це неминуче спричинить погіршення внутрішньої безпеки суспільства і розвиток процесів формування кримінальної субкультури. Це дає підстави зробити висновок, що нинішня ступінь безпеки людини і суспільства та певною мірою передбачуване інтенсивне зростання злочинності не є похідним процесом самого суспільства, а є похідним від більш глибинних соціальних та психологічних негараздів цього суспільства у взаємодії з іншими чинниками.

З огляду на це пропонуємо деякі антикриміногенні заходи, що можуть стабілізувати кримінологічну ситуацію в країні.

По-перше, зменшити негативний інформаційний вплив на соціо-психологічний розвиток особи і, в першу чергу, молодої людини. Цей вплив сьогодні здійснюється не на користь стабілізації у суспільстві. Потрібно ліквідувати повсякденне засилля ефіру програмами, в яких домінує насильницько-жорстока кримінальна тематика. Якщо ця тематика спочатку 90-х років ХХ ст. домінувала в американському кіно та телевізійних програмах, то починаючи з ХХІ ст. ця продукція захлеснула як європейське (українське, російське), так і азіатське телебачення. Люди і особливо молодь починають цікавитись на свідомому, чи на підсвідомому рівнях особливостями кримінального життя та його пріоритетами та авторитетами. Для унеможливлення цього потрібно доповнити Закон України «Про інформацію» положенням, шо 50% інформаційного матеріалу має нести позитив і пропаганду протидії злочинності, досягнення в державі.

По-друге, повернути втрачену суспільством довіру до працівників пра-воохоронних органів і, зокрема, міліції. Недовіра, що виникла за останні десятиліття, призвела до того, що престиж правоохоронця різко впав.

Таку ситуацію можна змінити шляхом запровадження в державі стабільно-позитивних змін у соціальній сфері. Правоохоронні органи треба звільнити від партійної підлеглості владі, запровадивши громадський контроль за їхньою діяльністю. Потребує також перегляд системи професійної підготовки правоохоронців, яку потрібно спрямувати на кримінологічну освіченість. Це допоможе взяти під контроль криміногенну ситуацію в державі та забезпечити безпеку людини, суспільства, держави.

Відтак, досліджуючи кримінологічну ситуацію в державі ми дійшли висновку, що вона складається під впливом багатьох чинників: економічних, соціально-психологічних, культурологічних, моральних, інформаційних та якості системи соціального контролю за нею.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Поиск новых идей: от озарения к технологии (Теория и практика решения изобретательских задач) / Г. С. Альтштуллер, Б.Л. Злотин, А.В. Зусман, В.И. Филатов. - Кишинёв : Картя Молдовеняскэ,1989. - 381 с.

2. Костомаров Н.И. Две русские народности / Н.И. Костомаров. - Киев- Харьков : Майдан, 1991. - 72 с.

3. Кульчицький О. Основи філософії і філософських наук / О. Кульчицький; [упор. і наук. ред. А. Карась]. - Мюнхен-Львів : Укр. вільний ун-т, 1995

4. Нікітін Ю.В. Методологія національної безпеки України в контексті Європейських інтеграційних процесів / Ю.В. Нікітін // Реформування правової системи України: проблеми і перспективи в контексті Європейських інтеграційних процесів: Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 28-29 квітня 2004 р.): зб. наук. праць: У 2 ч. / [ред.: С.А. Єрохін, В.Ф. Погорілко, Я.М. Шевченко та ін.] - К. : Нац. академія управління, 2004. - Ч. 1. - С. 99-106.

5. Скуратівський А. Правова культура в контексті особливостей розвитку соціального буття українського суспільства та національного характеру українців / А. Скуратівський // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - К., 2002. - № 1. - С. 255-261.

6. Frederick Quinn. Human Rights and You. Published by OSCE/ODIHR. Warsaw, Poland in cooperation with the U.S. Department of State and USAID. - 252 p.

7. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления: опыт криминологического моделирования: Учеб. пособие для вузов / В.Н. Кудрявцев. - М. : Форум - Инфра-М, 1998. - 216 с.

8. Правові основи інвестиційної та інноваційної діяльності. Кримінологічний аспект: Навч. посібник / Л.С. Сміян, Ю.В. Нікітін. - К. : КНТ, 2006. - 368 с.

9. Криминология: Учебник / [ред.: Н.Ф. Кузнецова, Г.М. Миньковский]. - М. : Изд-во МГУ 1994. - 414 с.

10. Сідак В.С. Мораль і безпека особи, нації, держави: Історико-філософські нариси: Монографія / В.С. Сідак, І.В. Валько. - К. : Вид-во АПН України; Нац. акад. СБУ, 2001. - 221 с.

11. Башкатов И.П. Психология групп несовершеннолетних правонарушителей / И.П. Башкатов. - М. : Стелс, 2000. - 303 с.

12. Коноплёв В.В. Управление психологией организации выборов и виктимизации общества / В.В. Коноплёв, Г. Л. Труханов // Право і безпека. - 2005. - № 4'1. - С. 175-180.

Размещено на Allbest.ru