Стандарти захисту трудових прав жінок та молоді в межах європейського правового простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 341.231.14:349.2-055.2-053.6(4)

Стандарти захисту трудових прав жінок та молоді в межах європейського правового простору

Крістіна Шумеляк

Анотація

захист трудовий право молодь

Стаття присвячена висвітленню ефективних засобів захисту трудових прав на регіональному рівні. Основна увага приділена аналізу найбільш важливих актів у сфері правового регулювання трудових прав жінок та молоді в межах європейського правового простору.

Ключові слова: трудові стандарти, Рада Європи, Європейський Союз, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, права жінок та молоді, захист трудових прав.

Аннотация

Annotation

The article devotes to high lightening effective protection remedies in labor law at the regional level. The main attention has made to the analysis of the most important acts protecting labor rights of women and young people within European legal space.

Keywords: labor standards, The Council of Europe, European Union, Organization for Security and Co-operation in Europe, the rights of women and young people, the protection of labor rights.

Захист прав людини став невід'ємною частиною діяльності європейських міжнародних організацій. Серед основоположних прав, визначених та закріплених у міжнародно-правових актах як універсального так і регіонального характеру, особливого значення набули трудові права.

Міжнародна спільнота робить усе можливе для того, аби найбільш вразливі представники суспільства почувалися захищеними і мали все необхідне для свого гармонійного розвитку та існування, зокрема і в сфері захисту трудових прав.

Ураховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, які пов'язані з народженням дітей, законодавство про працю надає жінкам пільги і переваги щодо виконання певних робіт. Проте саме жінки найчастіше стають жертвами скорочення штату, упередженого ставлення під час здійснення ними своїх трудових функцій.

Подібних труднощів при реалізації своїх трудових прав досить часто зазнає молодь, це пояснюється відсутністю в них достатнього практичного досвіду, правових та професійних знань, внаслідок яких вони не мають однакових можливостей щодо реалізації своїх прав та свобод і не можуть на рівних конкурувати на ринку праці.

Дослідження стандартів у сфері правового регулювання праці жінок та молоді в європейському правовому просторі має надзвичайну актуальність, оскільки в його межах визначну та основоположну роль у дотриманні та забезпеченні прав людини відіграє діяльність Європейського Союзу, Ради Європи та Організації з безпеки і співробітництва в Європі, які в цілому створюють єдину регіональну систему захисту прав людини, що має свої особливості, відмінні від універсальної системи захисту прав людини.

Серед науковців, які займаються вивченням проблем сучасного міжнародного регулювання праці та особливостей впливу міжнародних трудових норм, варто виокремити таких провідних вітчизняних та іноземних вчених, як Д. К. Бекяшев, С. В. Венедіктов, М. М. Грекова, М. О. Дей, Ю. С. Кашкін, І. Я. Кисельов, Н. М. Хуторян та ін.

Дослідженню питань міжнародно-правового регулювання праці жінок приділяли увагу науковці І.А.Вєтухова,Г.К. Дмітрієва,Л.М. Завадська,В.М. Толкунова,М.А.Покровська,

Г. І. Чанишева та ін. Питанням аналізу працевлаштування та правового регулювання трудових відносин молоді присвячені праці С. Ш. Абрамової, О. О. Голованової, Д. О. Карпенка, Є. О. Монастирського, Ю. П. Орловського, О. І. Процевського.

Процес становлення європейського правового простору розкривається в роботах таких учених, як Л. М. Ентін, М. М. Гнатовський, Е. Аннерс, Дж. Вейлер, Дж. Вінер, В. Греве, Р. Давід, А. Романо, М. Дженіс.

Однак низка завдань, зорієнтованих на дослідження досвіду правової регламентації гарантій захисту трудових прав жінок та молоді в межах європейського правового простору, залишається недостатньо вивченими як в теоретичному, так і в практичному аспектах.

Завданням нашого дослідження є аналіз найбільш важливих документів у сфері правового регулювання праці з метою виокремлення стандартів захисту трудових прав молоді та жінок, сформованих в межах Європейського Союзу, Ради Європи та Організації з безпеки та співробітництва в Європі.

Сучасні інтеграційні процеси у світі, які відбуваються між країнами та регіонами, попри існуючу різноманітність правових традицій, підтверджують той факт, що об'єктивною потребою сьогодення є функціонування спільного правового простору для регулювання міжнародних відносин через гармонізацію приписів норм міжнародного права та національного законодавства [1].

У зв'язку з цим останнім часом все більшого поширення набуває концепт «європейський правовий простір», у зміст якого більшість сучасних науковців вкладають усі юридичні феномени, які є результатом правової діяльності європейських інтеграційних організацій, позначають механізм і результат взаємопроникнення систем національного та міжнародного права в Європі.

Зокрема, М. М. Гнатовський стверджує, що європейський правовий простір є результатом взаємодії правових систем європейських держав з регіональними нормами міжнародного права та нормами, які створені шляхом правової діяльності європейських організацій [2, с. 64].

Ідея формування європейського правового простору набуває дедалі більшого визнання у діяльності таких європейських міжнародних організацій як: Рада Європи (далі - РЄ), Європейський Союз (далі - ЄС) та Організація з безпеки і співробітництва у Європі (далі - ОБСЄ).

Незважаючи на те, що ОБСЄ, РЄ та ЄС у процесі свого становлення проходили різні історичні етапи, а цілі їх діяльності суттєво відрізнялись одна від одної, незмінним залишається предмет їх співпраці - права людини [3, с. 47].

Не можна не погодитися з думкою Н. Б. Мушак, яка зазначає, що такі міжнародні європейські організації, як ОБСЄ, РЄ та ЄС, виступають у ролі провідних новаторів не лише у творенні власних стандартів у сфері прав людини, а й у питаннях належного та ефективного функціонування єдиної європейської системи захисту прав людини в межах спільного європейського простору, оскільки в рамках кожної з цих організацій існують власні дієві та ефективні механізми дотримання та реалізації прав кожної людини [3, с. 52]. Тобто можна стверджувати, що метою створення європейського правового простору є досягнення відповідності правових систем європейських держав спільним для них стандартам, що створюються на підставі міжнародно-правових принципів і норм та в результаті правової діяльності регіональних міжнародних організацій [2, с. 64].

Таким чином, європейський правовий простір - це сукупність юридичних норм та стандартів, вироблених в рамках європейських регіональних організацій (ЄС, РЄ, ОБСЄ), а також міжнародних та національних механізмів їх реалізації у національних правових системах європейських держав з метою досягнення їх відповідності [2, с. 180].

Трудові норми в межах європейського правового простору розвивались поступово, по мірі розвитку інтеграційних процесів. Особливістю є той факт, що в трудовому праві в межах європейського правового простору втілені правовий досвід усіх країн-членів та правові акти, прийняті в межах універсальних міжнародних організацій, вагоме значення серед яких займає Міжнародна організація праці (МОП)

З метою виокремлення європейських стандартів захисту трудових прав молоді та жінок пропонуємо проаналізувати основоположні акти, прийняті в межах РЄ, ЄС та ОБСЄ, щодо даної проблематики.

Найвпливовішою міжнародною організацією на європейському континенті, головною метою якої є забезпечення прав людини, слід назвати РЄ. Конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р., яку інколи називають «коштовною оздобою в короні» РЄ [4, с. 28], стала відправною точкою на шляху цивілізованих європейських держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей [5].

У сфері захисту трудових прав важливість цього документа полягає у тому, що його положеннями було заборонено примусову працю (стаття 4) і закріплено свободу асоціації, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів (стаття 11) [5].

Основна часина стандартів трудових прав людини міститься в Європейській соціальній хартії 1996 р. (переглянутій) (далі - ЄСХп), яку ще називають «кодексом основних соціальних і трудових прав працівників» [6, с. 536].

Загалом права працюючих жінок та молоді, які закріплюються Хартією, можна поділити на декілька груп:

1) право на справедливу винагороду повинно визнавати право працюючих чоловіків і жінок на рівну винагороду за працю рівної цінності;

2) права вагітних жінок та жінок-матерів передбачають надання працюючим жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю та пологах, заборону залучення до небезпечних, шкідливих, важких робіт, регулювання роботи в нічний час, заборону звільнень вагітних жінок і жінок- матерів під час їх відпустки у зв'язку з материнством; додаткові перерви для жінок, які мають дітей грудного віку, для їх годування;

3) право на рівні можливості та рівне ставлення гарантує забезпечення ефективного здійснення права на рівні можливості та рівне ставлення у вирішенні питань щодо працевлаштування та професії без дискримінації за ознакою статі. Це право має бути дотримано під час прийому на роботу; звільненні; професійної орієнтації; професійного навчання та перепідготовки; під час встановлення умов праці, включаючи заробітну плату; під час створення умов для професійної кар'єри [6, с. 545];

4) охорона праці молоді передбачає включення до національного законодавства положення щодо мінімального віку прийому на роботу, для неповнолітніх працівників повинен бути передбачений скорочений робочий день, заборона нічної праці (за виключенням певних видів робіт у відповідності з національним законодавством), регулярний медичний огляд, спеціальний захист від фізичних та моральних небезпек, які можуть виникнути під час їх трудової діяльності [7; 8].

Як бачимо, Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р. та Європейська соціальна хартія 1996 р. (переглянута) є взаємодоповнюючими документами, які забезпечують більшість прав, проголошених Загальною декларацією прав людини 1948 р. Вони визнані еквівалентами відповідно Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р. та Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 р. Водночас ЄСХп, закріплюючи всі трудові права, які містяться в актах ООН, конвенціях і рекомендаціях МОП, і залишаючись універсальним міжнародно-правовим документом у сфері захисту соціально-економічних прав людини, певною мірою їх змінює з урахуванням регіональної специфіки, новітніх тенденцій у розвитку міжнародного та європейського трудового права [9, c. 85]. Хартія містить основні принципи, якими повинні керуватися держави - члени РЄ в трудовій сфері та надає правові гарантії захисту трудових прав жінок та молоді, які знаходяться під їх юрисдикцією [7].

Важливе місце в системі джерел міжнародно-правового регулювання праці належить нормам, які ухвалюються в рамках ЄС. Головною метою його діяльності є соціальний прогрес у державах-учасницях, їх соціальне зближення та інші положення, які визначені в Договорі про ЄС і Договорі про функціонування ЄС - у ред. Лісабонського договору про реформу принципів функціонування ЄС від 13 грудня 2007 р. [10].

Зокрема, відповідно до статті 3 Договору про ЄС (у ред. Лісабонського договору) Європейський Союз намагається забезпечити наявність конкурентоспроможної соціальної ринкової економіки, що сприяє соціальній справедливості й соціальному захисту, рівності жінок і чоловіків, солідарності поколінь, економічному, соціальному й територіальному єднанню і солідарності держав-членів [11].

Слід також наголосити, що Лісабонський договір про реформу принципів функціонування ЄС об'єднує положення щодо недискримінації та громадянства в єдину рубрику, тим самим ще раз наголошуючи на важливості принципу недискримінації [12].

Серед нових положень Договору про ЄС в редакції Лісабонського договору в сфері правового регулювання трудових прав варто зазначити введення нової категорії «цінностей Союзу» (ст.2) [13]. Цим терміном позначені найбільш загальні гуманістичні принципи права ЄС в усіх сферах, в тому числі соціальній та трудовій. Головними цінностями ЄС були визнані людська гідність, свобода, демократія, рівність, правова держава, повага до прав людини, а також недискримінація, солідарність та рівність жінок та чоловіків [13].

В основі правового регулювання трудових правовідносин країн - учасниць ЄС покладено визнання соціальних прав громадян. Про посилення уваги до соціальної політики та прав людини свідчить прийняття у 1989 р. Хартії Співтовариства про основні соціальні права трудящих та Хартії основних прав ЄС у 2000 р. [9, с. 95].

Основоположним принципом європейського трудового права, закріпленим Хартією Співтовариства про основні соціальні права трудящих 1989 р., є принцип рівного ставлення до чоловіків і жінок у сфері трудових відносин. Правове регулювання охорони праці молоді також підпадає під дію Хартії, зокрема був визначений мінімальний вік трудової діяльності, заборонена робота у нічний час особам, які не досягли 18-річного віку, крім певних випадків передбачених нормами національного законодавства [14].

Подальшим важливим кроком на шляху утвердження і забезпечення фундаментальних прав громадян ЄС стало прийняття 7 грудня 2000 р. Хартії основних прав ЄС, яка вперше в історії Європейського Союзу поєднала в одному документі всі громадянські, політичні, економічні та соціальні права європейських громадян і мешканців ЄС [15]. Після прийняття Лісабонського договору 2007 р. Хартії основних прав ЄС 2000 р. було надано обов'язкову юридичну силу, прирівнявши її таким чином до одного рівня з положеннями установчих договорів (стаття 6 Договору про ЄС [13]). Відповідно, основні трудові права, які закріплені Хартією, отримали більш ґрунтовне закріплення в нормах первинних джерел ЄС, що стало значним кроком у процесі їх правового закріплення в законодавстві не тільки ЄС, але й в межах європейського правового простору в цілому.

Конкретні права людини, закріплені Хартією основних прав ЄС 2000 р., згруповані відповідно до цінностей, на захист яких вона спрямована: людська гідність, свобода, рівність, солідарність.

У відношенні жінок та молоді Хартія основних прав ЄС 2000 р. закріплює такі основні трудові права, як право на справедливі та належні умови праці; заборону дитячої праці та захист молоді на робочому місці; право на захист працівників із сімейними обов'язками [15].

Загалом питома частина норм щодо регулювання трудових правовідносин міститься в Директивах Європейського Союзу. Пропонуємо розглянути деякі з них.

Як уже було зазначено, одним з основних напрямків нормативної діяльності ЄС є забезпечення принципу рівності чоловіків і жінок у сфері праці. Принцип рівності статей протягом тривалого часу залишався доволі слабо розвиненим і обмежувався положеннями про дискримінацію при працевлаштуванні. На сучасному етапі законодавство ЄС щодо дискримінації за статевою ознакою регулює три основні сфери: рівна оплата, рівне ставлення та соціальна безпека.

Зокрема, відповідно до положень Директиви 92/85/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки і здоров'я вагітних працівниць, а також породіллі та працівниць, що годують, не допускається залучення до нічних робіт вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років [16].

Важливою гарантією поєднання сімейного та професійного життя, а також забезпечення високої працездатності за рахунок зменшення стомлення є право на відпустку, яке забезпечується Директивою ЄС № 96/34 «Про рамкову угоду щодо відпусток по догляду за дитиною, укладену Індустріальним союзом ЄС (UNICE), Європейським центром публічних підприємств (СЕЕР) і Європейською конфедерацією профспілок ( ETUC)» від 3 липня 1996 р.[17].

Варто також виокремити Директиву № 75/117 від 10 лютого 1975 р. про зближення законів держав - членів ЄС, які стосуються застосування принципу рівної оплати чоловіків і жінок [18] та Директиву 76/207/ЄС від 9 лютого 1976 р. про застосування принципу рівності чоловіків і жінок щодо доступу до роботи, професійного навчання, підвищення по службі та умов праці [19], яка була замінена Директивою Ради 2002/73/ЄС від 23 вересня 2002 р. [20].

У сфері правового регулювання праці молоді важливе значення має Директива 94/33/ЄС «Про захист молоді на робочому місці» від 22 червня 1994 р., положення якої забороняють застосування праці осіб, які не досягли 18-річного віку, на важких роботах і роботах зі шкідливими умовами праці [21].

Утім, основна мета Директиви 94/33/ЄС полягає в гарантуванні умов трудової діяльності (тимчасової або постійної) з урахуванням соціального стану молоді та інших визначальних чинників, зокрема щодо регламентації робочого часу та періоду відпочинку [21; 22].

Як бачимо, в основі правового регулювання захисту трудових прав жінок та молоді в Європейському Союзі лежить принцип недискримінації, додержання якого відбувається шляхом забезпечення рівності чоловіків і жінок та гарантії захисту від експлуатації молодих осіб при здійснені ними своїх трудових функцій.

Ще однією складовою європейського правового простору є Організація з безпеки та співробітництва в Європі. Незважаючи на те, що першочерговим завдання ОБСЄ є гарантування міжнародної безпеки, питання захисту прав людини та забезпечення демократичного розвитку держав також входить до сфери співробітництва держав - членів ОБСЄ (сфера «людського виміру») [23]. Як зазначає Н. Б.Мушак, термін «людський вимір» в ОБСЄ використовується для позначення сукупності норм та видів діяльності, пов'язаних з правами людини і демократією, розглядається в цій організації як один із трьох вимірів безпеки, поряд з військово-політичним та економічним вимірами, і свідчить також про те, що норми ОБСЄ, які стосуються людського виміру, охоплюють більш широку сферу, ніж традиційне право прав людини [3, с. 85].

Уперше держави - учасниці ОБСЄ задекларували принцип поваги до прав людини та основних свобод як один з принципів, що ним керуватимуться у взаємовідносинах у розділі «Декларація принципів» Гельсінського Заключного акта НБСЄ 1975 року [24, с. 2].

За результатами Боннської конференції з питань економічного співробітництва (1990 р.) був прийнятий документ, в преамбулі якого був закріплений принцип економічної діяльності, що утверджує людську гідність і є вільним від примусової праці, від дискримінації працюючих за ознакою раси, статі, мови, політичних поглядів чи віросповідання чи від позбавлення права працюючих вільно створювати незалежні профспілки та вільно в них вступати [25, c. 164].

У Стратегії ОБСЄ в галузі економічного та екологічного виміру, прийнятій під час 11-ї зустрічі Ради міністрів ОБСЄ (1-2 грудня 2003 р.) в Маастрихті, було закріплено рішучість держав-учасниць здійснювати заходи щодо покращення соціальних умов [25, с. 163].

Таким чином, документи прийняті в рамках правотворчої діяльності ОБСЄ, спрямовані на ліквідацію будь-якої дискримінації в сфері трудових відносин та захист вразливих категорій населення.

На підставі проведеного аналізу змісту основних міжнародних документів у сфері захисту трудових прав жінок та молоді в європейському правовому просторі слід виокремити два основні принципи: недопущення дискримінації прав жінок у галузі праці шляхом забезпечення принципу рівності чоловіків та жінок в усіх сферах трудових правовідносин; протидія трудовій експлуатації молоді шляхом встановлення мінімального віку прийому на роботу та їх захисту на робочому місці.

Варто підкреслити, що правові акти, прийняті в межах ЄС, РЄ та ОБСЄ, містять норми, які розвивають положення прийнятих на універсальному рівні, з урахуванням регіональної специфіки, новітніх тенденцій у розвитку трудового права в європейському правовому просторі, що дозволяє більш ефективно забезпечувати захист основних прав та свобод уразливих категорій населення, в тому числі і в сфері трудових правовідносин.

Список використаних джерел

1. Ратушний С. М. Деякі теоретичні питання гармонізації національного законодавства з міжнародно-правовими нормами [Електронний ресурс] / С. М. Ратушний. - Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/soc gum/pre/2008/Ratushnvi.pdf.

2. Гнатовський М. М. Європейський правовий простір. Концепція та сучасні проблеми / М. М. Гнатовський ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. - К. : Видавничий дім «Промені», 2005. - 224 с.

3. Мушак Н. Б. Міжнародно-правові засади захисту та забезпечення прав людини в міжнародних європейських організаціях [Текст] : монографія / Н. Б. Мушак - К. : Видавництво Ліра, 2013. - 192 с.

4. Тамм А. Є. Роль Ради Європи у забезпеченні прав людини на сучасному етапі : навч. посібник / А. Є.Тамм. - Х. : Магістр, 2010. - 232 с.

5. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995 004.

6. Киселев И. Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов. / Киселев И. Я. - М. : Дело, 1999. - 728 с.

7. Європейська соціальна хартія (переглянута) (ETS № 163) від 03.05.1996 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994 062.

8. Приложение к новой редакции Европейской социальной хартии [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/994 062/page3.

9. Краснов Є. В. Основні трудові права: міжнародні стандарти і законодавство України [Текст] : монографія / Є. В. Краснов. - Одеса : Фенікс, 2012. - 178 с.

10. Treaty of Lisbon amending the Treaty on European Union and the Treaty establishing the European Community // Official Journal C 306 of 17 December 2007.

11. Право Європейського Союзу : підручник / За ред. Муравйова В. І. - К. : Юрінком Інтер, 2011. -704 с.

12. Consolidated version of the Treaty on the Functioning of the European Union // OJ C 326, 26/10/2012, p. 47-390.

13. Consolidated version of the Treaty on European Union // OJ C 326, 26/10/2012, p. 13-390.

14. Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників від 09.12.1989 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_044.

15. Charter of Fundamental Rights of the European Union // OJ C 326, 26/10/2012, p. 391-407.

16. Council Directive 92/85/EEC of 19 October 1992 on the introduction of measures to encourage improvements in the safety and health at work of pregnant workers and workers who have recently given birth or are breastfeeding (tenth individual Directive within the meaning of Article 16 (1) of Directive 89/391/EEC) // Official Journal L 348, 28/11/1992 P. 0001-0008.

17. Council Directive 96/34/EC of 3 June 1996 on the framework agreement on parental leave concluded by UNICE, CEEP and the ETUC // OJ L 145, 19/06/1996, p. 4-9.

18. Council Directive 75/117/EEC of 10 February 1975 on the approximation of the laws of the Member States relating to the application of the principle of equal pay for men and women // OJ L 45, 19/02/1975, p. 19-20.

19. Council Directive 76/207/EEC of 9 February 1976 on the implementation of the principle of equal treatment for men and women as regards access to employment, vocational training and promotion, and working conditions // OJ L 39, 14/02/1976, p. 40-42.

20. Directive 2002/73/EC of the European Parliament and of the Council of 23 September 2002 amending Council Directive 76/207/EEC on the implementation of the principle of equal treatment for men and women as regards access to employment, vocational training and promotion, and working conditions (Text with EEA relevance) // OJ L 269, 05/10/2002, p. 15-20

21. Council Directive 94/33/EC of 22 June 1994 on the protection of young people at work// OJ L 216, 20/08/1994, p. 12-20

22. Декларация прав ребенка. Принята резолюцией 1386 (ХІУ) Генеральной Ассамблеи ООН

от 20 ноября 1959 года[Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/childdec.shtml.

23. OSCE Handbook /Ed. By W.Kemp, M.Olejarnik, V.-Y.Ghebali et al. - Vienna : OSCE Press and Public Information Section, 2007. - 118 p.

24. Заключний акт Ради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994 055/page.

25. Обязательства ОБСЕ в области человеческого измерения : Сборник документов в тематическом порядке. Третье издание. - Бюро ОБСЕ по демократическим институтам и правам человека, 2011. - 366 с.

* Шумеляк Крістіна Андріївна - здобувач кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Київського університету права НАН України.

Размещено на Allbest.ru