До питання вдосконалення функціонування системи органів державної влади України в сфері трансплантації

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

До питання вдосконалення функціонування системи органів державної влади України в сфері трансплантації

В. Шульга

Проведено аналіз системи органів державної влади України в сфері трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині. Визначено основні проблеми її функціонування. Сформульовано пропозиції вдосконалення вказаної системи державних органів.

Ключові слова: органи державної влади, трансплантація, державна політика, державна програма, фінансування.

Одним із пріоритетних напрямків державної політики, згідно з чинним законодавством, є система охорони здоров'я. При цьому, на сьогодні, найбільш актуальним є питання діяльності, пов'язаної з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людині. Низька ефективність роботи системи органів державної влади України в сфері трансплантації ще більше ускладнює ситуацію, яка склалась. Як наслідок, існує необхідність у дослідженні вказаної системи органів державної влади, з'ясуванні основних проблем її функціонування та формулюванні пропозицій її вдосконалення.

Окремі аспекти державного регулювання відносин у сфері трансплантації органів були предметом дослідження у працях таких вчених: М. Авдеєва, М. Горелика, О. Красикова, В. Суховерхого, Л. Красавчикової, М. Малеїна, М. Малеїної, О. Тихомірова, Г Красовського, В. Іващенка та інших. Однак власне проблеми функціонування системи органів державної влади України в сфері трансплантації вищевказаними науковцями не вивчалися.

У даній статті автором поставлені такі основні завдання: визначити систему органів державної влади України в сфері трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині; з'ясувати основні проблеми її функціонування та сформулювати пропозиції її вдосконалення.

Відповідно до ст. 3 Конституції України від 28.06.1996 р. (далі - Конституція України), людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. При цьому, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави [1].

Згідно зі ст. 12 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” від 19.11.1992 р., охорона здоров'я - один із пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров'я в Україні та забезпечує її реалізацію. Державна політика охорони здоров'я забезпечується бюджетними асигнуваннями в розмірі, що відповідає її науково обґрунтованим потребам, але не менше 10% національного доходу.

Основу державної політики охорони здоров'я формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоров'я, визначення її мети, головних завдань, напрямів, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затвердження загальнодержавних програм охорони здоров'я. (ч. 1 ст. 13 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”) [2].

Відповідно до ст. 85 Конституції України, до повноважень Верховної Ради України належить: прийняття законів; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України [3].

Зокрема, Верховною Радою України було прийнято такі законодавчі акти у сфері трансплантації: Закони України “Основи законодавства про охорону здоров'я” від 19.11.1992 р. (зокрема, ст. 47) [4]; “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині” від 16.07.1999 р. [5]; “Про поховання та похоронну справу” від 10.07.2003 р. (зокрема, ст. ст. 6, 7) [6]; “Про захист персональних даних” від 01.06.2010 р. (зокрема, п. 6 ч. 2 ст. 7) [7]; Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. (ст. ст. 283-287; 289; 290) [8].

Окрім того, законодавчим органом України було ратифіковано Конвенцію про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину [9] та Додатковий протокол до Конвенції про права людини та біомедицину стосовно трансплантації органів та тканин людини [10].

Важливим повноваженням Верховної Ради України є затвердження Державного бюджету України. Так, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать, зокрема, видатки на охорону здоров'я [11]. При цьому, як зазначалося вище, згідно зі ст. 12 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”, державна політика охорони здоров'я забезпечується бюджетними асигнуваннями в розмірі, що відповідає її науково обгрунтованим потребам, але не менше 10% національного доходу [12].

Однак, попри фінансування сфери охорони здоров'я в межах видатків, передбачених відповідними Законами України “Про державний бюджет”, кошти Міністерством охорони здоров'я України на реалізацію положень програм розвитку трансплантації не використовуються. Так, зокрема, у 2006 р. Рахунковою палатою України як органом, який, відповідно до ст. 98 Конституції України, здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України [13], було проведено перевірку використання коштів Державного бюджету України, виділених Міністерству охорони здоров'я України на виконання Державної програми розвитку трансплантації на 2002 - 2005 роки. Як наслідок, було виявлено численні порушення з боку Міністерства охорони здоров'я України.

Як приклад, кошти державного бюджету у загальній сумі 20,9 млн грн, що надійшли на виконання Державної програми розвитку трансплантації на 2002 - 2005 роки, використані Міністерством охорони здоров'я з порушеннями чинного законодавства та неефективно, зокрема: з бюджетними правопорушеннями - 13,2 млн грн, неефективно - 4,5 млн грн та з порушеннями чинного законодавства - 4,2 млн грн [14].

Як висновок, вважаємо за необхідне запропонувати внести зміни до чинного законодавства в частині необхідності закріплення на рівні Закону України “Про державний бюджет на відповідний рік” фінансування трансплантації окремим рядком.

Відповідно до ст. 102 Конституції України, Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина [15].

Реалізація державної політики охорони здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади.

Вважаємо за необхідне звернути увагу на наступне. Законом України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” (в редакції від 01.08.2012 р.), а саме ч.. 2, 3 ст. 14, було передбачено, що особисту відповідальність за реалізацію державної політики охорони здоров'я несе Президент України. Президент України у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України передбачає звіт про стан реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я. Президент України виступає гарантом права громадян на охорону здоров'я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров'я через систему органів державної виконавчої влади, проводить у життя державну політику охорони здоров'я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України [16]. Однак Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів, Державного комітету телебачення і радіомовлення України” від 16.10.2012 р. [17] ч. ч. 2, 3 ст. 14 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” виключено.

На нашу думку, вказані зміни чинного законодавства не можуть позитивно вплинути на функціонування системи трансплантації органів, оскільки, як вказувалося вище, Президент України є гарантом додержання прав і свобод людини та громадянина, зокрема у сфері охорони здоров'я.

Водночас необхідно зауважити, що за часи незалежності України Президентом України не прийнято жодного нормативно-правового акту, спрямованого на ефективне функціонування системи трансплантації органів.

Кабінет Міністрів України організує розробку та здійснення державних цільових програм, створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність у сфері охорони здоров'я, забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров'я, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров'я, а також у межах своєї компетенції здійснює інші повноваження, покладені на органи державної виконавчої влади в сфері охорони здоров'я (ч. 4 ст. 14 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”) [18].

Так, Кабінетом Міністрів України були затверджені такі програми у сфері трансплантації: Державна програма розвитку трансплантації на 2002 - 2005 роки (Постанова Кабінету Міністрів України № 1339 від 12.09.2002 р.) [19]; Концепція Державної програми “Трансплантація” на 2006 - 2010 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України № 416-р від 20.07.2006 р.) [20]; Державна цільова соціальна програма “Трансплантація” на період до 2012 року (Постанова Кабінету Міністрів України № 894 від 08.10.2008 р.) [21].

Однак на сьогодні положення усіх вищевказаних програм Кабінету Міністрів України загалом так і залишились не реалізованими.

Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в сфері охорони здоров'я, визначають єдині науково обґрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров'я населення, формують і розміщують державні замовлення з метою матеріально-технічного забезпечення сфери, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність у сфері охорони здоров'я (ч. 5 ст. 14 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”) [22].

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України N° 467/2011 від 13.04.2011 р., Міністерство охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. При цьому, МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, формуванні державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням.

Згідно з п. 4 вищевказаного положення, МОЗ України, відповідно до покладених на нього завдань у сфері охорони здоров'я, затверджує порядок застосування трансплантації органів і інших анатомічних матеріалів людині [23].

Звертаємо увагу, що на сьогодні програма розвитку трансплантації на 2013 р. МОЗ України так і не розроблена.

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування реалізують державну політику у сфері охорони здоров'я в межах своїх повноважень, передбачених законодавством (ч. 6 ст. 14 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”) [24].

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, управління закладами охорони здоров'я [25].

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань охорони здоров'я. Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням норм законодавства з питань охорони здоров'я (п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”). Місцева державна адміністрація здійснює фінансування підприємств, установ та організацій охорони здоров'я (п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”). Місцева державна адміністрація реалізовує державну політику в галузі охорони здоров'я (п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”) [26].

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині”, державний контроль за додержанням вимог, встановлених законодавством про трансплантацію, здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законами України [27].

Відповідно до ст. 15 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”, забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров'я в адміністративно- територіальних одиницях України здійснюють Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державі адміністрації' [28].

Так, на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську і Севастопольську міські державні адміністрації покладено обов'язок розробити і за погодженням з Міністерством охорони здоров'я затвердити регіональні програми розвитку трансплантації. Однак, за поодинокими виключеннями, більшість програм відповідними органами так і не прийняті.

Аналізуючи питання державного управління у сфері трансплантації, доцільно згадати про діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Зокрема, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини та громадянина для вжиття цими органами заходів [29].

Зауважимо, що в період 1998 - 2013 рр. Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини не було направлено у відповідні органи жодного подання з питань трансплантації (за інформацією, розміщеною на сайті http://www.ombudsman.gov.ua).

Розглядаючи систему органів державного управління у сфері трансплантації, необхідно зазначити про функціонування Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин. Координаційний центр як один із провідних органів державного управління у сфері трансплантації' був створений 27 квітня 1994 р. Постановою Кабінету Міністрів України N° 257 [30].

При цьому, п. 3 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України надавалася вказівка Міністерству охорони здоров'я у місячний термін розробити та затвердити Положення про Координаційний центр трансплантації органів, тканин і клітин. Однак, вказане положення було прийняте 11.12.2006 р. (лише через 12 років!!!).

Відповідно до Положення про Координаційний центр трансплантації органів, тканин і клітин, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 812 від 11.12.2006 р. (далі - Положення), Координаційний центр трансплантації органів, тканин і клітин (далі - Центр) є бюджетною неприбутковою науково-практичною установою, яка підпорядкована Міністерству охорони здоров'я України і у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами МОЗ України та цим положенням.

Основними завданнями Центру є: організаційно-методичне керівництво, інформаційне забезпечення, контроль, забезпечення взаємодії закладів, установ та організацій, що здійснюють діяльність, пов'язану з трансплантацією; здійснення наукових досліджень і впровадження у практичну медицину наукових розробок у галузі трансплантації органів, тканин і клітин; забезпечення діяльності єдиної державної інформаційної системи трансплантації.

Однак Положення про Координаційний центр трансплантації органів, тканин і клітин має низку неточностей та недоліків.

Так, згідно з п. 1.2. вказаного положення, Центр є бюджетною неприбутковою науково-практичною установою, яка підпорядкована Міністерству охорони здоров'я України. Проте цьому суперечать п. п. 7.2, 7.6 Положення, згідно з якими доходи Центру формуються за рахунок: коштів Державного бюджету; коштів, отриманих за виконання науково-дослідних робіт за договорами; коштів, отриманих від реалізації нових технологій та методів, іншої наукової продукції відповідно до чинного законодавства України; коштів, одержаних унаслідок господарської діяльності; добровільних внесків, одержаних від юридичних і фізичних осіб; благодійної допомоги; інших джерел, не заборонених чинним законодавством України. При цьому, Центр надає послуги за цінами, визначеними відповідно до чинного законодавства України.

Звертають на себе увагу зміст п. п. 3.15 Положення. Так, згідно з п. 3.15. Центр подає пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Переліку державних та комунальних закладів охорони здоров'я і державних наукових установ, які мають право провадити діяльність, пов'язану з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людині, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N° 695 від 24.04.2000 р. [31].

Згідно з вищезазначеним переліком Центр віднесено до закладів, які мають право провадити діяльність, пов'язану з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людині [32]. При цьому, в нього відсутні матеріально-технічна база, обладнання, працівники, необхідні для провадження діяльності, пов'язаної з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людині.

Відповідно до п. 3.24 Положення, Центр забезпечує діяльність Єдиної державної інформаційної системи трансплантації, до якої вносяться відомості про реципієнтів, а також про осіб, які заявили про свою згоду або незгоду стати донорами в разі смерті [33].

Зауважимо, що порядок функціонування Єдиної державної інформаційної системи трансплантації регулюється Законом України “Про захист персональних даних” від 01.06.2010 р. та Положенням про Єдину державну інформаційну систему трансплантації, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України № 432 від 29.11.2002 р. [34, 35]. Однак, не зважаючи на нормативне закріплення, Єдина державна інформаційна система трансплантації на сьогодні так і не існує.

Отже, Координаційний центр трансплантації органів, тканин і клітин є одним із провідних органів державного управління у сфері трансплантації. Однак у правовому регулюванні його діяльності та, власне, у функціонуванні Центру наявні низка недоліків, які потребують усунення.

державний влада трансплантація закон

Висновки

Система органів державного управління в сфері трансплантації включає в себе Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Рахункову палату України, міністерства (зокрема, Міністерство охорони здоров'я України та підпорядкований йому Координаційний центр трансплантації органів, тканин і клітин), відомства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, а також виконавчі комітети сільських, селишцих і міських Рад народних депутатів.

Однак функціонування системи органів державного управління в сфері трансплантації є вкрай неефективним через недосконалість, невиконання, а в окремих випадках і відсутність законодавства. Як наслідок, існує нагальна потреба у вжитті відповідних заходів. Зокрема:

внести зміни до чинного законодавства в частині необхідності закріплення на рівні Закону України “Про державний бюджет на відповідний рік” фінансування трансплантації окремим рядком;

затвердити Державну цільову та регіональні програми розвитку трансплантації;

щорічний контроль Рахунковою палатою України за цільовим використанням коштів, призначених для забезпечення реалізації відповідних програм розвитку трансплантації;

Координаційному центру трансплантації органів, тканин і клітин забезпечити створення та ефективне функціонування Єдиної державної інформаційної системи інформації.

Література

Конституція України від 28.06.2996 р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. -- 1996. -- №> 30. -- Ст. 141.

Основи законодавства України про охорону здоров'я : Закон України від 19.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. -- 1993. -- N° 4. -- Ст. 19.

Конституція України від 28.06.2006 р. ... -- Ст. 141.

Основи законодавства України про охорону здоров'я... -- Ст. 19.

Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині : Закон України від 16.07.1999 р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. -- 1999. -- № 41. -- Ст. 377.

Про поховання та похоронну справу : Закон України від 10.07.2003 р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. -- 2004. -- № 7. -- Ст. 47.

Про захист персональних даних : Закон України від 01.06.2010 р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. -- 2010. -- № 34. -- Ст. 481.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. -- 2003. -- № 40/44. -- Ст. 356.

Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини : Конвенція про права людини та біомедицину від 04.04.1997 р. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: www.rada.gov.ua.

Додатковий протокол до Конвенції про права людини та біомедицину стосовно трансплантації органів та тканин людини від 24.01.2002 р. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : www.rada.gov.ua.

Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. -- 2001. -- № 37/38. -- Ст. 572.

Основи законодавства України про охорону здоров'я... -- Ст. 19.

Конституція України від 28.06.2996 р. ... -- Ст. 141.

Про результати перевірки використання коштів Державного бюджету України, виділених Міністерству охорони здоров'я України на виконання Державної програми розвитку трансплантації на 2002 - 2005 роки [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : www.portal.rada.gov.ua.

Конституція України від 28.06.2996 р. ... -- Ст. 141.

Основи законодавства України про охорону здоров'я... -- Ст. 19.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів, Державного комітету телебачення і радіомовлення України : Закон України від 16.10.2012 р. // Офіційний вісник України [Текст]. -- 2012. -- N° 93. -- Ст. 11.

Основи законодавства України про охорону здоров'я... -- Ст. 19.

Про затвердження Державної програми розвитку трансплантації на 2002 -

роки : Постанова Кабінету Міністрів України № 1339 від 12.09.2002 р. // Офіційний вісник України [Текст]. -- 2002. -- № 37. -- Ст. 21.

Про схвалення Концепції Державної програми “Трансплантація” на 2006 - 2010 роки : Розпорядження Кабінету Міністрів України № 416-р від 20.07.2006 р. // Офіційний вісник України [Текст]. -- 2006. -- № 30. -- Ст. 118.

Про затвердження Державної цільової соціальної програми “Трансплантація” на період до 2012 року : Постанова Кабінету Міністрів України № 894 від 08.10.2008 р. // Офіційний вісник України [Текст]. -- 2008. -- № 78. -- Ст. 103.

Основи законодавства України про охорону здоров'я... -- Ст. 19.

Про затвердження Положення про Міністерство охорони здоров'я України : Указ Президента України № 467/2011 від 13.04.2011 р. // Офіційний вісник України [Текст]. -- 2011. -- № 29. -- Ст. 353.

Основи законодавства України про охорону здоров'я... -- Ст. 19.

Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. -- 1997. -- № 24. -- Ст. 170.

Про місцеві державні адміністрації : Закон України від 09.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. -- 1999. -- № 20/21. -- Ст. 190.

Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині... -- Ст. 377.

Основи законодавства України про охорону здоров'я... -- Ст. 19.

Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України від 23.12.1997 р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. -- 1998. -- № 20. -- Ст. 99.

Про створення Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України № 257 від 27.04.1994 р. -- Режим доступу : www.rada.gov.ua.

Про затвердження Положення про Координаційний центр трансплантації органів, тканин і клітин [Електронний ресурс] : Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 812 від 11.12.2006 р. : зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня

р. за № 1380/13254. -- Режим доступу : www.rada.gov.ua.

Перелік державних та комунальних закладів охорони здоров'я і державних наукових установ, які мають право провадити діяльність, пов'язану з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людині : Постанова Кабінету Міністрів України № 695 від 24.04.2000 р. // Офіційний вісник України [Текст]. -- 2000. -- № 17. -- Ст. 69.

Размещено на Allbest.ru