Щодо питання неповноти судового розгляду судом першої інстанції в рамках кримінального провадження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо питання неповноти судового розгляду судом першої інстанції в рамках кримінального провадження

Судові органи є багатогранною та складною сферою діяльності державних органів, фундаментальною основою яких є організація й забезпечення об'єктивного, всебічного, неупередженого судового розгляду та винесення законного й справедливого судового рішення. Тому такий підхід під час здійснення судового розгляду повинен стати надійним щитом для захисту прав і свобод людини, забезпечити відновлення порушеного права та справедливості, а також притягнення правопорушників до відповідальності.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких розповсюджується на всі правовідносини, які виникають в державі. Серед великої кількості правовідносин, основоположне значення мають цивільне та кримінальне процесуальне законодавство, в яких розглядаються більшість справ у сфері захисту прав і свобод людини. Саме всебічність, обґрунтованість і повнота судового розгляду, особливо судом першої інстанції, як у сфері цивільного, так і у сфері кримінального процесуального законодавства, викликають багато питань і підлягають більш детальному глибокому дослідженню.

Сфери цивільного та кримінального процесуального законодавства тісно перетинаються між собою, особливо під час здійснення судового розгляду, але в цьому разі, на наш погляд, необхідно більш детально приділити увагу сфері кримінального процесуального законодавства, тому що ця сфера останнім часом зазнала багато змін, які спрямовані на демократизацію здійснення кримінального провадження.

Отже, актуальними стають питання щодо забезпечення прав людини під час здійснення судового розгляду в кримінальному провадженні, особливо стосовно неповноти судового розгляду судом першої інстанції в рамках здійснення кримінального провадження.

Дослідженню різних аспектів здійснення судового розгляду в кримінальному провадженні науковцями приділено значну увагу в науковій літературі, зокрема в роботах Ю.П. Аленіна, П.Д. Біленчука, Є.М. Блажівського, Ю.М. Грошового, В.Т. Маляренка, А.В. Молдована, В.Я. Тація, У1.Д. Удалової, В.В. Шумова та інші.

Мета статті полягає в дослідженні аспектів неповноти судового розгляду судом першої інстанції під час здійснення апеляційного провадження та визначенні обставин, що свідчать про неповноту судового розгляду судом першої інстанції в рамках кримінального провадження.

Відповідно до норм ст. 55 Конституції України (надалі - Конституція) передбачено, що права та свободи людини й громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права й свободи від порушень і протиправних посягань [2, 55].

Згідно з положеннями ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - Кодекс) завданням кримінального провадження є захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також жодна особа не може бути піддана необгрунтованому процесуальному примусу та до кожного учасника кримінального провадження повинна бути застосована належна правова процедура [3, 2].

Відповідно до положень ст. 7 Кодексу зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, серед яких законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на свободу й особисту недоторканність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності [3, 7].

Отже, з цього необхідно зробити проміжний висновок, визнавши, що основною діагоналлю ключових нормативно-правових актів є захист прав людини від протиправних посягань через призму судового захисту. Судовий захист людини повинен стати тим реальним законним осередком, в якому людина може почувати себе спокійною та бути впевненою в тому, що її права будуть захищені належним чином. А задля цього необхідно, щоб судді під час здійснення судового розгляду дотримувались низки умов, серед яких законність, всебічність, обґрунтованість і повнота.

На нашу думку, всі зазначені умови судового розгляду є важливими й повинні виконуватися в сукупності, оскільки відсутність будь-якої із зазначених умов тягне за собою неправильність кінцевого результату, що може призвести до порушення прав людини. Повнота судового розгляду, на нашу думку, є найважливішою умовою судового розгляду, навіть незважаючи на те, що умову законності треба вважати фундаментальною основою в будь-якій сфері діяльності держави. Однак, на наш погляд, слід зазначити, що повнота судового розгляду саме існує в інших умовах, як законність, всебічність і обґрунтованість, оскільки в разі недостатнього вивчення матеріалів чи ненадання значення окремим фактам або подіям, можна направити судовий розгляд в інший бік з великою вірогідністю порушення зазначених умов. Тому повнота судового розгляду, як одна з умов судового провадження має неоціниме значення, від якого залежатиме позитивний результат і захист прав людини.

Як найчастіше буває, питанням судового розгляду в першій інстанції під час здійснення кримінального провадження не надають особливого значення, оскільки надалі людина, у разі порушення її прав, може оскаржити ці дії в апеляційному порядку. Однак ця думка є не зовсім правильною, оскільки під час судового розгляду в першій інстанції відбуваються найважливіші процеси, зокрема повне дослідження всіх визначених обставин справи, під час якого в кожного учасника кримінального провадження є реальна й законна можливість надати свої докази, заявити відповідні клопотання для забезпечення всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Адже після закінчення судового розгляду в першій інстанції людина, права якої були порушені, має значно менші шанси для вирішення питання на свою користь, хоча вона може оскаржити свої дії в апеляційному та касаційному порядку. На нашу думку, саме апеляційний розгляд справи в кримінальному провадженні стає центральною стадією у всій судовій справі, яка зберігає для учасника кримінального провадження досить хороші шанси на відновлення своїх прав, але з урахуванням того, що під час здійснення судового розгляду в першій інстанції були допущені серйозні порушення, зокрема неповнота судового розгляду.

Згідно з нормами ст. 409 Кодексу однією з основних підстав для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду [3, 409].

Відповідно до норм ст. 410 Кодексу неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо:

- судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;

- необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції [3, 410].

Сутність неповноти судового розгляду полягає в не з'ясуванні або неналежному з'ясуванні всіх істотних обставин справи, крім цього, у недостатності доказів або їх поверховому дослідженні. Обставини справи, які мають істотне значення для здійснення судового розгляду визнаються такими, у разі якщо їх встановлення безпосередньо впливає на ухвалення законного, обґрунтованого й справедливого судового рішення. До них належать такі, як кваліфікація злочину й обсяг обвинувачення, прийняття рішення про притягнення до кримінальної відповідальності або звільнення від кримінальної відповідальності, вид і міра покарання, розмір відшкодування та інші.

Треба зазначити, що обставини справи, які мають істотне значення для вирішення питань судового розгляду, можуть бути визначені в кожному конкретному випадку судом апеляційної інстанції індивідуально, виходячи з внутрішнього переконання суддів і фактичних обставин справи.

Також неповним вважається такий судовий розгляд, у процесі якого не були досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню під час здійснення кримінального провадження. До таких обставин можна віднести такі, як: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, підстави для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Отже, під час здійснення апеляційного провадження суд, досліджуючи матеріали справи, може в установленому законом порядку визнати судовий розгляд судом першої інстанції в рамках кримінального провадження неповним, у разі якщо не встановлена форма співучасті обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення та причини й умови, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення, якщо це має істотне значення для прийняття законного, обґрунтованого й справедливого судового рішення, а також, якщо висновки про вину або невинуватість особи обґрунтовані лише показаннями обвинуваченого й не вжито належних заходів для дослідження інших доказів та показання заінтересованих учасників процесу, покладені в основу судових рішень, не були перевірені належним чином [4, 5].

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України” від 21.11.2012 № 10-1717/0/4-12 встановлений більш детальний перелік обставин, які свідчать про неповноту судового розгляду судом першої інстанції в рамках кримінального провадження.

Слід враховувати, що неповнота судового розгляду може бути встановлена також у разі:

1) якщо належно не з'ясовано обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочину;

2) всебічно і повно не досліджено ознаки, на підставі яких встановлюється суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину;

3) поверхово досліджено відомості про особу обвинувачуваного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання;

4) не з'ясовано наявність/відсутність обставин, що виключають притягнення особи до кримінальної відповідальності;

5) недостатньо досліджено характер і розмір заподіяної шкоди;

6) не встановлено роль кожного обвинуваченого у вчиненні кожного епізоду злочину;

7) не виявлено причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, якщо це має істотне значення для справи;

8) не вжито заходів щодо перевірки показань заінтересованих учасників провадження, що покладені в основу судового рішення;

9) не з'ясовано причини істотних протиріч у доказах;

10) висновки суду побудовано на припущеннях; 11) не проведено необхідні слідчі дії; 12) неповно досліджено версії обвинувачення або захисту; 13) суд необґрунтова- но обмежився оголошенням показань свідків, не допитавши їх; 14) не з'ясовано обставини, що мають значення для початку досудового розслідування щодо осіб, причетних до злочину, встановлення ролі яких може вплинути на ступінь винуватості засуджених осіб [6].

Розглянувши та проаналізувавши фундаментальні нормативно-правові акти, можна дійти головного висновку про те, що судове провадження в нашій державі здійснюється відповідно до чинного законодавства в різних сферах діяльності держави. Окремою специфічною сферою правовідносин є кримінальне процесуальне законодавство, основою якого є здійснення кримінального провадження з метою захисту прав і свобод людини від протиправних посягань.

Однак не зважаючи на те, що права і свободи людини надійно захищені чинним законодавством, все ж таки у сфері кримінального провадження виникають багато питань, велика частина з яких стосується питань судового розгляду, зокрема неповноти судового розгляду судом першої інстанції. Зважаючи на те, що далеко не всі матеріали справи досконально досліджуються та перевіряються судами, особливо на стадії першої інстанції, постійно зростає кількість судових справ, які були змінені чи скасовані на підставі неповноти судового розгляду.

Цілком зрозуміло, що досягти більш позитивних змін під час здійснення судового розгляду буде складно, але можливо, якщо чітко й неупереджено ставитися до вимог чинного законодавства, уважно розглядати матеріали справи та досліджувати докази, що приведе до правильного застосування норм процесуального права, всебічного й об'єктивного судового розгляду, винесення законного, обґрунтованого та правильного судового рішення, захисту прав і свобод людини під часздійснення кримінального провадження й недопущення протиправних посягань на права людини в майбутньому.

Література

1. В.І. Кунченко-Харченко, В.Г. Печерський, Ю.Ю. Тру- бін. Правознавство. - Навчальний посібник. - К.: Кондор,- 476 с.

2. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. - С. 141.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. // Голос України. -- 19 травня (№ 90-91).

4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / зазаг. редакцією В.Я. Тація. - X.: Право, 2012. - Т. 2. - 664 с.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. комент. / за заг. ред. В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. - К.: Юстініан, 2012. - 1224 с.

6. Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України” від 21.11.2012 № 10-1717/0/4-12. - [Електронний ресурс]: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v1717740-12.

Размещено на Allbest.ru