Система охорони здоров’я в Україні: шляхи виходу з кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система охорони здоров'я в Україні: шляхи виходу з кризи

В. Долот

Розглянуто питання пошуку шляхів виходу з кризи системи охорони здоров'я України. Визначено основні напрями, за якими сформувалася криза охорони здоров'я. Наведено порівняльну характеристику соціального та комерційного видів медичного страхування.

Ключові слова: система охорони здоров'я, криза в охороні здоров'я, механізм страхування в охороні здоров'я, соціальне та комерційне медичне страхування.

V. Dolot. Health care system in Ukraine: ways of recovering from the crisis

The issues of finding ways of recovering from the crisis of health care system of Ukraine are considered. The main ways in which health care crisis emerged are defined. Comparative characteristics of social and commercial types of health insurance are determined.

Key words: health care, health care crisis, insurance mechanism in health care, social and commercial health insurance.

На сьогодні очевидним фактом є те, що існуюча система охорони здоров'я у державі із кожним роком погіршується. Незважаючи на відносно стабільний рівень фінансування галузі охорони здоров'я, використання бюджетних коштів проводиться неефективно і не прозоро, внаслідок чого галузь поступово занепадає. Адміністративні і лікувальні функції виконуються одними і тими ж органами, внаслідок чого замість очікуваного якісного медичного обслуговування громадяни одержують байдужу до них, непрозору та недоступну їм монопольну систему охорони здоров'я, яка сама себе фінансує, контролює, і зрештою функціонує сама для себе.

Водночас досвід держав із соціально орієнтованою ринковою економікою свідчить про те, що звільнення від адміністративних функцій органів, що здійснюють лікувальні функції, а також перехід від бюджетного фінансування системи охорони здоров'я до фінансування за принципом обов'язкового медичного страхування дає змогу забезпечити високу якість надання медичних послуг та належний рівень дотримання соціальних гарантій у сфері охорони здоров'я.

Зазначене і зумовило актуальність питань пошуку шляхів виходу з кризового становища системи охорони здоров'я України.

Питанням пошуку шляхів виходу з кризи системи охорони здоров'я присвячені наукові роботи цілої низки вітчизняних та зарубіжних фахівців. Під час виконання нашого дослідження ми розглянули основні положення праць М. Білинської, О. Виноградова, Ю. Вороненка, З. Гладуна, Л. Жаліло, В. Загороднього, Д. Карамишева, В. Москаленка, Я. Радиша, І. Рожкової, В. Рудого, І. Солоненка, С. Стеценка та інших.

В ході підготовки дослідження визначено, що на сьогодні в країні склалася ситуація, коли медичне страхування все ще не стало затребуваною послугою. Позитивні тенденції є, але вони незначні в порівнянні з потенціалом і реальними можливостями цього ринку.

Система охорони здоров'я нашої країни пройшла складний історичний шлях розвитку. Так, у 1920 - 1960 рр. вирішувалися завдання соціально-гігієнічного благополуччя в країні в умовах переважно інфекційної патології. Протягом багатьох десятиліть розвиток охорони здоров'я здійснювався екстенсивним шляхом, що було в значною мірою виправдано. Однак у 1970 - 1980 рр. у зв'язку з початком епідеміологічного переходу новими умовами соціально-економічного розвитку країни необхідно було перевести систему охорони здоров'я на новий режим функціонування, але в силу низки причин це не було зроблено. Більше того, в останнє десятиліття посилилися ті негативні тенденції, які були пов'язані із залишковим принципом фінансування, пануванням адміністративно-командних методів управління, зрівняльною витратністю всього народного господарства.

Форма господарювання в охороні здоров'я відображала в умовах командно- адміністративної системи її основоположні риси. Ці риси і ознаки досить докладно проаналізовані в літературі і можуть бути зведені до такого. По-перше, це ієрархічна багаторівнева підпорядкованість, по-друге, визначення на рівні вищих ланок управління цілей розвитку системи лікувально-профілактичних установ і шляхів їх досягнення; по- третє, поточна координація та поточний контроль діяльності нижчих ланок; по-четверте, доведення до лікувально-профілактичних закладів обов'язкових до виконання адресних планових завдань, до виконання яких прив'язувалася системи оцінки і стимулювання. Все це призводило до таких наслідків, як хронічна нестача фінансових коштів, неефективне використання наявних ресурсів, недостатні матеріальні стимули, відсутність можливості впливу охорони здоров'я на демографічні, екологічні, соціально-економічні фактори, що визначають умови життя людей і стан їхнього здоров'я.

Можна стверджувати, що з початку 1980-х рр. у нашій країні сформувалася криза охорони здоров'я, що проявилася особливо гостро за такими напрямами: охорона здоров'я україна криза

1. Криза здоров'я. Якщо ще 20 років тому група здорових становила приблизно 30% від загальної чисельності населення, то тепер не більше 20%. Понад 25% населення щорічно госпіталізується в лікарні, 11 з кожних 100 новонароджених мають дефекти фізичного і психічного стану. Знизилася середня тривалість життя.

2. Криза фінансування. Якщо на початку 70-х рр. витрати на охорону здоров'я становили близько 10% від ВНП, то тепер вони склали трохи більше як 3% від ВНП.

3. Криза матеріально-технічної бази.

4. Криза кадрів.

Останнім часом виникла значна кількість публікацій, в яких аналізується переважно необхідність переходу до медичного страхування. Загалом, медичне страхування, як відзначають багато авторів - це нові економічні відносини в охороні здоров'я в умовах ринку, тобто створення такої системи охорони здоров'я і соціального забезпечення, яка реально гарантувала б усім жителям країни доступну кваліфіковану медичну допомогу, незалежно від їх соціального стану та рівня доходів. Як відомо, організаційні зміни в системі охорони здоров'я можуть здійснюватися внаслідок природної адаптації до зовнішніх та внутрішніх викликів, а також необхідності зміни шляхів і способів виконання певної діяльності, що спрямована на задоволення мінливих суспільних потреб [1].

Медичне страхування є формою соціального захисту інтересів населення в охороні здоров'я, що виражається в гарантії оплати медичної допомоги при виникненні страхового випадку за рахунок накопичених страховиком коштів [2]. Медичне страхування дозволяє гарантувати громадянину безкоштовне надання певного обсягу медичних послуг при виникненні страхового випадку (порушення здоров'я) за наявності договору зі страховою медичною організацією. Ця організація несе витрати з оплати випадків надання медичної допомоги (ризику) з моменту сплати громадянином першого внеску до відповідного фонду. Медичне страхування забезпечує право громадян, які працюють, і членів їх сімей на кваліфіковане медичне обслуговування, матеріальне забезпечення у разі захворювання та в інших випадках.

Мета медичного страхування - підвищення якості та розширення обсягу медичної допомоги шляхом: радикального збільшення асигнувань на охорону здоров'я; децентралізації системи управління фондами охорони здоров'я; матеріальної зацікавленості медичних працівників у кінцевих результатах їх праці; економічної зацікавленості підприємств у збереженні здоров'я працюючих; економічної зацікавленості кожної людини в збереженні власного здоров'я. Саме так широко визначено мету в законі про медичне страхування.

Природно, що перехід до медичного страхування породжує значну кількість проблем, вирішення яких стає надзвичайно актуальним. Так, зокрема, важливою проблемою є розробка методик розрахунку вартості відповідних послуг. Такі методики вкрай необхідні, з одного боку, страховим медичним компаніям для прогнозування свого розвитку з метою забезпечення рентабельності своєї діяльності, а з іншого - органам управління охороною здоров'я для розробки адекватних заходів регулювання ринку страхових медичних послуг. Для того, щоб створити умови для розвитку системи медичного страхування в нашій країні, як відзначають багато фахівців, необхідно попереднє вирішення таких юридичних, організаційних і фінансових завдань. Вважаємо, що найбільш важливими серед них є такі:

- інтегрувати систему медичного страхування в основні принципи, структуру та органи управління існуючої системи державної охорони здоров'я;

- встановити юридичний статус застрахованих осіб, організацій, що страхуються, та установ, що забезпечують надання медичних послуг;

- розробити основні принципи і єдину систему ціноутворення, що буде застосовуватися в системі медичного страхування;

- розробити принципово нову інформаційну систему, що дозволить визначити ефективність та якість медичних послуг, що надаються в системі медичного страхування;

- запропонувати схеми та встановити розміри формування фінансових ресурсів для медичного страхування, маючи на увазі участь держави, підприємств, місцевих органів влади, населення;

- організувати дієву систему арбітражу на всіх рівнях управління охороною здоров'я.

Сам механізм страхування об'єктивно відображає властиві ринковим відносинам якості невизначеності і виникнення ситуацій, що можуть призводити до великих непередбачених втрат. Страхування є одним із основних способів, до яких вдаються фізичні особи і підприємства для компенсації втрат від ризикових ситуацій. Основна мета страхування полягає у зменшенні ризику (втрат від ризику), який повинні нести різні суб'єкти, в перекладанні ризику на тих, хто більш охоче (або, перебуваючи у більш вигідному становищі) готовий його нести. Механізм страхування включає в себе об'єднання ризиків і їх перерозподіл.

Водночас виникає своєрідне протиріччя. З одного боку, страхування відображає природу ринкових відносин, а з іншого - певною мірою деформує попит і пропозицію медичних послуг. Зокрема, існує такий серйозний наслідок страхування, як заохочення людини витрачати на медичні послуги більше, ніж при інших умовах. Якщо пацієнт знає, що страхова компанія сплатить 80% вартості перебування в лікарні за кожен додатковий день, він може залишитися і далі в ній, хоча фактично вже цього не потребує. Можна припустити, що і лікарі, знаючи, що пацієнтові не доведеться платити повністю за рахунком, прописуючи навіть високовартісні ліки із сумнівною ефективністю, будуть менше коливатися.

Чим більшою еластичністю попиту за ціною будуть володіти медичні послуги, тим більшою мірою буде виявлятися ця закономірність. У ще більшій ступені це протиріччя проявиться, коли пацієнти зовсім не братимуть участь у витратах із надання медичних послуг.

Необхідно також звернути увагу на те, що договір страхування зачіпає поведінку людей, що отримала назву морального ризику. Навіть за наявності можливості об'єднання та розподілу ризику страхові компанії можуть зіштовхнути з ситуацією, коли вони будуть не в змозі страхувати деякі види ризиків. Це пов'язане з такою причиною: наприклад, якщо особа застрахувалася від викрадення автомобіля і у разі звершення цієї події повинна отримати достатньо коштів для придбання нового, у неї може різко впасти інтерес до того, щоб замикати двері автомобіля на ключ. Однак, якщо більшість автомобілів буде викладено саме з цієї причини, то вартість страхування від викрадення для страхової компанії буде близька до ціни нового автомобіля і навряд чи можна буде знайти охочого отримати страховий поліс за такою високою ціною. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми може стати часткове відшкодування збитків, тобто, якщо автомобіль буде викрадено, то її власникові буде відшкодовано лише частину його вартості. Таким чином, у власника все ж буде стимул замикати двері, причому власник автомобіля бере на себе частину ризику, що він має усунути без страхування.

Страхування зачіпає тим самим не тільки кількість медичних послуг, тобто попит, а й діяльність осіб із підтримки свого здоров'я. Виникає певна альтернатива між страхуванням і стимулюванням різних суб'єктів ринку медичних послуг. Чим краще розвинене страхування, тим менше ринкових стимулів до зростання ефективності використання наявних ресурсів; чим гірше розвинене страхування, тим сильніші ринкові стимули. Можна легко порушити баланс між цими сторонами. Баланс може бути збережений введенням різних обмежень у страхуванні. Люди не повинні бути застраховані на 100% витрат на лікування, інакше це повністю ліквідує ринкові стимули. Але вони повинні бути впевнені, що за всіма великими ризиками їм доведеться платити тільки частину ціни.

Деякі з проблем, пов'язаних із моральним ризиком, можуть бути зменшені шляхом розширення контролю. Це гарантує, що непотрібні витрати не будуть зроблені. Проте поліпшення контролю може збільшувати витрати. Наприклад, для гарантії відшкодування вартості тільки дійсно необхідних хірургічних втручань деякі страхові компанії в США оплачують тільки ті з них, що проводяться в стаціонарі. Наслідком цього є збільшення числа операцій в лікарнях, які з меншими витратами можна було б здійснити в офісах приватнопрактикуючих лікарів.

Метою медичного страхування є:

- захист здоров'я і працездатності співробітників підприємства;

- зниження фінансових проблем роботодавця і співробітників, пов'язаних із організацією і наданням медичної допомоги;

- скорочення кількості днів непрацездатності співробітників за рахунок надання якісної медичної допомоги і контролю над процесом одужання;

- додатковий стимул для співробітників до збереження робочого місця і підвищення якості роботи [3].

При виникненні страхового випадку застрахованим особам гарантується отримання медичної допомоги і фінансування профілактичних заходів за рахунок накопичених коштів. Такий соціальний захист може бути реалізований шляхом створення в єдиному порядку спеціалізованого грошового фонду, у формуванні якого взяв би участь кожен громадянин.

У цьому випадку медичне страхування набуває форми обов'язкового. Соціальний напрям обов'язкового медичного страхування, що дозволяє кожному громадянину отримувати однакову медичну допомогу, досягається нерівним внеском кожного у створення грошового фонду на оплату цієї допомоги. Іншими словами, багатий сплачує за бідного. Саме в цьому проявляється принцип суспільної солідарності, на якому побудована система обов'язкового медичного страхування в багатьох європейських країнах. У демократичних державах питання про загальну доступність медичної допомоги ґрунтується на вільному індивідуальному виборі, тобто є результатом громадянської злагоди і має міцну економічну, соціальну і політичну основу. Під економічною основою він розуміє досить високий рівень особистих доходів: готовність перерозподіляти частину коштів на користь менш забезпечених співгромадян органічно випливає з високого рівня власного добробуту. Соціальна основа означає, що рішення, що їх ухвалюють особи у громадській сфері, формуються їх власними переконаннями, поглядами, концепціями, віруваннями. Політичною основою суспільного договору є інститути законодавчої та виконавчої влади, що надають громадському договору форму закону і реалізують його в політиці уряду. За цього і законодавча, і виконавча влада підконтрольні виборцям.

Обов'язкове медичне страхування здійснюється в Україні планується вводити з дотриманням таких принципів:

- забезпечення незалежно від стану здоров'я і доходів застрахованих осіб рівного права на доступність медичної допомоги, наданої за рахунок страхових внесків;

- отримання медичної допомоги безоплатно;

- створення для постачальників медичної допомоги незалежно від форми власності рівних умов діяльності на ринку обов'язкового медичного страхування;

- забезпечення державою гарантованого фінансування обов'язкового медичного страхування;

- цільового використання коштів обов'язкового медичного страхування;

- надання медичної допомоги застрахованим особам згідно з галузевими стандартами у сфері охорони здоров'я;

- паритетності представників держави, застрахованих осіб і страхувальників в управлінні обов'язковим медичним страхуванням;

- заборони провадження Фондом обов'язкового медичного страхування будь- якої діяльності, не визначеної законодавством;

- невідворотності відповідальності страхувальників, страховика і постачальників медичної допомоги за вчинені правопорушення у сфері обов'язкового медичного страхування [4].

Соціальне страхування, зокрема і обов'язкове медичне, за своєю сутністю є неприбутковим. Страхова діяльність здійснюється на основі самоокупності та повернення отриманого прибутку у фонди розвитку страхової системи. У більшості країн держава звільняє такі системи від сплати податків, надає інші пільги, здійснює страхування від збанкрутування, видає цільові дотації на розвиток.

Водночас страхування, зокрема і медичне, належить до сфери ринкової діяльності. А ринкова поведінка характеризується передусім виробництвом товарів і послуг (тут зазначимо, що страхові послуги є товаром).

Страхування як комерційний вид діяльності завжди прагне вирівняти індивідуальні ризики між членами групи і не допустити включення в групу об'єктів страхування, які здатні помітно відхилити груповий ризик у бік перевищення середнього рівня. У соціальному плані така поведінка називається дискримінаційною. Сутність страхування в цьому випадку можна висловити словами: завжди групове - ніколи загальне. У цьому позначається обмеженість комерційного страхування, що може бути механізмом фінансування загального суспільного товару, тому комерційне медичне страхування може здійснюватися виключно на добровільних засадах.

При добровільному медичному страхуванні можна говорити про гарантований страховий матеріальний захист лише для тих громадян, які є застрахованими за індивідуальним або колективним договором добровільного страхування за рахунок внесків, що сплачуються з їх особистого доходу або з прибутку підприємств. За цього обсяг і вартість медичних послуг, що надаються за таким договором, залежить від величини сплаченого внеску, розмір якого своєю чергою встановлюється страховиком залежно від стану здоров'я кожного застрахованого або групи застрахованих. Окрім того, розмір страхового внеску залежить від тарифів на ті медичні послуги, які необхідні для даного контингенту і надаються за конкретним договором конкретним медичним закладом.

Наведемо порівняльну характеристику соціального та комерційного видів медичного страхування у табл. 1.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика соціального та комерційного видів медичного страхування

Висновки

Таким чином, необхідність в обов'язковому медичному страхуванні виникає тоді, коли держава визнає, що потреба його громадян у здоров'ї має суспільне значення для всього укладу життя і подальшого розвитку суспільства. Однак, не маючи в державному бюджеті коштів для захисту певного рівня задоволення цієї потреби, для цієї мети використовується обов'язкове страхування. Тобто на основі обов'язкового медичного страхування здійснюється фінансування тих заходів з охорони здоров'я, які вважаються важливими для всього суспільства загалом.

У подальших наукових дослідженнях за даним напрямом доцільно буде більш детально розглянути питанням визначення єдиної системи ціноутворення, що буде застосовуватися в системі медичного страхування

Література

1. Управління організаційними змінами у сфері охорони здоров'я [Текст]: монографія / І. В. Рожкова, І. М. Солоненко. -- К. : Фенікс, 2008. -- 275 с.

2. Там само.

3. Про загальнообов'язкове державне медичне страхування [Електронний ресурс] : проект Закону України № 2597-1 від 05.04.2013 р. -- Режим доступу : http:// wLcLrada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46465.

4. Медичне страхування. Вікіпедія [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http:// uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0 %B5_%D 1%81%D1%82%D 1%80%D0%B0%D 1 %85%D1%83%D0%B2%D0%B 0%D0%BD %D0%BD%D 1%8F.

Размещено на Allbest.ru