Правові засади запобігання кримінальній агресії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові засади запобігання кримінальній агресії

О. Григор'єва

здобувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України

Григор'єва О.В. Правові засади запобігання кримінальній агресії

У статті розглядаються теоретичні і до цього часу проблемні та дискусійні питання кримінологічної науки та питання практичного застосування результатів дослідження кримінальної агресії особи та її запобігання. В статті з урахуванням проведеного аналізу різноманітних точок зору багатьох вчених на дану проблему запропоновано низку концептуальних теоретичних та практичних положень і висновків щодо поняття кримінальної агресії особи та правового забезпечення її запобігання нормами: Конституції України, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Сімейного кодексу.

Ключові слова: агресія, агресивність, кримінальна агресія, захисна агресія, необхідна оборона.

Григорьева Е.В. Правовые основы предупреждения криминальной агрессии

В статье рассматриваются теоретические и до этого времени проблемные и дискуссионные вопросы криминологической науки и вопросы практического применения результатов исследований криминальной агрессии личности и ее предупреждения. В статье с учетом проведенного анализа различных точек зрения многих ученых на данную проблему выдвинуто ряд концептуальных теоретических и практических положений и выводов относительно понятия криминальной агрессии личности и правового обеспечения ее предупреждения нормами: Конституции Украины, Криминального кодекса Украины, Криминального процессуального кодекса Украины, Криминально-исполнительного кодекса Украины, Кодекса Украины об административных правонарушениях, Семейного кодекса.

Ключевые слова: агрессия, агрессивность, криминальная агрессия, защитная агрессия, необходимая оборона.

Grigorieva E.V. Legal framework for the prevention of criminal aggression

The article examines the theoretical and hitherto problematic and controversial issues of criminological science and practical application of research results of the criminal aggression of personality and its prevention . The article based on the analysis of different points of view of many scientists on this issue put forward a number of conceptual theoretical and practical propositions and conclusions about the concept of criminal aggression, personality and legal norms to ensure its prevention : the Constitution of Ukraine, the Ukrainian Criminal Code, Criminal Procedure Code, Criminal-executive Code, the Code of Administrative Offences of the Family Code .

Keywords: aggression, aggressive, criminal aggression, protective aggression, self-defense.

Постановка проблеми. Підґрунтям існування демократичної, правової держави і напрямком її діяльності в ствердженні і забезпеченні прав и свобод людини є запобігання злочинності. Конституційні засади передбачають, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність [1].

У світлі цих вимог основним завданням кримінологічних досліджень є розробка ефективних заходів запобігання злочинності, які дали б змогу з максимальною результативністю розподілити ресурси суспільства для загально-соціального запобігання цьому явищу, а правоохоронним органам організувати спеціально-кримінологічну (індивідуальну) профілактику протиправних діянь. правовий запобігання кримінальний агресія

Одним із напрямків у вирішені цієї задачі є дослідження проблеми кримінальної агресії особи. Незважаючи на те, що про кримінальну агресію в рамках кримінологічної науки ведуться численні дискусії, вітчизняні дослідження висвітлюють лише певні її види: фізична (вбивство, тілесні ушкодження), вербальна (злочинні погрози, наклеп, знущання), інструментальна тощо. Однак, сама сутність (поняття) та заходи запобігання (правові засади) залишаються поки-що не достатньо дослідженими.

Необхідно зазначити, що складність проблеми кримінальної агресії обумовлена її міждисциплінарністю, яка для повноти дослідження потребує застосування наукових знань в галузях кримінології, кримінального права, соціальної та юридичної психології, фізіології тощо.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження проблеми кримінальної агресії первинно неможливе без з'ясування поглядів вчених на такі поняття як «агресія» і «агресивність». Видатний вітчизняний кримінолог А.П. Закалюк під агресивністю розуміє індивідуально-психологічну рису в структурі особи злочинця, а насильство, на думку вченого, є проявом агресії [2, с. 35]. Російський кримінолог Ю.М. Антонян під агресією розуміє поведінку, яка проявляється в демонстрації сили, погрози її застосування або у використанні сили стосовно окремої людини чи групи людей. Агресивність, на його думку, - це риса особи, а агресія - її прояв [3, с. 13-14]. А.О. Реан агресією вважає будь-які дії, які спричиняють або можуть спричинити шкоду інший людині, групі людей. Агресивність, на думку автора - це властивість особи, яка втілюється в готовності до агресії [4, с. 37]. Х. Дельгадо розглядає агресивність людини як поведінкову реакцію, для якої характерно застосування сили з метою нанесення ушкоджень людям або предметам [5, с. 124]. Німецький психолог Х. Хекхаузен розуміє агресію як специфічно орієнтовану поведінку, спрямовану на усунення або подолання всього того, що загрожує фізичній та (або) психічній цілісності живого організму [6, с. 367]. Соціопсихолог Е. Фромм, диференціюючи феномен агресії, поділяв її на доброякісну агресію, яка передається людині генетично і спрямована на збереження життя, та злоякісну, що проявляється як потяг людини до абсолютного володарювання над іншою живою істотою і бажання руйнувати [7, с. 97]. О.Р. Ратінов розглядає агресивність в якості властивості людини як суспільного індивіда, а агресію - прояв агресивності в деструктивних діях з метою нанесення шкоди тій чи інший особі [8, с. 5]. Т.В. Алексєєва і Н.І. Ковальчишина вважають, що агресія - це мотивована деструктивна поведінка індивіда, що суперечить заведеним правилам і нормам існування людей у соціумі, що завдає моральної, фізичної, матеріальної або психологічної шкоди іншим людям [9, с. 5]. На нашу думку, кримінальна агресія - це суспільно небезпечна форма прояву десоціалізації особи, яка пов'язана із протиправним заподіянням шкоди (насильства) з метою спричинення фізичних, психічних страждань, тілесних ушкоджень або позбавлення життя.

Отже, у тій чи іншій мірі, проблема кримінальної агресії була предметом дослідження вчених багатьох наук: Ю.М. Антонян, А. Бандура, О.М. Бандурка, Л.М. Балабанова, Х. Дельгадо, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, О.М. Костенко, Й.А. Кудрявцев, О.М. Литвак, К. Лоренц, О.Ю Михайлова, І.П. Павлов, О.Р. Ратінов, А.О. Реан, Н.О. Ратінова, Т.Г Румянцева, Е. Фромм, Х. Хекхаузен, К. Хорні, О.М. Храмцов та інших.

Мета дослідження є встановлення та вивчення правових засад запобігання кримінальної агресії особи як суспільно небезпечної форми прояву десоціалізації особи, яка пов'язана із протиправним заподіянням шкоди (насильства).

Основні результати досліджень. Запобігання злочинності, а отже і кримінальної агресії, як різновид суспільної діяльності належить до таких важливих напрямків останньої як соціальний контроль і соціальна профілактика. При цьому остання розуміється як цілеспрямована діяльність щодо запобігання порушенням будь-яких соціальних норм, усунення причин, що породжують ці порушення [10, с. 20-31]. З метою визначення завдань та основних заходів впливу на злочинність, в Україні приймаються спеціальні програми, які поєднують загальносоціальні і спеціально-кримінологічні заходи. Такі програми - це реальний шлях до підвищення ефективності запобігання злочинності, поворот від пасивного, оборонного до активного, випереджувального реагування на майбутню вірогідну і сучасну злочинність з урахуванням можливостей як держави в цілому, так і окремих регіонів, міст, сіл [11, с. 10]. Вітчизняний учений В.В. Голіна звертає увагу на перетворювальний характер заходів запобігання злочинності, зазначаючи, що це сукупність різних видів діяльності і заходів, що їй притаманні, які спрямовані на вдосконалення суспільних відносин з метою стимулювання позитивних та усунення негативних явищ і процесів, які породжують злочинність або сприяють їй, а також недопущення вчинення конкретних злочинів на різних стадіях розвитку злочинної поведінки [12, с. 250].

За роки незалежності української держави було прийнято низку програм запобігання злочинності. Це, зокрема: Державна програма боротьби зі злочинністю, затверджена Постановою Верховної Ради України від 25 червня 1993 р. №3325-XII, і розрахована на 1993-1995 рр.; Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр., затверджена Указом Президента України від 17 вересня 1996 р. № 837/96; Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1376/2000, Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 р., затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1767, Концепція реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 р. (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1209-р.).

Важливо, що соціально профілактична спрямованість запобіжної діяльності ґрунтується на нормах багатьох галузей права в яких стимулюється соціально-позитивна поведінка особи, закріплюються такі суспільні відносини, які за своєю суттю протистоять злочинності, усувають (нейтралізують, блокують) дії її причин та умов [13, с. 143]. Фундаментальне значення в правовому забезпеченні запобігання злочинності, а отже і кримінальної агресії є низка норм Конституції України [1]. В ст.3 Конституції закріплено, що життя людини, її здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнані найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Отже, держава зобов'язана захищати ці найвищі соціальні цінності. Деталізація в Конституції України прав і свобод людини і зокрема засобів їх захисту, встановлює правовий статус особи, який повинен враховуватися суб'єктами запобігання злочинності. Стаття 27 Конституції України визначає, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. На нашу думку, засобом захисту права на життя та здоров'я людини є захисна агресія - деструктивні дії, пов'язані з правомірним заподіянням шкоди (насильства), що є проявом агресивності як природної властивості, генетично притаманної людині.

Вагомість кримінального права для правового забезпечення запобігання кримінальній агресії визначається насамперед тим, що його нормами визначені злочинні діяння, склади злочинів яких пов'язані з насильством і за які передбачена кримінальна відповідальність. Адже, на нашу думку, кримінально-правовою сутністю кримінальної агресії як дії деструктивного характеру є протиправне насильство та особлива жорстокість, як спосіб вчинення злочину.

Поряд з цим норми кримінального законодавства виконують не тільки регулятивну функцію, але й охоронну, запобіжну (профілактичну) та виховну. Охоронну функцію кримінального законодавства ми пов'язуємо насамперед з існування інституту необхідної оборони, який є прямим тлумаченням конституційно закріпленого права людини на життя та його захист. Змістом необхідної оборони є захисна агресія правомірність чи протиправність якої залежить від наявності чи відсутності умов правомірності необхідної оборони. Вона є необхідним доповненням охоронної діяльності держави.

Запобіжна (профілактична) роль кримінального права визначається первісно через психічний вплив на свідомість громадян як шляхом залякування санкціями, так і переконанням у недоцільності вчинення злочинів, що для багатьох громадян є стримуючим фактором і стимулом правомірної поведінки.

Запобіжна (профілактична) функція кримінального права виявляється також у багатьох заохочувальних нормах, які в передбачених кримінальним законодавством обставинах звільняють особу, яка вчинила злочин від кримінальної відповідальності. Наприклад, ст. 45 Кримінального кодексу України передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Стаття 48 звільняє особу від кримінальної відповідальності, якщо вона вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості і на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Важливою запобіжною (профілактичною) нормою є ст.304 КК України в якій передбачена відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми. Своєчасне виявлення та покарання осіб які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність дозволяє не тільки запобігти протиправній поведінці (кримінальній агресії) з боку неповнолітнього, а і усунути умови, що сприяють детермінації злочинної поведінки (кримінальної агресії), засвоєнню зразків (моделей) кримінальної агресії для неповнолітнього і його подальшій десоціалізації. Запобіжний характер має і ч. 2 ст. 315 КК України, яка встановлює відповідальність за схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Алкоголізм та наркоманія, як захворювання характеризуються наявністю синдрому залежності, зміною толерантності до алкоголю, наркотиків, появою соматичних і психічних порушень та аномалій, соціальної деградації особи. Їх наслідком є послаблення та розрив соціальних зв'язків з сім'єю, трудовим колективом, агресивність як індивідуально-особистісна риса, що знижує рівень соціального контролю та полегшує вибір між правомірним та протиправним (кримінальна агресія). На запобігання кримінальній агресії кримінологічним підґрунтям якої є агресивність, як індивідуально-особистісна риса, і зокрема жорстокість, як її форма спрямована ст. 300 КК України, що передбачає відповідальність за ввезення, виготовленню або розповсюдження товарів, що пропагують культ насильства та жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, ст.299 КК України («Жорстоке поводження з тваринами») [14].

Запобіжна діяльність є головним завданням і кримінального процесуального законодавства [15]. Стаття 485 КПК України визначає обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх: умови життя та виховання неповнолітнього (п. 3); наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення (п. 4). Стаття 487 КПК України зобов'язує також з'ясувати умови життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, а саме: склад сім'ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї (п. 1); обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього (п. 2); зв'язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою (п. 3). Прикладом може слугувати зазначена вище ст.304 КК України, якщо втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність здійснюється в колі родини, зазначені суб'єкти запобіжної діяльності зобов'язані наданими їм процесуальними засобами вжити заходів щодо усунення десоціалізуючих умов родинного виховання неповнолітнього.

Неможливо оминути п. 4 ст. 91 КПК України, яка визначає, що обставини, які характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Важливість даної норми визначається насамперед індивідуальним та груповим рівнем запобіжної діяльності, які враховують соціально-демографічні ознаки особи та мікросоціальні умови формування її особистості.

Правовим забезпеченням запобігання кримінальній агресії як суспільно небезпечної форми прояву десоціалізації особи є ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України [16], що передбачає запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами в якості мети та завдання кримінально-виконавчого законодавства. Стаття 5 КВК України визначає в якості принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання та відбування покарань: диференціація та індивідуалізація виконання покарань, раціональне застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом. Стаття 6 КВК України вказує на основні засоби виправлення і ресоціалізації засуджених: виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки; ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятного соціально-нормативного життя в суспільстві. Пункт 3 ст. 6 КВК України вказує на важливу роль у ресоціалізації і виправлені засуджених суспільно-корисної праці, соціально-виховної роботи, загальноосвітнього, професійно-технічного навчання, громадського впливу, які здійснюються з урахуванням особистості засудженого, мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання. Стаття 8 КВК України наголошує на основних правах засуджених, реалізація яких також сприяє запобіганню кримінальній агресії, ресоціалізації засуджених. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від вказаних захворювань.

Важливу роль у правовому регулюванні запобігання кримінальній агресії мають норми адміністративного права. Запобігання правопорушенням визначається ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення в якості його завдань [17]. Стаття 6 прямо вказує, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України. Роль адміністративного права в запобіганні кримінальній агресії полягає в виявленні та усуненні причин та умов адміністративних правопорушень як дозлочинної поведінки, що не досягла ступеня суспільної небезпечності. Так, ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає поняття адміністративного правопорушення (проступку) - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Недосягнення ступеня суспільної небезпечності поділяє адміністративні правопорушення та подібні злочини. Наприклад, кримінальна (ст. 307 КК України) чи адміністративна (ст.44 КУПАП) відповідальність настає в залежності від мети та розмірів незаконного виробництва, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин. У залежності від мотиву та характеру дій, відрізняється правова оцінка хуліганства: в якості злочину передбаченого ст. 296 КК України чи адміністративного правопорушення згідно ст. 173 КУПАП. На запобігання кримінальній агресії як суспільно небезпечної форми десоціалізації особи, яка здатна формуватися в колі змістовно неблагополучних родин, спрямована ст. 184 КУПАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей.

Низка засад, які містяться в нормах Сімейного кодексу України [18], відіграє значну роль у запобіганні кримінальній агресії особи і зокрема неповнолітніх. Адже, правомірна або протиправна (кримінальна агресія) спрямованість їх поведінки, в значній мірі залежить від виконання батьками обов'язків щодо виховання та розвитку дитини, її соціалізації у колі родини. Стаття 150 СК України передбачає, що батьки зобов'язані виховувати дітей у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (п. 1); батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (п. 2); вони зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (п. 3); батьки зобов'язані поважати дитину(п.4). Пункти 6, 7 ст. 150 прямо передбачають заборону будь-якої експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Пункт 3 ст. 151 СК України встановлює право батьків обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. З метою запобігання кримінальній агресії неповнолітніх, усунення умов їх десоціалізації у колі родини та засвоєння зразків кримінальної агресії ст. 164 СК України в якості підстав позбавлення батьківських прав передбачає: ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2); жорстоке поводження з дитиною (п. 3); батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами (п. 4); вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва (п. 5); засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (п. 6).

Підводячи певний підсумок, необхідно зазначити, що:

1. На нашу думку, кримінальна агресія - це суспільно небезпечна форма прояву десоціалізації особи, яка пов'язана із протиправним заподіянням шкоди (насильства) з метою спричинення фізичних, психічних страждань, тілесних ушкоджень або позбавлення життя.

2. Правовими засадами запобігання кримінальної агресії є норми: ст.ст. 3, 27 Конституції України; ст.ст. 45, 48, 299, 300, 304, ч. 2 ст. 315 Кримінального кодексу України; ст.ст. 91, 485, 487 Кримінального процесуального кодексу України; ст.ст. 1, 5, 6, п. 3 ст. 6, ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України; ст.ст. 1, 9, 44, 173, 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення; ст.ст. 150, 151, 164 Сімейного кодексу України тощо.

3. Кримінологія як базова наука про злочинність та заходи її запобігання сприяє виникненню, розвитку і вдосконаленню інших наукових напрямків правового профілю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. - [Електронний ресурс]: Режим доступу: zakon. гайаоу.иао/254к/96-вр

2. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. / А.П. Закалюк. - К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2007 - Кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. - 2007. - 712 с.

3. Антонян Ю.М. Психология убийства / Антонян Ю.М. - М. : Юрист, 1997. -304 с.

4. Реан А.А. Агрессия и агрессивность личности / А. Реан // Психологический журнал. - 1996. - № 5. - С. 3-19.

5. Дельгадо Х. Мозг и сознание / Дельгадо - Х.; [пер. с англ. Л.Я. Бело-польского]. - М. : Мир, 1971. - 263 с.

6. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность: В 2 т. / Хекхаузен Х.; [пер. с нем. Д.А. Леонтьева]. - М. : Педагогика, 1986 - Т. 1.- 1986. - 406 с.

7. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Фромм Э.; [пер. с англ. Э.М. Телятникова]. - М. : АСТ, 1998. - 672 с.

8. Ратинов А.Р. Насилие, агрессия, жестокость. Криминально-психологическое исследование / А.Р Ратинов // Насилие, агрессия, жестокость. Криминальнопсихологическое исследование. - 1990. - С. 5-15.

9. Алексєєва Т.В. Психологія підліткової злочинності: Навчальний посібник / Т.В. Алексєєва, Н.І Ковальчишина. - Донецьк : «Ноулідж», 2010. - 335 с.

10. Игошев К.Е. Социальные аспекты предупреждения преступности / К.Е. Игошев, И.В. Шмаров. - М. : Наука, 1980. - 252 с.

11. Голіна В.В. Злочинності - організовану протидію / Голіна В. В. - Х. : Рубікон, 1998. - 128 с.

12. Голина В.В. Преступления против личной свободы человека: теория и практика борьбы и предупреждения / В.В. Голина // Збірник наукових праць Харківського центру вивчення організованої злочинності. - 2002. - Вип. 4. - С. 228254.

13. Алексеев А.И. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы: Монографія / Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. - М. : НОРМА, 2001. - 496 с.

14. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341 - [Електронний ресурс]: Режим доступу: zakon. rada.gov.ua/go/2341-14

15. Кримінально-процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. №4651-VI - [Електронний ресурс]: Режим доступу: zakon. rada.gov.ua/go/1001-05

16. Кримінальний виконавчий кодекс України від 11.07.2003 р. №1129-15- [Електронний ресурс]: Режим доступу: zakon. rada.gov.ua/go/1129-15

17. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. №80731-Х - [Електронний ресурс]: Режим доступу: zakon. rada.gov.ua/go/80731-10

18. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. №2947-Ш- [Електронний ресурс]: Режим доступу: zakon. rada.gov.ua/go/2947-14

Размещено на Allbest.ru