Окремі питання розвитку господарсько-правового регулювання некомерційного інвестування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі питання розвитку господарсько-правового регулювання некомерційного інвестування

Ю.І. Левченко

здобувач кафедри господарського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Статтю присвячено з'ясуванню основних правових засобів механізму некомерційного інвестування, включаючи коло базових дефініцій, суб'єктний склад, об'єкти, правові форми реалізації та форми державної підтримки. законодавчий інвестування правовий

Ключові слова: некомерційне інвестування, соціальний ефект, суб'єкти некомерційного інвестування, організаційно-господарське забезпечення.

Статья посвящена уяснению основных правовых средств механизма некоммерческого инвестирования, включая круг базовых дефиниций, субъектный состав, объекты, правовые формы реализации и формы государственной поддержки.

Ключевые слова: некоммерческое инвестирование, социальный эффект, субъекты некоммерческого инвестирования, организационно-хозяйственное обеспечение.

The article is devoted to clarifying the main legal mechanism noncommercial investment funds, including the terms of the basic definitions, the subject composition, facilities, legal forms of implementation and forms of government support.

Key words: non-commercial investment, social effect, nonprofit entities investing, organiza-tional economic software.

Як свідчить світова практика, ступінь розвитку будь-якої країни перебуває у прямій залежності від рівня вкладень не лише в її економічну сферу, але й со-ціальну.

У зв'язку з цим суттєве скорочення державного фінансування соціальних програм, що спостерігається в Україні, актуалізує необхідність вирішення про-блеми недостатності інвестицій у соці-альну сферу, створення нових інструмен-тів її фінансування, оцінки ефективності та визначення конкретних шляхів їх впровадження, а також розробки й реа-лізації інвестиційних проектів, спрямо-ваних на підвищення життєвого рівня населення й розвиток соціальної інфра-структури.

Доцільність проведення досліджень з питань господарсько-правового забез-печення некомерційної інвестиційної ді-яльності в Україні визначається існуючим низьким публічним попитом на соціальну активність бізнесу в державі, достатньо вузьким колом суб'єктів не- комерційного інвестування (останні представлені переважно великими ком-паніями або корпораціями), фактичною відсутністю програм соціального інвес-тування, які б об'єднували інвестиційні ресурси держави, бізнесових структур, громадських організацій і населення, збалансовуючи їх інтереси в реалізації цих програм.

Окрім того, в Україні досі відсутнє чітке розуміння некомерційної інвести-ційної діяльності, етичних принципів та економічних переваг її здійснення, що обумовлює корисність вивчення зару-біжного досвіду в цій сфері. У той же час сліпе копіювання вироблених міжна-родних стандартів некомерційного ін-вестування без урахування специфіки національної соціально-економічної ситуації може мати негативні наслідки для України.

Додатковим стримуючим фактором у процесі інвестування соціальної сфери України виступає слабкість механізмів інформування населення про здійснені інвестиції у вирішення конкретних со-ціальних проблем наших громадян. Така ситуація негативно позначається на про-цесі формування громадського визнання некомерційної інвестиційної діяльності та позитивного іміджу як держави, так і самих інвесторів.

На сьогодні існують лише окремі до-слідження, присвячені деяким аспектам некомерційного інвестування.

Аналіз останніх публікацій. Зокре-ма, на науковому рівні проаналізовано питання правового змісту соціального ефекту як результату некомерційної ін-вестиційної діяльності (В. Нагребельний [1], Ю. Шемшученко [2], В. Кудрявцева [3]), частково досліджена специфіка ін-вестиційних договорів (контрактів), спрямованих на вкладення інвестицій з метою досягнення соціального ефекту (В. Мілаш [4], О. Кібенко [5]), а також розглянуто деякі проблеми соціальної відповідальності бізнесових структур (Ф. Котлер, Н. Лі; О. Маліновська) [6].

У той же час варто вказати на фак-тичну відсутність ефективного вітчизня-ного законодавства у сфері некомерцій- ного інвестування.

Мета статті. Слід констатувати, що зазначена в Законі України «Про інвести-ційну діяльність» категорія інвестицій, що здійснюються не з метою отримання прибутку, а задля досягнення соціального ефекту, досі не отримала свого предмет-ного законодавчого розвитку. Відтак від-сутність ефективної законодавчої бази з питань некомерційної інвестиційної ді-яльності, недостатня теоретична розроб-леність вказаної проблеми та її багатоас- пектність диктують нагальну потребу в проведенні комплексних наукових до-сліджень з метою вироблення конкретних пропозицій щодо створення дієвого пра-вового базису, спрямованого на регламентацію відносин з некомерційного інвестування в Україні.

Виклад основного матеріалу. Соці-ально-економічна політика держави спрямована на забезпечення прийнятного рівня життя людей та виступає одним з провідних напрямів діяльності держави. Соціальні функції можуть виконуватись як державою, так і шляхом економічної форми самоорганізації розвинутого громадянського суспільства, а саме суб'єктами господарювання та громад-ськістю шляхом здійснення ними непри-буткової діяльності з метою досягнення соціального ефекту.

Соціальний ефект у загальному, широкому розумінні - це соціально ко-рисний результат, що досягається вна-слідок діяльності громадян, суб'єктів господарювання, організацій, держав, спрямований на вирішення існуючих у суспільстві соціальних проблем, допо-могу соціально незахищеним верствам суспільства або соціально-економічний розвиток держави та досягається шляхом вкладення матеріальних чи/або не-матеріальних активів в об'єкти соціаль-ної сфери, або в об'єкти, що не належать до соціальної сфери, але сприяють реа-лізації пріоритетних напрямів соціальної політики держави, оцінюється через товарно-грошовий еквівалент або може взагалі не підлягати визначенню (оцінці) через складність та тривалість досягнення в часі.

У свою чергу діяльність, у результаті якої створюється соціальний ефект, роз-поділяється на види залежно від таких показників: суб'єкт, об'єкт, строки здій-снення, форми здійснення. Так, суб'єктом такої діяльності може бути: держава, суб'єкти підприємницької діяльності, громадськість. Вона може також здійснюватись у формі партнертств між зазначеними суб'єктами: 1) держава та суб'єкти підприємницької діяльності; 2) держава та громадськість; 3) суб'єкти підприємницької діяльності та громад-ськість.

У цьому контексті важливо зазна-чити, що нормативного закріплення на-були такі форми діяльності, метою яких є досягнення соціального ефекту: благо-дійництво, меценатство (спонсорство), гуманітарна допомога, міжнародна тех-нічна допомога, гранти, а також відпо-відно ст. 1 Закону України «Про інвести-ційну діяльність» інвестиційна діяль-ність, у результаті якої створюється со-ціальний ефект.

Таким чином, соціальний ефект від некомерційного інвестування можна ви-значати як соціально корисний результат, що досягається внаслідок цілеспря-мованої інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання шляхом вкла-дення матеріальних чи/або нематеріаль-них активів в об'єкти соціальної сфери або в об'єкти, що не належать до соціаль-ної сфери, але сприяють реалізації пріо-ритетних напрямів соціальної політики держави.

Уявляється, що актуалізація пробле-матики некомерційного інвестування породжує суспільно-правовий запит на введення у вітчизняний правопорядок таких організаційно-правових форм суб'єктів господарювання та суб'єктів правовідносин, як «автономна некомер- ційна організація» та «соціальне підпри-ємство». Це сприятиме становленню в Україні економічно сильного приватного некомерційного сектору, покликаного стримувати комерціалізацію галузей соціально-культурного комплексу. Незважаючи на свій некомерційний ста-тус, подібні організації є організаціями господарськими, адже зазвичай вони фінансуються більшою мірою за рахунок власних доходів від виробництва товарів та надання послуг. Некомерційні органі-зації можуть навіть мати істотний при-буток, який, проте, підлягає використан-ню виключно на цілі їх розвитку або благодійність, важливо лише, щоб збіль-шення доходу не перетворювалося для неї на самоціль.

Відмінність цих форм організацій полягає в тому, що метою автономних не- комерційних організацій є надання соціальних послуг, а метою соціального підприємства - виробництво товарів чи надання послуг з обов'язковим залучен-ням до цієї діяльності соціально неза- хищених верств суспільства.

Слід зазначити, що різниця між не- комерційним інвестуванням та суміж-ними видами діяльності полягає в тому, що перше є господарською діяльністю. Поняття «некомерційне інвестування» пов'язане з поняттями «благодійництво», «гуманітарна допомога» лише в силу історичних, соціально-політичних, релігійних, морально-етичних явищ. Некомерційне інвестування спрямоване на соціально-економічний розвиток країни, підвищення рівня життя різних прошарків суспільства, а суміжні види діяльності (благодійництво, гуманітарна допомога тощо) - на вирішення вже існуючих проблем у соціальній сфері. Ці категорії потребують окремого їх виділення, а також заслуговують відпо-відно спеціального правового режиму регулювання.

На підставі порівняльно-правового аналізу некомерційної інвестиційної ді-яльності із такими суміжними видами діяльності, як благодійництво, технічна допомога та гуманітарна допомога, мож-на виділити специфічні сутнісні ознаки некомерційної інвестиційної діяльності, такі як: раціональний характер її здій-снення; обрання того чи іншого напрям-ку інвестування сприяє реалізації основ-ної мети діяльності інвестора та визна-чається його інтересами; прозорість соціальних інвестицій для суспільства; соціальне інвестування є невід'ємною частиною бізнесу інвестора; врахування інтересів усіх зацікавлених у досягненні соціального ефекту сторін; спрямування некомерційного інвестування на довго-строковий ефект; розгляд усіх соціальних проблем у комплексі.

У цілому ж слід зазначити, що соці-альна відповідальність бізнесу сьогодні є економічним явищем та потребує зро-зумілої та доступної правової форми його закріплення передусім з метою сти-мулювання. Такою формою може бути саме інститут некомерційного інвестування, що найбільш повно відображає природу цього явища для державного регулювання, стимулювання шляхом встановлення відповідних пільг. Неко- мерційне інвестування при цьому може розглядатися як господарська діяльність з метою досягнення соціального ефекту без отримання прибутку. До нього мають застосовуватись положення законодав-ства про некомерційну господарську ді-яльність та інвестиційну діяльність.

Відтак фактична неврегульованість некомерційної інвестиційної діяльності вимагає необхідність розробки й прий-няття спеціалізованого вітчизняного за-конодавства в цій сфері у вигляді окре-мого Закону «Про некомерційне інвесту-вання». Цей закон має визначати загальні правові, економічні та соціальні умови некомерційної інвестиційної діяльності на території України, бути спрямованим на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності, а також на створення умов для активізації інвестиційної діяльності шляхом концентрації ресурсів на пріо-ритетних напрямах соціально-економіч-ного розвитку з метою досягнення соці-ального ефекту.

У змісті даного акта має бути чітко визначено правову природу некомерцій- ної інвестиційної діяльності, особливості правового режиму здійснення таких інвестицій на території України, засоби стимулювання залучення неприбуткових інвестицій - гарантії, пільги, порядок укладення відповідних інвестиційних договорів та перелік їх типових умов, а також конкретні заборони та відпові-дальність сторін.

Некомерційне інвестування як форма діяльності суб'єктів господарювання, в тому числі іноземних інвесторів, здій-снюється шляхом вкладення матеріальних чи/або нематеріальних активів в об'єкти соціальної сфери або такі, що сприяють реалізації пріоритетних напрямів соціальної політики держави з метою досягнення довготривалого соціального ефекту. В законі необхідно визначити поняття, мету, об'єкти, суб'єкти, строки некомерційного інвестування, а також форми його здійснення та заходи стимулювання.

Важливою є також і класифікація форм некомерційного інвестування, що може бути здійснена за такими кри-теріями: 1) за правовою підставою (до-говірні, недоговірні); 2) за спрямованіс-тю коштів (вклад в основні фонди шля-хом створення суб'єкта некомерційно- го господарювання (матеріально-технічна база); вклад у виробничі чи невиробничі фонди шляхом інвестування в діяльність існуючого суб'єкта господарювання; а також самоінвестування (некомерцйні інвестиції у власну діяльність).

Класифікація форм некомерційного інвестування може бути здійснена також, враховуючи такі аспекти: 1) договірні, недоговірні; 2) внутрішнє та зовнішнє; 3) вклад в основні фонди шляхом створення суб'єкта некомерційного господарювання (матеріально-технічна база); вклад у виробничі чи невиробничі фонди шляхом інвестування в діяльність іс-нуючого суб'єкта господарювання з ме-тою досягнення соціального ефекту; са- моінвестування.

Самоінвестування також може роз-глядатися як форма некомерційного ін-вестування, а отже, на нього має розпо-всюджуватися спеціальний правовий режим. При визначенні проекту само-фінансування як некомерційного важли-ве значення має наявність сукупності всіх перелічених ознак некомерційного інвестування.

Одним з напрямів правового забез-печення в пропонованому проекті має стати стимулювання, спрямування та супровід некомерційного інвестування як самостійного напряму управлінської діяльності відповідних центральних та місцевих державних органів. Необхідним є також формування в системі органів виконавчої влади координаційного орга-ну, а саме Агенції з питань залучення некомерційних інвестицій, метою роботи якої буде моніторинг й оцінка здій-снюваних в Україні соціальних інвести-цій, причому як на рівні окремих підпри-ємств та галузей, так і на загальнонаціо-нальному рівні.

На законодавчому рівні повинна бути зафіксована обов'язкова процедура ведення реєстру здійснюваних проектів соціального інвестування як на загаль-нонаціональному, так і на місцевому рів-нях. Метою ведення такого реєстру є контроль за діяльністю інвесторів, мо-ніторинг її результативності, соціально- етичної оцінки та спрямованості.

У свою чергу, об'єктами некомерцій- ного інвестування, як уявляється, ви-ступають: 1) об'єкти соціальної сфери (некомерційний сектор економіки); 2) об'єкти, що можуть не належати до соціальної сфери, але сприяють реалізації пріоритетних напрямів соціальної по-літики держави.

Суб'єктами некомерційного інвесту-вання, як уявляється, слід визнати: 1) суб'єктів господарської діяльності, що зазначені в ст. 55 ГКУ; 2) іноземних ін-весторів; 3) ІСІ, що створюються з метою отримання соціального ефекту.

У відношенні останнього слід зазна-чити, що конструкція пайового інвести-ційного фонду може ефективно викорис-товуватись у некомерційному інвесту-ванні в майбутньому. Пайовий інвести-ційний фонд потенційно може створю-ватися інвесторами для фінансування великого некомерційного інвестиційного проекту.

Відповідно до цього вбачається до-цільним внести зміни до Закону «Про інститути спільного інвестування» і пе-редбачити, що спільне інвестування може здійснюватися як з метою отримання прибутку, так і з метою досягнення соціального ефекту.

Строком (періодом) реалізації неко- мерційного інвестиційного проекту має бути отримання певного соціального ефекту, результату, на який цей проект був спрямований. Результатом, зазначе-ним у проекті, може бути вирішення пев-ної соціальної проблеми або її певної частини. В такому разі вирішення соці-альної проблеми може бути розділено на етапи, інвестування яких можуть здій-снювати різні інвестори.

Процес некомерційного інвестування складається з трьох основних обов'язкових етапів: 1) вкладання коштів у певні об'єкти; 2) контроль та управлін-ня процесом реалізації інвестицій; 3) по-передня оцінка результату, соціального ефекту. Тільки за умови наявності всіх трьох етапів можна казати про реалізацію проекту некомерційного інвестування та право інвестора на стимулювання з боку держави.

До договірних форм, що можуть мати місце в некомерційному інвестуванні, можуть належати зокрема засновницький договір та договори про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Крім того, окремо можна виділити договір про спільну діяльність та договір простого товариства для спільного інвестування.

Особливою формою реалізації про-екту некомерційного інвестування може бути договір підряду на капітальне будів-ництво в інтересах бенефіціару. Договір підряду на капітальне будівництво в ін-тересах бенефіціару може стати особли-вою правовою формою реалізації неко- мерційних інвестиційних проектів. Ло-гічно, що характерними спеціальними рисами даного договору буде: особливий суб'єктний склад (інвестор та/або під-рядна організація, бенефіціар (об'єкт со-ціальної сфери, соціальне підприємство); безоплатність, спрямованість на досяг-нення соціального ефекту.

У контексті організаційно-господар-ського забезпечення некомерційного ін-вестування необхідно передбачити, що для суб'єктів господарювання, що запро-ваджують політику соціальної відпові-дальності та реалізують соціально важ-ливі програми державою, має встанов-люватися система преференцій: спеці-альний податковий режим некомерцій- ної інвестиційної діяльності; передача на пільгових умовах у тимчасове користу-вання певних об'єктів державної та ко-мунальної власності на підставі договору концесії; встановлення адміністрування некомерційної інвестиційної діяльності в режимі «найбільшого сприяння»; спільне фінансування інвестором й органами місцевого самоврядування проекту не-прибуткового інвестування з урахуван-ням пріоритетності його суспільно ко-рисного значення; відшкодування від-сотків за кредитами у банках; державні гарантії для залучення іноземних креди-тів (позик); запровадження механізму соціального маркування з метою додат-кової соціальної реклами інвестора.

Одним із чинників спеціального по-даткового режиму має бути звільнення від оподаткування тієї частини прибутку, що складає вартість інвестиційного про-екту, адже відсутні фіскальні підстави для оподаткування, тому що суб'єкт гос-подарювання реалізує функції, що не притаманні природі його діяльності, а навіть деякою мірою реалізує функції держави.

Спеціальний податковий режим не- комерційної інвестиційної діяльності має застосовуватись до суб'єктів підпри-ємницької діяльності, які зареєстрували у спеціальному органі виконавчої влади інвестиційний проект, метою якого є до-сягнення соціального ефекту, і реалізують його у пріоритетних видах соціально-економічної діяльності, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, вартість якого складає не менше 10 % сукупного обороту діяльності. Окремою правовою формою реалізації, як уявляється, інвестиційного проекту із суб'єктом некомерційного інвестування може стати договір «Про державно- приватне партнерство», що у свою чергу може виконати функцію елементу в ме-ханізмі правового режиму некомерцій- ного господарювання.

Механізм концесії також може ви-користовуватися для стимулювання не- комерційного інвестування за допомогою встановлення пільгових умов, що передбачають: надання переваги неко- мерційним проектам у концесійному конкурсі, встановлення мінімальних концесійних платежів за використання об'єкта концесії, встановлення прийнят-них строків використання (достатніх для реалізації некомерційного інвестиційно-го проекту).

З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високого, середнього та незначного. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визна-чається періодичність проведення пла-нових заходів державного нагляду (контролю). Звісно, визначення ступеня ризику залежить від виду господарської діяльності та наслідків її здійснення, але визнання діяльності некомерційним ін-вестуванням з метою досягнення соці-ального ефекту може стати суттєвим критерієм для встановлення контролю-ючими органами для цього суб'єкта гос-подарювання режиму найбільшого спри-яння, або надання статусу суб'єкта із се-реднім або незначним ризиком.

Окремим напрямом формування за-конодавства про некомерційне інвесту-вання має стати правовий механізм со-ціального маркування проектів некомер- ційного інвестування, що відіграє інфор-маційну та стимулюючу функції, підви-щує конкурентоспроможність підпри-ємства, дозволяє швидко ідентифікувати його як споживачам, так і державним органам. Соціальне маркування як части-на комерційного найменування має за-стосовуватись для суб'єктів господарю-вання, що: 1) зареєстрували інвестицій-ний проект як некомерційний у спеціаль-ному органі державної влади; 2) 10 % обороту коштів яких спрямовується на проекти некомерційного інвестування.

Соціальне маркування в цьому сенсі має стати новим для України засобом формування позитивної ділової репутації суб'єктів господарювання в очах спо-живачів відповідних товарів та послуг.

Очевидно, що в цій формі має місце сус- і публічних інтересів у сфері господарю- пільно корисне об'єднання приватних вання.

Література

1. Нагребельний В. П. Соціальний ефект як мета інвестиційної діяльності: правові питання / В. П. На- гребельний, Г. Ю. Шемшученко // Вісн. Хмельниц. ін-ту регіон. управління та права. - 2003. - № 3-4 (7-8). - С. 13-16.

2. Шемшученко Ю. С. Іноземні інвестиції і гарантії держави / Ю. С. Шемшученко // Уряд. кур'єр. - 1999. - № 18. - С. 4.

3. Кудрявцева В. В. Кодифікація інвестиційного законодавства України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 Господарське право, господарсько-процесуальне право / В. В. Кудрявцева. - Х. : Б. в., 2010. - 20 с.

4. Мілаш В. С. Господарське право: курс лекцій / В. С. Мілаш : у 2 ч. - Ч. 2. - Х. : Право, 2008. - 336 с.

5. Кібенко О. Р. Особливості правового регулювання іноземних інвестицій в Україні (міжнародно- приватно-правовий аспект) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. Р. Кібенко. - Х., 1998. - 22 с.

6. Маліновська О. Я. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: етапи становлення / О. Я. Малі- новська // Наук. вісн. НЛТУ України. - 2008. - Вип. 18.6. - С. 200-204.

Размещено на Allbest.ru