Кредитна спілка як некомерційний суб’єкт господарювання: проблемні моменти правового становища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кредитна спілка як некомерційний суб'єкт господарювання: проблемні моменти правового становища

Стаття 42 Конституції України передбачає, що «кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом» [1]. Отже, кожна особа може займатися підприємницькою діяльністю, котра не заборонена законом, це передбачає існування особливих суб'єктів, тобто суб'єктів некомерційного господарювання, одним із видів яких є кредитні спілки і котрі будуть розглянуті в аспекті господарського права.

З прийняттям нового Цивільного кодексу України [2] (далі - ЦК України) і Господарського кодексу України [3] (далі - ГК України) дискусії щодо поняття, видів, організаційно-правових форм учасників відносин у сфері господарювання набули нового формату: від демонстрацій невідповідності положень ГК України поняттям ЦК України і обговорення доцільності приведення норм ГК України у відповідність до норм ЦК України та пропозицій про скасування ГК України і надання ЦК України характеру «економічної конституції» [4, с. 5].

З вище сказаного передбачається, що останнім часом зріс науковий інтерес до дослідження правового становища окремих видів учасників відносин у сфері господарювання, та окремих аспектів, що характеризують їх правовий статус як суб'єктів господарських відносин, тому доцільно провести дослідження суб'єктів господарювання, а саме кредитних спілок, зважаючи на попередньо проведені та розглянути їх правове становище. Але спочатку треба визначити хто такі суб'єкти некомерційного господарювання і чому суб'єкт господарювання не тотожний суб'єкту господарського права.

Зазвичай терміном «правове становище» позначається сукупність прав і обов'язків фізичних та юридичних осіб, тобто прав і обов'язків суб'єктів права [5, с. 44], хоч нерідко цей термін вживається в науковому обігу для характеристики об'єктів права тощо.

У юридичній літературі дослідженню суб'єктів некомерційної господарської діяльності, а саме кредитних спілок, приділяли увагу В.К. Мамутов, О.П. Подцерковний, О.І. Харитонова, Н.О. Саніахметова, Д.В. Задихайло, А.О. Пантелеймоненко та інші

Метою статті є проведення правового аналізу поняття та діяльності кредитних спілок, виокремлення їх загальних та відмінних ознак та визначення критеріїв розмежування комерційної та некомерційної господарської діяльності.

Привабливість кредитного союзу як специфічного кредитно-фінансового інституту полягає в тому, що на відміну від інших установ такого роду в кредитних спілках немає господаря і клієнта - всі члени цієї організації, одночасно і власники і клієнти, засоби яких акумулюються і перерозподіляються серед обмеженого громадянства вже знайомих між собою і об'єднаних якою-небудь загальною «ознакою» - релігійним, професійним, територіальним. Саме цей принцип - принцип ненадання послуг «на сторону» і лежав в основі кредитної кооперації, яка існувала і була могутньою економічною і суспільною системою до 1939 року в Західній і до 1930 року в Східній Україні.

Актуальність послуг кредитних спілок обумовлена специфікою кредитно-фінансового ринку в Україні. Зокрема, фінансовий ринок республік колишнього радянського Союзу, у тому числі і України, відрізняється нерозвиненістю механізмів кредитування приватних осіб, малого (сімейного, індивідуального) бізнесу. Якоюсь мірою це пояснюється зацікавленістю банків у великому кредитуванні вже сталого бізнесу із стабільними грошовими потоками. Тому основним інвестором малих проектів виступають небанківські кредитно-фінансові інститути, зокрема кредитні спілки [6, с. 83].

Детальніше врегулювати діяльність кредитних союзів покликаний введений в дію з 22.01.2002 р. Закон України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 р. [7]. Справжній Закон визначає організаційні, правові і економічні основи створення в діяльності кредитних спілок, їх об'єднань, права та обов'язки членів кредитних спілок та їх об'єднань.

Окремі положення щодо визначення правового статусу кредитних спілок містить і ГК України, та слід зазначити, що норма, яка міститься в ст. 130 та визначає поняття кредитної спілки структурно визначена у Розділі 2, глави 13 «Громадянин, як суб'єкт господарювання. Особливості статусу інших суб'єктів господарювання», зазначене представляється нелогічними. Попри за все ГК містить спеціальний розділ стосовно правового регулювання фінансової діяльності, а кредитна спілка саме і є суб'єктом зазначеної діяльності, тому доречно внести відповідні зміни до ГК, щодо переміщення ст. 130 в інший спеціальний розділ.

Як визначено в Законі кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними союзами, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні і наданні фінансових послуг за рахунок об'єднання грошових внесків членів кредитної спілки. Винятковим видом діяльності кредитної спілки є надання фінансових послуг, визначених Законом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» кредитна спілка є фінансовою установою, тобто юридичною особою, яка, відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та внесена до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом [8].

У літературі висловлюються тези щодо кооперативної форми кредитних спілок. Так, А.О. Пантелеймоненко зазначає, що забезпечуючи баланс фінансових інтересів своїх власників - вкладників і позичальників, кредитний кооператив виконує роль сервісної організації, яка, так як і вищеназвані, отримує лише компенсацію (плату) за надані послуги обом названим категоріям членів. За їхній рахунок формується капітал, який є гарантом успішного функціонування кооперативу. Тобто всі грошові надходження від членів спрямовуються лише на забезпечення їхніх економічних інтересів [9, с. 13].

Кооперативний характер кредитних спілок Р. Коцовська бачить у створенні відповідної кредитної системи у трьох рівнях - вищий рівень - центральний кооперативний банк, другий - регіональні об'єднані кредитні спілки та регіональні асоціації кредитних спілок, нижній рівень - низові кредитні спілки [10, с. 150]. На думка автора дійсно кооперативна природа кредитних спілок допоможе останнім створити чітку потужну взаємопов'язану фінансову систему, суть та зміст діяльності якої направлений на фінансування підприємництва. Кооперативний характер кредитних спілок визначає і Закон України «Про кредитні спілки», але при цьому чітко його не визначив. Та з метою усунення плутанини слід додати до ст. 6 зазначеного закону положення щодо організаційно-правової форми кредитної спілки - кооперативу, який має деякі специфічні особливості.

В. Гончаренко відносить кредитні спілки та кооперативні банки до кооперативних організацій, що є фактичним визнанням їх кредитними кооперативами. А кооперативи в усіх країнах світу мають подвійну економічну природу. З одного боку, це демократичні громадські організації взаємодопомоги, які не мають на меті отримання прибутку, тому що їхні члени є одночасно і власниками, і клієнтами (користувачами послуг). Тому у багатьох країнах ці організації мають окреме регулювання як організаційно-правова форма (кооперативне законодавство) і державну підтримку на початкових етапах свого розвитку. З іншого боку, це фінансові установи, які мають бути безпечними для своїх членів, і тому підлягають державному регулюванню та нагляду як суб'єкти фінансового ринку [11, с. 69]. Практика показує, що кредитні спілки в умовах фінансових труднощів є ефективним інструментом підтримки населення та підвищення і поліпшення економічного добробуту. Отже, спілки на всіх рівнях (законодавчому, теоретичному, практичному) визнані фінансовою установою, яка відіграє головну роль у розвитку кредитування та посідає відповідний щабель у фінансовій сфері економіки країни. Так, Н. Славова виділяє наступні ознаки кредитної спілки, які на думку автора відображають її правовий статус, мету створення та діяльності, а саме: неприбутковий статус; демократичне управління; рівність членів, добровільність вступу та свободи виходу з кредитної спілки; відкрите членство, задоволення економічних інтересів; гласність [12, с. 62].

Кредитна спілка створюється на підставі вирішення засновницьких зборів. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше 50 осіб, які відповідно до Закону можуть бути членами кредитної спілки та об'єднання хоч би по одному з таких ознак: мають загальне місце роботи або навчання, або належать до одного професійного союзу, об'єднання професійних союзів, іншої громадської або релігійної організації, або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області. Таким чином, членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що постійно проживають на території України, що мають повну цивільну дієздатність, з урахуванням ряду обмежень, і об'єднані хоч би по одному з перерахованих вище ознак. Обмеження по членству кредитних спілок встановлено для осіб, визнаних за рішенням суду недієздатними або обмежено дієздатними, осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а також осіб, що мають непогашену судимість за корисливі злочини.

Кредитна спілка як фінансова установа тісно пов'язана з поняттям «банку», та відноситься до «парабанків», тобто на думку А.А. Мещерякова діяльність спеціалізованих небанківських інститутів (парабанків) спрямована на продаж окремих банківських послуг, хоча вони і не мають статусу комерційного банку. Тому послуги, які пропонуються цими структурами, є складовою частиною ринку банківських послуг [13, с. 215]. Р. Коцовська пропонує працювати над перспективою створення кооперативного банку (у зв'язку з цим є потреба внести зміни до Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо визначення статусу цього банку як неприбуткового та перегляду нормативу мінімального статутного капіталу). При цьому він буде користуватися пільговим оподаткуванням. Деякі аналітики стверджують, що пільговий режим оподаткування доцільно зберегти для тих кредитних спілок, які за характером своїх операцій мають неприбутковий статус, або диференціювати ставки податку на прибуток [14, с. 88].

Першочерговим завданням у справі розвитку допоміжної структури кредитної кооперації є забезпечення можливості надання фінансової допомоги кредитним спілкам шляхом створення стабілізаційного фонду. На даний час в Україні існує два стабілізаційних фонди, кожен із яких створено при загальнодержавній асоціації кредитних спілок: Програма захисту вкладів при ВАКС (Всеукраїнській асоціації кредитних спілок) та Стабілізаційний фонд НАКСУ (Національної асоціації кредитних спілок України). Обидві організації знаходяться в м. Києві та обслуговують, у тому числі, спілки, географічне від них віддалені, що значною мірою ускладнює ефективні взаємовідносини. Створення регіональних (обласних) стабілізаційних фондів на основі об'єднаних кредитних спілок може значно спростити доступ спілок до фінансової допомоги, а консолідація обласних фондів на загальнодержавному рівні - сприяти ефективному управлінню їх ліквідністю. Забезпечення населення споживчими, бізнесовими, аграрними та іншими кредитами стикається із проблемою несвоєчасного повернення або взагалі неповернення членами спілок узятих кредитів. Отже, існує потреба у створенні та впровадженні механізму захисту кредитних спілок від збитків, пов'язаних із несвоєчасним поверненням чи неповерненням кредитів. Розв'язання даної проблеми полягає у створенні регіональних, а згодом і загальнодержавної системи ведення кредитних історій позичальників - бюро кредитних історій.

Відповідно до Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" статутний капітал бюро кредитних історій має бути не менше п'яти мільйонів гривень (ст. 14, п. 3) [15]. А загальна сума витрат на відкриття бюро кредитних історій, за підрахунками Канадської програми підтримки кредитних спілок, становить 10-12,5 млн. грн. Важко зрозуміти доцільність законодавче прийнятих норм, оскільки бюро кредитних історій не є фінансовою установою та не має нести відповідальність за фінансовими зобов'язаннями, а лише надавати інформаційні послуги. Тому деякі положення Закону "Про організацію формування та обігу кредитних історій" доцільно привести у відповідність до норм світової практики. Зокрема, мінімальний розмір статутного капіталу бюро кредитних історій не варто встановлювати вище, ніж це передбачено Законом України "Про господарські товариства" для даного виду господарських товариств [16]. Крім того, варто внести зміни до пункту 1 статті 9 Закону "Про організацію формування та обігу кредитних історій", згідно з яким інформація про позичальника може бути передана до бюро лише за письмової згоди останнього, що взагалі ставить під сумнів сенс створення бюро кредитних історій, тобто у відповідності з Законом України «Про захист персональних даних» [17].

Законодавством України не встановлено і не може бути встановлено чіткого переліку відомостей про фізичну особу, які є персональними даними, задля можливості застосування положень Закону до різноманітних ситуацій, в тому числі при обробці персональних даних в інформаційних (автоматизованих) базах та картотеках персональних даних, що можуть виникнути у майбутньому, у зв'язку зі зміною в технологічній, соціальній, економічній та інших сферах суспільного життя [18].

Слід зазначити, що одним з напрямків вирішення проблеми обмеженої ліквідності кредитних спілок є створення об'єднаних кредитних спілок (інтегрованої системи кредитних спілок) або кооперативного банку. Перевагою цих напрямів вирішення означеної проблеми є те, що існує можливість за рахунок акумульованих засобів сформувати фонди, які будуть використані як для покриття поточних потреб, так і у разі форс-мажорних обставин.

Заслуговує на увагу думка про те, що розбудову обслуговуючої інфраструктури кредитної системи доцільно починати саме в межах обласних асоціацій, таким чином забезпечуючи її автономність, гнучкість і доступність для безпосередніх споживачів допоміжних послуг - кредитних спілок. Основними напрямками розбудови допоміжної допомоги є створення стабілізаційного фонду, бюро кредитних історій, агенції з роботи із проблемними кредитами, страхової компаній, аудиторського бюро і освітнього центру [19, с. 2].

Позитивною також є думка про виокремлення чинників, що негативно впливають на побудову інтегрованої системи кредитних спілок:

- об'єднані кредитні спілки забезпечують стабільність і зменшують ризики лише в короткостроковій перспективі. В той же час серед переваг кооперативного банку слід зазначити відсутність таких проблем, оскільки його юридичні повноваження дозволяють привертати так звані довгі дешеві засоби із зовнішніх джерел;

- не дивлячись на те, що з погляду регуляторних умов і подальшого контролю значно простіше створити об'єднання кредитних спілок ніж кооперативного банку, їх можливості залучення ресурсів залишаються на рівні звичайної кредитної спілки. У разі створення кооперативного банку ці можливості можуть значно збільшитися, проте це зв'язано з тривалим за часом процесом, а також вимагає істотних змін нормативно-правової бази;

- для здійснення будь-яких змін (створення об'єднаних кредитних спілок або кооперативного банку) необхідною умовою є бажання (згода) так званої критичної маси кредитних спілок [20, с. 64].

Але для створення об'єднаної системи кредитних спілок є чимало проблем. Ст. 118 ГК України визначає кількісний критерій для створення господарського об'єднання - двох або більше підприємств, представляється за доцільне внести зміни до п. 1 ст. 24 Закону України «Про кредитні спілки» щодо створення місцевих асоціацій кредитних спілок - не меншим чим дві кредитні спілки та до ст. 25 щодо можливості участі у об'єднанні кредитних спілок інших юридичних осіб. Отже, у цьому разі об'єднання кредитних спілок є неприбутковим об'єднанням фінансових установ, яке В.О. Джуринський визначає як саморегулюючу організацію, створену з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг та яким делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг [21, с. 134]. Також слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 130 ГК України кредитна спілка не може бути засновником або учасником суб'єктів підприємницької діяльності, але згідно до п. 4 ст. 3 Закону України «Про кредитні спілки» є виняток, що може, але тільки при заснуванні місцевого кооперативного банку. Представляється доречним доповнити зазначену статтю ГК України словами «крім випадків встановлених лише законом».

Для залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, використання таких коштів для надання їм кредитів кредитна спілка зобов'язана отримати ліцензію на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Для надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (кредитів банків, коштів інших установ та організацій) кредитна спілка зобов'язана отримати ліцензію на здійснення діяльності кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки [22].

У ст. 13 Закону України «Про кредитні спілки» міститься загальний перелік органів управління кредитної спілки: загальні збори членів кредитної спілки, наглядова рада, ревізійна комісія, кредитний комітет, правління. Вирішенням загальних зборів членів кредитної спілки можуть бути створені також інші органи управління. Найвищим органом управління кредитної спілки є загальні збори її членів. Загальні збори можуть приймати вирішення по будь-яких питаннях діяльності кредитної спілки. Наглядова рада представляє інтереси членів кредитного союзу в період між загальними зборами. Даний орган управління підзвітний загальним зборам членів кредитної спілки і в межах певної компетенції контролює і регулює діяльність правління і кредитного комітету.Наглядова рада кредитної спілки обирається загальними зборами членів кредитної спілки в складі не менше п'яти чоловік. Члени наглядової ради працюють на громадських засадах і ними не можуть бути особи, що знаходяться в трудових відносинах з кредитною спілкою.

Кредитний комітет кредитної спілки є спеціальним органом, відповідальним за організацію кредитної діяльності спілки. Кредитний комітет кредитної спілки призначається наглядовою радою в складі не менше трьох осіб, підзвітний загальним зборам членів кредитної спілки і наглядовій раді і несе перед ними відповідальність за ефективність кредитної діяльності спілки. Контроль за фінансово-господарською діяльністю кредитної спілки здійснює ревізійна комісія. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах про результати діяльності кредитної спілки. Вона може тимчасово припинити повноваження будь-якої посадової особи кредитної спілки у разі виявлення допущених ним порушень, загрозливих фінансовій стабільності кредитної спілки. За наявності загрози існуванню кредитної спілки ревізійна комісія скликає позачергові загальні збори членів кредитної спілки.

На підставі проведеного дослідження можливо зробити наступні висновки:

- з одного боку, кредитні спілки є неприбутковими організаціями, з іншого, - вони мають право займатися господарською діяльністю, отримувати дохід і, що саме головне, розподіляти його між членами за підсумками фінансового року за рішенням загальних зборів пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків. Ця специфічність дозволяє охарактеризувати місце кредитних спілок як проміжне серед підприємницьких і непідприємницьких організацій (юридичних осіб). Тобто необхідно на законодавчому рівні розмежувати серед некомерційних (неприбуткових) організацій організації, які діють в цілях взаємної вигоди членів (наприклад, кредитні союзи) і організації, які діють в цілях суспільного блага (наприклад, благодійні організації);

- діяльність кредитних спілок є підставою для виникнення кредитних відносин, роль і місце яких у національній економіці залежить від стану самої економіки. Сучасний кредит і кредитні відносини в Україні носять перехідний характер, відображають кризовий стан вітчизняної економічної системи та їм притаманні наступні ознаки: вони мають поворотний і відплатний характер; є чинником розподільчих й перерозподільчих процесів в економіці, які відбуваються не тільки через фінанси, а й шляхом використання кредиту та пов'язані з відтворенням позичкового капіталу;

- ГК України містить спеціальний розділ стосовно правового регулювання фінансової діяльності, а кредитна спілка саме і є суб'єктом зазначеної діяльності, тому доречно внести відповідні зміни до ГК, щодо переміщення ст. 130 в інший спеціальний розділ, а саме в 35 главу ГК України;

- на думку автора слід внести зміни до п. 3. ст. 14 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" щодо того, що статутний капітал бюро кредитних історій має бути не менше десяти мільйонів гривень для стабільності та оперативності повернення запозичених коштів та також варто внести зміни до пункту 1 статті 9 Закону "Про організацію формування та обігу кредитних історій", згідно з яким інформація про позичальника може бути передана до бюро лише за письмової згоди останнього, що взагалі ставить під сумнів сенс створення бюро кредитних історій, тобто у відповідності з Законом України «Про захист персональних даних»;

- ст. 118 ГК України визначає кількісний критерій для створення господарського об'єднання - двох або більше підприємств, представляється за доцільне внести зміни до п. 1 ст. 24 Закону України «Про кредитні спілки» щодо створення місцевих асоціацій кредитних спілок - не менш чим дві кредитні спілки, та до ст. 25 щодо можливості участі у об'єднанні кредитних спілок інших юридичних осіб;

- позитивним є створення об'єднаних кредитних спілок (інтегрованої системи кредитних спілок) або кооперативного банку, так як буде можливість за рахунок акумульованих засобів сформувати фонди, які будуть використані як для покриття поточних потреб, так і у разі форс-мажорних обставин.

Список використаних джерел

кредитний спілка правовий комерційний

1. Конституція України: Закон України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст. 141.

2. Цивільний кодекс України: Закон України 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 11. - ст. 461.

3. Господарський кодекс України: Закон України 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 11. - ст. 462.

4. Щербина В. С. Суб'єкти господарського права: Монографія - К.: Юрінком Інтер, 2008. - С. 5.

5. Юридична енциклопедія: У 6 т. / Ред. ком.: Ю.С. Шемшученко (гол.) та ін. 5 том. - К.: Укр. енциклопедія, 2003. - Т. 5. - С. 44.

6. Майданик Н., Майданик Р. Кредитные союзы (статус и кредитно-финансовые операции) / Н. Майданик, Р. Майданик // Бизнес. - № 44-46. - С. 81-87.

7. Про кредитні спілки: Закон України від 20 грудня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 15. - Ст. 101.

8. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 1. - ст. 1.

9. Пантелеймоненко А.О. Третій сектор: кооперативи як особлива форма неприбуткових організацій / А.О. Пантелеймоненко // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 9 (87). - С. 11-17.

10. Коцовська Р. Кредитні спілки як альтернативні установи щодо кредитування сільського малого підприємництва / Р. Коцовська // Регіональна економіка. - 2006. - № 3. - С. 149 - 156.

11. Гончаренко В. Відродження ідеї кооперативної кооперації в Україні: проблеми та перспективи / В. Гончаренко // Профспілки України. - 2006. - № 4. - С. 68-75.

12. Славова Н. Правое становище кредитних спілок в Україні / Н. Славова // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 8. - С. 61 - 63.

13. Мещеряков А.А., Новікова Л.Ф. Новий підхід до визначення економічної сутності діяльності кредитної системи в умовах ринкової економіки / А.А. Мещеряков, Л.Ф. Новікова // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 11 (101). - С. 214-218.

14. Терещенко Г.М. Перспективи розвитку кредитних спілок в Україні / Г.М. Терещенко // Фінанси України. - 2009. - № 5. - С. 87 - 94.

15. Про організацію формування та обігу кредитних історій: Закон України від 23 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - 32. - ст. 421.

16. Про господарські товариства: Закон України від 17 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України - 1991.- № 49. - Ст. 682.

17. Про захист персональних даних: Закон України від 01 червня 2010 р. // Урядовий кур'єр від 07.07.2010. - № 122.

18. Деякі питання практичного застосування Закону України "Про захист персональних даних": роз'яснення Міністерства юстиції України від 21 грудня 2011 р. // www.kiev.rada.ua.

19. Пожар А. формування сервісної інфраструктури системи кредитної кооперації на регіональному рівні / А. Пожар // Світ фінансів. - 2007. - Вип. 3 (12). - Жовт.

20. Гавриленко О.Ю. Проблемні питання функціонування кредитних спілок в Україні / О.Ю. Гавриленко // Вісник економічної науки України. - 2006. - № 2. - С. 62-66.

21. Правове становище господарських об'єднань в Україні: монографія / В.О. Джуринський. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - С. 134.

22. Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг: розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02 грудня 2003 р. // Офіційний вісник України. - від 09.01.2004. - 2003 р. - № 52. - том 2. - стор. 476. - стаття 2840.

Размещено на Allbest.ru