Теоретико-правова природа декотрих видів юридичних конструкцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-правова природа декотрих видів юридичних конструкцій

У статті здійснено спробу чіткого викладу аргументів К. Поппера та інших філософів проти методологічного есенціалізму. Мета: обговорення правознавцями можливості поступової відмови від цієї теорії у правових дослідженнях; запровадження в них методологічного номіналізму; використання правознавцями концепції критичного раціоналізму К. Поппера та його методу спроб та помилок, припущень та спростувань.

Знак історичного часу обов'язково присутній і знаходить свій прояв у суспільно-історичних координатах, у системі того чи іншого формату (система права, правова система тощо). Як відомо, соціально-практична дійсність із її нормами, правилами й інститутами є певним часово-історичним коефіцієнтом, що твориться та функціонує за допомогою процесу типізації і, форматування, й як наслідок, є надбанням не одного покоління. Саме тому, на думку автора, доцільно простежити найбільш інтенсивний прояв такого переходу.

Процес означеного переходу включає в себе легітимацію - постійне визнання, «виправдання» існуючого соціально-правового порядку, дотримання точних пропорцій поміж тими чи іншими його компонентами. Завдяки цьому юридичні конструкції вступають в особливо міцний контакт із «світом реальної юриспруденції», в якому особисте тісно переплітається із загальним та стає, по суті, його функцією. Юридичні конструкції вирізняються своєю універсальністю, що, по-перше, вказує на неодномірний, багатосторонній характер юридичної конструкції, а, по-друге, на її здатність виконувати різноманітні функції, бути придатною і корисною для багатьох цілей. Ця властивість юридичної конструкції відокремлює її як явище від інших засобів юридичної техніки.

Доказом універсальності юридичної конструкції слугує той факт, що виступаючи як засіб правотворчої, правоінтерпретаційної (тлумачної), правозастосовної техніки, юридична конструкція здатна реалізуватися і як спеціально-юридичний засіб дослідження права. Тобто, юридична конструкція не може бути зведена тільки до якогось одного рівня функціонування. Оскільки дієвість юридичної конструкції не обмежується суто однією сферою правової діяльності, означене є очевидним свідченням її універсальності. Крім того, універсальність юридичної конструкції значно розширює рамки функціональних можливостей означеного феномена.

Так, залежно від підстав класифікації видів юридичних конструкцій у теорії права виділяють: юридичні конструкції, які виникли у процесі саморозвитку права, та конструкції, що виникли завдяки волі законодавця; нормативні конструкції, що знайшли свій вираз у нормах права, та теоретичні, що застосовуються суто в якості методу пізнання права1; юридичні конструкції первинні, що відображені у нормах позитивного права, та вторинні - абстрактні мета-конструкції, що виконують своє призначення у процесі розвитку, об'єднання і систематизації інституційних конструкцій.

Деякі автори виділяють норми-конструкції, що узагальнюють складні за своїм складом юридичні явища. Проте такі норми-конструкції не завжди можна виокремлювати як правові, оскільки вони не встановлюють прав і обов'язків суб'єктів та, як правило, належать до когнітивних норм, що мають не правовий, а інтелектуальний характер.

Зважаючи на зазначене вище, варто звернути увагу та той факт, що за своєю сутністю юридичні конструкції наділені легітимаційним характером, справедливим свідченням якого є їх правова природа. Доречно зазначити, що наповненість юридичних конструкцій легітимаційними можливостями та «законністю», закладеною в їхньому характері, утворюють ту необхідну конструктивну платформу, котра, в свою чергу, і є основою їх практичної доцільності.

Легітимаційні процеси щодо певного правового явища паралельно проходять два основні етапи: етап отримання необхідних знань про легітимоване явище та етап орієнтації (організації правового регулювання), на котрому відбувається зіставлення ціннісних аспектів, що їх легітимоване явище привносить із собою, із ціннісною системою суспільства. Обґрунтування доцільності, конструювання, впровадження та практичне визнання є невід'ємними складовими техніки легітимації юридичної конструкції як правової категорії. Тобто, щодо кожної юридичної конструкції з метою використання її в практичній діяльності застосовується певна легітимаційна технологія.

На підставі викладеного вище вбачається очевидним висновок, що в основу юридичних конструкцій закладено відповідний легітимаційний потенціал. Це означає, що легітимаційний характер визначає їх подальше визнання та в цілому практичну виправданість. Тому, на наш погляд, за способом закріплення в законодавстві та загалом у системі права доречно виокремити легітимаційний вид юридичних конструкцій.

Слід звернути увагу, що у результаті теоретичного закріплення феномена юридичної конструкції у відповідному понятті дана тематика набула значення проблеми правознавства, що започаткувало процес трансформації і розвитку розуміння юридичної конструкції. Звичайно, будь-яке явище більш різностороннє й глибше, аніж саме поняття, оскільки поняття є результатом узагальнення, абстракції. Але поняття - не єдина форма, не єдиний результат абстракції. Так, В. О. Штофф зазначає, що таким результатом є й ідеальна модель. Він пише: «Поки ізолююча абстракція приводить до утворення понять, що відображають або відносно прості властивості й відносини, або зовнішні ознаки речей, потреба в моделях не виникає. Але коли пізнання проникає глибше і за простою, як здавалося раніше, властивістю виявляється ціла система зв'язків і відносин, тобто складна структура, тоді процес абстрагування здійснюється за допомогою моделі». При цьому під моделлю дослідник розуміє уявлену чи реалізовану матеріально систему, яка, відображаючи чи відтворюючи об'єкт дослідження, здатна заміняти його так, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об'єкт6. Для того, щоб розмірковувати про конкретний предмет, на думку М. К. Мамардашвілі, необхідно зробити його «мислимим», тобто перевести у такий стан, котрий є адекватним мисленню7.

Розуміння юридичної конструкції як моделі правового явища характеризує її як логічний замінник об'єкта пізнання, котрий створюється з огляду на те, що реальний об'єкт є занадто складним для пізнання його безпосередньо. Ситуативна реальність, що спостерігається і відображається, на відміну від відображеної реальності, є «надситуативною» (трансситуаційною). Тобто, щоб правильно розуміти правове явище, його необхідно певним чином «підготувати» для відповідного розуміння. Процес розуміння правового явища нерозривно поєднаний з трансформаційним, проектним мисленням, котре спрямовує від явища до суті. Кожна юридична конструкція має певний проектний, трансферабельний ресурс, так звану трансфера- бельну корисність, тобто можливість передачі сутності явища у схематичному, модельному виконанні. Тому, на думку автора, за ступенем досконалості та рівнем наукової розробки юридичних конструкцій варто виокремити трансситуаційний (трансферабельний) вид юридичних конструкцій. Окрім того, доречно додати, що трансферабельний ресурс юридичної конструкції пов'язаний з її інженерним проектуванням.

Зважаючи на викладене вище та з огляду на функціонування юридичної конструкції у різноманітних тісно взаємопов'язаних формах - правотворчій, правозастосовній, правоінтерпретаційній (правотлумачній) та доктринальній, вбачається прийнятним зробити певне доповнення до існуючих видів юридичних конструкцій. Так, на наш погляд, за ступенем досконалості та рівнем наукової розробки юридичних конструкцій варто виокремити трансситуаційні (трансферабельні) юридичні конструкції.

На думку М. С. Кельмана, відмінною особливістю понять правових теорій є їх виникнення не у процесі репрезентації правової реальності у предметі юридичної науки, а під час здійснення теоретичної організації самого наукового предмета у межах тієї або іншої наукової парадигми. Для понять такого роду знайти виділений, резидентний їм об'єкт, зазвичай, не вдається8. Ця обставина дає змогу А. Ф. Черданцеву справедливо стверджувати, що, приміром, «такого реально існуючого об'єкта, як механізм правового регулювання, в природі не існує»9. Зважаючи, що у природі не існує механізму правового регулювання як реального об'єкта, котрий перебуває у резидентних відносинах з поняттям «механізм правового регулювання», цей науковець зазначає, що механізм правового регулювання може й повинен розглядатися як ідеальна модель10.

Будь-яка наукова модель за своєю природою є ідеальною. У цьому сенсі і склад правовідносин, і структура юридичної норми, і процес правового регулювання однаково можуть бути представлені як ідеальні моделі. Наукова цінність таких уявлень, як відомо, і полягає в їхній «ідеальності». До того ж теоретична наука за своєю природою може мати справу лише з ідеальними об'єктами . Тому поняття теорії права має «право на існування» і без подачі його реальним об'єктом12. Таким чином, слід констатувати: жодна теоретична модель не може трактуватися як безпосереднє зображення реальності, «той факт, що модель працює чітко з поставленими вимогами, сам собою не означає, що реальність структурована так само, як ця модель»13. Отже, процес правового регулювання, як і механізм правового регулювання, з огляду на предмет загальної теорії права може і повинен розглядатися як теоретична модель. Справедливість такого твердження можна аргументувати тим, що у реальному житті виділити певні етапи і стадії правового регулювання, тобто ті одиниці, в яких зображується процес, не менш складно, ніж виділити елементи механізму правового регулювання. Безпосередньо у житті (емпірично) можна спостерігати лише реальні дії реальних суб'єктів, а їхні тлумачення, наприклад, як реалізації права, - це питання панівної юридичної доктрини, використовуваних понять14.

Оцінюючи механізм правового регулювання як поняття, вбачається, що це - певна система юридичних засобів та способів здійснення результативного впливу на суспільні відносини тощо. Виокремлюючи механізм правового регулювання суто як модель, слід зазначити, що це вже система елементів, організована за певними правилами: норми права, юридичні факти, правовідносини тощо. Іншими словами, це - модельне представлення правового регулювання як структури, а не як процесу, хоча слід брати до уваги й той факт, що інтерпретований як юридична онтологія механізм правового регулювання інколи починає не тільки використовуватися для теоретичного дослідження правового регулювання, а й сам розглядається як його об'єкт. У результаті автор приєднується до позиції М. С. Кельмана, котрий вважає, що поняття на кшталт «механізм правового регулювання» теж належить до органічних юридичних понять, що утворюють понятійну серцевину предметного поля юридичної науки. А віднесення таких понять до юридичних засноване на тому, що юриспруденція як соціальна практика не зводиться виключно до укладення угод або судових розглядів. Її завдання - забезпечення правової організації суспільства. Відсутність у синтетично створених поняттях правознавства відповідних референтів у правовій реальності (практиці) не є приводом для сумнівів щодо їхньої наукової цінності. Юридична наука, як і наука загалом, передусім має справу з поняттями як рухом ідеальних об'єктів15.

Оскільки джерелом будь-яких теоретико-правових побудов слугує, як правило, реальна правова ситуація, а сама ця побудова виникає в процесі інтелектуальної діяльності суб'єкта, юридична конструкція за своєю природою є результатом їх синтезу.

раціоналізм історичний типізація

Література

1.Кельман М. С. Вказана праця. - С. 8.

2.Локк Джон. Два трактата правления / Дж. Локк // Локк Джон. Сочинения : в 3 т. - М. : Мысль, 1985-1988. - Т. 3. - 1988. - С. 320.

3.Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки / П. Фейернбенд ; [пер. с англ. и нем. ; общ. ред. и вступ. ст. И. С. Нарского]. - М. : Прогресс, 1986. - С. 27.

4.Кельман М. С. Вказана праця. - С. 8.

5.Пархоменко Н. М. Джерела права: проблеми теорії та методології / Пархоменко Н. М. - К. : Вид-во «Юридична думка», 2008. - С. 32.

6.Пономарев Д. Е. Генезис и сущность юридической конструкции : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Пономарев Д. Е. - Екатеринбург, 2005. - С. 82.

7.Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты. Разработки системы категорий права / Васильев А. М. - М. : Наука, 1976. - С. 141.

Размещено на Allbest.ru