Концептуальні засади забезпечення демографічної безпеки Франції

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ФРАНЦІЇ

Н. С. Смирнова

Постановка проблеми в загальному вигляді. Серед національних моделей забезпечення демографічної безпеки європейських держав найбільш досконалою вважається французька модель. Систематизація та узагальнення досвіду формування системи забезпечення демографічної безпеки Франції, визначення можливостей його використання в Україні є досить важливою проблемою в науковому і практичному аспектах.

Ця обставина й визначає зв'язок загальної проблеми з найбільш важливими науковими та практичними завданнями дослідження еволюційного розвитку демографічних теорій та їх вплив на формування системи забезпечення демографічної безпеки Франції.

На підставі аналізу актуальних досліджень і наукових публікацій можна дійти висновку, що проблеми забезпечення демографічної безпеки Франції завжди привертали увагу громадськості та науковців. Для вивчення цієї проблематики велике значення мають наукові праці дослідників, зокрема: С.Тіводара [1], І.Панфілова [2], О.Бессчетнової [3], А.Носкової [4]. У зазначених працях наведено результати порівняльного аналізу досвіду забезпечення демографічної безпеки в країнах Західної Європи, утім комплексного аналізу проблем формування системи забезпечення демографічної безпеки Франції в науковій літературі ми не знайшли.

З огляду на це метою статті є теоретико -історичний аналіз формування системи забезпечення демографічної безпеки Франції, а також розробка періодизації новітньої історії державного управління демографічною безпекою Франції.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих результатів. Безпека є комплексним поняттям, пов'язаним із такими категоріями, як сила, влада, розподіл ресурсів, виживання, цінності, загрози, інтереси. В основі системи національної безпеки сучасної держави лежить концепція національної безпеки, якісне наповнення елементів якої залежить від низки внутрішніх і зовнішніх змінних, що впливають на загальне розуміння національної безпеки та систему її забезпечення.

Відповідно формування системи забезпечення національної безпеки як складової системи національної безпеки здійснюється в рамках загальної теорії систем, теорії організації, теорії управління, теорії правової держави, теорії колективної безпеки, теорії національної безпеки, теорії державного управління, теорій суспільних та гуманітарних наук із використанням формули безпекотворення «цінності - ідеологія - політика = безпека». Ця формула розкриває стійку кореляцію між режимом політичної системи і політикою національної безпеки держави. Вона опосередковано виражається в ідеологічному обґрунтуванні й оформленні політики національної безпеки, стилі ухвалення політичних рішень, місці і ролі інститутів держави та громадянського суспільства в забезпеченні безпеки, виборі співвідношення методів і засобів її забезпечення. Саме тому системи забезпечення національної безпеки в авторитарній і демократичній державах якісно розрізняються за своєю спрямованістю, характером діяльності і, передусім, співвідношенням пріоритетів: людина - суспільство - держава [5].

Розглянемо особливості формування системи забезпечення демографічної безпеки у Франції в другій половині ХХ - початку ХХІ ст.

Відомо, що концепція демографічних циклів, яка була розроблена Ф.Броделем у рамках «неомальтузіанства» та теорія демографічного переходу А.Ландрі як пояснювальні моделі історичного процесу сформувалися в середині XX ст. [6; 7]. Проте лише остання досягла найбільшої популярності у Франції та стала теоретичною основою її демографічної політики. Варто додати, що запропонований підхід А.Ландрі поширювався лише на Францію, й основне завдання його полягало в тому, щоб пояснити демографічні явища через конкретні соціальні та економічні умови життєдіяльності. Прикладне ж значення цього підходу полягало в тому, що він надавав можливість сформулювати завдання демографічної політики, метою якої є регулювання демографічних процесів відповідно до інтересів держави.

Є сенс зауважити, що поява терміна «демографічна безпека» була викликана більшою мірою дискусією в адміністративних та політичних колах Франції, ніж у наукових. Коли в демографії почали використовувати поняття демографічного переходу, в політичних колах заговорили про нову загрозу безпеці держави, а саме демографічну. Тобто ці два терміни «безпека держави» та «демографічна безпека» взаємопов'язані між собою і визначають один одного. Справді, така проблема могла виникнути лише в індустріальній та пост- індустріальній державі, які зіткнулися з проблемою різкого зниження народжуваності, яка, у свою чергу, є ключовим елементом у структурі демографічної безпеки. Додамо, що другим елементом у структурі демографічної безпеки є старіння населення, третім - міграція [8].

Беручи до уваги роль і значення демографічної безпеки в системі національної безпеки, у Конституції П'ятої французької республіки 1958 р. було визначено концептуальні засади політики національної безпеки в демографічній сфері Франції, а саме на державу покладалося завдання створення умов для розвитку особистості, гарантування кожному, особливо дітям, матерям і літнім громадянам охорони здоров'я, права на відпочинок і необхідні кошти для існування [2; 9]. Концептуальні ж основи забезпечення національної безпеки Франції визначено в Білій книзі з оборони і національної безпеки Франції (2008 р.). У цьому документі серед найбільш істотних загроз демографічній безпеці, які пов'язані із глобалізацією, названо пандемії, демографічні проблеми, неконтрольовану міграцію [10].

Правові основи забезпечення демографічної безпеки Франції визначено в Кодексі сім'ї та соціальної допомоги Франції та законі «Про імміграцію» [1, с. 277-278; 11].

Системи державного управління демографічною безпекою сучасної Франції представлена суб'єктами, яким делеговані повноваження щодо захисту демографічного суверенітету, а саме: Міністерством з особливих доручень з питань сім'ї; Міжвідомчим комітетом зі справ сім'ї; Вищою Радою з питань народонаселення та сім'ї; Національною консультативною радою з сімейного посередництва; Міністерством охорони здоров'я; Міністерством зайнятості та солідарності; Міністерством внутрішніх справ та територіального регулювання, до складу якого входить Центральне управління прикордонної поліції, останнє здійснює контроль за міграційними потоками і веде боротьбу з нелегальною міграцією; Дирекцією з питань населення та міграцій; Міністерством закордонних справ, яке розробляє державну політику у сфері візового режиму і пересування іноземних громадян на території Франції; Міністерством юстиції, яке разом з іншими міністерствами розділяє відповідальність з питань надання громадянства; Вищою радою з питань інтеграції; національними касіями та фондами із соціальних виплат; Національною конференцією з питань охорони здоров'я; Генеральною асоціацією з пенсійної допомоги по старості та Асоціацією по програмах додаткових пенсійних допомог; Провідною аудіовізуальною радою; територіальними органами влади, які займаються проблемами сім'ї, дітей та молоді [1, с. 168-169; 12, с. 234-235].

Проілюструємо, яким чином теорія демографічного переходу А.Ландрі стала ідеологією демографічної модернізації та політико-правовою технологією конструювання системи забезпечення демографічної безпеки Франції.

Аналіз перебігу соціальних змін у Франції в другій половині ХХ початку ХХІ ст. дає змогу виокремити такі історичні етапи державного управління демографічною безпекою Франції.

Перший етап (1945-1968 рр.) - «примітивний режим відтворення населення Франції». Значну роль у зміні соціально-демографічної структури населення країни відіграла Друга світова війна, що супроводжувалася величезними людськими втратами і масовими руйнуваннями. Після її закінчення тенденції пронаталістичної політики у Франції збереглися, але вже поза зв'язком із мілітаристським контекстом. Так, у другій половині XX ст. Франція почала проводити відкриту міграційну політику, ухваливши 2 листопада 1945 р. закон про імміграцію [12, с. 234] - закон про в'їзд і перебування іноземних громадян у Франції, який включав 9 глав і 40 статей. Згодом до закону було внесено більше 40 поправок. Нова хвиля імміграції припала на 1956-1973 рр. У Францію приїжджали молоді робітники з Іспанії і Італії; потім вихідці з колишніх французьких колоній - країн Магрибу, Африки, Близького Сходу.

У 1946 р. у Франції була введена в практику широка система грошових виплат сім'ям, спрямована на заохочення народження першої, другої і особливої третьої дитини. Результати не змусили себе чекати: протягом другої половини XX ст. населення Франції збільшилося наполовину - з 40 до 60 млн. Раніше для такого стрімкого демографічного стрибка вимагалося втричі більше часу. Проте «бебі-бум» завершився на початку 1970-х рр., коли добігло кінця так зване «славне тридцятиріччя» швидких темпів економічного зростання, що знизилися упродовж останньої чверті XX ст. удвічі: з 5, 5-6 до 2-3% у рік. Цьому сприяли завершення післявоєнної реконструкції, загострення конкурентної боротьби на світових ринках із виходом на них низки країн Азії, що розвиваються, з їх дешевою робочою силою, різке подорожчання імпортних енергоносіїв. Нестача робочої сили змінилася хронічним безробіттям, що досягло майже 10% працездатного населення [3, с. 129-130].

Другий етап (1968-1999 роки) - «проміжний режим відтворення населення Франції». Після суспільно-політичної кризи в травні-червні 1968 р. прискорилася корінна ломка психології, устоїв, ціннісних установок французького суспільства. Водночас продовження терміну навчання молоді в середній і вищій школі, що відтерміновує шлюбний вік, включення основної маси жінок у самостійну виробничу діяльність, криза традиційної сім'ї, нарешті, вдосконалення методів і правових норм сімейного планування (поява ефективних протизаплідних медикаментів, легалізація абортів) - усе це разом узяте позначилося на рівні народжуваності [13].

Нафтові кризи 1970-х рр. супроводжувалися зростанням безробіття, чому також сприяв вихід на ринок праці покоління, що народилося в післявоєнні роки. У результаті уряд Франції офіційно оголосив про припинення прийому іммігрантів, за винятком випадків надання політичного притулку, возз'єднання з сім'єю і навчання [12, с. 233].

Серед країн Західної Європи в середині 1980-х рр. Франція мала один з найвищих сумарних коефіцієнтів народжуваності - 1, 8-1, 9. Населення збільшувалося щорічно на 0, 3-0, 4%. Проте уряд Франції був стурбований зниженням рівня народжуваності і його впливом на старіння населення. Тут активно заохочувалося народження третьої і четвертої дитини, що передбачало одноразові виплати на народження дитини в сумі 260% основної заробітної плати на першого і 717% на кожну наступну дитину, відпустка по вагітності оплачувалася в розмірі 90% зарплати. Надавалися позики на заведення домашнього господарства і житлові пільги, 90% яких погашалися при народженні четвертої дитини. Соціально-демографічна політика Франції була своєрідним еталоном у західному світі. По цьому шляху йшли уряди Великобританії, Австрії, Італії, Швеції та інших європейських країн [3].

Варто зазначити, що сучасна демографічна політика Франції усе більш еволюціонує у бік сімейної політики, метою якої є надання соціальної допомоги сім'ї у виконанні нею своїх функцій. Якщо до 1999 р. уряд Франції визначав її як спрямовану на підвищення народжуваності, то в 1999 р. стосовно народжуваності була заявлена позиція невтручання [4].

Третій етап (1999 р. - по наш час) «сучасна епоха». Планомірна, продумана і регульована демографічна політика французького уряду сприяла тому, що нині Франція займає друге (після Ірландії) місце в Європейському Союзі за рівнем народжуваності, а приріст населення країни на 4/5 забезпечується її природним приростом. За цим показником Франція разюче відрізняється від ЄС у цілому, де збільшення чисельності населення лише на 1/4 забезпечується природним приростом, а на 3/4 - міграцією [3, с. 130; 14].

Регулювання міграційних процесів у Франції здійснюється за кількома напрямами: 1) управління міграційними потоками; 2) боротьба проти нелегальної імміграції; 3) інтеграція іммігрантів, які живуть у Франції. Французьке міграційне законодавство передбачає, що в'їзд до країни може здійснюватися за короткостроковою візою на період до 3 місяців або за довгостроковою візою на період понад 3 місяці. За станом на грудень 2011 р. в'їзд до Франції з метою тривалого перебування (більше 3 місяців) обмежений [14]

ВИСНОВКИ

1. Формування системи забезпечення демографічної безпеки Франції в рамках теорії демографічного переходу дало змогу визначити структуру демографічної безпеки, елементами якої є народжуваність, старіння населення, міграція, а також створити дієву систему державного управління демографічною безпекою.

2. Ґрунтуючись на положеннях теорії демографічного переходу А.Ландрі, що мала суттєвий вплив на формування системи забезпечення демографічної безпеки Франції протягом другої половини ХХ ст., пропонуємо авторську періодизацію новітньої історії державного управління демографічною безпекою Франції: 1-й етап (1946-1968 рр.) - «примітивний режим відтворення населення Франції» - висока народжуваність, коливання чисельності населення залежать від смертності, обумовленої нестачею або надлишком продовольства; ірраціональність шлюбної, репродуктивної поведінки; 2-й етап (1968-1999 рр.) - «проміжний режим відтворення населення Франції» - під впливом розвитку медицини, технічного прогресу, гігієни смертність починає знижуватися. З'являються тенденції до зміни репродуктивної поведінки: спочатку через відкладання шлюбів, потім за допомогою внутрішньо-сімейного регулювання; перехід до раціональності поведінки у сфері шлюбу і сім'ї; 3-й етап (1999 р. - по наш час) - «сучасна епоха», характерною рисою якої є еволюція сучасної демографічної політики Франції у бік сімейної політики, метою якої є надання соціальної допомоги сім'ї у виконанні нею своїх функцій. У цій сфері Франція займає лідируючу позицію серед країн ЄС.

3. Теоретико-історичний аналіз формування системи забезпечення демографічної безпеки Франції показав, що на її створення поряд із теорією національної безпеки значний, а інколи й визначальний вплив справляють демографічні теорії. Враховуючи те, що Україна не має досвіду формування системи забезпечення демографічної безпеки, на нашу думку, доцільно використати досвід Франції щодо формування системи забезпечення демографічної безпеки в аспекті визначення структури демографічної безпеки (народжуваність, старіння населення, міграція), а також досвід інтегрованого управління демографічною безпекою, що передбачає узгодження демографічної, сімейної та міграційної політики в контексті захисту демографічного суверенітету держави.

Перспективним напрямом подальших досліджень вбачається в подальшому узагальненні і систематизації досвіду європейських держав щодо забезпечення демографічної безпеки та визначення можливості його використання в Україні.

демографічний безпека франція державний

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Тиводар С. И. Демографическая безопасность России: институционально-правовое обеспечение национальных интересов: дис.... д-ра юрид. наук: 23.00.02. / Тиводар С. И. ; Ростов. юрид. ин-т МВД России. - Ростов н/Д, 2008. - 345 с.

2. Панфилов И. Д. Демографическое развитие Германии и Франции: от противостояния к сотрудничеству: дис.... д-ра экон. наук: 08.00.08, 08.00.14 / Панфилов И. Д. ; Ин-т соц.-полит. исслед. РАН. - М., 2004. - 298 с.

3. Бессчетнова О. В. Демографическая политика Франции и России: историко-социологический анализ / О. В. Бессчетнова // Вест. Челябинс. гос. ун-та. - 2007. - № 17. - С. 126-133.

4. Носкова А. В. Эволюция семейной политики в Европе: меняющиеся проблемы и практики / А. В. Носкова // Вест. МГИМО. - 2013. - № 4 (31). - С. 291-302.

5. Шевченко М. М. Світоглядно-концептуальні аспекти дослідження проблем державного управління у сфері національної безпеки України / М. М. Шевченко // Державне управління та місцеве самоврядування: тези ХІІ Міжнар. наук. конгресу, 29 берез. 2012 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2012. - С. 127-128.

6. Нефедов С. А. Концепция демографических циклов / С. А. Нефедов. - Екатеринбург: Изд-во УГГУ 2007. - 141 с.

7. Миронин С. Причины второго демографического перехода [Электронный ресурс] / С. Миронин, О. Козырева // Золотой Лев. - № 63-64. - Режим доступа: http://www.zlev.ru/65 36.htm

8. Глухарев Д. С. Дискурс демографической безопасности / Д. С. Глухарев // Дискурсология: теория, методология, практика: доклады Второй междунар. науч.-практ конф., посвященной памяти Жана Бор- дийяра / под общ. ред. В. Е. Хвощева, 4 дек. 2007 г (Серия «Дискурсология». Вып. 7). - Екатеринбург ; Челябинск: Издат. дом «Дискурс-Пи», Изд-во ЮУрГУ, 2007. - С. 65-68.

9. Конституции зарубежных государств / под ред. В. В. Маклакова. - 2-е изд. - М.: Бек, 1999. - 584 с.

10. The French White Paper on defence and national security, 2008 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ambafrance-ca.org/IMG/pdf/Livre blancPress_kit_english_version.pdf

11. Портал законодавства Франції [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. legifrance. gouv. fr/Droit-francais

12. Миграционная политика в зарубежных странах и Российской Федерации: опыт сравнительного анализа [Электронный ресурс] / М. Б. Денисенко, О. А. Ха- раева, О. С. Чудиновских, Е. В. Фурса. - М.: Ин-т экономики переход. периода, 2003. - 283 с. - Режим доступа: http://www.iep.ru/files/text/usaid/migrat.pdf

13. Рубинский Ю. Демографические проблемы Франции / Ю. Рубинский // Современная Европа. - 2005. - № 1. - С. 54-60.

14. Никулина Ю. А. Правовые средства обеспечения демографической политики в странах Западной Европы [Электронный ресурс] / Ю. А. Никулина, Н. С. Нижник. - Режим доступа: http://zakonirus. ru/news/2012-12-16-39

Размещено на Allbest.ru