Форсайтні методи дослідження як інструмент визначення конституційного устрою

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРСАЙТНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВИЗНАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО УСТРОЮ

М.С. Капінос

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Одним із основних напрямів державної політики з питань національної безпеки України у внутрішньополітичній сфері є захист конституційного устрою (ст. 8), який за своїм змістом визначає, насамперед, передбачені та гарантовані Конституцією України державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин [2].

За формою конституційний устрій являє собою систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією України, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб'єктів конституційно-правових відносин. Конституційний устрій, передусім, являє собою передбачену Конституцією України форму держави (за характером державного устрою - унітарну республіку) (ст. 5), що передбачає форми безпосередньої демократії (вибори, референдуми тощо) (ст. 69) [4].

Для реалізації державної політики національної безпеки, захисту національних інтересів в усіх сферах суспільного і державного життя створюється система забезпечення національної безпеки України. Першорядною функцією суб'єктів забезпечення національної безпеки, до яких віднесені громадяни України, об'єднання громадян (ст. 4), є постійний моніторинг впливу на національну безпеку процесів, що відбуваються, зокрема, у політичній сфері; прогнозування змін, що відбуваються в ній, та потенційних загроз національній безпеці [2].

Слід зазначити, що головним змістовим навантаженням будь-якої форми державного устрою є забезпечення ефективності державного управління і громадського самоврядування за найменших економічних затратах, зміцнення внутрішньої єдності держави шляхом збалансування місцевих і центральних інтересів.

Отже, проблема вибору форми державного устрою (унітарної чи федеративної) набуває не тільки теоретичного, а й першорядного практичного значення. Від того, як організована і як реалізується державна влада, залежать ефективність державного керівництва, дієвість управління, престиж і стабільність уряду, стан законності й правопорядку в країні.

Проте слід зауважити, що остаточні висновки щодо форми конституційного устрою можна робити тільки після комплексних досліджень у політико-правовому, економічному і географічному аспектах. Саме недооцінка цих факторів призводить до появи різноманітних, часом дуже радикальних, ідей і часто з антиукраїнським, антидержавним підтекстом.

Сьогодні Україна перебуває у стані максимальної невизначеності подальших шляхів розвитку: світ переживає тривалу економічну кризу, і значна частина дослідників вважає цю кризу ознакою початку переходу до нової фази технологічного, соціально-економічного і конституційного устрою.

Водночас в експертних колах поширюються погляди на високу ймовірність появи найближчим часом масштабних викликів (суспільних, технологічних, екологічних тощо). На теренах України до цієї невизначеності додається політична, що ґрунтується на очікуванні позитивних чи негативних змін напередодні та після президентських виборів.

З іншого боку, у цих умовах невизначеності влада згортає процеси стратегічного управління, обмежуючись поточним, ситуативним управлінням.

Це означає принципове зниження готовності до різних сценаріїв розвитку подій, реактивну модель поведінки, втрату темпу і можливостей. Зрозуміло, що в умовах зазначеної вище невизначеності класичні інструменти стратегічного планування і менеджменту не працюють, однак потреба в стратегічному мисленні в такі перехідні моменти є максимальною.

Протягом останнього часу в суспільстві часто висловлювалися ідеї, пропозиції, рекомендації про внесення змін до Основного Закону щодо реалізації права народу на пряме управління країною через референдуми, створення дієвих механізмів контролю за владою, зміни форми конституційного устрою України тощо. Безумовно, усе це потребує детального дослідження й опрацювання.

У сучасній науці існує безліч методів і технологій стратегічного прогнозування, але не всі вони дають можливість подати реально повну картину майбутнього, визначити пріоритетні напрями розвитку суспільства і спрогнозувати соціально-політичний, економічний, науково-технічний, екологічний ефекти від впровадження тієї чи іншої форми конституційного устрою. У цьому й полягає основна проблема.

Невирішеною частиною загальної проблеми є недостатня вивченість з теоретичної точки зору і фрагментарне використання в практиці суспільного життя технології форсайт під час прогнозування напрямів розвитку громадянського суспільства, обґрунтуванні стратегічних і тактичних рішень в умовах мінливої реальності.

Форсайтні дослідження в Україні практично не використовуються, однак їх запровадження дасть змогу визначити різні сценарії майбутнього, а також провести конструктивний діалог між усіма зацікавленими сторонами з пріоритетних напрямів суспільного розвитку в середньо - і довгостроковій перспективі [10].

Відтак, на думку автора, для отримання цілісного уявлення про шляхи розвитку держави, її конституційного устрою необхідне проведення комплексного прогнозного дослідження.

Як інструмент прогнозування пропонується технологія форсайт (від англ. Foresight - передбачення) - методологічний інструмент виявлення нових можливостей унітарної або федеративної форми устрою держави з метою формування національних пріоритетів, створення наукової та технологічної платформи розвитку всіх секторів еко - номіки для підвищення якості життя, забезпечення економічної, оборонної, технологічної, екологічної безпеки нашої держави.

Аналіз останніх публікацій та виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Питання теорії конституціоналізму, основ конституційного ладу, конституційно-правового статусу людини, форм безпосереднього народовладдя, конституційних основ організації і здійснення державної влади та місцевого самоврядування розглядали у своїх працях Ю.Г.Барабаш, О.В.Баталов, В.С.Журавський, І.Я.Заяць, В.П.Колісник, В.В.Кравченко, О.В.Совгиря, В.Л.Федоренко, В. І. Чушенко, В.М.Шаповал, П.П.Шляхтун, Н.ГШукліна та ін.

Форсайт у принципі дає можливість зібрати необхідну для прийняття рішень інформацію, визначити найбільш оптимальні та ефективні шляхи розвитку держави, установити форму конституційного устрою, яка забезпечить стабільність і стійкість соціально-економічного розвитку країни. Питанням форсайта присвячені роботи таких авторів: П.Бішопа, Н.В.Гапоненко, Б.Мартіна, М.М.Семенової, А.В.Соколова, Г.Олівера, Н.В.Шелюбської та ін. Серед вітчизняних вчених цю технологію прогнозування досліджують М.З.Згуровський, А.С. Попович, Л.І.Федулова.

У літературі розкриваються різні аспекти технології форсайт, зокрема П.Бішоп у своїх працях описав етапи проведення форсайта; Б.Мартін запропонував класичне, на думку багатьох вчених, визначення цього поняття; М.М.Семенова досліджує особливості форсайта в умовах глобалізації; Л.І.Федулова розглядає форсайт як сучасний механізм прогнозування соціально-економічного розвитку регіонів; Н.В.Шелюбська вважає форсайт новим механізмом визначення пріоритетів державної науково-технічної політики, а Г.Олівер і А. В. Соколов є представниками центрів розробки форсайт-досліджень у Великобританії та Росії. Вони займаються практичним впровадженням цієї технології прогнозування.

Формулювання мети статті. Мета статті полягає в тому, щоб на основі вивчення форсайта як процесу побудови бачення майбутнього суспільства, обґрунтувати доцільність використання форсайтних методів як інструменту визначення форми конституційного устрою.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Форма державного устрою - це спосіб організації державної влади, який визначається характером взаємовідносин держави як цілого, так і її складових частин. Свій вияв форма державного устрою знаходить в особливостях політико-територіальної організації (устрою) держави та її адміністративно-територіального устрою. У теорії та практиці сучасного конституціоналізму виділяють дві основні форми державного устрою - унітарну і федеративну [17].

Унітарною (фр. unitaire - єдиний, від лат. unitas - єдність) є така держава, територія якої складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць. Держава вважається унітарною, якщо жодна з частин її території не наділена статусом державного утворення. В унітарній державі існує лише одна конституція, одна система права і одна система органів влади. Територія унітарної держави навіть формально є єдиною. Її складові частини найчастіше мають статус адміністративно- територіальних одиниць [18].

Залежно від характеру державних утворень унітарні держави поділяють на:

1) централізовані - держави, адміністративно- територіальні одиниці яких мають рівний правовий статус (Данія, Пакистан, Польща, Фінляндія, де голови місцевих органів влади призначаються центральними органами державної влади);

2) децентралізовані - держави, адміністративно-територіальні одиниці яких наділені певними пільгами із самоврядування (Україна, Франція, де місцеві органи самоврядування обираються населенням, мають значні права у розв'язанні проблем місцевого економічного, соціального та іншого характеру); можуть створюватись автономії, які наділяються відповідною самостійністю у сфері правотворчої та адміністративної діяльності в межах своєї компетенції згідно з повноваженнями, що визначені конституцією країни [3].

Відповідно до положень Конституції Україна є унітарною децентралізованою державою, територіальний устрій якої ґрунтується на засадах єдності й цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади (державного управління з місцевим самоврядуванням).

Федерація - це держава, територія якої складається з територій її членів - суб'єктів (державних утворень). Федеративні держави звичайно кваліфікують як складні.

Існуючі федерації різняться за багатьма характеристиками, що не заважає виявленню загальних ознак цієї форми державного устрою. Як зазначалося, територія федеративної держави розглядається як сукупність територій суб'єктів федерації - штатів (Австралія, Бразилія, Венесуела, Індія, Малайзія, Мексика, Нігерія, США), провінцій (Аргентина, Канада, Пакистан), земель (Австрія, ФРН), республік (Росія), кантонів (Швейцарія) тощо.

Усі суб'єкти федерацій мають однаковий юридичний титул: з позицій визначення їх політико- правового статусу вони є державними утвореннями. Державні утворення не є державами, хоча нерідко наділені багатьма відповідними ознаками, крім державного суверенітету. Інакше кажучи, державні утворення не можуть проводити самостійну внутрішню (з багатьох питань) і зовнішню політику. З цим пов'язане і те, що за суб'єктами федерацій не визнається право виходу - так зване право сецесії.

Зміст політико-правового статусу державних утворень виявляється також у тому, що суб'єкти багатьох федерацій наділені установчою владою, тобто можуть приймати власні конституції, які мають відповідати федеральним основним законам. Водночас загальною рисою є наявність у кожного суб'єкта власної системи органів влади, зокрема законодавчих, виконавчих і судових органів.

Наявність у федерації двох систем органів влади робить необхідним розмежування компетенції між ними.

Питання про форму державного устрою має важливе практичне і теоретичне значення, оскільки дає ключ до розуміння конкретних форм організації державної влади, проведення внутрішньої та зовнішньої політики.

Дискусії навколо того, яка форма державного устрою краща - унітарна або федеративна - ведуться давно. Представники наукового середовища, громадськості, різних політичних сил, особливо напередодні виборчих перегонів, намагаються довести свою правоту та нав'язати власну точку зору широким верствам населення України.

Виходячи з вищевикладеного методи форсайтних досліджень, на думку автора, можуть суттєво полегшити завдання вибору форми державного устрою та стати дієвим інструментом її визначення.

Ідея форсайта сформувалася в результаті конвергенції можливостей сучасних розробок у сферах політичного аналізу, стратегічного аналізу та прогнозування і набула поширення в останній чверті минулого століття. Існує достатня кількість тлумачень поняття. Наведемо деякі з дефініцій.

Форсайт (від англ. Foresight - погляд у майбутнє) - процес і технологія/інструмент дослідження довгострокових трендів розвитку та ефективності форматів реалізації стратегій у всіх сферах діяльності, формування цільових пріоритетів, мобілізації акторів для досягнення результатів [16]. Форсайт виникає в результаті взаємопроникнення тенденцій розвитку у сферах політичного аналізу, стратегічного планування та вивчення майбутнього. Він об'єднує ключових учасників змін і різні джерела знання для розробки стратегічного бачення і розвитку здібностей до прогнозування майбутнього [13].

Мета форсайта - передбачення, створення бажаного образу майбутнього та визначення стратегій його досягнення. В основному результати дослідження залучаються до суспільного прийняття рішень.

Слід зазначити, що в Україні також проводяться форсайт-дослідження, основою яких є метод цільових груп експертів. На виконання Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку в Україні на 2008-2012 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 р. № 1118, розроблено методологію прогнозування науково-технологічного розвитку (НТР) та відпрацьовано технологію виявлення та уточнення критичних технологій за пріоритетними напрямами розвитку науки та техніки [16].

На сьогодні найбільш продуктивне розуміння форсайта як процесу вироблення стратегічних рішень, як комплексного підходу до формування стратегій, який, головне, націлений на досягнення кінцевого результату.

Методологія форсайтних досліджень увібрала в себе десятки традиційних і досить нових експертних методів, які комбінуються. Технологічний цикл форсайтних досліджень включає в себе, на думку різних експертів, кілька етапів, зміст яких зводиться до аналізу поточної ситуації, формування так званих істотних умов (вимірних цілей у майбутньому), підготовки проекту [14]. Серед багатьох методів, які використовуються в процесі реалізації етапів технологічного циклу Форсайта, основними є: SWOT-аналіз (англ. SWOT analysis), метод Дельфі (англ. Delphi) [15].

Якщо конкретніше розглянути SWOT-аналіз, то необхідно зауважити, що цей метод використовується для аналізу в стратегічному плануванні й полягає в розділенні чинників і явищ на чотири категорії: сильних (Strengths) і слабких (Weaknesses) сторін проекту; можливостей (Opportunities), що відкриваються під час його реалізації, та загроз (Threats), пов'язаних з його здійсненням.

Під час формулювання стратегії та розробки стратегії розвитку суспільства необхідно чітко уявляти можливості та загрози в процесі вибору форми державного устрою. Необхідно продумати як зменшити вплив негативних ризиків. Під час аналізу сильних і слабких сторін обов'язково слід звернути увагу на суспільно-політичну ситуацію, політику держави, оскільки саме це визначає обмеження та можливості в процесі вибору напрямів розвитку.

Під час аналізу слабких сторін і загроз необхідно провести докладний аналіз альтернативних форм державного устрою. Це допоможе краще зрозуміти сильні сторони і можливості моделі (форми), яка пропонується, продумати напрями нової стратегії.

Як приклад SWOT-аналізу, для подальшого визначення форми державного устрою можна запропонувати наступне (рис. 1).

Заслуговує на увагу метод Дельфі, який застосовується на етапах формулювання проблеми і оцінки різних способів її розв'язання в процесі реалізації етапів технологічного циклу форсайта.

Метою методу є отримання узгодженої інформації високого ступеня достовірності в процесі анонімного обміну думками між учасниками групи експертів для прийняття рішення. Суть методу полягає у врахуванні незалежної думки всіх учасників групи експертів з питання, що обговорюється, шляхом послідовного об'єднання ідей, висновків, пропозицій, які дають змогу дійти згоди.

Метод Дельфі заснований на багаторазових анонімних групових інтерв'ю (рис. 2).

У кожному з форсайтних досліджень може застосовуватися комбінація різних методів.

З урахуванням зазначеного вище, на думку автора, вкрай важливим і актуальним є необхідність доповнити та закріпити в найближчій перспективі теоретичні напрацювання Конституційної Асамблеї щодо можливої зміни конституційного устрою країни шляхом проведення форсайтних досліджень. Ці дослідження допоможуть раз і назавжди зняти напруженість у суспільстві щодо питання, якою бути Україні державою: унітарною чи федеративною.

Таким чином, у межах цієї статті нами проведено аналіз деяких форсайтних методів дослідження і обґрунтовано доцільність їх застосування як інструменту визначення процесів і технологій дослідження довгострокових трендів розвитку суспільства в цілому і державного устрою зокрема.

У підсумку варто зазначити, що методи, які використовуються в процесі реалізації етапів технологічного циклу форсайта, з урахуванням прогностичних моделей розвитку суспільства, сьогодні можуть виявитися найбільш адекватними за умови залучення максимальної кількості учасників громадянського суспільства, а також практиків і теоретиків-конституціоналістів, представників цільових аудиторій як кваліфікованих експертів.

Саме тому одним із напрямів подальшого застосування форсайтних досліджень є поглиблення, удосконалення його методологічних засад у межах вітчизняної науки державного управління.

конституційний державний форсайт

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гарчева Л. П. Конституционное право Украины / Л. П. Гарчева, А. Н. Ярмыш. - Симферополь: Доля, 2000. - 334 с.

2. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 черв. 2003 р. № 964-!V // Офіц. вісн. України. - 2003. - 1 серп. - № 29.

3. Зайчук О. В. Теорія держави і права: підручник /О.В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 406 с.

4. Конституція України. Частина перша. - Одеса: Студія «Негоціант», 2006. - 86 с.

5. Тодыка Ю. Н. Основы конституционного строя Украины: учеб. пособие / Ю. Н. Тодыка. - Х.: Факт, 1999. - 320 с.

6. Ємельяненко Л. М. Форсайт - методологія стратегічного управління інноваційним розвитком суспільства [Електронний ресурс] / Л. М. Ємельяненко // Вісн. Східноукр. нац. ун-ту ім. Володимира Даля. - 2008. - № 10 (128). - Режим доступу: http:// www.nbuv.aov.ua/portal/Soc Gum/VSUNU/2008 10 2/emeljanenko.pdf.(03.04.2011)

7. Жукович І. А. Розробка інноваційної політики України: основні вимоги щодо визначення та інструменти реалізації / І. А. Жукович // Актуальные проблемы научно-технологической и инновационной политики в контексте формирования общеевропейского научного пространства: опыт и перспективы: материалы междунар. симп. (Киев, 16-17 июня 2010 г.). - К.: Феникс, 2010. - С. 230-231.

8. Малова Т. И. Перспективы реализации национальной программы форсайт (foresight) в Украине / Т. И. Малова // Вісн. Донец. Нац. ун-ту. Серія «Економіка і право». - 2008. - № 2. - С. 167-171.

9. Семенова Н. Н. Форсайт в условиях глобализации / Н. Н. Семенова // Информационное общество / Ин-т развития информ. о-ва. - 2008. - № 3-4. - С. 112125.

10. Панченко І. А. Форсайт: методологія технологічного прогнозування [Електронний ресурс] / І. А. Панченко. - Режим доступу: http://archive.nbuv.aov.ua/portal/ Soc_Gum/Dtr_ep/2011_3/files/EC311_05.pdf

Размещено на Allbest.ru