Оперативно-розшукова характеристика злочинів, пов’язаних з одержанням неправомірної вигоди

З розвитком теорії оперативно-розшукової діяльності як юридичної науки, досить тісно пов'язаної з іншими науками кримінального циклу, виникає необхідність визначення базових категорій і термінів. Варто зазна-чити, що останнім часом все частіше в наукових дослі-дженнях зустрічається поняття “оперативно-розшукова характеристика”. Оскільки питання про доцільність його застосування залишається дискусійним, окреслимо наше ставлення до нього.

Теорія оперативно-розшукової діяльності протягом свого розвитку виробила власне поняття характери-стики злочинів, яка й отримала назву оперативно-роз-шукової. Вона розглядається з позицій функціонування суб'єктів оперативно-розшукової діяльності й до свого змісту включає найбільш важливі пошукові ознаки, які в сукупності дають більш глибоке уявлення про суб'єкт злочину, дозволяють правильно прийняти рішення щодо застосування тих оперативно-розшукових засо-бів і методів, які забезпечують ефективне виявлення й припинення досліджуваних видів злочинів. Отже, оперативно-розшукова характеристика не дублює зміст характеристик, наданих іншими юридичними науками, а є самостійним видом комплексної характеристики кримінальних діянь, що зумовлюють необхідність за-стосування оперативно-розшукових заходів у боротьбі зі злочинами. Але, звісно ж, кримінальне право, кримі-нальний процес, кримінологія та криміналістика висту-пають як науки, що складають теоретико-правову основу для розробки оперативно-розшукової характеристики певного виду злочинів.

Д.В. Гребельський - один з небагатьох науковців, який запропонував термін “оперативно-розшукова характеристика”, визначив її як сукупність ряду інфор-маційних ознак, упорядкованих і взаємопов'язаних між собою, почерпнутих з різних інформаційних джерел, що входять насамперед до криміналістичної, кримінологіч-ної, психологічної, соціологічної, економічної та інших характеристик злочинів [1].

Характеристику конкретних видів злочинів, з точки зору оперативно-розшукової діяльності, було надано в роботах науковців К.В. Антонова, Б.І. Бараненка, Е.О. Ді- доренка, О.Ф. Долженкова, В.М. Захарова, В.71. Ортин- ського, В.Д. Пчолкіна, Б.Г. Розовського, В.Є. Тарасенко. У дослідженнях зазначених науковців було висвітлено їх погляди на зміст і структуру характеристики окремих видів злочинів. Оскільки погляди вчених на тлумачен-ня оперативно-розшукової характеристики подекуди різняться, у нашому дослідженні цьому питанню варто приділити окрему увагу.

В.Д. Пчолкін визначає оперативно-розшукову харак-теристику злочину як сукупність кримінально-правових, криміналістичних, кримінологічних, психологічних та інших упорядкованих і взаємозалежних ознак, що мають розвідувально-пошуковий характер і розглядаються з по-зицій ефективності застосування оперативно-розшукових сил, засобів і методів щодо виявлення, попередження й припинення злочинів [2, 67-76].

На думку В.Є. Тарасенко, оперативно-розшукова характеристика злочинів формується на основі як офі-ційних, так і конфіденційних відомостей і становить сукупність кримінально-правових, криміналістичних, кримінологічних та інших упорядкованих і взаємоза-лежних специфічних ознак, що розглядаються з позицій ефективного застосування оперативно-розшукових сил, способів і методів [3, 3-7].

Б.І. Бараненко та Е.О. Дідоренко визначають опера-тивно-розшукову характеристику як складну інформа-ційну модель, що поєднує в собі комплекс специфічних ознак і особливостей, які характеризують злочинні прояви як певні акти людської діяльності, у поєднанні з безпосередніми причинами й умовами, головною рисою яких є взаємозв'язок з потенційно кримінальним соці-альним колом осіб [4]. Зазначені науковці визначають такі ознаки соціального середовища, які становлять операт и вно- розшу ко ву характерист и ку:

- наявність раніше засуджених;

- наявність групових кримінальних об'єднань;

- наявність інших осіб, щодо яких повинні здійснюва-тися заходи оперативно-розшукової діяльності;

- групові й міжгрупові відносини в сучасному кримі-нальному середовищі;

- наявність установлених фактичних даних про ви-явлені злочинні наміри й дії з боку певних осіб і груп;

- стан і ефективність оперативно-розшукової, зокрема оперативно-профілактичної, роботи на певній території, за певний проміжок часу [5].

Поняття “оперативно-розшукової характеристики” розглянуто В.П. Захаровим і В.71. Ортинським у навчаль-ному посібнику “Оперативно-розшукова характеристика організованої економічної злочинності”. На їх думку, опе-ративно-розшукова характеристика злочинних проявів - це не просто опис, інформація про характерні ознаки злочинної діяльності, прикмети оперативно-розшукових ситуацій, що супроводжують вчинення злочину чи здійс-нення тих або інших оперативно-розшукових заходів, а опис кількісно-якісного аналізу цих ознак.

Крім того, оперативно-розшукова характеристика є вихідною інформаційною й теоретичною моделлю для здійснення оперативно-розшукових заходів, основою для проведення аналізу й оцінки ОРД, підставою для створення прогностичних моделей можливої протиправ-ної поведінки конкретних осіб, а також для висування, перевірки оперативно-розшукових версій щодо об'єктів протиправних посягань.

В.71. Ортинський оперативно-розшукову характе-ристику розуміє як:

- статистичні дані про рівень злочинності;

- аналіз кримінального законодавства про відпові-дальність за протиправні дії;

- відомості про способи скоєння злочинів [6].

О.Ф. Долженков вважає, що оперативно-розшукова характеристика групової злочинності містить у собі:

- відомості про динаміку, структуру й специфіку злочинів;

- відомості про особливості показників виявленої групової злочинності;

- дані, які характеризують способи скоєння злочи-нів [7].

Отже, необхідно зазначити, що головна складова опе-ративно-розшукової характеристики виникає з предмета оперативно-розшукової діяльності та, за своєю суттю, складається з системи оперативно-розшукових заходів, пов'язаних з використанням негласних сил, засобів і методів, а також тактичного аспекту, тобто використання зазначених сил, засобів і методів у поєднанні, що, у свою чергу, забезпечує найвищу ефективність розв'язання конкретного завдання.

Досліджуючи злочини, пов'язані з одержанням непра-вомірної вигоди, слід приділити увагу наступним статтям Кримінального кодексу України: ст. 354 “Підкуп праців-ника державного підприємства, установи чи організації”, ст. 368 “Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою”, ст. 3682 “Незаконне збагачення”, ст. 3 683 “Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми”, ст. 3684 “Підкуп особи, яка надає публічні послуги”, ст. 369 “Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі”, ст. 3692 “Зловживання впливом” і ст. 370 “Провокація підкупу”. Виходячи з аналізу правозастосовної практики, вказані склади злочинів об'єднує схожість методик їх викриття.

Особливістю таких злочинів є високий ступінь латент-ності. Означені злочини стають дедалі більш організо-ваними й витонченими; злочинці оперативно реагують на сучасні форми й методи їх викриття, у зв'язку з чим удосконалюють механізми приховування злочинної діяльності, утворюючі цілу корупційну інфраструктуру.

З урахуванням викладеного, пропонуємо оператив-но-розшукову характеристику злочинів, пов'язаних з одержанням неправомірної вигоди розуміти, як інфор-маційну модель злочину, тобто комплекс істотних і характерних кримінально-правових, кримінологічних, криміналістичних особливостей, ознак підкупу або при-йняття пропозиції, обіцянки надати або одержати непра-вомірну вигоду суб'єктом злочину, яка сформувалась за рахунок вичленення закономірностей (частоти відносної повторюваності) таких дій, що вчинялися в минулому та використовуються для екстраполяції цієї моделі на досліджувану подію, з метою більш обґрунтованого висування оперативно-розшукових версій і визначення оперативно-розшукових сил, засобів і методів для вияв-лення та припинення таких злочинів.

Вона може працювати за двома головними напряма-ми: ретроспективним, що направлений на дослідження минулого, і перспективним, направленим у майбутнє, пов'язаним з процесами планування.

Розглядаючи питання щодо оперативно-розшукової характеристики злочинів, пов'язаних з одержанням неправомірної вигоди, варто відзначити її наступні елементи:

1) предмет неправомірної вигоди;

2) способи одержання та надання неправомірної вигоди;

3) способи приховування одержання неправомірної вигоди;

4) характерні особливості особи, яка вчинила злочин, пов'язаний з одержанням неправомірної вигоди;

5) аналіз причин, які сприяють вчиненню та існуван-ню злочинів, пов'язаних з одержанням неправомірної вигоди.

Отже, більш детально зупинимось на кожному з перерахованих елементів і почнемо з предмета непра-вомірної вигоди.

Предметом неправомірної вигоди законодавець визначив грошові кошти або майно, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав [8].

На сьогодні законодавець поки що не надав визна-чення, що саме варто розуміти під перевагами, піль-гами, послугами та нематеріальними активами. Якщо звернутися до нового тлумачного словника української мови, можна знайти визначення вказаних слів, а саме: переваги - це виключне особисте право на що-небудь, привілей [9, 772]; пільги - це повне або часткове звіль-нення від дотримання встановлених законом загальних правил виконання яких-небудь обов'язків [9, 754].

В енциклопедії економіки надається поняття “нема-теріального активу”, під яким варто розуміти немонетар- ний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований і утримується підприємством з метою виконання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях і надання в оренду іншим особам [10].

Що стосується способів одержання, надання непра-вомірної вигоди та провокації підкупу, то під ними ми розуміємо: напрям, характер дій, метод, прийом для здійснення чогось; особливість, манеру виконання чо-го-небудь; встановлений порядок чогось, що виражає відношення дії до дійсності.

Одержання неправомірної вигоди це:

- прийняття службовою особою неправомірної вигоди за вчинення чи не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь- якої дії, з використанням наданої їй влади чи службового становища [11]; оперативний розшуковий злочин протиправний

- прийняття службовою особою юридичної особи приватного права, незалежно від організаційно-правової форми, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій або бездіяльність, з використанням наданих їй повноважень, в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду або в інтересах третьої особи [11];

- прийняття особою, яка надає публічні послуги (ау-дитор, нотаріус, експерт, оцінювач, третейський суддя або інша особа, яка проводить професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, а також незалеж-ний посередник чи арбітр під час розгляду колективних трудових спорів), неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій або бездіяльність з вико-ристанням наданих їй повноважень, в інтересах того, хто надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи [11];

- прийняття працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчи-нення чи не вчинення будь-яких дій, з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи [11].

При цьому не має значення, як фактично було вико-ристано предмет неправомірної вигоди. Не важливо, яке діяння здійснюють особи, - законне чи незаконне, все одно вони скоюють злочин, пов'язаний з одержанням неправомірної вигоди.

Відповідні дії вказаних осіб та їх виконання чи не-виконання перебувають за межами об'єктивної сторони зазначеної категорії злочинів. Саме тому кримінальна відповідальність настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій було одержано неправомірну вигоду, була чи не була вона зумовлена до їх вчинення, виконали або ні вказані особи обумовлене, збиралися чи не збира-лися вони це робити. Злочини, пов'язані з одержанням неправомірної вигоди, вважаються закінченими з момен-ту прийняття вказаними особами хоча б частини такої вигоди. Якщо особи відмовились прийняти запропонова-ну неправомірну вигоду, дії того, хто намагався надати таку вигоду, будуть вважатися замахом на її надання.

Коли вказані особи виконали певні дії, які направлен-ні на одержання неправомірної вигоди, але не змогли одержати її з причин, які не залежали від їх волі, то такі дії будуть вважатись замахом на одержання такої вигоди.

Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає термін “надання” як дію, що полягає в наступному: передавати від однієї особи до іншої; да-рувати що-небудь; покладати на кого-небудь виконання чогось; приносити як наслідок чого-небудь, винагороду за що-небудь; виявлятися як наслідок якого-небудь стану або дії [12].

Надання неправомірної вигоди, зазвичай, перед-бачає конкретні особисті інтереси злочинця. Але іноді трапляється так, що злочини, пов'язані з одержанням неправомірної вигоди, вчиняються, начебто, задля інте-ресів державної установи, підприємства або громадської організації.

Можна виділити два основних способи одержання неправомірної вигоди: простий і прихований або за-маскований.

Простий полягає в безпосередньому врученні пред-мета суб'єкту неправомірної вигоди.

Термін “замаскований” варто розуміти, як прихова-ний, таємний [13]. Великий тлумачний словник сучасної української мови термін “приховувати” визначає як: класти що-небудь у невідоме для інших місце, притри-муючи до якогось часу; ховати, заховувати [12].

Отже, способи одержання, надання неправомірної вигоди та провокації підкупу на кваліфікацію злочину не впливають, однак для працівників оперативних підрозді-лів БЕЗ важливо їх знати для визначення та застосування найбільш доцільних ОРЗ.

Слід також звернути увагу на способи приховування неправомірної вигоди. В одних випадках під час надання неправомірної вигоди відбувається відкрита передача не-правомірної вигоди, а в інших - непомітна. Способи про-позиції, обіцянки, одержання або надання неправомірної вигоди досить тісно пов'язані з її предметом, характе-ристикою злочинця й наслідками такої вигоди. Способи приховування неправомірної вигоди можна поділити на: безпосередній, тобто відкрите надання-одержання предмету неправомірної вигоди, та завуальований.

Очевидно, що знання способів приховування одер-жання чи надання неправомірної вигоди має суттєве значення для розуміння тих процесів, що відбуваються у сферах суспільного життя та розроблення відповідних тактичних прийомів ОРД щодо ефективної протидії зло-чинам, пов'язаним з одержанням неправомірної вигоди.

З метою підвищення ефективності протидії вказа-ним злочинам, варто вивчити оперативно-розшукову характеристику суб'єктів зазначеної категорії злочинів і певні критерії, які свідчили б про одержання такої ви-годи. Отже, суб'єктом одержання неправомірної вигоди може бути:

1) службова особа [8];

2) службова особа юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми;

3) особа, яка надає публічні послуги [11];

4) працівник державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою [11];

Проводячи аналіз кримінальних проваджень цієї категорії злочинів, можна дійти висновку, що сучасні злочинці - це особи, які, як правило, мають досить висо-кий віковий та освітній рівень, професійну підготовку й досвід роботи, добре знайомі з умовами й особливостями функціонування підприємств і організацій, де займають відповідні посади.

Аналіз наукової літератури й дослідження криміналь-них проваджень щодо вивчення характеру дій суб'єктів зазначеної категорії злочинів та їх психологічної спрямо-ваності надає можливість виокремити наступні їх типи.

1. Ситуативний тип - це тип особи, яка одержує неправомірну вигоду, не створюючи для цього штучних умов. Означений тип, здійснюючи будь-які дії на користь особи, яка надає неправомірну вигоду, або на користь третьої особи, досить рідко виходить за межі власних повноважень. Більш того, ініціатива надання неправомір-ної вигоди виходить саме від особи, яка зацікавлена в наданні такої вигоди або яка сумнівається в можливості отримати позитивне рішення на власну користь, або прагне прискорити стандартний термін вирішення питан-ня, або з інших підстав пропонує неправомірну вигоду.

Якщо ситуативний тип і виявляє будь-яку ініціативу щодо передачі неправомірної вигоди, то, здебільшо-го, вона полягає в декларуванні готовності отримати предмет вказаної вигоди. Обидва суб'єкти злочину, пов'язаного з одержанням неправомірної вигоди, у цьому разі виявляють взаємну зацікавленість і діють на добровільних засадах.

З одного боку, злочинця вказаного типу можна ви-значити, як дрібного правопорушника, протиправні дії якого не торкаються суттєвих і важливих питань життя суспільства. Але з іншого боку, небезпека таких дій полягає в масштабній розповсюдженості й буденності дрібного злочинця. У цьому разі неправомірна вигода з аномального та негативного явища перетворюється на повсякденний і оптимальний засіб вирішення будь-яких життєвих питань.

2. Рецидивний тип - це тип особи, яка цілеспрямовано вишукує можливості для одержання неправомірної виго-ди, підпорядковуючи цьому власну діяльність. Рецидив- ність дій такої особи призводить до того, що вона створює різні завуальовані схеми, залучає до цього посередників і робить інші дії, спрямовані на приховування власного злочину й ускладнення його викриття. Ініціатива щодо передачі предмету неправомірної вигоди в цьому разі завжди виходить від неї. Будь-якої мови про паритет-ність відносин між особою, яка одержує неправомірну вигоду, та особою, яка її надає, не йде, оскільки явним домінантом є особа, яка вимагає неправомірну вигоду.

3. Асоціальний тип - це тип особи, яка одержує або вимагає неправомірну вигоду за вчинення дій, які ви-ходять за межі її обов'язків, а також є незаконними й спрямованими проти інтересів держави та суспільства. Цей тип, на нашу думку, є найбільш небезпечним, оскіль-ки особи зазначеного типу не зупиняться ні перед чим задля задоволення власного невгамовного бажання до збагачення.

Проводячи аналіз оперативно-розшукової характери-стики злочинів, пов'язаних з одержанням неправомірної вигоди, необхідно акцентувати увагу на причинах, які сприяють скоєнню цих злочинів, і проаналізувати їх. Без перебільшення можна сказати, що масштаби злочи-нів, пов'язаних з одержанням неправомірної вигоди, їх специфіка й динаміка є наслідками загальнополітичних, соціальних і економічних проблем країни.

Якщо говорити про причини зростання рівня злочинів, пов'язаних з одержанням неправомірної вигоди, у нашій державі, то вони знаходяться в соціально-економічній площині. Термін “причина” в українській мові визнача-ється як явище, що служить основою чогось або зумовлює інше явище, протилежне наслідку; підстава, привід для яких-небудь дій, вчинків [14].

Серед причин, які сприяють існуванню злочинів, пов'язаних з одержанням неправомірної вигоди, доціль-но визначити: причини нормативно-правового характеру; причини організаційно-управлінського характеру; причи-ни соціально-психологічного характеру.

Література